ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ В УКРАЇНІ: ВИГОДИ ЧИ ВТРАТИ ДЛЯ СУСПІЛЬСТВА?

Про матеріал
На сучасному етапі розвитку економічної ситуації, яка склалась внаслідок глобалізації, жорстокої конкуренції та насиченості ринку, а також впливу економічної світової кризи гостро стоїть питання податку на додану вартість, тому ця статья є актуальною в сучасному світі.
Перегляд файлу

Козенко Вікторія Русланівна

Студентка 1 курсу магістратури

 факультету

географії, туризму та історії

Криворізького Державного Педагогічного Університету

 

 

ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ В УКРАЇНІ: ВИГОДИ ЧИ ВТРАТИ ДЛЯ СУСПІЛЬСТВА?

 

На сучасному етапі розвитку економічної ситуації, яка склалась внаслідок глобалізації, жорстокої конкуренції та насиченості ринку, а також впливу економічної світової кризи гостро стоїть питання податку на додану вартість.

 За останні кілька років ПДВ привертає до себе велику кількість уваги, через це він став предметом широких дискусій щодо доцільності його застосування та наслідків справляння для економічного розвитку та фінансування країни. Даний податок на сьогодні є одним із основних джерел доходу держави. Найбільшу частку податкових надходжень займає ПДВ, а тому важливим для фізичних та юридичних осіб є питання щодо справедливості стягнення та взагалі його необхідності.

Перші розробки з приводу податку на додану вартість беруть свій початок ще з ХХ століття. Засновниками даного податку вважають німецького бізнесмена Вільгельма фон Сіменса у 1918 році, або американського економіста Томаса С. Адамса, який зазначав його у своїх працях в період 1910-1921 років.

Адамс вбачав у податку на додану вартість гідну заміну податку на прибуток підприємств. Він був зосереджений на федеральній податковій політиці, і так як в його час не існувало ефективного національного податку з продажу, Адамса турбувало не технічне вдосконалення вже існуючих податків, а створення дієвої альтернативи вже існуючому федеральному прибутковому податку [1].

Економічна сутність ПДВ полягає в тому, що ним оподатковують лише додану вартість, як різницю між вартістю продажу та вартістю придбання товару чи послуги на конкретному етапі. Це досягається завдяки тому, що підприємство, яке є платником ПДВ, отримує податковий кредит на всі оподатковувані закупівлі товарів чи послуг у підприємства, зареєстрованого платником ПДВ[2].

ПДВ в Україні був введений з 1 січня 1992 р., відповідно до Закону України від 20.12.1991 "Про податок на додану вартість". Проте вже через рік видано Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. "Про податок на додану вартість", який змінив названий вище закон і діяв до 1997 р. До початку 2011 р. основним нормативним документом, що регламентував стягнення податку на додану вартість, був Закон України від 03.04.1997 р., № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість». Введення нового закону з ПДВ було насамперед зумовлене значним падінням фіскальної ефективності податку. Наразі податок складає 20% [3].

Як було зазначено, ПДВ – один із головних джерел з надходження коштів до бюджету. Таким чином з даного приводу існує велика кількість різних думок щодо існування податку. Одні автори говорять про його скасування через те, що він стимулює розвиток корупції, зупиняє розвиток споживчого ринку, а також утворює фіскальну нестабільність у країні. Інші ж – за збереження податку, та виступають за його вдосконалення як одного достатнього джерела доходів у казну України з високою фіскальною ефективністю і який є нейтральним до собівартості послуг та товарів на тому чи іншому ринку.

Негативною причиною ставлення до ПДВ в нашій країні виступає те, що за останні кілька років досить чітко відстежується погана тенденція, яка показує, що сума коштів, яка кожного року надходить до бюджету України поступово стає все меншою у порівнянні з тими коштами, які вилучаються з податку. Також причиною для усунення податку є скарги багатьох підприємців, котрі іноді сплачують ПДВ кілька разів під час експорту товару в країну. Хоча Податковий кодекс України стверджує, що держава має повертати кошти, які були сплачені двічі. Але, наразі, дана проблема набуває нових обертів і гостро постає перед власниками фірм через те, що ніяка реформа не може вирішити це питання.

В Україні на даний час встановлено дві ставки податку на додану вартість: 20% та 0%. В діючих умовах постійно використовується ставка 20%, завдяки їй в країні оподатковується більшість товарів, (послуг), ставка застосовується при входженні ПДВ у ціни проданих товарів, (робіт, послуг).

Ставка у 0% застосовується при нарахуванні податку на додану вартість тоді, коли відбувається відправка товарів на експортування, тобто продаж товарів у зонах митного контролю. Використання даної ставки означає повне відшкодування податку, сплаченого постачальником за товари, послуги, матеріальні ресурси, що використовуються для здійснення поставок.

Встановлення нульових ставок на експортні товари створює позитивні передумови для збільшення його обсягу та зросту конкурентоспроможності вітчизняних товарів на світовому ринку. Також законодавство, зокрема Податковий кодекс України передбачає пільги по оподаткуванню. Таким чином від оподаткування в державі звільняються поставки дитячого харчування, продаж зошитів для учнів, книжок та підручників та товарів для інвалідів.

В країнах Європи ПДВ використовується достатньо широко. Європейські держави вважають, що даний податок є найкращим джерелом фінансування бюджету. Тому, одним із критеріїв до вступу в ЄС є те, що в державі має бути встановлений податок на додану вартість. Щодо ставок ПДВ країнах Європи, то можна зазначити, що вони не є набагато вищими, ніж в Україні (таблиця 1).

Ставки податку на додану вартість в країнах ЄС           Таблиця 1

Країна

Ставка %

Австрія

20%

Бельгія

21%

Німеччина

19%

Італія

22%

Польща

23%

Об’єднане королівство

20%

За даними Торгівельної служби підтримки ЄС [4].

Таким чином, порівнюючи ставки податку, можемо зазначити, що рівень відсотків є майже однаковим у всіх країнах і він складає 20-23%. На перший погляд ці ставки нічим не відрізняються від української, та є вагома відмінність, яка говорить про те, що рівень життя в вищевказаних країнах є набагато вищім, а отже і доходи громадян також є вищими, тому для європейських споживачів така ставка майже не викликає труднощів щодо її сплати. Слід зазначити, що Україні є до чого прагнути, наприклад, підвищити заробітну плату, підвищити рівень ВВП або знизити ставку податку. Також різницею є те, що в країнах Європи є більша кількість товарів та послуг, ніж в Україні на які існують пільги. Прикладом може виступити наявність інтелектуальних пільг ПДВ, суть яких полягає в тому, що вони надають можливість інвесторам, які вклали свої кошти в інші країни, отримати прискорену амортизацію на основні засоби або можливість використання компаніями податкового вирахування на суму витрат, що були використані на інноваційну діяльність або певну науково-дослідницьку роботу.

Тому можна зробити висновок, що законодавство України має зробити все можливе, аби 20 відсотків, що сплачують споживачі не здавались такою великою сумою.

Отже, слід зазначити, що ПДВ не може бути категорично негативним податком у соціальній та економічній сферах. Він є досить вагомим та стабільним джерелом поповнення бюджету, переважною більшістю застосовується також у розвинутих країнах світу, а також  у тих, що тільки розвиваються.

Щодо економічної та соціальної сфер, то можна сказати, що податки в них виконують стимулюючу та фіскальну функцію. Перша, переважно, направлена на розвиток галузі, ринку. Інша ж на зростання надходжень до бюджету. У розвитку ринкових структур в Україні, на нашу думку, стимулююча функція податку, особливо ПДВ, має неабияке значення. Для звичайного, незаможного прошарку населення даний податок є стимулом на кращий заробіток та спроможність сплати ПДВ, а для підприємств це також певний стимул, який штовхає їх керівників на думку отримати великий економічний прибуток, аби після сплати податків вони мали б у власному керуванні більшу суму коштів.

Отже, ми вважаємо, що ПДВ є гідним та доцільним податком у соціальній та економічній сферах тому, що він під час сьогоднішніх жорстких умов стимулює населення на виконання робіт, аби в кінцевому результаті отримати прибуток. Таким чином, можна сказати, що податок на додану вартість є втратою для суспільства, але з подальшою вигодою.

 

Список літератури:

  1.                   James K. Exploring the Origins and Global Rise of VAT. – 2011. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: [http://www.taxanalysts.com/]
  2.                   Жукевич О.М. Актуальні проблеми застосування ПДВ в Україні / О.М. Жукевич // Економічний простір. – 2009. – № 22/2. – С. 24-31.
  3.                   Податковий кодекс України вiд 02.12.2010 р., № 2755-VI. [Електронний ресурс]. – Доступний з [http://www.rada.gov.ua.]
  4.                   Торгівельна служба підтримки ЄС. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: [http://trade.ec.europa.eu/tradehelp/vat-eu-member-states]             
docx
До підручника
Економіка (профільний рівень) 11 клас (Радіонова І. Ф., Радченко В. В.)
Додано
20 травня 2020
Переглядів
237
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку