План - конспект уроку "Тарас Григорович Шевченко. «Гайдамаки». Характеристика героїв твору."

Т. Шевченко. «Гайдамаки». Характеристика героїв твору.

 

Мета: продовжити опрацьовувати ідейний зміст поеми Т. Шевченка «Гайдамаки»; охарактеризувати образи героїв твору; з’ясувати їх роль у зображенні героїчного минулого рідного краю; розвивати культуру зв’язного мовлення, пам’ять, уміння орієнтуватися в прочитаному і знаходити підтвердження своїм думкам у тексті, логічно мислити; формулювати світогляд учнів, стимулювати їх робити власні висновки; виховувати глибоку симпатію до незламних патріотів Батьківщини, почуття самопожертви в ім’я людей.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: портрет Т. Шевченка, аудіозапис уривків з твору «Гайдамаки» текст поеми, фотоілюстрації про І. Гонту, М. Залізняка, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

 

 

Хід уроку

 

І. Організаційний момент

ІІ. Перевірка домашнього завдання

Декламування напам’ять уривків з твору Т. Шевченка «Гайдамаки».

 

ІІІ. Актуалізація опорних знань

1. Цитатний диктант «Пізнай героя поеми Т. Шевченка «Гайдамаки»( За кожну правильну відповідь -1 бал.)

 

Завдання: за наведеними рядками визначте, про кого йдеться.

«…гнувся, бо не знав, / Не знав, сіромаха, що виросли крила, / Що неба достане, коли полетить» (Ярема Галайда)

«Що його немає? / Найти його та повісить / Петелька свиняча» (Лейба)

«Мудра голова, сидить «собі в хуторі, ніби не знає нічого, а дивишся скрізь…» (А.Головатий)

«На ґвалт України / Орли налетіли: вони рознесуть / Ляхам, жидам кару…» (Гайдамаки)

«Не витерпів святої кари, / Упав, сердега. Пропадай, / Душа, без сповіді святої!» (Титар)

«А на ліжку … ох, аж душно!.. / Білі рученята / Розкидала, роз-крилася… / Як квіточка в гаю, / Червоніє» (Дочка Лейби)

«Я сирота з Вільшаної, / Батька ляхи замучили, / А мене… боюся» (Оксана)

«Горілку, мед не чаркою — / Поставцем черпає, / А ворога, заплющившись, / Ката, не минає / …. / Орел сизокрилий» (М. Залізняк)

«До грошей я не дуже ласий. Аби була ласка слухати, поки не охрип, співатиму, а охрипну — чарочку, другу тії ледащиці-живиці, як то кажуть, та й знову.» (Волох, Кобзар)

«Дрижить, ізігнувшись / Над каганцем: лічить гроші / Коло ліжка, клятий» (Лейба)

«Сирота.., сирота убогий: / Ні сестри, ні брата, нікого нема! / Попихач жидівський, виріс у порогу; / А не клене долі, людей не займа» (Ярема Галайда)

 

«Ідіть, сини, погуляйте, / Пошукайте долі / Сини мої невеликі, / Нерозумні діти…» (Гайдамаки)

2. Міні-бесіда за питаннями

Яка історична подія зображена в поемі Т.Шевченка «Гайдамаки»?

Хто такі гайдамаки? (Повстанці, основна маса яких складалася із селян)

Чому, на ваш погляд, свій твір поет присвятив В. Григоровичу?

Чим пояснити те, що головним героєм поеми є народ, а не окремі історичні постаті?

Яке призначення для сприйняття ідейного змісту твору приділяється образу Волоха?

 

IV. Мотивація навчальної діяльності.  Основний зміст уроку

 

Було колись — в Україні

 Ревіли гармати

 Було колись — запорожці

 Вміли панувати.

                                                       Т. Шевченко

 

 

 

Слово вчителя: Т. Шевченко усвідомлює, що людина підкоряється об’єктивним законам, які існують незалежно від її волі, усвідомлює силу зовнішніх обставин. Це усвідомлення не могло не виявитись у системі художніх образів поеми. Він розуміє, що хід подій залежить не від волі окремих осіб, а від взаємодії різних, що стикаються між собою, суспільних сил. Цим пояснюється те, що поведінка персонажів поеми «Гайдамаки» зумовлюється суспільно-історичними обставинами.

2. Характеристика героїв твору

2.1. Ярема Галайда.

2.1.1. Орієнтовний план опрацювання образу.

Ярема — челядник у шинкаря Лейби.

 Побачення Яреми з Оксаною.

 Рішення йти у гайдамаки.

 Участь у боях у Черкасах.

 Звістка, що титаря вбито, а Оксану викрадено.

 Люта помста шляхті за власне горе і за знущання з людей.

 Дізнання про знаходження Оксани.

 Порятунок коханої, її перебування в монастирі.

 Одруження Яреми та Оксани.

 Знову в битвах.

 «А в нашого Галайди хата на помості…»

 Типовість образу Яреми як представника повсталого народу.

 

 

 

2.1.2. Опрацювання образу героя.

Яким є образ Яреми Галайди — реальним чи вигаданим? (Ярема — майже повністю художній домисел Т. Шевченка. У «Передмові» письменник зазначив, що «Галайда наполовину видуманий». Отже, в цього персонажа був прототип. Ним міг бути Семен Неживий родом із села Мельниківки, який наймитував у гончара. У дитинстві Тарас Григорович міг чути про Неживого, бо цей народний герой піднімав людей на повстання в Кирилівці та навколишніх селах. Народні перекази про нього допомогли поетові створити правдивий образ рядового учасника Коліївщини. Автор не ідеалізує свого героя, але зображує його з щирою симпатією, сердечним теп-лом, що надало цьому образу ясного ліризму.)

Ярема — попихач у шинкаря. (Закомплексований, принижений, з дитинства затурканий і зацькований наймит справді волею злої долі приречений бути безмовним попихачем у Лейби, відчувати муки ревнощів до титарівни Оксани, яка, за мораллю

 села, не вважалася парою «безрідному байстрюкові, сироті убогому», «багатому на лати та на дрібні сльози».)

Що змушує героя по-іншому подивитися на власне жалюгідне становище? (Не знав сіромаха, що виросли крила…) (Проте висока гідність, яка в юності таки заявила про себе, змусила Галайду круто змінити своє становище і вступити до табору повсталих. Т. Шевченко подає образ героя в розвитку. Цілком зрозуміло, що першим кроком до мети стає ймовірність збагачення на воєнних трофеях (Завтра вночі у Чигирині / Свячений достану. / Дасть він мені срібло-золото, / Дасть він мені славу). Тільки згодом Галайда усвідомлює, що є вища мета і більше щастя, ніж матеріальний достаток.

 У характеротворенні Яреми Галайди велику роль відіграє художня деталь. Так, уже з похвалянь майбутнього гайдамаки одягнути кохану, «як паву», «як гетьманшу», проглядається наївність парубка, його простакуватість. Хоч життя доб-ряче пом’яло й покрутило хлопця, він ще надто молодий, щоб дивитися на світ по-філософськи, відчувати кривди упослідженої окупантами нації.)

Чи можна вважати Ярему месником? (Тільки власне горе і образа роблять героя месником. Він — це сильний характер. Мине зовсім небагато часу і від його вродженого, притаманного всім українцям сентименталізму не залишиться й сліду. Галайда вже готовий мстити й карати. І всі його криваві вчинки повстанця спричинені невимовними муками зболілого серця: безнадійністю (На край світу, та не найду, / Не найду Оксани!»), думкою про самогубство (Занапастить хіба душу?), співчуттям до дівчини — жертви (Може, гине, / Може, тяжко кине долю… / В пана у кайданах у склепу копає), ненавистю до ймовірної зрадниці (У жупані сама пані, / А лях… Боже, Боже!). Такі перепади настрою героя природні, вони цілком оправдують учинки Яреми-страдника і Яреми-месника: Мов скажений, мертвих ріже, / Мертвих віша, палить.

 Галайда не бере участі в оргії п’яних гайдамаків, які бенкетують у Лисянці.)

Чи має герой любляче, ніжне серце? (З теплотою змалював Т. Шевченко Ярему, якому властиві не тільки героїчні риси борця, а й ніжність серця. Глибиною і відданістю відзначається його кохання до Оксани, дочки титаря села Вільшани.

 Під час розмови із Залізняком Галайда випадково довідується, що титаря вбито, а Оксану викрадено. Під час бою в Лисянці герой дізнався, що його кохана — полонена, сидить в льоху в панському будинку. Якраз у той час, коли Залізняк наказав порохом висадити в повітря будинок, він пробирається в льох і виносить звідти Оксану. Якийсь час, доки Ярема воював з панами, вона перебувала в монастирі. Після придушення повстання її наречений, поховавши Залізняка, повернувся. У кінці поеми про нього згадують у пісні гайдамаки: «А в нашого Галайди хата на помості…»)

Які риси характеру притаманні Яремі? (Робота у малих групах) (Працьовитість, цілеспрямованість, доброта, чуйність, щирість, мужність, винахідливість, здатність пожертвувати власним життям заради іншого, авторитет серед повстанців…)

Висновок. Виділяючи Ярему Галайду серед інших персонажів, поет цим самим підкреслює, що саме такі люди були найтиповішими постатями гайдамацького рух

 

2.1.3. Цитатна характеристика героя.

2.1.3.1. Непосильна робота у Лейби.

Піди кобилу приведи, / Подай патинки господині / Та принеси мені води, / Вимети хату, внеси дрова, / Посип індикам, гусям дай, / Піди до льоху, до корови / Та швидше, хаме!.. Постривай! / Упоравшись, біжи в Вільшану: / Їмості треба. Не барись.

Ярема гнувся, бо не знав, / Не знав, сіромаха, що виросли крила, / Що неба достане, коли полетить, / Не знав, нагинався…

2.1.3.2. Мрії про вільне щасливе життя.

Тяжко жить на світі, а хочеться жить: / Хочеться дивитись, як сонечко сяє, / Хочеться послухать, як море заграє, / Як пташка щебече, байрак гомонить / Або чорнобрива в гаю заспіває…

Сирота Ярема, сирота убогий: / Ні сестри, ні брата, нікого нема! / Попихач жидівський, виріс у порогу; / А не клене долі, людей не займа.

2.1.3.3. Сирота Ярема — сирота багатий.

Багатий на лати / Та на дрібні сльози — бодай не втирать! / Доле моя! Доля де тебе шукать?

Нащо мені врода, / Коли нема долі, нема талану! / Літа молодії марно пропадуть. / Один я на світі без роду, і доля — / Так і мене люде не знають де діти. / За що ж одцурались? Що я сирота?

Найду або дома, або за Дніпром / Ляжу головою…

2.1.3.4. Ярема — Оксані.

Одягну тебе, обую, / Посаджу, як паву,— / На дзиґлику, як гетьманшу, / Та й дивитись буду.

Кращої немає / Ні на небі, ні за небом; / Ні за синім морем, / Нема кращої за тебе!

2.1.3.5. Про майбутнє подружнє життя.

Як жить вони будуть / Укупочці, як золото / І долю добуде, / Як виріжуть гайдамаки / Ляхів в Україні, / Як він буде панувати, / Коли не загине.

2.1.3.6. Подорож Яреми до Черкас.

Так думав, ідучи в латаній свитині, / Сердега Ярема з свяченим в руках.

2.1.3.7. Жорстокість героя до ворога.

 

А Галайда, знай, гукає: / Кари ляхам, кари! / Мов скажений, мертвих ріже, / Мертвих віша, палить.

2.1.3.8. Ярема-месник.

А Ярема — страшно глянуть — / По три, по чотири / Так і кладе.

2.1.3.9. Жага до помсти.

Чом я не сторукий? / Дайте ножа, дайте силу, / Муки ляхам, муки! / Муки страшної, щоб пекло / Тряслося та мліло!

2.1.3.10. Страждання за полоненою коханою:

Як убитий. Тяжко йому, / Тяжко, а не плаче. / Ні, не плаче: змія люта, / Жадна випиває / Його сльози, давить душу, / Серце роздирає.

Чом я вчора, поки не знав, / Вчора не загинув! / А сьогодні, коли й умру, / З домовини встану / Ляхів мучить

2.1.3.11. Галайда-козак.

…Не в свитині — / В червонім жупані.

2.1.3.12.Оксана — про мужність Яреми:

Я бачила — кати-ляхи / Трусилися, мліли, / Як хто скаже про Галайду.

Не ріже — лютує: / З ножем в руках на пожарах / І днює й ночує / Не милує, не минає / Нігде ні одного; / За титаря ляхам платить / За батька святого, / За Оксану…

 

2.4. Кобзар Волох.

2.4.1. Основні етапи характеристики образу героя.

Волох — народний співець.

Роль кобзаря у боротьбі повстанців із ворогом.

Репертуар героя.

Волох — це вигадка поета?

2.4.2. Аналізування образу кобзаря Волоха.

Хто такий Волох? Чому він перебував у козацькому середовищі? (З гайдамацької маси виділяється і традиційний для романтичної літератури образ народного співця — кобзаря Волоха. У час відпочинку Волох завжди в центрі уваги всього товариства, розважає піснями, у яких звеличує звитяжну боротьбу повстанців, уславлює їхнього ватажка. І в походах він «переваги-ваги шкандибає на конику» слідом за військом і під час розгрому ляхів надихає повстанців на боротьбу з підступним ворогом)

Про що були пісні героя? Яким репертуаром він користувався? (Репертуар Волоха дуже багатий. Введені в текст поеми пісні кобзаря взяті з усної народної творчості, але автор піддав їх певній літературній обробці. Варіанти деяких цих пісень були записані з уст народу П. Чубинським, Б. Грінченком та іншими збирачами фольклору. Не виключено, що серед пісень Волоха є й створені самим автором за мотивами народних)

Волох — це реальний герой чи вигадана постать? (Деякі літературознавці вважали, що образ Волоха — довільна вигадка поета. У примітках до першого видання поеми Т. Шевченко посилався на свідчення свого діда: «За гайдамаками ходив кобзар, його називали сліпим Волохом». Участь народних співців у гайдамацькому русі підтверджує і так звана «Кодненська книга», у якій записано прізвища повстанців, страчених у селі Кодня. Серед них засуджено до смертної кари три кобзарі та один скрипаль. Отже, виводячи образ народного співця, Шевченко дотримав історичної правди)

2.4.3. Цитатна характеристика.

Старшина про кобзаря:

А мудро співає! Коли не послухаєш, усе іншу.

Волох про себе:

 «Та я й не волох: так тілько — був колись у Волощині, а люде й зовуть Волохом, сам не знаю за що».

 Запорожець: «…Він співав: щоб ляхи погані, скажені собаки, каялись, бо йде залізняк Чорним шляхом з гайдамаками, щоб ляхів, бачиш, різати…».

 Кобзар про себе: «До грошей я не дуже ласий. Аби була ласка слухати, поки не охрип, співатиму, а охрипну — чарочку-другу тії ледащиці-живиці, як то кажуть, та й знову Слухайте ж, панове громадо!».

2.3. Підсумки.

Т. Шевченко прощається зі своїми історичними героями романтично, виводячи їх «за кадр», щось недоговорюючи, приховуючи.

 Автор вибрав найвагоміші грані характерів своїх героїв для розкриття їхніх образів. І в мікро-, і в макроситуаціях Гонта, Залізняк, Галайда життєстверджуючі, віталістичні при всьому трагізмі їхнього становища. Фатальність вибору Яреми — у певній несумісності його кохання і народної моралі. Галайда, що робить йому честь, вибирає любов, рятує Оксану, ризикуючи життям, одружується, нехтуючи ставленням інших до титарівни.

 Можемо з упевненістю сказати, що Ярема Галайда — найулюб-леніший Шевченків образ-персонаж у «Гайдамаках». Свідчення цього — «прощання» автора зі своїм героєм: Один тільки мій / Ярема / На кий похилився / Стояв довго… / Пішов степом сіромаха, / Сльози утирає / Довго, довго оглядався, / Та й не видко стало.

3. Подальша робота над ідейно-художнім змістом твору Т. Шевченка «Гайдамаки»

3.1. «Червоний бенкет».

Це центральний розділ як у розгортанні сюжету, так і в еволюції образу Яреми.

 З покірного наймита герой перетворився на безстрашного пов-станця, народного месника. Гайдамацький рух дав йому могутні крила, підніс на гребінь подій. З несамовитою люттю («страшно глянуть») Ярема розправляється з «п’явками людськими», за що заслужив повагу інших повстанців і звернув на себе увагу Залізняка. Ми також дізнаємося про ще одну деталь з біографії героя: він безрідний байстрюк і не має навіть прізвища. Гайдамацький ватажок дібрав йому прізвище, яке цілком відповідало становищу Яреми,— Галайда. Цей акт ніби надав бездомному бурлаці громадянських прав, утвердив його рівність з усіма людьми. Ярема став другом Залізняка.

 Болючу реакцію Яреми на страшну звістку про лиху долю Оксани навряд чи можна вважати романтичною. Адже єдиною відрадою в безпросвітному житті наймита-сироти було вірне й щире кохання дівчини, що замінила йому і матір, і батька, і всю рідню. У тому ще з більшою силою спалахнула жадоба помсти призвідцям особистого нещастя, ганьби і страждання дорогої людини.

Що свідчить про масовий характер, якого набула гайдамаччина? (Задзвонили в усі дзвони / По всій Україні; / Закричали гайдамаки: / «Гине шляхта, гине!»)

Як М. Залізняк поставився до мужності Яреми під час битви? (…Добре, сину, / Матері їх хиря! / Мордуй, мордуй: в раю будеш / Або осавулом)

Про яку неприємну новину розповів народний ватажок Галайді? Як її сприйняв герой? («Оксано, Оксано!» — / Ледве вимовив Ярема, / Та й упав додолу»)

Чому М. Залізняк надав прізвище Яремі, про що було відразу зазначено в реєстрі? Чи мав отаман на це право?

Як козаки поставилися до героя після першої битви?

Чому під час військових походів гайдамаків супроводжував Волох?

Чим пояснити сумний настрій Яреми і постійне прагнення помститися ворогу?

Які думки охопили Галайду, коли він згадував свою кохану?

3.2. «Гупалівщина».

Хоч гайдамаки і змальовані як месники, що нещадно розправлялися з польською шляхтою, поет у спеціальних відступах засуджує національну ворожнечу. Так, він говорить про роз’єднання між поляками й українцями.

 Поет підкреслює, що розмежовувала український і польський народи зажерлива політика грабунків і утисків, яку проводив панівний клас шляхетської Польщі.

Як Т. Шевченко описав розправу месників над ворогом? Про що свідчить ця жахлива картина? (Скрізь по селах шибениці; / Навішано трупу — / Тілько старших, а так шляхта — / Купою на купі. / На улицях, на розпуттях / Собаки ворони / Гризуть шляхту, колють очі)

Чому поруч із чоловіками на боротьбу з ляхами повстали жінки і діти? До чого закликає поет, звертаючись до слов’ян? (Того ж батька, такі ж діти,— / Жити б та браться…)

Кого він звинуватив у їх бідах? (Ксьондзів, єзуїтів)

Чим пояснити рішення Яреми незважаючи ні на що боротися з ворогом і відшукати Оксану?

Що згадав герой, коли під час походу побачив тліючу корчму Лейби? (Отут, отут позавчора / Перед жидом гнувся, / А сьогодні… та й жаль стало, / Що лихо минуло)

Кого зустріли гайдамаки, минаючи Боровиків хутір? Про що розповів малий гайдамака козакам?

Де гайдамаки виявили ляхів, які намагалися сховатися від повстанців?

Чому поет називає шляхтичів гнилобокими грушами? Що у подальшому сталося з цими «фруктами»?

3.3. «Бенкет у Лисянці» (визволення Оксани).

Який самосуд чинили гайдамаки над ворогом, жінками і діть-ми? Чи є це жорстокістю, що виявило козацтво?

Чому Ярема намагався помститися навіть мертвому ворогові?

За яких обставин козацтво організувало вечерю після розправи над ляхами? (Вечеряють, а кругом їх / Пекло червоніє. / У полум’ї, повішані / На кроквах, чорніють / Панські трупи)

Як ви вважаєте, у чому було призначення Волоха у козацькому середовищі?

Що свідчить про відпочинок гайдамаків, святкування перемоги над ляхами?

Чому Ярема не стримав радість козаків?

Хто допоміг йому дізнатися про місце перебування коханої?

Що змусило Ярему звернутися по допомогу до Лейби аби знайти Оксану і визволити її від ляхів?

Чому козаки хотіли знищити будинок, не дивлячись на те, що разом із ляхами там була і кохана Яреми? (Преподобиться з ляхами… / А ти сизокрилий, / Найдеш іншу)

За яких обставин герой визволив Оксану?

3.4. «Лебедин» (перебування Оксани в монастирі, вінчання Яреми й Оксани).

Чому намагання бабусі дізнатися про власну долю Оксани дуже схвильовано сприймалося дівчиною?

За що дорікає собі героїня? (Може, я грішна, / Може, бог за те й карає, / Що я полюбила…)

Як долею Оксана тепер стала схожою з коханим? (Я сирота: без матері, / Без батька осталась, / І він один на всім світі)

Через що героїня хотіла позбавити себе життя? (…Я думала / Занапастить душу. / Якби не він, може б… може, / І занапастила)

Яким чином змінився настрій Оксани, коли черниця розповіла їй про Ярему?

Як мрія коханої здійснилася? Чому щастя молодят не було тривалим?

Чому герой, щоб не сердить отамана, покинув Оксану?

3.5. «Гонта в Умані».

Розгром Умані, вбивство й поховання Гонтою власних дітей. Цей вчинок умотивовується відданістю Гонти «святому ділу», вір-ністю присязі: «присягав, брав свячений різать католика», «не я убиваю, а присяга». Він сам терзається лютою мукою, але пожаліти синів не може, бо це було б зрадою товариству і справі, за яку воно боролося. Однак батьківські почуття, зранена тяжким горем душа змушують його потай поховати діток.

Яке значення має епіграф до розділу твору для сприйняття його ідейного змісту?

З приводу чого Т. Шевченко зазначив: По селах голі плачуть діти — / Батьків нема?

З якою метою поет використав у поемі опис краси весняної природи?

Через що єзуїт примусив Гонту покарати своїх дітей? Які аргументи ксьондз при цьому навів? (Вони католики / Чого ж ти став? Чом не ріжеш?)

Чому Іван проклинає мати своїх дітей? (Будь проклята мати, / Та проклята католичка, / Що вас породила! / Чом вона вас до схід сонця / Була не втопила?)

Яким чином намагався виправдатися батько перед синами-католиками за їх покарання?

Чим пояснити руйнацію стін школи гайдамаками, де вчилися діти Гонти?

Як страждає герой через власне горе?

Опишіть святкування перемоги козаків над ляхами в Умані.

Чому ватажок вирішує потайки поховати своїх дітей?

Яким чином Іван здійснив обряд проводів своїх синів в останню путь?

За що дорікав ватажок власній долі?

 

«Мікрофон»: я засуджую дії Гонти… я співчуваю і виправдовую необхідність самосуду козацького ватажка над власними дітьми…

 

 

 

3.6. «Епілог».

Повідомлення про страту Гонти, смерть Залізняка на засланні («на чужому полі»), а також про самоліквідацію повстанських об’єднань («розійшлися, відкіля взялися»).

Над чим розмірковує Т. Шевченко наприкінці твору?

Що розповів дід поета людям про Коліївщину? Як вони сприймали почуте?

За що Тарас Григорович був вдячним дідові? (…Що ти заховав / В голові столітній ту славу козачу: / Я її онукам тепер розказав)

Що свідчить про тривалість гайдамацького руху? (Трохи не рік шляхетською / Кров’ю наповали)

Яке лихо сталося з видатними ватажками Коліївщини? Чи дійсно вони були братами?

Як Ярема сприйняв смерть І. Гонти, М. Залізняка?

Що відбулося після закінчення визвольної війни? (Розійшлися гайдамаки, / Куди який знає: / Хто додому, хто в діброву, / З ножем у халяві, / Жидів кінчать)

Ким і якої шкоди було завдано Січі? (А тим часом стародавню / Січ розруйнували: / Тілько і остались, / Що пороги серед степу)

3.7. «Передмова».

Що спонукало Т. Шевченка скласти передмову?

Якими джерелами користувався митець для написання поеми?

Як поет висловився про реальність або вигаданість своїх героїв і подій, викладених у творі?

3.8. «Панове сукскрибенти!».

Для чого Т. Шевченко звертається до передплатників?

З приводу чого поет життєвий вік порівнює з довгою нивою?

Чим був здивований письменник?

 

V. Закріплення вивченого матеріалу

 

1. Проведення тестового опитування

2. Робота на картках

Картка № 1

1. Чому, на ваш погляд, І. Гонта спочатку відмовився ховати своїх дітей, а потім потайки від усіх здійснив цей обряд?

2. Що мав на увазі Т. Шевченко, висловлюючись: Посіяли гайдамаки / В Україні жито, / Та не вони його жали? Свої міркування обґрунтуйте.

3. І. Гонта вимушений був покарати своїх дітей, оскільки він:

 а) їх не любив;

 б) вважав їх позашлюбними;

 в) ненавидів ляхів;

 г) поклявся карати католиків.

Картка № 2

1. Як на ваш погляд, чому Лейба допоміг Яремі визволити Оксану з неволі? Це було виявом щирості, відчайдушності чи, навпаки, хитрості, улесливості?

 

2. Висловіть своє ставлення до вчинку Гонти щодо покарання власних дітей. Чи міг він уникнути цієї страти? Відповідь вмотивуйте.

3. «Ти поїла невеликих, добру не навчила»,— так звинувачував І. Гонта:

 а) власну дружину;

 б) базиліанську школу;

 в) віру католицьку;

 г) життєву долю своїх синів.

Картка № 3

1. Дослідіть, як упродовж битви під Черкасами Ярема із наймита, жидівського попихача наче перероджується на справжнього месника, гайдамаку («Червоний бенкет»). Відповідаючи, посилайтеся на факти з твору.

2. Як ви вважаєте, чому Лейба за будь-яких обставин залишався живим і неушкодженим? Яких життєвих норм він дотримувався?

3. У той час, коли всі святкували перемогу в Умані над шляхтою, І. Гонта:

 а) на самоті лив сльози, проклинаючи свою долю;

 б) ховав страчених ним дітей;

 в) намагався вчинити самогубство;

 г) вимолював у синів вибачення.

 

VI. Підсумок уроку

Коліївщина тривала один місяць, у поемі «Гайдамаки» — «трохи не рік». Подібні відступи від життєвих фактів художньо виправдані. Т. Шевченко писав не історію цього повстання, а поетичний твір і мав цілковите право на домисел. Поет прагнув показати широкий розмах і велику силу повстанського руху, його могутній заряд суспільного перетворення.

 

VII. Домашнє завдання

 

Прочитати поему Т. Шевченка «Кавказ», скласти цитатний план твору; вміти коментувати його зміст.