Пліт - найпростіший спосіб подорожувати

Про матеріал

Чи не найдавнішим засобом пересування на воді, як у українців, так і у багатьох інших народів був пліт. Будували пліт в залежності від вантажу, який мали перевозити. Брали декілька стовбурів дерев без гілля і з’єднували гужвою (запареними в гарячій воді стовбурцями дерев), мотузками з лика або поперечними брусками-планками.

Перегляд файлу

Пліт - найпростіший спосіб подорожувати

ПОДОРОЖУЄМО В ЧАСІ

У стародавні часи люди помітили, що дерево не тоне у воді. Це відкриття за своєю значущістю можна порівняти з умінням добувати вогонь і винаходом колеса. На спущеному у воду стовбурі дерева рятувалися від повені, перевозили вантажі. З розвитком ремесел, винайденням весла й вітрила люди почали плавати річками й озерами, виходити в море. Віддалені одне від одного країни й народи змогли торгувати, обмінюватися знаннями, майстерністю та товарами.

Найпростіший спосіб подорожувати

Більшість землян у найдавніші часи вели осілий спосіб життя. У ту далеку пору люди ще не приручили коней і верблюдів, не винайшли колеса, отже їм доводилося розраховувати лише на ноги. А пішки довго й далеко не пройдеш. Тим часом міняти місце проживання доводилося частенько: виснажувалися пасовища, поля, ліси, змінювався клімат. З найдавніших часів людство мріяло не тільки літати, як птахи, але й плавати, як риби.

Для декількох чоловік брали п’ять – сім великих кругляків, для більшого вантажу відповідно більшу кількість стовбурів більшого діаметру. Плоти були дуже дешеві, прості у виготовленні і користуванні. Їх використовували для переправи через ріки як пороми, для сплавлення різних вантажів за течією річки. Коли пліт прибував на місце призначення – його розбирали, а деревину використовували для інших потреб. Крім того плоти довгий час використовували для сплавлення лісу, особливо у Карпатах та Поліссі. На коротких і легких плотах монтували одне – два весла спереду, на довгих і масивних – два – три спереду і одне ззаду. Такі плоти існували в більш пізній період. Зокрема у другій половині ХІХ на початку ХХ ст., коли сплав лісу набрав більших масштабів, з розвитком сухопутних доріг і залізниць, а особливо з будівництвом ГЕС, цей вид водного транспорту перестав використовуватися. Найдовше він протримався на гірському Черемоші (до кінця 70-х років 20 ст.). В міжгірському районі Закарпатської області існує музей лісу та сплаву, який розповідає про цей важливий колись вид транспорту.