26 вересня о 18:00Вебінар: Особливості статевого виховання у школах України

Пан Коцький або стережіться альфонсів (драма в V діях) Міні-вистава для шкільного театру

Про матеріал

Драма являє собою комедію на п'ять дій про сучасне життя для старшокласників. За бажанням і наявністю творчих колег (а ми всі творчі) комедію можна поставити і вчителям, на приклад, на Новій рік чи 8 березня.

Перегляд файлу

Пан Коцький

або

стережіться альфонсів

(драма в V діях)

Дійові особи

  1. Кішка Ганна Петрівна
  2. Лисиця Аліса Миколаївна
  3. Вовк Маргарита Василівна
  4. Кабан Тетяна Іванівна
  5. Ведмідь Марія Дмитрівна
  6. Панкоцький Сергій – молодик 22-25  років, без певного роду                      

           занять.

Дія І

Ява 1

Кішка.

Геть із дому, Коте-брате!

Я була тобі, як мати,

Як вареник в маслі жив,

І оце так відплатив!

З жиру бісишся, Котяра!

Що тобі не вистачало?!

Іншу дурочку знайшов?

Панкоцький.

Що ти, Кицю, знов і знов –

Ти єдиная у мене,

І нікого більш не треба.

Кішка.

Замовкни – більше не бреши.

Мені усе доповіли:

Де, з ким, коли й за чиї гроші –

Геть, зникни! Не мозоль вже очі!

Панкоцький.

Ну добре, добре, моя Киця,

Та говорити так зі мною

Не годиться.

(з пафосом)

Я йду від тебе назавжди!

Кішка.

(ніби примирливо)

Стій, любий Коте,

Не спіши…

(Панкоцький гордо повертається, хоча в очах світиться надія, думає, що його погроза спрацювала)

Картки кредитні поверни.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Панкоцький.

(ображено)

Я знав, що ти ніколи не кохала –

Для тебе був я лиш забавой.

Кішка.

 Іди, іди – назад прискачеш!

 Панкоцький.

                                 (гордо)

Мене ти більше не побачиш!

Ява ІІ.

(Кішка одна)

У домі гадину пригріла –

Йому ж до мене нема діла:

Все шляється по кабаках,

Подружок водить – втратив страх.

От недолуге кошеня:

Копійки в гаманці нема,

Жирує лише на мої,

Ще й коверзує – ти диви!

Стара для нього, бач ся, стала,

Увагою своєй дістала –

Що ж  пожируєш на свої :

Піди-но спробуй зароби.

Хоч добре доня за кордоном вчиться –

Їй бачити цей сором не годиться.

Дія ІІ

Ява 1.

(Панкоцький один. Розхристаний, з валізою, з якої звисають речі)

Панкоцький.

Ну дурень, дурень, що накоїв –

Тепер ось житиму на дворі.

Усе ж було: достаток, гроші –

Сиди і тільки будь хорошим.

Ну Киця вже немолода,

Та, врешті – це і не біда.

Лиш нудно – ось у чім проблема.

Хіба так жити в світі треба?

(пафосно)

Адже не раб я: я – ЛЮДИНА!

(поникло)

Ось і сконаю десь під тином.

(скарга)

Чому життя таке жорстоке,

І справедливості нема?

Хтось має все, а я – кат ма.

Хоч кращий за усіх них буду –

Вони ж звичайні всі бандюги –

Понахапали, понакрали,

Нарід як липку обідрали.

(пафосно)

Я буду месником народним!

(поникло)

От чорт: і вигнала ж голодним.

(обнадійливо)

А сходжу я до Інтернету –

Знайду В Контакті ще дурепу.

Дія ІІІ.

Ява 1.

( Затишне кафе. Лисиця одна)

Лисиця.

Здається першою прийшла.

Такого хлопчика В Контакті я знайшла:

Інтелігентний, бізнес власний має,

Розумний, сам вірші складає.

І як його ніхто не підібрав

Із наших бізнесових дам?

Не котик це, а заповітна мрія –

Всього життя мого надія.

Веселий, жвавий молоденький –

Чого ще треба дамі (гм) не старенькій.

Здається, йде – який гарненький!

Ява ІІ.

(Входить Панкоцький з букетом квітів)

Панкоцький.

Добридень, пані – ви миленька.

Лисиця.

Та що ви, що – у фарбу вгнали…

Панкоцький.

Приємно правду говорити дамі.

Граційність, витонченість, врода,

Дотримання сучасній моді,

В думках глибокий зміст і сталість.

Ви – просто леді-досконалість.

Лисиця.

Ну досить, досить – дух перехопило.

Давайте випємо чогось: вина чи… пива?

Панкоцький.

(із захватом)

Вина і тільки лиш вина!

Давайте за знайомство – пєм до дна!

Дія IV

(Пройшов час. Затишне кафе. Вовк, Кабан, Ведмідь)

Вовк.

Подруженьки, як справи, як діла,

Як бізнес ваш – чи добре процвіта?

Кабан.

Бізнес як бізнес – та щастя нема.

Ведмідь.

Немає сім’ї – дітей, чоловіка.

Кабан.

А жінка без цього, вважай, що каліка.

Вовк.

Хіба чоловіків на нас не вистачає?

На кожну з нас по три їх припадає.

Кабан.

По троє припадає, та яких:

Пяниця, ледар…

Ведмідь.

Третій зовсім – псих.

Вовк.

То так-таки нормальних і немає?

Кабан.

Останнім часом щось не зустрічали.

Вовк.

А серед наших бізнесменів?

Ведмідь.

Вони ще гірші, як на мене.

Кабан.

Їм молоденьких подавай.

Вовк.

Без цього їм і рай не рай.

Кабан.

А чули, як Аліскі пощастило?

Ну не інакше сталось диво.

Ведмідь.

Чому комусь усе, комусь – нічого.

Вовк.

Ти заздриш?

Ведмідь.

Заздрість тут до чого?

Чому лиш їй щастить завжди?

Кабан.

Біжить Аліска. Помовчіть.

 

(Входить Лисиця)

Лисиця.

Привіт, подруженьки!

Кабан.

Тобі, Алісо, кажуть, пощастило –

Літаєш ніби то на крилах.

Вовк.

Розквітла вся, помолоділа.

Лисиця.

Дівчата – знайте: я – щаслива!

Ведмідь.

(іронічно)

Невже? Це в котрий раз?

Вовк.

Ти стільки обпікалася у нас.

Лисиця.

(змінює тему)

Дівчатка, а де наша Киця?

Запізнюватись так їй не годиться.

Кабан.

Її не буде.

Лисиця.

Що таке?

Вовк.

Покинув черговий бойфренд.

Ведмідь.

Не кинув – вигнала сама.

Кабан.

Все більше переконуюсь,

Що справедливості нема:

Розумниця, красуня, гроші має.

І що тим мужикам не вистачає?

Вовк.

Коли ж побачимо ми красеня твого?

Лисиця.

Давайте зберемося на Різдво.

Я вас запрошую на іменини –

А разом і влаштуємо смотрини.

 

Дія V.

Ява І

(Будинок Лисиці. Лисиця, Вовк, Ведмідь, Кабан, Панкоцький)

Лисиця.

Знайомтеся, подруги – котик це мій.

Вовк .

Дивіться дівчатка – гарненький який!

Кабан.

(в сторону)

От пощастило Аліскі дурній.

Панкоцький.

(в ході промови все більше запалюється)

Ну що, мої леді,

До столу, будь ласка,

Наповним бокали…

Я, ніби у казці,

І серед вас, троянд чарівних,

Я почуваюся дуже щасливим.

Найкраще, що сталось зі мною в житті –

Це зустріч із вами, мої дорогі.

Ви, ніби богині, спустились з небес

Мене ощасливити – ваш я увесь.

Ви ідеальні, як Мадонна,

Із вас би малювати ікони,

Чарівні ви в своєму непорочні.

(в сторону)

І як би видурить в них гроші?

Вовк.

О досить-досить –

Серце тане.

Панкоцький.

(підходить до Тетяни Кабан)

Підемте потанцюєм, Таню.

 

Кабан.

Я залюбки. Алісо, ти не проти?

 

Лисиця.

Не проти, люба. Потанцюй з ним трохи.

 

(звучить музика, Панкоцький і Кабан танцюють на передньому плані, глядач чує їхній монолог, подруги за столом пліткують, глядач їх не чує)

Панкоцький.

Яка рука! Мов шия лебедина,

І ніжні пальчики, і шкіра дивна,

І стан гнучкий, і трепетні уста –

Краса твоя небесна, не земна!

Розлети брів і пристрасть у очах

На всіх людей наводять жах –

Чоловіки від захвату німіють,

Жінки від заздрощів дуріють.

Кабан.

Ну що ти, милий, я – звичайна.

Панкоцький.

Ні, ні, я бачу – ти в усьому ідеальна.

 (відходять на задній план, стає чути розмову за столом.)

Вовк.

Дивись, Аліско, як воркують голубки –

Тетяна конкурентка хоч куди.

І подруги в цих справах не надійні –

Постійно буть уважною потрібно.

Лисиця.

Та ні – Тетяна не така.

Та й проти мене заслабка.

І він мене коха без тями,

А кине, хай собі затяме:

У порошок зітру нездару,

Нікому не прощу я зраду.

Ведмідь.

Кому від того легше буде,

Коли кохання вже не буде.

 (знову пара, що танцює, на передньому плані)

Кабан.

А що це ти засумував?

Алісочку свою згадав?

Панкоцький.

Та виникла одна маленька

У мене з бізнесом проблемка.

Кабан.

То може я чим допоможу?

Панкоцький.

Та ні – просити в жінки – це не гоже.

Як-небудь розберуся сам.

Кабан.

То справа в грошах?

Скільки хочеш дам.

(дістає із сумочки кредитку)

Панкоцький.

(бере кредитку)

Спасибі, мила.

Безмежно добра ти й красива.

 (цілує руку, веде на місце, запрошує Маргариту Вовк, танцюють на задньому плані; по всьому видно, що історія повторюється, але вже в прискореному темпі. Потім запрошує Марію Ведмідь. В цей час за столом ведеться розмова.)

Лисиця.

Ну як тобі мій котик милий?

Кабан.

Аліска, заздрю – ти щаслива.

Наговорив мені такого –

В житті не чула ні від кого.

І серце тріпотіло так,

Що ледь встояла на ногах.

Тепер я все віддать готова,

Щоб десь іще знайти такого.

Ведмідь.

Шукай, подруженько, шукай –

Лише надії не втрачай.

(до Лисиці)

А твій Марго як об ходжає!

Кабан.

Вона свого не проморгає.

 (Лисиця жартівливо свариться пальчиком на танцюючих)

Лисиця.

Хоч не ревную – хату спалю.

Образ і зрад не пробачаю.

 (Вовк повертається до столу. Ведмідь танцює з Панкоцьким)

Вовк.

А де наш головний експерт,

Що з нею діється тепер?

Лисиця.

Не бачила її давно.

Відколи вигнала свого,

На люди й очі не покаже,

То хто ж нам правду тепер скаже?

Кабан.

Так, Анька вміє це робити –

У очі правду говорити.

 (в цей час входить Ганна Кішка. Панкоцький помічає її. На його обличчі подив і страх. Він, вальсуючи, повертається спиною – ховається за партнерку )

Вовк.

Ну нарешті – Анька з нами!

Лисиця.

Де, подружко, запропала?

Кабан.

Ми без тебе нудьгували.

Кішка.

Деякі були там справи…

Зі святом, Аліско, і щастя тобі.

А де ж твій соколик? Ану покажи.

Лисиця.

Та он він танцює.

Машунь, підведи.

 (Панкоцький впирається, хоче стати непомітним, та робити нічого – підходить і опиняється в колі молодиць. Стоїть переляканий)

Кішка.

Оцей ось?

Алісо, ти зовсім здуріла!

Хоч, правда, до цього мені нема діла,

Та все ж ти послухай, подруго моя:

Оцього Котяру вигнала я.

За мій рахунок воно жило,

І я ж йому не догодила:

По барах шлявся, кабаках,

Дівок водив – це просто жах.

А спершу був таким миленьким,

Які він сипав компліменти!

А потім – збиток лиш від нього…

Він клянчив гроші вже у кого?

Кабан.

500 тисяч в мене взяв,

Бо банк його збанкротував.

Кішка.

Та він в житті не мав нічого –

І звідки банк візьметься в нього.

Вовк.

І в мене 300 тисяч взяв – сестричці хворій…

Так сказав.

Кішка.

Сестри не було і не буде.

Ти глянь на нього – це ж приблуда.

Ведмідь.

А я дала йому 100 тисяч

Із бандюками розплатитись.

Кішка.

Ну, дівчата, ну утнули,

Ви ж неначе і не дури,

Хоч лягай і помирай –

Примітивний це шахрай!

Всі ми клюнули на нього.

Та, подруженьки, нічого:

Настає вже час розплати…

 (Панкоцький хоче втекти)

Так, щільніш – не випускати.

 

(дівчата щільно змикають коло. Занавіс. Чути глухі удари, зойки і тріск роздертої тканини. Клапті роздертого одягу вилітають на сцену. Виходить Панкоцький побитий, в подертому одязі)

 

Панкоцький.

От ускочив у халепу,

Де взялася ця дурепа?

Так все добре починалось,

І погано так урвалось.

Головне – живим зостався.

Та тепер ви начувайтесь –

Помсти! Помсти я бажаю!

Всіх жінок попереджаю:

Я тепер іду на Ви!

Боже, дай сил і снаги!

 

            КІНЕЦЬ

 

 

 

 

 

 

 

1

 

doc
Додано
9 вересня
Переглядів
30
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку