Поетичний світ Юрія Андруховича

Підготувала вчителька української мови й літератури КЗ «Таужненський ліцей» Заваллівської селищної ради Кіровоградської області Білокрила Наталія Михайлівна

Поетичний світ Ю. Андруховича – це світ лицарства і несподіванок, авантюрних сюжетів, містичних аналогів і несподіваних відкриттів.

Збірка «ЕКЗОТИЧНІ ПТАХИ І РОСЛИНИ» «Пісня мандрівного спудея» Агов, мої маленькі чортенята!З-під свити я вас випущу на світ –туди, де кров з любов'ю черленяться,де пристрастей i пропастей сувій…Я – ваш отець, тож будьте мені вірні!(які невірні рими в голові!),але коли до серця входять вірші –прекрасні, наче крила голубів,які тоді надії!.. З риторик і поетик академій –гайда на площу, як на дно ріки!Підслухані у вирі цілоденнім,ті рими – вчителям наперекір(у вчителів, здається, перекір) !Або в поля, як на зелену прощу –читати вірші травам і вітрам!..І постарайтесь, я вас дуже прошу,щоб явір тихі сльози витирав,щоб небо, нахилившись, наслухало,щоб завше був натхненний соловій…Хвалу воздавши часові зухвалу,звірят і пастухів благословіть!.. Отож, – на світ, за діло – чарувати!Агов, мої маленькі чортенята!

Цей твір — ключ до розуміння творчого кредо митця. У давнину, а саме за часів Г. Сковороди, спудеями називали молодих людей, які вивчали різні науки. На канікулах вони мандрували містами й селами, співали пісень, розказували вірші (які часто самі й складали), щоб прогодувати себе, а також показати свою поетичну вправність. Ліричний герой — «мандрівний спудей», який, мандруючи, досліджує життя, Своїм поетичним словом хоче творити добро. Мандрівка для спудея — не задля споглядання, він у пошуку свободи для своєї творчості. Поет ніби стверджує думку: справжня поезія може творитися там, де люди, де вирує життя. Провідний мотив поезії — возвеличення свободи творчості.

Коли мандрівник повернувся додому,ступив за ворота, зійшов на поріг,здійнявши на плечі дорогу і втому, –всі радощі світу вляглися до ніг. Його не забули, його зустрічали:вечеря з вином – на широкім столі;чомусь не казав про далекі причали,замкнувши в устах невідомі жалі.І всім було дивно, і жінка до ранкузітхала в даремній гонитві за сном. А він все дивився туди, за фіранку,де зірка по небу пливла над вікном. Збірка «ЕКЗОТИЧНІ ПТАХИ І РОСЛИНИ»«Балада повернення»

У поезії оповідується про повернення додому мандрівника – романтика. Провідний мотив поезії – заклик до внутрішньої гармонії, віднайдення свого місця на землі. Все це можливе за умов свободи. Переплелися почуття радості та туги, ностальгії.

До нічного пейзажу тулився невиспаний вітер. Між землею і небом – висячі плантації квітів…У червоних кульбабах електроосвітлення вулицьдві самітні тендітні душі – рука в руку – вгорнулись. Між землею і небом ходили поет і блудниця. Був на ньому позичений фрак, а на ній – з реп'яхами спідниця.І такі вони бачили сни, що зірки були заздрі,і були вони досить смішні, але й, кажуть, прекрасні. Їх невтолене так і боліло невтоленим –у безлюдні піски повтікати б їм степом оголеним. Але це було щастям: у ночі туманні та хмарнізаблукати у місті, де квітнуть осінні ліхтарні,і довіку ходити удвох по висячій плантації,де кульбаби горять і наспівані сни повертаються… Дует

Поезія незвична для нас тим, що ми потрапляємо в місто, де особистість поглинає місто, де кожен живе своїм життям, де соціальний стан людини визначає її місце в суспільстві. На тлі чарівного нічного пейзажу, освітленого ліхтарями, постають дві постаті – поет і блудниця. Наші думки такі. Поет – творець, блудниця – Муза, творчість. Творчість стає блудницею, коли письменнику не дають можливості вільно творити, переслідують за вільнолюбство.

Збірка «ЕКЗОТИЧНІ ПТАХИ І РОСЛИНИ «Зміна декорацій»У приміщенні церкви відкрито вокзал:почекальні, лампади, ікони, кабіни. Перелюднені хори гудуть, мов казан,a в касирок вуста, як фальшиві рубіни. Туалети і фрески. Колишня зорязакотилась у тлін, мов Марія у чорнім. Відчиняєш, як двері, врата вівтаря –і виходиш, і ходиш по першій платформі. А на ній – протяги, паротяги. Свічокпересохлі світла, як пісні на бенкеті. Облягаєм вагон. І свистить у сюрчокпролетарський пророк у червонім кашкеті. У приміщенні школи відкрито готель:там завжди хтось із кимсь укладається спати. Сталактити волого пульсують зі стель,старшокласниці прагнуть солодкої ватиі, сплітаючи русла заламаних рук,опановують суть природничих наук. У приміщенні замку відкрито шпиталь:там гуляє лицарство в потертих піжамах,мов побите вогнем чи познімане з паль,і діагноз готують на них, ніби замах. Адже в кожній з нічних півосвітлених вежїх лікують від стиду. І цвяхами теж. У приміщенні цирку відкрито завод:там летить над верстатами гордий народу блискучому гримі – від вуха до вуха. У приміщенні неба відкрита тюрма. У приміщенні тіла відкрита пітьма. У приміщенні духа відкрита розруха.

Кроссенс (від англ. cross – перехрестя, sens – смисл, тож кросенс – перехрестя значень, понять) – це візуальний асоціативний ланцюжок, який складається 9 зображень, кожен з яких пов’язаний з попереднім і наступним зображенням, що в результаті з різних сторін розкриває певне поняття, явище або факт. Слово «кроссенс» означає  «перетин значень» і придумане за аналогією зі словом «кросворд».

Способи читання кроссенса

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}1               238               47               65 Кроссенс Символіка поезії Юрія Андруховича «Зміна декорацій»

. Церква – це земне небо! Це зустріч людини з Богом. Це те місце, де людина знаходить спокій, розраду в печалі. Вокзал – хаос, метушня, шум, запах пального, неспокій, байдужість, самотність. Втрата цінностей за часів Радянської влади. Школа – храм науки, виховання, формування людських цінностей і духовного світу людини , дружби, гідності, поваги. Готель – тимчасове місце проживання, місце, де кожен дбає про себе, поводиться так, як йому зручно. Байдужість, соціальний стан. Замок – витвір мистецтва, історична пам'ять, спадок, національна святиня, чистота, гармонія, вічність. Шпиталь – хаос, білі халати, хвороби, бруд, кров, плач, крик, стогін, смерть. Цирк – розважальна установа, відпочинок, безтурботність, задоволення. Завод – установа, де панують правила, графік, втома, відповідальність, фізична праця. Тьма – байдужість, самотність, розруха,смерть. Небо – духовний світ людини, відкритість, безмежність, прагнення до високого, світлого, віри в себе, людину, Бога.

Юрій Андрухович «Грифон» Мій пане, який нерозумний світ!.. Яка на румовище сходить журба!Під небом, чорним, ніби графіт,конаю в піску. І грифон з герба. З дерев погаслих кричать граки. Я впав з коня і програв турнір. Тепер крізь мене ростуть гілки,пробивши в панцирі триста дір. Лети ж від мене, монстре знамен,крилатий леве! Я випав з гри. З очниці в мене цвіте ромен. Я не мав меча. То був лютні гриф. Тарас Чубай «Грифон»

Літературний диктант 1. Який художній напрям набув поширення в сучасній «молодій» українській літературі?2. Вкажіть літературне угруповання 90-х рр. XX ст., де лідером був Андрухович3. Вкажіть представників групи Бу-Ба-Бу(трьох)4. Ким за освітою була дружина Ю. Андруховича5. «Небо і площі»- це 6. Який твір Ю. Андруховича перекладено і видано в Ізраїлі?7. Андрухович є автором перекладів з англійської (якого автора)8. Представник письменницької династії Андруховичів 9. З яким польським гуртом Ю. Андрухович записав пісні?10. Ким мріяв стати в дитинстві Ю. Андрухович, але передумав?11. Скільки відсотків часу займає читання в Андруховича ?12. Часи якого письменника згадуються у поезії «Пісня мандрівного спудея»?

Відповіді 1. Постмодернізм.2. «Бу-Ба-Бу»3. Віктор Неборак; Олександр Ірванець; Юрій Андрухович4. Ніна Андрухович – журналістка5. Перша збірка поезій6. Роман «Московіада»7. Шекспіра «Гамлет» і «Ромео і Джульєта»8. Софія Андрухович9. «Karbido»10. Археологом 11.90%12. Часи Григорія Сковороди