17 липня о 18:00Вебінар: Чи може наука сформувати підприємницьку компетентність?
Корисні практичні матеріали для вчителів англійської, які допоможуть учням позбутися страху перед говорінням.

Видатний американський філософ і педагог Джон Дьюї ще на початку 20 століття викарбував основний постулат концепції освіти, яка стала підґрунтям багатьох сучасних систем і методик. Він полягає у тому, що людина навчається лише на практиці.

Людина найкраще навчається, коли якомога частіше займається тим, чого хоче навчитися. Не можна навчитись плавати або їздити на велосипеді за інформацією з книжок. Так само ви ніколи не зможете спілкуватися будь-якою мовою, поки не почнете нею говорити. Допомогти дітям заговорити ви можете, застосовуючи комунікативну методку, яка приділяє велику увагу відпрацюванню граматики і лексики у спеціально створених мовних ситуаціях. Так, на занятті з граматики можна використати прийом РРР: Presentation, Practice, Production. Особливість його у тому, що урок умовно поділяється на 3 відрізки: викладання матеріалу, контрольована практика і говоріння – жива взаємодія з мовною реальністю. 

Активності, описані нижче, можуть стати у пригоді під час планування етапу Production, але при цьому майже не потребують спеціальної підготовки. Також ці завдання легко пристосувати до різних цілей, тем і рівнів володіння мовою. Щоб робота була ефективною, необхідно забезпечити учням можливість вільно пересуватися класом.

1. Snowball game (Снігова куля)

 

  1. Учитель розпочинає активність, розповідаючи про себе: можливо, про вихідні, що минули, (I spent a lot of time with my family at the weekend) або про особисті уподобання (I absolutely love coffee with orange juice) – це може бути речення на будь-яку граматичну чи лексичну тему.
  2. Учень A повторює речення вчителя, у разі необхідності змінюючи деякі слова (I на S/he, у деяких випадках, форму дієслова) і додає факт про себе. Можна зберігати єдину граматичну тему, а можна орієнтуватися на те, що сьогодні важливо для учнів за змістом, не прив’язуючись до конкретної мовної теми.
  3. Учень В повторює вже 2 речення і теж додає своє. Звісно, учень J відчуває, що потрапив у халепу, але ж учителю варто інколи повертатися назад. Наприклад, після учня Е попросити учня А, який вже розслабився і продивляється свій Інстаграм, повторити все сказане до цього моменту. Такий «сюрприз» можна робити 2-3 рази за гру.
  4. Насамкінець учителю необхідно повторити факти про всіх учнів. Зазвичай це вражає дітей і формує у них розуміння того, що вони важливі для вчителя, що він/вона цікавиться їхнім життям.

Якщо цей вид роботи проводиться вперше, краще виконувати його всім класом. Надалі, коли всі все зрозуміють, можна об’єднати клас у групи по 6-8 учнів.

Запитання:

  1. Скільки фактів виголосить учень F?
  2. Чому, на вашу думку, гра називається «Снігова куля»?

2. Hot Seat Game (Гаряче місце)

  1. Клас працює у групах по 4-5 учнів. Діти сідають напівколом обличчями до дошки. Але один член кожної команди (учень А на малюнку) сідає обличчям до своїх товаришів так, щоб не бачити дошку, тобто займає «гаряче місце». 
  2. Учитель пише на дошці слово, можливо, із словникової теми, яка наразі вивчається, або вже відоме раніше.
  3. Завдання учнів, що бачать дошку (B, C, D, E), пояснити написане слово учню А. При цьому діти мають говорити лише тією мовою, яка вивчається.
  4. Якщо учень А однієї з команд вгадує слово, він виголошує його на весь клас і його команда отримує 1 бал.
  5. Через 2-3 слова, залежно від того, скільки часу вчитель планує використати на цю активність, необхідно зробити ротацію, щоб учень В зайняв «гаряче місце». В ідеалі кожен член команди має там посидіти. Виграє команда, що набрала найбільшу кількість балів.
  6. У разі порушення правил можна зняти у команди-порушника 1 бал.

Запитання:

  1. Як можна було б пристосувати цю активність для учнів, яким ще важко пояснити значення слова іноземною мовою?
  2. Якою буде оптимальна кількість слів для кожного учня? Від чого це залежить?

3. Back Writing/ Air Writing (Писання на спині або у повітрі)

  1. Учні працюють у парах.
  2. Учень В повертається спиною до партнера.
  3. Учень А пальцем «пише» на спині учня В літеру алфавіту тієї мови, що вивчається, а учень В має вгадати і назвати літеру, сказавши коротеньке речення: This is Т! Важливо! Літера має бути достатньо великою, майже на всю спину, так учню А буде легше її «прочитати».
  4. Коли В правильно назвав літеру, учні міняються ролями: тепер В пише на спині в А.
  5. Альтернативний варіант цієї ж активності – писання літер пальцем у повітрі, щоб партнер вгадав, яка літера зображена.
  6. За бажанням, якщо, наприклад, важливо, щоб учні повторили менш «популярні» літери, скажімо Q чи W, можна заздалегідь підготувати для учнів списки літер, які треба написати на спині партнера або у повітрі.

На перший погляд може здаватися, що ця активність не має нічого спільного з говорінням. Однак говоріння, як і будь-яке вміння, розвивається поступово, і першими кроками на цьому шляху є прості речення, такі як «This is A».


Запитання:

  1. Як, на вашу думку, можна адаптувати цю активність до класів, де навчаються учні з високим рівнем володіння мовою?

4. Know-you-better Bingo (Лото «Хочу Дізнатися про Тебе Більше»)

  1. Учитель малює на дошці сітку для гри у лото із заголовком «Find someone who…»;
  2. У кожному віконці сітки вчитель вписує частину речення, яка завершує цей заголовок: «often talks on the phone; is tired now» тощо. Важливо! Речення у сітці мають бути пов'язані з життям учнів!
  3. Учні переписують сітку і все, що в ній написано, у зошити;
  4. Учні ходять по класу, ставлячи своїм однокласникам запитання, на які можна відповісти «Так» чи «Ні». Щойно хтось дає позитивну відповідь, його (її) ім'я вписується у відповідне віконечко сітки, і далі це запитання можна не ставити іншим однокласникам. Важливо! До початку розмовної частини необхідно переконатися, що учні пам'ятають, як правильно ставити запитання до речень у сітці: «Do you often talk on the phone?», «Are you tired now?»
  5. Слід заохочувати учнів виявляти щиру зацікавленість життям своїх однокласників, а не бігати від одного учня до іншого, якнайшвидше збираючи відповіді. Краще ставити додаткові запитання після кожної позитивної відповіді, наприклад: «Who do you often talk to?», «Why are you tired now?» Важливо! Вчитель може теж взяти участь у грі, це дасть можливість поспілкуватися особисто з кількома учнями і продемонструвати класу приклад того, якими мають бути додаткові запитання.
  6. Переможцем стане той, хто першим заповнить одну лінію сітки (горизонтальну, вертикальну чи діагональну). Однак не слід припиняти гру, щойно з'явиться перший переможець. Можна продовжувати до 4-5 переможців.

Щоб зекономити час, можна створити таку сітку на комп'ютері та роздрукувати її для кожного учня.

5.  I’ve Never… (Я ніколи у житті не…)

  1. Найзручніше проводити цю активність у групах по 5 учнів;
  2. Об'єднавшись у групи, учні формують міні-кола, і кожен учасник показує одну долоню, щоб надалі упродовж гри згинати пальці для наочності;
  3. Учитель розпочинає з власного прикладу, розказує про те, чого він (вона) ніколи у житті не робив (не робила): «I’ve never been to Egypt (eaten sushi, ridden a bicycle etc)». Учні, які мають відповідний досвід, тобто були у Єгипті, куштували суші чи каталися на велосипеді, мають зігнути один палець. Важливо! Приклад учителя, так само як і подальші речення учнів, мають бути правдивими, інакше гра втрачає свою комунікативну цінність.
  4. Далі учні працюють у групах, по черзі продовжуючи речення «I’ve never…»  
  5. Той, хто зігнув усі п’ять пальців однієї руки, на жаль, вибуває з гри. Активність продовжується, доки не залишиться лише один учасник або доки учням не стане надто важко пригадати ще щось, чого вони не робили.

Запитання:

  1. При вивченні якої теми краще використовувати цю гру?
  2. Хто виграє: той, у кого найбільше життєвого досвіду чи найменше? 

6. 20 Questions (20 запитань)

  1. Об'єднайте в групи по 4-6 учнів.
  2. Кожен пише на аркуші паперу ім'я відомої людини, героя фільму, мультфільму або книги. Важливо, щоб учні не бачили аркушів один одного. Далі ці аркуші кріпляться на спину до одягу партнерів по команді за допомогою прищіпок таким чином, щоб діти не знали, що написано у них на спині.
  3. Завдання кожного учасника дізнатися, що написано на спині, ставлячи іншим членам групи питання, на які можна відповісти «Так» або «Ні». Перед початком гри вчитель надає кілька прикладів таких питань: «Is it an animal (a human being/ a film character etc)?», «Can it fly?», «Does it (he/she) help people (have a superpower etc)?».
  4. За свій «хід» учень ставить одне запитання і отримує відповідь на нього. Далі хід переходить до наступного учасника. Упродовж гри дітям необхідно занотовувати відповіді, аби не забути їх.
  5. Виграє той, хто першим вгадає свого героя, але ж гру можна продовжувати і далі, до 2-3 переможців.

7. A Little Scar Story (Історія одного маленького шраму)

  1. Вчитель запитує в учнів, чи є у них на тілі невеличкий шрам (синець) і де він знаходиться.
  2. Далі для прикладу вчитель розказує історію про невеличкий шрам чи синець на своєму тілі. Як, за яких обставин він з'явився, що вчитель робив далі тощо. Історія має бути не надто довга, але правдива і особиста.
  3. Учні працюють у парах. Учитель пропонує дітям розповісти партнеру історію свого шраму. Щоб полегшити завдання, можна написати на дошці декілька запитань, відповіді на які мають бути обов'язково присутні у розповіді. Наприклад: «Where were you?», «Who were you with?», «What did you want to do?»,  «What happened?» etc. Коли перший учень закінчив, другий розповідає свою історію.
  4. Дуже важливо дати завдання для слухання, щоб учні уважно ставилися до історій своїх партнерів. Наприклад: «Remember three interesting facts from your partner’s story». Також не зайвим буде знову нагадати учням про додаткові запитання, які можна ставити один одному, якщо якась інформація здалася особливо цікавою. 
  5. Підбиваючи підсумки (Class feedback stage), вчитель працює з усім класом і викликає учнів у довільному порядку, використовуючи запитання для слухання: «Ann, what facts do you remember from Nick’s story?»

Якщо учні зробили всі завдання швидше, ніж планувалося, якщо їхній емоційний стан не сприяє кропіткій роботі, якщо план А не спрацював з якоїсь причини, одну з цих активностей можна «дістати з рукава» і застосувати як план Б. Творчо використані, вони можуть бути і розігрівом (warming-up activity), і заповнювачем (filler), і приємним бонусом наприкінці заняття.

Відповіді на запитання:

  1. 7 фактів.
  2. Тому що факти накопичуються на кшталт снігової кулі.
  3. У цьому випадку доречно використовувати жестикуляцію або малювання.
  4. Індивідуальна відповідь.
  5. Можна, наприклад, писати цілі слова, літера за літерою, для практики орфографії (для учнів, які мають високий рівень володіння мовою, ця активність вже не буде розвивати говоріння належним чином).
  6. The Present Perfect.
  7. Найменше.

Автор статті Анастасія Шамрай, лектор вебінару «7 активностей для розвитку говоріння на уроках англійської мови, що майже не потребують підготовки».

Підписуйтесь на нас у Telegram https://t.me/naurok
Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
Поширити у соціальних мережах
facebook viber telegram Twitter
Коментарі

Щоб залишити свій коментар, необхідно зареєструватись.