Найпоширеніші страхи молодих вчителів і реальне положення справ: чи дійсно є чого боятися та що чекає насправді.

Від того, наскільки вдалим буде старт, залежить, чи отримає спортсмен лаври переможця. Це правило працює не лише у спорті, а фактично у всіх сферах життя. Для молодих вчителів, які починають свою професійну діяльність, добрий старт так само важливий. Тільки змагання тут полягає в адаптації до нових умов, а перемога - в відчутті себе повноцінним членом колективу і вчителем, якого поважають учні.

Усе невідоме завжди породжує страхи. Те, що молоді вчителі з острахом ставляться до нового досвіду, є цілком нормальним. Як правило, переживання багатьох недосвідчених педагогів співпадають, тож спробуємо виокремити основні з них.

1. Стосунки з учнями

Очікування. Будемо відвертими – серед вчорашніх випускників вишів побутують недостовірні думки про сучасних дітей, на кшталт:

  • їх нічому не навчиш;
  • вони цікавляться лише комп’ютерними іграми та соцмережами;
  • відмінників одиниці, тому працювати буде ні з ким;
  • молодого вчителя ніхто не буде поважати.

Реальність. Насправді все не зовсім так. Якраз у нового молодого вчителя є всі шанси стати для школярів справжнім авторитетом. Чому? Тому що їм цікаво. І для цього треба зробити не так вже й багато!

  • Стати крутим – бути з дітьми на одній хвилі, але не допускати панібратства.
  • Бути на 100% впевненим у собі, але при цьому не зазнаватися.
  • Підтримувати дисципліну – контролювати ситуацію, обходячись при цьому без криків та викликів до школи батьків.

Буде складно, але згодом все налагодиться.

2. Без права на помилку

Очікування. Варто пам’ятати – вчитель не робот, який не може помилятися (бо це не передбачено програмою!). Нерідко педагоги через перфекціонізм роблять усе можливе та неможливе, аби показати дітям досконале знання свого предмету. Врешті-решт виникає психологічне напруження, а нестандартна ситуація, наприклад, підступне запитання від учня, може спровокувати серйозний стрес.

Реальність. Насправді не все так страшно. Навіть найдосвідченіші вчителі можуть помилятися, нічого страшного в цьому немає. Схибили? Тоді треба вибачитися перед учнями за неточність, дати їм можливість виправити вас, але при цьому попросити обґрунтувати власну думку.

У деяких випадках школярі можуть і не помітити похибки викладача, особливо якщо мова йде про нову тему. І тут вже кожен обирає сам: або зробити вигляд, що так і треба, або потім все ж таки виправитися.

3.  Спілкування з колегами

Очікування. Страх так і не стати повноцінною часткою колективу знайомий усім, не тільки вчителям. Молоді спеціалісти потрапляють у давно сформоване середовище зі своїми сталими правилами та традиціями. І це середовище часто вороже до новачків, тим більш до тих, хто прагне реалізувати новаторський підхід до навчання.

Реальність. Насправді у шкільних колективах дуже приязно ставляться до молодих вчителів. Досвідчені педагоги нерідко самі пропонують підтримку та можуть стати справжнім джерелом корисних порад. Звісно, у житті буває всяке, ніхто не застрахований від потрапляння до не найпривітнішого колективу, але наперед налаштовувати себе на негатив також не треба.

4. Взаємодія з адміністрацією школи

Очікування. Повний контроль, неможливість впроваджувати нові стандарти роботи і при цьому необхідність постійно видавати найкращий результат, звітуючи про активну участь у конкурсах та олімпіадах.

Тож до школи молодому вчителю потрібно йти з відповідним налаштуванням, і в жодному разі не намагатися працювати згідно з власними уявленнями. Все одно цього не дозволять.

Реальність. Насправді ж усе цілком залежить від самого вчителя. Треба вміти домовлятися з керівництвом, відстоювати свою точку зору та доводити, що той матеріал, який ви подаєте, дійсно важливий.

Поясніть, чому, наприклад, перегляд фільму англійською корисніший, ніж просте читання підручнику. У такому випадку проблеми навряд чи виникнуть. Більше того, інноваційний підхід в останні роки навпаки заохочується, а враховуючи положення освітньої реформи можна сміливо сказати, що так буде і надалі.

5. Стосунки з батьками

Очікування. Діючі вчителі можуть охоче розповісти новачку про те, як складно знайти спільну мову з батьками. Як результат – вчитель боїться навіть слово не так сказати, адже незначне непорозуміння може призвести до суттєвих ускладнень. І буде молодий педагог довго розбиратися з директором, численними інстанціями чи навіть з прокуратурою.

Реальність. З батьками дійсно може бути складно. Вони мають повне право вимагати від вчителя звіт щодо того, чому він обрав певний підхід у навчанні. І так, вони можуть бути не задоволені тим, що викладач пропонує. У цьому випадку можна побажати лише терпіння.

Окрім того, варто прислухатися до батьків своїх учнів, приймати до уваги їхню думку, поважати критику. Але при цьому треба бути переконливим та чітко пояснити, чому було обрано саме такі методи.

Об’язково варто робити наголос на практичній користі. Будьте приязні, але твердо стійте на своєму. Саме така поведінка є основою для побудови нормальних стосунків.

Усі ці страхи мають під собою певний ґрунт, проте варто пам’ятати про унікальність кожної ситуації. На молодого вчителя чекає безліч несподіванок та неоднозначних подій, але це нормально, до того ж проблеми треба вирішувати, а не тікати від них. А поки ускладнень немає, не варто програмувати їх наперед.

Підписуйтесь на нас у Telegram https://t.me/naurok
Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
Поширити у соціальних мережах
facebook viber telegram Twitter
Коментарі

Щоб залишити свій коментар, необхідно зареєструватись.