ПОШУКОВО - ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПРОЄКТ "ЕТЮДИ КУЛІНАРНОГО НАДРОССЯ"

Етюди кулінарного Надросся

МЕТОДИЧНИЙ ПАСПОРТ  ПОШУКОВО - ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОЄКТУ

"ЕТЮДИ КУЛІНАРНОГО НАДРОССЯ"

Багата хлібом будь і добрими  людьми,

Дзвени калиною і піснею завжди.

Нехай святиться у віках твоє ім’я,

Благословенна Рокитнянщина моя!

  Ядвіга Кривенко

     «Під  блакитним небом, пригріта теплим сонцем, оповита запашними травами, тягнешся ти від прадавнього бушівського городища до бирюківських  крутосхилів, від колишніх  имиренківських  садів  у Савинцях  до колісниківських  зелених  дібров. Тебе  розділяє мальовнича  річечка  Рось, що тихо, іноді безплюскітно, тече між буйною зеленню берегів, між розлогими вербами, що подекуди майже змикаються  над  нею  своїм  плакучим  віттям. У  цих  берегах  всю  весну  витьохкують  солов’ї, лічать  людські  роки зозулі. Навіть грози, стріляючи в зелені долини блискавицями, перекочуються через  річку  й  сиплють  дощем  на землю. Очерети, перешіптуючись, добігають до повороту на Ступнику   (частина Рокитного) ,  журливо  киваючи  пухнастими верхівками, спиняються над заплавою Росі, що біжить на Богуславщину. А щовечора  у  далекому  небесному  просторі  мінливо миготять  зірки,  хвилюючи  серця. 

     Земле моя! Краю рідний! Де знайти слова, щоб передати свою любов до тебе?»…

Кулінарна спадщина предків: у пошуках гастрономічних скарбів

      Рокитнянщина - хліборобська земля. Кулінарна книга Надросся з незначними відмінностями охоплює багато відомих  і добре знаних українських страв. Аналіз рецептів нашого району показав схожість назв  і способів приготування страв у різних населених пунктах  регіону, тому ретельніше  взятися за дослідження місцевої кулінарної спадщини ми вирішили з традицій окремих сіл.  Від одного з відкриттів защиміло серце: майже всі страви з минулого - надзвичайно прості за складом продуктів, без дорогих спецій та приправ. А це означало, що життя на селі  в  усі  часи було важким, а нагодувати щодня великі за кількістю сім’ї із наявних у родини продуктів було непростим завданням для жінки.

Водночас ці прості страви якнайкраще «розповідають» нинішнім поколінням  про  історію життя попередніх пращурів. Відсутність способів надійного зберігання  сировини  зобов’язувало щоденне приготування свіжих страв, а важка праця в полі вимагала, щоб страви були калорійними і давали необхідні силу та енергію; брак  різноманіття  продуктів спонукав  жінок  вишукувати  власні  рецепти покращення смакових  якостей, додаючи до страв ягоди, гриби, трави тощо.

Найперше, розкриємо деякі таємниці того, як відбувався сам процес підготовки, який складався з декількох етапів. Спочатку було  вивчення архівних матеріалів  селища, літератури,проведене опитування серед старших мешканців Рокитнянського району.

Ода українським вареникам . Унікальна подорож  крізь час

    Саме таку незвичайну назву мало свято, яке викладачі, майстри в/н, учні влаштували у рамках  проєкту  «Київщина кулінарна: традиції та сучасність». Чому вареник?  Тому що вареники одна з найулюбленіших  українських  страв, яка стала вже своєрідним брендом України. І не дивно, що полюбивши  вареники  з дитинства,  апетит до них не зникає ні в 40, ні у 80 років.        

Вареники для українців – більше, ніж просто їжа. Для багатьох  з нас згадка про цю національну страву – це мала подорож в наше минуле, до великих  сімейних  зустрічей на важливі родинні  свята.

Є вареники у хаті – в Україні  все гаразд:

Всі щасливі і багаті, бо щедре сонце є у нас!

Слава хаті українській, слава нашій всій землі

І вареникам у мисці, що на нашому столі!

      Вареники присутні у меню найвишуканіших  ресторанів не тільки України, а й Європи

та Америки, тому ми обрали вареники як основну страву нашого дослідження. Під час свята учні продемонстрували давні традиції приготування  вареників. Дійство супроводжувалося старовинними обрядами ворожіння, піснями, танцями.

     Ну і яке ж свято без частування цією неймовірно смачною стравою?

       Аби відчути повною мірою гастрономічний колорит Рокитнянщини, відвідайте мальовниче узбережжя  річки  Рось- відпочинкову  зону  селища  Рокитне.  Тут ви можете навчитися ловити рибу, отримати насолоду від відпочинку на природі та відвідати один з найкращих закладів району - ресторан «Лісова казка».

      Так  , учні першого курсу  на чолі з майстром в/н та викладачем спецдисциплін відвідали  практичний майстер-клас від шеф-кухаря ресторану. У «Лісовій казці» вареники заграли різними барвами та  смаками. Учні з радістю ліпили вареники  на  основі  тіста з чорнилом каракатиці  та  зі  шпинатного тіста  з начинками з креветок  або лосося з моцарелою.  А який  же майстер-клас  без  дегустації?

    Можна зробити висновок, що традиційна українська  страва  вареники може посідати перше місце у меню вишуканої ресторанної кухні Київщини!

Гармонія їжі та традицій

     Українське застілля — споконвічна  традиція, відома всім із дитинства. Це коли на родинні чи календарні свята збираються в господі найдорожчі гості, коли господиня щедро виставляє на стіл всілякі  наїдки й напої, а господар приправляє їх веселим жартом, коли лунає пісня — весела  чи журлива… Так  в  Україні було з діда-прадіда.

Ми – сильна та працьовита нація, яку Господь оселив  на благодатній українській землі. Ми маємо повернутися до витоків, до самих себе. Рокитнянщина, що привітно зустрічає і щедро пригощає гостей, вже завоювала статус гостинного регіону. Складно

навіть уявити собі, як вчилися куховарити, звідки брали знання і як передавали одна одній свої секрети страв наші бабусі та прабабусі.   В українській кухні  безліч рецептів млинців і млинчиків, з начинкою і без неї. І тут теж величезний простір для кулінарної творчості.

     Ми поділимося давнім рецептом млинчиків, який довідалися від жительки селища Півень Віри Григорівни. Для них  готують горіхову начинку з маком, цукром,родзинками.      

   Зважаючи на те, як швидко сьогодні змінюються кулінарні уподобання та модні тренди, учні ліцею та майстри в/н  осучаснили цей старовинний рецепт, додавши ром, апельсинову цедру  та шоколад.  

  Не виключено, що, можливо , колись наші нащадки  досліджуватимуть те, що саме полюбляли подавати на стіл і ми…

Думайте глобально – живіть локально

                                                                                                                                                                              Без верби та калини нема України...

З давніх-давен наш народ опоетизував цей кущ, оспівав у піснях, зробив його символом України. Калинові кущі саджали біля криниць, щоб вода була здоровою і смачною, поруч із застільними вікнами після завершення будівництва оселі. Зимою  червоні  кетяги  калини  були прикрасою  кожного садка, його гордістю, можливо, за це її  ще називали в народі  "гордовиною". Після перших морозів калинові ягоди втрачали свій гіркуватий присмак і тоді їх охоче вживали в їжу, готуючи найрізноманітніші страви: начинку для пирогів-"калеників", киселі-"калинники", настоянки-"калинівки", приправи до м'ясних страв,  та як ліки від застуди. І якщо калениками у інших регіонах  України називався пиріг з калиною, то за нашими дослідженнями виявилось, що каленики  Рокитнянщини - це смачна  автентична  страва, яка ось уже багато десятиліть передається від покоління до покоління.  

   І вже цілком логічним є те, що саме так  народилась ідея показати, як виглядає  регіональна страва  «на  смак»: яскрава калина, загорнута у ніжне тісто, підсмажена на вершковому маслі з сметаною! Ось так ми отримали цей «апетитний» результат.

Феномен Рокитнянського сала

  Історично склалося так,  що на Рокитнянщині  споживання  свинини  переважає  над  усіма іншими видами м’яса. До речі, рокитняни  обробляли  свиней не так  , як   у інших регіонах.  А свиняче сало по праву може називатися не тільки національним продуктом, а й продуктом нашого регіону. Сало їдять у сирому вигляді, солоним, вареним, копченим і смаженим, ним шпигують м'ясо, використовують як жирову основу найрізноманітніших страв.  Рокитнянське сало – це бренд номер один.

Як виявилося, феномен Рокитнянського сала насправді - в домашніх  господарствах, або «Для того, щоб виростити гарне сало, для свині треба корова. Тому що, якщо ви свинці не дасте молочка, якщо вона у вас малесенька не п’є сироватку, якщо ви полінуєтеся і не підете зірвати їй молодої кропивки, лободи, якщо не наточите туди деревію гіркого, то ви не отримаєте гарного сала», — відкриває секрети Галина Яременко (жителька с. Насташка). Окрім цього жінка відразу дала поради щодо того, як обирати сало: «Шкірка не має бути жорстка, не має бути бліда, вона має пахнути. Не соромтеся сало пробувати».

Поживно і перспективно

      Без м'яса не обходиться жодна  святкова  трапеза. Особливо  багато м'ясних страв подавали колись до столу на Різдво та  Новий рік.  Ось тут було місце різноманітним ковбаскам, крученикам та рулетам. Дослідивши історичні відомості регіональних страв з м’яса, учні  та майстри виробничого навчання провели захід  «Поживно і перспективно», під час якого приготували та презентували страви з сала та м’яса  нашого регіону: м’ясний рулет,  завиванці з свинини, канапки з сала.

     …і про Рокитнянщину кулінарну колись почує цілий світ!

 І нехай ми ще не можемо похизуватися такими впізнаваними стравами, як  , наприклад, котлета по-київськи чи Київський торт, що добре знані  далеко  за  межами  столиці  України, полтавськими галушками, житомирськими дерунами чи легендарними баношем і грибною юшкою Прикарпаття. Ми лише мріємо про славу львівських кулінарних подій, які відбуваються практично протягом цілого року.

       Рокитнянщина наразі  перебуває в процесі пошуку  автентичних  рецептів, відродження давніх кулінарних традицій та створення власного неповторного смакового «я».

      Досвід  участі  у  даному  проєкті  показує: якщо  мешканці  дружно  беруться  до справи, то слава про кулінарну спадщину  розлетить ся  далеко  за межі регіону... Можливо, і про Рокитнянщину кулінарну  колись почує цілий світ!

Використані джерела:

•    Уклад.  Бусол Н.О. «Історичний нарис «Рокитнянщина»-К.: ТОВ «Новий друк», 2008 р
•    С. Андрющенко «Звичаї нашого народу. Страви української кухні»-К,: «Генеза», 2019 р
•    Уклад. Карпенко Ю. «Українська кухня: кращі рецепти» К.:  «Глорія Трейд», 2013 р

•         Я. Мельничук «Козацькі страви» -Л.:, Редакційний відділ обласного управління по пресі,      1990 р
•    Л. М. Безусенко «Українська національна кухня» - К.:  Сталкер; 2002р