Посібник на тему " «Формування елементів національної та громадянської самосвідомості учнів початкових класів засобами фольклору на уроках розвитку мовлення»

Про матеріал
До посібника включені матеріали з досвіду роботи, які допомагають у формуванні культурної компетентності, забезпечують збереження найкращих перлин народної творчості, стають одними з основних елементів у вихованні національно свідомої і духовно багатої особистості . У посібнику вчителі знайдуть цікавий матеріал для використання на уроках навчання грамоти , читання та розвитку мовлення .
Перегляд файлу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                     Г.П.Романовська 

 

 

 

« Формування елементів національної

та громадянської самосвідомості учнів

   початкових класів   засобами фольклору

на уроках розвитку мовлення»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Автор : Романовська Ганна Павлівна , вчитель початкових класів ,

              спеціаліст  вищої категорії.

 

Формування елементів національної

та громадянської самосвідомості учнів

початкових класів   засобами фольклору

на уроках розвитку мовлення. – Харків, 2018.

 

 

 

 

     До посібника включені матеріали з досвіду роботи з питань  формування елементів національної та громадянської самосвідомості учнів початкових класів   школярів засобами фольклору на уроках розвитку мовлення.   

    У  посібнику  вчителі  знайдуть  цікавий матеріал  для використання на уроках навчання грамоти , читання та  розвитку мовлення . 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

 

Вступ……………………………………………………………………………

        Актуальність проблеми розвитку зв’язного мовлення дітей

молодшого шкільного віку

        1.1.Теоретичні  основи методики розвитку зв'язного мовлення учнів

        1.2.Розвиток  зв’язного мовлення дітей засобами малих форм

фольклору…………………………………………………

Розділ 2 .Жанрове різноманіття усної народної творчості в початковій

школі і особливості його впливу на розвиток мовлення молодших

школярів

2.1   Про роботу з  малими фольклорними формами

2.2.  Вправи на постановку дихання, які доцільно використовувати на уроках

          навчання грамоти та літературного читання .

 

Висновки ………………………………………………..................................

Список використаної літератури…………………………………………...

Додатки………………………………………………………………………...

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Становлення української державності, інтеграція її до євро­пейської та світової співдружності можлива лише за умови корін­них концептуальних змін в галузі освіти, які передбачають її орієнтацію на людину, націю, духовну культуру, загальнолюдські цінності.

Державні національні програми   «Освіта»  і  «Діти України», «Концепція національного виховання», «Закон України про освіту», «Національна Доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті», «Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року» орієнтують  сучасну школу на духовний розвиток особистості, необхідність національної спрямованості освіти і виховання. Право на формування особистості в умовах рідного національного культурного середовища гарантоване Конституцією України та  Конвенцією про права дитини.

Одним з  головних завдань сучасної освіти, визначених Національною стратегією розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, є побудова ефективної системи національного виховання на засадах загальнолюдських, полікультурних, громадянських цінностей, забезпечення морально-духовного, культурного розвитку дітей та молоді, формування соціально зрілої творчої особистості, громадянина України і світу.

Переді мною, як вчителем, постає запитання, як йти в ногу з часом та водночас не забути того, щодісталося нам у спадок від предків? Як  зберегти, примножити та передати своїм дітям знання і вміння українського  народу? Безперечно, поєднуючи навчання та виховання підростаючого покоління із систематичним використанням у цьому процесі найбагатшої спадщини українського  народу

«Добрий початок – половина справи» - говорить народна мудрість. Ці золоті слова з народної філософії мають пряме відношення до роботи вчителя початкових класів як фундатора освіти учнів. Я, як вчитель, вбачаю своїм завданням передати своїм учням усю красу і багатство рідної мови , сприяти розвитку їхнього мислення, вчити зв’язно висловлювати думку.

 Свою роботу організовую так, щоб поряд з добірками традиційного мовного матеріалу, використовувався матеріал народознавчого спрямування, який допомагає у формуванні культурної компетентності, забезпечує збереження  найкращих перлин народної творчості, стає одним з основних елементів у вихованні національно свідомої і духовно багатої особистості. Прислів’я, приказки, знання про народні символи  та обереги діти отримують на уроках рідної мови, де програмовий матеріал тісно переплітається з народознавчим. Спонукають учнів до активного мислення на уроці різноманітні цікаві вправи, ребуси, кросворди, загадки. На матеріалі українського фольклору проводжу мовленнєві хвилинки.

Для маленької дитини опанування мови - це складний процес, якому потрібно допомогти протікати в потрібному руслі, і тут велику роль грають дорослі, які оточують. Дорослі - носії досвіду, накопиченого людством, знань, умінь, культури. Потрібно створити умови, щоб у  дитини з'явилася потреба в мові не лише з близькими йому людьми, але й з однолітками.

 На жаль, постійно зайня­ті батьки у наш час досить часто забувають про розвиток мовлення дитини. Дитина проводить обмаль часу в товаристві дорослих (більше за комп'ютером, біля телевізора або зі своїми іграшка­ми), рідко слухає розповіді та казки з вуст мами і тата… Тому відповідальність та великі надії покладаються на  навчальний  заклад.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1.Актуальність проблеми розвитку зв’язного мовлення дітей

 молодшого шкільного віку

 

  1.   Теоретичні  основи методики розвитку зв'язного мовлення учнів

Мова ─ одне з див, за допомогою якого люди передають найтонші відтінки думок і почуттів. Саме вона віддзеркалює душу народу, його історію. Збагнути таємницю мови, прочитати історію слів, а звідси ─ предметів та явищ, може тільки той, хто знає рідну мову. Берегти, плекати мову треба змалку, бо добре відомо, що чим багатший словниковий запас людини, тим краще її мовленнєвий розвиток. Людське "Я", внутрішній зміст особистості виникає і формується не само по собі, а тільки в процесі спілкування з тими, хто оточує, де складаються певні особистісні взаємовідносини. І від того, який характер відносин дитини з тими, хто оточує, багато в чому залежить, які саме особистісні якості сформуються в неї. Уже в перші тижні життя в дітей починає формуватися потреба у спілкуванні з людьми ─ особлива потреба не біологічного, а соціального характеру. Спілкування з дорослими розглядається як один із важливіших факторів розвитку дитини в перші роки життя. Тому важливо, щоб із перших днів життя батьки оточували дитину любов’ю і піклуванням, звертались до неї літературною мовою і вчили її говорити правильно, прищеплюючи  любов до рідного слова, власним мовленням засвідчуючи його велич і красу.

 Мовлення ─ важливий засіб спілкування, обміну думками і почуттями між людьми, передачі та засвоєння інформації. З перших днів шкільного життя у дитини виникає потреба у спілкуванні ─ вміння говорити правильно, красиво, логічно. Вміння говорити здавна привертало увагу людства. Про це яскраво свідчить народна педагогіка, в якій питання мови й мовної підготовки людини займає одне з центральних місць. Ідеї народної педагогіки щодо розвитку усного мовлення передували багатьом науковим методичним рекомендаціям, які викладено в працях відомих педагогів і лінгвістів. Відомо, що основним і найважливішим показником рівня культури людини, її мислення, інтелекту є мовлення. Воно з’являється вперше в ранньому дитинстві у вигляді окремих слів, які ще не мають чіткого граматичного оформлення, але поступово воно збагачується й ускладнюється. Проте на кожному етапі свого розвитку дитина розуміє зміст слова по ─ різному. Адже слово завжди означає щось, якийсь факт, явище, предмет, ознаку або відносини, що є насправді. Глибина, повнота і правильність відображення таких фактів, ознак або зв’язків змінюються в процесі розвитку дитини. Слово дитина засвоює дуже рано разом з властивим йому значенням. А поняття, позначене цим словом, як узагальнений образ дійсності, зростає, розширюється і поглиблюється з розвитком дитини. У процесі мовленнєвої практики вона оволодіває фонетичною будовою і лексикою, засвоює закономірності словозміни й словотворення, логіку і композицію висловлювання, вдосконалює виразність свого мовлення.

 Отже, мовлення ─ це своєрідна форма пізнання людиною предметів , явищ дійсності та засіб спілкування людей між собою. Розвиток мовлення в дитини ─ це процес оволодіння рідною мовою, умінням користуватися нею як засобом пізнання навколишнього світу, засвоєння досвіду, набутого людством.

  К.Д. Ушинський зазначав, що "мова ─ найважливіший, найбагатший і найміцніший зв’язок, що з’єднує віджилі, живущі і майбутні покоління народу в одне велике, історичне живе ціле. Воно не тільки виявляє собою життєвість народу, а є цим життям. Коли зникає народна мова,─ народу нема більше!"

 Мова формує людську духовність, відчуття краси слова й образу. Рідне слово є знаряддям для кожної людини. В.О.Сухомлинський писав: "Тільки той може осягнути своїм розумом і серцем красу, велич і могутність Батьківщини, хто збагнув відтінки й пахощі рідного слова, хто дорожить ним, як честю рідної матері, як колискою, як добрим ім’ям своєї родини…"

 Проблеми розвитку мовлення почали висвітлюватися в педагогічній літературі ще в 20 ─ 30 роках XX століття. Однак практика вивчення рідної мови в сучасній школі свідчить, що розвиток мовлення учнів не посідає належного місця в системі педагогічної роботи й часто перетворюється в нецікаве і часто незрозуміле для дитини заучування невідомих мовних категорій.

 Сьогодні дедалі  в діяльності початкових класів утверджується ідея практичної спрямованості курсу української мови. А це вимагає активної мовленнєвої діяльності молодших школярів у навчальному процесі, оскільки виховання соціально активної, духовно багатої особистості неможливо здійснювати без опанування нею рідною мовою й мовленням в усіх її функціях.

 Як зазначено в Державному стандарті початкової освіти, "мета і завдання цього навчального предмета (української мови) у початковій школі полягає не лише в опануванні грамоти (початкових умінь читати і писати), а й у мовленнєвому розвитку молодших школярів ─ умінь висловлюватися в усіх доступних для них формах, типах і стилях мовлення. Розвиток мовлення має набути статусу провідного принципу навчання рідної мови в загальноосвітній школі, зокрема в її початковій ланці." Як бачимо, молодші школярі за чотири роки навчання у початковій школі повинні оволодіти усним і писемним мовленням на такому рівні, який би дозволяв їм вільно і без перешкод спілкуватися з однолітками та дорослими на будь ─ яку тему, доступну для їхнього віку та розуміння.

 Розвиток  зв’язного мовлення ─ провідний принцип навчання рідної мови в початкових класах. Він охоплює всі сторони мовленнєвої діяльності учнів. Програмою передбачається набуття учнями елементарних знань про мовлення: усне і писемне, діалогічне і монологічне; про особливості висловлювань, обумовлені їх комунікативними завданнями, ситуацією спілкування. Однак найважливішим завданням є розвиток уміння здійснювати всі види мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання, письмо), на що й наголошується в програмі середньої загальноосвітньої школи. Робота над правильною вимовою, чіткістю й виразністю усного мовлення, над збагаченням словника, правильним і точним вживанням слова, над словосполученням і зв’язним висловлюванням, над орфографічно грамотним письмом має стати основою кожного уроку.

 Робота з розвитку мовлення молодших школярів включає такі напрями:

  • вдосконалення звуковимови учнів і підвищення їхньої мовної культури;
  • збагачення, уточнення й активізація словникового запасу молодших школярів;
  • уміння вживати слова у властивому для них значенні, користуватися виражальними засобами мови залежно від ситуації і мети висловлювання;
  • послідовно і логічно викладати думки;
  • удосконалення граматичного ладу мовлення учнів;
  • оволодіння нормами українського літературного мовлення;
  • засвоєння найважливіших етичних правил спілкування.

    Ці напрями роботи з розвитку мовлення становлять основу для формування у молодших школярів мовленнєвої компетентності.

 Дуже важливо, щоб наймолодші школярі пізнавали світ у всій його багатогранності, відчували і розуміли пряме і переносне значення слів, їх найтонші відтінки. А коли дитина зрозуміє і відчує красу рідного слова, вона відчує любов до мови. Розуміти, відчувати і любити рідну мову здатні всі діти. Тому завдання вчителя полягає в тому, щоб розвинути мову учнів, збагатити її, навчити любити, пишатися нею.

 

  1.   Розвиток зв’язного мовлення дітей засобами малих форм фольклору.

 

 Працюючи з дітьми  молодшого шкільного  віку, мною було виявлено типові проблеми розвитку мовлення :

  • Нездатність граматично правильно будувати поши­рене речення.
  • Недостатній словниковий запас.
  • Вживання    нелітературних слів і виразів (резуль­тат перегляду телепередач).
  • Неспроможність побудувати діалог (грамотно і доступно сформулювати запитання, сформулювати стислу або  розгорнуту відповідь).
  • Нездатність   побудувати монолог: наприклад, сюжетну або  описову  розповідь на запропоновану те­му, переказ тексту своїми сло­вами.
  • Відсутність логічного обґрун­товування своїх тверджень і висновків.
  • Відсутність навичок культури мовлення: невміння викорис­товувати інтонації, регулювати гучність голосу і темп мовлен­ня тощо.
  • Погана дикція.

 Виходячи з цього, я вирішила розпочати цілеспрямовану роботу над виявленням ефективних шляхів розвитку мовлення та формування комунікативних здібностей  школярів.

 Діти опановують рідне мовлення, наслідуючи роз­мовне мовлення оточуючих. В кінці XX століття в наше життя почала вливатися величезна кількість запозичених термінів з іноземних мов, що загрожує мові, а значить, і культурі. Діти, засвоюючи рідну мову, опановують найважливішу форму мовного спілкування - усну мову. Тому проблема розвитку мови дітей засобами малих форм фольклору на сьогоднішній день має особливу значущість.

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2.Жанрове різноманіття усної народної творчості в

          початковій школі і особливості його впливу на розвиток

мовлення молодших школярів

Українці, як соловейки - співучий народ. Кажуть, де три українці, там цілий хор. Споконвіку наші предки мали хист до співу. Ще змалку знали вони багато пісень. Спочатку мама співала над колискою немовляти колискові пісні, які пам'ятаються все життя. Після того, як маленька дитина вчиться робити перші кроки, вчиться плескати в долоні, з нею розучують пісеньки - забавлянки. Люблять діти і заклички та примовки. Народна пісня - це невеликий усний віршований твір, що співається. За змістом інколи вони нагадують казки, а природні явища та рослини у них можуть бути зображені як живі істоти Колискова - це пісня материнської душі й любові, ласки й неповторної ніжності. Із колискової народжувалися всі інші пісенні жанри. Бо тільки той, хто виростав під мамину пісню, здатний примножувати невмирущу пісенну народну творчість. Біля колиски, плетеної лози або різьбленої із дерева, творилася найбільша таїна людського буття.

 Надзвичайна ліричність колискової здавна привертала увагу письменників, діячів культури, вони збирали, записували і друкували колискові. Учені різних країн неодноразово доводили, що діти, які виховуються під спів і казку матері, мають розвинені естетичні почуття, лагідну вдачу і добрий розум.

 Колискова пісня - є особливим діалогом між матір'ю і дитиною, підказаним серцем. Кожна мати вносить щось і в ритміку, і в мелодію, що підсилює щирість та безпосередність висловлюваних думок та почуттів.

 Це один з найдавніших жанрів народної словесності, що сягає корінням міфологічного періоду творчості. Незважаючи на безліч нюансів почуттів і думок, висловлюваних у колискових піснях, а також на широкий простір для імпровізації, все ж набір їх мотивів дуже обмежений. Найстійкіший з усіх мотивів, який з'являється у переважній більшості творів - закликання чи запрошення сну до дитини. У ньому зафіксоване анімістичне уявлення про сон як істоту, яке може заспокоїти і приспати дитину.

 Колискові пісні мають чітко окреслену тематику і функцію, вони призначені для одного слухача - дитини і мають одного виконавця - матір чи близьку людину. Чуттєвий зв'язок, що з дня народження існує між матір'ю і дитиною, відбиваються у зворушливо щирих і безпосередніх колисанках. Монотонний тихесенький наспів і пестливі лагідні слова мають заспокоїти, приспати дитину, тому м'якими ланками підступає до колисочки пухнастий, вуркотливий котик, голуби, ластівочки, фантастичні Сон і Дрімота. Колискові пісеньки є першими уроками прилучення малюків до моральних цінностей, сприймання музичного ритму.

 Колискові пісні - жанр, який має чітко визначену конкретну функцію: заспокоїти і приспати дитину. З цим основним їх призначенням і пов'язані особливості поетики жанру. Оскільки єдиним слухачем є дитина, яка лише починає розуміти окремі слова і реалії дійсності, то у колискових використовується тільки найпростіша загальновживана лексика, у них немає складних поетичних прийомів і тропів. З художньо-поетичних засобів зустрічаються епітети, порівняння (золотенькі бильця; білий, як лілея). Всі інші засоби спрямовані на створення специфічної звукоритмічної оболонки твору, яка навіває дитині сон. Основним її виразником є мелодія, яка відрізняється від інших ліричних пісень одноманітністю і монотонністю, оскільки має на меті вплинути на стан і настрій дитини, щоб її заколисати.

 Жанрів дитячого фольклору, які перейшли із репертуару дорослих, але побутують паралельно у різних вікових групах, є дитячі колядки і щедрівки. Вони суттєво не відрізняються від усталених зразків цих жанрів календарної обрядовості. Адресовані господарям дому як ритуальні величання, вони є побажаннями здоров'я, щастя, багатства. Діти виконують пісенні і віршовані величання, як правило, близьким родичам.

 На відміну від колядок і щедрівок, виконуваних дорослими, вони, як правило, жартівливого характеру, а іноді з іронічним відтінком. Висловлюючи побажання господарям, діти, у залежності від стосунків з ними просять винагороди за колядування.

 Колядували хлопці, ходячи по дворах із саморобною зіркою, іноді у супроводі перевдягненої Маланки, кози, ведмедя. Цікаво, що про козу складено таку приповідку - « Де коза ходить, там жито родить, де коза рогом, там жито стогом».

 Щедрували в новорічну ніч переважно дівчата. У перший день Нового року одержували право колядувати діти: вони ходили по хатах із «засівалками» чи «посипалками».

 Лічилки - невеликі віршовані твори, якими визначаються роль і місце у грі кожного з її учасників. В основі багатьох лічилок лежить лічба, часто у вигляді переінакшених числівникових форм (одіян, двіян, тріян), слів позбавлених з сенсу (ені-бені, калякі, шмакі).

 Сюжетні лічилки - сучасніші за походженням, вони є звичайними віршиками на різні теми:

 Раз, два, три, чотири,

 Козі дзвоника вчепили,

 Коза бігає, кричить

 Просить дзвоник відчепить.

 Отже, лічилка - віршик із лічбою, за допомогою якого діти перед грою визначають ролі окремих гравців.

 Дитячі ігри - трансформовані, спрощені варіанти народних ігрищ, які первісно мали ритуальне значення. Вони становлять єдиний жанр дитячої драматургії, тобто вид творчості, де люди грають ролі відповідних персонажів, імітуючи їхні рухи, мову і вчинки.

 Ігри бувають дуже різноманітними:

 -         хороводні драматичні ігри (« Просо », « Мак »)

 -         драматичні мініатюри з імітацією вчинків та поведінки

 звірів, птахів (« Шуліка », «Котик і мишка »)

 -         суто спортивні ігри («Хованки», естафети).

 Жодна дитяча гра не обходиться без лічилок. Тому вони дуже часто використовуються під час змагань, ігрових уроків, щоб визначити черговість виступу тієї чи іншої команди, групи, окремих учнів.

 Котилася торба з високого горба,

 А в тій торбі хліб-паляниця.

 Кому доведеться той буде журиться.

 Своєрідним художнім жанром народної творчості є скоромовки – невеликі прозові або віршовані твори, побудовані на алітераціях. Специфіка творів полягає у тому, що вони повинні вимовлятися дуже швидко. Це надає їм ігрового характеру. За змістом вони подібні до небилиць, бо поєднання співзвучних слів не завжди має логічний зв'язок. Діти сприймають скоромовки як своєрідну гру, розвагу. Тексти легко запам'ятовуються, бо римовані або ритмізовані. Народна педагогіка здавна використовувала скоромовки як засіб розвитку мовного апарату дитини, постановки правильної артикуляції звуків. Зміст скоромовок нескладний, пов'язаний з повсякденним життям людини, природою, близький і зрозумілий дітям.

 Скоромовка - жартівливий вислів, спеціально складений із важких для швидкої мови слів, за допомогою якого можна розвивати свою мову і кмітливість. «На столі стоїть сільниця, у сільниці сіль», «Хитру сороку піймати морока, а на сорок сорок - сорок морок».

 Загадка - стислий опис предметів і явищ, які треба впізнати, відгадати, виявляються народна спостережливість, дотепність і фантазія.

 У загадках наявний елемент гри, а тому цим жанром захоплюються діти. Загадки розвивають кмітливість, увагу, стимулюють уяву, допитливість, спостережливість дитини при вивченні явищ природи, навколишнього оточення, трудової діяльності людини, тому мають велике етнопедагогічне значення.

 Загадка – народний твір, який з’явився ще задовго до того, як люди навчилися читати й писати. З давніх-давен до загадування й розгадування загадок ставилися відповідально. У наш час загадки є одним з видів розваг, але ця розвага має серйозний підтекст.

 Діти легко запам’ятовують і завчають напам’ять віршовані рядки, і захопившись грою, дитина навіть не помічає, що вчиться. Короткі віршовані твори приваблюють дітей співзвуччям. А це значно допомагає оволодіти рідною мовою.

 Загадка – це дуже корисна вправа для розуму дитини. Вони розвивають абстрактне мислення, кмітливість. Загадки інтригують дітей та стимулюють їхню фантазію. Із задоволенням діти слухають і розгадують загадки на рими. Віршовані загадки збагачують знання учнів, розвивають, виховують в них любов до рідної мови; розширюють уявлення про навколишній світ. Використання цих різноманітних віршованих вправ і загадок сприятиме всебічному розвитку дітей.

 Назва «загадка» походить від слова гадати, думати. Невеликий фольклорний твір в іномовній формі описує предмет, котрий слід назвати. Тут широко використовується метафора, алегорія, уособлення, метонімія, порівняння. Загадка дає багато можливостей для мовного розвитку дітей, для прилучення їх до словесної художньої творчості. У наш час загадка використовується з виховною метою, для розвитку в дітей кмітливості, уміння зіставляти, у звичайному бачити прекрасне, привабливе, гарне і таємниче.

 Тематика загадок надзвичайно різноманітна. Найбільше серед них творів про явища природи: зміну дня і ночі(«За лісом, за пралісом золота діжа сходить»), пори року та явища з ними пов’язані («Без рук, без ніг, а малювати вміє»), рослинний і тваринний світ («Без вікон, без дверей повна хата людей»). Такі загадки образно, поетично розповідають про навколишній світ, виховують спостережливість.

 Визначаючи педагогічну цінність загадок, К.Д. Ушинський писав: «Загадки я вміщую не для того, щоб дитина відгадала саму загадку …, а для того, щоб дати розумові дитини корисну вправу: пристосувати відгадку, сказану можливо, вчителем, до загадки і дати привід до цікавої та корисної класної бесіди, яка закріпиться в розумі дитини саме тому, що мальовнича й цікава для неї загадка заляже міцно в її пам’яті, приєднуючи до себе й усі пояснення, до неї прив’язані».

 Отже, загадки – то справжні перли народної мудрості, коштовні згустки думки і почуттів, що хвилюють розум та уяву людей.

 У молодшому шкільному віці закладається фундамент моральної поведінки дитини, починає формуватися громадянська спрямованість особистості. Ось чому так важливо вміло організувати систему роботи, щоб кожна дитина могла брати творчу участь у розвитку рідної культури, а через неї – загальнолюдської.

 У прислів’ях виражений життєвий досвід, узагальнена народна мудрість. Прислів’я – не минуле, не старовина, а живий голос народу : народ зберігає у пам’яті тільки те, що йому необхідно сьогодні і потрібно буде завтра. Прислів’я створюються всім народом тому виражають колективну думку. Народні прислів’я легко запам’ятовуються завдяки грі слів, різним співзвуччям, римам, ритміці.

 Близькі до прислів’їв приказки. Відрізняються лише тим, що у приказках немає висновків, повчань, які є у прислів’ях. Приказка тільки натякає на висновок. Прислів’я – це поширене повне речення, а в приказці висловлюється незакінчена думка. Приказка дає дотепну оцінку події, вчинкам людини, але тут нема повчань, висновків.

 У прислів’ях та приказках всі слова вжиті переважно у прямому значенні, як ось : «Вік живи – вік учись». Та все ж багато з них мають переносне значення, людям на здогад: «Порожня бочка гучить, а повна мовчить». Звичайно, з порожньою бочкою народна мудрість порівнює людину, яка багато говорить, а все це непотрібне; а з повною – ту, яка мовчить, виважує кожне слово, щоб воно було мудре і лагідне.

  У прислів’ях і приказках використовуються різні художні засоби: метафори («Заздрість - здоров’я з’їсть»), порівняння («Повертається, як ведмідь за горобцями»), епітети («Від теплого слова і лід розмерзається»). Прислів’я та приказки не мають чітко визначеної будови. Тут можливе римування слів та ритміка: «Хто людей питає, той розум має». Та в більшості прислів’їв це звичайна прозова мова, в якій головну роль відіграє не форма, а зміст. Кожне прислів’я чи приказка – утвердження народної мудрості, наказ прийдешнім поколінням,добра порада.

 Походження прислів’їв і приказок таке ж давнє, як і мовлення людини. У глибоку давнину їх ще називали приповідками, пословицями. Глибокий зміст прислів’їв і приказок, їхня мудрість, стислість, високохудожня форма завжди привертали і привертають увагу письменників. Вони збирають їх, записують і використовують цей вид усної народної творчості у байках, оповіданнях, поезії, тощо.

 Про використання фольклору під час розвитку усного мовлення говорили ще видатні педагоги: Г. Сковорода, К.Ушинський, І.Франко, В. Сухомлинський. На особливості фольклору та його значенні сьогодні наголошують вітчизняні дослідники: А. Богуш, В. Кононенко, М. Стельмахович, Н. Гавриш та ін.

 Український фольклор у сучасному соціумі переконливо пояснюється незмінністю та повторюваністю його жанрів впродовж століть, своїм неоціненним розвивальним та виховним значенням у життєдіяльності дітей.

 Усна творчість (пісеньки, потішки, пестушки, заклички, забавлянки)  є   прекрасним мовним матеріалом,  який можна  використовувати, як в організованій освітній діяльності, так і в спільно-партнерській діяльності   дітей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Усна творчість (фольклор) приховує в собі невичерпні можливості для пробудження пізнавальної активності, самостійності, яскравої індивідуальності дитини, для розвитку мовних навиків. Тому повсякчасно використовую її у вихованні дітей.

 Слово «фольклор» в буквальному перекладі з англійської означає народна мудрість. Фольклор – це створена народом поезія, в якій він відображає свою трудову діяльність, суспільний і побутовий устрій, знання життя, природи і культури.

 Дитячий фольклор є багатющим матеріалом для розвитку дитячого мовлення, культури мови. Він наповнений внутрішньою естетичною силою. Дитячий фольклор стимулює творчі прояви дітей, будить фантазію. Творчість збагачує особистість, життя дитини стає інтенсивнішим і змістовнішим. В результаті спілкування з фольклорними  творами дітям передаються їх настрої і відчуття: радість, тривога, жаль, ніжність…

 Що ж відноситься до дитячого фольклору?

  • Пестушки – пісеньки, якими супроводжується догляд за дитиною. 
  • Потішки – ігри дорослого з дитиною (з його пальчиками, ручками).
  • Заклички – звернення до явищ природи (сонцю, вітру, дощу, снігу, веселки, дерев). 
  • Лічилки – коротенькі вірші, що використовуються для справедливого розподілу ролей в іграх.
  • Скоромовки і чистомовки непомітно навчають дітей правильної і чистої мови. 
  • Дразнилки – веселі, жартівливі, віршики, коротко і влучно називають якісь смішні сторони в зовнішності дитини, в особливостях його поведінки.
  •   Примовки, жарти, перевертиши – забавні пісеньки, які своєю незвичністю веселять дітей.
  •  Примовки, потішки,  пестушки приносять радість дітям. Без цих веселих віршів дитина ніколи не опанує свою рідну мову досконало, формування культурно-гігієнічних навиків перетвориться на нудне безрадісне виконання вказівок дорослого.

  - Колисанки – народний фольклор супроводжує життя малюка з найперших днів появи на світ. Найпершими творами фольклору, з якими знайомиться дитя, є колискові пісні. Колискові пісні, на думку народу – супутник дитинства. Вони на ряду з іншими жанрами містять в собі могутню силу, що дозволяє розвивати мову дітей і образне сприйняття.

 

2.1. Про роботу  з   малими фольклорними формами

 

Перший етап роботи – розвиток уваги до звучної української мови: стала учити дітей спільно   виголошувати слова, договорювати і підмовляти, виділяти голосом деякі слова в тексті, звуки. Для того, щоб мова дітей стала виразнішою, емоційно забарвленою, використовую народні пісеньки - потішки  «Ладоньки», «Сорока», «Йде коза» тощо. Особливу увагу звертаю на правильний підбір творів. Вірш повинен бути невеликим, складатися переважно із іменників та дієслів. Також важливу роль відіграє ритм. Мова дітей супроводжується рухом рук. Супровід дій дитини словами сприяє мимовільному навчанню її умінню вслуховуватися в звуки мови, уловлювати її ритм, окремі звукосполучення і поступово розуміти їх зміст. Чим більше дрібних і складних рухів пальцями виконується, тим більше ділянок мозку включається в роботу.

 Навчившись розрізняти варіативність забавних звукових поєднань, діти починають грати словами, звуками, словосполученнями, сприймаючи специфіку звучання рідної мови, її виразність, образність. Тому часто використовую ігрові пісеньки, потішки, примовки.

 Активізувати мовлення дітей намагаюсь різними прийомами. Зокремадужеефективним є прийомспільногодекламуваннязнайомоговірша, коли дітипромовляютьостаннє слово кожного рядка, наприклад:

Їхав лис через … (ліс),

Лисенятамкапці… (віз).

Щобсоснові… (шишки)

Не кололи … (ніжки).

Прислів'я і приказки, загадки, жарти, скоромовки, чистомовки виключно сприятливий матеріал для роботи над автоматизацією поставлених звуків. Вони служать зразком стислості і глибини думки; їх структура завжди ясна, виразна, а лексика різнобічна і образна. Співучість, мелодійність, чітко виражений ритм творів фольклору виховують естетичне відчуття, будять уяву.

 Звуковимова залежить від правильного дихання. Мовне дихання  школярів початкових класів ,як і їх мовний апарат відрізняється від дихання дорослих. У дітей невеликий обєм легенів, слабкі дихальні мязи, мовне дихання неглибоке, часте, вдих поривчастий. Для того щоб вимовляння звуків «с», «з», «ш», «ж», «р» не ставало проблемою, я проводжу з дітьми вправи на розвиток мовного дихання: «Піддування сніжинки (кульбабки)», «Дмухання на папірець», «Надування бульбашок», «Дми на метелика (хмарку)» тощо

    Досягти значних успіхів неможливо без дієвої допомоги батьків. Ще у XVIII ст. В.Гумбольт стверджував, що мова у формі генетичного коду існує у клітинах людського мозку і передається як генний спадок від батьків до дітей. У перші роки життя дитина майже весь час знаходиться в оточенні найближчих людей, і лише в спільній роботі з батьками можна розвинути інтерес і любов до багатства і краси всього, що її оточує, до народного мистецтва. Тому я веду роботу з батьками: проводжу бесіди, консультації, надаю поради та рекомендації щодо прилучення дітей до глибоких джерел української мови , знайомлю з потішками, колисковими пісеньками, адже багато батьків не пам'ятають їх змісту.

 

 

2.2 Вправи на постановку дихання, які доцільно використовувати

 на уроках навчання грамоти,української мови та літературного

 читання .

1.Не поспішаючи , вчитель показує слова . Іменники діти читають тоненьким голоском ( лисички ), а прикметники –  басом   ( ведмідь ).

2.Іменники читають тихо , а  дієслова – голосно , на прикметник кажуть “ Ой “.

3.“ Птахи прокидаються “.

Діти поділяються на групи . Кожна вибирає собі голос птаха  і умовний знак .

Наприклад :

горобець :” Цвірінь – цвірінь “

соловей : “ Тьох–тьох “

зозуля : ”Ку-ку “

качка : ”Кря–кря “     

Вчитель показує умовний знак і діти певної групи вимовляють обрані звуки тихо, голосно ( плавно по наростаючій ). Всі птахи прокинулись – діти разом голосно вимовляють певні звуки .

 Аналогічно проводиться “ Птахи засинають “.           

4.«Кульбабка» .Знайтикульбабку та запропонуватидитиніподути на квітку так, щобзлетіливсі пушинки.

5.«Сніжинка»окластишматочокватиабопаперовімаленькісніжинки на долоньку та здутиїї. Спочаткупоказуєвчитель, а потімдитинаповторює.
6. «Дмухання на папірці».Тоненький папірнарізатидрібненькимиклаптиками і запропонуватидитинідмухати на них.

7. «Перекочуваннявати».Перекочувати силою видихуваногоповітряватні кульки.

8. «Надуваннябульбашок».Дитинадмухає з такою силою, щоб на поверхні води утворилисябульбашки.
9.«Дми на метелика».Дорослийвиготовляєпаперовогометелика ,прив’язуєйогодо палиці, тримає у дитини над головою і пропонуєдмухати на нього.
10. «На гойдалці».На горизонтальнійнитці  прикріплюютьрізнокольоровіпаперовіфігуркиляльок. Дитина силою видихуваногоповітрярозгойдуєїх.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Висновки

Використання в практиці роботи з  учнями початкових класів  малих форм фольклору є одним з ефективних способів сприяння розвитку мовлення, логічного мислення, пам’яті у дітей. Різні жанри дитячого фольклору допомагають мені в доступній формі ознайомити дітей з навколишнім середовищем, ввести їх у доросле життя, збагатити словник образними виразами та поетичними рядками, сприяють виробленню дикції та інтонаційної виразності, позитивно впливають на емоційний стан та настрій дітей.

Колискові пісні, потішки, пестушки, забавлянки, скоромовки тощо невідривні від виховання, і відіграють важливу роль у передачі знань про навколишню дійсність, у формуванні дитини як національно свідомої особистості з високими духовно-моральними та естетичними якостями, зокрема, в її розвитку рідного мовлення. Вони вражають різноманітністю та своєрідністю будови, широким використанням фонетичних, лексико-семантичних, словотвірних засобів мовної виразності, актуалізуючи неоціненну доцільність використання дитячого фольклору в роботі з дітьми.

Формування  комунікативних умінь неможливе без  правильного дихання під час розмови. Тому доцільно вже на перших уроках розпочинати навчання дітей правильно дихати під час читання, розмови: вдихати повітря на паузах і рівномірно розподіляти його до наступної зупинки. Проводити вправи на правильне дихання: руки на пояс , плечі розгорнуті , вдих –видох.

Також на уроках я намагаюсь працювати над правилами орфоепії, показуючи як вимовляти той чи інший  звук. Для вироблення правильної і чіткої вимови пропоную учням читати склади з важкими сполученнями звуків , виконувати  вправи з чистомовками і скоромовками.Дуже подобаються дітям ігри – скоромовки з елементами змагання: хто краще промовить? Хто більше знає скоромовок ? Цей жанр варто використовувати на початку уроку мови або читання , як фонематичну “зарядку “.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додатки

 

Вірші, для розвитку діалогічного мовлення

 

-Де твійбукварик ?Ми спитали журавля:

-В портфелі новому .  –Денайкращая земля ?-
-Ну , а портфель де ?                                     Журавель відповідає :

-У столику дома .–Кращерідноїнемає.

-Взяв биіз столу                                                     П . Воронько.                           

-Так стіл же замкнувся …

-То відімкнувби .Лелекаластівкупитає:

-Ключа я забувся …                             - Хтовищевсіхптахівлітає?

-Де ж це той ключ  ?.                         -Літають люди вищевсіх

-У портфелі новому.                             На літакахсвоїх легких.                                                                         

-Ну,  а портфель де ?

-  У столику дома .

                      Г .Бойко

 

 

  - Де це ти порвав штани?Їжачино – їжачок,

    Лазив знов по кавуни?                      Де купив ти голочок ?

-Кавуни не винні :                               Я у лісі побував ,

Лазив я по дині .                            Голочок собі придбав

                       Г .Бойко.                                         Щеминулоївесни

У колючої сосни .

Киця Мурка кажесину :А. Камінчук .

Спи , засни , моя дитино.

Мишінічкурозкрадуть ,

Нам залишиться чуть – чуть .

А синокнащуливвушка ,

Підняв голову з подушки

Й каже :

Понесли он нічку

І сховалися за пічку .

                    Н .Тріщ.

 

 

Якось  я весну спитала :

Де ти ,весно , зимувала ?

А вона меніласкаво :

Там , де взимкуквіти й трави ,

Я підснігом спала .

Ну а щоза дивна сила

 Тебе ,весно , розбудила ?

Целаскавийпроміньсонця

Посміхнувсь в моєвіконце

І я вмить ожила .

-А якідарунки ,весно ,

Ти для нас усіх принесла ?

Співи птахів , ніжні квіти

І ласкавий теплий вітер ,

І блакитьнебесну .

                 Н .Тріщ .

 

Зайчику , зайчику ,                   А кого ти , зайчику,

Де тибував ?                             Там зустрічав ?

У березовімгайочкуСпівучого соловейка

 На зеленому горбочку             На калиновімгіллі ,

Квіточкизривав .                     Та знайому лисоньку

                                                           У старійнорі.

                                                       О . Кононенко.

 

 

Кудибігти ,Мишко , мишко ,                                   

Зайчик білий ?Торохтушко,

 У крамницюбіг                                   А де тибула ?

По мило !- У бабусі .

Зайченятаморквурили –             - Щоробила ?

По роботі-Полотно ткала .

Руки мили !

         В .Коломієць .

 

Запитала риба рака :

-Де ти , брате,  зимував?

- Я, сестрице – молодице ,

У корчах хатинумав .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Лічилки

 

Коза

Раз, два, три, чотири

 Козі дзвоника вчепили,

 Коза бігає, кричить,

 Просить дзвоник відчепить.

 

***

Аза, дваза

Аза, дваза,

Триза, риза,

 Чопик, бучик,

Жута, рита.

Девир, пастер,

Ф’ю.

 

***

 

Іван – капітан

 

Іван – капітан,

 Чом ти коні попутав?

 - Сріблом-злотом

 Під копитом

 Ворожбитом.

 Дінь!

Брязь!

 Вийшов перший руський князь.

 

***

 

Бігла лялька по току

 

Бігла лялька по току

 У червонім ковпаку,

 Їла цукор і медок,

 Вийшов зайчих-корольок.

 

***

 

Бігли коні під мостами

 

Бігли коні під мостами

 З золотими копитами.

 

 

Дзень, брязь —

 Вийшов з мосту старий князь.

 

***

 

Зайчик

 

Раз, два, три, чотири, п’ять!

 Вийшов зайчик погулять.

 Як нам бути, що робити?

 Треба зайчика зловити.

Будем знову рахувати:

 Раз, два, три, чотири, п’ять,

 Зараз я іду шукать!

 

***

 

Півень

 

Стоїть півень на току

 У червонім чобітку.

Будем півника просити:

 — Ходи жито молотити!

 

***

 

— Попіл, попіл, попільниця,

 А де ж твоя зозулиця?

 — Попід небом літає,

 Сивим оком киває.

 — Хоч кивай, не кивай —

 З цього місця утікай!

 У зеленому садку

 

***

 

У зеленому садку

 

Сидить котик в холодку.

 Лапкою чеше вус,

 Язичком лиже пуз,

 Хвостиком круть-верть.

 Сірій мишці смер

 

 

***

 

На городі бараболя,

 Кабаки,

 Буряки,

 Редька, морква, огірки,

 Пастернак,

 Повний мак

 А ми кошика візьмем

 Та повненький наберем.

 Хто піде,

 Той візьме.

 

***

 

Раз, два, три, чотири, п’ять

 

Раз, два, три, чотири, п’ять,

 Стали в колі ми кружлять.

 Покружляли, розійшлися,

 Ні на кого не дивися.

 

***

 

Раз, два, три, чотири

 Вийшли звірі,

 П’ять, шість — пада лист,

 Сім, вісім — птахи в лісі,

 Дев’ять, десять — полуниці:

 Хто знайде—тому й жмуриться.

 

 

 ***

Мидір, Сидір і Каленик

Збудували тут куреник.

У куренику сидять,

 По варенику їдять.

 В нас вареників немає,

 Хто жмуритись починає?

 

***

 

 

Діти, діти, дітвора,

 Утікайте із двора.

 Хто не заховався,

 Хай кричить: “Ура!”

 

***

 

Квочка

 

Ходила квочка біля кілочка,

 Водила діток-одноліток.

Дзень, бом, брязь,

 Хто виходить в перший клас?

 

***

 

Іде коза, брикає,

 Бородою хитає.

 А борідка хиталась,

 За будяки чіплялась.

 Копитами цок-цок-цок!

 Вибігає і цапок.

 Не коліться, будяки,

 Бо потопчуть вас цапки.

Туп!

 

***

 

Йшла Маринка на стежинку

 

Йшла Маринка на стежинку,

 Загубила там корзинку.

 А в корзинці паляниця,

 Хто її з’їв — тому жмуриться


Сів шпак на шпаківницю,

 Заспівав шпак півню:

 - Ти не вмієш так, як я,

 Так, як ти, не вмію я!

 

Скоромовки

***


Летів горобець через

безверхий хлівець,

 Вхопив гороху без червотоку.

 

***

На дворі трава, на траві дрова,

 Не рубай дрова на траві двора.

 

***

Женчик, женчик невеличкий,

 На женчику черевички,

 І шапочка чорненька,

 І латочка червоненька.

 

***

Босий хлопець сіно косить –

 Роса росить ноги босі.

 

***

 

Бабин біб розцвів у дощ –

 Буде бабі біб у борщ.

 

***

У нашого діда капелюх

 Не по капелюхівськи.

 

***

Ходить посмітюха по сміттю

 З маленькими посмітюшенятами.

 

***

На річці Лука

 Спіймав рака в рукав.

 

***

Віз Устим овес на млин.

 Зачепив вусами тин:

 Млин гуркоче –

 Мірошник регоче.

 

***

В сіни Мусій сіно носив.

 Мусію, Мусію, муку сію,

 Печу паляниці, кладу на полиці.

 

***

Ішла баба дубнячком,

 Зачепилась гапличком:

 Сюди смик, туди смик –

 Одчепися, мій гаплик.

 

***

На припічку в черепочку

 Три карасики тріп-тріп-тріп!

 

***

У стозі – пшениця.

 Під стогом – криниця.

 Там щука-риба грала.

 Золоте перо мала.

 Сама собі дивувала,

 Що хороше вигравала.

 

***

Через грядку гріб тхір ямку.

 

***

Ворона проворонила вороненя.

 

***

Кричав Архип, Архип охрип.

 Не треба Архипу кричати до хрипу.

 

***

Прийшов Прокіп, налляв окріп.

 Іде Гаврило – щось не зварилось.

 Прийшов Денис – налляв сім мис.

 Прийшов Тарас – з’їв все нараз.

 

***

Пиляв Пилип поліна із лип,

 Притупив пилку Пилип.

 

***

 

Прилетіли горобці –

 Говорили про крупці;

 Не про крупці,

 Не про крупицю,

 А про круп’ячко.

 

***

Ходить перепел між полукіпками

 Зі своїми перепеленятами.

 

***

Пильно поле пильнувати –

 Перепелів полювати.

 

***

Летів крук через сук,

 Через безверхе дерево.

 

***

- Ведмедику-ледащо,

 Вліз на пасіку нащо?

 - Буду джмеликом дзижчати,

 Буду мед куштувати.

 

***

Летіла лелека,

 Заклекотіла до лелеченят.

 

***

Не клюй, курко, крупку,

 Не кури, котко, люльку.

 

***

Чапля ціпом молотила,

 Воду цеберком в сіни носила,

 Куліш жабенятам

 На вечерю варила.

 

***

 

Бачить лиска, звідки блиска:

 Хвостом має – хмари не розмає.

 

***

Полукіпок за полукіпком

 Кіп по полю накопичено.

 

 

***

Мишко просить мишку:

 - Мишко, не топчи мішки у Мишка.

 

***

У нас надворі погода

Розмокропогодилася.

 

***

Бобер на березі з бобренятами

 Бублики пік.

 

***

Ой був собі коточок,

 Украв собі клубочок –

 Та й сховався в куточок.

 

***

Ішло дванадцять панів

 Через дванадцять ланів.

 Один каже: – Добре просо!

 Другий каже: – Добре просо!

 Третій каже: – Добре просо!

 (І так далі.)

 

***

Семен сказав своїм синам:

 - Сини-соколи, складіть сіно.

 Сини склали скирту сіна.

 Семен сказав синам: “Спасибі”.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


 

Дражнилки


 

 

 ***

Савка-булавка

З гори покотився,

Помелом вдавився.

Дайте лопати,

Будем попихати

 

***

Савка-булавка

Через тин гавка,

Тин провалився,

Савка вбився

 

 ***

Антон козу веде,

Антонова коза не йде.

Вінїї уздою,

Вона йогогузою,

Вінїївіжками,

Вона йогоріжками

 

***

Антін-веретін,

Де іде, там пряде,

А як сяде, то у торбу

Все починки кладе

 

***

Антоне, Антоне,

Собака втоне.

Тягни за вушка:

Буде добра юшка

 

 ***

Маріка-каліка

Пішла на долину,

Залізла в шипшину,

  Погнала телицю,

Згубиласпідницю

 

 

 

 

 

 

 ***

  А Марія-кукурія

Зарізалапівня.

Всімдівчатамлусочки,

   А хлопчикам пір'я.

 

***

  А Кіндратсвиням брат,

  Поросятам дядько.

Вінпоїхав на ставок

  Та нарізав пищалок.

  І якщохтописне,

  Тому в вухосвисне.

 

  ***

  Катерина і Андрій

Сварилися за щавій.

  Катерина Андрію

  Не давала щавію.

 

  ***

Донька ряба

Поїхала по дрова,

Зачепилась за пеньок,

  Голосила весь деньок

 

  ***

Кирилозагпав батька у барило,

  А сестрицю — у кислицю,

Матір — в ятір,

  А тітку — у клітку

 

  ***

Міхал на коцюбіїхав,

  Лопатою подирався,

  У водіскупався

  ***

  Настя-хвастя

  По саду ходила,

Ротом мух ловила,

Сопельки губила

 

  ***

Микита-волокита

  Ходе, волочиться —

Робити не хочеться

 

  ***

ОйМикито, Микито,

Вигнав воли на жито,

  А сам пішов до хати

  Вареники вплітати

 

  ***

Тетяно, Тетяно!

їла з кувшина сметану;

  В кувшин голову стромляла —

Гараздсметани не достала

 

  ***

Федір, Федір

  По припічкушвендяв,

  А з припічка та в куток,

Піймав мишку за пупок

 

  ***

Хима, Хима-Химуза

  Наварила гарбуза,

  Сама їсть, сама п'є,

  А мені не дає

 

  ***

  Юрко-бурко

  Розлив молоко.

Йогомати ложкою,

  А віндрига ножкою

 

  ***

Ойлізшвець по драбині

Та впав межи свині.

Свиняйомушепче:

Чоготивліз, шевче?

Свині, моїсвині,

  Скиньтесь меніпошерстині

 

  ***

  Полька, Полька,

  Полька, чіт,

  Полька ходить без чобіт,

Якби Полька робила,

  То б у чоботях ходила

 

  ***

Павлюкізліз на дрюк,

Дрюкуломивсь,

Павлюкубивсь

 

***

  Петро-репетро,

Полив'янегорщеня,

Сидитьсобі на печі,

Скавучить, як щеня

 

  ***

А Петро-репетро,

Куряча головка,

Не боїтьсянісови,

Нісірогововка

 

  ***

  Петро-гарбуз на печізагруз,

  подайте лопату —

  Петра витягати

 

 ***

Сірка-мірка,

Сірчин брат

Роздерштани

  Аж до п'ят

  ***

  А Степан-Степанок

Поївбабин медок

  І сховався в куток

 

  ***

  — А де тибув, забарився?

  — На дірявім мосту провалився

 

  ***

БезгубСвиню скуб,

Свинякричить,

Він — за чуб

 

 

  ***

Славнийхлопчик,

  Славно зветься,

Зашмаркався

Та йсміється

 

  ***

Підкомороюсиділи,

Рябу сучку доїли.

Надоїли молока,

Годували Степанка.

Сорок сороків,

Сорок Степанків,

Сорок без шести,

Собачіхвости.

Де свині качались,

То там вонигрались.

Де свині лежали,

Степана купали

 

   ***

   В понеділокорав,

   В вівторок плуг поламав,

   В середу волів погубив,

   В четвершукав,

   В п'ятницюнайшов,

   В суботудодомупішов

 

   ***

Рева плаче та кричить,

Рева крутиться й сичить,

Рева реве, як корова,

Гика, хника, кисне, слинить,

А здорова.

Стали реву сватати,

Стала рева плакати.

А я реви не віддам,

Нехай рева реве нам

 

  ***

Явдохачорнява,

Брови як сметана.

Узялася в боки,

Ухоплять сороки

 

  ***

А в нашогоНестірка

Дітейшестірка:

Ти та я, та нас два,

Та ми з тобою,

Та щетічотири,

Щоотам горох молотили,

Та тіп'ять,

Щовсоломісплять,

То оце й всі,

Та щедванадцятьувівсі

 

  ***

  Стан — як у баби

Очі — як у жаби,

Нема верхньої губи,

  Як сміється — видно зуби.

Вуси, як у рака,

  А сам рудий, як собака.

 

  ***

Христя-мистя,

Вуха з листя,

Ніс — цибулька,

Зверху гулька

 

***

А в нашогоОмелька

Сімейкамаленька:

Сімпішло, сімпоїхало,

Сім дома зосталось

 

***

ОйСеманю, Семаню,

Гони коти на баню,

А котисяпопасуть,

Молока нам принесуть

***

— Рево, рево, де твій дом?

— Підзалізнимвідром.—

їхалитатари, реву надибали,

Рева плаче і ридає,

З-підвідерцяутікає


 

Список використаної літератури

 

  1. Бабаєва Л.П. Предметні тижні з української мови в початковій  школі.

-Х.: Вид-во «Ранок», 2010.

  1. Біда О. Структура і методика інтерактивного уроку. // Початкова школа. 2007 — №7;
  2. Важеніна О.Г. Збарвінкового лугу: Збірникдиктантів на народознавчійоснові для початковоїшколи. Донецьк: В-во “ Центр підготовкиабітурієнтів”, 1997.
  3. Державний стандарт початковоїзагальноїосвіти. www.mon.gov.ua
  4. Кудіна Л.М. Від роду до роду. Народознавство. – Х.: Торсінг, 2003.
  5. Любчук О., Ґудзик І. Мовленнєвадіяльність на уроках рідноїмови: 2-4 кл.:-К.: Вид.дім «Шкіл. світ», 2006
  6. Олійник О. Світукраїнського слова.-К.: Хрещатик, 1994.
  7. Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивнітехнологіїнавчання: Науково-методичнийпосібник. – К.: Видавництво А.С.К.,  2004. – 192с.;
  8. Приходьченко К.І. Українськіприслів’я, приказки, загадки. - Донецьк: Сталкер, 2002.
  9. Мельник Л. Вихованняцілісноїособистостізасобамипоетичного слова // Поч. шк. – 2002. - №11. – С. 21 – 22.
  10. Притулик Н. Формуваннявміньукраїнськогокомунікативногомовлення // Поч. шк. – 2004. - №6. – С. 14 – 18.
  11. Петрик О.В. Розвиток і удосконалення мовленнєвої діяльності молодших школярів. ─ Дике Поле, 2003.
  12. Бадер В.І. Удосконалення мовленнєвого розвитку молодших школярів //Педагогіка і психологія. ─ 1998, №4
  13. Варзацька Л.О.Активізація мовленнєвої діяльності учнів// Початкова школа ─ 1991, №2
  14. Зимульдинова А.С. Розвиток мовлення шестирічних першокласників //Навчання і виховання шестирічних першокласників / Упор. К.С.Прищепа. ─ К.:Рад. школа, 1990.

 

 

 

docx
Додано
27 лютого
Переглядів
352
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку