Підготовка до уроку на морально-етичну тему «Шануй батька свого і матір...» (урок розвитку зв’язного мовлення)

Підготовка до написання твору на морально-етичну тему «Шануй батька свого і матір...» (урок розвитку зв’язного мовлення)                                         

Тема: Розвиток мовлення. Підготовка до написання твору на морально-етичну тему «Шануй батька свого і матір...»

Мета уроку: вчити учнів самостійно добирати матеріал на задану тему; розвивати усне зв’язне мовлення та виразне читання художніх творів; виховувати шанобливе ставлення до найдорожчих людей — батька та матері; формувати почуття обов’язку перед батьками, виховувати культуру мовлення, повагу до батьків, людяності, шляхетності, милосердя

«Шануй батька свого і матір твою,

 

щоб продовжились дні твої на землі,

 

яку Господь, Бог твій, дає тобі»

 

(Біблія. Вихід 20: 12)

 

Хід уроку:

1. Повідомлення теми, мети і завдань уроку
2. Формування знань, умінь і навичок учнів

• Вступне слово вчителя
• Словникова робота
• Повторення жанрових особливостей твору-роздуму
• Нагромадження робочих матеріалів з даної теми
• Визначення основних положень твору. Усні висловлювання учнів

3.  Самостійна робота над твором

Ми сьогодні будемо вчитися спостерігати життя (помічати людську доброту, жертовність, громадянську мужність), ділитися добротою, щедрістю душі, шанувати батьків, рідний дім, любити рідну мову, пісню, знати свій родовід.

 

Неоціненне значення у вихованні шанобливого ставлення до батька, матері, родини має художня література. Вона формує культуру почуттів, високі естетичні смаки, прилучає до родинного виховання.

На початку слід провести словникову роботу і розкрити лексичне значення слів «мораль» та «етика». Доцільно порадити  вам  протягом такого уроку робити тематичні виписки. Це допоможе в складанні плану до майбутнього твору.

Мораль — це система поглядів, уявлень, норм та оцінок, що регулюють поведінку людей. Найважливішою функцією моралі є узгодження вчинків окремих осіб з інтересами інших людей, певної спільності, суспільства в цілому.

Термін «етика» для позначення .вчення про моральність вперше застосував Аристотель. Як теорія моралі, етика аналізує природу моральних відносин, досліджує моральні почуття, за допомогою яких виражаються моральні норами, принципи, оцінки, судження. Головну увагу етика надає обґрунтуванню моральної, доброчесної поведінки людини, прагнучи дати відповідь на запитання, що таке добро і зло, чому слід дотримуватися саме такої поведінки. Основні категорії етики — добро і зло, обов’язок, совість, честь, гідність, гуманність, відповідальність та ін.

Розкривши учням суть понять «мораль» та «етика» слід нагадати їм,

що твір-роздум — це текст, у якому в логічній послідовності викладені думки, міркування, висновки. Складання твору-роздуму – це вміння чітко висловлювати судження з певного питання, логічно мислити, доводити свою думку. Ці вміння необхідні кожному. Якщо людина навчиться правильно будувати роздум, то вона може довести свою думку і переконати інших у її правильності, тобто схилити інших людей на свій бік зробити інших людей своїми спільниками, однодумцями. А це дуже важливо, а в багатьох випадках просто необхідно.

 Пригадаємо, що таке роздум.

У роздумі говориться про причини ознак та дій. Текст роздуму – це ланцюг суджень, фактів, явищ які використовуються для доведення певної думки.

 Який зв’язок у тексті-роздумі між реченнями?

Речення у тексті-роздумі мають причинно-наслідкові зв’язки.

 Яка побудова тексту-роздуму?

Текст-роздум має такі основні частини: теза, аргументи, висновки.

Теза – це загальне положення, яке треба доводити.

Аргументи – це факти, приклади, докази, які працюють в ім’я доведення тези.

Висновок, як правило. Є підтвердженням висунутої тези.

Зрозуміло, що в основу роздумів на мораль-но-етичну тему буде покладене з’ясування проблеми моралі.

 

Вступне слово вчителя.

 Майже три з половиною тисячі років тому на кам’яних таблицях, які отримав пророк Мойсей від Бога на горі Сінай, були висічені слова, які стали четвертою Божою заповіддю і епіграфом нашого уроку .

Шанування батьків — один з найсвятіших обов’язків дітей. Батько й матір — найрідніші і найближчі кожному з нас люди. З них починається родина, що є святинею людського духу, хранительницею благородних почуттів: любові, вірності, синівської та дочірньої вдячності. Недаремно образи батьків опоетизовані у віршах, оспівані у музичних творах, прославлені у казках, легендах, прислів’ях та приказках.

Діти цитують дібрані прислів’я про батьків.

1. Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько.

 

2. У сокола і діти соколята.

 

3. Добрі діти батькам — вінець, а злі діти — батькам кінець.

 

4. Яка сім’я, такий і я.

 

5. За науку цілуй батька й матір в руку.

 

6. Який дуб — такий тин, який батько — такий син.

 

7. Який кущ — така калина, яка мати — так й дитина.

 

8. Мати однією рукою б’є, а другою гладить.

9. «Роби так, щоб батьку-матері не соромно було»

10. «Отцівська-материна молитва зо дна моря викидає, а прокляття і в калюжі топлять».

11. «Не слухаєш тата – послухаєш ката». Для тих, хто не слухав батьків, відкидав їх життєвий досвід, народ попереджав:

 

Роль жінки-матері в житті українців особлива. Образ неньки — розсудливої, доброї, лагідної, хазяйновитої — один з центральних у художній літературі.

Ви  читали багато творів, які передбачені програмою, уроками позакласного читання та просто за покликом душі. Пригадайте уже відомі їм назви оповідань, повістей, романів, віршів, в яких відображені родинні стосунки між батьками й дітьми.

Називають!!!

1. Тарас Григорович Шевченко «Якби ви знали, паничі», «Сон», «На панщині пшеницю жала», “Катерина», «Наймичка», «Марія».

 

2. Олександр Довженко «Мати».

 

3. Борис Олійник «Сива ластівка».

 

4. Павло Грабовський «Вийшла з хати стара мати».

 

5. Богдан Лепкий «Батько і син».

 

6. Уляна Кравченко «Мамусю солодка» та інші.

 

7. А.Малишко «Пісня про рушник», зб.»Серце моєї матері»

Учитель. Багато доріг поманить вас у житті, але шлях, який веде до рідного дому забувати не можна, бо в тій батьківській оселі — корінь вашого роду, неперервна нитка життя, свята мамина пісня... Рідна домівка, рідне гніздо, берегиня — так у народі називають батьківську хату — особливо дороге місце для людини.

Книга Василя Скуратівського «Берегиня» стала дуже популярною, і багато разів учні користувались нею на уроках. Сьогодні ми ще раз звернемось до неї, зосередивши свою увагу на визначенні слова «берегиня».

Учень. Про берегиню я прочитав у книзі Василя Скуратівського «Берегиня». Ось уривок з неї:

 

— Мамо, — дивлюсь у теплі неньчині очі, в яких, здається, одсвічується вся блакить рідної землі, і запитую:

 

— А що означає «берегиня»?

 

«Берегиня, любий мій синочку, — відказує вона, — це наша оселя. Усе, що в ній є, що ми нажили, що приберегли од своїх батьків і дідів, чим збагатились і освятились — хатнім пожитком, дітьми, піснею, згодою чи суперечками, добрим словом, спогадом у цій хаті, — все це, щоб ти знав, і є берегиня».

 

Учитель. Саме так мати розповідала своїй дитині про найдорожче для їхньої родини, вчила добра, щирості, працьовитості, поваги до старших, любові до рідної землі. Дорогими речами мають стати для кожного з нас ті домашні обереги, які є в кожній сім’ї. Це може бути рушник, вишитий бабусею, сопілка, виготовлена руками дідуся тощо.

А чи не справжніми домашніми оберегами для кожного з вас мають бути портрети ваших батьків, інших членів родини? Скільки матерів не дочекались своїх чоловіків, синів, дочок з фронтів Великої Вітчизняної війни і бережуть їхні портрети як священну пам’ять.

Учитель. Післявоєнні роки, часи відбудови і часи репресії знову лягли на тендітні плечі матері. Прикладом такої жінки може бути Ганна Федорівна Симоненко — Щербань — мати відомого українського письменника Василя Симоненка

Матеріал про цю людину ви готували самостійно. (Діти зачитують дібраний матеріал у вигляді інтерв’ю).

Учень Мати Василя Симоненка , Ганна Федорівна Симоненко – Щербань, народилася у бідній селянській родині. Була простою селянською трудівницею. Час народження Сина Василя – це жорстокий час сталінських репресій і нужденного колгоспного життя:  (зі спогадів : очеретяні стріхи, маленька мазанка на одну кімнату і лозова колиска….). То було рабство, де людська особистість розчинялась як сміття під дощами. І нікого не обходило, що немовля буде плакати на чужих руках…

Учитель Тема матері посідає особливе місце у творчості відомого поета Бориса Олійника, їй, матері, найдорожчій на землі людині, він присвятив вірші й поеми, всю щиру любов свого вдячного синівського серця. «Мати сіяла сон», «Мати», «Пісня про матір», «Заклинання вогню» — це далеко не всі поезії, у яких Борис Олійник співав величальну пісню материнству. Поезії про матір склали окрему збірку «Сива ластівка». Тема любові до матері, непоправного болю утрати за нею, вірності й світлої пам'яті розкрита у циклі віршів поета «Сиве сонце моє», який поет присвятив своїй матері.

 Після чого звучить аудіо запис пісні Таісії Повалій  на вірш Бориса Олійника «Пісня про матір».

Учень аналізує  Вірш Б. Олійника

 «Пісня про матір» - гімн матері-трудівниці ,особливо зворушливий, повний глибокого ліризму вірш «Пісня про матір», у якому ми бачимо сиву, стареньку матір. Швидко пройшло її нелегке, безрадісне дитинство, промайнули дівочі літа й зрілість, непомітно, у тяжкій роботі, домашніх клопотах підійшла старість. Все своє життя вона працювала, не покладаючи рук, не знаючи спокою, працюючи у колгоспі й виконуючи нескінченну домашню роботу. «Навчила дітей, як на світі по совісті жити», ввела у чарівний світ казок онучат. Руки її ніколи не знали спокою, ніколи не сиділа вона без діла. Добра трудівниця, хранителька роду, мудра порадниця, чесна й благородна людина — такою була матінка. І ось старенька відчула, що незабаром відійде за межу, звідки вороття немає нікому й ніколи. Своїм дітям, любим онучатам вона залишає «всі райдуги із журавлями, і срібло на травах, і золото на колосках», — найбільше й найдорожче своє багатство. А ще добру пам'ять про себе:

Вона посміхнулась,

Красива і сива, як доля,

Махнула рукою —

Злетіли увись рушники.

«Лишайтесь щасливі», —

і стала замисленим полем

На цілу планету.

На всі покоління й віки.

 

Закотилося за межу сиве сонечко. «Умирають матері, та не вмре ніколи Мати», — твердив поет.

Вдячний уклін Вам, сива ластівко,

За тепло Ваших рук і серця.

Вічна Вам пам'ять, матінко,

Сива горлиця — символ нашого безмертя.

 

Ітимуть роки, летітимуть весни, цвістимуть вишневі садки і колоситиметься золота пшениця, розцвітуть біля хати барвінок і матіола — все це пам'ять про неї — найріднішу, найдорожчу, найсправедливішу у світі. Знову і знову зігріватимуть нас її добро і ласка, з усіх доріг нас виглядатимуть її лагідні, усміхнені очі, даватиме мудрі поради її добре, незрадливе материнське серце. Життя матері продовжиться у дітях і онуках. Воно — безсмертне.

Учитель. Давайте повернемося в наше сьогодення. На долю матері впав тягар чорнобильського лиха, тяжкі пороки суспільства. Але мами-берегині захищають своєю турботою наші родини, наш народ.

Ваші мами — майстрині. Вони працюють у різних галузях народного господарства нашої  держави. Розкажіть про них. (Діти розповідають про своїх мам).

 

Учитель. Мамина пісня... Але ж її не може бути без мами — найдорожчої, найріднішої для кожного з нас людини.

Мамо... Закрий очі і прислухайся. І ти почуєш її голос. Він живе в тобі, такий знайомий, рідний. Його не сплутаєш ні з яким іншим. Навіть, коли станеш дорослим, завжди будеш пам’ятати мамин голос, мамині руки, мамині очі.

А хто з вас знає, яка улюблена пісня вашої мами? (Учні називають їх, читають уривки).

Учитель. Ким для кожного з нас є батько? Батько — захисник, годувальник. Його любов, згідно з народною мораллю, стримана, врівноважена і безмежна.             

          Як мені вас не любити.

 Любий мій татусю,

 Поцілую я вас щиро

 Й низько поклонюся.

 Так вклонюся вам низенько

 За вашу турботу,

 За велику вашу ласку.

 За важку роботу.

Прикладом може бути біблійна притча  «Про блудного сина».

 

 

 

 

 

Притчу  розповідає учениця.

 “У чоловіка одного було два сини. І молодший з них сказав батькові: «Дай мені, батьку, належну частину маєтку!» І той поділив поміж ними маєток. А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно. А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї, – і він став бідувати. І пішов він тоді, і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля свої пасти свиней. І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому. Тоді він спам’ятався й сказав: «Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину! Устану і піду я до батька свого, та й скажу йому: «Прогрішився я, отче, проти неба та супроти тебе... Недостойний я вже зватись сином твоїм, прийми ж мене як одного з своїх наймитів»... І, вставши, пішов він до батька свого.

 

А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, – і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його! І озвався до нього той син: «Прогрішився я, отче, проти неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм»... А батько рабам своїм каже: «Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги. Приведіть теля відгодоване та заколіть, – будемо їсти й радіти, бо цей син мій був мертвий – і ожив, був пропав – і знайшовся!» І почали веселитись вони.

 

А син старший його був на полі. І коли він ішов й наближався додому, почув музику та танці. І покликав одного зо слуг, та й спитав: «Що це таке?» А той каже йому: «То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, – бо ж здоровим його він прийняв». І розгнівався той, і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його. А той відповів і до батька сказав: «Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, – ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я... Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток з блудницями, – ти для нього звелів заколоти теля відгодоване»... І сказав він йому: «Ти завжди зо мною, дитино, і все моє – то твоє! Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий – і ожив, був пропав – і знайшовся!” (Від Луки, 15 розділ, 11-32 вірші).

 

До вас у мене такі запитання,

• Яким є ваше ставлення до описуваних подій у притчі?
• Що ви можете сказати щодо вчинків героїв?
• Зробіть висновки.

 

Відповіді можуть бути неоднозначними, і тоді потрібно шукати істиною в дискусії,буде  уривок із кіноповісті Олександра Довженка «Зачарована Десна».

«Багато бачив я гарних людей, ну такого, як батько, не бачив. Голова в нього була темноволоса, велика і великі розумні сірі очі, тільки в очах чомусь завжди було повно смутку: тяжкі кайдани неписемності і несвободи. Весь в полоні сумного, і весь в той же час з якоюсь внутрішньою високою культурою думок і почуттів.

 

Скільки він землі виорав, скільки хліба накосив! Як вправно робив, який був дужий і чистий. Тіло біле, без єдиної точечки, волосся блискуче, хвилясте, руки широкі, щедрі. Як гарно ложку ніс до рота, підтримуючи знизу, шкоринкою хліба, щоб не покрапати рядно над самою Десною на траві. Жарт любив, точене, влучне слово. Такт розумів і шанобливість...

 

...З нього можна було писати лицарів, богів, апостолів, великих учених чи сіячів – він годився на все. Багато наробив він хліба, багатьох нагодував, урятував од води, багато землі переорав, поки не звільнився від свого смутку.

 

У виконання вічного закону життя, схиливши сиву голову над північним небом, шапку знявши й освятивши мислі мовчанням, повертаю я прибитий журбою талант до нього, нехай сам продиктує мені свій заповіт. Ось він стоїть передо мною далеко на київських горах. Прекрасне лице його посиніло від німецьких побоїв. Руки й ноги спухли, і туга залила йому очі слізьми, і голос уже однімає востаннє, навіки. І я ледве чую оте далеке його: «Діточки мої, соловейки...».

 

Учитель. Батьки і діти, діти і батьки… Все це об’єднується назвою — рід, а рід до роду з’єднується у повноводну річку — наш народ. Буде міцна родина — буде славна Україна.

Заключне слово вчителя. Тема, над якою ми сьогодні працювали, не втратить ніколи своєї актуальності. Кожен з нас повинен виховувати в собі благородне почуття пошани й любові до своїх батьків, турботливе ставлення до них. Чи завжди ми усвідомлюємо це? Можливо, після цього уроку хтось із вас змінить своє ставлення до батьків, не буде соромитися проявити свою любов до них, стане посильно допомагати в подоланні сімейних проблем.

Мабуть, за цей час більшість із вас уже подумки зупинились на якихось положеннях, які будете розвивати у своїх творах.

 

1. Берегти свій рід, шанувати батька й матір – священний обов’язок.

2 Батько і мати дали тобі життя.

3. Не завдавай їм болю, образи, прикрощів, страждань.

4. Усе, що дали тобі батьки, прийшло завдяки їхній праці, поту, здоров’ю.

5. Умій поважати працю батьків.

6. Найбільше щастя для матері й батька – твоя працьовитість, любов до науки, повага до старших.

7. Запитуй у батька поради, якщо розпочинаєш якусь справу.

8. Будь добрим до батьків у думках і ділах своїх.

9. Бережи їхнє здоров’я.

10. Пам’ятай, що ранню старість і хвороби твоїм батькам приносить не тільки праця, а й хвилювання, тривоги за тебе.

11 Найбільше вражає батьків невдячність, байдужість їхніх дітей.

12. Будьте завжди добрими дітьми своїх батьків.

 Доки батько живий, доки мати жива,

 Сонце щедро сяє, зеленіє трава.

 І хоч дням і ночам вже нема вороття,

 Не про смерть наші думи, а все про життя.

Доки мати жива, доки батько живий,

Молоді ми і світ молодий-молодий.

Усміхається світ, як веселочка світ,

Ми не лічимо зим і не лічимо літ.

 Доки батько живий, доки мати жива,

 Не встигаєм сказать найтепліші слова,

 Не встигаєм спитать, де болить, що болить,

 Все немає коли, все немає коли.

Рідний батьку, живи! Рідна мамо, живи!

Найсвятіше у світі у мене – це ви.

Свою славу дзвінку, своє щастя й біду

Принесу на поріг, вам до ніг покладу.

 

На завершення завдання учням: написати  твір-роздум на одну з таких тем:

1. «Шануй батька й матір своїх»;

2. «Мамині руки»;

3. «Батьківська сила і ласка»;

4. «Моя родина».

Самостійна робота над твором

Свої думки учні повинні викладати у логічній послідовності. Для цього необхідно скласти план майбутнього твору. Цю роботу слід провести в класі колективно за схемою: вступ — основна частина — висновок. Важливо зорієнтувати дітей передусім на головному у майбутньому висловлюванні, а потім роз’яснити, як будувати вступну частину, як слід робити висновки.

Учитель повинен застерегти учнів від вживання жаргонних, вульгарних слів і виразів необґрунтованих повторень, зайвих слів. Нагадати, що виразності й образності мовлення учні можуть досягти завдяки умілому використанню багатозначних синонімічних слів, фразеологічних сполучень, прикметникових, дієприкметникових і дієприслівникових зворотів, художніх засобів (епітетів, порівнянь, метафор і т. ін.)

Урокам підготовчого характеру програмою виділено дуже мало часу, а вони так необхідні дітям. Адже не секрет, що у знаннях учнів багато формалізму, зумовленого заучуванням теоретичних положень, мовних визначень і правил, різних прикладів та винятків. При цьому відступає на задній план вивчення живого мовлення. Учні потребують порад вчителя на уроці, живого спілкування, впливу вражень, які спонукають до творчого мислення.

 

Робота вчителя на такому уроці сприяє збагаченню словникового запасу учнів, надає впевненості для написання творчої роботи, сприяє розумінню проблеми. Адже ця тема є однією з актуальних на сьогоднішній день, бо кожна дитина потребує постійного підтвердження любові до себе. Саме це почуття вселяє в неї відчуття захищеності. В свою чергу батьки потребують поваги до себе з боку дітей, взаєморозуміння, турботи, доброзичливості. Життя засвідчує, що взаєморозуміння між людьми, зокрема між батьками і дітьми, не завжди бувають гуманними. Отже, розуміння необхідності таких відносин у родині досягається завдяки взаємній любові між батьками й дітьми та потребі турбуватися один про одного, допомогати і приносити радість.

Закрий очі і прислухайся. І ти почуєш мамин голос. Він живе в тобі, такий знайомий, рідний. Його не сплутаєш ні з яким іншим. Навіть коли станеш дорослим, завжди будеш пам’ятати мамин голос, мамині руки, мамині очі.

 Можна у світі чимало зробити

 Перетворити зиму на літо,

 Можна пізнати все таємниче

 Та підкорити далеч космічну,

 Можна характер свій подолати,

 Штурмом вершини науки узяти,

 Можна пройти крізь пустелі та хащі...

 Тільки без мами – не можна нізащо.

 Все найдорожче, що є тільки з нами –

 Все починається з нашої мами.

Батько, тато, татусь... суворий і вимогливий. А любов до дітей у нього стримана. Недарма кажуть, що дітей треба любити так. Щоб вони цього не знали. Саме така батькова любов.

Мама, мамонька, мамуня, матуся... У кожної людини стоїть вона початком життєвого шляху. Вона подарувала нам життя, навчила говорити і запалила в серці вічне світло пісні.

  Під мелодію пісні «Черешня»

Як мені вас не любити, тату рідний, нене,

Та ви ж мене виростили. Дбаєте про мене,

Та ви ж мене виростили власними руками.

 Ой нема так ніде в світі. Як у тата й мами.

Тато розуму навчає. Мама приголубить,

Ніхто мене так на світі. Як вони. Не любить.

 Тож пробач нам сьогодні за все,

 Жарти, витівки наші невдалі.

 Нас життя на крилах несе

 В невідомі. Незвідані далі.

 Тобі,батьку, вклоняємось ми

 За любов, за турботу, горіння.

 Ми дорослими стали людьми

 То ж спасибі тобі за терпіння.

Земля дочекалась і рясту, і сонця, і цвіту

Душа, мов калина, росте і цвіте від тепла

Нічого не треба, нічого не хочу від світу,

Лишень аби мати на білому світі була.

З-за гір віє вітер. В степах повмирали морози,

Шумлять осокори, весняно зітхають гаї,

А мати рідненька стоїть на високім порозі

Та й думає мати: «Як маються діти її?»

А діти світами, а діти у веснах та в зимах,

Приїдуть і скажуть: «Нам двері, матусю, вторіть»

І доти всі діти живуть по світах молодими,

Допоки чекають, допоки живі матері.

Ідея шаноби батька-матері пронизує свідомість людини з давніх-давен. Одним із найстрашніших гріхів, шо може вчинити людина, вважалася зневага дітьми батьків, а кривда – поготів. Найбільшою карою визначались прокляття, які насилали своїм дітям батьки у гніві. Кожне наступне покоління відрізняється від попереднього. Тому й кажуть у народі: «Стався до батьків так, як хотів би, щоб твої діти ставилися до тебе».

  Учень розповідає легенду

 Жив один чоловік із жінкою і сином. Та була у нього стара мати, яка вже нічого не бачила і нічого не могла робити.Щоб вона більш йому не мішала й не займала його часу, він посадив її на віз і повіз разом із сином до провалля. Коли вони приїхали, то віз і матір вкинули у провалля. Тут син його заплакав і каже:»Батьку, що ж ти зробив? Навіщо ти кинув бабусю разом із возиком? А чому ж я тебе повезу у провалля, коли ти будеш старий?»

 Коли б хто в світі міг підрахувати

 Всі сльози материнські на землі,

 Коли б хто біль, що знала наша матір,

 Розкласти міг на часточки малі,

 Напевне! Всім удосталь би дісталось –

 Аби ж то кожен витримати зміг!..

 Шануймо ж наших матерів на старість,

 Так само, як в дитинстві вірив в них!

 Не забувайте! Адже наші болі

 Приймають матері в свої серця.

 Аби у нас була щаслива доля

 Од самого початку й до кінця...

 Найкращі дні для наших матерів –

 Це дні, коли щасливі їхні діти,

 Від нас залежить, скільки днів таких

 Ми можемо для матері зробити.

 Даруйте ж радість нашим матерям.

 Бо їм турбот і горя вистачає.

Звучить пісня «Мамина коса»

 Чимало видатних людей залишили спогади про батьківський дім, про батьків та матерів. І що цікаво: що в більшості непересічних людей були виняткові батьки. Розумні, терплячі, лагідні. У чому тут справа? Очевидно, що видатні люди стали видатними, що їх батьки мали досить розуму й спостережливості, аби в усьому виділити головне, суть. У батьків вони насамперед помічали самовідданість, цінували любов і їх намагання зрозуміти власну дитину

 Батьки виховували у дітей почуття взаємоповаги, щирості, поваги до старших ввічливості. «Роби так, щоб батьку-матері не соромно було»,-говорить народне прислв’я.

В народі кажуть: «Отцівська-материна молитва зо дна моря викидає, а прокляття і в калюжі топлять». Батьки – приклад для наслідування. А тому кожен їх вчинок, кожне слово мають особливу вагу. Тих, хто не слухав батьків, відкидав їх життєвий досвід, народ попереджав: «Не слухаєш тата – послухаєш ката».

 Батько розуму навчає,

 Мама приголубить.

 Ніхто мене так на світі,

 Як вони, не любить.

 Дай же, Боже, щоб я виріс,

 В школі гарно вчився,

 Щоб я таткові і мамці

 Добре пригодився.

 Великі дороги в широкий світ завжди починаються від материнської пісні, співаної над колискою. Дбайливі руки батьків виростили поетів і композиторів, хліборобів і захисників рідної земл, філософів і політиків, просто людей. І в кожного з них зароджується вдячність, повага, любов до рідного дому, до рідної землі. Адже є в світі дві речі, які ніхто не в змозі обрати – це мати і Батьківщина.

Кожне натупне покоління починає свою дорогу в життя від батьківської домівки

 Хата моя. Біла хата.

Казко тепла й доброти,

 Стежка від тебе хрещата

В’ється в далекі світи.

Дітьми і навіть будучи дорослими зі своїми радостями й печалями ідемо до найдорожчих людей.

Земля тримається на теплі материнської любові, на вірності заповітам батьків, на притягальній силі рідного гнізда.

Тільки завдяки батькові і матері, завдяки їх турботам і любові людство підходить до рубежів другого тисячоліття. Завдяки їм існує життя на землі

3. Самостійна робота над твором