Реферат на тему :

«ПАМ’ЯТКИ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ КУЛЬТУРИ»

                                                                                               Підготувала :  Можаровська

                                                                                                           Маргарита Андрївна

                                                                                               Учениця 8-Б класу ЗОШ №6   

ПАМ’ЯТКИ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Загибель Західної Римської імперії стала трагічним фіналом історії стародавнього світу й водночас початком нового етапу всесвітньої історії - Середньовіччя. Саме поняття «Середні віки» виникло в Італії за доби Відродження в колі передових людей, які схилялися перед античною культурою і намагалися відродити її. Так вони назвали час між античністю і своєю епохою. Згодом термін «Середні віки» набув поширення й закріпився за історичним періодом від кінця V cт. (падіння Західної Римської імперії) до XV cт. (доба Великих географічних відкриттів).

Якщо в давнину кожен народ мав свою релігію, яка відображала його національні особливості й історію, то в Середні віки утверджуються релігії світові: християнство - у Західній і Східній Європі, буддизм - у країнах Південної Азії та Далекого Сходу, іслам - на Близькому й Середньому Сході. Існування спільної релігії стало базою для об’єднання певних народів в одну сім’ю, формування єдиної цивілізації. Об’єднавчу роль відігравала також мова. Мовами міжнародного спілкування в народів Західної і Центральної Європи стала латина, у Південній і Східній Європі - грецька, на Близькому Сході - арабська, на Далекому Сході - китайська, в Індії - санскрит. Так за доби Середньовіччя виникли нові культурні регіони - західноєвропейський, близькосхідний, індійський, східноазійський, візантійський.

Християнство мало надзвичайно важливе значення в житті європейського середньовічного суспільства. У країнах Сходу вплив релігії на політику, мораль, мистецтво був ще більшим. Тож природно, що відмінності у віровченнях зумовили значні відмінності й у загальному розвитку культур. На цьому ґрунті утворилися дві культурно-політичні спільноти, які умовно називають Захід і Схід.

Розбіжності культур Заходу і Сходу виявилися в особливостях світосприйняття, норм поведінки, способу життя загалом. Розмірений, схильний до самозаглиблення й споглядання природи Схід протистояв активному, діяльному Заходу, що перебував у невпинному русі. З політичних причин ці розбіжності почали сприйматися як антагоністичні (непримиренні). Навіть у XIX ст. в Європі побутувала думка, сформульована англійським поетом Дж. Р. Кіплінгом: «Захід є Захід, а Схід є Схід, і їм не зійтися вдвох». Проте водночас Захід і Схід перебували в постійному культурному діалозі.

Середньовічна література Західної Європи розвивалася під впливом жорсткого поділу суспільства на стани. На межі Х-ХІ ст. єпископ французького міста Лана Адальберон сформулював це так: «Одні моляться, інші воюють, треті працюють...». Кожний стан був носієм відповідного типу культури, тому й література чітко поділялася на церковно-релігійну, лицарську та міську.

Здебільшого латиномовною була література релігійного характеру - історичні хроніки, житія святих, проповіді, богословські твори. Значного поширення набув жанр агіографії, що розповідав про життя, чудеса й мучеництво людей, канонізованих християнською церквою.

До латиномовної літератури Середньовіччя належить також поезія вагантів (від лат. мандрівний) - мандрівних студентів, які складали світські пісні «на випадок». У ХІІ ст. в найбільших містах Європи на базі шкіл виникли перші університети. Відтоді молодь часто подорожувала, аби поглибити знання з певних наук, послухати лекції відомих викладачів. Дорогою ваганти заробляли на хліб, виконуючи латиномовні пісні власного авторства. Інколи вони пародіювали латину, свідомо її спотворюючи й поєднуючи з живою народною мовою.

У ХІХ ст. у сховищі мюнхенського монастиря було знайдено знамениту збірку поезії вагантів «Carmina Burana» («Буранські пісні»). Щоб скласти про неї враження, уявіть загальний зошит сучасного учня, де він упереміш записує задачі з алгебри, хімічні формули, іноземні слова, малює профілі гарненьких сусідок, робить нотатки для творів. Чимсь подібним і є Буранська збірка. Сьогодні пам’ять про волелюбних вагантів живе в рядках міжнародного студентського гімну «Гаудеамус».

Історичним підґрунтям середньовічного епосу є становлення нових європейських держав, розвиток феодальних відносин. Його сюжетами стали перекази про часи Великого переселення народів, про норманські набіги, про війни Карла Великого, його предків і наступників, про боротьбу з арабськими завойовниками.

Отже, література Середніх віків - важливий і невід’ємний етап світового літературного процесу. Незважаючи на історичні особливості та неминучі суперечності, вона стала кроком уперед на шляху розвитку людства. Утративши пластичність і тілесність, властиві художньому світогляду античності, Середньовіччя натомість віднайшло себе в осягненні духовного світу людини. «Не блукай поза, але ввійди всередину себе», - писав на світанку цієї доби видатний християнський мислитель Августин.