Посібник Давньогрецька міфологія

 

 

 

 

Давньогрецька міфологія  

        на уроках зарубіжної літератури

 

 

 

 

 

Табакова О.В. Давньогрецька міфологія  на уроках світової літератури.

                           Методичні  рекомендації, - Рівне, 2014, 40 с.

 

 

 

 

 

Рецензенти: Кривцова Т.В.- методист управління освіти Рівненського міськвиконкому

                      Воротеляк А.В- заступник директора з науково-методичної роботи

 Рівненського НВК «Колегіум»

 

 

 

 

             

 

 

 

             Дане видання містить методичні рекомендації, які допоможуть вчителям світової літератури оптимізувати навчальний процес з вивчення міфів Давньої Греції як в навчальній, так і в позаурочній діяльності.  Методологічні засади, літературознавча база та науково – пізнавальний  матеріал сприятимуть  підвищенню інтересу учнів  до  вивчення  міфів  у контексті  світової  літератури  та  дозволять  виокремити  міжпредметні  зв’язки.

           Видання рекомендовано до використання  вчителям зарубіжної літератури та студентам вищих  навчальних закладів.

                                                                               

 

 

 

 

 

       

 

 

 

 

 

 

 

        

 

 

 

 

 

           Матеріали схвалені та затверджені науково-методичною радою Рівненського навчально-виховного комплексу «Колегіум» і рекомендовані  до друку (протокол №2 від 14.11.2013 р.)    

 

 

 

 

«Каждый образованный европеец     должен иметь достаточное  понятие о созданиях величавой древности».                                                                                                        

                                   А.С.Пушкин

 

 

 

 

 

 

 

Поняття «міф» і «міфологія» в філософії, історії та літературознавстві.

 

Слово «міф» походить від давньогрецького МуіЬоз, і за своїм багатозначним змістом воно приблизно відповідає нашим словам – «мова», «промова», «слово», «розмова», «вказівка», «задум», «вислів», «переказ», «розповідь», «оповідання» тощо. У науковому літературознавстві існує багато визначень цього терміну. У вузькому значенні «міф» - вигадане оповідання, в якому явища природи або історичні події зображуються і з'ясовуються в персоніфікованій формі, а в широкому значенні «міф - форма суспільної свідомості в умовах порівняно невисокого соціального розвитку, яка у вигляді образних розповідей відбиває фантастичні уявлення про природу, суспільство і особу». Отже, міфи в їх сукупності - це своєрідна система поглядів на світ, природу, суспільство, яку прийнято називати міфологічним світоглядом.

У повсякденні слово «міф» вживається в окремому значенні, яке треба відрізняти від точного, наукового. Наприклад, у журналістиці вживають слово «міф» у значенні чогось недійсного, нереального, уявного, неправдивого. В популярній літературі міфом називають легенду, переказ, що належить до цивілізацій минулих часів, що уже значно наближено до наукового значення. Явище міфу вивчається з позицій різних наук, зокрема філософії, загальної і соціальної психології, психоаналізу, етнографії, фолькльору, мистецтва, теорії літератури та ін.

Европейським  народам  до XVI-XVII ст. були відомі лише знамениті і понині  грецькі  і  римські  міфи, пізніше їм  стало  відомо про арабські, індійські, німецькі, слов'янські, індійські сказання і їхніх героїв. Згодом спочатку вченим, а потім і більш широкій публіці виявилися доступні міфи народів Австралії, Океанії, Африки. З'ясувалося, що в основі  священних  книг  християн, мусульман, буддистів також лежать різні, що зазнали  переробки, міфологічні перекази.

Що дивно:  виявилося, що на визначеній стадії історичного розвитку більш-менш розвита міфологія існувала  практично у  всіх  відомих науці народів, що деякі сюжети і розповіді тією чи іншою мірою повторюються в міфологічних циклах різних народів.

Так повстало  питання  про  походження  міфу. Сьогодні більшість учених схиляються до тієї думки, що секрет походження міфу варто  шукати у тім, що  міфологічна свідомість з'явилася найдавнішою формою розуміння і осмислення світу, розуміння природи, суспільства і Людини.  Міфи виникли  з настійної потреби людей пояснити походження природи, людей, пристрій світу, пророчити  долю   людства. Сам спосіб  пояснення  має специфічний характер і корінним чином відрізняється від наукової форми пояснення й аналізу світу.

Які ж особливості виділяють міфологічну свідомість?

* У міфі людина і суспільство не виділяють себе з  навколишньої  природної стихії: природа, суспільство і   людина  злиті  в  єдине  ціле, єдине.

* У міфі немає абстрактних понять, у ньому усе - дуже конкретно, персоніфіковано, одушевлено.

* Міфологічна свідомість мислить символами: кожен образ, герой, діюча особа  позначає явище, що стоїть за ним.

* Міф  живе  у своєму, особливому часі - часі «першооснови», «першотворенння», до якого незастосовні людські представлення про  плин часу.

* Міф мислить образами, живе емоціями, йому далекі доводи розуму, він пояснює світ, виходячи не зі знання, а з віри.

Яку ж  роль  грали міфи і міфотворчість  в історії людського суспільства і людської культури?

* Вони по-своєму пояснювали світ, природу, суспільство, людину.

* Вони у своєрідній, дуже конкретній формі встановлювали зв'язок  між минулим, сьогоденням і майбутнім людства.

* Вони були каналом, по яких одне покоління передавало іншому накопичений досвід, знання, цінності, культурні блага, знання.

 Отже, міфи  несуть в собі важливі засади педагогічного виховання. В першу чергу такі як – об'єднання людини з силами природи, визначення особливого місця будь-якої людини у суспільстві, важливість її вчинків перед собою і перед небесними силами, важливість взаємодопомоги і взаємозгуртування перед спільними загрозами тощо.Міфологія відкриває широкі можливості в області фантазії, уяви. Міфологія також виступає головним фундаментом зародження людської думки, яка намагалася пояснити незрозумілі речі, стимулювала виникнення філософії.

Міфологію дійсно можна назвати античною педагогікою людського життя.

Ознайомлення школярів з міфами проходить на заняттях з різних предметів, а їхнє текстуальне вивчення на уроках світової літератури  розпочинається у 6 класі. До міфологічних тем, сюжетів, образів учні будуть звертатися, вивчаючи творчість античних поетів і письменників та митців художнього слова пізніх часів. Тож вчителю важливо представити міфи як художньо-естетичне явище в історії світової цивілізації. Знання наукових, філософських та літературознавчих тлумачень таких понять, як «міф», «міфологія»  є  теоретичною основою методики  вивчення міфів  у школі.

 

Вплив античності на історико-літературний процес

від  найдавніших часів до сьогодення

 

Важливе місце у програмі зі світової літератури посідає вивчення творів античної спадщини як джерела і першого щабля у розвитку всього західноєвропейського мистецтва і літератури.

Історико - літературний процес зазнав неабиякого впливу античності: від найдавніших часів до сьогодення письменники і поети різних часів та народів звертались і звертаються до античних сюжетів, тем, образів, мотивів і використовують їх у своїй творчості, трактуючи відповідно до свого світогляду та потреб часу. Античні ідеали надихали на творчість «титанів Відродження»: Петрарку, Боккаччо - в Італії, Еразма Роттердамського в Голандії, Рабле - у Франції, Томаса Мора, Шекпіра - в Англії та багато інших.

Увага письменників до античності не зменшується і в добу класицизму (XVII ст). Ідейний рух, що отримав назву «Просвітництво» (ХVІІІ ст.), увібрав у себе найкращі традиції попередніх епох і розвитку світового мистецтва, починаючи з античних часів. Гуманістичні ідеї Відродження, громадянський пафос класицизму, культ Розуму - все це творчо використовувалось у художній творчості письменників та поетів ХVШ ст. Німецькі просвітники Гете і Шіллер, розчаровані у революційних ідеалах, звертаються до античності і створюють вірші на античні теми (Шіллер «Боги Греції», «Брут і Цезар», «Івікові журавлі» тощо; Гете - «Римські елегії», «Боги, герої та Віланд», «Прометей» та ін.). Поети мріяли про естетичне виховання людини через прекрасне, тобто через красу античних сюжетів, образів і форм.

Визначальною для закріплення зв'язку міфу з літературою стала епоха романтизму. Вчені і поети того часу, крім греко-римської міфології, залучили до світогляду європейського читача багатство національних міфологій германців, німців, слов'ян, а також Індії. Поєднуючи елементи різних міфологій, нетрадиційно використовуючи міф і, що особливо важливо, звертаючись до самостійної поетичної міфотворчості, вони започаткували нову міфопоетичну традицію в літературі.

Так, романтична поема О.С.Пушкіна «Руслан і Людмила» заснована не на одному казковому сюжеті, а охоплює мотиви східнослов'янських чарівних казок, східних еротичних мотивів, російських билин.

Моделює міфологічні мотиви і В.Жуковський. У сюжеті балади «Світлана» він включає опис ритуальних гадань, мотив про мертвого нареченого, що приходить до коханої. Останній притаманний творчості багатьох поетів-романтиків, їм був близький подібний сюжет, бо вони розглядали проблему кохання як амбівалентне поєднання любові та смерті, їхня увага була прикута до потаємних рухів душі, дослідження ії таємниць.

Міфологічні уявлення про кохання, шо перемагає смерть (міф про Орфея), про поєднання душ у потойбічному світі (образи Франчески та Паоло з «Божественної комедії» Дайте), про вічне кохання після смерті («Плач Ізіди за Озірісом»), а також стародавні архетипи - Аніма і Анімус, Ерос і Танатос -ставали постійним предметом зображення романтичного мистецтва.

Рання романтична проза М.Гоголя репрезентує нову і дуже важливу особливість використання міфу, яка полягає у тому, що архетипові фігури стають невід'ємною часткою побутової ситуації, тісно з нею пов'язані, органічно входять до неї. Таким підходом до міфу скористалися з часом і письменники-реалісти.

З розвитком капіталістичних відносин у країнах Західної Європи утвердився культ наживи, всевладне панування золота. Реалістичне мистецтво XIX ст., зокрема література, відображаючи потворну дійсність та її конфлікти, часто згадують у своїх творах той дивний світ дитинства людської культури, що й досі зачаровує оптимізмом у сприйнятті життя, величчю і красою подвигу, вірою в людину, в необмежені можливості її розуму. Надбання античності використовували майже всі письменники цієї доби: Шеллі, Байрон, Гюго, Флобер, Гейне, Жуковський, Пушкін, Лєрмонтов, Шевченко, Леся Українка, Франко...

У літературі XX століття взаємозв'язок міфу та літератури набув активного розвитку. Можна  виокремити  різноманітні  прояви  художнього  пошуку: створення  універсального  міфу, що дозволяє  осягнути  умови  людського існування у сучасному  світі  (Т. Манн, У. Ґолдінг),  осмислити реальність крізь  призму  міфологізованої  свідомості  (Г. Гарсіа Маркес),  іронічне використання міфологічних мотивів (М. Кундера) тощо. Але за різними тенденціями звертання до міфу у сучасній літературі можна простежити те ж саме прагнення, що й у митців Давньої Греції: через зображення боротьби людини досягти її духовного очищення, катарсису; прагнення усвідомити закони людського життя з позицій вічності, відкрити загальні закони буття і свідомості.

У творах наукової фантастики відтворюються традиційні для міфу й фольклору подорожі землян до «інших» світів зі збереженням сюжетоспрямовуючої ролі мотиву шляху, дороги. Але, на відміну від казкових причин від'їзду героя з дому, у науковій фантастиці з'являється нове його мотивування. Так, подорож під воду здійснюється задля випробування підводного човна ( Ж.Верн.  «20 000 л'є під водою», «Таємничий острів»).

Неоміфологізм у літературі XX ст. виявився не лише в посиленій увазі до архетипів, а й у здатності сучасного художника відтворювати напрямки міфомислення. Одна з головних знахідок неоміфологізму - «зведення часу», створення картини світу, де сьогоднішній день співвіднесений зі століттям, а століття XX - зі світом минулим і майбутнім, із Вічністю.

У подібних творах міф зростається із сучасністю. Герой цих творів рухається не так у просторі, як у часі, тобто всередині своїх спогадів, відчуттів, асоціацій.

Усі автори спираються на відомі міфологічні першообрази і ситуації, що допомагає читачеві глибше проникнути у сутність твору чи образу. Так, у романі Дж.Джойса «Улісс» міфологічний план дає змогу авторові поглиблено розкрити світовідчуття сучасної людини. Центральний архетиповий мотив роману - мотив батька і сина - викликає низку асоціацій: це Бог-син і Бог-батько, Ікар і Дедал, Телемах і Одіссей та ін.

Уся пронизлива трагічність окремого людського існування, вся «самість» індивідуалізму в цивілізованому світі XX ст. була оголена, виявлена з допомогою старого «нового засобу» у новелі Ф.Кафки «Перевтілення».

 Модерністи К.Гамсун, У. Ґолдінг, Т.Манн, А.Ахматова, М.Цвєтаєва, Р.М. Рільке, Б.Шоу у своїй творчості неодноразово звертались до міфологічних сюжетів, тем, образів, мотивів, на основі яких створювали свої шедеври.               

Намагання за допомогою міфу осмислити історичний досвід людства відтворено у творчості представиків “магічного реалізму” (А. Карпент’єр, Ж.Амаду, Гарсіа Маркес, М. Варгас Льоса, М. Астуріас), у яких міф виступає основою твору.

Міфологічні мотиви не втратили й нині своєї художньої цінності. Вони пронизують і сучасну літературу, визначають шляхи її подальшого поступу. Тож учителю світової літератури важливо розкрити учням всесвіт міфу, бо лише так він зможе дати їм уявлення про неперервність та наступність духовного та культурного розвитку людства, пояснити суть художньої творчості, логіку появи тропів, образів і тем у літературі й мистецтві загалом.

 

 

Давньогрецька міфологія

 

Неможливо переоцінити значення грецької міфології для світової культури. Не випадково історію грецького народу ми починаємо з міфів. Їх можна назвати тим золотим фондом, що кожна освічена людина повинна мати у скарбниці своєї пам'яті.

                                         О.Білецький      

  

 

Відомо, що давньогрецька література не була єдиною, то чому ж вона, а не якась інша мала такий глибокий, формуючий вплив на розвиток європейської культури, літератури і мистецтва? Не тільки завдяки її давності, бо давність, як явище, саме по собі не складає цінності. Відомо чимало явищ, вірувань та звичаїв, котрі зовсім не прикрашають давнини, наприклад, у греків викидати хворих новонароджених дітей, людські жертвоприношення і т.д. Однак по мірі заглиблення у минуле, за межі історії, людська думка у пошуках витоків і причин все рідше зустрічає достовірну опору на матеріал. Тому ми так сильно цінуємо давні пам'ятки минулого.

Грецька міфологія не була найдавнішою. Міфології шумерів, єгиптян, хурритів були значно «старші». Досить сказати, що шумери вже були забуті, а хеттська держава розвалилась у той час, коли дорійці ще тільки ввійшли завойовниками на територію Греції.

Грецька міфологія не була найпоширенішою. Слід сказати, що греки ніколи не намагалися ії поширити, нав'язувати свої вірування іншим народам, їхні боги були перш за все богами домашніми, «сімейними» і ворожими у відношенні до сторонніх.

Зовсім не агресивна, не войовнича, грецька міфологія здійснює дивовижні і зовсім безкровні завоювання. По добрій волі їй покоряться, визнають своєю римляни і рознесуть до найвіддаленіших куточків величезної Римської імперії, а після тисячолітнього забуття вона відродиться і завоює вже не один народ, а всю Європу. Відбудеться повторне «викрадення Європи», тільки вже не дівчини, спокушеної Зевсом, а світлих умів цілої частини світу... Щоб це могло трапитися, грецька міфологія повинна була мати якості, привабливі для всіх європейських народів, володіти загальнолюдським цінним і важливим для всіх людей напрямком та змістом.

Їі називали найпрекраснішою. Можна говорити про те, що та чи інша міфологія набула великого впливу та поширення, але навряд чи доречні спроби встановлювати ступінь порівняння. Для кожного народу його казки, легенди та перекази ближче і дорожче, ніж усі інші. Для кожного народу його національна міфологія - джерело творчих тем, сюжетів та мотивів, а якщо твори не переходять національні рамки, це не зменшує їхньої цінності всередини меж. Важко чекати, щоб коваль Ільмаринен став для фіна менш привабливим, ніж грецький Гефест, а сповідуючий синтоїзм японець відрікся від нього в ім'я слави греко-римського Пантеону. Художні смаки завжди досить пов'язані з національною самосвідомістю, а зараз, мабуть, більше ніж коли-небудь. Тому краще залишити осторонь порівняльні оцінки естетичних якостей різних міфологій. Подібне зпівставлення легко може привести до протиставлення, а від нього рукою подати до дискримінації національних творінь.

Естетичні достоїнства відіграли, звичайно, велику роль у поширенні грецької міфології, але вирішальними були не вони, а якості етичні, моральні.  Саме вони і послугували головною причиною її тріумфів.

Елліни створили богів схожими на людей, бо побачили, що ніхто не може бути таким жорстоким і страшним, як людина; вони створили богів схожими на людей, бо знали - ніхто не може бути таким добрим, благородним і прекрасним, як людина, ніхто не містить у собі стільки протиріч і загадок, як людина. «Багато є на світі дивовижного, але немає нічого дивовижнішого, ніж сама людина» - ці слова Софокл скаже лише у V ст. до н.е. Але за багато століть до Софокла елліни, ще не вміючи з такою силою і точністю сформулювати цю думку, вклали її у свій перший твір -міфологію, що була віддзеркаленням відносин, що склалися на землі, а жителі Олімпу - реалістичними зображеннями людських типів. До антропоморфізму приходять майже всі міфології. Але в жодній іншій він не доходить до такого разючого реалізму, конкретності, майже натуралізму.

Встановилася традиція виділяти у розвитку давньогрецької міфології три основні періоди.

1.Архаїчний міф як форма мислення ( хтоніча міфологія). Перший і найтриваліший період, що обіймає кілька десятків тисяч років. Людина в цей період тільки виходить з природи, багато в чому залежить від неї і боїться і»ї.

2.Вербалізований міф у формі оповідань, переказів з чітко вираженим сюжетом («героїчна міфологія»). Обидва ці періоди доступні лише у реконструйованій формі.

3.Літературний міф, коли міфи виступають як сюжети літературних творів (власне історія античної літератури ).

Знайомлячи учнів з міфами, вчитель має сказати, що можна умовно поділити їх на кілька категорій.

Етіологічні міфи (пояснювальні) розповідають про появу різних природних і культових об'єктів (рослин, тварин). Космогонічні міфи описують створення Космосу і його частин з хаосу. А астральні є різновидом космогонічних міфів і розповідають про створення сузірь, планет, зірок, небесних світил. Антропогонічні міфи розповідають про походження людини. Міфи тотемічні пояснюють спорідненість певного племені і священного предмета (тварини, рослини, явища природи). Героїчні - про важливі моменти біографії героя: чудесне народження, випробування, пошуки дружини, боротьба із чудовиськами.

 З величезної кількості створених у Давній Греції літературних творів до нас дійшла лише незначна частина. Відомо, наприклад, що великий давньогрецький драматург Софокл був автором 123 п'єс, з яких збереглося лише 7; нам відомо про десятки імен античних письменників, однак жоден з їхніх творів не дійшов до нас. Також слід мати на увазі, що твори античних письменників і поетів стають відомими завдяки їхнім перекладам. Так, поеми Гомера почали перекладати українською мовою ще у XIX ст. Перші переклади «Іліади» зробили Степан Руданський та Олександр Навроцький. Уривки з «Іліади» перекладали Іван Франко, Леся Українка та інші письменники. У довоєнні роки в Україні здійснювалися переклади окремих творів доби античності. Серед кваліфікованих і талановитих перекладачів були М.Білик, Б.Тен, М.Зеров, який переклав «Енеїду» Вергілія, але вона залишилась невиданою. У 60-ті роки перекладені українською мовою й видані «Байки» Езопа /1961/, «Одіссея» Гомера /1963/, «Поетика» Арістотеля, три трагедії Есхіла і окремі вірші античних поетів.

У грецьких міфах відбилися нездійсненні для тих часів мрії людства: приборкання сил природи (подвиги Геракла та інших героїв), освоєння далеких земель і морів (подорожі аргонавтів і Одіссея), опанування повітряного простору (Дедал і Ікар), перемога над усіма хворобами і навіть смертю (бог лікування Асклепій).

Багато поколінь митців використовують для створення образів у своїх творах грецьку міфологію. Наприклад, мотиви міфа про Пігмаліона відбито у творчості Овідія, Ж.Ж.Руссо, Б.Шоу, Г.Крайзера, Є.Баратинського. А міф про Орфея - чудового співця, надихав багатьох драматургів (Есхіл, Евріпід), поетів (Гете, Шиллер, Рільке ,Микола Вороний, Леся Українка).

Дуже важливо донести до учнів надзвичайно важливу інформацію про значення, місце і роль давньогрецької культури в цілому і міфів зокрема, але мало донести, треба зуміти подати її так, щоб зацікавити дітей. Пояснити у зрозумілій для них формі, прищепити любов і повагу до невичерпної  скарбниці  духовних  цінностей,  адже  весь  європейський світогляд базується на давньогрецькій філософії.

Переосмислення міфологічнних образів Прометея і Геракла класиками світової літератури

 

Перша згадка про Прометея належить Гесіоду («Теогонія», «Робота і дні»). Гесіод змальовує Прометея хитрим і підступним; він заслужив кару за те, що вдався до подвійного обману Зевса. За вчинений Прометеєм злочин, як оповідає поет, богами була створена й оживлена жінка на ім'я Пандора, яку Зевс послав на землю. Прийшовши до домівки Епіметея, рідного брата Прометея, Пандора стала його дружиною. Через деякий час, незважаючи на заборону Зевса, відкрила подаровану ним скриньку, звідки вилетіли всі нещастя, лиха і хворості і обрушилися на рід людський. Налякана жінка миттю зачинила скриньку, в якій лишилася тільки одна надія. Так покарав всевладний Зевс прометеєве творіння.

Вивчаючи драматургію Есхіла /525-456 рр.до н.є./ у 8 класі,. учні також звернуться до міфологічного образу Прометея.  Зокрема, вивчаються окремі монологи трагедії «Прометей закутий». Вчитель зазначить, що ця трагедія - одна з найбільш відомих трагедій Есхіла, була поставлена близько 469 р. до н.є. у складі театрології «Визволення Прометея» та «Прометея - Вогненосця».

Переповідаючи зміст «Прометея закутого», учні 8 класу повинні визначити авторське ставлення до героя, яке мало справляти враження на глядачів. Есхіл змальовує свого героя титаном, який врятував людство і свідомо поніс кару. З самого початку глядачів вражає постать титана-страждальця. Непохитний у своїх переконаннях, гордий, сповнений презирства до людських мук, він відразу привертав симпатії глядачів. Прометей розповідає про свою гірку долю богу Океану та його дочкам -Океанідам, які радять йому скоритися Зевсові, але гордий Прометей відмовляється і пишається здіійсненим вчинком, навіть неодноразово звинувачує Зевса у жорстокості й та несправедливості та пророкує йому неминуче падіння з трону :

Він тішиться громами піднебесними.

Хай сипле з рук вогнями-блискавицями,

Та вже не допоможе це ніяк йому -

Впаде безславно і не підведеться він..

У боротьбі із Зевсом Прометей ніби терпить поразку, але насправді він стає моральним переможцем: дух титана залишається непоборним. Це і стало головною ідеєю твору Есхіла - зіткнення влади титана з борцем і мучеником за щастя людства. Есхіл, хоч і засуджує зрадництво, проте не прометеєве, а зевсове ( він начебто забув, що титан допоміг йому дістати владу над світом),  і захоплюється тираноборцем Прометеєм.

Тема боротьби добра і зла, пошуки справжнього сенсу людського життя зумовила психологічну глибину та образне багатство творів Йогана Вольфганга Гете - німецького просвітителя, з творчістю якого учні знайомляться у 9 класі. Проте на уроках позакласного читання школярів можна познайомити з лірикою Гете, зокрема з віршем «Прометей». Можна запропонувати учням зіставити образ Прометея у вірші Гете з міфом та іншими раніше вивченими творами про цього героя. Герой вірша -міфологічний Прометей, непокірний бунтар, який здатен кинути виклик тиранові Зевсу:

 

Захмарюй чисте небо, Зевсе, -

Воно твоє!

Трощи дуби і скелі.

Немов хлоп'я

В війні із будяками;

Але нехай цвіте

Земля моя.

Стоїть мій дім, що зведений без тебе,

І хай у ньому не вгаса вогонь.

Якому ти найбільше заздриш./Переклад П.Тимочка/

 

Вчитель наголосить, що образ Прометея є кульмінацією бунтарських настроїв Гете. Він символізує протест проти поневолення та безмежну свободу особистості, свободу творчості, бо Прометей, який зліпив людей із глини, - художник-геній, рівний за уявленням штюрмерів богові. На відміну від Есхіла, у якого Прометей - перш за все страждалець за людський рід, Гете підкреслює в образі античного героя саме богоборницькі, тираноборницькі  мотиви,  а не  гуманістичні.  Прометей  Гете  звинувачує можновладців з Олімпу в тому, що вони байдужі  до страждань  людей,  які потерпають від пригноблення.

 

Немовби там, на небі,

Хтось скарги міг мої почути

Та серцем, як і я.

За всіх пригноблених страждати.

Хто допоміг мені

Ненависних тиранів побороти?

Хто відвернув од мене смерть

І рабства гніт?

 

Учні помітять, що в колі богів Прометей не знаходить підтримки і розуміння, і лише «серце, що палало вогнем священним», тобто люди, розділять його муки і страждання, бо потерпає Прометей через людей.

Читаючи останні рядки вірша, можна сказати про те, що Прометей, на відміну від міфу, не тільки вдихнув у людей життя, а ще й дух непокори і гордості:

Гадаєш, може.

Що я зневірюсь.

Втечу в пустелю.

Бо не здійснились

Всі мої мрії?

Не жди, я буду

Людей творити

На мене схожих.

Аби раділи.

Аби страждали

І зневажали тебе.

             

Для  розширення  кругозору учнів  вчитель  може  провести  паралелі з українською літературою - втілення образу Прометея у творчості Шевченка та Малишка, а також використати матеріал мотиву міфа при обговоренні на уроці позакласного читання за творчістю М.Горького.

За своєю соціальною загостреністю дуже близька до вірша  Гете поема «Кавказ» Т.Шевченка - великого українського кобзаря. Поет нагадує читачам про нескінченні муки Прометея, але не відриває цей образ від проблем сучасного Шевченкові часу. Навпаки, автор порівнює долю античного героя з муками свого народу і стверджує, що Україна повинна відродитися, бо українські люди незламні, волелюбні:

 

За горами гори, хмарою повиті.

Засіяні горем, кровію политі.

Спокон віку Прометея

Там орел карає.

Що день божий довбе ребра

И серце розбиває.

Розбиває та не вип'є

Живущої крові, -

Воно знову оживає

І сміється знову.

Не вмирає душа наша,

Не вмирає воля.

 

Для ідейної та художньої виразності Шевченко відступає від міфологічної деталі, замінюючи печінку Прометея на серце. І це не випадково. «Почуття серця» сильніші від фізичних мук і тортур. Саме серце і душа можуть жадати волі. Поет шанує подвиг і мужність Прометея, але не хоче змиритися з його долею:

 

Не нам на прю з тобою стати!

Не нам діла твої судить!   

Гострий біль і водночас зворушливе співчуття масам чується в кожному рядку. Поет картає людей за рабське терпіння, за відсутність протесту:

Нам тільки плакать, плакать, плакать

І хліб насущний замісить

Кривавим потом і сльозами.

 

І в цьому виявляється його любов до народу, відданість народній справі. Поет хоче бачити не слабкодуху юрбу, а сповнений почуттям власної гідності народ. І Прометей стає символом непокори, боротьби проти існуючого кріпацького ладу, проти гнобителів і самодержавства на противагу рабській психології.

Тема визволення  народу  від рабських  кайданів  наскрізь  пронизує  творчість  російського  письменника  і  драматурга    початку

XXст. М.Горького. Образ Данко з оповідання «Стара Ізергіль» споріднений із образом Прометея за ідеєю звершення подвига в ім'я щастя людей, загального блага. Горький на відміну від Шевченка, не співчуває пасивності народних мас, а навіть їм це у вину, адже «Это были все-таки сильные люди, и могли бы они пойти биться насмерть с теми, что однажды победили их, но они не могли умереть в боях, потому что у них были заветы, и коли б умерли они,то пропали б с ними из жизни заветы».

«Старі заповіти» - це старе життя, яке вже не задовольняє потреби людей нового часу. Народ відчуває, що існуюча політика не орієнтована на поліпшення умов життя простих людей, але не знає яким чином відмовитися від поновлення.

«Но тут пришел Данко и спас всех один «, - як і Прометей, він жертвує собою заради того, щоб вивести людей із темних хащ буденного життя і повести за собою, освітлюючи шлях своїм серцем.

М.Горький порушує проблеми суспільної значущості та громадського обов'язку кожної людини:

«- Что сделаю я для людей? - сильнее грома крикнул Данко.»

«И вдруг он разорвал руками себе грудь и вьірвал из нее своє сердце и високо поднял его над головой». 

Сила вогню, великої любові до людей розбиває чорну пітьму і освітлює дорогу до нового, щасливого життя. Люди «И теперь гибли, но гибли без жалоб и слез» - ось що може зробити сміливе серце!

Таке ж сміливе серце і у героя поеми Андрія Малишка «Прометей». Події відносять нас до часів Великої Вітчизняної війни. Доля бійця вирішується у поєдинку двох стихій - смерті та вітру. Подолавши смерть, герой відчайдушно бореться з фашизмом, беручи приклад із самовідданості Прометея. Сам античний герой не діє у поемі, але дух його подвигу переповнює воїнів відвагою.

 

То хто ж він був?

То був юнак,

 Що в бога вкрав вогонь і знак

Того вогню приніс людині.

Він не скорився богу.

Ото людина!

 

Захоплюються бійці Прометеєм. І з цього моменту образ відважного титана не дає їм спокою:

 

 І Прометея зорні очі

 Ім в сні ввижалися не раз.

Тема пожертви собою заради порятунку людей, як у Горького, так і у Малишка реалізується повністю. Юнак опинився перед вибором: врятувати своє життя чи стати жертвою, щоб зберегти життя невинних людей? І саме тут йому спадають на думку жертовні муки Прометея:

 

Тріпоче серце: «Я люблю

У справі, в радості, в жалю.

Огнем напоєне до краю.

Горю, м'ятежне, не згоряю!

І не прошу, і не молю!»

 

Прометей   оживає   в  уяві   юнака,   веде   розмову   з   героєм   поеми, підбадьорюючи своїм оптимізмом:

 

Ой, хлопчику, хороший мій !

Чому ти плачеш? Зрозумій,

У добре літо, в гожу весну

Я знову встану, я воскресну

Цвітком людських ясних надій...

 

І тепер юнак не вагається, і заради того, щоб «знов життя людське розквітло», він віддає себе до рук ворога:

 

І він вперед ступив два кроки:

- Стріляй! Розвідник я.Солдат.

Під   впливом   Прометея   боєць   і   сам   стає   героєм,   і   тому   А.Малишко ототожнює його з міфологічним титаном для набуття найбільшої художньої виразності:

 

 «О мій русявий Прометею,

Загублений в ночах війни!...» .

Про велич і красу подвигу має йтися на уроках по вивченню міфів про Геракла. Порівнюючи подвиги Прометея з подвигами Геракла, учні дійдуть висновку, що Прометей здійснював свої подвиги в ім'я людей, це приклад самопожертви заради високої мети, а Геракл здійснював свої героїчні вчинки, не маючи конкретної, чітко визначеної життєвої необхідності та благородної мети, він уособлює собою красу людського подвигу.

Герой - не просто людина, а син божества (Геракл народився від шлюбу Зевса і земної жінки Алкмени). В образі героя відбилася практика шаманства, чаклунства. Ця функція визначає винятковість його становища в роді, його персональну неповторність, силу, здібності, розум.На його долю випадають найважчі завдання, його спіткає виняткова доля.

Під час вивчення міфів про подвиги Геракла можна скористатися «Баладою про Геракла та вогнедишних коней» німецького поета К.Крюса.

 

Геракл у дні старовини

(Як з міфів нам відомо)

Геройські подвиги чинив

На чужині і вдома.

Тоді до Фракії не йшли

Ніяк чужосторонні:

Усім їм пострахом були

Шалені царські коні.

Чи хто підносив щедрий дар,

Чи лестив словом пишним, -

Однаково всіх кидав цар

Тим коням вогнедишним.

Мільйон зубів у вороних.

Вогонь шугає з пащі, -

Уже як хто попав до них,

То знав, що він пропащий.

Отож герой про це почув

І з превеликим гнівом

Сам на побачення майнув

З тим вогнедишним дивом.

Як увійшов він до царя

Й зірвав корону з маху.

Заґвалтувала вся двірня

Та й утекла зі страху.

То он який він, нелюд цей!

А схожий на людину!

То он яку ти для гостей

Придумав тут гостину!

Хто гостя зневажав свого.

Глумився дико з нього.

Той заслужив, щоб і його

Зневажили самого.

Зву в свідки небо голубе,

Клянусь на цій короні.

Що покараю я тебе,

Негідника на троні!

Цар Діомед під трон заліз,

Зробився геть не пишним!

Герой дістав його й поніс

Потворам вогнедишним.

Просто в ясла кинув їм

Прелютого їх пана.

І двері гримнули, мов грім,

Покинув там тирана.

Коли ж на кілька голосів

У стайні заіржало.

Герой над яслами присів

Кружало де лежало!

А вогнедишні вороні,

Що схрумали тирана,

Стоять сумирні і ручні,

Хоч прикладай до рани!

Зате ж які вони були

Летіли, наче птиці!

 Коли, запряжені, везли

 Героя в колісниці.

 Минуло кілька сотень літ,

 А слава нездоланна:

Геракл був перший на весь світ,

Хто покарав тирана!

/Переклав О.Д.Янчук/

 

Подвиги Геракла були улюбленими темами античного мистецтва. Відома статуя Г.Фарнезе роботи Глікона. Епізоди з життя героя були усталеними темами скульпторів, які оздоблювали фризи, метопи й фронтони в храмах. Образ Геракла оспівували Софокл («Трахінянки», «Філоктет»), Евріпід («Несамовитий Геракл», «Геракліди»). Міфи про Геракла популярні і в пізнішому образотворчому мистецтві (Дж.Романо, Дж.Вазарі, Г.Рені, С.Рафаель, П.Рубенс, Я.Тінторетто), літературі (Ж.Ротру, Ж.Ф.Мармонтель, П.Местазіо).

 

 

 

 

 

 

 

 

Міфологічна основа творів античних митців. Гомерові «Іліада» та «Одіссея».

«...подібно до того, як, за висловом Гомера, всі ріки й потоки мають свій початок в Океані, так будь-яке словесне мистецтво виток має у Гомері...» –

                                                      

Міхаїл Хоніат, ХП-ХШст. Візантія.

 

Серед найвидатніших літературних творів, що ввійшли до скарбниці світової культури, важко назвати такі, які б за силою і тривалістю впливу на наступні десятки поколінь могли б суперничати з «Іліадою» та «Одіссеєю» Гомера, створеними приблизно у VІІІст.до н.е., тобто майже 28 сторіч тому. Майже три століття ці твори зберігалися лише в усній формі. Таку довговічність існування в усній фольклорній традиції можна пояснити лише тим, що в них повною мірою втілено духовність давньогрецького народу та його ідеали.

Знайомство учнів з поемами Гомера відбувається у 8-му класі. Підготовкою до роботи з текстами має стати повторення відомостей про давньогрецьку міфологію, зокрема про богів та героїв міфів, що вивчалися у 6 класі. Також можна порекомендувати учням під час самостійного читання поем визначити і записати які боги допомагають, а які шкодять героям і замислитися над причинами такого ставлення богів до певних героїв.

Вчитель наголосить, що сюжети обох поем почерпнуті з цикла сказань про Троянську війну, про похід греків на місто Трою (або Іліон - звідси і назва однієї з поем). «Іліада» розповідає про облогу Трої у останні 53 дні десятилітньої війни, а «Одіссея» змальовує повернення додому славетного героя Одіссея після зруйнування Іліону.

Увагу учнів слід закцентувати на тому, що події, описані Гомером у поемах, мають історичну та міфологічну основи.

Для ефективного проведення уроку за цією темою вчитель може дати випереджувальне завдання окремим учням: підготувати стислий переказ міфів Троянського циклу, що лягли в основу «Іліади». До речі, завдяки цьому учні не тільки дізнаються про міфологічні причини Троянської війни, а й про те, які боги і чому допомагають ворогуючим сторонам на Землі - ахейцям чи троянцям.

Як розповідає міф, на весілля Фетіди і Пелея, що відбувалося на Олімпі, не запросили богиню чвар Еріду. Вона, ображена на таке ставлення до неї, приходить на це весілля із «подарунком» - яблуком із написом «Найвродливішій» та кидає його поміж трьох богинь - Афродітою, Афіною, та Герою. Звісно, кожна вважала себе найвродливішою і не хотіла поступитися суперницям, і тому богині звернулися за порадою до троянського чабана Паріса, який мав розсудити богинь та вирішити, кому віддати яблуко. Богині обіцяли Парісові великі нагороди: Гера обіцяла владу над усією Азією, Афіна - воєнну славу й перемоги, а Афродіта - віддати за дружину найвродливішу із жінок, Єлену, дочку Зевса й Леди. Недовго думав Паріс, почувши обіцянку Афродіти і віддав яблуко саме їй. З того часу Афродіта почала в усьому допомагати Парісу, а Гера й Афіна зненавиділи його та усю Трою і надумали погубити місто й увесь народ. З тих пір і пішов вислів «Яблуко розбрату», а події, описані вище, послугували початком Троянської війни, і лягли в основу «Іліади».

Події в Гомера тлумачаться за міфологічним світоглядом - боги активно втручаються в життя героїв. Поема має два плани. Поет спостерігає реальне життя (події, що відбуваються на полі бою, за мурами Трої) та нереальне(стосунки богів на Олімпі, втручання богів у життя людей, участь у боях). Причому, герої Гомера бувають величні, як боги, а боги - людська подоба, а не безплотні духи. Коли боги і люди стають на герць, трапляється, що прості смертні долають богів. Діомед, наздогнавши Афродіту, ранить їі списом у руку.

«Іліада» змальовує війну, проте поема пройнята пафосом людяності. Війна - лихо, від якого терплять і ахеї, і троянці. Гомерів Зевс каже, що ненавидить бога війни /пісня V, 890-891/. Греки були життєлюбами, вміли цінувати життя, земні радощі й сподівалися, що після смерті комусь буде краще, ніж на цьому світі.

Знайомлячи учнів з поемою «Одіссея», вчитель має сказати, що в «Іліаді» переважно сконцентрований матеріал воєнно-героїчного змісту, а в «Одіссеї» розкриття теми будується на побутовому і казковому матеріалі.

«Одіссея» розпочинається прологом, де описується, як боги Олімпа вирішили повернути Одіссея додому після десятилітньої Троянської війни. Цей мотив(повернення на батьківщину) був розповсюджений у епічній поезії. Доля Одіссея, царя маленького скелястого острова Ітака, стала основою сюжета одноіменної поеми Гомера.

Традиційним є і фольклорний мотив про Телемаха, сина Одіссея, що розшукує батька. Мандри були типовими сюжетами героїчних та міфологічних епічних творів, і характерними їхніми мотивами були і сходження в Аїд - царство померлих, любовні пригоди в країні чудес, боротьба із чудовиськами. Одіссей вирізняється серед героїв епічних мандрів тим, що не заради слави він мандрує, а примусово, за волею богів, які шкодять його поверненню. Його героїзм у подоланні надприродніх перепон. Він відмовляється від запропонованого Каліпсо безсмертя, бажаючи тільки мирного повернення до рідної домівки і сім'ї, його пошуки - це пошуки мирного людського щастя.

Учитель, познайомивши учнів із сюжетом і композицією поеми, пропонує їм самостійно прочитати пісні 9 та 10: «Одіссей і циклоп Поліфем», «Лістригони» та «Одіссей у Кіркеї».

Образ Одіссея перейшов до нащадків як символ вічної жаги до знань, зречення слави і багатства в ім'я мудрого удосконалення й духовного злету.

Повертаючись до вступу поеми, вчителю необхідно вирішити проблемне питання: чому боги вирішують повернути Одіссея на батьківщину? Учні повинні зрозуміти, що не через милість до героя так чинять вони, а через боязкість, як би він не повернувся додому «долі наперекір». Самостійність Одіссея підкреслюється неодноразово. Відчайдушна сміливість, мужність і дерзновенні спроби самоствердження змушують богів прислухатися до побажань героя і допомагати йому.

Учням важливо сказати, що в поемі тісно переплетені вірування та реальні події. Так, циклоп Поліфем заричав від злості і скрикнув: «Горенько! Як воно давнє збулося богів віщування!». Один ворожбит передрік циклопу, що Одіссей позбавить його зору. І якщо б Одіссей назвався своїм ім'ям, то був би зжертим першим. Прагнучи заманити Одіссея, Поліфем пропонує йому подарунок, але хитромудрий герой не ведеться на умовляння циклопа. Тоді Поліфем благає батька Посейдона знищити на морі Одіссея. І тільки тепер учням стане зрозумілим, чому стільки лиха зазнає Одіссей на морі: бог Посейдон не хоче допомагати йому, і лише повеління Зевса примушує його підкоритися.

Широке цитування та безпосередня робота з текстом спонукає учнів до подальшого самостійного читання інших уривків поеми. Треба звернути увагу учнів на те, що у художньому творі важливо прослідкувати сюжетні лінії, виявити зовнішні обставини та ознаки дії ї передумови, навчитися слідкувати за почуттями та думками персонажів-героїв.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

\

 

 

 

              Методи і форми роботи при вивченні міфів

 

Багатообразність змісту літератури як навчального предмету в школі вимагає і різноманітності методів і засобів навчання, котрі разом забезпечували б свідоме, глибоке та міцне засвоєння школярами знань, сприяли б їх естетичному, моральному та розумовому розвитку. Методи навчання повинні стимулювати максимальну активність учнів у їх навчальній роботі. Пропонуються різні методи роботи з міфами, але перевага все ж надається репродуктивному, дослідницькому та еврістичному методам навчання.

Сутність репродуктивного методу полягає в тому, що учні отримують знання немов у готовому вигляді - у слові чи лекції вчителя, в підручнику, науково-популярних книгах, критичних статтях і т.д.

Репродуктивний метод - не означає догматичний: сам характер знань, що подаються учням, вимагає не механічного запам'ятовування, а свідомого засвоєння. Окрім того, міцність знань залежить не тільки від установки та запам'ятовування, але й від інтенсивності мишленнєвої діяльності школярів.

При репродуктивному методі розвитку думки учнів особливо сприяє проблемне викладення матеріалу, в процесі котрого вчитель висуває проблему, розкриває різні точки зору на її сутність, пропонує шляхи до вірної ї'ї постановки та вирішення.

Всі нижчевказані уроки подаються для 6-х класів середньої загальноосвітньої школи  згідно програми 2005 року.

 

 

 

 

 

 

 

 

                                Тема. Міф. Міфологія Давньої Греції.

Із стародавнього дивовижного каміння

складіть сходинки майбутнього.

М.Реріх.

Мета: ознайомити учнів з історією виникнення та розвитку міфології; дати поняття про міф; розповісти про те, як і коли виникли міфи в Давній Греції, про світове значення античної міфології та ї'ї вплив на розвиток світового мистецтва; виховувати повагу до надбань світової культури.

Обладнання: книжкова виставка різних видань міфів Давньої Грецїї: Гловацька К.І. Міфи Давньої Греції. - К., 1977, Кун М.А. Легенди та міфи Стародавньої Греції. - К., 1967, Немировський О.Й. Міфи Древньої Еллади. -М., 1992, Парандовський Я. Міфологія. Вірування та легенди стародавніхгреків і римлян. - К., 1977., карта стародавнього світу, таблиця «Родовід богів Давньої Греції.    

 

Хід уроку:

Слово вчителя.

Перед тим, як почати розмову за темою уроку, погляньмо на карту світу. Нас здивує, якою незначною за розмірами була велика колиска європейської культури - Древня Греція (Еллада). Це клаптик землі в басейні Середземномор'я: південна частина Балканського півострова, острови Егейського моря і вузька смуга малоазіатського узбережжя. Все населення Афінського полісу - найсильнішої грецької держави і головного джерела античної культури - не перевищувало, очевидно, 200-300 тис.чоловік; за нашими сучасними масштабами це зовсім мало. Незрівнянним із сучасністю було і виробництво: дрібні ремісничі майстерні, самі господарі та їхні «живі знаряддя» - раби. І в цьому маленькому світі народилась і розцвіла гігантська духовна культура, шо не зістарилась навіть через тисячоліття! Чи не диво це? Деякі вчені справді вживали вислів «грецьке диво».

Запишемо план уроку:

        1 .Походження слова «міф».

        2.Визначення поняття «міф».

        3.Різновиди міфів за їхнім змістом.

        4.Міфи про богів та людей.

        5.Особливість грецької міфології.

       6.Значення грецької міфології для світової       культури.

Ми називаємо міфи казками. Але у древніх вони не вважалися вимислами, що придумані для розваг або настановлень. Це були серйозні спроби зрозуміти та пояснити світ, його походження, місце і роль людини в ньому. Слово «міф» походить від давньогрецького «МуїЬоз», і за своїм змістом відповідає нашим словам «мова, промова, слово, рада, оповідання тощо».

 

Бесіда за запитаннями. -  Що таке міф?

(Колективно формулюється визначення міфу або його подає учитель, відкриваючи запис на дошці: «Міфи - це фантастичні оповідання про виникнення світу, народження богів, появу людей на землі, про початки культури - вміння використовувати і добувати вогонь, про всякі чудеса, про все «надприродне». Міфологія - це сукупність міфів.

 

Учитель. У Давній Греції міфи складалися ще задовго до поширення письма. Отже, вони були фолькльорним жанром і тому існувало багато варіантів одного і того самого міфу про якогось героя чи бога, вони передавалися в усній формі від покоління до покоління.

(Міфи умовно можна поділити на кілька категорій. Етіологічні міфи (пояснювальні) розповідають про появу різних природних і культових об'єктів (рослин, тварин). Космогонічні міфи описують створення Космосу і його частин із хаосу. А астральні є різновидом космогонічних міфів і розповідають про створення сузірь, планет, зірок, небесних світил. Антропогонічні міфи розповідають про походження людини. Міфи тотемічні пояснюють спорідненість певного племені і священного предмета ( тварини, рослини, явища природи). Героїчні - про важливі моменти біографії героя: чудесне народження, випробування, пошуки дружини, боротьба із чудовиськами)

Але, щоб не завантажувати дітей науковою класифікацією міфів, скажемо, що міфи бувають про виникнення світу , про богів (Зевса, Геру, Апполона, Атреміду, та ін.), про героїв (міфи про Геракла, Дедала та Ікара) та про титанів (міф про Прометея), деякі з них будуть розглянуті на наступних уроках.

Далі вчитель пропонує класу ланцюжком прочитати статтю шкільного підручника  за  6-й   клас   «Міфи  Еллади».   Потім проводить бесіду з учнями на сприйняття прочитаного:

-Що давні люди виражали в міфах?

-Яка різниця між міфом і казкою?

-Розкажіть про виникнення світу за міфами Стародавньої Греції.

-Які різновиди міфів Стародавньої Греції за змістом можна визначити?

 

Учитель. Які ж вони, герої міфів? Спробуємо скласти їхній колективний портрет у таблиці «Боги Давньої Греції»«. Вчитель малює таблицю на дошці, а учні замальовують її в зошити( додаток № 2 ). Крім названих, олімпійськими богами були ще діти Зевса: покровитель мистецтва Апполон, бог війни Арес, вісник богів Гермес, бог ковальства Гефест, мудра Афіна, богиня мисливства Артеміда і прекрасна Афродіта, богиня кохання. Греки називають богів небожителями, вони оселяють своїх богів на Олімпі. Гора хоч і не сама висока у Греції, проте і»ї видно звідусіль. Так що богам зручно  і легко спускатися на землю щоб вмішуватися в справи людей. Боги не виникли з порожнього місця, самі по собі, вони народжені; їм потрібно їсти, пити, вони втомлюються і сплять, їх не можна вбити, але можна поранити, вони страждають від болю. Вони закохуються і ревнують, вони хвастливі, здатні на обман.

Відомі міфи про походження людей, напівбогів-напівлюдей, здебільшого синів безсмертних богів і смертних жінок, родоначальників знатних родів.

Є в грецькій міфології цікава особливість. У ній немає міфів про загибель світу.

 

Підсумкова бесіда.

Неможливо переоцінити значення грецької міфології для світової культури. Не випадково історію грецького народу ми починаємо з вивчення міфів. Їх можна назвати тим золотим фондом, що кожна освічена людина повинна мати у скарбниці своєї пам'яті.

Домашнє завдання. Читати і переказувати статтю підручника. Вивчити таблицю «Боги Давньої Греції».

 

Тема уроку визначила метод і форми його реалізації. На першому етапі вивчення міфів учні повинні отримати загальне уявлення про них (визначення, коло понять, що пов'язані з міфами), а також причини їх виникнення. Для подання такого роду інформації урок-лекція буде найбільш вдалим.

Репродуктивний метод забезпечує свідомість і прочність набутих знань у тому випадку, якщо учень вміє на відносно невеликому матеріалі самостійно і творчо працювати. Розвиваючи думку, вміння критично перевірити будь-який матеріал, репродуктивний метод виключає небезпеку догматичного його засвоєння.

Вивчення твору, його аналіз як правило пов”язані з розв”'язанням художніх, моральних чи філософських проблем. Завдання вчителя полягає в тому, щоб допомогти учням знайти ці проблеми, знайти шляхи їх вирішення в художньому тексті, вчити аналізувати твір, вчити оформлювати свої роздуми у зв'язну, послідовну, переконливу мову - усну чи письмову. Цьому сприяє еврістичний(частково-пошуковий) метод.

Здебільшого такий метод здійстюється в еврістичній бесіді. Проте, коли учні вже набули необхідних умінь, бесіда може бути замінена їх самостійною роботою за запитаннями чи завданням вчителя, котрі можуть бути різного ступеню складності в залежності від підготовки школярів.

 

 

 

 

 

 

 

Тема. Велич подвигу Прометея, його самопожертва заради людей

 

Я честь віддам титану Прометею,

Що не робив своїх людей рабами,

Що просвітив не словом, а вогнем,

Боровся не в покорі, а завзято!

Леся Українка

 

Мета: розвивати вміння уважно читати текст, давати стислі логічні відповіді на запитання; складати характеристику образу героя на основі його вчинків та поведінки; збагачувати словниковий запас учнів; виховувати волелюбність, почуття гідності.

Обладнання: ілюстрація до міфу про Прометея («Прометей, що дає життя першій  людині».П'єтро  Стаджі.  Фото  скульптури);  виставка  учнівських малюнків;   виставка  книг   класиків   світової  літератури,   героєм   яких   є Прометей; ілюстрація І.Ю.Рєпіна до поеми Т.Г.Шевченка «Кавказ».

 

Хід уроку:

1 .Повідомлення теми, епіграфа уроку

2.Слово вчителя.

Вчитель відкриває дошку із заготовленими ілюстраціями до міфу «Прометей», і разом із класом переглядає їх і вибирають декількох переможців.

Образ Прометея, благородного захисника людей, поборника справедливості, - один з найвеличніших і найпопулярніших у світовій літературі. Вчитель повинен приділити великої уваги вивченню міфа про Прометея у 6 класі, адже учні ще неодноразово будуть звертатися до нього, вивчаючи творчість Есхіла, Гете, Байрона, Шеллі, Пушкіна, Шевченка, Лесі Українки, Горького, Малишка.

Міф «Прометей» виразно читається вчителем у класі. Але найбільш ефективно пройде заняття, якщо учні прослухають міф у фонозапису. Попередньо треба дати коментар до слів і понять, що ще не відомі учням.

Можна запропонувати школярам скласти план змісту міфа про Прометея.

Акцентуємо увагу на характеристиці Прометея в тексті. Відзначаємо, що це був титан з добрим серцем, адже піклувався не про себе і свою подальшу долю, а про слабких і нікчемних людей. Учні повинні визначити категорію міфа та категорію героя, а також те, що собою уособлює образ Прометея.

Заздалегідь підготований учень повідомить передісторію Прометея.

Прометей ( гр. РготеїЬеиз - «провидець», «віщун»)- у грецькій міфології син титана Япета, двоюрідний брат Зевса. Мати Прометея -океаніда Клімена, за іншим варіантом - богиня правосуддя Феміда або океаніда Асія. Під час боротьби Зевса з титанами за владу став на бік Зевса.

Після ознайомлення зі змістом міфа учні визначать, що міф про Прометея можна вважати героїчним з елементами антропогонічного (створення людей)та етіологічного ( пояснення того, звідки люди знають вогонь, різні ремесла та ін). Також школярі, спираючись на текст, доведуть, що Прометей - культурний герой ( деміург ): він створив людей з глини і води ( варіант: з глини та сліз), показав людям, як видобувати й обробляти метали, дав їм науку про числа і відкрив мистецтво письма, приручив тварин, запріг до воза коней, збудував перший корабель і змайстрував вітрило, дав хворим ліки і знайшов трави, що тамують біль, розбудив у людині дух і дав їй силу владарювати над світом і, нарешті, подарував вогонь.

У бесіді з'ясовуємо, як ставився Зевс до людей ( він байдужий до людей і їхньої долі: «Хай їдять м'ясо тільки сире!»; до того ж він ображений і обурений тим, що Прометей перехитрив його, коли вирішувалося яку жертву люди мають приносити богам ).

До зощитів учні записують порівняльну характеристику Зевса та Прометея .

Необхідно прослідкувати в деталях, як все ж таки вдалося Прометею здобути вогонь для людей. Спочатку він попросив вогонь у Зевса, але той відмовив титану і тому Прометей викрав священний вогонь з Олімпу. Учні можуть зачитати, як Прометей, крадькома опинившись у помешканні Зевса, схопив із божественного полум'я Іскру, сховав її у тростинці і приніс людям на землю. З того часу засяяли на землі вогні, люди почали обробляти метали вогнем. Але головне, Прометей навчив людей мислити, і з того часу вони усвідомили себе людьми.  Зевс розгнівався і наказав Гефесту прикувати Прометея до скелі на Кавказі з допомогою Сили і Влади. Але й тепер не скорився Прометей, тому Зевс, ще більше розгнівавшись, скинув його із скелею у Тартар. Школярі можуть виразно прочитати по ролям епізод суперечки Прометея з Гермесом про непідкупність і непокору Прометея, про смисл його вчинку : «Страшні мої муки, та я не зрікаюся свого вчинку!» І замистлитись над тим, які риси характеру притаманні Прометею ( мужність, нескореність, вірність своїм ідеалам ).

Слід звернути увагу на те, які муки терпів Прометей. Учні знайдуть у тексті уривок, що розповідає про те, як щодня великий орел прилітав до титана і видзьобував живцем його печінку, яка за ніч відростала. І так тривало довгий час. Нарешті муки героя скінчилися : Геракл за згодою Зевса звільнив Прометея. Він стрілою вбив величезного орла та розрубав пута, що тримали титана.

Можна спитати учнів: що ж залишилось на згадку про Прометея людям? Школярі визначать: каблучка із каменем ( адже Прометей назавжди був прикутий до скелі завдяки тому, що одягнув на палець один ланцюжок із каменем від скелі, до якої був прикутий ), вогонь, подарований людям, знання життя, досвід.

Важливо звернути увагу учнів на процес трансформації міфів у літературній творчості, показати, що література тісно пов'язана з міфологією. Використання письменниками міфологічних образів спостерігається у багатьох творах літератури та мистецтва.

Завершуючи заняття, вчитель також може повідомити, що за мотивами міфа про Прометея існує багато творів різних авторів.

Бесіда (перевірка розуміння прочитаного).

-Яким уявляли собі життя первісних людей стародавні греки?

-Хто з безсмертних титанів захищав смертних людей?

-Чому   Прометей   допоміг   мудрому   Зевсові   стати   до   влади?

 -Знайдіть відповідну цитату з тексту.

-Чому Зевс відібрав у людей вогонь?

-Чому Прометей допоміг людям, хоч сам був безсмертним?

-Яку кару надумав Зевс людям, збагнувши, що Прометей обдурив його?

-Як Прометею вдалося викрасти вогонь з Олімпу?

-Як зажили прості смертні, коли Прометей приніс вогонь на землю?

- Яку кару надумав Зевс Прометею?  Кому доручив він здійснити її?

-Розкажіть  про таємницю Прометея. Кому останній з титанів розкрив ії і чому?

-Чому Зевс через багато тисячоліть знову підняв  Прометея із безодні?

-Яку нову кару йому надумав Зевс?

-Хто і як звільнив могутнього титана?

-Як пояснює міф потребу людей носити металеві  каблучки з коштовникамінням?

-В якому значенні слово «Прометей» вживається в с  учасній мові?

Вибірковий переказ тексту міфу.(Уривки для переказу: «Життя давніх
людей на землі», «Походження Прометея», «Викрадення вогню», «Здійснення кари Зевса», «Таємниця Прометея», «Визволення Прометея»).

Висновки:   назвати   риси   характеру   Прометея.   Виділити   слова,   які вказують на дві його провідні риси характеру.

Домашнє завдання. Виписати у зошит риси характеру Прометея. Клас ділиться на групи по 3-4 чоловіки, кожна з яких читає і готує по одному міфу про Геракла, включаючи народження і юність героя.

       

Еврістичний метод навчання розвиває критичну думку учнів, залучає до самостійного накопичення знань, вдосконалює вміння аналізувати художній твір, а в майбутньому - критичні статті.

 

Дослідницький метод, метою якого є розкриття деяких нових аспектів предмету, котрі не висвітлювалися раніше на заняттях, розвиває вміння самостійного аналізу твору, оцінки його ідейних та художніх цінностей, вдосконаленню художнього смаку, має багато спільного з еврістичним, але відмінність полягає в тому, що при дослідницькому методі школярі, самостійно вирішують більш складні задачі, які вимагають уміння застосувати накопичені знання до конкретного нового матеріалу і формулювання своїх обґрунтованих, переконливих суджень.

            

 Тема. Геракл – улюблений герой стародвніх греків.

 

Геракл у дні старовини,

Як з міфів нам відомо,

Геройські подвиги чинив

На чужині і вдома.

                                          К.Крюс

Мета: узагальнити вивчене з міфів про Геракла; вчити встановлювати зв'язки між подіями твору, виділяти епізоди у міфі; удосконалювати навички творчого переказу; працювати над розвитком вміння давати розгорнуту усну відповідь за змістом кількох епізодів твору; розвивати усне зв'язне мовлення; збагачувати словниковий запас.

Обладнання: тексти міфів про Геракла, копії зображення Геракла в античних пам'ятках (Маленький Геракл душить змія. Статуя II ст.до н.е.; Геракл душить немейського лева. Малюнок на вазі; Геракл б'ється з триголовим велетнем Геріоном. Малюнок на вазі; Геракл бореться з Антеєм. Малюнок на вазі; Геракл приносить ерімантського кабана Еврісфеєві. Малюнок на вазі).

 

                                       Хід уроку:

1 .Повідомлення теми, епіграфа уроку.

2.Слово вчителя.

Персонажів давньогрецьких легенд ми називаємо героями. Зазвичай це були сини богів, народжені звичайними жінками. Герої були наділені нелюдською силою та зростом, любили війни, всілякі пригоди докладали чимало зусиль в ім'я всього людства, улюбленої країни чи міста. Але вони суттєво відрізнялися один від одного за своєю сутністю та походженням. Сьогодні ми познайомимося з одним із найвидатніших, найулюбленіших героїв Давньої Греції - Гераклом. Про нього співали пісні і складали театральні п'єси. Йому, нарівні з богами, по всій Греції будувалися храми, алтарі, ставили статуї. Йому приносили жертви, на його честь відбувалися ігри. Геракла зображували оголеним сильним чоловіком, у латах або лев'ячій шкурі, накинутій на голі плечі.

3.Переказ міфів про Геракла. (Один з трьох учнів, які готували розповідь про народження Геракла виходить до дошки і переказує історію народження героя. Двоє учнів, які теж готували дома цей уривок, ставлять запитання до цього ж сюжету доповідачеві, котрі вони заготували дома. Учень біля дошки дає відповідь коментованим читанням уривків з тексту).            

 

 Вчитель.

-Де і як народився Геракл? Розкажіть про його батьків.

-Як Амфітріон зрозумів, що Геракл - особлива, надзвичайна дитина?

-Хто став на заваді Гераклові народитися царем Аргоса?

Наступна група учнів таким же чином повідомляє класу та коментує розділ «Гераклова юність», і так далі . Кожна група перекаже і представить міф, котрий вона приготувала.

Вчитель.

•      Яку героїчну освіту отримав юнак? Де минали його юнацькі роки?
•      Чому Геракл вбив свого вчителя музики та співів, а суд виправдав його?

 

    Міф «Немейський лев».

Вчитель.

•      Як трапилось, що розумний і мужній Геракл був на службі у нікчемного і боязливого царя Еврісфея?
•      Розкажіть як немейський лев діймав людей із навколишніх сіл?
•      Із якою зброєю Геракл вирушив на велетенського лева?

  

Міф «Кіренейська лань».

Вчитель.

•      Чи шкода було Гераклові полювати на золоторогу лань?
•      Чому лань знову опинилася на волі?

. 

Міф «Авгієві стайні».

Вчитель.

•      Розкажіть, які були стайні у царя Авгія?
•      Чому Геракл спочатку відмовився чистити їх, а потім погодився? Як ви вважаєте, чистити стайні - подвиг?
•      Яке рішення приймає Геракл, щоб виконати це завдання? Про які риси характеру Геракла свідчить обране ним рішення?

 

Міф «Іпполітин пояс».

 Вчитель.

•      Від кого походило войовниче плем'я жінок - амазонок?
•      Як на вашу думку, чому цариця Іпполіта сама віддала пояс героєві?

- Чи планував Геракл починати бій з амазонками?

4.Підсумкова бесіда.

Домашнє   завдання.    За   текстом    міфу    підготуйте    усно    порівняльну характеристику Геракла та Еврісфея.

 

Важливим також є принцип взаємодії методів. Так, вищеназвані методи можуть застосовуватися у 6 -11 класах відповідно у взаємодії зі змістом курсу кожного класу, та рівнем загального розвитку учнів. Кожен метод, що займає особливе місце у стимулюванні пізнавальної діяльності учнів, в розвитку   їх   умінь   і   навиків,   по-своєму   необхідний.   Різні   прийоми репродуктивного методу органічно вплітаються в хід занять, так, як повідомлення необхідні школярам для сприйняття та розуміння твору.

На вибір методів, а особливо на їх поєднання в процесі уроку впливає вік учнів. Чим молодші школярі, тим менш стійкою є їхня довільна увага, тим швидше вони втомлюються від одноманітного виду діяльності. А так, як вивчення міфів припадає саме на 6 клас, виникає необхідність у чергуванні та поєднанні всіх методів навчання. Для глибокого та повного засвоєння учнями курсу необхідно, щоб на уроці вони були задіяні у самі різноманітні види роботи, пов'язані з усіма методами навчання.

Саме тому пропонується ще один урок, в якому поєднані всі три методи, що є найбільш ефективним для учнів 6-го класу.

 

 

Тема.  Міф про  Дедала та Ікара.  Уславлення  винахідливості           людського    розуму.

 «Герой — це людина, яка у відповідальний момент робить те,

що необхідно в інтересах людства».                                                            

Юліус Фучик

 

Мета: осягнути ідейно-художній зміст міфу «Дедал та Ікар»; працювати над розвитком навичок індивідуального читання, усних          відповідей за змістом прочитаного;  виховувати  прагнення  дітей  до  втілення  найсміливіших  і найпрекрасніших мрій, волелюбність, вміння знаходити вихід із скрутного становища.

Обладнання: фонозапис міфу «Дедал та Ікар», малюнки: «Дедал та Ікар».Римський рельєф з грецького оригіналу. Іст.до н.е. Вілла Альбані. Рим, П.Соколов. «Дедал прив'язує крила Ікару». Москва. Третяковська галерея», «Кносський замок на Криті. XVI ст. до н.е.», текст вірша   «Грецький міф» Віталія Коротича, запис «Адажіо» Т.Альбіноні.

                                                     

                                                   Хід уроку.         

1 .Повідомлення теми, епіграфа уроку.

2.Слово вчителя.

Вчитель  повідомлює тему  уроку та  відкриває  дошку  і заготовленими  репродукціями малюнків.Учні слухають міф про Дедала та Ікара фонозапису.

           Бесіда (на розуміння почутого міфу).

1 .Чим прославився Дедал в Афінах?

2.Як потрапив Дедал на Кріт? Чому стала можливою зустріч царя  Міноса з афінським митцем?

3. Мінос щиро зрадів Дедалові, бо слава митця давно вже досягла критських берегів», - розповідає міф. Знайдіть і зачитайте рядки твору, що Дедал мав великий талант різьбяра і будівничого.

4.Розкажіть про перебування Дедала на Криті. Чим він уславив там своє ім'я?

5.Як ви думаєте, чому Дедал ніяк не міг забути далекої батьківщини? Що він надумав і зробив для того щоб повернутися на рідну землю? (Вчитель демонструє репродукцію П.Соколова «Дедал прив'язує крила Ікару»).

6.Чому Ікар забув батькові слова: «Будь слухняний, не шукай власної дороги, а лети просто за мною»?

7.Чому втіленням одвічної мрії людства про крила став не  розумний і розважливий Дедал, а неслухняний, завзятий хлопець Ікар?

8.Якою була подальша дорога Дедала на батьківщину?

9.Чи пам'ятають люди великого митця?

(Людям лишилися його прекрасні споруди і статуї, в Афінах від нього пішов рід митців Дедалідів, а слава його не згасла і досі).

            

Вчитель пропонує учням розгадати невеликий кросворд по міфу про Дедала та Ікара.

1 .Місто, в якому за сивої давнини жив Дедал.

2.1м'я талановитого учня Дедала, який загинув, зірвавшись зі скелі.

3.Назва острову, до якого дістався Дедал після вигнання з Афін.

4.Як звали страховисько - сина царя Міноса?

5.Як називався хитромудрий палац з поплутаними переходами, збудований для Мінотавра?

6.Як звали сина Дедала?

7.Що змайстрував і почепив собі та сину Дедал, щоб летіти через море?

8.Що розтопилося на крилах Ікара, коли він занадто близько наблизився до Сонця?

Вчитель. Життя рухається вперед тому, що є на світі відчайдушні мрійники, які не бояться переступити давно віджилі закони, звичаї, традиції, щоб іти далі та вести за собою людство. Це їм належать найгеніальніші твори мистецтва, це вони зробили найбільші відкриття в науці... Цим мудрим сміливцям завжди було найважче, доля Ікара чекала на багатьох з них. Та їх ніщо не лякало і ніщо не могло зупинити. Про це розмірковує у вірші «Грецький міф» сучасний український поет Віталій Коротич.

(Звучить вірш під мелодію «Адажіо» Томазо Альбіноні)

 Дедал Ікару ладнав до тіла

Крила прекрасні з пір^їн орлиних...

І диво - людина в небо злетіла,

Крилатий юнаку безмежність лине...

Туди, де хмари, боги і гори.

Де світла потоки зливалися в ріки.

Боги шепотіли: «Помреш у горі.

Помреш. Забудуть тебе навіки... «

До сонця він тяг окрилені руки,

Ще ...вище... хай дуж:і не дозволяли...

І каруселлю над ним круж:ляли.

Кричали про мудрість божої кари.

Що він істота в небі стороння.

Сідало сонце. Нові Ікари

Здіймались вгору крізь гайвороння...

Домашнє завдання. Підготуватися до заключного уроку-гри за темою «Міфи Стародавньої Греції».

 

Задача методичного осмислення міфів у школі полягає не тільки в пошуку нових форм та методів, а в пошуку методологічної основи, на якій може базуватися методика вивчення міфів.

Оскільки, урок літератури передбачає взаємодію різного роду між книгою та ії читачем, можна передбачити, що такою методологічною основою повинні стати знання соціально-психологічних та читацьких особливостей підлітка – суб’єкта сприйняття літератури. Це означає, що методика роботи з міфами повинна бути організована таким чином, щоб читач, з однієї сторони, мав можливість проявити себе, задовольнити потребу в самовираженні, а з іншої - допомогти йому у відкритті духовного потенціалу міфологфчних творів. Не знаючи творів доби античності, учні не зможуть осягнути ідейний зміст багатьох творів письменників пізнього періоду, не зрозуміють, чому до античної літератури зверталися і звертаються митці слова, чому цілі літературні напрями сповідували античні ідеали.

 

Серед  інтерактивних  форм роботи  на  уроках  світової  літератури особливою популярністю користуються ігрові форми.

Враховуючи психолого-вікові особливості шестикласників, урок по вивченню міфології Давньої Греції може бути проведений у формі гри «Що? Де? Коли?» чи «Щасливий випадок», ефективною формою роботи може стати конкурс на кращого знавця міфології чи командна гра «Лабіринт» та багато чого іншого може створити творча уява і фантазія вчителя.

Знаючи, що діти середнього шкільного віку люблять малювати, потрібно широко використовувати цю здатність у процесі навчання. Не тільки влаштування конкурсу на кращу ілюстрацію до античного твору чи створити виставку найкращих робіт учнів, а й проведення уроку може спиратися на ті самі ілюстрації учнів. Єдине, потрібно скерувати творчі можливості учнів у відповідному напрямку. Наприклад, міф про Прометея чи Геракла можна викласти у формі «Ілюстрованої казки», де кож:ен епізод відображений у формі малюнка. Іще одна перевага - така форма проведення уроку надасть можливість постійно утримувати увагу учнів на матеріалі, що вивчається, адже вони не тільки почують міф, а й побачать його і тому краще запам’ятають. Малюнки будуть різними, і учні не тільки побачать творчі здібності своїх однокласників чи учнів попередніх років, а й зможуть оцінити і порівняти: хто з худож:ників-початківців найкраще відобразив певний епізод.

Використання різноманітних таблиць, опорних систем-конспектів під час викладання розділів і тем, пов’язаних із античною літературою також підвищують ефективність засвоєння учнями матеріалу уроку. Матеріал систематизується, концентрується у вигляді стислих і точних тез. Це розвиває в учнів вміння виділяти головне з цілого та стисло, але змістовно його формулювати. Таку роботу можна проводити як у середніх класах, так і у старших. Підвищують ефективність викладання і засвоєння учнями матеріалу і так звані уроки-театралізації. Учні охоче беруть участь у створенні театрального дійства: пишуть сценарії, вчать ролі акторів, допомагають у оформленні вистави - створюють декорації, добирають музику та часто стають режисерами самостійно створеного спектаклю. Таку форму роботи можна обрати при вивченні давньогрецької драматургії (Есхіл «Прометей закутий») чи літератури модернізму (Гамсун «Пан», Шоу «Пігмаліон»).

Близькою до театралізації формою роботи мож:е стати інсценування творів чи окремих його епізодів. Так, під час вивчення байок античних авторів /Езопа, Федра, Лафонтена/ можуть обіграти їх. Краще, якщо це буде у костюмах.

Не слід також  забувати про інтегровані уроки (світова література - українська література, світова література — історія, світова література - образотворче мистецтво, світова література — музика тощо) при вивченні тем і розділів, пов’язаних з античною літературою. Так можна разом із вчителем української літератури провести урок за поемою Вергілія «Енеїда» та травестією І. Котляревського «Енеїда», чи уроки-зіставлення образу Прометея у творчості Есхіла, Гете та Шевченка, Малишка або образу скнари у творах Бальзака, Пушкіна, Гоголя та Карпенка-Карого «Мартин Боруля», образу Орфея у Рільке та Лесі Українки; можна провести паралелі у творах Гамсуна «Пан» та Коцюбинського «Тіні забутих предків», а також: «Пігмаліон» Шоу та «Ніна Мазайло» Куліша.

 

                    

 

 

 

 

 

                                                        

  Додаток № 1

                 

                  СЛОВНИК АНТИЧНИХ  ТЕРМІНІВ  ТА  ІМЕН

 

 Боги - надприродні могутні істоти, найважливіші міфологічні персонажі, які покровительствують людині і керують всім існуючим порядком у всесвіті.

«Буколіки» - /42-39 РР.до н.е./ - поетична збірка, перший значний твір Вергілія. Складається з десяти віршів /еклог/, написаних гекзаметром у жанрі ідилічної поезії.

Галатея - 1.Морська німфа, дочка Нерея, уособлення стишеного моря. Галатея покохала чабана Акіда, якого через ревнощі вбив Поліфем; 2.Дружина Лампроса з Феста на Кріті. Народивши дочку, приховала її стать від чоловіка, який очікував сина. Пізніше богиня Лето обернула дівчинку на хлопчика; 3.Кохана Пігмаліона.

Гекзаметр - /гр. -шестистопний/ - класичний розмір вірша в античній епічній поезії. Віршовий рядок складається з шести стоп, кожна стопа з довгих / - / та коротких / / складів. Остання строфа рядка здебільшого двоскладова: спондей / - - / або трохей / - /з паузою перед наступним рядком. У середині рядка робили цезуру / II /, яка поділяла рядок на два піврядки.

«Георгіки» - / 36-29 рр.до н.е./ - дидактична поема Вергілія, присвячена мистецтву давнього землеробства. Поема була написана замовлення Мецената. Основна тема - людська праця.

Геракл /Геркулес/ - найпопулярніший з героїв Греції, син Зевса і Алкмени, дружини Амфітріона. Його ім'я означає «той, хто звершує подвиги на перекір Гері».

Герої - напівбоги, уособлення сили, посередники між людьми та богами, добродійники грецького народу , фундатори грецьких міст і засновники держав. Герої лише частково походили від богів /Ахілл, Геракл/.

Деміург /Культурний герой/ - персонаж, який здобуває чи створює для наступних поколінь людей предмети матеріальної чи духовної культури.

Духи - міфологічні істоти, які знаходяться у постійному контакті з людииною. Вони можуть бути явищами природи - і це свідчить про пантеїзм - одухотворення богів; чи покровительствують роду, племені людини - і це свідчить про тотемізм - уявлення про те, що рід людський розпочався від якоїсь тварини чи рослини, чи явища природи.

Епос - рід художньої літератури, для якого характерна розповідна, сюжетно-описова форма відображення життя, розкриття характерів - через їх дії та вчинки в різноманітних обставинах, широкомасштабне відтворення дійсності. У вузькому розумінні - епос - це народні пісні, поеми, що їх виконували в Стародавній Греції.

Олімп - священна гора в північній Фессалії, яку давні греки вважали місцем перебування богів.

Першопредки - прародителі, перші люди, що населяли землю.

Плавт Тіт Макк /250-184 рр.до н.е./ - видатний римський комедіограф. У давнину йому приписували 130 комедій. Джерелом для них стала «середня» та нова аттічна комедія.

Сатири - у грецькій міфології демони родючості, разом із селенами входили до почту Діоніса. Вкриті довгим волоссям, мають кінські копита і хвости, але тіло і голова такі як у людей. В елліністичну добу вважалися супутниками Пана, їх зображають подібними до цапів.

Трикстер- антіпод деміурга, коїть негативні вчинки; шахрай,пустун.

Додаток №2

 

Перше покоління олімпійських богів
                                   Уран .

 

         Рея = Кронос

 

 Гестія   Деметра   Гера  Аїд  Посейдон   Зевс = Гера

 

 

           

 

Афродіта

 

Ім'я	Батьки	Сфера впливу
Аполлон	Зевс і Лето	Бог світла та мистецтва
Арес	Зевс і Гера	Бог війни
Артеміда	Зевс і Лето	Богиня мисливства та Дітородження
Афіна	Зевс і Метіда	Богиня мудрості
Афродіта	Уран	Богиня любові та пристрасті
Гера	Кронос і Рея	Богиня шлюбу; дружина Зевса
Гермес	Зевс і Майя	Бог спілкування; вісник богів
Гестія	Кронос і Рея	Богиня домашнього вогнища
Гефест	Гера	Бог ремісництва; божествений Коваль
Деметра	Кронос і Рея	Богиня плодороддя та врожаю
Діоніс	Зевс, Персефона і Семела	Бог вина та веселощів
Зевс	Кронос і Рея	Верховне божество, правитель Небес
Посейдон	Кронос і Рея	Повелитель морів

                                               

 

 

 

Література:

 

 

1.    Вивчення літератури народів світу у школі,.Київ, «Освіта»,1992

2. Восприятие учащимися літературных произведений и методика                   школьного анализа (под ред.Докусова А.М).,М, «Просвещение» ,1974

3.  Губанова М.И  Воспитание культуры чтения.Л.,1980

4.  Зарубежная литература для детей и юношества (под ред.

     Гражданской З.Т.), М.,  «Просвещение»,1973

5. Зарубіжна література ранніх епох. Античність.Середні віки. Відродження.      (під ред.Прокаєва Ф.І.), «Вища школа», 1994

6.  Історія грецької літератури, т.1, М.,1991

7.  Мифы народов мира. Энциклопедия ,т.1,2 ,М.,1981

8.  Підлісна Г.Н. Світ античної літератури.,Київ, «Наукова думка»,1981

9.  Словник античної міфології (укл.Козовик І.Я.,Пономарів О.Д.), Київ,      «Наукова думка», 1989

10. Колпинський  Ю.Д.   «Велика спадщина античної Еллади”,

       М.Изобразительное искусство, 1977

11. «З давньогрецьких міфів Троянського циклу» ж. «Всесвітня література» № 9, 2001

12. Гловацька К.І «Міфи Давньої Греції». - К., 1977

13.  Немировський О.Й. «Міфи Древньої Еллади». -М., 1992,

греків і римлян. - К., 1977.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                    Зміст

   

1. Поняття «міф» і «міфологія» в філософії, історії та літературознавстві…………………………………………................… 3

.

2. .Вплив античності на історико-літературний процес від

          найдавніших часів до сьогодення…………………………….............5

 

3. Давньогрецька міфологія………………………................……….………8

 

 

5. Міфологічна основа творів античних митців.  Гомерові  «Іліада» та «Одіссея»……………………………………………………...……...…18

 

 6.  Методи і форми роботи при вивченні міфів…………………...........…21

 

7. Додатки.........................................................................................................34

 

8.  Список рекомендованої літератури..........................................................37

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДЛЯ НОТАТКІВ