ПІДГОТОВКА ТА ПРОВЕДЕННЯ УРОКУ МАТЕМАТИКИ В СИСТЕМІ КОМПЕТЕНТНІСНО ОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ

ПІДГОТОВКА ТА ПРОВЕДЕННЯ УРОКУ МАТЕМАТИКИ В СИСТЕМІ КОМПЕТЕНТНІСНО ОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ

Олейніченко Ірина Володимирівна

НВК «колегіум-школа» №1, м. Маріуполь

Анотація

У статті розкрито поняття математична компетентність,  сутність компетентнісно орієнтованого навчання математики, визначено мету  навчання математики та вимоги щодо побудови та проведення компетентнісно орієнтованого уроку.

Ключові слова: математична компетентність, урок, компетентнісно орієнтоване навчання.

Abstract

The article reveals the essence of competence-oriented mathematics education, defines the purpose of teaching mathematics and the requirements for constructing a competency-oriented lesson.

Keywords: mathematical competence, lesson, competence-oriented learning.

Постановка проблеми. Згідно з положенням нової редакції Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти та Концепції «Нова українська школа» в основу побудови змісту навчання, зокрема математики, покладено компетентнісний підхід. Компетентнісна спрямованість шкільної математичної освіти викликає відповідну переорієнтацію методичної системи навчання предмета, яка має забезпечити формування математичної компетентності школярів, а також сприяти формуванню низки ключових компетентностей. Ідеться передусім про перегляд пріоритетів у змісті математичної освіти, зокрема конкретизацію вимог до навчальних досягнень школярів відповідно до компетентнісної спрямованості навчання.

Таким чином, актуальність проблеми зумовлена зміною провідної освітньої парадигми, важливістю формування в учнів ключових та математичної компетентностей, як невід’ємної складової загальнолюдської культури, необхідністю впровадження у шкільну практику методики реалізації компетентністного підходу у процесі навчання математики.

Аналіз останніх досліджень. Проблему формування математичної компетентності на уроках у педагогічній науці досліджували в різних напрямах: розуміння сутності та особливостей математичної компетенції учнів: Н. Бабік, М. Бурда,  М. Головань, О. Овчарук, О. Пометун, Г. Селевко, С. Раков; розвиток математичної компетентності учня: В. Ачкан, О. Ткаченко, Л. Ромашина, І. Сафонова; питання практичної реалізації математичної компетентності на уроках: Е. Петрова, М. Зимня та ін. У працях цих та інших науковців наголошується на тому, що проблема формування математичної компетентності залишається актуальною у світлі оновлення підходів до організації навчання математики в школі.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). З огляду на зазначене вище, у статті ставляться завдання розглянути та узагальнити погляди на компетентнісно орієнтоване навчання в контексті навчання математики, визначити основні вимоги до підготовки та проведення компетентнісно орієнтованого уроку математики.

Виклад основного матеріалу. На даний момент, мета навчання математики полягає у забезпеченні свідомого і міцного оволодіння основними та математичною компетентностями, які потрібні у майбутній професійній діяльності та повсякденному житті. Компетентнісний підхід постає орієнтиром математичної освіти в школі. Його реалізація передбачає формування в учнів компетентностей, як інтегрованого результату навчання, який включає знання, уміння, досвід, цінності й ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці. Саме тому для реалізації даного підходу принциповою має бути ідея про нерозривну цілісність умінь, знань і особистісних якостей людини. Через це, навчання математики має включати такі компоненти, як: аксіологічний, мотиваційний, когнітивний, інформаційний, інтелектуальний, загальнокультурний, комунікативний, світоглядний. Ці компоненти входять до складу математичної та ключових компетентностей, які безпосередньо чи опосередковано формуються при вивченні математики в основній та старшій школі.

Математична компетентність розглядається як особистісна здатність, що інтегрує змістовно-інтелектуальну, рефлексивно-діяльнісну та мотиваційно-ціннісну складові. Компетентісного змісту навчальна діяльність школярів набуває під час самостійного перенесення учнями засвоєних математичних знань, умінь і способів діяльності в область їх практичних застосувань, міжпредметних зв’язків, міжособистісних стосунків тощо.

Впровадження компетентнісного підходу вимагає відходу від традиційної інформаційно-накопичувальної спрямованості процесу навчання і перенесення основної уваги на формування і розвиток здатності самостійно діяти, застосовувати індивідуальний позитивний досвід та досягати успіху у нестандартних, творчих, життєвих ситуаціях, тобто на формування ключових компетентностей, необхідних для життя в сучасному соціумі. Тому впровадження методик і технологій навчання, які сприятимуть формуванню особистості учня, його світогляду, ціннісних орієнтацій, умінь самостійно вчитися, критично мислити, розвитку здатності до самопізнання, до самореалізації у різних видах діяльності є актуальним.

Таким чином, реалізація компетентнісного підходу у навчанні математики визначається переходом від знаннєво орієнтованої освітньої парадигми до компетентнісної. [1]

Впровадження компетентнісного підходу вимагає перебудови всіх компонентів методичної системи навчання математики – від постановки мети і завдань навчання, визначення його змісту до критеріїв оцінювання рівня навчальних досягнень учнів. Для здійснення зазначеної перебудови необхідно, спочатку визначити поняття математичної компетентності учнів.

Відомий науковець та дослідник С. Раков під математичною компетентністю учня розуміє «вміння бачити та застосовувати математику в реальному житті, розуміти зміст і метод математичного моделювання, вміння будувати математичну модель, досліджувати її методами математики, інтерпретувати отримані результати, оцінювати похибку обчислень». [4]

Під час навчання математики, забезпечується формування компетентностей учнів – математичних, міжпредметних та ключових. До математичних компетентностей віднесено змістові, процесуально-операційні, дослідні, інформаційно-технологічні.

Крім того, зміст навчання має сприяти формуванню ключових компетентностей. У Концепції «НУШ» виділено 10 ключових компетентностей. Такі ключові компетентності, як підприємливість, екологічна грамотність і здоровий спосіб життя, соціальна та громадянська компетентності виокремлено у чотири наскрізні лінії. Ці компетентності спрямовані на посилення мотивації, інтересу до навчання, на вироблення в учнів здатності застосовувати знання й уміння у різних сферах діяльності, реальних практичних ситуаціях.

Розвиток математичної компетентності учнів включає різні аспекти навчально-виховного процесу, що базуються на індивідуальному підході:

• популяризація занять математикою;
• самоосвіта;
• процес навчання: урок, факультативне навчання, підготовка до олімпіад, конкурсів, змагань тощо.

Основним структурним елементом навчального процесу був та залишається урок. На основі аналізу відповідної літератури та власного досвіду викладання математики вважаю, що сучасний урок, зорієнтований на реалізацію компетентнісного підходу в навчанні, має вирішувати ряд завдань: підвищення рівня мотивації дітей; використання набутого учнями суб’єктивного досвіду; ефективне та творче застосування набутих знань та досвіду на практиці; формування навичок отримувати, осмислювати та використовувати інформацію з різних джерел; здійснення організаційної чіткості та оптимізації кожного уроку; підвищення рівня самоосвітньої та творчої активності учнів; створення умов для інтенсифікації навчально-виховного процесу; наявність контролю, самоконтролю та взаємоконтролю за процесом навчання; формування моральних цінностей особистості; розвиток соціальних та комунікативних здібностей учнів; створення ситуації успіху, тощо.

В освітній системі, що зорієнтована на компетентнісний підхід, надзвичайно важливого значення набуває добір методів і прийомів навчання. Серед методів навчання математики, що забезпечують набуття математичних компетентностей, на мою думку, слід виділити такі:

Активізації уваги → Викладу нового матеріалу → Закріплення знань → Навчання розв’язування задач. [2]

Планування уроків математики, які базуються на компетентнісному підході, передбачає послідовне виконання вчителем наступних дій:

1. Формулювання цілей уроку .

2. Підбір питань і завдань для етапу актуалізації знань і дій.

3. Створення проблемної  ситуації, що спонукатиме учнів  до «відкриття» нового знання.

4. Вибір способу організації діяльності учнів.

5. Підбір дидактичних прийомів, методів та засобів (елементів певних педагогічних технологій).

6. Розробку завдань, що спонукають учнів розпізнавати конкретні ситуації на основі нового завдання і відтворювати їх.

7. Розробку алгоритму  виконання учнями цих завдань.

8. Складання завдань для контрольного етапу уроку.

Виходячи з організаційного структурування навчальної діяльності, урок математики, який базується на компетентністній основі, має включати три основних етапи:

I. Організаційно-мотиваційний (формування позитивного самовизначення учня до діяльності на уроці: створення умов для виникнення внутрішньої потреби включення в діяльність, виділення змістовної області діяльності. Учні готуються до проектувальної діяльності за допомогою актуалізації знань, умінь і навичок, достатніх для побудови нового способу дій. Створення проблемної ситуації, фіксація труднощів учнів в індивідуальній діяльності . Визначенняя мети діяльності та теми уроку)

II. Операційно-діяльнісний (організовується колективна діяльність учнів, у ході якої вибудовується і обґрунтовується новий спосіб дій. Побудований спосіб дій використовується для розв’язання вихідної (проблемної) задачі, що викликала ускладнення. Уточняється загальний характер нових знань і фіксуються шляхи подолання виниклої раніше проблеми. У ході первинного закріплення навчального матеріалу учні виконують типові завдання на новий спосіб дії з обговоренням кроків дій та отриманих результатів. Можуть використовуватись індивідуальні форми роботи. Учні: самостійно виконують завдання на застосування нового способу дії; здійснюють самоперевірку, покрокове порівняння із зразком; оцінюють власну самостійну роботу. При цьому, обов’язково виявляються межі застосування нових знань і виконуються завдання, в яких нові способи дій передбачаються як проміжні кроки. Організовуючи цей етап, вчитель підбирає завдання, на яких тренується і використання вивченого раніше матеріалу, що має методичну цінність для введення в подальшому нових способів дій.)

III. Контрольно-оцінювальний. Рефлексія навчальної діяльності (фіксується новий зміст вивченого на уроці та здійснюється рефлексія, самооцінка й взаємооцінка учнями діяльності на уроці. Фіксується ступінь відповідності поставленої мети та результатів діяльності, намічаються завдання подальшої діяльності.)

Суттєвою також є роль емоцій в процесі навчання. Емоційна віддача вчителя в умовах зниження мотивації учіння, зростаючого прагматизму стає особливо важливою. Серед факторів, що призводять до негативних емоцій у процесі навчання, учні наводять наступні: несправедливість, необ’єктивне оцінювання результатів навчання, авторитарний, диктаторський тон спілкування, відсутність емоційного забарвлення, монотонність викладання, байдужість, нервовість. Для того, щоб створити сприятливий педагогічний клімат учитель має шукати ефективні емоційні стимули. Серед таких можна назвати наступні: доброзичлива реакція на помилки та хибні уявлення учнів; гумор, посмішка, жарт; поміркована емоційність; відступи від теми, пов’язані з життям, практикою, іншими предметами; робота на уроці в режимі співпраці, співтворчості. [5]

Під час проведення компетентнісного уроку, педагог зобов’язаний дотримуватися цілого ряду вимог. (Таблиця 1)

Таблиця 1.

Вимоги щодо планування та проведення уроку математики в компетентнісно орієнтованій системі навчання

Таблиця 1 (продовження)

Підготувати і провести такий урок нелегко, необхідно відповідально ставитися до своїх обов’язків, але найбільше – вийти на сучасний рівень педагогічного мислення.

Висновок.

Таким чином впровадження компетентнісно орієнтованого підходу на уроках математики сприяє формуванню у школярів ключових та математичної компетентностей, що сприяють  затності самостійно практично діяти, застосовувати індивідуальний позитивний досвід та досягати успіху у нестандартних, творчих, життєвих ситуаціях; розвитку особистості учня, його світогляду, ціннісних орієнтацій, умінь самостійно вчитися, критично мислити, здатності до самопізнання, до самореалізації у різних видах діяльності.

Список використаних джерел

1. Бурда М. І. Прикладна спрямованість змісту шкільної математичної освіти / Наукове забезпечення розвитку освіти в Україні: актуальні проблеми теорії і практики (до 25-річчя НАПН України): зб. наук. праць / М. І. Бурда. – К. : Вид. дім «Сам», 2017. – С. 211–216.
2. Васильєва Д. В. Науково-дослідницька діяльність учнів в умовах реалізації компетентнісного підходу до навчання математики // Педагогічні науки : теорія, історія, інноваційні технології / Д. В.  Васильєва. – Науковий журнал. – Суми : СумДПУ. – 2016. – № 2 (56). – С. 35 – 47.
3. Глобін О. І. Наступність у формуванні математичної компетентності учнів основної та старшої школи // Реалізація наступності в математичній освіті: реалії та перспективи: зб. наук. праць за матеріалами Всеукраїнської науково-практичної конференції, 15-16 вересня 2016 р., м. Одеса. – Х.: Вид-во «Ранок», 2016. – С. 62-63.
4. Раков С. А. Формування математичних компетентностей випускника школи як місія математичної освіти. / С. А. Раков // Математика в школі. – 2007. – №5 – С. 2-7
5. Родигіна І.В. Компетентнісно орієнтований підхід до навчання / І. В. Родигіна. – X. : Вид. група «Основа», 2005. – 96 с.