Уявіть ситуацію: на початку вивчення нової теми ви пропонуєте учням розв'язати складну задачу, але не пояснюєте, як це зробити. Діти мають розібратися із завданням самотужки. І лише коли вони спробують усі варіанти і, звісно, не впораються (або отримають неправильний результат), ви поясните, як насправді потрібно було працювати. Такий метод навчання називають продуктивною невдачею, а його мета – продемонструвати учням, що будь-яка помилка може зрештою привести до успіху.
Теорію продуктивних невдач розробив Ману Капур, керівник Лабораторії досліджень освітніх процесів у Національному інституті освіти Сінгапура. Він провів багато досліджень та довів, що учні, які спочатку пробували розв'язати задачу або знайти рішення певної навчальної проблеми, а вже потім отримували необхідні для цього теоретичні знання, досягали більших успіхів. Виключенням стали хіба що учні початкової школи, які просто ще не мають достатнього для такої роботи багажу знань.
Цікавий факт: Ману Капур мав змогу пересвідчитися у правильності теорії продуктивних невдач на власному досвіді. У студентські роки він чотири місяці безуспішно намагався розв'язати нелінійне диференціальне рівняння з галузі гідродинаміки, аж поки викладач нарешті не пояснив йому, що одних лише математичних знань тут недостатньо. Необхідно було використати заданий алгоритм обчислень. Розгублений Капур запитав, чому ж викладач дозволив йому витратити стільки часу дарма. Тоді йому пояснили, що він неправий: за чотири місяці Ману Капур досконало вивчив проблему, тож тепер чудово на ній розуміється. А хіба це погано?
Ману Капур стверджує, що звична нам подача матеріалу та чіткі інструкції призводять до того, що школярі навіть не хочуть шукати цікаві та креативні рішення. Дійсно, навіщо старатися, якщо вчитель і так усе розкаже? Тож варто додати трощки мотивації!
Згідно з теорією продуктивних невдач, спочатку учні мають як слід поміркувати над певною проблемою, а потім уже переходити до вивчення теоретичного матеріалу. Тобто спочатку практика, а потім теорія. Незвично? Так. Ефективно? Теж!
Але логічно, що мало хто з учнів впорається з завданням із теми, яку ще не вивчали. Або ніхто не впорається взагалі, що навіть імовірніше. Яким же чином невдача має привести до успіху? Тут варто розуміти, що метод продуктивної невдачі ґрунтується на чотирьох принципах:
- Відгук. Необхідно задіяти вже наявні знання на дотичні теми (і що більшим буде об'єм знань, то краще).
- Усвідомлення. Школярі мають розуміти, що вони вже знають, а чого їм ще потрібно навчитися.
- Ставлення. Якщо з другим пунктом усе гаразд, то визначена проблема мотивує учнів, вони із цікавістю шукають рішення.
- Узагальнення. Діти дізнаються можливі способи розв'язання проблеми та причини, з яких їхні відповіді були неправильними.
Для того, аби результат потішив усіх, необхідно враховувати всі вищезазначені аспекти. До того ж варто особливо ретельно добирати завдання: автор методу пропонує відмовитися від стандартних задач із підручників, обравши натомість приклади, пов'язані із реальним життя.
Наприклад
Проблемне запитання: Чи впливає географічне положення країни на її економічний розвиток? Як географічне положення Сінгапуру вплинуло на стан його економіки?
- Відгук. Перш ніж перейти до вивчення теми «Азія», учні вже працювали над темою «Европа» та розбирали схожі аспекти. Тож вони розумітимуть, у якому напрямі рухатися.
- Усвідомлення. Діти пригадують все, що вони раніше вчили або чули про Азію. Визначають, яких знань бракує для того, аби отримати правильну відповідь.
- Ставлення. Школярі намагаються розв'язати проблему на основі наявних знань. Розуміння того, що для отримання правильної відповіді бракує зовсім трошки, мотивує спробувати впоратися. Можливо, їм навіть вдасться точно визначити певні аспекти.
- Узагальнення. Діти отримують правильну відповідь та розуміють, яких знань їм забракло.
Зверніть увагу: загалом метод продуктивної невдачі можна використовувати на будь-яких уроках Але найкраще він працює на уроках природничо-математичного циклу. Обов'язково дайте учням можливість пояснити, чому вони обрали певний варіант розв'язання проблеми, чому вважають вдалим саме його. Можна навіть влаштувати дискусію: нехай діти самі визначать, які з запропонованих ідей дійсно вдалі.
Важливо: Усі діти реагують на невдачі по-різному. Саме тому вчитель має уважно стежити за школярами та їхньою реакцією. Якщо хтось занадто засмучується, то логічно, що такий метод роботи не для нього.
Метод продуктивних невдач вчить не просто розбиратися з конкретними поблемами, а й завдяки власній винахідливості та інтуїції знаходити правильну відповідь навіть у нестандартній ситуації, а не сподіватися на готові рішення.
Щоб залишити свій коментар, необхідно зареєструватись.