Мозок – надзвичайний орган. Саме він допоміг homo sapiens еволюціонувати від мавпоподібних родичів та навчитися розмовляти, а тепер саме завдяки йому вчені намагаються створити штучний інтелект!
Коли ми вчимося, то не просто здобуваємо нові знання. Під час навчання в мозку формуються нові нейронні зв’язки, а коли ми повторюємо вивчене, ці зв’язки посилюються. Тобто зміна звичного способу життя та навчання буквально змінює і наш мозок. Це і є нейропластичність! І якщо ми прагнемо навчатися ефективніше, то маємо її розвивати.
Діти мають трохи більше нейронних шляхів (якщо порівнювати з дорослими), а отже і потенціал до вивчення нового в них більший. І вчителі мають цим скористатися, недарма ж дітей називають «губками», які «вбирають» інформацію щосекунди!
У чому таємниця мозку?
Що ж робить наш мозок таким особливим? Чи не розмір? Ні. Адже в такому випадку найрозумнішими в світі були б сині кити, кашалоти та слони! І аж ніяк не люди. Науковці зазначають, що на когнітивні здібності впливає не розмір мозку, а співвідношення його об’єму та кількості наявних нейронів. Саме вони формують нові нейронні зв’язки.
Нейропластичність – це здатність мозку формувати нові нейронні шляхи, тобто зв’язки між клітинами мозку, що сприяє покращенню пам’яті, розвитку когнітивних здібностей та ефективному навчанню.
Знання про нейропластичність є неперевершеним інструментом для вчителів, який можна застосовувати в освітньому процесі. А які саме методики втілювати у школі? Для цього нейробіологи радять користуватися кількома прийомами.
Концепція «мислення зростання»
Мислення зростання базується на думці, що успіх залежить не від вроджених якостей, а від набутих знань та навичок. Цю концепцію винайшла професорка Керол Двек.
Учні із мисленням зростання переконані: щоб стати розумнішими, досвідченішими та успішнішими треба регулярно докладати для цього зусилля й плідно працювати. І це якраз те, що передбачає нейропластичність!
Як можна скористатися концепцією мислення зростання для розвитку нейропластичності дітей?
- Хвалити учнів за їхні досягнення, а не вроджені якості («Ти так добре попрацював_ла над домашнім завданням!» замість «У тебе талант до математики!»);
- Помічати, коли дитина старається та докладає більше зусиль, ніж зазвичай («Ти значно краще відповідаєш на уроках!»).
Позитивний фокус
Наголошуючи на досягненнях учнів, ви прибираєте їхній фокус уваги з негативних думок. Адже вони теж формують відповідні нейронні зв’язки. Тож наступного разу, коли дитина опиниться в подібній ситуації, вона транслюватиме той самий негатив.
Працюйте із негативними установками дітей, замінюючи їх на позитивні:
- Я не впораюся – Я обов’язково впораюся, тому що багато працював_ла;
- Я недостатньо розумний – Я розумний, адже щодня докладаю зусилля;
- Нічого змінити вже не можна – Безвихідних ситуацій не існує;
- Я нічого не досягну – Я досягну всього, що захочу, якщо буду працювати та вірити в краще.
Концентрація уваги – майндфулнес
Напрямок медитації майндфулнес (усвідомленість) стає дедалі популярнішим у світі. Його вже кілька років практикують у такий великих компаніях як Google, Nike та Apple. Цієї практики концентрації уваги навчають навіть у парламенті Великої Британії! І це вже не говорячи про окремі уроки з медитації, які практикуються вчителями з різних куточків світу.
Медитація передбачає концентрацію дитини на чомусь одному, наприклад, на власному диханні. Але можна зосереджуватися навіть на звичайних родзинках! Наприклад, дітям роздають по дві родзинки та пропонують уважно їх роздивитися, відчути на дотик, піднести до вуха – і тільки потім дуже повільно їсти, відчуваючи всі відтінки смаку.
Медитація навчає якісного відпочинку: вимкнути пристрої, зосередитися на чомусь одному, перебувати тут і зараз, відчувати момент. Відсутність факторів, які відволікають, уже допомагає розслабитися. І це теж розвиває нейропластичність.
І на цьому переваги медитації не закінчуються! Вона полегшує складні емоційні стани, тривожність, депресію тощо. Це довели науковці Оксфордського університету, досліджуючи стан людей, у яких понад три рази діагностували депресію. У ході експерименту виявили, що депресія зустрічалася вдвічі рідше в тих, хто саме практикував медитацію.
Ідея: у якості перерви на уроці запропонуйте дітям спробувати практику медитації. Попросіть їх заплющити очі та впродовж 3 хвилин зосередитися на власному диханні (поступово збільшуйте тривалість). Наголосіть на тому, що відволікатися на думки – нормально: можна просто взяти це до уваги та продовжувати зосереджуватися на диханні. Таке «повернення» до дихання і розвине нейропластичність!
Цікавитеся тонкощами роботу мозку на професійному рівні? Навчаєте біології та хімії? Відвідайте Всеукраїнську конференцію «Професійний розвиток учителів хімії та біології: досвід і поради», яка відбудеться 25 березня о 13:30. Або дивіться виступи в записі у будь-який зручний час!
Щоб залишити свій коментар, необхідно зареєструватись.