"Подорож у країну Казок"

Подорож у країну казок.

«Казка, фантазія – це ключик, за допомогою якого можна відкрити джерела думки і слова. Без казки, без гри, уяви дитина не може жити… Казка – це образно кажучи, свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки і мови».

                               В. Сухомлинський

Мета: розширити та поглибити уявлення дітей про казку, розвивати акторські здібності, уміння триматися на сцені, дикторські навички, збагачувати емоційний та пізнавальний досвід учнів;

учити зіставляти, порівнювати, класифікувати дійових осіб, їхні вчинки;

формувати психічне та емоційне здоров’я учнів, виховувати морально – етичні, здоров’язберігаючі цінності особистості через прийоми роботи «Вживлення в образ».

Дійові особи:

Маргарита          Зайчик

Аня                     Вовк

Миколка              Ведмідь

Казкар                Лисичка

Казка                  Колобок

Реквізити:

Книга казок            

Напис «книга казо…»   Пеньок

Буква «К»                    Телефон

Телефон                       Торбинка

Двері

Декорації:

Столик, дошка, крісло

( На дошці Двері, зверху напис: «Країна Казо…»(буква «К» недописана), збоку, на краю сцени стоїть журнальний столик. На ньому телефон і книжка «Казки»

 

Дорогі діти, шановні гості! Сьогодні у нас незвичайне свято. Його немає в календарі, але воно є в серці й душі тих людей, які люблять казки.

Добрий день, дорогі гості, хлопчики й дівчатка!

Зі святом казки дозвольте усіх привітати

У подорож до казки усіх запросити,

Щоб зуміли в житті ви добро лиш творити!

     Зустріч з казкою — це свято.

            Не було б її у нас,

            Ми б не знали так багато

             Про новий і давній час.

  Існує книг багато на землі.

  Вони цікаві, мудрі, повчальні.

  Та кожен з нас, дорослий чи малий,

  Казки читає, вони дуже гарні.

       Казка – це світ чарівний та незвичний,

 Казка – це диво, сповнене краси.

 Поринуть в казку, це ж бо так цікаво,

 Це справді свято, радість для душі.

         У казці звірі мову мають,

         Дерева розмовляють, мов живі.

         Добро і правда завжди зло долають,

         Тому і люблять казку діти всі.

Мудра казко, казко-чарівнице,

Ти даруєш ласку, вчиш ростить пшеницю.

Поведи нас за собою

В світ прекрасний і чудовий.

 Вступ

Казка… Лагідна колиска дитинства. З неї вийшло все людство. З віку в вік, з покоління в покоління горіли дитячі оченята на цей дивовижний казковий світ. Затамувавши подих, з раннього дитинства, ви слухали мамину казку, блукаючи по незнаним світам, пізнаючи добро і зло. Добра, мудра, чарiвна казка завжди була у пошанi. Її із задоволенням слухають i дiти, i дорослi.

А казки були різні – прерізні: довгi i короткi, веселi, чарiвнi, написанi автором або складенi народом.  
Про курочку Рябу, про котика – воркотика, про лисичку – сестричку. Ви росли і разом з Вами підростали казки.

 І ось… уже в уяві постає прекрасна фея, яка одягає на бал  Попелюшку, … по темних лісах блукає царівна, втікаючи від лютої мачухи, а маленькі ельфи приймають до свого товариства  лагідну Дюймовочку. Проте у всiх казок є одна спiльна риса — мудрiсть. І особливо це проявляється у народнiй казцi. Ми з вами, друзi, знаємо багато чудових казок. Дiйшли вони до нас завдяки талановитим оповiдачам, яких так багато було колись в Українi, та сумлiнним збирачам народного  фольклору. 
   Цей прекрасний казковий світ!..

Дорогі друзі!

Сьогодні ми з вами побуваємо у захоплюючій казковій подорожі.

(Звучить пісня «Свято казки»)

 ( Звучить музика наближена до вітру.

     (З’являються Маргарита і Аня.)

 Маргарита: Ой, де це ми? Куди потрапили? Ми ж тільки – но сиділи в бібліотеці й читали українські народні казки.

Аня: А я ще сказала, що добре було б перенестись до Країни Казок.

Маргарита: І раптом з’явився вітер, заграла музика, і ми опинились тут.(Роздивляються)

Аня: Поглянь! (Показує на ворота. Читає.) Країна Казо…

Хтось писав і недописав букву «К». зараз я її допишу. (Пише).

 

(Кліп Вхід у казку…).

(Діти проходять далі, на пеньку сидить дід в національному вбранні). Встає, ходить по сцені, заглядає в зал, шукаючи Казку. Бачить Маргариту Аню.

Казкар: Ви хто такі? Вас ніхто не кликав!

Діти: Ми – Маргарита та Аня. Хочемо потрапити до Казки.

Казкар: Це непросто. Треба виконати завдання. Казка їх вам підготувала і передала цю корзинку (знімає  її),і сказала, що в ній є різні загублені речі від казок. Якщо ви відгадаєте, що з якої казки – потрапите до Країни Казки.

 

 Діти(до залу)

Аня: От маємо мороку, та нічого не поробиш. Побачимо, що тут є.

Маргарита: А ви, діти, допоможіть!

Аня: Допоможете?

(Казкар подає торбинку, діти по черзі витягують предмети і відгадують з якої казки)

 Предмети:

—​ горіх («Три горішки для Попелюшки»);

—​ яблуко («Срібне блюдечко і наливне яблучко»);

—​ шкарлупа від горіха («Дюймовочка»);

—​ Дзеркало («Білосніжка і семеро,гномів»);

—​ перстень («Зміїв перстень, котик і собачка»);

—​ рибка («Казка про золоту рибку»);

—​ колобок («Колобок»);

—​ рукавичка («Рукавичка»);

—​ колосок («Колосок»);

—​ качка («Кривенька качечка»);

—​ лисичка («Лисиця та кіт»);

—​ червона квітка («Чарівна квіточка»).

Казкар: (знову заглядає в корзинку). Ніби немає вже нічого. Добре, що відгадали, молодці! Тепер казка прийди — гукаємо!

Діти: Казко і казко!

Казкар: (прислухаєтеся) Не йде. Що за біда? А може ще щось залишилося в цій корзинці? (засунув руку в корзину) Ой! укололо! Витягує голку. А ну мерщій відгадайте... Давайте пригадаємо, в якій-то казочці прекрасний царевич, розламавши голку, переміг Кощея Безсмертного. (казка «Царівна жаба»).

Казкар: (заглядає в корзинку) Ніби немає вже нічого. Добре , що відгадали, молодці! Тепер казка прийде – гукаємо!

Діти: Казко, казко!

    Кліп вихід баби Яги

Виходить – Баба-Яга.

Баба-Яга : Привіт! Не чекали? Навіть не сподівалися? А я прийшла! Сама!

Казкар: Бабуся-Ягуся. Ми тебе не чекали і не звали. Ми чекали Казку. Правда, діти?

Баба-Яга : Не чекали? Не кликали? Ну тоді повертайтеся назад додому! Не буде вам ніякої казки! 

Казкар: Бабуся-Ягуся, а чого ти завжди така зла?

Баба Яга : (Плаче) Я молода, розумна, гарна, скромна. А мене ніхто не любить (Плаче і витирає сльози), нікуди не запрошують, звідусіль женуть, не вірять у мою чесність і порядність, я така одинока…

А я ж так люблю  веселитись і дуже люблю і співати, і танцювати, а скільки я загадок знаю…

Казкар: Ну так і залишайся з нами.

Залишимо, діти, Бабу Ягу з нами? Адже вона згодна нам не заважати.

Діти відповідають.

Баба Яга : Дякую вам, добрі діти. Ви не пожалкуєте, що запросили мене.

Казкар: Так що ти, бабуся, казала про розваги? Де твої завдання?

Баба Яга : А ось вони.

 Загадки від баби Яги 

   1)  У відомій казці коза принесла козенятам:

а) молоко;

б) пепсі-колу;

в) жувальну гумку.

    2)    Мишенят у казці «Колосок» звали:

а) Круть і Верть;

б) Стриб і Скок;

в) Гуп і Ляп.

    3)    У відомій казці дід загубив річ, яка потім стала житлом для лісових звірів. Це була:

а) рукавичка;

б) шкарпетка;

в) сорочка.

    4. Хатинка Баби Яги трималася на:

а) курячих ніжках;

б) слонячих вушках;

в) їжакових колючках.

    5. У казці «Ріпка» останньою на допомогу прийшла:

а) кішка; в) мишка; в) собачка.

5 До приходу Червоної Шапочки у будинок бабусі забрався вовк. Він: ховався у ліжку; грав на комп’ютері; дивився телевізор.

    6. У казці «Коза-дереза» Коза говорила дідові неправду: із скромності; через вередливість; тому що дотримувалася дієти.

Баба Яга: Які ж ви молодці, всі завдання  відгадали!

 

Вихід Казки, ніжна мелодія,

входить Казка, а за нею замазура Миколка).

 Казка: Добрий день, дорогі мої діти! Я думаю, що ви мене знаєте. Так, я - українська народна казка. І сьогодні я поведу вас у свою країну – в чарівну повчальну Казкарію.

 (звучить музика )

­­­- Отже, відправляємось в неповторну країну Казок. Але туди може потрапити тільки той, хто знає дуже багато казок. Отож — бо я зараз перевірю, чи багато ви прочитали казок і які вам запам’ятались.

Вікторина З якої казки:

Скажіть, будь-ласка, що це за казка:

Ну й старий це був собака,

Не собака – неборака!

Чоловік його прогнав –

І шкуриночки не дав!

Вовк собаку врятував,

Знов господар його взяв

Про яку це мова казку?

Відгадайте всі, будь ласка! (Сірко)

   А це що за казочка:

     В казці цій рудий хтось хитрий,

     Кашки наварив і в миску

     Він налив її для гостя…

     Скуштувать не довелося! (Лисиця і журавель)

Маленьке, сіреньке,

Біди наробило,

Щось біле кругленьке

Хвостиком розбило.

Сумує бабуся і плаче,

Дідусь витирає сльозу,

А курочка кудкудаче:

«Я вам золоте принесу!»

(«Курочка Ряба»)

     Підробив він голосок, Став малим співати.

     Здогадалися вони: Вовк — не наша мати.

     (Вовк і семеро козенят)

     А чи знаєте ви, з якої казочки ці слова?

Старенька бабуся у лісі жила,

Гостинці для неї онука несла.

Хто дівчинку ту по дорозі зустрів?

Як казка ця зветься? Хто б відповів?

(Червона Шапочка)

       А це що за казочка:

У печі зміючку спік, сам на дерево утік.

Його гусятко врятувало, на крилечка свої взяло.

(Івасик – телесик)

    Скажіть будь-ласка, що це за казка?

    Сидить півник на печі

    Їсть смачненькі калачі.

    Ось лисичка прибігає,

    Півника мерщій хапає.

    Біжить півень рятувати,

    В лиса півника забрати.

   (Котик і півник)

Молодці! А з якої казки ці слова:

Жили в лісі поросята, три веселих дружніх брата,

Вовк усіх їх налякав, та нікого не впіймав.(Троє поросят).

Казка: І які ж ви молодці, скільки ви казочок знаєте

Казкар: Як бачиш, діти багато знають казок, але будуть раді, коли від тебе почують якусь казочку. Правда ж, діти?

 

Казка: А чого ж, можна. Тут ми зустрінемось з її дотепними героями, які навчать нас здоровому способу життя, охайності та чистоті. І мені з радістю допоможуть у цьому мої помічники.

 

(Дивиться на Миколку). Це декому уроком буде, замазура, нечепура.

Маргарита: Та це ж наш однокласник Миколка!

Аня:  Справді, тільки він один у класі не вмивався, не чистив зуби, був брудним і неохайним.

Маргарита: Шкода мені його, відпустіть, пані Казочко, будь ласка, відпустіть.

Казка: Відпущу тоді, коли познайомиться з моїми друзями – казковими героями. І назве мораль з переглянутого.

Миколка: Добре. А хто ж ці герої? З якої казки?

Діти: Хто? Хто?

 Казка: Слухайте загадку!

Що втекло від баби з дідом,-

Не сиділось на вікні.

А зустрілось з зайченятком -

Й ну співать йому пісні? ( Колобок)

Діти: Колобок

Казка: Так . Тож дивіться уважно й научайтесь!

Вихід колобка, звучить музика

Колобок:

– Я веселий Колобок, по доріжці плиг та скок,

зарум’янений бочок, по доріжці я кочуся,

у пилюці замащуся, і ніхто не з’їсть дружочка,

замазуру-колобочка.

(Виходить Зайчик).

Зайчик:

– Хто це котиться назустріч? Наче пахнеш смачно ти,

А чому ж такий брудний?

Колобок:

– По доріжці я котився і увесь так забруднився

Схочеш з’їсти замазуру – будеш пить гірку мікстуру.

Зайчик:

– Ти по лісі не котися, до бабусі повернися!

Казка:Не послухав Колобок, та все далі приг та скок.

 (З’являється Вовк)

Вовк:

– Хто це в лісі так співає, вовку спати заважає?

З’їм тебе я, дивину – незвичайну звірину!

Колобок:

– Як візьмеш мене у ротик – заболить в тебе животик:

По доріжці я котився і в болоті замастився,

Як не хочеш мать турботи – не клади мене до рота.

Вовк:

– Ти по лісі не котися, до бабусі повернися!

Казка:Не послухав Колобок – покотивсь через місток.

 (З’являється Ведмідь)

Ведмідь:

– Що тут робиш, Колобок, зарум’янений бочок?

Заберу тебе до хати, в молоці пополощу,

Медом трішки помащу, з’їм тебе я на обід,

Щоб не біг, куди не слід!

Колобок:

– Ти мене не зачіпай, а хутчіше утікай,

Бо коли мене з’їси – захворієш, дружок, ти.

Ведмідь:

– Ти по лісі не котися, до бабусі повернися!

Казка:Не послухав Колобок, та й забрів десь у лісок.

 (Назустріч йому Лисичка)

Лисичка:

– Колобочку, рум’яненький, запашненький, солоденький,

Хочу дуже тебе з’їсти – подивлюся, де б це сісти!

Колобок:

– Ти не їж мене, Лисичко, дуже брудне в мене личко,

Не рум’яний вже бочок – я бруднуля-колобок!

Пожалій мене, Лисичко, та відмий моє ти личко,

Поскликай звірят до хати – піду з ними я гуляти!

Миколка:

Пані казко, я вже знаю. Знаю казки я мораль!

(Звертається до дітей).

А мораль, малечо мила, у цій казочці така:

Для здоров’я і для дружби – необхідна чистота!

Казка: Молодець, Миколка! Відпустимо його до дітей у школу.

Діти: Так!

Маргарита  і Аня: Дякуємо, Казочко. А ти, Миколко, будеш дотримуватися правил гігієни?

Миколка: Так!

Маргарита: Тож настав час повертатися додому.

Діти: Бувай, Казочко! 

Казка: Настав час повертатися з чарівної Країни казок і мені потрібно йти.  А ввечері, коли будете лягати спати, ми знову зустрінемось. А тебе, Миколка, в нашій школі  навчать берегти здоров’я.

Любі діти! Мандруючи моєю країною, ви  показали себе справжніми знавцями казок!

І я вас хочу пригостити оцим солодким смачним пирогом!

Ну що ж, до зустрічі!

 (Пісня Мої казки)

 

Всі учасники виходять:

Тиха музика:

Казка – це чарівний світ, мудрості криниця,

Хай живе мільйони літ, і не замулиться!

Хай навчає люд завжди як по правді жити,

Щиру дружбу берегти, рідний край любити!

 Нашій казочці – кінець,

А хто слухав – молодець!

Вчитель: Ну що ж, діти, наша подорож підходить до кінця. Отже, казка – це дитинство людства і його мудрість Вона не тільки розважає, а й навчає. І ви вже знаєте, як потрапити в казку. По – перше, читати. Адже під шелест сторінок ви опинитесь в казковому світі. По-друге, малювати. Коли малюєте казку, олівець і фарби її оживляють.

Читайте і слухайте казки, легенди, пісні, прислів'я, приказки, притчі... Нехай вони ідуть по світу, нехай живуть серед нас, сіють доброту і мудрість, навчають, як треба по правді жити.