Педагогам про увагу молодших школярів

             Стаття «Педагогам про увагу молодших школярів»

      Увага – психічна функція, яка виявляється у спрямуванні й зосередженості на певних об`єктах. Увага є необхідною умовою ефективної діяльності, запорукою успішного пізнання, навчання, праці, поведінки.

Дуже часто учителі скаржаться на неувагу своїх учнів, а саме дітей молодшого шкільного віку. Причини неуважності – різні. Їх слід знати, щоб  мати змогу виправити.

1.    Неуважність нерідко є наслідком перевтоми дитини. Наприклад, якщо вона пізно лягає спати, батьки перевантажують маленького школяра ( різні додаткові заняття, секції, перегляд вечірніх телевізійних передач тощо) – нервова система дитини перезбуджується. Школяр погано і мало спить, до класу приходить у сонливому стані. Сон – це охоронне гальмування.
2.             Найбільш поширена причина нестійкості уваги школярів – їх недостатня розумова активність. Якщо дитина пасивно слухає тривалі пояснення дорослих, стійкість уваги швидко спадає, і вона легко відволікоється на щось інше. Коли дитина робить цікаву справу, коли в процесі роботи треба не лише слухати, а й щось робити, то її увага отримує величезну підтримку. Коли під час виконання завдання немає матеріалу для мислення дитини, дорослий не доб`ється стійкості уваги,  скільки б разів він не звертався до дитини їз закликом бути уважним. Саме тому дуже потрібно в початковій школі використовувати наочний матеріал. Адже коли дитина бачить з чим їй доведеться працювати, то миттєво виникає бажання виконувати це завдання.
3.          Неуважність може бути наслідком порушення правильного дихання, а отже , й постачання мозку киснем. Наприклад, аденоїди (поліпи), розростаючись, заважають дихати через ніс. Дитина дихає ротом, і це погано позначається на її працездатності.
4.          Неуважність – це й негнучка увага, відсутність уміння переключатися з одного предмета на інший. Читаючи під час перерви книжку, деякі учні 1-3 класів не відразу потім можуть включатися в навчальну роботу. Вони здаються неуважними лише тому, що занадто зосереджені на іншому. Подібне часто спостерігається у дітей з інертним, флегматичним типом темпераменту. Потрібна пауза, щоб дитина переключила свою увагу на новий зміст.
5.          Неуважність може бути наслідком неправильного виховання дітей.

Коли занадто дбайливі батьки купують дитині дуже багато іграшок та книжок, рано й часто водять її на секції, гуртки, вона звикає до постійної зміни вражень. Не встигаючи розібратися в них, не маючи змоги вдуматися в те нове, що кожного дня їй показує дорослий, дитина звикає до легкого поверхневого ознайомлення із довкіллям, її увага стає поверхневою. У таких випадках дорослим потрібно вміти показати вже знайомий предмет, явище природи з нового боку, слід «відкривати» дитині ті якості предмета, його особливості й зв`язки, яких вона раніше не бачила.

6. Виховання уваги- це виховання почуття відповідальності та тренування вольових зусиль. У дитини потрібно поступово й наполегливо виховувати прагнення домагатися мети. Необхідно цілеспрямовано виховувати навичку бути уважною, вірити у свої сили. Це особливо стосується навчального процесу, коли замість того щоб боятися труднощів та завдань, учень намагався виконати завдання, переконатися  що це завдання виконано вірно. Навчити дитину не боятися поразок та невдач під час навчального процесу. Пояснити , що всі мають право помилитися, але роботу треба виконати правильно. Неодмінно треба підвищувати мотивацію до навчання, а саме: підтримувати, хвалити, надавати доручення.
7.  Важливо виправляти увагу дитини, виховуючи спостережливість.

Учити дитину спостерігати на уроці, удома, у природі, учити орієнтуватися на вулиці, виконувати правила дорожнього руху.