Порівняльний аналіз творів Михайла Коцюбинського
«На острові» та Ернест Гемінгвея «Старий і море».
Твори українського письменника Михайла Коцюбинського «На острові» та американського Ернеста Гемінгвея «Старий і море» близькі за сюжетом. В них йдеться про життя рибалок на островах Капрі та Кубі. Та художність творів дещо різниться. На творчості Коцюбинського помітний вплив імпресіонізму – одного з напрямів модернового стилю, що ширився тоді у європейській культурі. Тому в оповіданні нашого земляка увага зосереджена на красі природи, яку він передає через свої враження від її споглядання, намагаючись проникнути в таїну прекрасного у ній. Море, сонце, люди, флора і фауна – все вабило душу письменника на італійському острові Капрі.
Оповідання «На острові» по праву можна назвати поезією в прозі. Кольори, слухові образи – як музика. Відразу пригадується музична п’єса Петра Чайковського «Італійське капріччо» і полотна художника-мариніста Івана Айвазовського. Море у Коцюбинського мінливе, як дивна істота. Сьогодні воно «поблискує злою блакиттю», а назавтра «так невинно голубіє під стінами скель, і сонце так світить ласкаво, що аж каміння сміється».
Художні засоби, якими рясно засіває свій твір Коцюбинський, свідчать про високий індивідуальний стиль українського письменника.
На першому місці тут епітети, якими Михайло Коцюбинський, як вправний художник, підкреслює важливі деталі портретів своїх героїв. Найбільше їх відведено рибалці Джузеппе: «сива щетина», «заголені руки», «жовті жили», «скалічений палець», «вічно солоні губи», «чорний беззубий рот завжди одкритий, бо старий завжди співає». Американки «бридкі, худі, широкороті», франт «у потертих штанях і зруділому піджаку», у поліцейського «щоки сині і ніс червоний», «сита земля» та ін.
Зачаровують читача незвичайні, влучні порівняння: «бронзові сіті, наче пишне волосся рибалок», «моя тінь, як невільник», «готельні хлопці, як горобці», «люди, наче ряд галок на телеграфному стовпі», «хвилі, як незнайомі блакитні птахи», «шибки голубіють, як морське око у ясну погоду», «берет палає, як дикий мак», «море вило цілу ніч, як пес», «цвіт агави, подібний до щогли корабля».
Метафори, уособлення просто дивують: «сміється полатаним боком баркас», «сонце задивляється у дзеркало моря», «вітер бере дерева за чуба, гне до землі і стогне», «підмурівки терас скалять до сонця зуби», «каміння сміється», «очі розкривають свою променисту безодню, готову мене поглинуть, і твердо говорять».
Є тут і синекдохи: «червоний берет (виноградаря) то вклоняється чорній землі, то палає на морі», «сиві корони (агави)».
І хоч небагато місця відведено Рибалці Джузеппе (лише один розділ), він тут на чільному місці: першим будить море й оживляє все навколо.
В одному абзаці письменник зумів показати суворе життя рибалки, його тяжкі втрати, практичний досвід: «він тут більший хазяїн, ніж на землі… Старий оддав морю сина і внука, зате скільки підняв з його глибини! Хто б те злічив! Море било і гризло його, як прибережну скелю, він став шорсткий, як губка, просолився, наче канат, але душа голубіє у нього, як море в годину, і очі ховають проміння сонця. Він знає всі вісім вітрів, як братів рідних, розуміє мову неба і моря і збира рибу, наче плугатар хліб з поля, наче сам він засіяв нею морську глибінь».
«Проміння сонця в очах» - доброта і щирість цього чоловіка, а пісня відновлює його духовну рівновагу.
В оповіданні, як і у всій творчості Коцюбинського, багато сонця, світла і тепла, що символізують світле начало в душі людини: «сонце бродить серед інкрустацій тіней», «сонце бринить», «сонце розтоплює скелі, задивляється в дзеркало моря і підпалює його», «сонце п’янить, наче добре вино, з його сходом оживає все довкола, хочеться пити його і купати свій зір у небі».
Останній розділ в оповіданні присвячено дивовижній квітці «з вінцем смерті на чолі» - агаві (aloё vera), яка письменникові здавалася якоюсь живою істотою, дуже подібною до нього самого. Як щось тривожне, хвилююче, що загострює увагу автора, ця квітка стрічається у творі й раніше: «поблискують сріблом сиві корони», «срібні корони подзвонюють листом вгорі», «сиві корони видзвонюють угорі».
Михайло Коцюбинський довго спостерігав за агавою і врешті розгадав її таємницю: вона цвіте, щоб умерти, і умирає, щоб цвісти.
Як вартові стоять вони на сторожі і салютують: «Ave, mare, morituri te salutant!» (італ.) – «Будь здорове, море, ті, що йдуть на смерть, вітають тебе!»
Яке промовисте звертання…
Михайло Коцюбинський одним із перших вставляв у твір іншомовні слова, малознайомі тоді широкій українській публіці: портьє, франт, фіакр, фуникулер, бар’єр, факіно та ін.
Повість Ернеста Гемінгвея «Старий і море» - твір дуже точний і конкретний в описі життя і боротьби старого рибалки. Спокійно, розмірено, уникаючи високих слів, письменник розповідає про всі деталі поєдинку Сантьяго з великою рибою.
Портрет Сантьяго подібний до портрета Джузеппе: «кощавий, виснажений, з глибокими зморшками, посіченими рубцями долонями, плями від сонця – все старе, крім очей кольору моря, що блищали весело і непереможно».
Художніх засобів тут небагато. Переважно епітети: «солоний піт», «латки, вицвілі на сонці, рябіли різними кольорами», «темносинє, майже фіолетове море», «сорочка латана-перелатана», «райдужні відсвіти в темній товщі води».
Трапляються й порівняння: «море, як жінка», «хмари, які скидалися на високі засніжені гори», «парус увесь в латках із мішковини, наче прапор на голову розбитого полку», «саргасова трава, наче жовта ковдра».
Як і Джузеппе, Сантьяго добре орієнтувався в просторі: «щоб визначити, де південний захід, старий не потребував компаса. Йому досить було відчувати пасат і тягу вітрила».
У кубинського рибалки є друг і помічник – хлопчик. Вони справжні друзі, товаришують на рівних. Старий передає свій досвід малому, а хлопчик щиро підтримує у друга почуття гідності і бажання жити. Це потрібно їм обом. І коли Сантьяго опинився далеко від берега наодинці з морем, він шкодує, що нема з ним хлопчика.
Образ хлопчика в повісті дуже важливий: у ньому втілена віра в майбутнє. Сантьяго – символ непереможної людини, велика риба – велика мета, смисл людського життя, акули – втілення хижого, злого. Хоч рибалка й зазнав поразки у поєдинку з рибами, він не розчаровується, навпаки, вірить, що разом з хлопчиком вони переможуть. Поки людина жива, мусить боротися. Адже все наше життя – це боротьба. Просто треба вірити у свої можливості й сили.
Ернест Гемінгвей, який знав життя не з книжок, через образ Сантьяго намагається передати роздуми про сенс людського життя, про єдність людини з природою, про те, що ми, люди, не господарі природи, а її частина, і мусимо підкорятись її законам.
Гемінгвей у розповідь теж вкраплює іспанські слова: salao(невдаха) la mar mael mar(море), aqua mala (погана вода), albacore (молодий тунець), calambre (судома), Gran Ligas (Великі Ліги), juegos (ігри), Un espuelo de hueso (кісткова шпора), El Campeon (чемпіон), dorado (золото), dentuso (зубата), San Pedro (Святий Петро), Galanos (плямисті), Tiburon (акула), які передають колорит місцевості.
«Старий і море» - повість-притча, що прославляє Людину, оспівує її мужність і стійкість.
Обидва твори заслужено займають почесні місця у світовій літературі. Автори по-своєму розкривають багатство і красу слова, таїну і велич природи, внутрішній світ людини. Їхні твори завжди матимуть читача.
На обох островах пам’ятають про письменників, які прославили їхній край та нелегку працю рибалок.
Загадкова агава росте на подвір’ї музею-садиби Михайла Коцюбинського.
На острові Капрі часто бувають українці. Одна з них В. Чикаленко, близька подруга письменника записала: «Здається, що душа Коцюбинського живе на острові, витає-тужить за його невисказаною красою. Письменник не міг байдуже минати краси: він мусив її бачити, він рвався до неї ближче, невважаючи на кволість організму».
На Кубі є ресторан Гемінгвея, в якому вам подадуть коктейль за його рецептом. Це візитна картка закладу. Є там і вілла-музей, в якій тривалий час мешкав письменник. Він дуже любив котів, яким після смерті ставив пам’ятники. Кубинці шанують і бережуть пам’ять про мужнього і сміливого американця, який сам чимось був схожий на Сантьяго. Військовий журналіст, спортсмен, мисливець, рибалка, матадор, випиваха, якого називали «авантюристом століття», «великим індивідуалістом», «ворогом інтелекту».
Життя і творчість письменників завжди допомагають читачам зрозуміти себе і своє місце у цьому житті.