Пісенний світ Олексія Соколенка

«Пісенний світ Олексія Соколенка»

Підготувала ГАЛКА Лариса Петрівна,

викладач музично-теоретичних дисциплін,

Новоукраїнська дитяча музична школа,

м. Новоукраїнка,

квітень 2020 р.

Душа народу не вмира ніколи

Вічно живе у пісні чарівній

Усмішка щира і сльоза джерельна –

Найвища, мабуть нагорода їй…

Талановитий хормейстер, керівник народного хорового колективу "Хлібодари" та народного квартету "Сузір’я", Заслужений працівник культури України Олексій Дорофійович Соколенко. По праву можна сказати, що він був значимою персоною культурного життя Кіровоградської області.

Через його сорокарічну трудову діяльність пісня пройшла червоною стрічкою, стала його творчою долею.

Сьогодні на календарі квітень 2020 року. За вікном тепло всміхається сонечко, природа пробуджується після довгого зимового сну. В оцю прекрасну пору, 10 років тому, родина  Соколенків, їх рідні, друзі і просто все наше місто готувалося до красивого свята – 60-річчя з дня народження улюбленця жителів міста і району О. Д. Соколенка. Та доля, яка за словами самого Олексія Дорофійовича, була завжди прихильна до нього, цього разу не посміхнулася йому. Свято не відбулося…

  Нашу зустріч ми присвячуємо світлій людині, батьку, другу, наставнику, колишньому директору  Новоукраїнської ДМШ О. Д. Соколенку, чиє життя знамене не круглою цифрою років, а його творчістю.

   Пісенний світ, створений ним, це світлий і щирий дар рідній землі і своєму народові.  Ввійдемо ж у нього, придивимось, прислухаємось і переконаємось – свята правда.

«Лелеча доля», обробка О. Соколенка,

виконує група аматорського хорового колективу «Хлібодари»

  У прекрасну весняну пору, напередодні свята Теплого Олекси, 28 березня 1950 року в мальовничому селі Лозоватка нашого району в сім’ї відомого на всю округу музиканта Дорофія Соколенка народився син Олексій. Його рідна домівка це золота, чарівна сторона, країна смутку і краси, радості і печалі, розкішний вінок рути і барвінку, над яким світяться яскраві зорі. Це земля особливої долі, особливих людей.

Його дитинство було освітлене родинною злагодою і материнською ласкою, наукою шляхетних вчителів.

«Мамина криниця», обробка О. Соколенка,

  виконує народний аматорський квартет «Сузір’я»

В селі була лише початкова школа. Тож вже після 4 класу Олексійку доводилось щоденно долати кілометри, щоб здобути середню освіту. Від батька передалася любов до музики малому Олексію. Тож і вирішив він своє життя присвятити музиці.

  Закінчивши з відзнакою Олександрійське училище культури, він проявляє свій талант і в армійських буднях. Виступи у військових частинах, на телебаченні тільки стверджували мету – музика на все життя. Після закінчення служби в Армії молодий юнак розпочинає свій трудовий шлях керівником Тернівського народного хору, поєднуючи роботу з успішним навчанням на музично-педагогічному факультеті Кіровоградського педагогічного інституту ім. О. Пушкіна.

   З 1974 року на музичному небосхилі Новоукраїнщини зійшла нова зірка, зігріваючи душі і серця таких же закоханих у народну пісню людей. Олексій Дорофійович очолив хор «Хлібодари» будинку культури колгоспу «Росія».

В 1975 році талановитого хормейстера запрошують до керівництва ще одним аматорським колективом «Заспів» Новоукраїнського ЦПК «Ювілейний». Трохи пізніше народні аматорські колективи поповнились ще яскравими ансамблями – чоловічим квартетом ЦПК «Ювілейний» та змішаним квартетом  «Сузір’я» МБК №1.

  І «Хлібодари», і «Заспів», і «Сузір’я» носять звання «народного колективу». Їх виступи полонили серця багатьох глядацьких аудиторій не тільки нашого міста, області, а навіть за межами нашої держави.

   Для Олексія Дорофійовича народнопісенний мелос був предметом постійного збирання та художньої обробки творів для хору, вокального ансамблю. Працював майстер над піснею, як кажуть «чистими руками, люблячим серцем і з великим смаком», тому й звучить народна пісня в його колективах особливо, неповторно і самобутньо. Особливого значення для успіху колективів Олексій Дорофійович надавав вибору репертуару. Він міг із звичайної мелодії зробити справжнє відкриття за змістом і формою.

«Дозволь мені, мати» сл. народні, муз. П. Зіброва, обр. О. Соколенка,

виконує народний аматорський квартет «Сузір’я»

В репертуарах колективів Олексія Дорофійовича багато різноманітних пісень. Серед них є народні, пісні самодіяльних та професійних композиторів. Золотим фондом репертуару є понад сотні обробок пісень самого Олексія Дорофійовича. А «Пісня чистого поля» стала гімном народного аматорського хорового колективу «Хлібодари» МБК №1. Її завжди виконують друзі «хлібодарівці», відвідуючи святу землю, яка прийняла його в свої обійми, давши йому вічний спокій. Бо саме тут, як колись у дитинстві, сон легкою ковдрою зігрівав його, а душа летить зоряним небом. Летить… І летить… І той лет здається вічністю.

«Пісня чистого поля», обробка О. Соколенка,

 виконує  аматорський хоровий колектив «Хлібодари»

Олексій Соколенко був мостом між двома поколіннями. З одного боку ним не просто опікувалися по-батьківському, але й дружили, як із ровесником  старійшини колективів, а з іншого, він і сам приваблював до себе молодь.

 Яку б посаду не займав, де б не працював О. Соколенко, він вдало поєднував свої творчі надбання із суто людськими і моральними якостями.

Працюючи на посаді директора Новоукраїнської ДМШ (з 2001р. по 2010р.), він знаходив до кожного викладача стежку порозуміння, поважав думку колег та згуртовував колектив на творчі, професійні надбання. Саме він був ініціатором відкриття в музичній школі класу хореографії, який і по сьогоднішній день успішно і творчо працює.

  Враховуючи багаторічну плідну працю, високі творчі досягнення та особистий творчий внесок у пропаганду української народної пісні О. Д. Соколенку в 2001 році було присвоєно звання Заслуженого працівника культури України. Ми горді тим, що його ім’я  занесено  до Енциклопедії «Кращі люди України», до 60-річчя з Дня народження став Лауреатом районної премії ім. Раїси Сергієнко. Посмертно Олексію Дорофійовичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Новоукраїнка», відкрито меморіальну дошку та рішенням виконкому міської ради затверджено премію ім. О. Соколенка за високі досягнення в галузі культури. Першим Лауреатом цієї премії став народний аматорський хоровий колектив «Хлібодари»

  Пішов із життя О. Д. Соколенко 27 червня 2010 року. Йому було 60 років. І його скроні, як і його мелодії, були молодими. Смерть його сприйнялась, як несправедлива, глибоко трагічна для міста подія.

А смерть він зустрів наче птицю –

В польоті, у небі мрій…

І сниться вкраїні, сниться

Жайворонком в небі Олексій…

«Летять у синю далеч журавлі», обробка О. Соколенка

 виконує квартет «Сузір’я»