ПОРУШЕННЯ ПОСТАВИ ТА ПЛОСКОСТОПІСТЬ: ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ НА ЗАНЯТТЯХ ХОРЕОГРАФІЇ

ПАЛАЦ ДІТЕЙ ТА ЮНАЦТВА ПЕЧЕРСЬКОГО РАЙОНУ

М. КИЄВА

«ПОРУШЕННЯ ПОСТАВИ ТА ПЛОСКОСТОПІСТЬ: ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ НА ЗАНЯТТЯХ ХОРЕОГРАФІЇ»

Городецька О. Г.

Київ – 2020

Протягом останніх десятиліть в Україні склалася тривожна тенденція погіршення фізичного розвитку і стану здоров'я дітей. За статистичними даними МОЗ порушення опорно-рухового апарату посідають одне з перших місць серед патології дитячого віку.

Рухова активність людини у вигляді різних форм м'язової діяльності (праця, фізичні вправи) відіграє провідну роль у житті, в процесі еволюції вона стала біологічною потребою. Рухи стимулюють ріст і розвиток дитини, у дорослої людини змолоду розширюють функціональні можливості всіх систем організму, підвищують працездатність.

Великі навантаження в школі, недостатня фізична активність, спадковість, погані екологія та харчування все це призводить до збільшення кількості дітей з порушеннями постави та плоскостопістю. Оскільки на заняття приймаються усі діти, які хочуть танцювати та не мають протипоказань до фізичних навантажень. виникає потреба гуртківцям з недостатнім фізичним розвитком і низькою фізичною підготовкою або тим, що мають незначні відхилення в стані здоров'я, додатково займатися корекційною гімнастикою.

Корекційна гімнастика – система вправ, що направлені саме на виправлення анатомо-фізіологічних порушень.

Постава - це звичне положення тіла людини у спокої та в русі. Вона визначається під час стояння, сидіння, ходьби та виконання інших видів рухової діяльності. Відхилення від правильної постави називають порушенням або дефектом постави.

До порушеннь постави відносять:

• Сутула спина характеризується збільшеним грудним кіфозом при фізіологічних лордозах.
• Кругла спина характеризується збільшенням грудного кіфозу, зменшенням шийного і поперекового вигинів (фізіологічних лордозів) та недостатнім кутом нахилу таза.
• Кругло-вгнута спина характеризується збільшенням фізіологічних вигинів хребта та надмірним кутом нахилу таза, недостатнім розвитком м’язів спини, живота та передньої поверхні стегон.

• Плоска спина характеризується зменшенням фізіологічних вигинів хребта (особливо в поперековій частині), недостатнім кутом нахилу таза, розтягнутими м’язами спини і грудей.
• Плоско-вгнута (лордотична) спина. Це різновид плоскої спини, що характеризується зменшеним грудним кіфозом та збільшеним поперековим лордозом.

10% дітей в Україні хворіють сколіотичною хворобою. Частіше від сколіозу потерпають дівчата (у співвідношенні з хлопцями 1:6), що пояснюється менш досконалим фізичним розвитком. Найчастіше хвороба проявляється в 7-12 років, хоча не рідкісним є прояв її симптомів уже в 4- 6 роки, а інколи і в 2-3 роки.

Залежно від важкості захворювання виділяють 4 ступені сколіозів.

Плоскостопість - це деформація стопи, що характеризується сплощенням її склепіння.

При плануванні та проведенні занять педагог повинен врахувати особливості організму дітей, їх знижені функціональні можливості, повільність адаптації до фізичних навантажень. Особистісно-орієнтований підхід дуже важливий. Основними видами є спеціальні вправи з метою корекційного впливу.

Структура коригуючих занять має свої особливості:

• Вступна частина включає загальнозміцнювальні вправи, дихальні, різні види ходьби. Виконання вправ спочатку проводяться в повільному, а надалі – в середньому темпі. Кожну вправу потрібно повторювати 4-5 разів, згодом 6-8 разів (до 10 разів). Особливу увагу необхідно звертати на рівномірне та глибоке дихання, узгоджуючи з фізичними вправами, застосовувати вправи, що вимагали б великих м’язових зусиль із затримкою дихання. Фізичне навантаження потрібно підвищувати поступово.
• В основну частину входить виконання вправ на формування правильної постави, зміцнення м’язів спини, живота, верхніх та нижніх кінцівок. У першій половині основної частини всі діти разом повинні повторювати комплекс спеціальних вправ, вивчених раніше, у другій – у підгрупах виконувати індивідуальні  завдання.
• Заключна частина має складатися з дихальних вправ, вправ на розслаблення, її завдання – зниження фізіологічного навантаження і приведення організму до відносно спокійного стану.

Основою нормалізації взаєморозташування частин тіла є зміцнення природного м'язового корсета. Найкращими вихідними положеннями для цього є такі, що забезпечують розвантаження хребта, - лежачи на спині та животі і, особливо, в упорі стоячи на колінах, що дає можливість цілеспрямовано діяти на окремі відділи хребта. Вправи, що виконуються з названих вихідних положень, мають бути симетричними, чергуватися з розслабленням м'язів і дихальними вправами.

В комплекси включають вправи з предметами: захват пальцями ніг дрібних предметів (камінців, кульок, олівців, квасолі та ін.) і їх перекладання (збирання пальцями ніг килимка з м'якої тканини, катання підошвами палиці тощо).

Треба зазначити, що застосування вправ можливе лише з дітьми у яких виявлений тільки сколіоз першого ступеня. Інші лікувальні вправи повинні застосовуватися лише під наглядом лікаря в спеціалізованих лікувальних закладах. Постійно нагадувати батькам про необхідність профілактичних медичних оглядів та про те, що заняття хореографією не є лікувальними.

Корегуюча робота проводиться як на кожному занятті з усіма дітьми, так і на заняттях малими групами. На розсуд педагога залишається можливість проведення індивідуальних занять з дітьми, що потребують додаткової уваги та вправ направлених на корекцію їхньої індивідуальної проблеми.

Список використаних джерел:

1. Грёнлюнд, Э. & Оганесян, Н. Ю. (2004). Танцевальная  терапия.  Теория,  методика,  практика.  Санкт-Петербург: Речь.
2. Епифанов, В.А. (2014). Лечебная физическая культура: учеб. Пособие. (2-е изд.). Москва: ГЭОТАР.
3. Сайкина, Е.Г. (2006). Профилактика и коррекция нарушений осанки средствами лечебно-профилактического танца. Адаптивная физическая культура, (2), 68.