Підйоми і падіння нашої нації. Коротка історія та причини.

ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ НАЦІЇ 1483-2015 рр
          Книга «Історія Києва» (Древній та середньовічний Київ. «Наукова думка», Київ, 1984 р, т.1., с 204) нас інформує: «Близько 1480 року за повелінням великого князя Казимира були надіслані люди з Подніпровських волостей «оправляти» Київський замок. Укріплена ними фортеця була у 1482 році зруйнована ордою кримських татар на чолі з Менглі Гиреєм… невдовзі після нашестя орди Менглі Гирея уряд Великого князівства Литовського прийняв активні заходи до відновлення Київського замку». Але наскільки серйозним було руйнування Київського замку татарами видно з того (як пишеться далі), що на післятатарські відбудовчі роботи зібралося «20 тисяч сокир» під охороною… 40 тисяч війська. Дивує той факт, що «Історія Києва», котра стільки місця (с.192-201) приділила «Завоюванню Києва Батиєм та його наслідкам», ніякої серйозної уваги не звернула на страшний факт, що у серпні 1482 року татари зруйнували увесь Київ і знищили практично все його населення. З цього моменту вся історія та Культура Великого Києва іде у забуття. А далі – Київський погром був «…тільки прелюдією до дальших, ще страшніших погромів. Року 1485 було спустошено Поділля. Року 1488 – Київщину. Року 1490 – Волинь і Холмщину, і далі майже кожен рік повторюються страшні татарські наїзди, які пустошать цілий край аж до Поліських боліт і Десни. Ці наїзди мали страшні наслідки. Здобутки культури й цивілізації двох століть були знищені за кілька років. Вся Україна до лінії Росі й Десни обернулася у пустиню. Сотні тисяч найлуччого людського матеріалу пішло у неволю. Усі страти в людях, каже новіший український історик, які потерпіла Україна протягом одного покоління після 1480 року, були такі, що ними можна б сколонізувати величезні простори лугів та степів» («Нарис Історії України» Д. Дорошенко, т.1, с. 109.). За неперевіреними даними в Україні-Русі на той час проживало 12 млн. людей. Після татарської навали залишилося тільки 3 млн мешканців.
Отже, з 1483 року Київська-Українська цивілізація починається спочатку, бо Менглі Гирей стер з мапи світу усю історичну Русь разом з людьми, бібліотеками, будовами…
          А от що каже нам про цю подію церква старовірів. У 1472 році до Москви прибуває рабин Схарія, котрого було вигнано з Києва. У Москві Схарія розпочинає свою діяльність (у сучасній історії – це «Єресі жидовствующих») і таким чином стає приближеною особою до московського князя Івана ІІІ. Рабин Схарія, нашіптуючи Іванові ІІІ, що Ісус Христос ще не народився, а ти, Іоан, і є Ісусом Христом, нацьковує його на Русь та її столицю Київ. Спаливши Київ і знищивши Русь, Іван ІІІ, як йому нашіптує Схарія, може стати царем Русі з новою столицею у Москві, як Третім Римом. Але Іван ІІІ не має достатніх військових та матеріальних сил задля нападу на Київ. Крім того, він ще знаходиться у залежності від Золотої орди, якій сплачує певну платню (сплата оброку до Криму Золотій Орді припинилася лише Петром І). Але Схарія не зупиняється на цьому. Через емісарів Хозарського ханства, які після Святославового спалення осіли у Криму (Хозарське ханство Феодоро), Схарія допомагає Іванові ІІІ підкупити Золотоординського хана Менглі Гирея і нацькувати його на Великий Київ. Менглі, знаючи військову міць Києва, не поспішає виходити у похід. Але природа на той час стала на бік підлих завойовників – після тяжкої зими 1481/1482 років в Україні-Русі розпочалася епідемія легеневих хвороб (грип). Цим не забарився скористатися Менглі Гирей. У серпні 1482 року хан Меглі з кримськотатарським військом спалює і грабує Київ. Викрадені у храмі Святої Софії символи – золоту чашу та дискос, Менглі, на доказ спалення Києва, надсилає московському князеві Іванові ІІІ. Саме після спалення Києва, а згодом і практично всієї України (1483 р), Іван ІІІ починає себе титулувати царем. Ну а всі його підлеглі вже давно іменуються християнами (рос. крестьянамі).
          Далі нам варто звернутися до праць Великого українця Миколи Чмихова (1953-1994 рр), професора Києво-Могилянської академії. Микола Олександрович виконав величезний обсяг робіт – співставив старовинні писемні та мітичні джерела з ідеями багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених, а також з з сучасними історичними, археологічними, астрономічними, геологічними, геофізичними, лінгвістичними, етнографічними та іншими даними і вивів певну узагальнену лінію життя планети Земля та її населення. Тобто, на основі певних писемних джерел та висновків деяких вчених, узагальнивши колосальну кількість матеріалу, Чмихов приходить до висновку про циклічність життя на Землі. Ці астрономічно-геологічно-геофізично-етнографічні цикли мають різну величину – 7980 і 9576 років, 532 і 1596 років. В одних циклах превалюють історико-астрономічні причини, в інших – історико-геологічні. На стиках цих циклів, за Чмиховим, мають місце соціальні збурення-зміни-катастрофи на Землі. Особливий акцент у своїх роботах Микола Чмихов поставив на Україні.
         То що ж ми, українці, маємо очікувати надалі? Ось, що пише М. Чмихов у своїй роботі «Давня Історія». «...Отже, найбiльшi змiни у природi й суспiльствi вiдбувалися тодi, коли закiнчення 536,76-рiчного циклу (кiнець його ми визначили 1996 роком) передуватиме закiнченню 532-рiчного циклу (кiнець якого настане у 2015 р.). I рiзниця мiж закiнченням цих двох циклiв на зламах епох буде своєрiдним перехiдним рубежем вiд попередньої до наступної епохи... Зокрема, часом переходу до наступної епохи будуть 1996-2015 рр.» А якщо точніше, то за Чмиховим наступні зміни у суспільстві та природі будуть в Україні в день весняного рівноденняя 2015 року. Тобто в березні 2015 року. Запам’ятаймо цю дату.
          Згідно з розрахунками Миколи Чмихова, становлення нової, альтернативної цивілізації має відбутися протягом 19-ти років - з 1996 до 2015. Фактично Чмихов указав межі нового перехідного Метонового циклу, хоча, судячи з усього, над його цивілізацієтворчими можливостями не міркував - це вже відкриття іншого українського вченого Сергія Васильченка. Згідно з цим відкриттям, ключовими датами згаданого міжепохального переходу мають бути 1996, 2004, 2012 і 2015 роки, тобто пульс нової соціальної істоти починає битися ще в тілі старої.
          Таким чином, ми наразі маємо всі чотири історичні дати – 1996, 2004, 2012 і березень 2015 року. На них варто подивитися з точки зору «здорового глузду»
1996 рік – прийняття Конституції України.
2004 рік – вибори Президента України і в наслідок фальшавання на цих виборах – Помаранчева революція.
2012 рік – вибори до Верховної Ради.
2015 рік, березень місяць – в Україні планується проведення президентських виборів.
          Можна зробити висновок, що детонація соціального вибуху в Україні «планується» саме на весну 2015 року.
          На цій ноті можна було б і закінчувати статтю, але варто згадати, що Микола Чмихов, розраховуючи свої цикли, опрацював дуже багато джерел, в т.ч. й історичних і зробив ще один висновок – всі періоди є схожими один на одний і рушійні сили періодів є однаковими чи тотожними. Якщо 2015-532 = 1483 рік, в якому, як ми пам’ятаємо, Київська-Українська цивілізація починається спочатку, то очікування Третьої Світової війни, на порозі якої ми наразі стоїмо, є страшною реальністю. Варто також згадати, що у перебіг подій 1482 року, коли Менглі Гирей напав на Київ, втрутився кліматичний фактор, а саме дуже холодна зима 1481\2 рр.
За прогнозами іноземних та вітчизняних синоптиків та знаючи, що історія має повторення у дзеркальному відображенні, літо 2014 року буде дуже жарким, замовник стане агресором, агресор буде у полоні, а принижена територія, після певних поневірянь, отримає потужний імпульс для підйому.
          Я не ставлю за мету залякати людей та давати якісь поради стосовно такої важкої долі, котру нам прийдеться пережити, але кожна відповідальна людина має знати такий невтішний прогноз стосовно нашої країни і зробити все можливе, для мінімізації наслідків тих пертурбацій, котрі нас чекають у майбутньому.