Посібник "Проєктна діяльність на уроках хімії як засіб формування ключових компетентностей"

Овруцький ліцей №4

Раківщинська філія

 

 

      

 

  «Проєктна діяльність на        уроках хімії як засіб формування ключових компетентностей»

(навчальний посібник)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Овруч – 2023

Матеріал схвалено

на засіданні науково - методичної ради

Овруцького ліцею №4

Овруцької міської ради Житомирської області

Протокол №2 від 12 грудня 2022 року

 

 

 

 

 

Рецензенти: 

О. П. Зінкевич, заступник директора Овруцького ліцею №4 Овруцької міської ради;

Л. В. Кравчук, голова природничого циклу

Овруцького ліцею №4 Овруцької міської ради.                         

 

 

 

 

 

 

 

Барановська О.В.

Проєктна діяльність на уроках хімії як засіб формування ключових компетентностей.

 

Матеріал з досвіду роботи Барановської О.В., вчителя хімії Раківщинської філії Овруцького ліцею №4 Овруцької міської ради Житомирської області. – Овруч, 2023. - 74 с.

 

Адреса досвіду: Раківщинська філія Овруцького ліцею №4 с. Раківщина, вул. 1 Травня,  levhenkonataha@gmail.com

 

 

Анотація

Тема досвіду: «Проєктна діяльність на уроках хімії як засіб формування ключових компетентностей» (матеріали з досвіду роботи).

Посібник для вчителів. – Овруч, 2023

У методичній розробці подано матеріали з досвіду роботи вчителя хімії Раківщинської філії Овруцького ліцею № 4 Овруцької міської ради Барановської Оксани Василівни  щодо використання проєктної діяльності на уроках хімії як засобу формування ключових компетентностей учнів.

У розробці висвітлюються  особливості застосування проєктної діяльності на уроках хімії. Упровадження досвіду спрямоване на практичне розв'язання актуальних проблем шкільної освіти: формування всебічно-розвиненої особистості, готовності досягти найвищих вершин у життєдіяльності, самореалізації, розвиток творчого потенціалу учня та умінь прогнозувати наслідки своїх дій та свідомо приймати життєво важливі рішення. Практична реалізація досвіду засвідчила, що застосування проєктної діяльності на уроках хімії покликане не просто дати учням певні знання, уміння та навички, а створити ситуацію успіху, сприятливі умови до подальшого вивчення  хімії;  розвивати пам’ять та  образне мислення, збагачувати та реалізувати творчий потенціал особистості, допомагати досягнути вершин фізичного, духовного, морального та професійного розвитку у майбутньому.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Усередині нас криються потенційні творчі можливості, і ми повинні працювати щосили, щоб розкрити цей потенціал.

Мартін Лютер Кінг

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

1. Автор, тема, адреса досвіду……………………………2

2. Анотація………………………………………………….3

3. Зміст……………………………………………………....5

4. Опис досвіду……………………………………………..6

5. Висновки………………………………………………..36

6. Розробки уроків за темою досвіду……………………39

7. Список використаних джерел………………………...64

8. Додатки…………………………………………………67

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Опис досвіду

 

Сучасний світ диктує свої зміни, відповідно до яких має змінюватися не лише суспільство, а й якісний підхід до освітнього процесу. З цією метою було започатковано реформування середньої освіти – «Нова українська школа», яка успішно реалізується з 2017 року. Процес інтеграції України у Європейську та світову спільноти, ставить нові вимоги перед українською освітою, її якістю та змістом.

Нинішні події обумовлюють соціальний запит на виховання творчої особистості, здатної, на відміну від людини виконавця, самостійно мислити, генерувати оригінальні ідеї, приймати нестандартні рішення. Таким чином, розвиток критичного мислення стає найактуальнішим за часів інтенсивних соціальних змін, коли неможливо діяти без постійного пристосування до нових політичних, економічних або інших обставин, без ефективного вирішення проблем, значна частина яких не передбачувана.

Психологи стверджують і життя переконує, що найкращі результати у навчанні учням дають активні форми пізнання, коли знання здобуваються самостійно, в творчому пошуку кожного учня. Вчитель не повинен «підносити» учням матеріал, він має вчити школярів самостійно шукати істину, робити власні висновки, застосовувати свої знання на практиці, тобто розвивати критичне мислення.

З-поміж методів навчання школярів, що дають можливість поєднати відпрацювання і творчість на уроках хімії, виділяють проєктну роботу, яка, враховуючи особистісні інтереси учнів, створює умови для розвитку в учнів прийомів розумової діяльності, формування умінь, а також ставлення та цінностей, що є складниками хімічної  компетентності.

Зважаючи на актуальність проблеми, була обрана тема досвіду: «Проєктна діяльність на уроках хімії як засіб формування ключових компетентностей».

Запровадження концепції «Нова українська школа» є фактором реалізації нового підходу до сучасної школи. Оновлений процес навчання розуміється не тільки як засвоєння системи знань, умінь і навичок, що складають інструментальну основу компетенцій,  а й як процес розвитку особистості. Досягнення цілей сучасного навчання неможливе без застосування педагогічних технологій, які спонукають учнів до активної розумової діяльності.

Актуальність досвіду полягає в необхідності використання проектної діяльності на уроках хімії, що сприяє розвитку, пізнавальної активності, творчого мислення та мотивує до подальшого вивчення хімії, оскільки суспільство чекає від школи комунікабельного, креативного, самостійно мислячого випускника, який прагне успіху та вміє самостійно будувати траєкторію індивідуального розвитку.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що основні положення роботи доповнюють педагогічне знання й можуть слугувати для подальшої наукової розробки проблеми використання проєктних технологій у процесі навчання хімії учнів основної школи, а також сприяють його використанню для розробки методичних рекомендацій в контексті проблеми дослідження. Матеріали дослідження можуть бути реалізовані під час організації освітнього  процесу в закладах загальної середньої освіти.

Практичне значення досвіду полягає і в тому, що розглянуті теоретичні положення доведено до конкретної реалізації у вигляді:

• підготовленого науково-методичного посібника «Проєктна діяльність на уроках хімії як засіб формування ключових компетентностей». 
• розроблених уроків  хімії з використанням проектних технологій.

Провідна ідея досвіду.

Ми розглядаємо дитину як найвищу цінність, а навчальний процес, зокрема на уроках хімії, спрямовуємо на активізацію інтелектуальної активності учнів, розвиток творчого мислення, виникнення інтересу до предмета, кращого процесу запам'ятовування нового матеріалу, розвитку уваги та уяви.

Впровадження різноманітних засобів та прийомів проектної діяльності створює передумови для інтенсифікації освітнього процесу, тому застосування їх на уроках хімії дозволяє направити інтелектуальний потенціал учнів на позитивний розвиток, підготувати у майбутньому конкуренто-спроможну особистість у європейському та світовому освітньому просторі, захищену та мобільну на ринку праці, здатну робити особистий духовно-світоглядний вибір, озброєну необхідними знаннями, навичками для інтеграції в суспільство, здатну навчатися впродовж усього життя.

Інноваційна значущість. Урок з використанням проектної діяльності є інноваційним порівняно з традиційним, тому що його метою є не тільки засвоєння системи знань (мета традиційного навчання), а й діяльність учня та вчителя, майстерність якого полягає в тому, щоб організувати та вести процес навчання і водночас дозволити учневі розкрити свій творчий потенціал та креативно мислити, створюючи нові оригінальні ідеї, розвивати уяву, пам’ять та утворювати смислові зв’язки.

 

Науково - теоретична база дослідження.

Питання проєктної технології не є новим у педагогічній науці. Основоположником її є Джон Д’юї, розвивали цю ідею його послідовники, зокрема В.Кілпатрік, Е.Коллінгс, Л.Левін. Пізніше означеним питанням займалися такі науковці як С.Шацький, В.Шульгін, М.Крупеніна, В.Ігнатьєв, О.Коберник. Вони не лише сформулювали основні засади, схему проєкту, а й обґрунтували ефективність використання проєктної технології у школі. Сьогодні проблему використання проєктної технології у школі вивчають В.Докучаєва, О.Онопрієнко, С.Сисоєва, М.Чобітько та ін. Обґрунтовано, що психологічною основою формування вмінь розв’язувати задачі є основні положення теорії поетапного формування розумових дій (О.Леонтьєв, П.Гальперін, Н.Тализіна та ін.) у синтезі з основними положеннями асоціативно-рефлекторної теорії (Д.Богоявленський, Є.Кабанова-Меллер, Н.Менчинська). Уміння розв’язувати текстові задачі виробляються ефективно, якщо подавати повну орієнтовну основу дій; при первинному поясненні розгорнуто подавати зразок розв’язування задачі з фіксацією складових операцій; опрацьовувати виконання окремих дій, які входять до складу загального вміння шляхом розв’язання спеціальних вправ; використовувати різні види моделей задачної ситуації; забезпечувати різні види діяльності (репродуктивну, продуктивну, творчу) та тривалість процесу формування вміння.

Суть досвіду

Інноваційні процеси у сучасній освіті України спонукають до реорганізації існуючих педагогічних систем, переосмислення цінностей, цілей і змісту їх діяльності та перехід від застарілих стереотипів, шаблонів і жорстких форм до творчої ініціативи й індивідуальної відповідальності педагогів у проєктуванні й організації педагогічного процесу. Більшість дослідників в галузі педагогічної діяльності виділяють в її структурі проєктувальний компонент як найбільш значущий, що забезпечує технологізацію педагогічного процесу. Узагальнюючи різні підходи до трактування сутності педагогічної технології, бачимо, що терміни «проєкт», «проєктування», «педагогічне проєктування» досить часто вживаються як основні синонімічні поняття [18, с.10].

У вивчених нами педагогічних дослідженнях процес проєктування розглядається як основний механізм здійснення та розвитку інноваційної діяльності та як вид творчості, який включає моделювання, прогнозування та аналітичне оцінювання. Слід зазначити, що така велика кількість педагогічних досліджень не розкриває всіх питань педагогічного проєктування, зокрема не систематизує питання реалізації його як основного способу здійснення інноваційної діяльності при вивченні природничих дисциплін, не визначено вимоги до підготовки вчителів до педагогічного проєктування навчального процесу. Як бачимо, на практиці все ще дуже мало застосовуються інноваційні технології, зокрема, комп’ютерно орієнтовані засоби навчання. Це свідчить про недостатню розробленість процесів упровадження інноваційних теоретичних концепцій у практику роботи сучасної школи та низький рівень підготовки вчителя до інноваційної діяльності, зокрема до процесу педагогічного проектування [12, с.15].

Проєктна технологія активно та успішно впроваджувалася у зарубіжній школі. Зокрема, у США, Великій Британії, Бельгії, Фінляндії, Німеччині, Італії та інших країнах технологія проєктів здобула велику популярність завдяки вдалому поєднанню теоретичного знання та її практичного застосування для розв'язання конкретних проблем [18, с.11].

Такі вітчизняні педагоги, як С.Шацький, В.Шульгін, М.Крупеніна вважали, що проєктна технологія забезпечить розвиток ініціативи та творчої діяльності учнів і сприятиме зв'язку між набуттям знань і навичок та їх застосуванням під час розв'язання практичних завдань. Вони вважали, що проєктна технологія це єдиний засіб для перетворення «школи навчання» у «школу життя», де набуті знання реалізовуватимуться у ході практичної діяльності учнів.

У 1920-х роках минулого століття проєктна технологія стає однією з найбільш популярних у вітчизняній освіті, однак закладені в ній педагогічні завдання часто спотворювались. Особливо яскраво всі достоїнства і недоліки застосування проєктів знайшли своє відображення в ідеях та досвіді В.Н.Шульгіна. Зміст освіти визначався не стільки програмою, інтересами тих, хто вчиться, скільки потребами навколишньої життя. На думку В.Н.Шульгіна, «результати роботи за методом проєктів повинні вимірятися не тільки освітньо-виховним ефектом, але й ступенем розв'язання тієї господарської, політичної, культурно-просвітницької роботи, яку як виконання промфінплану культурний заклад взяв на себе». Заклади освіти виконували виробничі, культурно-побутові, політичні проекти [33, с.10].

На сьогоднішній день дуже багато науковців займаються дослідженням педагогічного проєктування. Наукові дослідження присвячено теоретичним аспектам застосування проєктів у сучасних умовах, її педагогічним функціям, психологічним аспектам проєктної діяльності і обґрунтуванню умов їх реалізації та розробці методичних рекомендацій для їх впровадження [37, с.4].

Термін «проєкт» має кілька значень і майже всі вони мають відношення до педагогіки. По-перше, проєкт-це попередній (можливий) тест будь-якого документа. По-друге, проєкт розуміють як певну акцію, сукупність заходів, об'єднаних однією програмою або організаційну форму цілеспрямованої діяльності. Як приклад можна відзначити один з найбільш грандіозних проєктів - Інтернет. І третє значення проєкту - діяльність по створенню (виробленні, планування, конструювання) будь-якої системи, об'єкта чи моделі. Що стосується проєктування і конструювання, то їх відмінність також носить досить відносний характер. Але все ж відмінність у тому, що проєктування може бути і теоретичним (на папері або на комп'ютері), а конструювання припускає матеріальне втілення проєктної діяльності [37, с.5].

Як відзначають вітчизняні дослідники, проєкт - це система навчання, за якою учні набувають знань, умінь і навичок у процесі планування та виконання практичних завдань-проєктів, що постійно ускладнюються. Під час роботи за проєктом чільне місце посідає самостійність учнів та їхня активність, ініціативність, захопленість. Проєкти можуть мати індивідуальний, груповий чи колективний характер. В її основу покладено ідею здійснення навчання на активній основі, через самостійну і практичну діяльність учнів з урахуванням їхніх особистих інтересів.

Аналіз досліджень показав, що проєкти застосовуються у навчально-виховному процесі при вивченні будь-якого предмету, курсу. Розвиваючий ефект проєктної технології відчувається в активній допитливості, пізнавальному інтересі учнів, в оволодінні дослідницькими методами мислення; формуванні свідомого і творчого вибору оптимальних засобів перетворювальної діяльності; вмінні мислити системно і комплексно, самостійно виявляти потреби в інформаційному забезпеченні діяльності, беззупинно опановувати нові знання й застосовувати їх як засіб перетворювальної діяльності [18, с.12].

Таким чином, проєктна діяльність учнів забезпечує пріоритет надпредметних соціально значимих знань і умінь, що найбільше відповідає парадигмі особистісно-орієнтованої освіти, тому що саме ці знання і вміння дозволяють молоді упродовж життя успішно реалізуватися у професійній діяльності.

Отже, аналіз педагогічної літератури з цього питання дає можливість з'ясувати, що технологія проєктування на сьогодні - одна з найбільш розповсюджених видів дослідницької роботи. Вона розглядається як альтернатива класно-урочній системі в навчальних закладах, але вона зовсім не повинна витіснити. Проєктна технологія має бути використана як доповнення до інших видів прямого або непрямого навчання, як засіб прискореного росту і в особистому плані, і в академічному.

На сучасному етапі розвитку освіти проєктна технологія навчання набуває все більшого розповсюдження. Для педагогів-практиків та науковців проєктне навчання

має велику цінність як засіб віді­рватися від "знаннєвої" освіти та перейти до прагматичного, діяльнісного, особистісно зорієнтованого підходів у навчанні [33, с.10].

Нині застосування проєктної технології в освітньому процесі здійснюється у відповідності до загально дидактичних принципів: природо-відповідність, культуровідповідність, гуманізм, науковість, наочність, індивідуальність, системність, зв`язок навчання з життям тощо, та принципів навчального проєктування, дотримання яких забезпечує найбільш продуктивне функціонування системи проєктної діяльності учнів: принцип проживання, педоцентризм, принцип добровільної участі та вільного вибору, особистого розвитку, продуктивності, керованості, цілісності, завершеності тощо, та найголовніший, основоположний принцип проєктної діяльності – виходи­ти з інтересів дитини: інтересів сьогоднішнього дня, безпосередньо пов`язаних із по­точними подіями, практичними та духовними потребами самих дітей, їх близьких та суспільства [37, с.7].

Вивчаючи досвід застосування проєктної технології навчання у шкільній прак­тиці, ми з`ясували, що існує декілька підходів до її впровадження стосовно класно-урочної системи навчання:

1. Проєктна технологія навчання використовується на уроці.
2. Робота над проєктом поєднує урочну та позаурочну діяльність учнів.
3. Проєкт виконується у рамках позакласної та позашкільної діяльності учнів.

Реалізація цих підходів викликає багато дискусій у педагогічній науці. Одні до­слідники (Л.Миронець, Г.О.Руських, Є.С.Полат та інші) пропагують учителям вести  роботу над проєктом в урочний час, доводячи, що під час навчання школярів за про­єктною технологією доречно організовувати фронтальну роботу, навчаючи усіх дітей виявленню потреб, пошуку ідей, плануванню робіт, створенню теоретичних чи ма­теріальних продуктів, виготовленню виробів, їх випробуванню та оцінці [12, с.19].

Застосовуючи проєктну технологію навчання на уроці хімії в основній школі, учителі намагаються оптимізувати проходження програмного матеріалу навчального предме­ту. У цьому випадку педагогом обирається окрема тема чи розділ, на матеріалі яких можна розгорнути проєктну роботу. Учні мотивуються до роботи над проєктом, ак­туалізується обрана тема. Робота над проєктом триває 2-3 заняття, на яких учитель виступає у ролі координатора, порадника, консультанта [37, с.8]. Ми зіставили стадії роботи над проєктом із етапами роботи на уроці у вигляді табл.1.

Таблиця 1.

Стадії роботи над проєктом у рамках уроку (системи уроків)

	Етап уроку	Стадії роботи над проєктом
1.	Організація роботи	Мотивація проєктної діяльності учнів
2.	Підготовка учнів до роботи	Уведення учнів у тематичне поле проєкту, формування груп, цілепокладання, планування роботи
3.	Засвоєння нових знань та способів дій	Збір інформації з проблематики проєкту, пошук шляхів розв`язання проблеми
4.	Перевірка первинного розуміння матеріалу	Структурування інформації, аналіз ефективності обраного способу вирішення проблеми проєкту
5.	Закріплення та застосування нових знань та способів дій	Виконання запланованих кроків з реалізації проєкту, практичних дії
6.	Узагальнення та систематизація знань	Оформлення результатів проєкту, підготовка до презентації
7.	Контроль та самоконтроль знань та способів дій	Аналіз досягнутих результатів, експертиза продукту проєкту
8.	Корекція знань та способів дій	Коригування результатів роботи над проєктом
9.	Підбиття підсумків заняття	Презентація, оцінка та аналіз проєкту
10.	Рефлексія	Аналіз проєктної діяльності

 

Проаналізувавши зміст табл. 1.1., можна дійти висновку, що окремі стадії проєк­тної діяльності вимагають позаурочної роботи школярів: це опрацювання додаткових джерел інформації, дослідницька, пошукова робота, підготовка портфоліо і презентаційних матеріалів тощо. Тобто, включення проєктної діяльності до роботи на уроці безкомпромісно потребує залучення різноманітних можливостей позаурочного часу школярів.

Саме тому, на думку інших дослідників (І.Дуженько, Є.С.Цикало, А.М.Чайка, М.Ф.Ширшина) концептуальні положення проєктної технології навчання ведуть до протиріч між необхідними організаційними формами проєктної діяльності та класно-урочною системою. Прибічники такого підходу вважають, що він прийнятний лише для позаурочної роботи. По-перше, проєкт – це результат індивідуальної діяльності учня, реалізація його власних ідей, вирішення суб`єктивно значущих проблем, і тому не може бути організований на уроці, де водночас працюють 20-30 учнів. По-друге, виконуючи проєкт, учень (чи група учнів) досягає поставленої мети засобами різнома­нітних предметних галузей навчального плану, а також використовуючи інформацію та технології, що виходять за його межі. По-третє, сумлінне ставлення до виконання проєктів вимагає як від учителя, так і від учнів великого об`єму роботи з різними ре­сурсами (інформаційним, технічними тощо), який досить важко обмежити рамками уроку. По-четверте, робота над проєктом передбачає постійні ситуації вільного вибо­ру, творчих рішень, які не може забезпечити традиційний урок, навіть у нестандартній формі [37, с.4].

Урок, зауважує О.М.Пєхота, завжди залишається регламентованою ланкою освітнього процесу, яка обмежена темою, предметним змістом та загальними органі­заційними вимогами. У проєкті ж основний зміст діяльності обирається самими учня­ми, що дозволяє вмотивовано засвоювати знання та різні способи дій, накопичувати досвід планування власної діяльності та її сфери реалізації. Автор порівнює проєктну діяльність та роботу на уроці як принципово протилежні форми навчання [37, с.5].

Таким чином, розглянувши вказані підходи до впровадження проєктної тех­нології на уроках хімії в основній школі,  виявили, що орієнтація лише на класно-урочну систему навчання не відповідає сучасним запитам освітнього процесу. Можливості уроку не задовольняють усі вимоги, що ставляться для вдалої організації та реаліза­ції учнівського навчального проєкту. Ми вбачаємо ефективність проєктної технології навчання, за умови її впровадження у рамках позаурочної роботи школярів як допо­внення урочної навчально--пізнавальної діяльності, поглиблення та розширення змісту навчальних предметів [33, с.11].

Такий підхід дозволяє у повній мірі використати усі можливості для інтегра­ції загального соціокультурного середовища та освітнього середовища освітнього  закладу, з метою формування активної, творчої особистості, що володіє сучасними компетенціями.

Проєктна технологія через діяльнісний підхід, допомагає особистості у становленні її як активного соціокультурного діяча, виступає інтегруючим фактором (поєднуючи особистий досвід діяльності, “шкільні знання”, досвід спілкування і т.д.) на шляху входження школяра до загаль­ного соціокультур-ного середовища. Це дає можливість побудувати власну освітню траєкторію, що відображає сучасні вподобання та можливості учня і спрямована на перспективу: до майбутньої професії, до формування ключових компетенцій, до само­розвитку особистості, до неперервної освіти [18, с.10].

Виходячи з вищезазначеного, впровадження проєктної технології на уроках хімії на основному етапі навчання вимагає істотних змін у організації освітнього середовища. Одними з основних завдань шкільної адміністрації, учителів стає пошук шляхів поєднання класно-урочної та проєктної форм організації освітнього процесу, підготовка відповідного кадрового та матеріально-технічного забезпечення.

Метод проєктів передбачає досягнення дидактичної мети через детальне розв’язання проблеми, яка повинна завершитись цілком реальним практичним результатом, оформленим відповідним способом. Для досягнення цієї мети учні повинні навчитись самостійно мислити, окреслювати розв’язувати проблеми, інтегрувати знання різних навчальних предметів, установлювати причинно-наслідкові зв’язки, прогнозувати наслідки реалізації різних варіантів. Виконання проєктів розраховується на певний проміжок часу, протягом якого здійснюватиметься самостійна, індивідуальна, парна та групова роботи [33, с.12].

До основних вимог організації проєктної діяльності учнів належать:

• окреслення конкретної проблеми, розв’язування якої вимагає знань, дослідницької діяльності, критичного всебічного аналізу та пошуку;
• теоретична, практична, пізнавальна значущість очікуваних результатів;
• самостійна діяльність учнів (індивідуальна, парна, групова);
• структурування змістової частини проєкту із зазначенням поетапних результатів;
• використання системи наукових методів дослідження, яка передбачає певну послідовність дій: визначення об’єкта, предмета, завдань дослід-ження; окреслення гіпотези дослідження; відбір методів дослідження; збір, систематизація, аналіз інформації; обговорення результатів роботи; підбиття підсумків, оформлення та презентація результатів; оцінка проєкту; висновки, намічення нових проблем дослідження [37, с.4].

Проєктна діяльність на уроках хімії в основній школі має свою специ­фіку: слід ураховувати вікові та психологічні особливості учнів, більше уваги приділяти самостійній, пошуковій роботі, а не репродуктивній діяльності.

Оскільки учні підліткового віку мають вже недостатній для самостій­ної роботи рівень теоретичних і практичних знань, кожен етап проєктної діяльності повинен ретельно контролюватися вчителем. Проєкти в більшості випадків - короткотривалі. Але все ж таки вчителі мають чудову можливість залучити до пошукової, творчої діяльності практично всіх учнів і в першу чергу - учнів із підвищеною навчальною мотивацією [37, с.4].

Участь у роботі над колективними або індивідуальними проєктами сприяє формуванню в школярів уміння відбирати й аналізувати інформацію, працювати з енциклопе­діями, довідниками, спеціальною літературою, присвяченою різним етапам життя й діяльності людини, галузям техніки, науковим відкриттям; використовувати можливості інформацій­них технологій, мережі Інтернет.

Учні вчаться проводити спостереження, брати інтерв'ю, систематизувати й узагальнювати отриману інформацію, висувати гіпотези, робити аргументовані висновки.

Теми учнівських проєктів дуже різноманітні,  їх не слід регламентувати, визначати та виділяти більш значимі.

Тему проєкту пропонує вчитель, виходячи зі змісту пред­мета, який вивчається. Іноді тему обирають самі учні, або ж формулюють разом з учителем. Робота над проєктом не повинна бути примусовою та надто вибагливою. Адже результат може бути негативним і проявитися у зниженні інтересу до проєктної діяльності й до предмета зокрема. Завдання вчителя - уникнути можливих недоліків.

Аналіз літературних джерел дозволив виділити певні вимоги до даної роботи. Доцільно дотримуватися наступного плану проведення проєкту:

I етап

• Визначення теми.
• Постановка завдання.
• Обговорення.
• Формулювання проблемних питань.
• Формування груп, висунення гіпотез розв'язання проблем.
• Обговорення плану роботи учнів.
• Обговорення можливих джерел інформації, питань захисту авторських прав.

II етап

• Вибір творчої назви проєкту.
• Самостійна робота учнів з обговорення завдання кожного в групі.

III етап

• Самостійна робота груп з виконання завдань.

IV етап

• Підготовка учнями звіту про виконану роботу.

V етап

• Захист отриманих результатів та дослідів [37, с.4].

Будувати роботу над проєктом допоможе визначення основних його складових:

1. Проблема, на з'ясування якої спрямовано проєкт.

1) Актуальність проєкту.

2) Проблема, що порушується.

3) Алгоритм роботи школярів.

2. Загальна мета проєкту, завдання.

1) Мета - це те, що бажаєте отримати в результаті.

2) Завдання - це конкретна частина мети, яку треба реалізувати, це дії, за допомогою яких буде досягнуто мету проєкту.

3. Прогнозовані результати проєкту.

1) Чітко опишіть, що буде отримано.

2) Кому це буде корисно?

3) Що ви почерпнете для себе, беручи участь у проєкті?

4. Діяльність в рамках проєкту.

1) Що треба робити, щоб досягти описаних результатів і розв'язати проблему?

2) Які конкретні дії треба виконати для вирішення проблеми?

3) Використані ресурси.

4) Що буде відбуватися в рамках даного проєкту?

5. Висновки при виконанні проєкту.

1) Від чого може залежати результат проєкту?

2) Як результати даного проєкту можуть бути використані іншими?

Проєкт повинен супроводжуватися теоретичним матеріалом, схемами, кресленнями, малюнками, зразками, оригінальною розповіддю:

• структурування змістової частини проєкту;
• прагматична спрямованість проєкту на результат, «готовий проєкт» [12, с.20].

У кожному конкретному випадку це питання з'ясовується індивідуально. Обов'язковим має бути оформлення результатів, презентація та захист проєктів.

Метод проєктів дозволяє працювати з учнями із різним рівнем підготовленості. Обдаровані учні, які випереджають у своєму розвитку однолітків, можуть з успіхом розробляти довготривалі проєкти. Захист - кульмінація всієї дослідницької роботи. Проводиться він за участю всіх співавторів проєкту. Запрошуються гості: учні інших класів, батьки, вчителі. У ході захисту проєктів учні вчаться чітко і переконливо викладати інформацію, захищати свою точку зору, ставити питання, слухати один одного.

Участь у роботі над колективними або індивідуальними проєктами сприяє формуванню в школярів уміння відбирати й аналізувати інформацію, працювати з енциклопе­діями, довідниками, спеціальною літературою, присвяченою різним етапам життя й діяльності людини, галузям техніки, науковим відкриттям; використовувати можливості інформацій­них технологій, мережі Інтернет. Учні вчаться проводити спостереження, брати інтерв'ю, систематизувати й узагальнювати отриману інформацію, висувати гіпотези, робити аргументовані висновки.

Практика використання методу проєкту на уроках хімії в основній школі засвідчує, що учні з неабияким інтересом працюють над запропонованими проєктами, проявляючи при цьому зацікавленість в отриманих результатах. Результатом такої діяльності є підвищення якості знань з навчального предмету [16, с.212].

Проєктна діяльність має певну методику, яку виділяють усі дослідники. Це:

• Вибір проблеми, обґрунтування практичної значимості її вирішення.
• Вивчення мети й поетапних задач.
• Визначення масштабів роботи, засобів і методів досягнення мети, рамки інтеграції з іншими предметами, передбачувані складності, терміни, поділ усієї роботи на етапи.
• Формулювання гіпотези, ідеї реалізації.
• Вибір виконавця чи команди для здійснення проєкту. Розподіл обов’язків на кожному етапі реалізації проєкту при загальній рівноправності учасників. Мотивація учасників.
• Планування загальної моделі й структури проєкту. (Модель - це умовний образ, схема кінцевого результату проєкту.)
• Вибір учнів, що відповідають за інформаційне забезпечення проєкту, випуск бюлетенів. Позначення основних принципів оформлення, періодичності випуску [37, с.4].

Проєктна технологія дозволяє одночасно і більш ефективно формувати в учнів низку ключових компетентностей, перш за все - «уміння вчитись», тобто вміння самостійно здобувати знання у будь-якому вимірі «простору навчання». Вони вчаться організовувати свою роботу в ході розв’язання актуальних проблем і досягнення потрібного результату, набувають навичок самоконтролю, самооцінки, самовдосконалення. Співпраця учнів між собою та з учителем під час виконання проєктів сприяє формуванню соціальної компетентності. Учні навчаються спільно визначати проблеми і мету діяльності, ефективно співпрацювати, бути ініціативними і відповідальними за прийняття рішень, обґрунтовано долати суперечки та ін. [18, с.10].

Проєктна технологія дає можливість широко використовувати комп’ютер та Інтернет для пошуку, обробки інформації та роботи з нею, для презентації матеріалів проєкту і, таким чином, формувати компетентності з інформаційних і комунікативних технологій. У цьому найбільш плідними виявляються телекомунікаційні проєкти [37, с.4].

До переваг проєктної діяльності також належить розвиток різноманітних здібностей учнів, у тому числі через навчання:

• вільно і точно володіти мовою та мовленням;
• добирати засоби досягнення кінцевого результату виконавцями проєкту;
• конструктивно спілкуватися, співпрацювати, взаємодіяти, надавати взаємодопомогу, долати суперечки;
• використовувати різні організаційні форми роботи;
• використовувати різноманітні засоби дизайну (плакатів, друкованих матеріалів, буклетів, колажів та ін.);
• добирати різноманітні наочні матеріали: фотографії, малюнки, діаграми, графіки та ін.;
• використовувати сучасну оргтехніку та обладнання (Drvidi, камера, комп’ютер тощо) [33, с.10].

Частіше тип проєкту визначається за характером діяльності, що в ньому є провідною. Не всі проєкти мають однаковий алгоритм, але всі вони долають чотири основні етапи: а) підготовка; б) планування; в) основна робота за проєктом; г) підбиття підсумків [37, с.4].

Прості й короткотермінові проєкти можуть  здійснюватися за спрощеною схемою. Робота за складними і тривалими проєктами передбачає деталізацію алгоритму, виділення певних складових основних етапів.

Реалізація проєктної технології на уроках хімії в основній школі має організовуватися з дотриманням наступних  дидактичних принципів, як:

• принцип взаємозв’язку навчання, виховання і розвитку (розвиток інтелектуальної, емоційно-вольової, діяльнісно-поведінкової сфери особистості; залучення до різних видів навчально-пізнавальної діяльності з метою цілеспрямованого розвитку загальних і спеціальних здібностей, пізнавальних інтересів та потреб у саморозвитку та самовдосконаленні);
• принцип гуманізації (утвердження особистості учня як найвищої соціальної цінності, найповніше розкриття його здібностей, нахилів, уподобань; задоволення особистісних освітніх потреб);
• принцип науковості (формування наукового світогляду учнів відповідно до сучасного рівня розвитку науки);
• принцип оптимізації (вибір та реалізація найкращого варіанту організації самостійної навчально-пізнавальної діяльності учнів з урахуванням конкретних умов, необхідних зусиль педагогів, учнів та їх реальних можливостей для здобуття максимально можливих результатів за мінімально необхідних затрат часу);
• принцип мотивації навчально-пізнавальної діяльності учнів  (створення умов, за яких учень займає активну особистісну позицію і найбільш повно розкритися як суб’єкт навчально-пізнавальної діяльності) з огляду вмотивованості до її виконання;
• принцип активності, свідомості та самостійності учнів (спонукання учнів до цілеспрямованої самостійної освітньо-пізнавальної активності; формування потреби у здійсненні аналізу результатів власної пізнавальної діяльності; активізація прагнення до пізнавальної самостійності) [8, с.94-95].

Проєкт на уроках хімії повинен супроводжуватися теоретичним матеріалом, схемами, кресленнями, малюнками, зразками, оригінальною розповіддю. Обов'язковим має бути оформлення результатів, презентація та захист проєктів.

Метод проєктів дозволяє працювати з учнями із різним рівнем підготовленості. Обдаровані учні, які випереджають у своєму розвитку однолітків, можуть з успіхом розробляти довготривалі проєкти. Захист - кульмінація всієї дослідницької роботи. Проводиться він за участю всіх співавторів проєкту. Запрошуються гості: учні інших класів, батьки, вчителі. У ході захисту проєктів учні вчаться чітко і переконливо викладати інформацію, захищати свою точку зору, ставити питання, слухати один одного.

Важливу роль відіграє вчитель, як керівник і наставник проєкту. Основною метою його роботи є не передача знань, а організація пошукової діяльності учнів. Учитель повинен володіти методами досліджень, уміти висувати гіпотези, шукати розв'язання проблем, він повинен бути зацікавленим в інтелектуальній діяльності, мати високу культуру мислення, бути терплячим.

Результатом пошукової роботи може бути:

• випуск збірок, задачників, буклетів тощо;
• наукова доповідь;
• альманах;
• макет;
• відкриття експозицій тощо [33, с.10].

Обов’язковим є оформлення, презентація результатів, захист проєктів.

Зважаючи на змістові особливості курсу хімії і час, відведений на виконання програмових вимог, навчальний проєкт з цього предмета доцільно організовувати, по-перше, для урізноманітнення діяльності учнів у разі їхнього успішного просування в засвоєнні основного змісту, по-друге, коли навчальна ситуація в класі актуалізувала проблему, прийнятну для розв’язання методом проєктів [12, с.15].

Розглянемо інноваційний педагогічний досвід етапів проєктування.

 

 

1. Початковий.

Розробка основних ідей, констатація вивченості проблеми, збір й аналіз піших, обґрунтування актуальності проблеми, формулювання гіпотези (припущення про результати й шляхи досягнення). Перш ніж приступити до роботи над власним проєктом, учні знайомляться з прикладами навчальних проєктів, обговорюють у парах відповіді на запитання: «Про що б я дізнався у процесі роботи в такому проєкті»? Учні вже обдумують теми своїх майбутніх проєктів, а завдання вчителя - навчити їх працювати творчо і самостійно. Для цього на комп’ютері потрібно створити спеціальну папку для Портфоліо проєкту. Портфоліо (підсумкове, результуюче) - це впорядкована збірка матеріалів, підібраних з певною метою. Найчастіше відповідником цього поняття вважають слово «портфель», бо воно й справді нагадує портфель з різними матеріалами. Створення Портфоліо - це процес збирання інформації до певної теми [18, с.10].

Наступний крок: вибір теми майбутнього проєкту, створення (за шаблоном) плану навчального проєкту, обговорення шляхів ефективного використання комп’ютерних технологій у даних проєктах. Важливими компонентами плану навчального проєкту є формулювання ключового і тематичних питань та цілей даного проєкту. Враховуючи те, що учні працюватимуть над проєктом в рамках певного навчального предмета і якоїсь навчальної теми, учитель готує їм на допомогу методичні матеріали - учительський інформаційний бюлетень або буклет [16, с.216].

Ці мультимедійні методичні матеріали повинні сприяти розумінню учнями ключового питання та загальної мети роботи над проєктом, містити вимоги до проєкту взагалі і форми та критерії оцінювання, вказувати довідкові матеріали, які треба знайти в Інтернеті, і давати різноманітні рекомендації учням.

Спостерігаючи за роботою учнів над проєктом, учитель орієнтується, які дидактичні мультимедійні матеріали створити на допомогу учням. Мета розробки дидактичних матеріалів: управління процесом засвоєння знань учнями з конкретної теми, підведення підсумків їх дослідницької, пошукової або творчої діяльності в рамках навчального проєкту. Дидактичні матеріали можуть бути у вигляді тестів, кросвордів, таблиць, діаграм, графіків. Такі матеріали допоможуть учням краще зрозуміти проблеми, що досліджуються, одержати необхідні знання, уміння і навички [37, с.4].

2. Етап розробки.

Вибір виконавця (одного чи декількох), формування команди, розподіл обов’язків, планування роботи, розробка змісту етапів, визначення форм і методів керування й контролю, корекція з боку педагога. Наступний спланований учнівський крок, після створення Портфоліо і роботи в Інтернеті, створення учнями мультимедійних презентацій. Кожна група розробляє сценарій, враховуючи цілі і завдання проєкту. Учнівська презентація може складатися з окремих 5-6 слайдів. Звичайно, головну увагу доцільно зосередити на змісті, чи відповідає він ключовому і тематичним питанням, чи несе нову інформацію або результат учнівських досліджень, чи демонструє уміння учнів узагальнювати інформацію. Професійно оформлена мультимедійна презентація передбачає і встановлення графічних та анімаційних елементів, відео- та звукових файлів, додавання гіперпосилань, музики і звукового супроводу.

3. Етап реалізації проєкту.

Інтегрування й акумулювання всієї інформації з урахуванням теми, мети. Підготовка наочно-графічного матеріалу, розробка аудіо-, відеоряду проєкту. Контроль і корекція проміжних результатів, співвідношення їх з метою, керівництво, координація роботи учнів.

Мета проєктної діяльності полягає у стимулюванні інтересу учнів до визначеної проблеми, оволодіння необхідними знаннями й навичками, а також для практичного застосування отриманих результатів. В основу методу проєктів покладена ідея, яка відображає сутність поняття «проєкт», його прагматичну спрямованість на результат, який отримано під час вирішення тієї чи іншої практично чи теоретично значущої проблеми. Головним є те, що цей результат можна побачити, осмислити, застосувати в реальній практичній діяльності. Щоб досягти такого результату, необхідно навчити дітей самостійно мислити, знаходити і вирішувати проблеми.

У сучасній педагогіці проєктне навчання використовується не замість систематичного предметного навчання, а поряд з ним, як компонент освітніх систем. Під проєктом мається на увазі спеціально організований учителем і самостійно виконуваний дітьми на основі суб'єктивного визначення цілей комплекс дій, що завершуються створенням продукту, що складається з об'єкта праці, виготовленого в процесі проєктування, і його подання в рамках усної або письмової презентації.

При здійсненні проєктного навчання перед учителем стоять наступні завдання:

• вибір відповідних ситуацій, що сприяють розробці гарних проєктів;
• структурування завдань;
• співробітництво з колегами з метою розробки міждисциплінарних проєктів;
• керування процесом навчання;
• використання технологій там, де це необхідно;
• пошук надійного способу оцінки [18, с.10].

На жаль, найбільші проблеми впровадження методу проєктів викликає у викладанні хімії. Напевно, справа в тому, що сучасна «шкільна» хімія, на перший погляд, представляє із себе зведення непорушних правил і методів, точне й акуратне проходження яким породжує в школярів ілюзію успіху. Але саме цікаве - і саме важке! - починається саме тоді, коли дитина зіштовхується з нестандартним завданням, з умови якої не видно, яка саме комбінація стандартних прийомів приведе до відповіді. І головними перешкодами для пошуку рішення такого завдання, є результат тяжкої вчительської праці: набір шаблонів і стереотипів,  вироблений на уроках, а також страх зробити помилку, що паралізує фантазію й природне прагнення дитини до творчості [37, с.4].

Ми вважаємо, що саме метод проєктів, будучи доповненням до визначеної практики, надає вчителеві хімії унікальну можливість перебороти негативне відношення до хімії, породжуване перерахованими факторами [12, с.15].

Суть проєкту на уроці хімії в тім, що його учасникам дозволяється робити, з їхнього погляду, категорично заборонені дії. На їхніх очах відбувається чудо: помилкове у звичної школяреві системі понять й аксіом твердження служить відправним пунктом для виникнення й розвитку теорії, у тіні якої ця звична система понять повністю міститься й не викликає протиріч. Таким чином, реально моделюється процес наукового пошуку, відбувається внутрішнє емоційне переживання драматичної й захоплюючої історії хімічного пізнання.

Метод проєктів дозволяє працювати з учнями з різним рівнем підготовленості. Обдаровані учні, які випереджають у своєму розвитку однолітків, можуть з успіхом розробляти довготривалі проєкти. Захист проєкту - кульмінація всієї дослідницької роботи. Проводиться він за участю всіх співавторів проєктів. Запрошуються гості: учні інших класів, батьки, вчителі. У ході захисту проєктів учні вчаться чітко і переконливо викладати інформацію, захищати свою точку зору, ставити питання, слухати один одного.

Важливо також використовувати моніторинг того, як просувається проєктна робота протягом усього його виконання. Це може відбуватися у формі обговорення, презентації і повідомлення, заповнення певних форм самими учасниками. Зовнішнє оцінювання проводиться як учителем, так і учнями (інших груп). Проведення формального оцінювання проєкту можливе у різні способи: за допомогою опитувального листа, заповненої таблиці, шляхом індивідуального опитування тощо. Але необхідно пам’ятати, що оцінювання проєкту має відбуватися за чіткими критеріями, які, як правило, розробляє вчитель і заздалегідь знайомить з ними учнів. Оцінюються не тільки предметні аспекти, але й зміст, уміння презентувати, оформлення проєкту тощо.

Таким чином, навчальний проєкт для учня є засобом робити щось цікаве самостійно, у групі або самому, максимально використовуючи свої можливості; це діяльність, що дозволяє проявити себе, спробувати власні сили, застосувати свої знання, принести користь і презентувати виконане; це діяльність, спрямована на з'ясування цікавої проблеми, сформульованої самими учнями у вигляді мети й завдань, коли результат - знайдений спосіб розв'язання проблеми - носить практичний характер, має важливе прикладне значення і, що дуже важливо, цікавий і значущий для самих відкривачів. Реалізація методу проєктів та дослідницького методу на практиці веде до зміни позиції вчителя. З носія готових знань він перетворюється на організатора пізнавальної діяльності своїх учнів. Змінюється і психологічний клімат у класі, оскільки вчителю доводиться переорієнтовувати свою та учнівську навчально-виховну роботу на різноманітні види самостійної діяльності, на пріоритет дослідницького, пошукового, творчого характеру. Використання проєктних технологій створює умови для всебічного розвитку особистості у процесі організації творчого пізнання, а успіх залежить від усвідомлення педагогом її значення, знання й дотримання ним алгоритму.

Метод проєктів завжди орієнтований на самостійну діяльність учнів - індивідуальну, парну, групову, - яку учні виконують упродовж певного часу. Метод проєктів завжди припускає можливість вирішення деякої проблеми. Результат виконаних проєктів має бути "відчутним", тобто, якщо це теоретична проблема - то має пропонуватись конкретне її розв’язання, якщо практична - конкретний результат, готовий до впровадження [37, с.4].

Прикладні проєкти відрізняються чітко визначеним результатом діяльності його учасників (наприклад, проєкт закону, довідкові матеріали, словник, аргументоване пояснення будь-якого явища). Такі проєкти передбачають ґрунтовне осмислення структури, розподіл функцій між учасниками, оформлення результатів діяльності, їх подальшу презентацію та зовнішнє рецензування.

Хімія в проєктній діяльності учнів виступає засобом і методом пізнання навколишнього світу, способом розвитку мислення, інтелектуальних здібностей, графічної, алгоритмічної, мовленнєвої культури, сприяє чіткості, лаконічності викладу матеріалу, графічному унаочненню, систематизації та узагальненню інтегрованих знань у схемах, таблицях, формулах тощо. За компетентісного підходу до навчання знання з хімії набувають особливого значення, їхні функції значно розширюються, адже математичні методи пізнання і понятійний апарат стає складовою ключових та міжпредметних компетенцій.

Проєкти орієнтовані на самостійну діяльність учнів розв'язувати практичні завдання. Дослідницькі проєкти мають на меті організацію діяльності учнів, спрямовану на розв’язання творчих завдань із заздалегідь невідомим результатом та передбачають наявність певних етапів роботи (обґрунтування актуальності теми дослідження, предмету та об’єкту, визначення цілей та завдань, виявлення методів пошуку та джерел інформації, висунення гіпотези, визначення шляхів розв’язання проблеми, збір даних, їх аналіз та синтез, обговорення та оформлення отриманих результатів, виступ з повідомленням, рукопис, презентація.

Дослідницька діяльність учнів формує загально-практичні уміння і навички поглиблює обчислювальну та графічну культуру. Пошукова діяльність збору необхідної інформації з різних джерел стимулює потребу читати, відбирати, порівнювати відомості, їх систематизувати та узагальнювати [12, с.15].

Використання комп’ютеру як засобу навчання дає можливість розширити функції графічних зображень, поетапно унаочнювати і спрямовувати міркування учня, уточнювати і корегувати уявлення, поняття.

Динамічне унаочнення засобами комп’ютерних технологій дає змогу учню осмислити кожний крок, побачити раціональність послідовності, поглиблює грамотність.

Для частини учнів, у яких дома є комп’ютери і вони цікавляться можливостями комп’ютерної графіки, цікавою і посильною є дослідницька діяльність, пов’язана з конструюванням образів хімічних понять, у них є потреба активізувати свою винахідливість, кмітливість, дати волю фантазії.

При формуванні в учнів абстрактних понять, доцільно максимально використовувати можливості динамічного унаочнення з опорою на предмети і явища навколишнього світу у поєднанні з раніше сформованими зоровими образами понять та пропонувати учням самостійно розробити послідовність дій (алгоритм) [23, с.5].

Комп’ютерне моделювання надзвичайно привабливе для учня як метод пізнання, як можливість творити, фантазувати, з’ясовувати, спростовувати, шукати і знаходити. Така активна пошуково-дослідницька практична діяльність не лише дає змогу учню свідомо засвоїти систему знань, але і формує творчу особистість, риси і якості працелюбності, організованості, цілеспрямованості, формуючи ключові компетентності [23, с.6].

Динаміка педагогічного процесу розглядається як розвиток у напрямку до більш високих рівнів цілісності через зміну функціональних станів навчально-виховної системи, як рух від часткового, зорієнтованого на певну конкретну функцію, до повного, різностороннього, спрямованого на самореалізацію у житті, що визначається і корегується самою особистістю у процесі самовиховання, самоосвіти [33, с.10].

Результативність досвіду.

 Навчальна діяльність на уроках хімії  покликана не просто дати людині суму знань, умінь і навичок, а й сформувати в неї компетентність як загальну здатність, що ґрунтується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, отриманих завдяки навчанню. Це можливо, застосовуючи засоби та прийоми проектної діяльності, що забезпечує успіх і високі досягнення в навчанні та розвиток пізнавальної активності кожного учня.

Спостерігаючи за навчальним процесом, роблю висновок про стабільні результати та позитивну динаміку в усіх класах. Учні мають високий рівень навчальної мотивації, навчені визначати цілі власної діяльності, прагнуть до досягнення успіху і володіють відповідними прийоми його набуття,  вміють рефлексувати власну діяльність й коригувати досягнуті результати для здобуття вищих, вершинних показників.

Ефективність застосування проектної діяльності на уроках хімії  полягає в спрямованості на розвиток здібностей, можливостей, інтересів, задатків кожної дитини. Це дозволяє підвищити свідомість навчання, сприяє самореалізації і, в кінцевому результаті, забезпечує особистісний успіх учня, розвиває пізнавальну активність та формує його життєву компетентність.

Труднощі.

 Відмова від знаннєвої парадигми в освіті й перехід до особистісно зорієнтованого навчання, кінцевою метою якої є сформована особистість, спроможна до самореалізації в соціумі, вимагають від учителя не лише оволодіння новою методикою, а й переоцінки ціннісних орієнтацій, зміни пріоритетів.

Доводиться багато працювати над собою, оволодівати новими технологіями і методиками. Прийнявши погляд на особистість як складну систему, здатну до саморозвитку за внутрішніми законами, відчуваєш, що бракує не лише фахових, а й психолого-педагогічних знань. Як ніколи відчуваєш, що вчитель, особливо в сучасному інформаційно насиченому та мінливому світі, приречений завжди бути учнем.

 

 

 

Висновки

Сучасний етап розвитку освіти в Україні вимагає створення таких освітніх інновацій, які б відповідали вимогам часу. Тому, у порівнянні з навчанням за традиційним підходом вивчення хімії в сучасній школі, особливо в початковій школі, настав час пошуку нових змісту, форм, методів і засобів навчання, спрямованих на впровадження європейських інновацій з метою виховання творчої особистості учня, здатної відстоювати власну соціальну позицію, власне ставлення до набутих знань, висловлювати думки та просувати ідеї, пропозиції та проєкти. Кожен, хто хоче зацікавити учнів у вивченні хімії та розвивати в них пізнавальну активність,  повинен трансформувати свою роботу таким чином, щоб  навчання базувалося на компетентностях, важливих для  мотивації учнів зробити впевнений крок у майбутнє професійне та суспільне життя.

Запровадження концепції «Нова українська школа» є фактором реалізації нового підходу до сучасної школи. Процес навчання розуміється не тільки як засвоєння системи знань, умінь і навичок, що складають інструментальну основу компетенцій,  а й як процес розвитку особистості.

Досягнення цілей сучасного навчання неможливе без застосування сучасних, інноваційних технологій, які спонукають учнів до активної розумової діяльності.

Нова українська школа ставить завдання на досягнення якісно нових цілей і під час вивчення хімії, а саме на розвиток творчої особистості учня, здатної самостійно реалізувати свій потенціал у подальшому освітньому процесі.

Використання проєктної діяльності – це найбільш ефективний шлях реалізації розвитку пізнавальної активності учнів на уроках хімії. Системне використання проектних технологій під час вивчення хімії сприяє активній участі в процесі навчання, формує комунікативну компетентність, створює ситуацію успіху, розкриває творчий потенціал.

Отже, для того, щоб урок хімії сприяв розвитку  пізнавальної активність учнів, вчителю потрібно звернути увагу на наповнення навчального матеріалу, який має відповідати віковим особливостям школяра, рівню їх фізичного, інтелектуального й психічного розвитку. Вчителю необхідно забезпечити систематичність та повторюваність навчальних процесів, що сприяє поглибленню знань та доступність через поступове підвищення складності; особистісна орієнтація через забезпечення високого рівня зацікавленості навчанням.

Серед великої кількості прийомів проектної діяльності потрібно використовувати такі, за допомогою яких учні можуть самостійно утворювати смислові зв’язки між навчальним матеріалом та пов’язані з ним образами, створювати нові оригінальні ідеї, розвивати уяву і фантазію. Це сприяє  позитивному ставленню учнів до даних видів роботи на уроці.

Таким чином, орієнтованість проєктної технології на пізнавальний інтерес та творчу самореалізацію учнів забезпечує розвиток їх інтелектуальних можливостей, вольових якостей, творчих здібностей, оскільки здійснюється з метою розв’язання певних проблем шляхом раціонального поєднання теоретичних знань з їх практичним застосуванням. Відповідно реалізація проєктної технології полягає у постановці перед учнями соціально або особистісно значущої проблеми, вирішення якої потребує набуття нових знань, інтегрування їх з попередньо набутим життєвим та навчальним досвідом, здійснення конкретних дослідницьких дій, аналізу отриманих результатів, формулювання висновків.

Організовуючи на уроці хімії проєктну діяльність, учитель ознайомлює учнів з її особливостями, учить планувати роботу як повноцінну та усвідомлену. Навчальний проєкт для учнів - це можливість зробити щось самостійно чи з товаришами, це дослідження, яке допомагає виявити і розвинути природні задатки, це нові відкриття та знання. В основі кожного навчального проєкту лежить близька й актуальна для учнів проблема, вирішення якої сприяє розвитку пізнавального інтересу, самоствердженню особистості, отриманню задоволення від активної пошукової діяльності.

Такий інноваційний підхід до організації навчання та виховання учнів підліткового віку є особливо актуальною сьогодні - у непростих умовах техногенного та інформаційного перенавантаження і ринкового середовища, де часто втрачається, губиться гуманне, людяне, духовне, творче.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розробки уроків

 

 

 

 

 

 

 

11 клас

Урок

Захист навчальних проєктів

Мета:

• узагальнити знання з теми: оксигеновмісні сполуки; сформувати значення використання оксигеновмісних сполук у різних галузях;
• розвивати понятійний апарат і пізнавальні вміння;
• виховувати старанність, допитливість, інтерес до предмету, ініціативність.

Матеріали та обладнання: Періодична система хімічних елементів Д.І. Менделєєва, робочі зошити, ручки, підручники, відеоматеріали, презентації (учнів), доповіді, реферати.

Очікувані результати: на кінець уроку учні вміють:

• усвідомлюють екологічну значимість;
• дотримуються правил безпечного поводження з оксигеновмісними сполуками не лише під час практичних і лабораторних робіт, а й вдома;
• оцінюють їх біологічне, промислове значення;
• наводять приклади галузей чи технологій, де використовують оксигеновмісні сполуки.

Ключові компетентності: спілкування державною мовою (формулювати відповідь на поставлене запитання, робити аналіз, власні висновки), математична компетентність (використовувати логічне мислення), основні компетентності у природничих науках (пояснювати природні явища, процеси в живих організмах і технологічні процеси на основі хімічних знань; формулювати, обговорювати й розв’язувати проблеми природничо-наукового характеру); уміння вчитися впродовж життя (організовувати самоосвіту з хімії: визначати мету, планувати, добирати необхідні засоби;

осмислювати результати самостійного вивчення хімії).

Наскрізні змістові лінії: здоров’я і безпека (учні намагаються усвідомити, з одного боку, значення хімії для охорони здоров’я, а з іншого – можливу шкоду продуктів сучасної хімічної технології у разі неналежного використання їх), екологічна безпека і сталий розвиток (обізнаність учнів із екологічними проблемами, пов’язаними із дотриманням правил поводження, процесами, які відбуваються з утворенням органічних забруднювачів).

Тип уроку: захист навчальних проектів.

ХІД УРОКУ

І.Організаційний етап уроку

1. Підготовка учнів до заняття.
2. Підготовка до захисту виставки-презентації.

 ІІ. Мотивація навчальної діяльності

У сучасному суспільстві для людини особливого значення набувають уміння збирати необхідну інформацію, робити висновки, використовувати для роботи з інформацією нові інформаційні технології. Успіх людини багато в чому визначається здатністю проектувати своє життя: вмінням визначити далеку і найближчу перспективу, знайти і залучити необхідні для цього ресурси, намітити план дій і оцінити досягнення поставленої мети.

Як ви гадаєте про що піде мова на сьогоднішньому уроці? (Відповіді учнів). Так, вірно.

Отож, тема нашого уроку: “Навчальні проекти”

ІІІ. Проведення захисту проєктів

Контроль знань проводиться у формі коротких доповідей, презентацій, відеоматеріалів.

Учні за бажанням або за списком презентують свій творчий проєкт.

 

 

Назви проєктів:

11.Екологічна безпечність застосування і одержання фенолу.

12.Виявлення фенолу в екстракті зеленого чаю або гуаші.

13.Вуглеводи у харчових продуктах: виявлення і біологічне значення.

15.Натуральні волокна рослинного походження: їхні властивості, дія на організм людини, застосування.

16.Штучні волокна: їхнє застосування у побуті та промисловості.

17.Етери та естери в косметиці.

18.Біодизельне пальне.

Запитання до класу після захисту проектів:

• Чи було чітко сформульовано тему, мету (завдання) проекту?
• Чи було чітко, логічно та зрозуміло викладено основну частину?
• Чи мала місце зайва інформація, що не стосувалася теми проекту?
• Який наочний матеріал (дослід) було продемонстровано?
• Чи було сформульовано висновок?
• Чи був оптимальним час презентації проекту?
• Що конкретно вам сподобалося в цьому проекті?
• Що конкретно вам не сподобалося в цьому проекті?
• Чи був однаковий внесок учасників групи в роботу над проектом?

V. Підсумки уроку.

Який проект сподобався більше? Чим саме?

 

 

 

 

 

8 клас

УРОК

Хімічні властивості основ. Реакція нейтралізації

Мета: сформувати знання про хімічні властивості основ: лугів і нерозчинних у воді; розвивати уміння проводити хімічний експеримент, спостережливість; формувати світоглядну та здоров’я зберігаючу компетенції.

Обладнання та матеріали: таблиця «Розчинність кислот, основ, солей у воді», зошити з друкованою основою, віртуальна хімічна лабораторія (розділ 8.18).

Базові поняття та терміни: основи, луги, реакція нейтралізації.

Тип уроку: урок формування знань, вмінь, навичок.

Методи навчання: словесні; пояснювально-ілюстративні; дослідницькі; частково-пошукові;  інтерактивні.

Міжпредметні зв’язки: хімія, основи здоров’я.

Очікувані результати: учень: складає і пояснює формули основ; характеризує хімічні властивості основ; ілюструє властивості основ рівняннями хімічних реакцій; розрізняє основи за функціональними ознаками; експериментально розпізнає розчини лугів; проводить хімічний експеримент; висловлює судження щодо безпечного поводження з лугами та побутовими хімічними засобами.

ХІД  УРОКУ

  І. Організаційний момент

   Привітання, створення позитивного емоційного настрою, налаштування на активну діяльність.

 Застосовую інтерактивний прийом «Я вітаю». «Я вітаю тих, хто…», додаючи фрази: «…хоче працювати; у доброму гуморі; хотів би дізнатись про щось нове» тощо.

ІІ. Актуалізація опорних знань

На попередніх уроках ми з вами ознайомилися із основними класами неорганічних сполук. Пригадаємо, що це за класи?

(діти називають оксиди, основи, кислоти, солі. Дають їм визначення)

 Хімічний диктант:

З поданого переліку речовин виписати окремо оксиди, основи, кислоти, солі: BaO, HNO₃, NaCl, KOH, ZnO, H₂SO₄, NaOH, MgSO₄, CO₂, Ca(OH)₂, KNO₃, HI.

Перевірка диктанту з аналізом.

ІІІ. Мотивація пізнавальної діяльності

Ситуація. Наталка разом з мамою вирішили зробити генеральне прибирання на кухні: вичистити поверхні стола, кухонної плити, раковини, оздоблювальної плитки, внутрішньої поверхні мікрохвильової печі, відра для сміття тощо. Для цього вони вирішили скористатись універсальним засобом для кухні «Містер Мускул». Раптом частина їдкої рідини хлюпнула мамі на руку. Жінка швидко змила її водою. Але далі завагалась: чим обробити уражену ділянку – розчином питної соди чи борної кислоти або розбавленим водою оцтом? За порадою звернулась до доньки, учениці 8 класу. Що порадила Наталка мамі? Чому?

Щоб зрозуміти природу речовин, їх місце серед інших сполук, процеси взаємоперетворення, необхідно вивчити хімічні властивості речовин.

Тож тема нашого уроку «Хімічні властивості основ. Реакція нейтралізації». На уроці ми повинні з вами ознайомитися із хімічними властивостями основ, навчитися складати рівняння реакції, що їх підтверджують, з’ясувати які реакції називаються реакціями нейтралізації, закріпити правила техніки безпеки при поводженні з небезпечними речовинами.

 

ІV. Формування знань, вмінь, навичок

Демонстрація хімічних властивостей основ відбувається за допомогою «Віртуальної хімічної лабораторії».

1. Дія основ на індикатори (відеофрагмент – Демонстрація 8.18. Хімічні властивості основ) (індикаторний папір універсальний, лакмус, метиловий-оранжевий, фенолфталеїн).

–  Пригадайте, що таке індикатори?

Учні спостерігають, роблять висновки, записують у зошити.

2. Взаємодія з кислотами (продовження відеофрагменту – Демонстрація 8.18. Хімічні властивості основ)

Пояснення реакції нейтралізації.

Учні записують рівняння реакції на дошці.

NaOH + HCl = NaCl + H₂O

3. Взаємодія з солями (відеофрагмент)

CuSO₄ + 2KOH = Cu(OH)₂ + K₂SO₄

При додаванні до Купрум (ІІ) гідроксиду хлоридної кислоти спостерігаємо розчинення осаду – реакція нейтралізації (відеофрагмент).

4. Нерозчинні основи при нагріванні розкладаються з утворенням оксидів і води (відеофрагмент)

Cu(OH)₂ = CuO + H₂O

- Отже, ми з вами розглянули хімічні властивості основ. Які ж основні властивості цих речовин?

VІ.  Закріплення знань на практиці

- То чим же обробити уражену «Містером Мускулом» ділянку шкіри – розчином питної соди чи борної кислоти?

Практично демонструємо вирішення проблеми.

 Демонстрація

Наливаємо в пробірку розчин «Містер Мускул», додаємо індикатор, наприклад, фенолфталеїн. Спостерігаємо зміну забарвлення на малинове. Отже, в розчині є луг. Нейтралізуємо його розчином борної кислоти. Забарвлення зникло. Луг нейтралізовано. Обробити уражену ділянку шкіри треба розчином борної кислоти.

VІІ.  Домашнє завдання.

1.Опрацювати параграф 31 (ст.164-169)

2.Завдання (6-9,11 ст.171)

 

9 клас

Урок

Ступінь дисоціації. Сильні і слабкі електроліти

Мета: зясувати суть кількісного показника електролітичної дисоціації;розширити знання учнів про електроліти; ознайомити з поняттям «сильні» та «слабкі електроліти»; показати кількісну характеристику процесу електролітичної дисоціації  - ступінь дисоціації; закріпити навички складання рівнянь дисоціації кислот, основ, солей; визначити відмінності сильних і слабких електролітів.

Обладнання: підручник, таблиця розчинності, картки із умовами задач.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

І.Організаційний етап

Вправа «Формула успіху».Створити формулу гарного настрою за допомогою «цеглинок»

«Праця», «Активні», «Мислення».Яке  слово буде на першому місці?

ІІ. Актуалізація опорних знань

1. Перевірка домашнього завдання:

1. Хімічний диктант

1. Який йон  обов’язково утворюють в   розчинах кислоти? (Н⁺)

2. Який йон  обов’язково утворюють в   розчинах основи? (ОН^-)

3. Який колір має лакмус в розчинах кислот? (червоний)

4. Який колір має лакмус в розчинах  лугів? (синій)

5.Як змінює забарвлення метилоранжу  гідроген – йон (Н⁺) ? (рожевий)

6.Як змінює забарвлення метилоранжу   гідроксид – йон (ОН^─) ? (жовтий)

7. Якого кольору набуває фенолфталеїн в розчинах  лугів? (малиновий)

8.Який аніон утворює хлоридна кислота? (Сl^-)

9.Який катіон утворює цинк хлорид? (Zn²⁺)

10. Напишіть рівняння дисоціації  ферум (ІІІ) сульфату.( Fe₂(SO₄)₃ ↔2Fe³⁺ + 3SO₄^2-)

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Демонстрація:

У перший хімічний стакан наливається розчин сульфатної кислоти і перевіряється електропровідність розчину (звертається увага на яскравість горіння лампочки).

У другий хімічний стакан наливається розчин оцтової кислоти (також звертається увага на яскравість горіння лампочки).

Ставиться проблемне запитання: Чому у першому випадку лампочка горить яскравіше. Ніж у другому? Відповіддю на це запитання буде сьогоднішня тема уроку (оголошується тема і мета уроку).

Мета уроку: з’ясувати,  що таке ступінь дисоціації,  як вона позначається і як обчислюється; з’ясувати як поділяються електроліти залежно від ступеня дисоціації.

ІV. Вивчення нового матеріалу

Кількісно процес дисоціації  речовин у розчині  оцінюють ступенем дисоціації.

Ступінь дисоціації -  це відношення числа частинок, що розщепилися на йони (n), до загального числа частинок (N) розчиненої речовини.

 n n

α  =  ; n = α ∙ N;     N =

N α

α  - ступінь дисоціації

n -  кількість дисоційованих частинок (молекул)

N -  загальне число частинок (молекул)

α = 0 – дисоціація не відбувається

α = 1, або 100% - на йони розпадаються всі молекули

α = 0,3, або  30% -  із 100  молекул на йони розпалися 30.

Задача №1

 Обчислити ступінь дисоціації електроліту, якщо із 150 молекул на йони розпалося 90.

Дано: n

N = 150  α =

n  = 90  N

 90

α - ? α =   = 0,6 або 60%

 150

Відповідь: α = 60%

Задача №2

Обчислити, скільки молекул  продисоційовало  із 120 взятих молекул. Якщо ступінь дисоціації електроліту становить 95%.

Дано: n = α ∙ N

N = 120  n = 120∙ 0,95 = 114

α  = 95%  

 Відповідь: n  = 114

n - ? 

 

 

Залежно від  ступеня дисоціації  електроліти поділяються на три групи:

Електроліти

 

 

Сильні      α >30% Солі Луги Деякі мінеральні кислоти (НСl, HI, HBr, H2SO4, HNO3, HClO4, HMnO4)

Середньої           сили 30% > α > 2%   H3PO4, H2SO3, HF

Слабкі                   α< 2%     Основи (крім лугів)     Деякі мінеральні кислоти  (H2CO3, H2S, H2SiO3, HClO)     Органічні кислоти     Вода

 

Зміна ступення окиснення дисоціації за умов

            *підвищення температури;

            *зменшення концентрації розчиненної речовини;
            *заміна ррозчинника.

Наприклад,якщо у 98%-му розчині  H₂SO₄ (а це слабкий електроліт) у разі розведення ступінь дисоціації збільшується.

Ступінь дисоціації-величина змінна.Він залежить не тільки від природи електроліту,але й від його концентрації в розчині.Цю залежність уперше визначив і дослідив Вільгельм Оствальд(роб .з підручником ст.59)

 

 

V. Закріплення і узагальнення набутих знань 

Вправа «ТАК» / «НІ»

(робота з картками)

Обвести правільний варіант «так» або «ні»

№ п/п	Питання	Варіанти відповідей
		Так	Ні
1	Електроліти у розчинах існують у вигляді катіонів
2	У розчинах носіями електричного струму є електрони
3	Кислоти є електролітами
4	За допомогою індикаторів можна виявити наявність йонів
5	У розчинах кислот лакмус набуває червоного забарвлення
6	Урозчинах солей завжди наявні аніони кислотних залишків
7	Катіони-це позетивно заряджені йони
8	Розчин натрій фосфату містить йони Na+ та  SO42-
9	Розчин літій сульфату містить йони Li2+  та  SO42-
10	Ступінь дисоціації позначається символом W
11	Сильні електроліти дисоціюють добре на йони
12	Сульфітна кислота є сильним електролітом

 

2.Гра з кубиком: вчитель називає формулу речовини і кидає кубик учню. Учень називає який це електроліт (сильний або слабкий).

Речовини: НСl, NaCl, H₂CO₃,  KOH, Cu(OH)₂, H₂SO₄ ,HNO₃, CH₃COOH…

Задача 3.Скільки частинок міститься в розчині хлоридної кислоти, якщо було взято всього 100 молекул HCl, а ступінь дисоціації становить 78%.

Дано: n = α ∙ N

N = 100  n = 100∙ 0,78 = 78

α  = 78%

     78 х у

ск. всього   НСl ↔ Н⁺  + Сl ^-

частинок - ?  1 1 1

n(Н⁺): х = 78∙1/1 = 78               n(Cl^-): у = 78∙1/1 = 78   n(НCl)_{що не про дисоціювали}  = 100- 78 = 22

Загальне число частинок:

n(Н⁺) + n(Cl^-)+ n(НCl)_{що не про дисоціювали}  = 78 +78 + 22 = 178 частинок

Відповідь:178 частинок

VI. Проєкт №1 «Електроліти в сучасних акумуляторах»

VII. Рефлексія «Лимонний настрій»

Із запропонованих емотиконів обрати такий ,який відповідає твоєму настрою в кінці уроку..

VIII.  Домашнє завдання

1.Опрацювати параграф 10

2.Завдання 124 та 128(ст.60)

 

8 клас

УРОК

Хімічні властивості солей

Мета: сформувати уявлення про хімічні властивості солей, про особливості та умови взаємодії солей з кислотами, основами, солями; розвивати вміння складати рівняння реакцій обміну; розвивати пізнавальний інтерес, вміння спостерігати та робити висновки.

Тип уроку: комбінований.

Форми роботи: робота з підручником, розповідь вчителя, демонстрацій-ний експеримент.

Основні терміни та поняття: солі, кислоти, основи, реакція обміну.

Обладнання: Періодична система хімічних елементів Д.І.Менделєєва, таблиця розчинності кислот, основ і солей у воді, ряд активності металів, віртуальна хімічна лабораторія (розділ 8.21).

Хід уроку

I. Перевірка готовності учнів до уроку

II. Актуалізація опорних знань учнів

1. Перевірка   домашнього   завдання   (один   учень   біля   дошки виконує домашнє завдання)

2.  Проведення  експрес-контролю   щодо    формування   вміння склади рівняння реакцій кислотно-основних взаємодій

Завдання

Допишіть рівняння реакцій, назвіть продукти реакції:

І варіант                                         II варіант

а)   Zn(OH)₂ + H₂SО₄ →   а) А1(ОН)₃ + Н₃РО₄ →

б)   КОН + H₃SО₃ →                  б) Cu(OH)₂ + HBr →

в)   FeO + HCl →                        в) ZnO + H₂SO₄ →

г)   А1₂О₃ + H₂SО₄ →                 г) Fe₂О₃ + HCl →

д)   Ca(OH)₂ + SО₂ →                 д) КОН + N₂О₅ →

е)   NaOH + N₂О₅ →                   е) Ва(ОН)₂ + СО₂ →

є)   MgO + СО₂ →                       є) CaO + SО₂ →

3.  Фронтальна бесіда

• Які речовини називають солями? Наведіть приклади.
• Як класифікують солі?
• Охарактеризуйте фізичні властивості солей.
• Яке значення мають солі в народному господарстві?

III. Вивчення нового матеріалу

1.   Повідомлення теми, мети і завдань уроку.

2.   Учні в зошит записують новий матеріал.

Солі взаємодіють:

1) з металами (відеофрагмент – Демонстрація 8.21. Хімічні властивості солей):

Fe + CuSО₄ → Си + FeSО₄ (заміщення)

Звертаю увагу учнів на тип реакції.

Пам'ятайте! Реакція відбувається в тому випадку, коли метал, що бере участь лівіше у витискувальному ряді, ніж той, що утворює сіль.

2) взаємодія з водними розчинами солей (продовження відеофрагменту – Демонстрація 8.21. Хімічні властивості солей):

2NaCl + Са(ОН)₂ → 2NaOH + CaCl₂ (обміну)

Учні самостійно урівнюють рівняння реакції. Звертаю увагу на тип реакції.

3) з кислотами, утворюється сіль і кислота (відеофрагмент): 

                                                                     СО₂             

СаСО₃ + H₂SО₄ → CaSО₄ + Н₂СО₃

                                                                     Н₂О

(обміну)

Учні утворюють рівняння реакцій самостійно. Звертаю увагу на тип реакції.

Пам'ятайте! Реакція відбувається лише тоді, коли реагуюча кислота сильніша від тієї якою утворена сіль.

4) взаємодія з солями, утворюються нові солі (відеофрагмент): 

BaCl₂+Na₂SО₄ → BaSО₄  + 2NaCl (обміну)

Пам'ятайте! Реакція відбуватиметься тільки тоді, коли одна з новоутворених солей випадатиме в осад.

 

IV. Закріплення вивченого матеріалу.

Учні розігрівають казку "Випадок в країні "Хімія".

V. Підсумок уроку.

1. Солі взаємодіють з металами, солями, лугами та кислотами.

2. Для солей характерні реакції заміщення з простими речовинами, з металами та обміну солей зі складними речовинами.

3. Мотивація і виставлення оцінок учням, що відповідали.

VI. Домашнє завдання.

1.Опрацювати параграф 36 (ст.197-200)

2.Завдання 8-10 (ст. 202)

 

9 клас

Урок

Захист навчальних проектів

Мета уроку:  продовжувати впровадження проектної діяльності на уроках хімії з метою оволодіння учнями вмінь з пошуку, класифікації та обробки інформації з певних питань, закріплення вмінь роботи над проектом та його захисту;

Обладнання: презентації, плакати, технічні засоби навчання.

Базові поняття та терміни: індикатори, рН  розчину, кислотне, лужне й нейтральне середовище.

Компетентності:предметна,інформаційно-цифрова,спілкування державною мовою, екологічна грамотність і здорове життя, математична.

Тип уроку. Урок захисту навчального проекту.

                                

 

 

 

Хід уроку

І. Організація класу

Епіграф уроку:

Чого б ти не навчався, ти навчаєшся для себе.

(Петроній)

Визначити скільки проектів буде заслухано на уроці.

ІІ. Актуалізація опорних знань

«Хімічна розминка»

1. Які речовини називаються електролітами?

2.Як називається процес розпаду електролітів на йони?

3. Дайте визначення кислот, основ, солей з точки зору теорії електролітичної дисоціації.

4. Що таке ступінь дисоціації?  Як вона позначається?

5. Наведіть приклади сильних і слабких електролітів.

6. Які ви знаєте індикатори?

7. Які реакції називаються реакціями нейтралізації?

8. Яким індикатором можна визначити тільки лужне середовище?

9. Як змінює лакмус своє забарвлення у кислому і лужному середовищах?

Вправа «Дослідник»

У пробірках 1,2,3 містяться розчини трьох речовин: хлоридної кислоти,натрій гідрооксиду й натрій хлориду. Визначте кожну речовину дослідницьким шляхом.

Формула і клас речовини	Послідовність розпізнавання	Висновки
NaOH
NaCl
NaCl

 ІІІ. Повідомлення теми уроку

Захист навчальних проектів.

ІV. Захист проектів

1.Навчальні проекти

 Тематика проектів , яка була запропонована учням:

1.Дослідження рН ґрунтів своєї місцевості

2.Дослідження впливу кислотності й лужності ґрунтів на розвиток рослин.

3.Дослідження рН атмосферних опадів та їхнього впливу на різні матеріали в довкіллі.

4.Дослідження природних об’єктів в якості кислотно-основних індикаторів.

5.Дослідження рН середовища мінеральних вод України.

       2.Цікавий матеріал

V. Підсумок уроку

Відкритий мікрофон:

- мене найбільше здивувало…

- мені найбільше сподобалось…

- я зрозумів, що…

- тепер я зможу..

- я спробую…

- я відчув, що…

- мене здивувало…

- було цікаво..

Дякую  за роботу на уроці.

Беріть участь в наступних проектах, бажаю успіхів.

VІ. Домашнє завдання

Повторити основні поняття з розділу «Розчини».

Цікаве до уроку….

«Мінеральні води»

Питні мінеральні води здавна використовувалися як ефективні засоби лікування та профілактики багатьох поширених захворювань. Мільйони людей застосовують мінеральні води для втамування спраги, позбавлення від хвороб і зміцнення здоров'я. Перші спроби пояснити механізм лікувальної дії мінеральних вод зробив грецький лікар Архімед в І столітті н.е. Він припустив, що сила мінеральної води в її складі.Сучасні дослідження показали: багатокомпонентний, створений самою природою склад мінеральних вод дозволяє широко використовувати їх для лікування і профілактики багатьох захворювань внутрішніх органів. Головними фізико-хімічними критеріями лікувальних мінеральних вод є загальна мінералізація, аніонно-катіонний склад, вміст біологічно активних компонентів та сполук, значення рН води. У мінеральних водах виявлено до 50-ти різних хімічних елементів. Але основними є шість іонів: катіони – Na+, Ca2+, Mg2+ і аніони – HCO3-, CL-, SO42-. При бальнеологічній оцінці мінеральної води основний їх хімічний склад характеризується цими переважаючими аніонами та катіонами, біологічна та терапевтична дія яких різна. Загальна мінералізація води – сума всіх розчинених у воді речовин, крім газів, виражена в г/дм3. За мінералізацією мінеральні води поділяються на:

води слабкомінералізовані (до 1 г/дм3),

води малої мінералізації (1-5 г/дм3),

води середньої мінералізації (5-15 г/дм3).

У багатьох мінеральних водах визначальна роль в механізмі лікувальної дії на організм належить біологічно активним компонентам та сполукам, присутність яких в водах дозволяє віднести їх до певного типу:

залізиста – залізо, не менш 10 мг/дм3;

кремнієва – метакремнієва кислота, не менш 50 мг/дм3;

борна – ортоборна кислота, не менш 35 мг/дм3;

бромна – бром, не менш 25 мг/дм3;

йодна – йод, не менш 5 мг/дм3;

миш'яковиста – миш'як, в межах 0,7-1,5 мг/дм3;

з підвищеним умістом органічних речовин – вміст органічних речовин, в перерахунку на валовий углерод, від 5 до 30 мг/дм3.

Один з важливих показників мінеральних вод – значення pH, що характеризує лужну, нейтральну і кислу реакцію води. Залежно від загальної мінералізації, наявності специфічних біологічно активних компонентів та сполук, питні мінеральні води використовуються як:

природні столові;

лікувально-столові;

лікувальні.

Питні мінеральні води з мінералізацією менше 1 г/дм3, в окремих випадках до 1,5 г/дм3, без специфічних компонентів і з'єднань відносяться до столових. Ці води можуть використовуватися для вживання всередину як освіжаючий напій. Фасовані питні мінеральні води з мінералізацією від 1,0 до 8,0 г/дм3 без специфічних компонентів та сполук відносяться до лікувально-столових. Це означає, що вони можуть бути використані як лікувальні за призначенням лікаря і як столові напої при мінливому вживанні і під наглядом лікаря.kapla200 Мінеральні води з мінералізацією понад 8,0 г/дм3 або меншою мінералізації при вмісті в них біологічно активних компонентів та сполук не нижче прийнятих бальнеологічних норм відносяться до лікувальних. Лікувальні води використовуються тільки за призначенням лікаря. Природні води відносяться до факторів малої інтенсивності і діють одночасно на багато органів і систем. У біологічній дії лікувальних і лікувально-столових мінеральних вод виділяється прямий і опосередкований вплив. Під прямою дією слід розуміти вплив мінеральної води на шкіру, слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, сечо- і жовчовиділення, а під опосередкованою – дія компонентів мінеральної води на центральну нервову систему і імунокомпетентних органів, які нормалізують діяльність всіх органів і систем організму. Однак, незважаючи на багатогранність впливу лікувальних і лікувально-столових вод на організм, кожна вода має свою неповторну структуру і тонку специфіку дії на організм людини. Таким чином, перш ніж використовувати великий дар природи – мінеральну воду для вживання, слід проконсультуватися з лікарем про вибір конкретної води і про схему її прийому.

Як  дізнатися, що на ділянці кислий ґрунт

Одна з характеристик ґрунту — його кислотність. Що це таке? Під кислотністю розуміють здатність ґрунту демонструвати властивості кислот. Що це означає?Кислий ґрунт пофарбує лакмусовий папірець, як і будь-яка кислота, в червоний колір.Ґрунти з підвищеним рівнем кислотності вступають в хімічну реакцію з лугами і не взаємодіють з кислотами: якщо ви наллєте на нього оцту, він ніяк не реагуватиме (зате при попаданні оцтової кислоти на лужний ґрунт відразу почнеться посилене утворення піни).Кислий ґрунт взаємодіє, подібно кислоті, з солями і деякими металами.На рівень кислотності вказує рН (водневий показник). На нейтральних ґрунтах він дорівнює 7,0, на кислих — нижче 6, на лужних — цей показник вище 7,5.

Традиційний спосіб визначення кислотності ґрунту

Основний показник рівня кислотності ґрунту — це рослини, які заселяють ділянку і відчувають себе на ньому вільно. Уважно придивіться до зелених жителів вашої території. На кислий ґрунт будуть вказувати:подорожник,мох,щавель кінський,мокриця

кислиця звичайна,хвощ,жовтець повзучий.

 

Науковий спосіб визначення кислотності

Вирийте неглибоку, близько 30 см, ямку. З кількох місць візьміть зразки ґрунту і покладіть їх в скляну ємність. Додайте в стакан дистильованої води (співвідношення ґрунту та води повинно бути 1:2) і ретельно все перемішайте. Через 5 хвилин візьміть лакмусовий папірець і на кілька секунд опустіть в розчин. На кислий ґрунт вкаже червоний (рН 4-4,5 — ґрунт сильнокислий) або рожевий (рН 5-6 — ґрунт слабокислий або кислий) колір індикатора.

Визначення кислотності за допомогою смородини

Якщо у вас немає можливості придбати лакмусовий папірець, то її роль може зіграти звичайна смородина. Зірвіть з куща 3-4 листочки. Нагрійте до 100 градусів стакан дистильованої води (можна замінити дощовою) і опустіть туди смородину. Коли вода охолоне, покладіть в стакан невелику кількість ґрунту. А далі все, як і з лакмусом: вода забарвиться в червоний колір, якщо ґрунт у вас кислий, у синій — якщо лужний, зелений колір вкаже на нейтральний ґрунт.

Як поліпшити кислий ґрунт

На кислому ґрунті не ростуть або погано ростуть багато рослин. Чому так відбувається?

У кислому ґрунті рослини відчувають нестачу одного з найважливіших елементів — азоту. Причина в тому, що бактерії, які "відповідають" за азот (вони його засвоюють і накопичують), в такому ґрунті гинуть. Немає потрібних бактерій — немає і достатньої кількості азоту.У кислому середовищі не можуть жити багато корисних мікроорганізмів. Їх роль — покращувати ґрунт, виробляти речовини, які потрібні для живлення рослин. Через "голодування" культури повільніше ростуть, гірше розвиваються і дають менші врожаї.У кислому ґрунті концентрація деяких металів, наприклад, алюмінію, марганцю і заліза, підвищена. Їх токсичні сполуки проникають в кореневу систему рослин і знижують їх здатність засвоювати корисні речовини з ґрунту.Щоб допомогти рослинам, кислотність ґрунту потрібно знизити: зробити ґрунт слабокислим або нейтральним. Саме такі умови до душі багатьом садово-городнім культурам. Однак потрібно пам'ятати, що при сильній кислоті ґрунту на це може піти 2-3 роки.

Рівень кислотності можна зменшити різними способами.

Як розкислити ґрунт золою

Деревна зола зможе допомогти тільки на середньо — або слабокислих ґрунтах. Її необхідно внести не менше 200 г на 1 кв. м. Ефективність золи можна збільшити, якщо додати разом з нею гашене вапно, крейду або доломітове борошно. Деревна зола не тільки зменшить кислотність ґрунту, але ще й наситить її фосфором, кальцієм і мікроелементами.

Як розкислити ґрунт доломітовим борошном

добриво не просто знижує рівень кислотності ґрунту. Воно ще й збагачує ґрунт необхідними рослині кальцієм і магнієм. Необхідну для вапнування кількість розраховують, виходячи зі ступеня кислоти. На слабокислих ґрунтах достатньо 350 г борошна на 1 кв. м, на середньокислих — 500 г, на сильнокислих — 600 г. Щоб засіб спрацював ефективніше, після внесення доломітового борошна ґрунт потрібно перекопати.

Як вапнувати ґрунт

При внесенні вапна в сильнокислий ґрунт, рівень pH буде збільшуватися поступово, протягом декількох років. З цієї причини і вносити його рекомендується в кілька етапів. У перший рік внесіть приблизно половину від усієї кількості, а у другій і третій роки — по ¼ частині норми.При вапнуванні сильнокислих ґрунтів потрібно не менше 5-7 кг вапна на 1 кв. м. Середньокислим ґрунтам зможе допомогти внесення 4-5 кг, слабокислим — 2 кг на кв. м. Ці процедури краще залиште на осінь, тому що основна маса культур негативно реагує на внесення вапна. Глибина внесення — не менше 20 см. Краще використовувати гашене вапно. З цієї причини перед вапнуванням сухе вапно заливають водою: на 2,5 частини вапна беруть 1 частину води. Коли вапно порожниною просочиться водою, воно готове до використання. Після внесення ґрунт треба переорати або закультивувати. Так вапнування принесе максимальну користь.

Що посадити на кислих ґрунтах в саду

В саду з підвищеним рівнем кислотності можете без страху висаджувати ягідні чагарники. Ви будете забезпечені багатим урожаєм, якщо поселите у себе малину, ожину, аґрус і смородину. Ці чагарники чудово почувають себе на середньо — та слабокислих ґрунтах. Такі ж умови вирощування підходять і для суниці садової (полуниці).Ще більше кислоти потрібно для лісових ягід. Якщо ви візьметеся за вирощування на своїй ділянці чорниці, брусниці або журавлини, то вам доведеться вносити додаткові добрива, які ще більше зменшать рівень pH. Для перерахованих ягід він повинен бути в межах 4-4,5.Окремо варто сказати про лохину. Цей чагарник, який останнім часом набирає все більшу популярність у дачників, може зростати тільки на сильнокислих ґрунтах. Показник кислотності ґрунту, на якому ви плануєте посадити лохину, повинен бути 3,5-4,5.Садити такі культури краще подалі від основної маси рослин, щоб вони не заважали один одному.

Що посадити на кислих ґрунтах у квітнику

Мабуть, саме серед квітів найбільше рослин, що віддають перевагу кислому ґрунту, нейтральному або лужному. Хто ж ці герої?

Троянда. Як не дивно, королева квітів найкраще почувається саме в такому середовищі.

Півонія. Вічний суперник троянд теж прекрасно росте на кислому ґрунті. Мало того, в таких умовах він може дорости у висоту до 1,5 м.

Папороть. Любитель тіні виявився також і прихильником кислоти в ґрунті. Де не хоче рости нічого — тінь і кисле середовище — на допомогу прийде папороть.

Гортензія. На кислих ґрунтах гортензія змінює своє забарвлення з блакитного на рожеве. Захочете милуватися блакитною гортензією — пересадіть її на лужний ґрунт.

Магнолія. Екзотична красуня буде радувати вас своїм цвітінням саме на ґрунті з низьким pH.

Рододендрон, хризантема, волошки, портулак, незабудки і маки — як бачите, квітник на ділянці з кислим ґрунтом можна заповнити різними рослинами.

Що посадити на кислих ґрунтах в городі

Найменша кількість шанувальників кислих ґрунтів — серед городніх культур. Основна їх маса воліє нейтральний рівень pH. До любителів "кислинки" можна віднести:Гарбузові культури, томати і моркву. На слабо — і середньокислих ґрунтах вони при гарному догляді зможуть порадувати вас непоганим урожаєм.

Картоплю і зеленні культури. Не вимагають вапнування і прекрасно можуть рости на кислих гранатах тільки вони. Правда, кислий грунт до душі і деяким шкідникам. З цієї причини картопля може бути знищена дротяником.

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел:

1. Башинська Т. Проєктувальна діяльність – основа взаємодії вчителя та учня / Башинська Т. Рідна школа. 2013. №3. C.49-54.
2. Буравська В.О. Застосування проєктних технологій на уроках хімії. Рідна школа. 2018. № 4.- С.15-20.Беженар Г. Нові інформаційні технології у навчальному процесі сучасної школи . Директор школи. 2014. №3. С.13-15.
3. Богдан Л. Впровадження мультимедійних технологій у навчання: крок у майбутнє - це наше теперішнє. Рідна школа. 2015.- №2. С.60-62.
4. Богданова І.М.   Технології  в освіті: теоретико-методологічний аспект.  Одеса: АПН України; ПДПУ імені К.Д.Ушинського, 1999. 146 с.
5. Бугрій О. Сутність поняття "педагогічні технології". Вища школа. 2017.  №1. С.20-25.
6. Ващенко Г. Загальні методи навчання: підручник для педагогів / Григорій Ващенко. Київ: Українська видавнича спілка, 1997. 410 с.
7. Гайштут О.Г. Тренінг інтелекту школяра. К-П.: Абетка, 2004 р. 308 с.
8. Гін  А.О.  Прийоми  педагогічної  техніки:  Вільний  вибір.  Відкритість.  Діяльність.  Зворотній  зв'язок. Ідеальність: посіб. вчит. [2-ге вид., доп.]. Луганськ: Рєзников В.С., 2007.  275 с.
9. Гончаренко С. Український педагогічний словник. Київ: Либідь, 1997.  376 с.
10. Гончаров С.М. Інтерактивні технології навчання в кредитно-модульній системі організації навчального процесу: навч.-метод. посіб. Рівне: НУВГП, 2006. 172 с.
11. Думанська Г.О. Застосування комп’ютерних технологій у навчальному процесі. Рідна школа. 2018. № 4.- С.15-20.
12. Житник Б.О. Методичний порадник: форми і методи навчання. Харків: Основа, 2015. 124 с.
13. Жук Ю. Дослідження впливу інформаційних і комунікаційних технологій на формування особистісних якостей учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Вересень. 2010. № 1. С.18-21.
14. Забродська Л.М. Принципи відбору зміс­ту програмних засобів навчального призна­чення. Комп'ютер у шко­лі та сім'ї. 2013.  №7. С.17-20.
15. Зязюн І. Освітній простір культури в умовах сучасних інформаційних технологій. Рідна школа. - 2010. - № 5. - С.3-7.
16. Крутько С. Особливості проведення інтегрованих уроків. Хімія в школі.. 2013. №8. С.8-10.
17. Лосюк П. Використання комп’ютера під час вивчення навчальних предметів — важливий чинник особистісно орієнтованого навчання. Хімія в школі.  2013. № 3. С.10-12
18. Маркова І.С. Хімія в школах України. Хімія після уроків. Харків: Основа, 2004 р. 144 с.
19. Нісімчук А.С., Падалка О.С., Смолюк І.О.. Педагогічна технологія: підруч. для підготов. спеціалістів. Київ: Четверта хвиля, 2003. 222 с.
20. Онкович Г.В. Засоби масової комунікації у термінологічному просторі медіаосвіти. Рідна школа. 2010. № 5. С.29-31.
21. Онопрієнко О.В. Проєкти на уроках хімії: вивчення хімічних понять і закономірностей у проєктній діяльності. Рідна школа. 2017. №2. С.7-9.
22. Орлов А.П. Мас-медійна освіта: перспективи й впровадження. Постметодика. 2010. № 1. С.34-40.
23. Освітні технології: Навч. – метод. посібник / О.М.Пєхота, А.З.Кіктенко, О.М.Любарська  та ін.;  За   ред.   О.М.Пєхоти. Київ: Вид-во А.С.К., 2003.  255 с.
24. Осмоловський А. Василенко Л. Від навчального проєкту до соціальної самореалізації особистості. Шлях освіти. 2015. №2. С.34-37.
25. Панішева О.В. Тиждень хімії в школі. Харків: Основа, 2007 р. 192 с.
26. Пєхота О. М. Особистісно орієнтована освіта і технології. Наукові праці МФ НаУКМА. Миколаїв, 2000. Т.VII. С.26-28.
27. Пєхота О.М. Освітні технології. навч. метод. посібник. Київ: А.С.К., 2002. 255 с.
28. Пінчук О.П. Використання педагогічних програмних засобів на уроках хімії. Хімія в школі. 2014. №9. С.34-36.
29. Пометун О. І. Енциклопедія інтерактивного навчання. Київ, 2007. 144 с.
30. Пометун О. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: науково-методичний посібник. Київ: А.С.К., 2003. 110 с.
31. Прокопенко І.Ф., Євдокимов В.І. Педагогічні технології: навч. посібник. Харків: Колегіум, 2005. 224 с.
32. Ротаєнко П. та ін. Мультимедійні засоби навчання. Хімія в школі. 2009.  №6. С.10-15.
33. Русова С. Сучасні течії в новій педагогіці. Русова Софія Вибрані педагогічні твори: у 4 кн. / [за заг. ред. Є.І.Коваленко; упоряд., прим. Є.І.Коваленко, О.М.Таран]. Чернігів: КП “Видавництво “Черні-гівські обереги”, 2009. 328 с.
34. Сисоєва С. Особистісно зорієнтовані технології: метод проєктів. Підруч-ник для директора. Київ: Плеяди, 2010. №9. С.25-31
35. Таран З. Трансформація ролі педагога в управлінні творчими та практико – орієнтованими проєктами. Відкритий урок. 2014. №5 С.18-20

Додаток 1

Тиждень хімії

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1.