Посібник "Громадянська відповідальність на уроках української мови та літератури"

Донецький обласний інститут післядипломної

педагогічної освіти

Донецької обласної державної адміністрації

 

Управління освіти

Краматорської міської ради

 

Краматорська українська гімназія

   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Навчально-методичні

знахідки вчителів

 

 

Краматорськ

 

2020

 Укладачі:

Міщенко Н.А., учитель-методист української мови та літератури Краматорської української гімназії;

Савчук І.Г., учитель-методист української мови та літератури Краматорської української гімназії.

 

  Ухвалено на засіданні міської методичної комісії вчителів української мови та літератури м. Краматорськ. Протокол №3 від 04.02.2020 р.

 

  Посібник містить вправи та розробки уроків з української мови та літератури, які сприяють формуванню національної свідомості, розвитку духовної культури школярів та демонструють упровадження наскрізної змістової лінії «Громадянська відповідальність» на уроках української мови та літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 Громадянська відповідальність – це свідоме ставлення особистості як члена суспільства до його вимог, уміння відповідати  за власне життя, дії, учинки. Ознаками громадянської відповідальної особистості є активна життєва позиція, усвідомлене ставлення до виконання свого громадянського обов’язку, самостійність та наполегливість, самоаналіз, самоконтроль, самоорганізація, чесність, готовність відповідати за власні вчинки тощо.

 Наскрізна лінія «Громадянська відповідальність» забезпечує розвиток соціальної й громадянської компетентностей, розкриває сутність поняття «відповідальний громадянин», визначає вектори діяльності такого громадянина. Метою реалізації наскрізної лінії «Громадянська відповідальність» на уроках української мови та літератури є формування відповідального члена громади й суспільства, який розуміє принципи й механізми його функціонування, а також важливість національної ініціативи. Ця наскрізна лінія  реалізується через колективну діяльність: дослідницькі роботи, роботи в групі, проекти тощо, яка розвиває в учнів готовність до співпраці, толерантність щодо різних думок, способів діяльності.

За роки навчання в школі разом із предметною підготовкою учні мають оволодіти ключовими компетентностями, які передбачають їх особистісно-соціальний розвиток і формуються на міжпредметній основі. Саме громадянська компетентність як ключова має міждисциплінарний характер і спрямована на соціалізацію особистості, набуття навичок співіснування  та співпраці в суспільстві, дотримання соціальних норм і правил.

Сьогодні актуальним є питання практичного забезпечення нової системи громадянського виховання, мета якого полягає у формуванні в учнів комплексу громадянських якостей, глибокого розуміння ними належності до українського народу, до своєї Батьківщини, готовність відстоювати й захищати її інтереси, реалізовувати свій потенціал на благо України. Набуті на уроках української мови  та літератури особистісні якості, знання, вміння й навички не лише забезпечують основу навчання та виховання  учнів, а й значною мірою визначають особливості практичної, громадської та професійної діяльності дорослої людини.

  Для реалізації наскрізної лінії «Громадянська відповідальність» на уроках української мови та літератури  вчителями-україністами  Краматорської української гімназії використовуються різні ресурси: інноваційні технології,  методи, форми,  прийоми та засоби навчання.

 

Ресурсне забезпечення реалізації наскрізної змістової лінії «Громадянська відповідальність» на уроках української мови та літератури

 

 

 

 

 

•                   інтегроване

 навчання;

•                   критичне

мислення;

•                   проектне

 навчання;

•                   проблемне

 навчання;

 

•                   змішане

 навчання;

         перевернуте навчання

 

 

 

 

Міщенко Н.А.

Тема. Остап Вишня. Життєвий і творчий шлях.

Інтерактивна вправа «Чотири кути» за творчістю О. Вишні

 11 клас

Інструкція

1.                      У різних кутках класу розміщено таблички з написами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Пересуваючись по класу, учні обирають запис у куті, погоджуючись із певним твердженням,  обґрунтовують свій вибір, висловлюють свої думки.
3. Слухаючи одне одного, учні можуть змінити думку.

Методична цінність 

Інтерактивна вправа «Чотири кути» сприяє розвитку критичного мислення, соціальної, комунікативної та громадянської компетентності.

Підсумок вправи

 «Треба любити людину більше, ніж самого себе. Тоді тільки ти маєш право сміятися. І тоді тільки людина разом з тобою буде сміятися із себе, із своїх якихось хиб, недоліків, і буде такий дружній, такий хороший сміх. Той сміх, що не ображає, а виліковує людину».

Савчук І.Г.

Тема. Просте ускладнене речення. Узагальнення й систематизація вивченого.

Інтерактивна вправа «Творче моделювання»

                                                      8 клас

                                                         Інструкція

                                                      Консонантизм

Методична цінність

             Вправа тренує увагу, розвиває аналітичні здібності, кмітливість, удосконалює правописні навички учнів, зміцнює зацікавленість навчанням.

1.Прочитайте прислів”я, яке перегукується з темою твору, аби зрозуміти,  з реченнями якого тексту ми будемо працювати сьогодні.

                      Шрк   пнськ  стп  , а   лдм  н  нх  тсн .

                  (Широкі панські степи, а людям на них тісно.)

                                               Порушена послідовність

Методична цінність

Вправа дає змогу комплексно повторити ключові моменти вивченого матеріалу, привчає учнів працювати злагоджено, з урахуванням навчальних можливостей і рівня знань кожного.

1.Записати цифровий код логічної послідовності розвитку сюжету повісті «Дорогою ціною» .

2.Розмістити речення так, як відбуваються події у творі, користуючись інструкцією:

а) просте неускладнене речення;

б) просте речення, ускладнене порівняльним зворотом;

в) просте речення, ускладнене однорідними присудками;

г) просте речення, ускладнене однорідними підметами з узагальнюючим словом;

д) просте речення, ускладнене відокремленою обставиною та відокремленим означенням;

е) просте речення, ускладнене відокремленою обставиною та однорідними присудками;

є) просте речення, ускладнене однорідними присудками та вставним словом;

ж) просте речення, ускладнене однорідними присудками;

з) просте речення, ускладнене звертанням;

и) просте речення, ускладнене однорідними присудками;

Речення

1.Соломія підійшла до ставка, скочила в човен і почала шарити на днищі.

2.Два дні і дві ночі сиділи вони тут, ховаючись від козацьких пікетів, розкиданих по лівому березі Дунаю.

3.Сивий дід гріє свою бороду біля вогню і слухає розмову вітру.

4.Річкою текло вкраїнське селянство, мов талії води під теплим подихом весни.

5.Половина мене лежить на дні Дунаю, а друга чекає й не дочекається, коли злучиться з нею…

6.Знов мене кличеш, Соломіє?

7.В один мент відчув Остап усі кривди й знущання і, твердо упираючись ногами в не панщизняну землю, затис кулак і погрозив на той бік річки.

8. Дорого заплатив я за волю, гірку ціну дав…

9.Усе мені гидке: і чоловік, і панщина, й життя моє безщасне…

10.Турецький човен теж виплив на середину, певно, хотів покористуватися силою течії.

11.Діялось се в тридцятих роках минулого століття.

Код: 1141927103685

Підсумок вправи

Утвердження особистої свободи як однієї з необхідних умов існування справжньої людини, уславлення мужності, сили волі героїв у боротьбі з життєвими негараздами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

МІЩЕНКО Н.А.

УРОК-ТОК-ШОУ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

9 клас

Тема. Два гетьмани - дві України (за  історичним романом П. Куліша «Чорна рада»).

Мета: навчити дітей застосовувати набуті знання для аналізу, узагальнення та систематизації вивченого матеріалу, формувати вміння та навички аналізувати прочитаний текст, формулювати свою позицію щодо вивченого матеріалу,  проводити історичні паралелі, розвивати критичне мислення, комунікативну, соціальну й громадянську компетентності, виховувати  патріотизм, любов до літератури, повагу до історичного минулого України.

Наскрізна змістова лінія «Громадянська відповідальність».

Компетентності: комунікативна, соціальна й громадянська.

Інтерактивні форми та методи навчання, використані під час уроку: вільний мікрофон,  вправа «чотири кути», мозковий штурм.

Обладнання: слайди з  ілюстраціями до роману «Чорна рада», портретами

Я. Сомка та І. Брюховецького.

Тип року: ток-шоу, урок узагальнення та систематизації вивченого матеріалу.

Випереджальні завдання: підготувати історичні довідки про Якима Сомка та Івана Брюховецького.

Організація освітнього простору:  у кожному куті класу на стіні висить вислів, біля кожного вислову стоять столи й стільці.

Епіграф до уроку:

Воскреснеш, нене, встанеш з домовини... Тебе я словом правди привітаю,

І розіллється слава України по всій вселенній, од краю до краю.

П .Куліш 

Перебіг уроку

І. Організаційний момент. Мотивація навчальної діяльності.

 Учитель: любі діти, прошу звернути увагу на епіграф до нашого уроку. Письменник мріяв про процвітаючу,  незалежну Україну, яка славитиметься на весь світ освітою, високою культурою, талантами, згуртованістю нації. Куліш хотів, аби до влади прийшов справжній патріот, який зробить усе для розквіту нашої землі, але для цього таки треба винести певні уроки з історії, яка рухається, як відомо, спіралеподібно. Сьогодні  під час ток-шоу кожному з вас надається чудова можливість на основі прочитаного історичного роману П. Куліша «Чорна рада» усвідомити ці уроки історії, з’ясувати, проаналізувати, які можливості були в українців на шляху історичного розвитку нації, що втрачено й чому, що набуто в результаті виборів гетьмана, як відбилося це на подальшому історичному розвитку України.  На наше ток-шоу ми запросили трьох експертів, які будуть висловлювати свою позицію, запрошуючи в такий спосіб вас до дискусії. Прошу активно долучатися до процесу обговорення. Перед початком ток-шоу попрошу вас обрати певну позицію (інтерактивна вправа «Чотири кути»). У чотирьох кутах нашої аудиторії є твердження, які ви маєте уважно прочитати й обрати саме те, з яким ви на даний момент погоджуєтеся, відповідно сівши біля цього вислову.  Якщо  під час нашого ток-шоу ваша думка зміниться, то можете пересісти туди, де розміщено вислів, з яким ви погоджуєтеся наприкінці уроку, при цьому обґрунтовуючи свою позицію. Ті, у кого думка не зміниться, теж обґрунтовують свій вибір.

 

 

 

 

 

 

 

ІІ. Основна частина.

Дозвольте розпочати  наше ток-шоу. Для обговорення пропонується І питання:

Які політичні ідеали сповідували Яким Сомко та Іван Брюховецький?

Есперти висловлюють свої думки:

-  Яким Сомко – справжній патріот, який мріяв про єдину соборну Україну, звільнення її від будь-якої колонізації: чи то польської, чи то російської. Саме тому він хотів стати не наказним, а обраним гетьманом України, щоб «зложити докупи два береги Дніпрові, щоб приклонились під одну булаву», «… одтиснути ляхів до самої Случі». Сомко – мудрий державний діяч, який дбає про долю України;

  - Іван Брюховецький – зрадник інтересів України, підла, підступна, облудлива людина, яка для досягнення своєї мети – здобуття гетьманської влади – не цурається нічим: він бреше низовому козацтву про привілеї, іде на угоду з московським царем в особі князя Гагіна, готовий здати Україну підступному ворогові, аби тільки потримати гетьманську булаву у своїх руках;

 - відсутність державницького підходу в одного з претендентів на гетьманську булаву й палке бажання побудувати міцну соборну країну в іншого, на жаль, не змогли побачити довірливі запорожці-низовики, від кого залежали ці вибори. У Брюховецькому вони бачили «свого», бо він три роки жив на Січі. У Сомкові вони  бачили представника козацької верхівки, яка не  вважала за потрібне дослухатися до думки січовиків.

До обговорення запрошуються всі охочі, використовуючи відомості про героїв за текстом роману та з історичних джерел:

-                     Яким Сомко та Іван Брюховецький – розумні й далекоглядні політики, тільки цей розум і далекоглядність кожен із них спрямовує  по-різному: один - на користь держави, інший – на власну користь;

-                     прагнути до влади можна з різних причин та з різною метою: Яким Сомко, якого наказним (тимчасовим) гетьманом обрала козацька старшина, хотів повної влади, аби вирішити стратегічні для України задачі: зробити її соборною й незалежною, дотримуючись переяславських угод із московським царем Олексієм Михайловичем щодо спільних оборонних питань.  Іван Брюховецький, якого свого часу Юрко Хмельниченко послав на Січ до низового козацтва, щоб прихилити його на свій бік і забрати булаву у Виговського, не думав ані про Україну, ані про владу Юрка Хмельницького, а лише про власну вигоду, тому наділений розумом, маючи за плечима Києво-Могилянську академію, добре проаналізував ситуацію й дійшов висновку, що низове козацтво може стати в пригоді і йому, коли він надумає обиратися гетьманом;

  - оскільки «Чорна рада» - це художній твір і автор має право дещо ідеалізувати свого улюбленого героя, то він фактично робить його рупором своїх політичних ідей, але при цьому слід зазначити, що Сомко припустився стратегічних помилок: не слід було ігнорувати низове козацтво, бо козацької верхівки мало, а січовиків багато. Серед  козацької старшини, на превеликий жаль, теж надто багато або тих, кому «своя сорочка ближча до тіла», або свідомих зрадників України.

 Учитель: для обговорення пропоную друге питання.

 За двома претендентами на гетьманську булаву стояло дві України, тобто ми можемо собі уявити, якою б мала бути наша держава в разі перемоги кожного з них. Що втратили українці й чого набули після перемоги Брюховецького?

Експерти:

-                     Україна за часів правління Брюховецького – бідна, принижена, зраджена земля, яка, немов жебрачка, стоїть на колінах перед підступним північним сусідом, а всередині самої України немає єдності та згуртованості. Пани чубляться за владу, а пригнічений народ мовчить;

-                     поразка Сомка – це найгірше, що могло статися з Україною на той момент: утрата можливості стати соборною державою ще в XVII столітті, вибудувати правильно відносини з Росією на партнерських засадах, рівноправних умовах. Наслідки катастрофічні: тотальна русифікація, удар по кореню нації, історичній пам’яті тощо;

-                     після перемоги Брюховецького українці набули досвіду, який би мав убезпечити наступні покоління від помилок, але, на жаль, цього не сталося.

До обговорення долучається аудиторія:

-                     на мою думку,  автор,  змальовуючи Брюховецького й Сомка, дає нам зрозуміти, як виглядатиме Україна  в разі перемоги того чи іншого претендента: презентабельно, багато, красиво чи вбого, потворно й злиденно;

-                     якщо б переміг Сомко, то Україна не була б пошматована різними ворожими імперіями на декілька століть, не зазнала б покатоличення, русифікації,  кріпацтва, безграмотності. Єдина велика країна – це не просто мрія Якима Сомка,  а ще міцна держава в центрі Європи, яку б мали визнавати не лише друзі, а й вороги;

-                     Україна за часів Брюховецького – це одвічна мрія північного сусіда:  пошматована, роз’єднана, злиденна, принижена, обкрадена, обдурена й мовчазна. І якщо Сомко думав про майбутнє України, то Брюховецький думав лише про владу й гроші,  абсолютно не замислюючись про наслідки свого правління для держави.

Третє питання для обговорення.

 У чому полягає актуальність порушеної сьогодні проблеми й твору в цілому? Які історичні паралелі ви можете провести?

Експерти:

-                     на превеликий жаль,  проблема «Два гетьмани – дві України», як і роман П. Куліша в цілому, актуальні й зараз:  за  майже двадцятивосьмирічну історію незалежної України кожного разу  під час виборів Президента ми опиняємося перед вибором, подібним  до того, що був за часів Руїни. І як не гірко це визнавати переважно обираємо не того, хто, як Сомко, дбатиме про  державні інтереси, а, піддавшись дешевим обіцянкам,  укотре приводимо до влади «чергового Брюховецького» - і виглядає смішно, і краде нещадно, і про народ не думає,  а лише про себе;

-                     але найгірше в цій ситуації, що ми самі у такий спосіб пишемо історію нашої багатостраждальної держави, не робимо жодних висновків, не усвідомлюємо уроки, які нам подає історія;

-                     мабуть, варто замислитися над тим, що обираючи очільника держави,  ми обираємо майбутнє своє й своїх дітей, а це означає велику відповідальність.

До обговорення долучається аудиторія:

-                     на мою думку, не так просто розібратися,  правильний вибір ми робимо чи ні, бо обіцяє, як Брюховецький, багато хто. Досвідчених, загартованих у боях козаків Іванець легко обвів кругом пальця й підступно взяв владу;

-                     колись, на початку дев’яностих років, Україна була перед подібним вибором: Чорновіл чи Кучма. І це вплинуло на подальший історичний розвиток нашої держави: можливо,  ми жили б зараз в іншій державі. Але історія не має умовного способу, тому сталося, так , як сталося: за цю помилку нам довелося заплатити доволі високу ціну;

-                     якби тоді, на початку дев’яностих, нація пішла за інтелігенцією, а не   керівниками своїх підприємств, які підтримали Кучму, то ми б мали вже тоді країну європейського зразка.

ІІІ. Рефлексія ( завершення вправи «Чотири кути»).

Учитель: діти, дякую за змістовну, дуже цікаву дискусію й пропоную вам ще раз уважно проглянути вислови, з якими ви погодилися на початку нашого ток-шоу. Якщо ви змінили свою думку, прошу пересісти й обґрунтувати свою позицію.

IV. Домашнє завдання.

 Створіть політичні портрети Якима Сомка та Івана Брюховецького за допомогою «хмаринок слів».

МІЩЕНКО Н.А.

Урок української літератури

11 клас

 Тема. «Шістдесятництво» як явище культурологічне й соціальне та внутрішня моральна опозиція до радянського тоталітарного режиму. 

 

Мета: навчити одинадцятикласникiв характеризувати один із найяскравіших етапів літературного процесу ХХ століття в контексті суспільного розвитку, з’ясувати соцiальнi, психологiчнi та полiтичнi витоки національно-визвольного руху 60-90-х років i місце в ньому шiстдесятникiв; розвивати вміння аналізувати історичні факти та факти біографій шістдестників і робити висновки, дискутувати; виховувати патріотизм, повагу до історичної пам’яті нашого народу, формувати високі ідеали.

Обладнання: відеопрезентація, музичні записи, аудіозаписи – читання поезій самим автором, портрет; книги,  фотографії, газетні матеріали,  таблиця «Провiднi iдейнi мотиви у віршах шiстдесятникiв», книжкова виставка « Друге українське Відродження», фільм  «Шістдесятники».

Наскрізна змістова лінія «Громадянська відповідальність».

Компетентності: комунікативна, соціальна й громадянська.

Інтерактивні форми та методи навчання, використані під час уроку: «Мозковий штурм», метод «Мікрофон».

Технологія: інтерактивне, проектне навчання

Тип уроку:  Інтегрований урок української літератури та історії, урок вивчення нового матеріал

Епіграфи: 

Як в нації вождя нема,
Тоді вожді її — поети.

                                                                                                           Є. Маланюк

 

Ще не було епохи для  поетів, але були поети для епох.

                 Л. Костенко

                               

 

ПЕРЕБІГ УРОКУ

 

І. Організаційний момент (відповідно до отриманих  заздалегідь домашніх завдань клас ділиться на  ІІІ групи:  І - історики, ІІ – літературознавці,  ІІІ - творча). Усі учні вдома переглянули фільм «Шістдесятники» (www.youtube.com/watch?v=DidBT2qcfa). І група «Історики» підготувала презентаційний проект «Культурно-політичний процес в Україні в 60-90-х роках ХХ століття», ІІ група «Літературознавці»  підготувала  матеріал про найяскравіших представників шістдесятництва; ІІІ група (творча)  підготувала творчі колажі  «Письменники-шістдесятники – трибуни епохи».

II. Оголошення теми, мети, завдань уроку. Мотивація навчальної дiяльностi учнів (слайд 1)

1. Вступне слово вчителя.

     Сьогодні  ми з вами маємо можливість доторкнутись до дуже цікавої сторінки в історії нашого народу та в історії української літератури, епохи, яку справедливо називають  Другим українським Відродженням. І якщо  згадати період перших дестиліть ХХ століття, то, дійсно, можна провести багато аналогій між цими двома цікавими періодами  в історії нашої держави.

 Питання до класу: чому період  перших двох десятиліть ХХ століття називався українським Відродженням? Чому воно стало «розстріляним»?

Орієнтовна відповідь:  у перші два десятиліття  ХХ століття  з’явилася велика кількість поети в та письменники, які після багатодесятирічного переслідування й цькування рідного слова намагалися відродити його у своїх творах, при цьому створюючи високохудожні зразки, орієнтовані на кращі надбання європейської літератури. Поява цих митців тоді засвідчила, що українська література є, вона розвивається і їй бути. Це було справжнє відродження рідного слова. Але тоталітарний сталінський режим знищив кращих представників української інтелігенції, яких згодом літературний критик Юрій Лавріненко назвав «розстріляним Відродженням».

Учитель л: отже, проводячи аналогію  між першим українським Відродженням та шістдесятниками, яких називають «другим українським Відродженням»  слід зазначити, що й ті, й інші намагалися піднести українську літературу на новий рівень, наблизити її до кращих світових зразків, дати їй новий поштовх для розвитку. Тож, любі діти, приготуйтесь до випробувань:  сьогодні на нас з вами очікує нелегка мандрівка крізь час. Ми вирушимо в минувшину, щоб віднайти там себе, сьогоднiшнiх, щоб глибше пізнати ті, наче недалекі 6О-тi роки, щоб зустрітися з поколінням тогочасних молодих українських митців. У зв’язку із цим спочатку давайте прокоментуємо епіграфи до нашого сьогоднішнього уроку (слайд 2) :

Як в нації вождя нема,
Тоді вожді її — поети. (Є.Маланюк)

 

Ще не було епохи для  поетів, але були поети для епох.

(Л. Костенко)

Як ви розумієте вислів Є.Маланюка та Л. Костенко? Запишіть, будь ласка, тему уроку та епіграфи. Оскільки література, як i мистецтво загалом, має нерозривний зв’язок з історичним процесом, то зрозуміти місце письменства в національно-визвольному русi 60-х років ХХ століття нам допоможуть учні І групи – наші історики, які презентують свій інформаційний проект «Культурно-політичний процес в Україні в 60-90-х роках ХХ століття».

III. Сприйняття i засвоєння учнями навчального матеріалу

Завдання класу (слайд 3)

Уважно вислухавши повідомлення учнів І групи (істориків),  зробіть висновок:  яке ж значення мали «шістдесятництво» та  дисидентський рух в Україні в 60-90-х роках ХХ століття.

1.               Презентація інформаційного проекту учнів І групи  «Культурно-політичний процес в Україні в 60-90-х роках ХХ століття»

Українська культура кінця 1950-х початку 1960-х років розвивалася в умовах хрущовської «відлиги», яка мала значний вплив на всі процеси культурного життя. Послаблення адмiнiстративного тиску, політики самоiзоляцiї, жвавий культурний обмін стимулювали культурне життя, сприяли духовному розкріпаченню.  Суспiльно-полiтичне життя Україні у 1953-1964 роках, пов’язане з дiяльнiстю М.С.Хрущова, проходило під знаком лiбералiзацiї радянського режиму. Воно включало в себе демонтаж сталінської репресивної системи, засудження культу особи Сталіна, часткову реабiлiтацiю жертв масових репресій, послаблення контролю держави над суспiльно-полiтичним життям, розширення прав республік тощо.
       На хвилі періоду хрущовської «відлиги» з’являються «шістдесятники». Хто вони? Покоління інтелігенції, яке пройнялося вірою в оновлення суспільства, торжество свободи і демократії, названо «шістдесятниками», оскільки вершина його творчості припала на початок 60-х років. Своєю творчою діяльністю шістдесятники, маючи високий освітній рівень, художній смак і непересічний талант,  здійснили прорив у системі офіційної радянської культури, розпочали нове українське національне відродження.

В Україні на повний голос зазвучали вірші Василя Симоненка, Ліни Костенко, Василя Стуса, Миколи Вінграновського, Дмитра Павличка, Івана Драча. У прозі заявили про себе Євген Гуцало, Григір Тютюнник, Валерій Шевчук, Володимир Дрозд. У літературній критиці – Іван Дзюба, Іван Світличний, Євген Сверстюк. У малярстві — Петро Заливаха, Алла Горська, Віктор Зарецький, Галина Севрюк. У кінематографі — Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко, Леонід Осика.

На початку 60-х років у Києві центром духовного життя творчої молоді став клуб «Супутник», заснований у 1959 році студентами театрального інституту, консерваторії, а також літераторами та художниками. Очолював його Л. Танюк, активно співпрацювали в ньому М. Вінграновський, І. Світличний, Є. Сверстюк, І. Драч, А. Горська та інші. Шістдесятники були досить активними у Львові, Харкові, на Донеччині. У Львові діяв клуб творчої молоді «Пролісок», у Харкові — гурт молодої, прогресивно налаштованої інтелігенції. Позиція шістдесятників спочатку була лояльною щодо генеральної лінії КПРС, адже молоді люди народилися й виросли за радянських часів, вважали соціалізм найсправедливішим ладом на Землі. Водночас вони бачили, що реальність дуже далека від пропагованого ідеалу, а тому серед них визріла концепція поліпшення соціалістичної системи методом критики її деформацій. Здавалось, така позиція мала б бути підтримана керівництвом країни. Однак прогресивні письменники, художники, режисери були жорстоко розкритиковані. Доклав до цього руку і сам Микита Хрущов. Не всі шістдесятники змогли витримати цей тиск, але найстійкіші не відмовилися від заявлених позицій, поставивши себе поза тоталітарною системою. Так у суспільно-політичному житті країни з'явився самвидав — не підцензурна, офіційно невизнана, заборонена, підпільна література. Починався він із віршів В. Симоненка, Л. Костенко, роману Б. Пастернака «Доктор Жеваго», творів О. Солженіцина, анонімної політичної публіцистики.

Самвидавна діяльність — це форма дисидентства, а дисидентами вважають людей, незгідних із панівною ідеологією, системою, які борються з існуючим ладом.

Дисидентський рух в Україні був започаткований у середині 50-х років. Його виразниками були підпільні групи, організації, окремі особи. Протягом 1954—1959 років в Україні було викрито 229 таких груп, притягнуто до відповідальності понад 2 тисячі осіб. Більшість їх діяла у західних областях України й ідеологічно була близько до ОУН—УПА, орієнтувалася на збройну боротьбу за самостійну Україну.Закриті судові процеси над дисидентами відбувалися майже в усіх областях України.У жовтні 1964 року зняли Хрущова; на його місце прийшов Л. Брежнєв. А в серпні-вересні 1965 року Україною прокотилася перша хвиля політичних арештів. Серед тих, хто потрапив за ґрати, пере­важно були шістдесятники… Почалася ера лицемірства й брехні, доносів і наклепів, закритих судів і публіч­них покаянь, тюрем і спецбожевілень, а то й фізичних розправ, замаскованих під кримінальні злочини. А 4 вересня 1965 року під час прем’єри фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» у київському кінотеатрі «Україна» Іван Дзюба виступив із заявою-протестом проти арештів української інтелігенції. Його підтримали В’ячеслав Чорновіл, Василь Стус, який, незважаючи на крики в залі, голосно вигукнув: «Хто проти тиранії, встаньте!». Відважні піднялися. Решта залишилися сидіти.

Друга хвиля арештів прокотилася 1972 року (тоді забрали В. Стуса, В. Чорновола, Є. Сверстюка, І. Світличного, І. Дзюбу, І. Калинця…).

1980-ті роки — третя хвиля. Розпочалася жорстока боротьба комуністичного режиму з інтелігентами-гуманістами, яких зазви­чай проголошували «буржуазними націоналістами».

Учитель:  яке ж значення мали «шістдесятництво» та  дисидентський рух? (Роздуми учнів узагальнює вчитель)

  (слайд 4)
1. Засвідчив про наявність кризових явищ у радянській системі, сприяв розхитуванню радянської тоталітарної системи, поширенню i утвердженню в народі демократичних iдеалiв.
2. Продовжив традиції національно-визвольної боротьби.
3. Відкрив Україну свiтовi.

4. Досвід та iдеологiчнi напрацювання дисидентів були використані в період перебудови i здобуття Україною незалежності.
5. Із середовища дисидентів вийшла чимала когорта полiтикiв незалежної України.
6. Дисиденти зробили вагомий внесок у розвиток української науки i культури.

Учитель:  з якою літературою ви рекомендуєте додатково ознайомитися вашим однокласниками, якщо вони зацікавилися культурно-політичний процесом в Україні в 60-90-х роках ХХ століття?

(Учні знайомлять із віртуальною книжковою виставкою «Друге українське Відродження», на якій представлені  найбільш визначні твори шістдесятників).

Учитель.  Прошу керівника оцінити роботу  учасників групи, надавши стислий коментар.

2.               Учитель:  пропоную вам  заслухати проект ІІ групи «Літературознавці», які презентують нам матеріал про найяскравіших представників шістдесятництва.

   На тлі тієї доби чітко вирізняються силуети кінорежисера Сергія Параджанова, поетів Василя Симоненка, Дмитра Павличка, Івана Драча, Василя Стуса, художниці Алли Горської.

Алла Горська (на мультимедiйнiй дошці демонструються портрет та  роботи художниці (слайд 5). Напрочуд обдарована людина, художник широких творчих обріїв, живописець, монументаліст, театральний художник, графік. Горіла в житті, як смолоскип, притягувала до себе друзів, як магніт, бо була невимовно жертовна. У своїй творчості не визнавала iдеологiчного замовлення, офiцiозу. Вона душа шiстдесятникiв, рушійна сила усіх зачинань проти сваволі

 та тотального залякування.
У Жовтневому палаці культури, у кiмнатi №13, засідав клуб творчої молоді. Року 62-63-го там виникла комiсiя, котра стала перевіряти чутки про сталiнськi поховання закатованих людей. Перепитували свiдкiв, шукали сліди, які згодом привели до страшних місць Так вийшли на Бикiвню. Дісталися туди втрьох — Горська, Симоненко, Танюк. Місце як місце, хлопчаки грають у футбол. Раптом Василь: «А ви подивиться, чим вони грають!» Маленьким дитячим черепом, простреленим двiчi... Алла пiдiйшла, розплакалась, слів не було. Але i мовчати про це не було сили! Подали Меморандум №2 до міськради, а там його, за звичкою, справно i поховали.  Але вiдтодi почалися активні переслідування Горської: погрози по телефону, не приймали або навіть знищували її роботи. Намагалися ізолювати, навіть радили чоловiковi розлучитися... А вона про себе не думала. Відчувала: гине Україна. У 1965 році підписала колективного листа на ім’я Брежнєва з проханням переглянути несправедливі рішення судів, захистити безвинно засуджених, зокрема, В’ячеслава Чорновола.

 Учитель літератури: як ви думаєте, якою була вiдповiдь офіційної влади? ( метод «Мікрофон»,  думки учнів)

Вiдповiдь була такою: виключити Аллу Горську зі Спілки художників України. Може, боялися кинути до в’язниці, а може, у дію вже був запущений інший план… Якось  озвався із Василькова батько її чоловіка Віктора Зарецького: самотньо, важко, нікому й в хаті прибратися. Алла зранку швиденько зібралася й ... не повернулася. Занепокоєний Віктор приїхав туди — хата зачинена, жодних ознак біди. Та в льосі знайшли Аллу: головою донизу, зі слідами боротьби на обличчі й пробитим черепом. Убили Аллу Горську 28 листопада. Ховали 5 грудня, в день сталінської Конституції. А рік був брежнєвський — 1970-й...

Володимир Івасюк. (Слайд 6)  Сiмдесятi-вiсiмдесятi... Роки «Iвасюкiвського вибуху». З усіх репродукторів лунала пісня «Червона рута». Її талановитий автор і композитор Володимир Івасюк зі своїми друзями — С.Ротару, Н.Яремчуком, В.Зiнкевичем — таки зворушив задрiманi українські душі, які звикли реагувати тільки на чужу мову. За що й поплатився:  1979 року його тіло було знайдене повішеним у Брюховицькому лісі під Львовом. Офіційна версія — самогубство — підлягала сумніву громадськості як тоді, так і тепер. За неофіційною, це було вбивство, виконане КДБ за наказом вищого керівництва СРСР…

Говорити про шiстдесятникiв як про покоління непросто: надто вони рiзнi, ці лицарі Другого українського відродження ХХ століття, ці в’язні iсторiї та власного сумління, яким так часто влада обтинала в польоті крила.

Так як же звучить вона, українська iсторiя другої половини ХХ століття, на голоси поетiв-шiстдесятникiв?

 Ліна Костенко (Слайд 7).

Минуле століття подарувало Україні справжніх лицарів духу, серед яких i велична жіноча постать – мужня, сильна Ліна Костенко. (Демонструється буклет) Шiстдесятi... Ліна у Львові — на судах. Кидає квіти полiтв’язням. Їй крутять руки, вона б’є кулаками по «воронках»...
  Сiмдесятi- вiсiмдесятi... Період вимушеного літературного забуття поетеси...
Дев’яності... Всі кола видавничого пекла: безжально вирубуються строфи Ліни Костенко ( i це після 16 років мовчання!). Удруге оголошує голодовку, маючи при цьому двійко дітей на руках.

Дмитро Павличко (Слайд 8).

"Я син простого лісоруба, гуцула із Карпатських гір", - голосно, з гордістю заявив Павличко свiтовi. Так, він теж гуцул — твердий i завзятий, упертий i несамовитий, чуттєвий i пристрасний, як сама земля, що зродила дух непокори, повстань, бунту:
      Я народився на землі
      Від батька, що орав ту землю.
      Ніколи я не відокремлю
      Себе від хлопської рiллi.
      Із неї виріс я, немов
      Пшеничний колосок зернистий.
      Я тілом — дужий, духом — чистий:
      В мені землі моєї кров..
      Павличко народився опришком, тому й поезія його — це пісня опришкової душі, гнівної, правдивої i нескоренно- гордої, вишитої двома нитками: червоною та чорною.  Позиція тверда i безкомпромісна: «Не шукай ніколи середини, друзям вір, а ворога пали!»   Ніби все надмірно просто, та чомусь закрадаються сумніви: а чи так уже певно відомо, хто — друг, хто — ворог, де —  зло, а де — добро?

Іван Драч (Слайд 9).

Іван Драч увійшов у літературу рвучко i стрімко:
    Так б’ють з сердець протуберанці —
    Повстанці сонця... Біль вмира
    У грандiознiм сонцетанцi,
    В космiчнiм клекоті тортур!
    На рiвнi вічних партитур!

   Найбільший революціонер з-поміж поетичних бунтарів початку 60-х, «вічний єретик» i першовiдкривач нових материків художнього мислення. Він із древнього роду сонцепоклонників i водночас — син космічної доби, тому поезія його сприймається нелегко. За таку відчайдушну, аж поганську сонцелюбнiсть, за нестримне прагнення дійти до суті найбуденніших речей i понять Драча часто вважали диваком.
Саме письменники-шістдесятники - Юрій Щербак, Борис Олійник, Іван Драч - першими зреагували на аварію на ЧАЕС, бо вона стала не просто темою, а болем, скривавленим шматом власного життя. І саме Драч, який не поспішив вивезти своїх дітей з Києва, з високої трибуни IХ з’їзду письменників України у червні 1986 року перший послав прокляття комунiстичнiй системі.

Згодьтеся, вчинок -  вартий поваги! А значить, у цієї людини є чому повчитися!

Василь Стус (Слайд 10).

Життя Василя Стуса схоже на спалах — короткий i яскравий.  У 1970 році Стус промовив останнє слово над могилою по-звірячому вбитої Алли Горської.  Але таких правдивих звинувачень на адресу системи, звичайно, пробачити не змогли. Починається активне, цілеспрямоване цькування письменника. За першим арештом, коли його засудили на 5 років ув’язнення i З роки заслання, послiдував у 1980 другий, нелюдяний, — 10 років табору особливого режиму i 5 років заслання нібито за антирадянську агiтацiю з метою підриву i послаблення радянського суспільного i державного ладу. Проте поет несе свій хрест, ні в чому не дорікаючи долі. Злітає своїм духом у височінь, вірить, що настане той день, коли Україна стане вільною: 

     Народе мій, до тебе я ще верну,
     Як в смерті обернуся до життя
    Своїм стражденним i незлим обличчям.
     Як син, тобі доземно уклонюсь
     І чесно гляну в чесні твої вiчi,
     І в смерті з рідним краєм поріднюсь.
      Помер Василь Стус 4 вересня 1985 року в карцерній камері  №23 після сухої голодовки на знак протесту. Але смерть буде безсилою до тих пір, доки Василь житиме в пам’яті народній, доки звучатимуть його думки, слова.

Учитель:  прошу кожного учасника проекту самостійно оцінити власну роботу, надавши стислий коментар. Як ви думаєте, що ж єднає таких різних людей, адже їхні голоси зовсім не схожі? Чи мав рацію Є. Маланюк, коли сказав: «Коли в нацiї вождя немає, тоді вожді її  — поети? ( мікрофон, думки учнів).

        Немилосердною є доля України, адже її кращим дітям несправедливо судилося таке коротке життя. Шевченкові, Грінченку, Стусу — 47, Коцюбинському, Тютюнникові — 49, Лесі Українці — 42, Грабовському —38 i зовсім мало Симоненкові — 28... (Слайд 11).

3. ІІІ група (творча) презентує творчі колажі  «Письменники-шістдесятники – трибуни епохи», обґрунтовує  свої роботи.

IV. Закріплення вивченого матеріалу.

Учитель : коли прокотилася перша хвиля арештів  української інтелігенції на початку 1965 року, то в шістдесятників було декілька головних варіантів виходу із цієї кризової ситуації. Яких саме? ( на підставі вивченого матеріалу  та вдома переглянутого  документального фільму «Шістдесятники» (www.youtube.com/watch?v=DidBT2qcfa)   учні намагаються  в ІІІ групах сформулювати ці  виходи:

• дисидентство — активне іна­кодумство, відкрите протистояння тоталітарному режимові, цілковите неприйняття його псевдоідеалів і псевдоцінностей, опозиційна громадська діяльність — геройська відданість приречених на страту, свідомих своєї приреченості ( В. Стус, А. Горська, В. Чорновіл, О. Тихий);
• «внутрішня еміграція»  — самоізоляція у власному внутріш­ньому світі, втеча в мовчання (Л. Костенко, В. Шевчук, М. Ко­цюбинська);

• конформізм — намагання ціною моральних та ідейних вчинків урятувати власне життя й кар’єру; пасивне сприйняття нав’язуваної ідео­логії, підпорядкування «правилам гри» тоталітаризму заради фізичного виживання (Д. Павличко, І. Драч, В. Коротич).

V. Рефлексія.

  Вільний мікрофон.  Що мені сьогодні найбільше на уроці запам’яталося? Що вразило? Що я дізнався (-лася) нового?

VІ. Домашнє завдання.

Написати твір-есе  «Покоління, що пливло проти течії». Підготувати презентацію «Василь Симоненко – молодий витязь української поезії».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

МІЩЕНКО Н.А.

Урок української літератури

9 клас

 

Тема. «Суд  над москалем-офіцером (за поемою Т. Шевченка «Катерина»).

Мета: формувати  в учнів навички рольової гри за художнім твором,  розвивати уміння й навички критичного мислення, висловлення й відстоювання власних позицій щодо героїв твору та їхніх вчинків, аналізу ситуацій та проблем, порушених у творі,  пошуку причин  трагедії ; виховувати повагу до людської гідності,  толерантне ставлення до людей,  уміння співчувати  горю інших, слухати й чути, поважати точку зору співрозмовника.

 Обладнання: трибуна для виступів,  молоток для судді, імітація судової зали за допомогою певним чином розставлених меблів.

Ролі:  підсудний  москаль, суддя, позивач – син Катерини Іван,  прокурор у справі , захисник  у справі москаля Івана, секретар суду,  свідки з боку обвинувачення (селяни, лісники), свідки з боку захисту (москалі,  дружина офіцера-москаля);  незалежні експерти, художники-репортери.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Організаційний момент.

 Розподіл ролей ( вибір  за бажанням учнів).

ІІ. Оголошення теми й мети уроку.

Вступне слово учителя.

  Сьогодні, діти, у нас незвичайний урок. Ви будете його співавторами, оскільки вам надається можливість спробувати себе в різних ролях: судді, прокурора, підсудного, захисника, свідків, журналістів і навіть художників, що ведуть своєрідний репортаж із зали суду,  фіксуючи емоції, обличчя учасників судового процесу. Я пропоную вам стати також незалежними експертами, думки яких ми охоче  вислухаємо. Отже, давайте  за вашим бажанням, давайте визначимо ролі, які вам доведеться грати на цьому уроці.

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

 Секретар. Встати! Суд іде!

 Суддя.  Судове засідання у справі офіцера Івана оголошується відкритим.  Прошу секретаря  повідомити присутнім сутність позовної заяви.

Секретар. Позов на  москаля надійшов від його сина Івана,  який звинувачує   біологічного батька у доведенні до самогубства  матері хлопця.

ІІІ. Засвоєння нового матеріалу.

Суддя.  Для заслуховування звинувачення слово надається прокуророві.

Прокурор.  Шановний суд, шановні незалежні експерти, журналісти, вивчивши позовну заяву Івана, опитавши свідків у справі, я  висуваю звинувачення згідно зі  статтею 120 Карного кодексу України офіцерові Івану  в тому, що він винен  у доведенні до самогубства Катерини та невиконанні своїх батьківських обов’язків,  а саме: відмові від власної дитини.  Молода жінка, не перебуваючи з підсудним у шлюбі, народила від нього сина Івана.  Офіцер звабив бідну дівчину, яка повірила йому, закохавшись по-справжньому та знехтувавши застереженнями батьків. А ті, дізнавшись про вагітність доньки, вигнали її з дому. Катерина вирушила на пошуки коханого з малим дитям на руках.  Коли ж  знайшла свого москаля,  то той відштовхнув її, зробивши вигляд, що не знає дівчини. У відчаї вона підкинула дитину чужим людям, а сама втопилася.  Ураховуючи, що на руках у жінки було немовля, прошу в суду найбільшого  покарання, передбаченого цією статтею, -  позбавлення волі на 5 років. Прошу викликати свідків від звинувачення, а саме: односельців Катерини.

Селянка. Я  неодноразово бачила, як москаль зустрічався з Катериною у них в садку, бо живу поруч. Приходив він до неї, коли вже надворі смеркало, а йшов, коли півні починали співати.

Суддя. Чи чули ви особисто їхні розмови?

Селянка.  Я не дуже близько підходила до сусідського тину, але одного разу чула, як він обіцяв повернутися й присягався їй одружитися.

Суддя. Дякую. Ви можете сісти в залі. Чи є, пане прокуроре, у вас іще свідки в  цій справі?

Прокурор. Так,  Ваша честь, є. Я попрошу до слова батьків загиблої.

Батько Катерини. Шановний суд, ми старі люди. Доля склалася так, що залишилися  сиротами на схилі літ, бо єдина наша донька, яку ми  любили, виховували, як  слід, забула про наші з матір’ю настанови, утратила розум і совість, зв’язавши свою долю з оцим пройдисвітом-москалем. Сорому ми набралися на все село, вона ж спочатку приховувала, що носить дитя під серцем, коли  вже всі довкола  загули, то ми з ганьби та розпачу відмовилися від неї й вигнали з дому.

Суддя. Тобто ви підтверджуєте, що донька ваша зустрічалася  з підсудним?

Батько Катерини. Так, підтверджую.

Суддя.  Чи зізналася вам донька, хто є батьком її дитини?

Батько Катерини. А що тут зізнаватися? Вона не була розпусницею, у неї більше нікого й не було, не було хлопців-залицяльників, бо своє серце вона віддала йому, москалеві.

Суддя. Дякую. Чи є в захисту  та обвинувачення питання до цього свідка?

Прокурор.  Чому ви з матір’ю, найрідніші люди, не допомогли, не захистили, не підтримали доньку? Чому вигнали її, знаючи, що це добром не закінчиться?

Батько Катерини.  Я, пане прокуроре, проста людина,  вірю в Бога й доньку свою виховував гідно, а вона відплатила нам тим, що ослухалася, болю нам завдала, неславою наші сиві голови покрила, від ганьби сором на люди було вийти.

Суддя.  Дякую. Ви можете присісти в залі.  Чи є ще свідки з боку звинувачення?

Прокурор. Так, Ваша честь, я прошу надати слово лісникові, що колись знайшов немовля коло лісу.

Суддя.  Будь ласка, свідку, дайте відповідь на питання: чи справді  ви знайшли дитину, чи чули ще щось незвичайне?

Лісник.  Так, Ваша честе, я добре запам’ятав той день на все життя, хоч і пройшло багато років. Спочатку почув плач коло річки й плюскіт, наче хтось шубовснув у воду, а потім  щось запищало під кущем. Підійшов ближче й побачив сповите дитя, яке й підібрав. Але  знаєте, я одразу здогадався, що так просто дітей не кидають, що воно байстрюк, а це не дуже добре для моєї родини – навіщо сорому накликати. І хоч шкода дитя було, але як тільки воно трохи підросло, я його віддав за поводиря сліпому кобзареві.

Суддя. Дякую. Ви можете присісти в залі.  Чи є ще свідки з боку звинувачення?

Прокурор. Так, Ваша честе, я прошу надати слово позивачу  - сину загиблої колись Катерини.

 Син Іван. Я прийшов позиватися до суду через своє скалічене життя, через загибель матері, яка позбавила себе життя  від  ганьби, безсилля, розпачу, болю й підлої зради. Я вважаю підсудного, який є моїм біологічним батьком, найпідлішою істотою, нелюдом. Він спочатку зрікся моєї матері, підштовхнувши її до самогубства, а потім, коли я з ним зустрівся вже підлітком, зрікся й мене, відштовхнув з огидою бідного сироту, байстрюка. Він позбавив мене дитинства, рідної домівки, материнського тепла та любові, а натомість дав випити сповна  жебрацького, принизливого, сирітського життя. Хто хотів міг скривдити бідного безбатченка, що ходив поводирем у сліпого кобзаря.  Москаль – людина без честі й совісті. Справжні чоловіки, давши слово, дотримують його,  а він наобіцяв беззахисній  закоханій дівчині й кинув її на поталу наодинці зі своїм безчестям, соромом, батьківськими прокльонами. Немає йому виправдання ні на цьому, ні на тому світі.

Суддя. Дякую. Чи є питання в захисту або звинувачення?

Захисник.  У мене  протест, Ваша честь. Ніхто не може підтвердити, що  мій підзахисний, зустрівши колись хлопчика на дорозі, відвернувся від нього.

Суддя. Протест відхилено, оскільки  все подальше життя хлопця є підтвердженням того, що його зрікся рідний батько.

Суддя. Чи є  у звинувачення ще свідки?

Прокурор. Ні, Ваша честе.

Суддя. Слово надається захиснику  обвинуваченого.

Захисник.  Шановний суд, вважаю, що мій підзахисний ні в чому не винний. Молода жінка вкоротила собі віку через те, що її вигнали з дому батьки і їй ніде було прихилити голову, що не змогла впоратися з власними емоціями.  До того ж, вона сама  повинна мати голову на плечах, а не піддаватися почуттям. У чоловіків є слабкості, але це не означає , що в таких ситуаціях відповідальність лежить на них. Якщо батьки погано виховали дівчину, не навчили її, що треба честь берегти замолоду, то чому мій підзахисний повинен нести відповідальність за те, що вона не подумала про дитину, а наклала на себе руки.  Вона мати й мала б  у першу чергу дбати про своє маля, а не перекладати турботу про нього на інших.

Прокурор. У мене протест, Ваша честь. Пан захисник перекручує факти:  загибла вкоротила собі життя не через батьків, які вигнали її,  а саме через те, що підсудний її зрікся.  Коли батьки прогнали її, то вона із сином на руках    вирушила на пошуки коханого й  була впевнена, що він її прийме з дитиною.  Саме його огидний вчинок став причиною розпачу й страшної трагедії.

Суддя. Протест прийнято. Чиє, пане захиснику, у вас свідки у цій справі?

Захисник. Так, Ваша честе, я запрошую  до слова  офіцера, який служив разом із підзахисним на той час в Україні.

Офіцер.  Я підтверджую, що ми тоді з усім полком перебували в Україні, полк стояв поблизу одного села. Ми часто ходили в село по горілку, заглядали на вечорниці, знайомилися з дівчатами, вони у вас в Україні справжні красуні.

Суддя. Чи пам’ятаєте Ви Катерину, яку за твердженням позивача та свідків звабив ваш товариш, а потім кинув напризволяще?

Офіцер. Я добре пам’ятаю її, але це нічого не означає, узнаєте скільки  внас було різних дівчат по селах і містах, то хіба ми зобов’язані з усіма одружуватися? Хай самі дбають про свою честь!

Суддя. Чи є  в захисту або звинувачення питання до свідка?

Прокурор. Так,  Ваша честе,  у мене є. Чи пам’ятаєте ви той день, коли ви разом з вашим другом зустріли на дорозі Катерину з немовлям на руках?

Офіцер. Та щось таке пригадую. Якась божевільна нам зустрілася на дорозі, але вона й не була схожа на ту красуню Катерину. Та що на кожну божевільну звертати увагу! Вона не варта того. У нас було багато справ, служба.

Суддя. Чи є  ще питання до цього  свідка?

Прокурор. Ні, Ваша честе.

Захисник.  Немає. Але в мене є ще один  свідок – це дружина підзахисного.

Дружина підзахисного.  Я хочу дати свідчення, бо вважаю свого чоловіка ні в чому не винним. він чудова людина, прекрасний батько наших дітей, турботливий чоловік. І якщо якась божевільна вирішила накласти на себе руки, то до чого тут він? Він не міг з нею зустрічатися, тим більше не міг обіцяти одружитися, бо  ми були заручені з ним ледве не з дитинства. він завжди знав, що я буду йому дружиною. Тим більше проста мужичка, селючка не може претендувати на його любов. Мій чоловік з багатого, дворянського роду. Він би й оком не повів в її бік! Цього не може бути!

Прокурор. У мене питання до свідка, Ваша честе. Скажіть, будь ласка,  чи пам’ятаєте як колись, проїжджаючи  берлином, Ви зустріли хлопчика-жебрака, який супроводжував сліпого кобзаря?

Дружина підзахисного. Ні, не пам’ятаю, а чому я повинна пам’ятати такі дрібниці? Жебраків чимало зустрічається!

Прокурор. Так, але цей був дуже схожий на вашого чоловіка.

Захисник. Протестую, Ваша честе, це тиск на свідка.

Суддя. Протест прийнято.

ІІІ. Закріплення вивченого матеріалу.

 Слово вчителя.

 Перед тим, як суд ухвалить свій вирок, я пропоную вам,  незалежним експертам, висловитися в цій справі, а нашим шановним художникам-репортам представити свої замальовки, портрети.

 Художники демонструють свої роботи й коментують їх.

 Незалежні експерти:

-         я вважаю, що офіцер продемонстрував  таке саме ставлення до Катерини, яким воно було в Росії стосовно України століттями: зухвале, споживацьке, підле, зрадницьке;

-         я би притяг до суду й батьків Катерини за те, що зреклися рідної доньки, поставивши на перше місце закони суспільства, власне еґо, а не долю двох нещасних – Катерини та її синочка;

-         а я звинувачую не лише москаля, а й антигуманні закони тогочасного суспільства, які  вбивають людину, а не захищають її.

-         на мою думку,  москалі в Україні – це справжнє лихо, бо доля Катерини – це не поодиноке явище. Стільки занапащено дівочих доль, стільки пролито сліз;

-         а я засуджую й саму Катерину, бо вона піддалася  емоціям і не подумала про те, що вона єдина рідна людина для її хлопчика, що не буде йому, байстрюкові,  щастя у світі, а без рідної матері всі лихо помножується удвічі.

ІV. Підсумок уроку.

Суддя. А зараз я надаю слово підсудному.

 Підсудний. Шановний суд, я не визнаю своєї провини  в загибелі Катерини, як і не визнаю свого батьківства. мало ким я міг захопитися, це ж була просто розвага, ну хто може повірити в те, що я,  офіцер царської армії, дворянин, пообіцяв одружитися із простою селючкою? Тим більше в мене вже була наречена, яка згодом стала моєю дружиною, у мене прекрасна родина, яку я не збираюся витрачати  через якісь там пустощі в молодості. Ганьба не мені, а тій дівчині, що не вміла себе шанувати!

Суддя.  Вислухавши всіх учасників судового процесу, суд  оголошує такий вирок: визнати винним  офіцера Івана в доведенні до самогубства Катерини та невиконанні ним батьківських обов’язків згідно зі статтею 120, частиною 2 Кримінального кодексу України та покарати його позбавленням волі терміном на 5 років. Рішення остаточне й оскарженню не підлягає.

 

 

 

МІЩЕНКО Н.А.

Урок української літератури

11 клас

Тема.  Суд над Грицем Бобренком за історичним романом у віршах

Л. Костенко «Маруся Чурай».

Мета: формувати вміння й навички узагальнювати вивчений матеріал, навчити

учнів, користуючись прочитаним текстом, працювати в нестандартній формі суду над літературним героєм, розвивати зв’язне мовлення, логічне мислення та пам’ять, уміння та навички аргументувати свої відповіді, давати власні оцінки вчинкам і характерам героїв, відстоювати власну позицію, відповідати опонентам; виховувати найкращі людські якості: вірність у коханні, порядність, повагу до морально-етичних норм наших прадідів, безкорисливість.

Тип уроку: закріплення вивченого матеріалу.

Наскрізні лінії: «Громадянська відповідальність», «Здоров’я та безпека».

Компетентності: соціальна, комунікативна, громадянська.

Форма проведення уроку: нестандартний урок-суд над літературним героєм.

Схема розташування:

Суддя

 

прокурор

Адвокат

Гриць

 

Маруся, адвокат         Мати  Гриця

Прибічники Марусі                                Прибічники Гриця

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      Хід

Перебіг уроку

І. Організаційний момент.

Вашим домашнім завданням було сформулювати тези для обвинувачення або захисту Гриця Бобренка, а також зробити характеристику Марусі та Гриця. Тож  зараз ви скористаєтесь під час уроку-суду напрацьованим удома матеріалом.

ІІ. Оголошення теми й мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

Сьогодні ми проведемо нестандарний урок-суд, під час якого ви від імені героїв роману Л.Костенко «Маруся Чурай» висловите свою позицію щодо зради Грицем  Марусі в контексті того часу та сьогодення. Але я хочу, щоб ви пам’ятали, що в усі часи в усіх людей на Землі основним суддею була щира й віддана любов: до другої половинки, матері, Батьківщини.

І ще: перед тим, як розпочати наш суд, я хочу , щоб ви звернули увагу на ці слова та впродовж усього судового засідання про них пам’ятали:

 

«Краще виправдати десятьох винних, - ніж звинуватити одного невинного".

Катерина ІІ

Ну, є ж про зраду там які статті?

  Не всяка ж кара має буть незбожна.

      Що ж це виходить? Зрадити в житті  державу - злочин, а людину - можна?!

Л. Костенко «Маруся Чурай»

 

ІV. Основний зміст роботи.

Секретар: прошу всіх встати: суд іде.  Прошу всіх сісти!

Головуючий на процесі суддя:

Сьогодні за позовом громади  ми судитимемо полтавського козака Гриця Бобренка, а  результатом такого суду буде не карна відповідальність, а присуд громади, притягнення до моральної відповідальності за скоєне. Підсудний, вас  звинувачено в підступній зраді Марусі Чурай, яка є гордістю Полтави, голосом нашого народу. Полтавський козацький полк позивається на Вас, щоб захистити честь і гідність цієї дівчини, що давно вже стала для них символом духовності. Тож я пропоную спочатку вислухати постраждалу в цій справі Марію Чурай.

Маруся: я відмовляюся свідчити проти Гриця. Хай його гріх буде з ним. Як би там не було, я не буду ні в чому виправдовуватися. Скажу лише одне:  любов є моєю сутністю, з тієї любові народжуються мої пісні. Моя любов безмежна, як саме небо, а Грицева – то, мабуть, щось приземлене, непевне, щось дуже дрібне. Але, хто як уміє, той так і любить, Гриць заплутався, не міг розібратися, що йому потрібно й хто, бо він слабкий, він же не Чурай, він Бобренко. І річ не в тім, женився чи не женився, забув чи не забув. А річ у тім, що Гриць дуже змінився, а я й не помітила коли. А, може, він був такий зроду? Чи він мені нерівня, чи я йому, але нерівня душ – це гірше, ніж майна. Я весь час пишалася ним: козак, воює, як мій тато. Але моя мама мала рацію,коли сказала, щоб я не порівнювала Гриця з батьком, бо він  із тих, хто хоче жити, а батько був з тих, що вмирали перші. Гриць не міг захистити наше кохання від своєї матері чи не хотів. А вона забороняла йому бачитися зі мною, слідкувала за нами, сварила його весь час. А зустрівши мою матір біля криниці, сказала, що добре, якби я вийшла заміж за гетьманського сина, а Гриць одружився з хазяйською донькою. Звичайно, хто я проти Галі Вишняківни? Може, чоловікам саме такі жінки й потрібні? Щоб і до печі, і до городу, і до коней, і до свиней, і до ради, і до поради, і до любові, теплу, м’якеньку, як перестигла груша? У мене немає багатого посагу, а лише моє кохання і пісні. Та справа тут навіть не в тому: ми, Чураї, не такі, як Вишняки. Ми не вміємо промовчати, де треба, де треба -  сказати, ми не вміємо пристосовуватися до обставин, нагріти руки навіть під час війни.

Суддя: Чому ви хотіли на себе накласти руки, втопитись?

Маруся: Я вже змирилася з тим, що Гриць  не буде мій, але для мене стало нестерпним, що з мене почала насміхатися Галя. Зі зрадою Гриця життя для мене втратило всілякий сенс.

Суддя:  Я почув вас, але маю вислухати всіх учасників судового процесу. А зараз  слово надається підсудному.

Гриць: Я, козак Полтавського полку, Гриць Бобренко. Марусю знаю з дитинства, ми з нею товаришували, доки були малими. ЇЇ батьки були мені, як рідні. Удома в Чураїв була злагода й панувала любов, і хоч достатків особливих не було, мене тягло завжди на їхнє подвір’я, бо мої батьки весь час сварилися. Коли ми з Марусею виросли, то покохали одне одного. Я не міг жити без її краси та пісень. У козацьких походах мене завжди зігрівала думка, що вдома на мене чекає моя невінчана дружина. А пісні завжди були поруч,бо з Марусиними піснями ми вирушали в походи проти ворогів. Моя душа тоді належала Марусі, її пісням та козацтву. Але щоразу, як ми поверталися з походу додому, моя мати не давала мені спокою, що я маю собі знайти багату дружину, забути про бідну Марусю, про її пісні, бо  ними не будеш нагодований, що я маю дбати про господарство й припинити воювати, а сидіти вдома. Чи мати так мене переконала, чи я сам того десь глибоко в душі хотів, я почав зустрічатися з Галею, вона була погана, товста, не вміла співати, але не бриклива,тиха, як теличка, весь час то перини вибиває,то вишиває і в очі мені дивиться так покірно. От я  і засватав Галю. Але, як побачив на вечорницях Марусю, що пряла в куточку прядиво, не піднімаючи очей, то в душі моїй, ніби якийсь другий Гриць душею линув до Марусі. Як дізнався я, що вона хотіла втопитись, то не витримав і прийшов до неї. А вона навіть у своєму горі була надзвичайно велична й красива, я просив у неї ледь не навколішках пробачення, але вона мене прогнала, сказала, що моя зрада завжди стоятиме між нами. Шановна громадо, повірте: я сам мучусь, не сплю ночами, у мені живе неначе дві людини. Гіршого немає у світі: я наче сам себе втратив. Але, як подумаю, який Вишняк дає посаг за донькою, то не можу відмовитись від Галі.

Прокурор: пане суддя, дозвольте мені питання до підсудного?

Суддя: Дозволяю.

Прокурор: то, може, ви хочете, щоб ми вам поспівчували за те, що дівчину із славного козацького роду, гордість всієї Полтави, довели до самогубства?! Дякуючи Богові, її було врятовано. Але тут і до другої біди недалеко. А моє питання таке: «Чи знали Ви про те, що Маруся Вас  вірно чекала, доки  Ви були в походах, що відмовляла всім, хто до неї сватався, що засиділася через Вас у дівках?»

Гриць: так, я знав, але щоразу, як я повертався з походу, мати мене поїдом їли, що я з Марусею буду жити одвічно в злиднях, що вона чаклунка й мене причарувала. І я не міг наважитися на сватання.

Прокурор: у мене напрошується лише один висновок: Ви занапастили долю цієї молодої дівчини своєю підлою зрадою. У мене все, пане головуючий.

Адвокат: я протестую, Ваша честь. Немає жодного доказу, що мій підсудний зустрічався одразу з двома  дівчатами.

Суддя: протест відхилено, оскільки сам підсудний заявив, що він, засватавши Вишняківну, ходив до Марусі.

Прокурор: пане головуючий, у мене є свідок, який підтвердить, що неодноразово бачив, як біля млина, за осокорами, уночі таємно Гриць зустрічався з Марусею, коли вся Полтава знала, що його наречена - Галя. Цей свідок – дозорець на млині старий Фесько.

Суддя: свідку, підніміться, будь ласка! Чи бачили ви Григорія Бобренка з Марусею Чураївною у згаданий час у згаданому місці?

Фесько: так, Ваша честе, бачив. А ще я бачив, як Маруся топилася, а її витяг  з води Іван Іскра.

Суддя: дякую за свідчення. Сідайте, будь ласка. Чи є у вас ще свідки, пане прокуроре?

Прокурор: так, Ваша честе. Я запрошую для свідчення  Якима Шибалиста.

Яким Шибалист:  Я Вам скажу, Ваша честь, таку річ. Негоже Грицькові безчестити своєю зрадою та своєю двоїстістю ні Марусі, ні її матері. Він виріс у Чураїв, у Чураїв  розуму набирався,  бо його матері було не до нього: вона чоловіка свого покійного, царство йому небесне, з ранку до ночі їла, немов іржа залізо,  та воювала із сусідами то за курку, то за межу, то за телицю. А коли виросли діти вкупі, Маруся його чесно чекала з походів, а він почав до Вишняківни вчащати, доки не посватався. А з Марусею хіба ж таки так можна? Вона добра, горда дівчина. Він своєю зрадою на горло їй наступив. Вона ж тепер не співатиме, не складатиме пісень, бо душу їй випорожнив  він навіки. Тут і до біди  недалеко. У мене все, пане головуючий.

Суддя: до свідчення запрошується свідок від звинувачення Іван Іскра.

Адвокат: протестую, Ваша честе, цей свідок зацікавлена особа, оскільки всім відомо, що він кохає Марусю.

Суддя: протест відхилено, бо, наскільки мені відомо, ви з боку захисту запросили теж не менш зацікавлених осіб. Тож продовжимо.

Іван Іскра: а я хочу, насамперед, звинуватити Гриця Бобренка в зраді ідеалам козацтва. Ніколи справжній козак не вчинив би такої підлості стосовно двох жінок – це, по-перше. А по-друге, у той складний для України час, коли ворог обступив нас і Богдан збирає всі козацькі полки, Бобренко спокійно  сидить вдома, заплутавшись у стосунках з двома жінками, ховаючись за мамину спідницю, забувши про своє чоловіче призначення -  захищати рідну землю. Ну а про те, що він Марусі зіпсував усе життя, то й говорити нема чого. Вона себе спалила всю дотла цим коханням і більше не зможе нікого покохати, через що й мені нема щастя.  А для злих язиків я хочу наголосити, що Марусина любов – то не розпуста, а справжнє почуття,  якому вона себе всю без останку   віддала. І не забувайте,панове, кого Бобренко занапастив: не просту дівчину, а наш голос, нашу українську душу. І вже за це він заслуговує на наш осуд.

Суддя: слово надається свідкам від захисту. Будь ласка, прошу Вас  мати Гриця.

Бобренчиха: я хочу сказати, що це вона, відьма, причепилася до мого сина, вішалась на нього. Певно, напоїла його якимсь приворотним зіллям, що він ніяк не міг її забути. Це вона йому зав’язала світ. А відьма вона тому, що її баба була в Полтаві відомою знахаркою, що розумілася на тих зіллячках. Ви подивіться на неї: вона  схожа з янголом, а в душі – сатана. Вона обманом до себе Гриця затягувала. Вона чаклунка, бо проста дівчина не може складати пісні. Я не вірю ні в які її таланти.  Вона он наврочила каліцтво Савці. А ще вона недаремно склала пісню, що котра дівчина чорні брови має, то тая всі чари знає.

Із зали прибічники Гриця: 1- відьма вона й все тут. Вона вміє  виходити з комина, перекинутися на сороку;

2 -  Гриць щиро покохав Галю, хотів дружину в хазяйстві мати, що підупало за війну;

3 – та й взагалі , кого  ми тут судимо?  Чужа душа – то темний ліс. А хто з нас не без гріха? Заплутався чоловік та й все.

Стара Чураїха, мати Марусі: чужа душа – то тихе море сліз, плювати в неї  великий гріх. І я прошу не кидати багном у мою доньку, вона й так нещасна. Її теперішнє життя – це справжня кара.

Суддя: тихо! Прошу дотримуватися порядку, а то нас усіх захопили емоції.

Маруся: я відмовляюся свідчити проти Гриця. Хай його гріх буде з ним. Як би там не було, я не буду ні в чому виправдовуватися. Скажу лише одне:  любов є моєю сутністю, з тієї любові народжуються мої пісні. Моя любов безмежна, як саме небо, а Грицева – то, мабуть, щось приземлене, непевне, щось дуже дрібне. Але, хто як уміє, той так і любить, Гриць заплутався, не міг розібратися, що йому потрібно й хто, бо він слабкий, він же не Чурай, він Бобренко. І річ не втім, женився чи не женився, забув чи не забув. А річ у тім, що Гриць дуже змінився, а я й не помітила коли. А, може, він був такий зроду? Чи він мені нерівня, чи я йому, але нерівня душ – це гірше, ніж майна. Я весь час пишалася ним: козак, воює, як мій тато. Але моя мама мала рацію,коли сказала, щоб я не порівнювала Гриця з батьком, бо він  із тих, хто хоче жити, а батько був з тих, що вмирали перші. Гриць не міг захистити наше кохання від своєї матері чи не хотів. А вона забороняла йому бачитися зі мною, слідкувала за нами, сварила його весь час. А зустрівши мою матір біля криниці, сказала, що добре, якби я вийшла заміж за гетьманського сина, а Гриць одружився з хазяйською донькою. Звичайно, хто я проти Галі Вишняківни? Може, чоловікам саме такі жінки й потрібні? Щоб і до печі, і до городу, і до коней, і до свиней, і до ради, і до поради, і до любові, теплу, м’якеньку, як перестигла груша? У мене немає багатого посагу, а лише моє кохання і пісні. Та справа тут навіть не в тому: ми, Чураї, не такі, як Вишняки. Ми не вміємо промовчати, де треба, де треба -  сказати, ми не вміємо пристосовуватися до обставин, нагріти руки навіть під час війни.

Суддя: Чому ви хотіли на себе накласти руки, втопитись?

Маруся: Я вже змирилася з тим, що Гриць  не буде мій, але для мене стало нестерпним, що з мене почала насміхатися Галя. Зі зрадою Гриця життя для мене втратило всілякий сенс.

Слово для обвинувачення надається прокуророві.

Прокурор: я звинувачую Гриця Бобренка в підступності й підлості, у зраді й непорядності, у слабкодухості та моральній спустошеності. Гриць Бобренко підло зрадив нашу співачку-красуню, авторку багатьох улюблених пісень Марусю Чурай. Він таємно від людей зустрічався з нею, щоб не дізналась його мати, пообіцяв одружитися з дівчиною, а сам засватав іншу. Тут усе є очевидним: він дурить обох дівчат. Одну начебто кохає, а друга має великий посаг і він  собі не сила відмовити розбагатіти завдяки Вишнякам. Одним словом, любить достаток і любить пісні. Така поведінка  і двоїста натура Гриця призвели до того, що Маруся Чурай намагалася втопитися, але була врятована. Щоб запобігти біді надалі, я закликаю суд зупинити цього парубка далі чинити зло й своєю необдуманою поведінкою руйнувати й свою, і дівочу душу. Так розмінюючись у житті, Бобренко втрачає самого себе. Каяття може згодом до нього прийти, але буде запізно. У мене все, Ваша честе.

Суддя: для захисту слово надається панові адвокату.

Адвокат: я вважаю свого підзахисного ні в чому не винним, оскільки він жива людина й, безумовно, може помилятися. Мало хто кого колись кохав. Це просто дитячі забавки, прив’язаність до Марусі, як до сестри. А ось, коли Гриць став дорослим чоловіком, то він про свої дитячі прив’язаності забув. Це його особисте життя і ми не маємо права в нього втручатися. І, якщо дівчина ніяк не може заспокоїтися, то це її справа. Очевидно, що дівчина має себе поводити гідно й не вішатися на шию чужому хлопцеві. Не так у наших українських родинах виховують з діда-прадіда дівчат, щоб вони могли осоромити себе й свій рід. У мене все, Ваша честе.

 

Суддя: я вислухав усі сторони й оголошую таку ухвалу:

•                 визнати винним Григорія Бобренка в зраді й доведенні  до самогубства Марії Гордіївни Чурай;
•                 визнати таку поведінку негідною козака й справжнього чоловіка;
•                 припинити переслідувати Марусю, якщо вже остаточно зроблено вибір й засватано іншу дівчину;
•                 усім мешканцям Полтави забороняю обговорювати цю справу;
•                 Григорієві Бобренку негайно приєднатися до Полтавського полку й виступити разом із Хмельницьким у похід.

Прошу встати. Суд завершено.

V. Підбиття підсумків уроку.

Дискусія «якби така життєва історія сталася в наш час…»

 Учитель. Якби така історія трапилася  в наш час і такий суд відбувся насправді, як би ви, представники сучасного молодого покоління, поставилися до вчинку Гриця Бобренка, до Марусі Чураївни? Прошу  висловити вас вже свої думки, свої позиції, а не позиції героїв роману.

Учні висловлюють свої думки, опонуючи одне одному.

Оцінювання роботи учнів під час уроку.

VІ. Домашнє завдання: написати лист улюбленому чи не улюбленому героєві роману Л. Костенко «Маруся Чурай». Підготуватися до написання твору.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 САВЧУК І.Г.

Урок української мови

9 клас

 

Тема. Складнопідрядне речення. Повторення та узагальнення вивченого.

Мета: узагальнити та систематизувати знання учнів про складне речення, його види, типи складнопідрядних речень; закріпити вміння знаходити в тексті складні речення, продовжувати працювати над збагаченням словникового запасу та розвитком зв’язного мовлення, удосконалювати вміння розпізнавати орфограми та обґрунтовувати правила їх написання, навички синтаксичного розбору речень; виховувати пошану до Тараса Шевченка як основоположника нової української літератури та літературної мови.

Тип уроку: урок узагальнення та систематизації знань.

Наскрізна змістова лінія «Громадянська відповідальність».

Компетентності: комунікативна, соціальна й громадянська.

                                                                                                                                         Обладнання: блок-схеми, тести, роздатковий матеріал, презентація.

Форми роботи: інтерактивна вправа «велике коло», інтелектуальна розминка «навчаючи - навчаюсь», репродуктивна бесіда «снігова куля»,  асоціативний диктант (коментоване письмо),творче конструювання, графічний диктант, вибірковий диктант, синтаксичний розбір речення, поетична хвилинка, тестовий контроль знань, рефлексія  «вільний мікрофон».

 

Епіграф:                                            Тарас гранітний дивиться суворо:

- А ви гартуйте ваші голоси…

Бо пам’ятайте, що на цій планеті,

 відколи сотворив її пан Бог,

 ще не було епохи для поетів,

 але були поети для епох!

                         Ліна Костенко

Перебіг уроку

І. Організаційний момент.

Учитель. Доброго дня, діти.

 

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

1.Інтерактивна вправа «велике коло».

Учитель. Я рада Вас вітати на уроці української мови. Переконана, що людина ніколи не повинна зупинятися ні у своєму навчанні, ні у творчості. Отже, невпинний пошук – це потреба душі.

 Простягніть долоню. Подаруйте для роботи на уроці старанність, наполегливість і творчість. А тепер простягніть іншу долоню. На неї я покладу і подарую вам свою любов, терпіння та повагу. А тепер давайте обміняємося дарунками (доторкніться долонею до долоні). Чи відчули ви тепло?(Так). Давайте подаруємо його своїм однокласникам(прикладіть свою долоню до долоні сусіда) і побажаємо один одному добра, старанності, наполегливості й творчої наснаги. Подивіться, яке «велике коло» утворилося. Сподіваюся, що сьогоднішній урок буде результативним, принесе нам не тільки нові знання, але й задоволення від колективної праці, бо разом ми сила.

 Працюючи в групах, кожен із вас зможе продемонструвати свої знання, здібності, уміння. Будь ласка, розподіліть ролі (спікер, секретар, посередник, доповідач).

 Основні принципи роботи в групах:

-         «ми» так само важливе, як і «я»;

-         я можу досягти своїх цілей, якщо ти досягнеш своїх;

-         допомагаймо один одному;

-         оцінка групи – оцінка кожного.

 

ІІІ. Повідомлення теми, мети та завдань уроку.

Учитель. Запишіть сьогоднішню дату і тему уроку.

Тема. Складнопідрядне речення. Повторення та узагальнення вивченого.

Мета: узагальнити та систематизувати знання про складне речення, його види, типи складнопідрядних речень, будемо продовжувати працювати над збагаченням словникового запасу та розвитком зв’язного мовлення, удосконалювати вміння розпізнавати орфограми та обґрунтовувати правила їх написання, навички синтаксичного розбору речень.

 

ІV. Актуалізація та корекція опорних знань учнів.

Учитель. Для того, аби реалізувати мету уроку, перевіримо, як ви засвоїли теоретичний матеріал.

1.Інтелектуальна розминка «навчаючи – навчаюсь».

 - Які види речень за будовою вам відомі? (Прості та складні).

 - У чому полягає відмінність між простими та складними реченнями? (Просте речення має одну граматичну основу, а складне має дві і більше граматичні основи).

 - Які види складних сполучникових речень ви знаєте?(Складносурядні та складнопідрядні).

 - Яке речення називається складнопідрядним?(Складнопідрядним називається речення, що складається з двох залежних одна від одної частин, з’єднаних за допомогою сполучників підрядності або сполучних слів. Незалежна частина називається головною, а залежна – підрядною).

 - Чим відрізняються сполучні слова від сполучників підрядності?(У ролі сполучних слів виступають самостійні частини мови, а саме: займенники та прислівники, і вони обов’язково є членами речення).

 - На які види поділяються складнопідрядні речення?(На підрядні означальні, підрядні з’ясувальні, підрядні обставинні (місця, часу, мети, міри і ступеня, способу дії, порівняльні, причини, умови, допустове, наслідку).

 - Як ми називаємо складнопідрядне речення, у якому кілька підрядних частин?(Складнопідрядне з кількома підрядними).

 - На які види поділяються такі речення?(Речення з послідовною підрядністю, речення  однорідною супідрядністю, речення з неоднорідною супідрядність, речення комбінованих типів підрядності).

 - Послідовна підрядність – це…(такий спосіб зв’язку, коли кожна підрядна частина залежить від попередньої).

 - Однорідна супідрядність – це…(такий спосіб зв’язку, коли підрядні частини відповідають на однакове питання і залежать від одного члена головної частини або від головної в цілому).

 - Неоднорідна супідрядність – це…(такий спосіб зв’язку, коли підрядні частини відповідають на різні питання і залежать від головної частини).

Учитель. Молодці. Переконана, що теоретичні знання допоможуть вам якісно виконати практичні завдання.

2. Робота з епіграфом.

Епіграф уроку – рядки з поезії Ліни Костенко «Кобзарю, знаєш, нелегка дорога…», які стали знаменитими.

 

                                                                           Тарас гранітний дивиться суворо:

               - А ви гартуйте ваші голоси…

               Бо пам’ятайте, що на цій планеті,

               відколи сотворив її пан Бог,

               ще не було епохи для поетів,

                але були поети для епох!

 

 - Про кого говорить Ліна Костенко?(Про Тараса Шевченка).

Учитель. Що закликає нас пам’ятати поетеса?

 - У поезії йдеться про призначення поета, адже він завжди загострено відчуває негаразди свого часу.

 - Бути поетом для епохи – призначення важке, але й почесне, бо така людина, як на мене, повинна цю епоху осмислювати, виявляти в ній зло та стверджувати  правду й красу. Отже, Ліна Костенко закликає нас пам’ятати, що таким «поетом для епохи» є Тарас Шевченко. І я з нею погоджуюся.

Учитель. Дійсно, діти, Тарас Шевченко – геніальний поет, самобутній прозаїк, талановитий художник, національний пророк.

Астрофізики кажуть: «Бувають такі конфігурації зірок, що досить одній із них спалахнути, як надновій зірці,– і її потужне випромінювання запалює все нові й нові сусідні зірки». Отакою надновою зіркою став для України Тарас Григорович. Гаряче слово поета запалило сотні, тисячі, а в наступних поколіннях – мільйони й десятки мільйонів людей вогнем національної свідомості. І ці мільйони свідомих людей утворили нашу сучасну Україну, яка, сподіваюся, буде найкращою з держав.

3. Репродуктивна бесіда «снігова куля».

Учитель. А що ви запам’ятали з уроків української літератури про життєвий і творчий шлях Тараса Григоровича Шевченка?(Діти відповідають).

• Де і коли народився?
• Коли залишився сиротою?
• Коли покинув Україну?
• Заповіт батька, коли той помирав?
• Хто і коли допомагає зібрати гроші, щоб викупити Шевченка з кріпацтва?
• Коли виходить збірка «Кобзар»?
• Навчання в Академії мистецтв.
• За що було заарештовано і який вирок винесено поетові?
• Експедиція Бутакова.
• Коли Шевченко отримує звання академіка?
• Який підручник укладає і видає власним коштом?
• Коли помер?
• Де перепоховано?
•  

V. Застосування учнями знань, умінь, навичок.

1.Асоціативний диктант(коментоване письмо).

Учитель. Розпочнемо з асоціативного диктанту.

Завдання: записати, розкриваючи дужки, усно пояснити написання великої букви у власних назвах, прокоментувати, з чим асоціюються у вас ці події стосовно життєвого та творчого шляху поета.

І група                       

- С(с)ело К(к)ирилівка;

- З(з)бірка К(к)обзар;

- О(о)рська Ф(ф)ортеця;

- А(а)льбом Ж(ж)ивописна У(у)країна;

- М(м)маніфест О(о)лександра ІІ.

ІІ група

- В(в)асиль Ж(ж)уковський;

- П(п)етербурзька А(а)кадемія М(м)истецтв;

- К(к)ирило-М(м)ефодіївське Б(б)ратство;

- А(а)ральська О(о)писова Е(е)кспедиція;

- Ч(ч)ернеча Г(г)ора.

(Перевірка завдань).

2.Творче конструювання.

І група. Завдання: перебудувати прості ускладнені речення на складнопідрядні, вказати вид складнопідрядних речень.

1.     Рано осиротівши, Тарас пішов наймитувати до малярів-дяків.

(Коли Тарас осиротів, то пішов наймитувати до малярів-дяків.)Складнопідрядне з підрядним обставинним часу.

2.   Улітку 1835 р. Тарас, малюючи з натури в Літньому саду, познайомився з українським художником Іваном Сошенком.

(Тарас улітку 1835 р. познайомився з українським художником Іваном Сошенком, коли змальовував з натури в Літньому саду.)Складнопідрядне з підрядним обставинним часу.

3.   Звертаючись у листах до брата Микити, Тарас Григорович просив писати рідною мовою, щоб хоч на папері бути ближчим до домівки.

(Коли Тарас Григорович у листах звертався до брата Микити, то просив писати рідною мовою, щоб хоч на папері бути ближчим до домівки.)Складнопідрядне речення з кількома підрядними, неоднорідна супідрядність, перше підрядне обставинне часу, а друге підрядне обставинне мети.

4.   Шевченко вважав Карла Брюллова надзвичайною людиною, здатною відмовитися від аристократичної розкоші заради спілкування зі своїми учнями.

(Шевченко вважав Карла Брюллова надзвичайною людиною, яка здатна відмовитися від аристократичної розкоші заради спілкування зі своїми учнями.)Складнопідрядне з підрядним означальним.

5.   Першим твором, написаним Тарасом Григоровичем після заслання, була поема «Неофіти».

(Першим твором, написав Тарас Григорович після заслання, була поема «Неофіти».) Складнопідрядне речення з підрядним означальним.

3.Пунктуаційний диктант.

ІІ група. : списати речення, розставляючи пропущені розділові знаки, усно вказати види підрядних.

   Допитливий хлопчик блукав околицями села, шукаючи краю світу, де залізні стовпи підпирають небо, ловив рибу.

   Коли померла Тарасова мати, батько одружився із вдовою Оксаною Терещенко.

   Щоб мати дворового майстра, Енгельгардт віддав його в науку до цехового майстра «кімнатного живопису» Ширяєва.

   Відомо, що саме Олексій Венеціанов домігся від пана Енгельгардта згоди відпустити  Шевченка.

   Цикл «В казематі» відзначається глибоким ідейним змістом і високою майстерністю, хоча написаний в умовах ув’язнення та допитів.

(Перевірка завдань).

4.. Графічний диктант (робота з цитатами із творів Шевченка).

І група. Завдання: побудувати схеми, вказати вид підрядних речень.

ІІ група. Завдання: вказати жанр та назву твору.

1. В таку добу під горою, Біля того гаю, Що чорніє над водою, Щось біле блукає.
2. Нема кому розказати, Чого серце хоче, Чого серце, як голубка, День і ніч воркує.
3. Прилинь, сизий орле, бо я одинокий Сирота на світі…
4. Полюбила молодого, В садочок ходила, Поки себе, свою долю Там занапастила.
5. Утни, батьку, щоб нехотя На весь світ почули, Що діялось в Україн…
6. Та хоч крізь сон подивлюся На ту Україну, Де ходили гайдамаки З святими ножами, На ті шляхи, що я міряв Малими ногами.
7. Коли б вже швидше  розкопали, Тойді б у рай нас повпускали.

Відповіді:

1. Балада «Причинна»; [  ,(що),  ]. – підрядне означальне.
2. Поезія «Думка»(«Нащо мені чорнії брови»); [   ], (чого),(чого). – з кількома підрядними, однорідна супідрядність(з’ясувальні).
3. Елегія «На вічну пам’ять Котляревському»; [   ],(бо). – підрядне обставинне причини.
4. Поема «Катерина»; [   ],(поки). – підрядне обставинне часу.
5. Послання «До Основ’яненка»; [   ], (щоб), (що). – з кількома підрядними, послідовна підрядність(мети, з’ясувальне).
6. Поема «Гайдамаки»; [  ,(де),  ],( що ). – з кількома підрядними, неоднорідна супідрядність(означальні).
7. Поема – містерія «Великий льох»; (Коли б), [   ]. – підрядне обставинне умови.

5..Вибірковий диктант (установіть відповідність).

І група.

Вид  речення	Приклад
1.Просте  речення	А)Хто  Шевченка прочитав, той багатший серцем став.
2.Просте  ускладнене речення	Б)Тараса думки будуть жити віки.
3.Підрядне означальне	В)Шевченко за народ бідував, бо з народу сам походжав.
4.Підрядне причини	Г)Шевченко дужий був не силою, а словом мудрим.

 

І група.

Вид  речення	Приклад
1.Просте речення	А)Де нема святої волі, не буде там добра ніколи.
2.Просте ускладнене речення	Б)На сторожі коло їх поставлю слово.
3.Підрядне означальне	В)В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля.
4.Підрядне місця	Г)Хто матір забуває, того Бог карає.

 

Відповіді (І група): 1-Б,2-Г,3-А,4-В  Відповіді (ІІ група): 1-Б,2-В,3-Г,4-А

6.Завдання: синтаксичний розбір речення (підкреслити головні та другорядні члени речення, зазначити над кожним словом частину мови, дати характеристику реченню, побудувати схему).

Ой Богдане, Подивись тепер на матір, на свою Вкраїну, Що, колишучи, співала Про свою недолю, Що, співаючи, ридала, Виглядала волю.

(Перевірка завдань).

7.Поетична хвилинка.

(Під ніжну, журливу мелодію звучить поезія буковинського митця В.Д. Колодія «На поминальному вечорі Тараса Шевченка»).

Учитель. Багато змін відтоді відбулося в житті нашого народу, заради якого творив і страждав Кобзар. Озираючись назад, згадуючи минуле, я  неодноразово запитую себе: «А що б сказав Тарас, якби був нашим сучасником?!». Напевне, його слово було б таке ж суворе і справедливе, як і тоді, коли він бачив рідну землю поневоленою. Сподіваюся, що слова буковинського митця та лірична, ніжна мелодія композитора Дмитра Дмитровича Шостаковича не залишили вас байдужими. А гаряче слово Шевченка зуміло запалити у ваших серцях вогонь національної свідомості.

 

VI.Закріплення знань, умінь, навичок.

1.Тести

Завдання: тестовий контроль знань (за кожну правильну відповідь 0,5 б.).

І варіант – стор. 78-80

ІІ варіант–стор. 88-90

Відповіді(І варіант):

1-б,2-в,3-г,4-г,5-б,6-б,7-в,8-г,9-г,10-б,11-в,12-г.

Відповіді(ІІ варіант):

1-б,2-б,3-а,4-б,5-б,6-г,7-г,8-в,9-в,10-б,11-в,12-г .

 

VII.Підсумок уроку.

1.Рефлексія «вільний мікрофон».

•         На цьому уроці я дізнався (дізналася)…

•         На цьому уроці я навчився (навчилася)…

•         На цьому уроці найважчим для мене було…

•         На цьому уроці найцікавішим для мене було…

•          

VII. Оцінювання, самооцінювання знань учнів. Організація домашнього завдання.

1. Опрацювати теоретичний матеріал.
2. Написати твір-мініатюру на тему «Почуй, Тарасе, слово від нащадків», використовуючи складнопідрядні  речення.

 

 

..

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

      Савчук І.Г.                                      

                                   Урок української літератури

                                                                      8 клас

Тема. Іван Карпенко-Карий. Трагікомедія ”Сто тисяч”. Проблема бездуховності людини, влади грошей над нею.

 

Мета : допомогти учням глибше усвідомити ідейно-художній зміст твору, розвивати навички аналізу та синтезу, вміння висловлювати свої судження  щодо порушених у п’єсі проблем,  виховувати кращі якості характеру - гуманізм, чесність, порядність, негативне ставлення до хижацтва, жорстокості, скнарості, жадібності,  духовної обмеженості.

 

Обладнання : підручник, портрет, висловлювання про твір Карпенка -Карого, учнівські реферати, фотоілюстрації, кросворди.

 

Наскрізна змістова лінія «Громадянська відповідальність».

 

Компетентності: комунікативна, соціальна й громадянська.

 

Інтерактивні форми та методи навчання, використані під час уроку: вікторина  “Чиї ці слова”, інсценізація,   інтерактивна вправа “ Ґронування ”, дискусія „Чи є за що поважати Герасима Калитку ? ", кросворд, експрес- інтерв'ю, тести.

 

Тип уроку : урок засвоєння нових знань.

 

Випереджувальне завдання: підготувати інсценізацію 4 дії .

 

 

 

Епіграф :                                                                Грощі можуть багато, а правда  - все.

                                                                                                                    Народна мудрість

 

 

                                                      ПЕРЕБІГ УРОКУ

 

 

I.Організаційний момент.

II.Повідомлення теми і мети уроку.

 

Тема. Іван Карпенко-Карий. Трагікомедія ”Сто тисяч”. Проблема бездуховності людини, влади грошей над нею.

 

Мета: допомогти учням глибше усвідомити ідейно-художній зміст твору, розвивати навички аналізу та синтезу, вміння висловлювати свої судження  щодо порушених у п’єсі проблем,  виховувати кращі якості характеру - гуманізм, чесність, порядність, негативне ставлення до хижацтва, жорстокості, скнарості, жадібності,  духовної обмеженості.

 

III.Мотивація навчальної діяльності.

1..Інструктаж. Сьогодні будемо працювати в групах,  де  спікер керуватиме  роботою, а секретар фіксуватиме вашу відповідь.

2.Робота з епіграфом .

                                                                       Грощі можуть багато, а правда  - все.

                                                                                                          Народна мудрість

 

Учитель. Епіграф уроку - слова народної мудрості. Спробуйте пояснити  написане, бо саме в цьому вислові міститься проблема, яку ми будемо сьогодні обговорювати.

Поясніть вислів:

Учні. Гроші  - це наші можливості, а правда - це наша мета. І коли можливості забезпечують таку мету (жити по правді) - людина щаслива.

Гроші - це сила, яка може зробити людину щасливою або нещасливою, це мрія, випробування. І якщо людика буде жити по правді, то ніяка сила не зможе викоренити з її душі те добре й святе, що заклав туди сам Бог.

 

Учитель. Молодці. Дійсно, проблема влади грошей наскрізна й вічна у світовому мистецтві, бо й у житті, чого гріха таїти, вона існує повсякчас. Напевно. мало знайдеться тих, кому б не хотілося мати достатньо грошей, щоб задовольнити свої потреби й мати дещо на розваги. Однак коли накопичення грошей, багатства стає самоціллю чи марнославством - це  небезпечно. І в першу чергу для самої людини, адже жадібність, скнарість та заздрість руйнують душу, підточують її духовне й навіть фізичне здоро-

в” я.

 

IV. Актуалізація опорних знань, умінь та  навичок.

1.Вікторина “Чиї ці слова”

Учитель. Перевіримо, наскільки уважно ви читали п’єсу. Одна група  виразно  читає цитати, а друга називає, кому з персонажів  належать ці слова. А потім навпаки.

1.«Іди ж до роботи, бо там роти пороззявляють та й стоятимуть. Нехай коней розпряжуть, а збрую зараз однеси в комору, щоб якої реміняки не вирізали на батоги».

2. «Чув я, що Жолудь нечисті гроші має, від самого, не при хаті згадуючи, сатани. Тільки ж де вони з ним познайомились і як? От що цікаво!»

3. «Ох, земелько, свято земелько – Божа ти дочечко!»

4. «Якби я спав у неділю, то й не снідав би, а то з цієї пори до обіду на ногах не ївши охлянеш».

5. «Тілько договір краще грошей… Від кожної тисячі, що купите, мені сто карбованців».

6. «Сором людям в очі дивиться! Та ми ж пішки поспіємо на шапковбрання».

7. «А Пузир одказує: голяк масті, чирва світить! Нехай… йде у застольну, там і пообідає, у мене гості не такі, щоб рядом його посадить».

8. «Ой Пузирі! Глядіть, щоб ви не полопались, а замість вас, Калитку розірве грошвою».

9. «... у всякого своя комерція. У нас фабрика на весь світ, другой такой нема; ми продайом тисячу за п’ятдесят рублей».

10. «Давайте  моє мені… З мене печінка мало не витрусилась, поки це діло скінчилось, та щоб я не мав у руках свого заробітку..?»

11. «Та й перелякав же ти мене, Никодимович, мало не вмер від страху…»

12. «Краще смерть, ніж така потеря».

Відповідь. 1.Герасиму Калитці. 2. Савці. 3. Герасиму Калитці. 4.Климу. 5. Савці. 6 Парасці. 7.Роману. 8. Герасиму Калитці. 9. Невідомому. 10. Савці. 11. Копачу. 12. Герасиму Калитці.

V. Сприйняття га засвоєння знань, умінь і навичок.

1.Інсценізація 4 дії.

Учитель. А зараз ми з вами на декілька хвилин станемо глядачами, пригадаємо, як же розгортаються події у творі, і спробуємо знайти відповідь на питання : “Що для людини є гроші?»

Учні. Майстерна гра моїх однокласників.

Головний герой, ридаючи, говорить : “Краще смерть, ніж така потеря”

Тому думаю., що для Калитки гроші - це засіб збагачення. Звичайно, не можна погодитися з таким висновком героя, адже немає нічого ціннішого в людини, ніж життя

Ми не знаємо, який Калитка був у молодості, шо сприяло розвиткові його негативних рис, але зараз  побачили повне розчарування, втрату грошей і життєвої мети, відчай.

 

2. Інтерактивна вправа “ Ґронування ”.

Учитель. Діти, а які ж поняття у вас асоціюються зі словами гроші., багатство

1 група  - як можна здобути                                                          2 група – як можна використати

 

                                                               

 

                                                    Гроші, багатство

 

Використання                                                                                     Здобуття
Бережливість	Шахрайство	Допомога бідним	Можливість навчатися
Працелюбність	Обман	Книги	Наркотики
Розум	Експлуатація	Концерти	П’янство
Енергійність	Крадіжки	Благодійність	Азартні ігри
Господарювання	Злочини	Красивий одяг	Збагачення
Кмітливість	Жадібність	Подарунки	Уседозволеність
	Скнарість	Лікування
	Стяжательство

 

 

I – група. Наша група вважає, що здобути гроші можна чесним і нечесним шляхами. Ми засуджуємо такі способи, як шахрайство, обман, експлуатацію людини людиною, жадібність, скнарість, стяжательство, жорстокість. І вважаємо, що бережливість, працелюбність, рoзум, уміння правильно вести господарство допоможуть людині жити по совісті, щасливо.

II – група. Ми також переконані, що використовувати гроші, багатство можна по- різному. Ні наркотикам, п' янству, азартним іграм. Хай людина живе повноцінним життям, тобто має можливість навчатися, де хоче, купувати подарунки, красивий одяг, книги, відвідувати концерти, займатися благодійністю, допомагати бідним.

З. Словникова робота.

Учитель. Серед слів,  записаних на дошці, є такі, лексичні значення яких ми не знаємо. Тому зараз проведемо словникову роботу й  послухаємо учнів, які заздалегідь попрацювали з тлумачним словником.

1.Жадібний - той, який дуже хоче, охочий до чогось.

2.Шахрай - хитра, спритна і нечесна людина ; дрібний злодій.

3.Хижак   - той, xто наживається, експлуатуючи і грабуючи кого-небудь.

4.. Скнара   -  надміру скута і жадібні людина.

5.Стяжатель  - надмірно жадібна і непохитна людина,  яка схильна до нагромадження.

6.Бездуховний - той, якому властиві бідність духовного світу, низький рівень  інтелектуальних потреб.

Учитель. Підсумовуючи, хочу запитати : ”То що ж таке гроші - добро чи зло?”

Учні. Це залежить від того, як вони здобуваються і яким цілям служать.

Учитель. Ми з вами згадали, як Капитка здобував гроші, наживав господарство і для яких цілей він це робив. Думаю, усі зрозуміли, що Герасим Никодимович -  дуже окладна особистість. Я пропоную зараз дати відповідь на питання :  „Чи є за що поважати Герасима Калитку? "

4, Дискусія „Чи є за що поважати Герасима Калитку ? "

Учитель. Згадайте, чи були в героя позитивні риси, гарні вчинки, чи він викликає у вас лише негативні емоцій, певну зневагу тощо.

А тепер я прошу висловлюватися, критикувати. Але головне, щоб ваші думки були щирими, відвертими.

                         (учні висловлюють свої думки)

Учитель. На жаль, я змушена припинити дискусію й підсумувати сказане. Мені здалося, що більш аргументованими були думки тих, хто поважає Герасима. вважає, що в нього є позитивні риси. Сподіваюся, що, повіривши в героя. ми дали йому змогу стати іншим, справжнім господарем, який пам’ятає традиції свого народу.

5.Характеристика Герасима Калитки.

Складіть кросворд за ключовим словом, визначивши риси характеру

І група - позитивні,   І І група - негативні

 

              ЕНЕРГІЙНИЙ                                                             КОРИСЛИВИЙ

                        ЕКОНОМНИЙ        АВАНТЮРИСТ

                     ПРАЦЬОВИТИЙ        ЛЕГКОВІРНИЙ

                    ХАЗЯЙНОВИТИЙ                           ПІДСТУПНИЙ

             ЦІЛЕСПРЯМОВАНИЙ                                       ЖОРТОКИЙ

       БЕРЕЖЛИВИЙ                                                                   КРИВОДУШНИЙ

ЛЮБИТЬ ЗЕМЛЮ     ЖАДІБНИЙ

 

Герасим - хлібороб, плугатар.

Калитка - гаманець, мішок для збереження грошей.

Учитель. Мабуть, автор теж вважав, що Герасима Калитку є за що поважати і за що

зневажати, тому й дав йому таке ім'я та прізвище.

VI.Закріплення звань, умінь і навичок.

1. Тести.

( Учні на аркушах обводять варіанти відповідей )

Перевірка (Взаємоперевірка)

Відповіді: 1г,2б,3г,4г,5в,6г,7а,8г,9а,10г,11в,12а.

 

VII Підсумок уроку.

1.Узагальнювальна бесіда.

Учитель. Отже, моральне падіння головного героя є не  випадковим:  воно спричинене тогочасними суспільно - економічними умовами.. Драматург, ніби сміючись, a проте серйозно, попередає про небезпеку брудних грошей, які калічать душі. руйнують споконвічні уявлення про добро і зло, спотворюють моральні основи, від яких залежить здоров’я нації .Тому пам'ятайте, що щасливий не той. у кого багато, а той, кому вистачає.

( Китайська мудрість )

VIII. Рефлексія.

1.Експрес- інтерв'ю.

Сьогоднішній урок навчив мене...

Яка форма роботи найбільше сподобалася,  яка була найважчою?

2/Оцінювання.

3/Домашнє завдання.

Підготуватися до написання твору ”Гроші як міра випробування людини" (моя оцінка  образу Герасима Калитки у творі Карпенка -  Карого „Сто тисяч”).