2 червня о 18:00Вебінар: Оцінювання, само- та взаємооцінювання в умовах дистанційного навчання і не тільки
Поговоримо про ключові особливості державного регулювання інклюзії: вимоги та правові аспекти.

Україна за останні три роки зробила величезний поступ у розвитку інклюзії у системі освіти. Саме цьому була присвячена інтернет-конференція «На Урок» «Інклюзивна освіта: рівні умови для всіх». Одним з найцікавіших виступів стала доповідь керівниці експертної групи з питань інклюзивної освіти директорату інклюзивної та позашкільної освіти МОН, Самсонової Лариси, яка розповіла про державне регулювання інклюзивної освіти в Україні.

Пропонуємо добірку основних тез, викладених під час виступу.

Законодавча база української інклюзивної освіти 

  1. ЗУ «Про освіту», де інклюзія проходить наскрізною лінією.
  2. ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо доступу осіб з особливими освітніми потребами до освітніх послуг».
  3. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про інклюзивно-ресурсний центр».

А також «фінансові» Постанови Кабінету Міністрів України:

Державне бачення інклюзивної освіти

Що таке інклюзія? Підхід і неперервний процес розвитку освітньої політики і практики, спрямований на забезпечення рівних шансів і рівних можливостей користування конституційними правами людини на освіту і розвиток.

Що вона передбачає? Зміни та постійну адаптацію системи освіти для задоволення розмаїття учнів і потреб, що у них виникають.

Що вона вимагає? Зміну відносин і менталітету.

За словами пані Самсонової, Директорат інклюзивної та позашкільної освіти МОН отримує безліч скарг. Директори, адміністрація шкіл та управлінь освіти не звикли до великої кількості дітей з особливими освітніми потребами (ООП), тому у розмові з батьками відмовляють у зарахуванні учнів до закладу. Згідно з чинним законодавством, батьки повинні подавати заяву до школи, і заклад не має права відмовити. Усно ж адміністрація школи може діяти не за правилами.

До того ж, не дивлячися на чимало пов’язаних із цим нормативно-правових актів, існує велика проблема ментальності та культури українців, яка не обійшла і директорат закладів. Запровадження інклюзивного навчання для них досі виглядає як додаткове навантаження на школу.

«Різноманітність людей – це апріорі. Інклюзивність вимагає від нас зміни відносин і менталітету. Всі ми жаліємося на український менталітет і, як на мене, його перетворення починається з інклюзії. Коли ми навчимося ставитися до різноманіття з повагою і розумінням, загальна культура країни зміниться».

                                                                                                               Лариса Самсонова

Нині Україна орієнтується на соціальну модель інвалідності, яка індивідуалізує школярів, для кожної дитини з ООП запроваджується окрема програма розвитку відповідно до його або її індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності.

Увесь процес інклюзивної освіти, як зазначила Лариса Самсонова, має базуватися на таких принципах:

  • першість інтересів кожної дитини;
  • забезпечення рівних можливостей;
  • не-дискримінація;
  • раннє виявлення ООП, втручання, допомога;
  • індивідуалізація освітнього процесу;
  • спільний менеджмент задля досягнення інтересів дитини;
  • співробітництво та соціальне партнерство.

Особливості впровадження інклюзивної освіти в Україні

Кількість закладів загальної середньої освіти з інклюзивними класами збільшилась за три роки у 2,5 рази.
У 2018-2019 році існує 15421 навчальний заклад, з яких 3940 мають класи зі спеціальною інклюзивною формою навчання.

Нині функціонують Інклюзивно-ресурсні центри (ІРЦ), що надають послуги дітям з особливими освітніми потребами. 540 чинних ІРЦ доступно розташовані по всій території України та проводять комплексну оцінку потреб дитини, надають психолого-педагогічну допомогу дітям тощо.

Для закладів, які раніше не працювали з інклюзивними класами, впровадження інклюзивної освіти може здатися складним завданням. Експертка зазначає, що таким навчальним установам треба бути готовими організувати інклюзивні процеси у будь-який момент. Для цього необхідно завчасно:

  1. Призначити відповідального за організацію інклюзивного навчання у закладі.
  2. Розписати ролі та спланувати процес.
  3. Забезпечити його координацію.

«Інклюзивна освіта – це не тільки одна вчителька, яка організовує процеси у класі. Усі працівники школи, від директора до прибиральника, мають знати, що таке інклюзія, та яка роль кожного в ній».

                                                                                                           Лариса Самсонова

Розвіюйте міф, що інклюзія це «додаткове навантаження» на школу! Інклюзія – це державні матеріальні надходження до закладу, підтримка громадськості, розвиток професіоналізму вчителів, сприяння позитивної соціальної поведінки школярів та прийняття різноманіття.

Про це та інше розповіла Лариса Самсонова під час інтернет-конференції «На Урок» «Інклюзивна освіта: рівні умови для всіх». Якщо ви бажаєте змінювати українську освіту на краще – обов’язково подивіться!

Підписуйтесь на нас у Telegram https://t.me/naurok
Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
Поширити у соціальних мережах
facebook viber telegram Twitter