Патріотичне виховання учнів на уроках української мови та літератури

Тетяна Войтова, вчитель української мови та літератури, зарубіжної літератури Молодіжненського ЗЗСО Великодолинської селищної ради

     Анотація. У статті розглядається питання про систему патріотичного виховання, про значення уроків словесності для формування національно свідомих громадян України.

     Ключові слова: патріот, патріотичне виховання, мовна політика, національна свідомість, любов до Батьківщини.

     Постановка проблеми. У наш час, коли нівелюється приналежність людини до певної нації, виховання справжнього патріота набуває особливо важливого значення. Виховуючи в учнях любов до рідного краю, ми формуємо гідне майбутнє нашого народу. Робота над цією проблемою сприяє побудові індивідуальної траєкторії розвитку здібностей учнів, оскільки дає змогу розкрити навчальний матеріал цікаво, багатогранно, по-сучасному та не втратити зв’язку з минулим, бо без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності – віддати життя за її свободу й незалежність.  Виховуючи в учнів любов до рідного краю, ми, вчителі, формуємо гідне майбутнє нашого народу. Тому необхідно проводити систематичну й ненастанну роботу в цьому пріоритетному напрямі – на уроках і поза ними. Вона полягає в забезпеченні умов для навчання й виховання особистості з розвиненою національно-патріотичною свідомістю; формуванні самоідентифікації індивіда зі своєю нацією; сприянні утвердженню цінностей історичної пам'яті, побудови на її засадах відповідної світоглядної системи; у постійному закріпленні теоретичних знань та практичних умінь на уроках української мови та літератури. У наш буремний час питання національно-патріотичного виховання, як ніколи, надзвичайно актуальне. Мета статті полягає у розкритті питання  патріотичного виховання сучасного школяра.

Виклад основного матеріалу. Виховання національної самосвідомості на уроках мови і літератури сприяє збагаченню духовного світогляду школярів, формує усвідомлення особистістю себе як часточки українського народу з власною національною гідністю.

Перш ніж розпочинати працювати над проблемою, я мала для себе визначити, хто ж такий патріот. У науково-методичній літературі існує безліч тлумачень цього поняття. Мені найбільш імпонує визначення, яке подає Академічний тлумачний словник української мови: «Той, хто любить свою батьківщину, відданий своєму народові, готовий для них на жертви й подвиги». Узявши його до уваги та врахувавши власний досвід роботи, я створила модель учня-патріота.

     Отже, особистістю з чітко сформованими почуттями громадянськості й патріотизму,на мою думку, є та дитина, яка:

1) прагне постійно вивчати українську мову, вільно нею володіти;

2) вивчає історію нашої країни, рідного краю, знає її глибоке історичне коріння;

3) глибоко знає рідну символіку й з повагою ставиться до Державних Прапора й Герба України,  розуміючи, із хвилюванням співає Гімн;

4) зможе завжди і скрізь свідомо захищати інтереси своєї вітчизни, свого народу.

     Виховання патріота – завдання надзвичайно складне, тому вимагає належної змістової наповненості занять з учнями, зорієнтованості на новизну інформації та різноманітні види пошукової, розвиваючої, творчої діяльності.        Основними напрямами виховання національної свідомості та патріотизму на моїх уроках української мови й літератури є:

1) виховання пошани й любові до рідної мови, прагнення зберегти її, бо «нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову».

(Ліна Костенко);

2) формування думки про значення родини, сім’ї, роду, родоводу;

3) формування знань про історію України, державні та національні символи;

4)  формування стійкості у своїх національних переконаннях.

     Першооснови патріотичного виховання були закладені в народній педагогіці, значення якої висвітлювалися у роботах О. Любара, В. Пугача, В. Мацюка, М. Стельмаховича, Д. Федоренка. Вони висвітлювали ідеал давньоруської епохи, складовою частиною якого виступає патріотичне виховання. Значний внесок у розроблення теорії і практики патріотичного виховання зробив К.Ушинський. Він вважав, що основним завданням виховання молоді є виховання її на засадах патріотизму. [4].

     У процесі роботи вчитель шукає шляхи і засоби глибокого засвоєння програмового матеріалу та формування в учнів високої національної свідомості, акцентує увагу на краєзнавчому матеріалі як складової національного виховання школярів. Відомо, що патріотизм починається з любові до батьківської хати, до колискової, яку співала мама, до сім'ї, родини, до рідної мови і народної пісні. Саме це формує поняття «малої батьківщини». І тільки уже пізніше приходить усвідомлення себе сином чи донькою великої Батьківщини - України, гордості за її славне минуле і розуміння того, що треба навчатися, працювати для її майбутнього. Розуміючи це, у процесі викладання української мови та літератури учитель має використовувати всі можливості, щоб виховати учнів справжніми патріотами.

Тому одним із головних завдань навчання української мови та літератури в основній і старшій ланках середньої загальноосвітньої школи є формування в школярів національної гідності і гордості за свою землю, народ, Батьківщину, усвідомлення себе представниками державної нації, носіями незалежності, державності.

     Робота над формуванням патріотизму проводиться в кожному класі, однак об’єм роботи інший і залежить від загальної підготовки учнів та специфіки програмового матеріалу з української мови. У 5 класі подаю поняття державності мови, ознайомлюю учнів зі значенняммови в житті суспільства,з’ясовуємо те, як вона з’явилась, розвивалась тощо. У 8 класі – це розмова про процес і результат розвитку української мови в ході історичного становлення українського суспільства та його культури, функції мови в житті суспільства, про причини включення української мови до складу світових мов - політичних, наукових, культурно-історичних, лінгвістичних.

Для глибшого засвоєння теоретичного матеріалу з кожного розділу пропоную дітям цікаві, захоплюючі інноваційні форми навчальної діяльності: індивідуальні наукові розвідки, мовні проекти, мандрівки, лінгвістичні повідомлення. Використовую інноваційні форми як моделювання ситуацій, які спонукають до самостійного мислительного дослідження, рольові ігри, наприклад:«Я - мовознавець», «Знайомство із словосполученням», «Подорож у країну Морфологію» тощо.

На уроках розвитку комунікативних умінь і навичок акцентую увагу учнів на тих думках, почуттях, що формують патріотизм, наприклад:

Повага до своєї Вітчизни починається з рідного слова, літератури. Якщо запропонувати будь-якому українцеві назвати письменників, які боролися за незалежність нашої держави, то першим, кого вони назвуть,безумовно, буде Тарас Шевченко. Усе життя і творчість Кобзаря – це високопатріотичний взірець служіння своєму народові. Вже близько двох століть його твори випромінюють таким потужним магнетизмом, що людина переймається патріотичним горінням його душі. Виховання шевченківським словом  - це фундамент роботи вчителя-словесника. Проведений урок у 8 класі  «Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття, тебе своїм сучасником звемо». Узагальнення вивченого з теми «Односкладні речення». Під час уроку учні узагальнювали знання про односкладні речення, з’ясовували основні ознаки односкладних речень; розвивали вміння та навички знаходити односкладні речення у поезії Тараса Шевченка; формували логічне мислення при зіставлювально-порівняльному аналізі односкладних речень за їх основними ознаками; виховували пізнавальний інтерес, любов і повагу до життя та творчості Тараса Шевченка, до України.

     Так краплинами формується патріотизм.

     Справжній урок літератури – це урок виховання громадянськості, почуттів добра і краси, утвердження високих моральних ідеалів, формування гармонійно розвиненої особистості, активної життєвої позиції учня. Завдання учителя словесника полягає в тому, щоб засобами художнього слова зуміти знання перетворити в переконання, зробити ці ідеї осмисленими, усвідомленими, глибоко продуманими. Вони повинні стати органічною потребою, невід’ємною частиною життя, нормою поведінки кожного учня. Адже зберегти і зміцнити нашу державу можуть громадяни, які люблять свою Батьківщину, свій народ, готові жити в Україні, пов’язати з нею свою долю, готові відстояти незалежність Батьківщини. Такою величною постає перед нами Ліна Костенко. Поетеса, геніально-поетичне й інтелектуальне слово якої органічно поєднується з національною самосвідомістю громадян, котра ґрунтується на національній ідентифікації: вбирає в себе віру в духовні сили своєї нації, її майбутнє; вміння осмислювати моральні, духовні та культурні цінності; систему вчинків, які мотивуються любов’ю, вірою, волею, відповідальністю перед своєю нацією.

    Саме на уроці української літератури з теми «Л.Костенко. Цікаве про поетесу. Диптих із поеми «Чайка на крижині» - «Крила». Розгорнута притчова метафора про глибоке духовне наповнення людини. Духовне багатство – найбільший скарб у житті» намагаюся вчити дітей відчувати силу й красу українського слова, бачити глибше, завдяки мові, красу навколишнього світу, задумуватись над проблемами життя, над його суттю. Навчаю розуміти й коментувати метафоричний підтекст образів, висловлювати власні міркування про духовне наповнення кожного, індивідуальні способи його проявів у реальному сучасному світі; підводжу учнів до усвідомлення різниці між матеріальним і духовним; працюю над вихованням цілеспрямованої, духовно багатої особистості. Саме такі цінності потрібно формувати у свідомості учнів для того, щоб і вони в майбутньому дбали про становлення і утвердження незалежної України.

Неможливо уявити справжнього громадянина-патріота без любові до рідного краю,  до своїх письменників-земляків.

     Кажуть, колись один з мудреців вибудував своєрідну шкалу людських радостей. У цьому переліку були багатство, любов, слава, влада…І кожна з цих радостей не могла наситити повністю людське життя. Тільки на вершині цієї шкали сіяла величним світлом вища радість, котра може завоювати людину повністю – це радість творчості. Ось це щастя і пізнав повною мірою наш земляк  - поет Олександр Білятинський.  

    Отже, сутністю викладача рідної мови та літератури має бути висока культура, непохитна національна свідомість, глибоке розуміння тих складних завдань, які сьогодні потрібно розв’язувати незалежній Українській державі. Усе це він не тільки повинен передати своїм вихованцям, а бути беззаперечним зразком для наслідування.

      Тільки систематичне національне виховання може подолати почуття національної меншовартості і сформувати людину – громадянина з національним складом мислення та природним почуттям гордості, що ти – українець. На основі такої виховної роботи формуються основні складові національної самосвідомості: любов до рідної землі і свого народу, патріотизм і готовність захищати Українську державу, досконале володіння

українською мовою, духовна культура, повага до батьків, культури та історії, традицій та звичаїв рідного народу, працелюбність, бажання працювати задля розквіту власної держави, культура міжособистісного спілкування, глибоке усвідомлення громадянської відповідальності, сформовані почуття гордості за свою Батьківщину.

Список  літератури

1. Белебеха І. Українська еліта. - Харків, 1999.

2. Вертій О. Методика вивчення української літератури на сучасному етапі:

основні ознаки і поняття // Дивослово. - 2012. - № 3.

3. Жадан М.Н. Виховуємо патріотів художнім словом //Вивчаємо українську мову та літературу.– 2012 - № 15.

4. Ушинський К.Д. Про народність у громадському вихованні / К.Д. Ушинський //Вибрані педагогічні твори: у 2 т. / К.Д. Ушинський.  К. , 1983.  Т. 1: Теоретичні проблеми педагогіки.  С. 43-103.

5. Зякун Т. Особливості формування національної свідомості молоді та сучасному етапі державотворення //Рідна школа - травень, 2006

6. Коваль В. Уроки словесності в системі національно-патріотичного виховання // Рідна школа. - 1999. - № 6.

7. Ковальова Т.В. Мова як засіб вираження національної самосвідомості //