Значення ігор на уяву, імпровізацій та відтворення емоцій у хореографічній діяльності для розвитку дітей.

                                                                          Додаток № 15

Управління  освіти  Чернівецької  міської  ради                                    Міський  методичний  кабінет                                                                                    Центр дитячої та юнацької творчості

    «Значення ігор на уяву, імпровізацій та відтворення емоцій у хореографічній діяльності для розвитку дітей. Приклади ігрових та імпровізаційних вправ»

(Виступ на методичному об'єднанні хореографів м. Чернівці)

Місце проведення: ЦДЮТ

У сучасних умовах навчання та виховання все більше уваги приділяється формуванню творчої особистості, яка поєднує креативні здібності з розвитком вольової, емоційної сфер, з набуттям професійних знань, умінь та навичок. Психомоторика дитини  – особистісна цінність, вона є психологічним еквівалентом свідомості. Завдяки розвитку психомоторних здібностей через динаміку танцю відбувається творення краси в гармонії. Ця краса виражається в поведінці дитини, в її способі спілкування.

Аби забезпечити ефективність навчально-виховного процесу, педагог має спиратися на дитячу увагу, яка є основою успішності проведення хореографічних занять. У дітей увага виявляється зовні в м’язовому напруженні, міміці, поставі. Дошкільники та учні молодшого шкільного віку здатні на зосередження, концентрацію уваги протягом 15–20 хвилин. А що далі? Як зберегти увагу дитини протягом заняття ? Щоб малюки були уважні, можна порекомендувати використовувати різні методики, давати різноплановий матеріал, змінювати структуру занять, окремих його частин. Наприклад, можна застосовувати спеціальні тренувальні вправи та ігри на розвиток уяви танцюристів. Пропоную деякі з них.

1. БУДЬ УВАЖНИЙ.

Мета: стимулювати увагу, швидкість та точність реагування на звукові сигнали.

Діти крокують один за одним. На слово “зайчики” вони мають почати стрибати, на слово “коники” – немов би ударяти “копитом” по підлозі, “раки” – просуватися назад, “птахи” – “літати”, “лелека” – стояти на одній нозі.

2. СЛУХАЙ ОПЛЕСКИ.

Мета: розвивати активну увагу.

Гравці ідуть по колу. Коли ведучий плесне в долоні один раз, діти мають зупинитися і прийняти позу “лелеки”. Якщо плесне два рази – позу “жаби”, три рази – діти крокують далі.

3. ЧОТИРИ СТИХІЇ.

Гравці сидять по колу. Ведучий домовляється з ними: якщо він скaже слово “земля”, то всі повинні опустити руки вниз, якщо слово “вода” – витягнути руки вперед, “повітря” – підняти руки вгору, “вогонь” – зробити оберти руками.

ТРЕНУВАЛЬНІ ВПРАВИ  НА РОЗВИТОК ПАМ’ЯТІ:

1. ЗАПАМ’ЯТАЙ РУХИ.

Діти повторюють за ведучим рухи рук і ніг. Коли вони запам’ятають черговість, повторюють їх у зворотній послідовності.

2. ЗАПАМ’ЯТАЙ СВОЄ МІСЦЕ.

Діти стоять у різних кутах залу. Кожний гравець мусить запам’ятати своє місце. Потім всі розбігаються в різні сторони та за командою ведучого повертаються на свої місця.

ТРЕНУВАЛЬНІ ВПРАВИ НА РОЗВИТОК СПОСТЕРЕЖЛИВОСТІ:

1. МИТЕЦЬ.

Учень пильно розглядає того, кого буде описувати. Потім відвертається і дає словесний портрет.

2. ТІНЬ.

Дві дитини нібито ідуть по дорозі через поле: одна попереду, а друга – на два кроки позаду. Друга дитина – це “тінь” першої. “Тінь” повинна повторювати всі рухи того, хто йде попереду, який то “зірве квітку”, то “нагнеться за камінцем”, то пострибає на одній нозі, то зупиниться і подивиться з-під руки.

3. У КРАМНИЦІ ДЗЕРКАЛ.

У крамниці багато дзеркал. Туди ввійшла людина з мавпочкою. Мавпа побачила дзеркала і почала бавитися перед ними. Щоб вона не робила, всі повторюють її рухи (попередньо вибирають тих дітей, кого наслідувати, далі – по черзі, за бажанням).

Розвитку спостережливості і підведення до пізнання нового сприяють також ігри у відкриття. Що це таке? Суть їх полягає в тому, щоб навчити дитину побачити подію, предмет по-своєму та відкрити  своє бачення іншим.

Здібність до творчості є в кожній дитині. Щоб це побачити, дітям треба давати можливість творити в будь-якій діяльності.

У процесі творчості дитина виявляє свої почуття, думки, росте як особистість. В кожній дитині є величезна творча енергія. Вона повинна знайти вихід, виявитися в діяльності.

Хореографічна діяльність має великі можливості для організації творчої роботи з дітьми. Оволодіння ними на заняттях своїм організмом веде до оволодіння своєю поведінкою, вчинками. Творча діяльність дітей яскраво проявляється в ігрових ситуаціях. Найдоступніший для дітей цього віку вид творчості – імпровізація. В імпровізації головну роль відіграють емоційні стани та уява-фантазія. Джерелом створення образів в ігровій діяльності виступають їхні життєві ситуації із власного досвіду. Можна рекомендувати створювати образні скульптурні композиції, зокрема, на колективних заняттях імпровізувати на казкові сюжети, фантазувати в умовах вільного діяння.

У навчальній хореографічній діяльності бажано використовувати вправи на наслідування. Для дошкільників і молодших школярів цікаво відтворювати, наслідувати, наприклад, ходу тварин чи птахів. Такі заняття потребують правильного вибору педагогом різних способів стимуляції образної та моторної пам’яті дітей. Зокрема, можна рекомендувати попереднє читання оповідань, коротеньких уривків про тварин, краще окремо про кожну: зайця, ведмедя, вовка тощо; розгляд їхніх малюнків за допомогою наочного допоміжного матеріалу. Такий спосіб готує дітей до відтворення характерних рухів, пластики, дій, зображування окремих тварин і птахів. На хореографічних заняттях широко використовується вправа на кошачий крок, що стимулює розвиток пластичності, грації. Подобається дітям наслідувати і рух поїзда, машин, політ літака.

Перед педагогом завжди постає питання, як навчити дітей виявляти в танцях емоційний стан через поставу, міміку, рухи, пантоміміку. Хореографічна діяльність у цьому відношенні має багатий емоціогенний матеріал. Наприклад, можна рекомендувати етюди на виявлення емоційних станів, настрою, почуттів. Роль, яку виконує учень у хореографічному етюді, вимагає від нього перевтілення, передачі емоцій через володіння системою рухів, уміння виразно передати свої переживання.

ЕТЮДИ НА ВИЯВЛЕННЯ ЕМОЦІЙ.

1. ЕТЮД “РАДІСТЬ” .

Голова піднята вгору, плечі розправлені, вираз обличчя усміхнений. Погляд очей спрямований трохи вгору. Тіло, постава ніби піднімаються, витягуються у височінь. Кроки рішучі, руки в енергійному русі, простягнені вперед.

2. ЕТЮД “СУМНО”.

Голова опущена вниз, послаблені лицеві м’язи, очі дивляться додолу, на плечах ніби тягар, руки безсило опущені, все тіло обважніло, хода повільна, нерішуча.

3. ЕТЮД «СТРАХ»

Перехід через кладочку над річкою.  Танцюрист нібито іде через кладочку, яка розташована над річкою. Кладочка дуже тонка та ще й вітер її гойдає. Танцюристу треба  обережно перейти через кладку.

ЕТЮД НА РОЗСЛАБЛЕННЯ  М'ЯЗІВ ТА ТВОРЧУ УЯВУ «ДЕСЯТКА»

(для учнів основного та вищого рівня навчання)

Хореограф називає в довільному порядку числа від одного до десяти. На «1» танцюристи повинні повністю розслабити всі м'язи і лягти на підлогу. На «2» учні у розслабленому стані можуть рухати поволі пальцями, кистями рук. На «3» ще залишаючись на підлозі, танцюристи мають право повністю рухати ногами, руками, корпусом.  На «4» можуть виконувати різноманітні партерні рухи, включаючи стійки, оберти, перевороти. На «5» учні, імпровізуючи далі, можуть танцювати, стаючи на підлогу. На «6»  імпровізація на ногах, але ще не занадто активна. На «7» додаються легкі біги, повороти, піднімання-опускання корпуса. На «8» біги і повороти стають більш активними, емоції більш виразними. На «9» Додаються стрибки , технічні вправи, багато поворотів, бігів, різноманітних змін у русі. На «10» максимальне вивільнення енергії та емоцій, високі стрибки, кидки ніг, піруети тощо. Заради більшої цікавості цієї імпровізації, її можна виконувати і не від «1» до «10», а довільно. Тобто хореограф називає цифру «1», потім «5», далі «10»,  «3», «1», «10». В такому разі танцюристам треба швидко орієнтуватися, яке ж м'язове та емоційне навантаження обрати , але й сама імпровізація стає цікавішою і яскравішою.

Такі і подібні їм вправи сприяють формуванню у дітей уміння відображати емоційні стани, розрізняти і відтворювати їх. Можна використовувати в роботі і наочні засоби – давати словесні портрети особливостей вияву різних переживань, показувати малюнки із зображенням емоційних станів, які діти через міміку і пантоміму повинні відтворити. Підсумовуючи значення ігор на уяву, імпровізацій та відтворення емоцій у хореографічній діяльності для розвитку дітей, виділяю  їх основні функції:

– сприяти забезпеченню гармонійно-фізичного розвитку;

– заохочувати до розвитку уяви;

– стимулювати переживання стану “м’язевої радості”;

– задовольняти творче самовиявлення, самоствердження та самореалізацію дітей.