ПЕРВІСНА ДОБА НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

ПЕРВІСНА ДОБА НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИВиконав Муляр А. М.

ПАЛЕОЛІТ - Камяний вік. (1млн - кінець ІІІ тис. до н.е.)Ранній (від появи людини до 150 тис. років тому);Середній (150—35 тис. років тому);Пізній (35—11 тис. років тому). Характерні риси: залюднення архантропамиосновні заняття - збиральництво (початок полювання на тварин)знаряддя праці - рубила, скребла, наконечники

поява нового типу людини - неандерталець (150-100 тис.р.тому) опанування вогню заселення печер, лаштування штучного житла поява першого одягу формування абстрактного мислення і мовлення панування матріархату виникнення перших релігійних уявлень - тотемізму (уявлення про єдність людей з тотемами) , анімізму (віри існування душі і духів), магії (віри в можливість людини-чаклуна

Людські стоянки: с. Королеве на Закарпатті Мізинська стоянка на Десні Кирилівська стоянка в Києві Амвросіївська у Донбасі Лука Врублівецька(Хмельницька обл.) печера Киїк-Коба (Крим)Кам'яна могила

Ранній палеоліт архантропи жили невеликими групами постійно пересуваючись з місця на місце. в цей же час зароджуються колективи для спільного полювання і спорудження найпростішого житла. основним знаряддям праці архантропів було ручне рубило створюються первісні стада людей, перші форми людських об’єднань за принципом кровно родинних зв’язків. заборона шлюбу всередині общини 

Середній палеоліт змінився антропологічний вигляд  людини. На зміну архантропу приходить неандерталець, котрий був більш подібний до сучасної людини. Неандерталець як більш розвинений тип людини Розширив ареал проживання. змінилася психологія людини, з’явилися елементи абстрактного мисленнянамітився поділ праці. зародження релігійних уявлень та вірувань,Найдавніші стоянки знайдені й рештки неандертальців знайдені в печері Кіїк-Коба в Криму на Донеччині та в Закарпатті.

Пізній палеоліт.  завершення майже 35 тис. років тому процесу фізичного та розумового формування людини сучасного типу — homo sapiens (або кроманьйонець). люди дедалі більше осідали, споруджували житла. змінилися суспільні форми людського співжиття. замість примітивного первісного стада з’являється рід. роди об’єднувалися в племена почалося утворення первіснообщинного родоплемінного ладу.процес удосконалення та урізноманітнення знарядь праці пішов надзвичайно швидкими темпами почали виготовляти кам’яні різці, ножеподібні пластини, наконечники списів, дротики тощо. людина оволоділа технікою обробки кісток та рогів. вдосконалення та урізноманітнення знарядь праці, підвищення продуктивності мисливства. поява першої далекобійної зброї –  лука та стріл

Форми суспільної організації у кам'яному віціПалеоліт. Первісне стадо - найдавніший колектив людей(30-40 особин),що об'єдналися з метою виживання. Пізній палеоліт. Родова община - колектив кровних родичів, що спільно проживають, ведуть спільне господарство. Мезоліт, неоліт. Плем'я - група родових общин, які мають спільні органи влади, духовну та матеріальну культуру

Відбувся перехід від привласнюючого до відтворюючого, продуктивного господарювання - землеробства і скотарства. Цей процес отримає назву "неолітичної революції". Завершилося формування техніки обробки каменю: пиляння, шліфування, свердління З'явилися перші штучні матеріали, створені людиною, - обпалена глина (кераміка) та тканина. Глиняний посуд швидко набував поширення, його форми та орнамент на різних територіях мали свої особливості. В Україні виділено понад 10 неолітичних археологічних культур, їх можна поділити мисливсько-рибальські (існували в лісовій зоні) та землеробство-скотарські (чи півдні, в степовій зоні). Виникають прядіння і ткацтво, з'явився ткацький станок

продуктивніша обробка землі з використанням рала і тяглової сили тварин (биків і коней);активне формування стад свійських тварин, використання їх як тяглової сили;помітне покращення умов життя, збільшення харчових запасів, що призвело й до збільшення тривалості життя (до 30-32 років). Поява залишків продовольства стимулювала виникнення своєрідної військової касти, адміністративного персоналу, служителів культу та інших груп населення. У період неоліту зародилася селянська (землеробська) цивілізація, яка незабаром стала панівною в Європі, аж до виникнення і широкої розбудови міст. 

Енеоліт (IV—III тис. до н. е.) перекладаються як мідно-кам'яна доба. Ознакою її, на тлі розвиненої кременевої індустрії, була поява серій мідних виробів (знаряддя праці, зброя, прикраси), навичок ковальської справи та металурга. Просування енеоліту в Україну відбулося внаслідок міграції населення Кукутені-Трипілля на Правобережний Лісостеп із регіону Румунської Молдови. Житла були дерев'яними,з глиняною піччю та жертовником, могли бути двоповерховами,стіни розписували фарбами. Найяскравішою археологічною культурою доби енеоліту була Трипільська культура (IV—III тис. до н. е.).

Трипільська культура (IV—III тис. до н. е.). Її назва походить від с. Трипілля на Київщині Поширена на території від Верхньої Наддністрянщини і Південної Волині до Середньої Наддніпрянщини і Причорномор'я досягла найвищого розвитку впродовж IV—III тис. до Н. Е. Племена Трипільської культури жили у поселеннях, забудованих дерев'яно-глинобитними наземними спорудами, розташованими переважно одним чи кількома концентричними колами.

Це були родові або племінні тривалі поселення, що нараховували кілька десятків садиб. Будівлі мали форму чотирикутника правильної форми. Відомі поселення-гіганти площею від 150 до 450 га, які налічували понад 2 тис. жител. Тут уже існувала квартальна забудова, багато будинків споруджували дво- і навіть триповерховими. Фактично, це давні протоміста зі значною кількістю мешканців, яка подекуди сягала 16—20тис. осіб.

У них зосереджувалося економічне життя, вони були адміністративними, військовими, ідеологічними осередками. В основі суспільного устрою трипільських племен лежали матріархальні, а згодом і патріархальні родові відносини. Основною ланкою трипільського суспільства була невелика сім'я. Сім'ї об'єднувалися в роди, кілька родів складали плем'я, група племен утворювала міжплемінні об'єднання, що мали свої етнографічні особливості. Основним заняттям трипільців було землеробство. За етнографічними ознаками трипільська культура дуже близька і подібна до української. Основа господарства рільне землеробство і скотарство. переселення кожні 50-70 років через виснаження землі виготовлення характерної мальованої кераміки з використанням червоної, жовтої та чорної фарб.

Головним божеством трипільців була богиня родючості. У трипільській культурі створено основу для появи писемності у вигляді глиняних знаків на кераміці. Людство опанувало перші метали — мідь і золото. Виникають копальні. Виникає орне землеробство з використанням тяглової сили бика. З'являється колесо, а відтак — гарба, в яку запрягали також бика. Коня привчають до верхової їзди. Удосконалюється керамічне виробництво З'являються гончарні печі, залишки яких виявлено, зокрема, у трипільців. Поширюється і розвивається прядіння і ткацтво. Входить у практику циліндричне свердлення кам'яних порід за допомогою порожнистого свердла, що застосовувалося найчастіше при виготовленні бойових сокир-молотів.

У степах від Дону до Дунаю жили кочові та напівкочові племена, які виникли з місцевого і прийшлого населення зі східних степів і Кавказу. Вони представлені ямною, катакомбною, зрубною, білозерською та іншими культурами. Їх назви походять від способу поховання небіжчиків або від місцезнаходження. Характерні риси : виробництво першого штучного металу – бронзи розподіл праці - в лісостепу розвивається землеробство, в степу – скотарство поява майнової нерівності родова община замінюється сусідською утвердження патріархату з роду виділяється парна сім'я виникнення великих етнокультурних спільнот суспільна організація - сусідська (територіальна) община суспільна організація - плем'я на чолі зі старійшинами родів.

Ямна культура. Хронологічні рамки : ІІІ - поч. ІІ тис. до н.е. Територія розселення : від Нижнього Поволжя до Нижнього Подніпров'я. Спільні характеристики : кочовий спосіб життя; скотарство ; віра в потойбічний світ, обожнювання сонця й вогню. Особливості : поховання покійників у скорчених позах у ямах.

Катакомбна культура. Хронологічні рамки : кінець ІІІ - середина ІІ тис. до н.е. Територія розселення : від Волги й Кавказу до пониззя Дунаю Спільні характеристики : кочовий спосіб життя; скотарство ; віра в потойбічний світ, обожнювання сонця й вогню. Особливості : поховання в гробницях-катакомбах ; дружину вбивали і ховали разом із чоловіком.

Ранній залізний вік – один із періодів розвитку людства за археологічною періодизацією. На території України ця доба припадає на І тис. до н.е. – початок І тис. н.е. і хронологічно відповідає кіммерійському, скіфському та сарматському добам історії.1. Ранній залізний вік Утвердження заліза як найпоширенішого металу на землях України відбулося у 7 ст. до н. е., Поява залізних знарядь праці та зброї спричинила бурхливий розвиток господарства та військової справи. Землеробські племена почали застосовувати залізний плуг, за допомогою якого можна було виорати більше землі, а отже – зібрати кращі врожаї. Скотарі степу за тієї доби зажили кочовим життям, постійно переходячи разом із худобою на нові землі. Вони навчилися їздити верхи на конях і долали на цих прудконогих тваринах величезні відстані.