Педагогічна задача та педагогічна ситуація у працях відомих педагогів.

Педагогічна задача  та педагогічна ситуація у працях відомих педагогів

Малахова А.В

Малахова Ангеліна Валеріївна/Anhelina Malakhova- студентка I курсу Мелітопольського Державного Педагогічного Університету .

Щоб виявити причини виникнення педагогічної ситуації, педагог повинен усвідомити, що стало цьому причиною та знайти шляхи її розв’язання шляхом встановлення взаєморозуміння і співробітництва між учасниками навчально-виховного процесу. Для цього вчитель може використовувати такі прийоми: виявлення доброти, уваги, турботи,; прохання, що стимулює добрі вчинки; схвальне звертання; поблажливість (вибачення); виявлення захоплення; викликання впевненості; співпереживання; уникнення нагадувань про помилки; виявлення засмучення; авансування особистості; очікування позитивних результатів; виявлення довіри; організація ситуацій успіху; залучення до цікавої діяльності; присудження винагороди; коректний докір і натяк; позитивний приклад; доручення посильних і відповідальних справ.

Враховуючи, що в основі педагогічної задачі лежить педагогічна ситуація, важливого значення набуває дослідження цього явища. І. А. Зязюн терміном “педагогічна ситуація” пропонує визначати частину педагогічної діяльності, яка вказує на суперечність між бажаним рівнем вихованості учнів і досягнутим. Причому, як підкреслює вчений, ситуація не завжди переходить до розряду ПЗ – на його переконання, це відбувається тільки у тому випадку, коли викладач помічає ситуацію, яка виникла і ставить перед собою мету її вирішити [18, с. 38]. Згідно з тлумачним словником С. І. Ожегова, під «ситуацією» слід розуміти сукупність обставин, певний стан, обстановку, що виникає [15, с. 625]. За Г.С. Костюком і Г.А. Баллом, ПС  – “це система, обов’язковими компонентами якої є: 1) матеріальний чи ідеальний предмет, який знаходиться в деякому початковому стані, 2) модель стану аналізованого предмета, який вивчається” [24, с. 43]. Слід зазначити, що Л.Ф. Спірін розглядає педагогічні ситуації в тому ж ключі, що й Г.С. Костюк та Г.А. Балл – він визначає ПС як об’єктивний стан конкретної педагогічної системи в певний проміжок часу [23, с. 11]. Також проаналізовані роботи А.М. Матюшкина “Проблемні ситуації в мисленні та навчанні”; Ю.М. Кулюткіна та Г.С. Сухобської “Моделювання педагогічних ситуацій: Проблеми підвищення якості та ефективності загально-педагогічної підготовки учителя”; В.Т. Сергєєва “Загальна методика навчально-виховного процесу”; А.С. Чернишова “Практикум з вирішення конфліктних педагогічних ситуацій. У цих та інших дослідженнях ПС розглядаються на прикладах відносин учнів у взаємодії вчителів з цими учнями, тобто безпосередньо у момент педагогічного спілкування. Окрім того, Ю.М. Кулюткін визначає поняття ПС як “розрив” у діяльності педагога, ситуація “неузгодженості” між цілями і можливостями їх досягнення [12, с. 15]. Заслуговують на увагу погляди С.М. Годніка, який стверджує, що на кожній стадії формування колективу можливе виникнення характерних для кожної стадії педагогічних ситуацій [16, с. 10].  Особливий інтерес становлять думки Н.В. Бордовського й А.А. Реана, які зазначають, що “педагогічна ситуація визначає комплекс умов, при яких вирішується ПЗ і поділяють їх на задачі: стимулювання; вибору; успіху; конфліктні; проблемні навчальні; вирішення проблемних завдань; ризику; критики і самокритики; допомоги та взаємодопомоги; загрози покарання; самооцінки; спілкування; підпорядкування; переконання; звинувачень і витримки; швидкого перемикання в роботі і спілкуванні; змагання та суперництва; співпереживання; прояви неуваги; обмеження; ігрові; відповідальних рішень; освоєння нових способів діяльності; вираження віри і довіри; пред’явлення вимог; тренінгові; розхолоджування дисципліни і дезорганізації. На нашу думку, я класифікація педагогічних ситуацій найбільш оптимальна, завдяки своїй детальності та систематичності [3, с. 16, 232]. Заслуговує на увагу розподіл ПС на типові і нетипові або індивідуальні. Зокрема, О.С. Березюк під типовими ситуаціями розуміє такі ситуації, які є зразком серед ситуацій подібних одна до одної [2, с. 72].  Однак, за кожної ситуації, на мою думку, є як елемент типового, так і елемент індивідуального, тому я не в усьому погоджуюсь із О.С. Березюк і вважаю недоречним  акцентування уваги тільки на типовості, оскільки склад учасників ПС непередбачуваний, і всі учасники є по-своєму неповторними та індивідуальними. Я вважаю, що на даний момент ще не розроблена єдина класифікація педагогічної ситуації, хоча цією тему цікавляться безліч дослідників. Але на мою думку найбільш систематизованою є класифікація запропонована Н.В. Бордовським та А.А Реананом [3, с. 232].

Таким чином, розглянувши прийняті в педагогічній науці підходи до визначення ПС, ми прийшли до висновку, що погляди більшості вчених на педагогічну ситуацію відрізняються один від одного. Єдиної думки серед дослідників щодо визначення цього поняття не виявлено. Однак, слід виокремити спільне у всіх визначеннях явища “педагогічної ситуація”, яке полягає в тому, що педагогічна ситуація може виникнути тільки в процесі взаємодії суб’єктів навчання і виховання.