Переказ з української мови "Хлібороб Донбасу" для учнів 9-11 класів

Переказ «Хлібороб Донбасу»

9-11 клас

Людина несхибної волі, безмежно закоханий в землю хлібороб, єдиний в Костянтинівському районі кавалер трьох орденів Леніна і Зірки Героя Соціалістичної Праці Іван Тимофійович Пончаков прожив незвичайне життя. Фронтовик Іван Прончаков корінний житель села Торське Костянтинівського району пройшов багато випробувань, щоб сісти на комбайн і досягнути того, чого в області ще ніхто не досягав. Але дорога до подвигу була довгою…

У 1943 році поряд з ним розірвався німецький снаряд. Смерть, знущаючись над солдатом, дарувала йому життя, але разом з глибокою контузією відібрала у нього зір і можливість рухатися. У госпіталі автоматника Івана Прончакова медичні працівники та фронтові побратими годували з ложки. Міцний молодий організм, вікова селянська звичка витримувати постійні труднощі. Постійне бажання вижити перемогло. Через шість місяців почав відновлюватися зір, вперше почали рухалися пальці рук. Це стало світлим променем надії на повне відновлення рухової діяльності. Іван перемагаючи біль у всьому організмі, вчив його знову рухатися, тренував руки та ноги. Прончаков знав, що він пройде через все і досягне вершин.

Прийшов день, коли юнак зміг сам тримати ложку  і рухатися. Хлібороба-інваліда демобілізували. Вирок лікарів був однозначним – заборона займатися фізичною працею.

Зломивши всі заборони лікарів, Прончаков отримав дозвіл на навчання. Закінчивши курси водіїв став керувати автомобілем. Перша трудова перемога вселила в нього надію та в інших, хто його знав, впевненість у тому, що Івана Прончакова ніхто не зупинить, якщо він поставив перед собою мету.

А мета була одна – комбайн. Молодий хлібороб знайшов його на зруйнованому війною подвір’ї машино-тракторної станції. Своїми, зміцнілими руками Прончаков із металобрухту зібрав комбайн «Комунар» і вивів його на хлібну ниву. Сталося диво: наполеглива праця хлібороба зруйнувала всі уявлення  медицини про можливості людини. Списаний на повну недієздатність і нерухомість Іван Тимофійович Прончаков зовсім скоро став одним із найкращих комбайнерів Костянтинівського району.

За плечима у Івана Прончакова була початкова освіта, але на відміну від інших впевнених у собі механізаторів не тільки сідав за кермо нових комбайнів, але й знаходив у них конструкторські недоліки. Частину він ліквідував своїми силами в колгоспній майстерні, а його досвід став надбанням району.  Особливо подобався  йому потужний в ті роки комбайн «Колос».

22 липня 1977 року комбайнер колгоспу «1 Травня» Іван Прончаков на своєму комбайні «Колос» установив обласний рекорд – виконав більше трьох денних норм, намолотив 157 тонн зерна. За цей трудовий подвиг йому було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці та нагороджено золотою медаллю «Серп і Молот».

Людина виняткової сором’язливості,  майстер своєї справи, Прончаков не полюбляв зайвих слів. А коли йому доводилося виходити на трибуну, виступ був коротким і завжди однаковим: «Що тут говорити. На землі треба працювати на совість та любити свою працю».

Так він жив та працював на землі – легендарний хлібороб  донецького краю, Прончаков Іван Тимофійович, син могутнього хліборобського роду, діди і прадіди якого віками вирощували та збирали хліб. Їх коріння назавжди пішло в торську землю, вони непідвладні часу, і в кожному новому поколінні дають і завжди будуть давати нові паростки.  

 (445 слів)