Події революції 1905-1907 роках в Українських землях

Міністерство освіти і науки України

УО Краматорськї міської  ради

Краматорська ЗОШ І – ІІІ сиупенів №10 з профільним навчанням

Краматорської міської ради

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Події революції 1905-1907 роках в Українських землях

 

 

учитель історії та правознавства

БОЙКО ІРИНА ОЛЕКСАНДРІВНА

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Краматорськ 2020

 

 

Тема уроку: Події революції 1905-1907 роках в Українських землях

 

Мета:  Формувати в учнях знання про події революції 1905-1907 р. в Україні а також охарактеризувати процес активізації громадського політичного життя в Україні, розвивати учнів вміння аналізувати факти та події в історії України в 1095-01097 р. Встановлювати причинно-наслідкові зв’язки під час аналізу події в революції. Вміти робити аналітичні висновки базуючись на історичному фактажі. Самостійно робити висновки.

 

Тип уроку: комбінований

 

Основні поняття: «кривава неділя», «маніфест 17 жовтня», «державна дума», «рада робітничих депутатів»

 

Обладнання: комп’ютер, інтерактивна дошка, підручник

 

Очкуванні результати:

• визначити хронологічну послідовність події революції 1905-1097 р.
• на основі отриманої інформації давати характеристику основнім подіям Російської революції в українських землях.
• Ефективно використовувати ІКТ на уроках історії

 

 

 

Хід уроку

 

I Організаційні моменти

II Актуалізація опорних знань

Вчитель ставить питання.

1 Проаналізувати суспільно-громадські реформи 60-х 80-х роках.

2 Охарактеризувати майновий стан Українського селянства наприкінці XIX- початку XX століть.

3 Визначити особливості формування пролетаріату в Україні наприкінці XIX- початку XX століть.

III Мотивація навчальної діяльності

 

На початку XX століття на території України сформувалися політичні сили, збільшилась кількість міського населення яке було представлено ліберальною буржуазією та міським пролетаріатом. Ці сили вимагали зміни державного устрою та висували вимоги національної автономії.

IV Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

Причини революції:

1 Економічні

а) Нерозв’язаність  аграрного питания.

б) Збереження поміщицького землеволодіння.

в) Малоземелля та безземелля селян.

г) Низька матеріальна забезпеченість пролетаріату.

Вимоги:

а) Наділення селян землею.

б) Ліквідація поміщицького володіння

в) Вимога восьмигодинного робочого дня.

Політичні причини:

а) Відмова царизму проводити ліберальні реформи.

б) Зосередження усієї політичної влади в установах царської адміністрації.

Вимоги:

а) Повалення самодержавного устрою та встановлення конституційного республіканського ладу.

б) Демократичні свободи.

 Соціальні причини:

а) Застарілі станові привілеї.

б) Масове безробіття

в) Загострюється національне питання.

Вимоги:

а) Створення робочих місць.

б) Автономія України.

 

Події революції в Україні.

Розповідь вчителя.

→ Вчитель акцентує увагу учнів на основні питання теми.

І етап січень – березень 1905 р.

Під час  першого етапу відбувається наростання масової боротьби, активізація процесу самоорганізації суспільства. Утворюються політичні партії, ради, профспілки. Відбувається переплетення національного руху, робітничого та селянського.

1. січень – березень 1905 р. – стайки робітників (177 страйків – 170 тисяч    учасників);
2. повстання на броненосці «Потьомкін» (14 – 25 червня 1905 р.);
3. масові селянські виступи;
4. загально – політичний страйк (жовтень 1905 - 120 тисяч учасників).

           ІІ етап жовтень – грудень 1905 р.

1.   загальний страйк у Харкові, Одесі, Катеринославі, Полтаві;
2.   17 жовтня – проголошення маніфесту царя.

В цей час відбувається стабілізація та певне розмежування політичних сил.

3.  формування багатопартійної системи, організація лівими силами озброєних повстань у грудні 1905 р. в Харкові, Олександровску, Катеринославі і Горлівці.

III Січень 1906 червень 1907 р.

Відбувається посилення репресій знижується активність робочих, зменшується кількість страйків та селянських виступів. Політичні сили розпочинають терористичну боротьбу та діють підпільно.

 

Учні самостійно працюють з документом «Маніфест 17 жовтня».

 

1.Даровать населению незыблемые основы гражданской свободы на началах действительной неприкосновенности личности, свободы совести, слова, собраний и союзов.

2.Не останавливая предназначенных выборов в Государственную Думу, привлечь теперь же к участию в Думе, в меру возможности, соответствующей краткости остающегося до созыва Думы срока, те классы населения, которые ныне совсем лишены избирательных прав, предоставив засим дальнейшее развитие начала общего избирательного права вновь установленному законодательному порядку.

 
3.Установить, как незыблемое правило, чтобы никакой закон не мог воспринять силу без одобрения Государственной Думы и чтобы. выборным от народа обеспечена была возможность действительного участия в надзоре за закономерностью действий поставленных от Нас властей.

Призываем всех верных сынов России вспомнить долг свой перед Родиною, помочь прекращению сей неслыханной смуты и вместе с Нами напрячь все силы к восстановлению тишины и мира на родной земле»

 

Учням пропонується відповісти на наступні питання:

1. Які кординальні зміни відбувалися в суспільстві та політичному житті завдяки маніфесту?
2. Чиї політичні та економічні інтереси задовольняв маніфест?

 

Діяльність Українських громад в першій та другій державній думі:

 

У період спаду першої російської революції 1905—1907 p. працювали І і II Державні Думи.

І Державна Дума працювала в Петербурзі 27 квітня — 8 липня 1906 р. Вибори до Думи ліві партії бойкотували. Здобули перемогу кадети. У виборах брали участь Українська радикально-демократична партія, Українська народна партія. Серед 102 депутатів від 9 українських губерній налічувалось 24 поміщики, 42 селянина, 26 представників міської інтелігенції, 8 робітників, 1 священик. За партійною ознакою 38 депутатів були кадетами і співчуваючими цій партії, 28 — трудовиками. Трудова партія становила не політичну партію, а парламентську фракцію, яка об'єднувала, в основному, безпартійних селянських членів Думи.

Українська думська громада (тобто фракція Державної Думи, що складалася з національно свідомих депутатів від губерній України) у складі 45 чол. сформувалася майже негайно. Очолив її адвокат і громадський діяч з Чернігівщини І. Шраг.

Громада вимагала надати Україні в її етнографічних межах політичну автономію, запровадити українську мову в школах, судових і адміністративних органах. Щодо головного питання революції - аграрного — в громаді не існувало єдиної думки. Кадетські депутати відстоювали передачу частини поміщицьких земель селянам за викуп, а селянські підтримували трудовиків - конфіскацію поміщицьких земель і націоналізацію всієї землі. Для висвітлення своєї діяльності в Думі громада заснувала друкований орган - журнал "Украинский вестник", в якому співробітничали М. Грушевський, І. Франко, М. Туган-Барановський.

I Дума була розпущена трохи більше як через 2 місяці її роботи.

На початку 1907 р. царизм дозволив вибори до II Державної Думи. Вибори до II Думи не бойкотувалися, а тому її склад значно "полівішав": з 518 депутатів 65 були соціал-демократами (у І Думі - 18), 157 - трудовиками (разом з есерами) порівняно з 94 у І Думі. Серед 102 депутатів від українських губерній налічувалося 40 трудовиків, 34 представники правих партій, по 11 кадетів і соціал-демократів (в т. ч. 6 членів Спілки, 3 меншовики, 1 більшовик, 1 представник УСДРП). За соціальним станом українські губернії були представлені 16 поміщиками, 4 священиками, 17 інтелігентами, 59 селянами і 6 робітниками. Знову, як і в І Думі, тон задавали селянські депутати.

II Дума розпочала роботу 20 лютого 1907 р. і працювала до 3 червня 1907 р.

Українська громада нового складу налічувала в Думі 47 членів. Вона видавала журнал українською мовою "Рідна справа (Вісті з Думи)". Платформа громади складалася на основі програмних установок УСДРП: автономія України, амністія політв'язням, свобода слова, друку, зборів, пересувань, союзів і віросповідань, українізація школи, судочинства й церкви. Щодо аграрного питання нова думська громада також не мала єдиної позиції.

II Державну Думу було розігнано. З червня 1907 р. Микола II видав новий виборчий закон, який забезпечував цілковиту перевагу в новому складі Думи поміщикам і представникам буржуазії. Цей крок правлячих кіл став можливим у результаті спаду революції і вважається її кінцем. Юридично його можна охарактеризувати як державний переворот, оскільки він не відповідав положенню маніфесту 17 жовтня 1905 р. про те, що жодний законодавчий акт не повинен прийматися без згоди Думи.

Почалася політична реакція в країні. Діяльність політичних партій практично призупинилася. Однак досвід в ході першої російської революції був використаний українськими політичними діячами у майбутньому, зокрема в 1917 р.

 

V Узагальнення та систематизація нових знань

Учням пропонується нова робота над проблемним питанням, наслідки революції 1905-1907 р.. Пропозиції обговорюються та записуються в зошити.

 

VI Підсумок

 

Не дивлячись на те що революція зазнала поразки процесі розгортання революційних подій виникли нові суспільно-політичні явища та тенденції, які надалі суттєво вплинули на історичну долю України: поєднання та взаємовплив робітничого, селянського та національно-визвольних рухів; виникнення широкомасштабних народних виступів; усвідомлення народними масам й ефективності та результативності спільного натиску на самодержавство; посилення настроїв нестабільності та вагань селянства й армії; суттєве розширення внаслідок проголошення царського маніфесту меж легальної політичної та культурної діяльності, помітне її пожвавлення та урізноманітнення; активізація процесу масової самоорганізації суспільства (утворення політичних партій, рад, профспілок тощо); поява в опозиційних сил легального офіційного каналу впливу на владу - думської трибуни.

 

VII Домашнее завдання:

Опрацювати текст підручника § 11, 12. Підготувати повідомлення «Особа в революції»