Тривога та невизначеність демотивують учнів? Дізнайтеся, як протидіяти апатії.

Чи всі ваші учні завжди прагнули навчатися та дізнаватися нове? Насправді подеколи мотивація школярів кульгала і в мирні часи, а зараз ситуація лише ускладнилася. Частина дітей взагалі не розуміє, навіщо вчитися та виконувати завдання, коли тривають обстріли міст, школи зруйновані, а майбутнє невизначене. 

Тож зараз учителі нерідко стикаються з глибокою апатією та байдужістю школярів до освітнього процесу. Як боротися з такими настроями та повернути дітям мотивацію до навчання? Ми спробували дати відповідь на це запитання.

Як можна вчитися, коли таке відбувається?

Упродовж останнього місця не лише діти, а й дорослі отримали адикцію від новин. І це неабияк перешкоджає будь-якій корисній діяльності. Наприклад, діти не роблять нічого, лише гортають стрічку новин. Зазвичай подібна бездіяльність виправдовується високим психологічним напруженням та нездатністю працювати через переживання. 

І це цілком зрозуміло. Особливо в перші дні, адже приголомшені були всі. Але зараз потрібно повертатися до навчання та життя. Діти мають зрозуміти, що війна – це не анабіоз. Радше навпаки – це період підвищеної активності. Для прикладу розкажіть учням, що під час Другої світової війни багато хто з громадян працював понаднормово, інколи без вихідних, а курсанти навчались у пришвидшеному темпі, аби отримати військові спеціальності. Все це робили для того, аби наблизити перемогу.

Звісно, діти можуть запитати, як відвідування уроків та сумлінне виконання домашніх завдань допоможе в наближенні перемоги. І тут поясніть їм, що необхідно втримати зараз нашу освіту на належному рівні, чому це важливо, до чого призведе занепад освіти і для країни загалом, і для дітей особисто.

Чи є життя після війни?

Австрійський психіатр Віктор Франкл у книзі «Психолог у концтаборі. Людина в пошуках сенсу» описує власний досвід перебування в нацистському концтаборі під час Другої світової війни. За його спостереженнями, найбільше шансів на виживання мали саме ті бранці, які бачили мету поза межами негод. Мету, задля якої варто вижити за будь-яку ціну.

Апатичність дітей цілком може бути пов’язана з тим, що всі ми замкнені у кордонах подій, що відбуваються просто зараз. Але варто пам’ятати, що всі війни рано чи пізно завершуються, тож ми маємо намагатися заглядати в майбутнє, за межі темного місця, в якому Україна тимчасово опинилася. Тому спрямовуйте погляд школярів у майбутнє. Просіть їх прогнозувати, передбачати, будувати плани, адже робити доведеться чимало.

Уяви, що буде далі

У якості прогностичної вправи запропонуйте учням спробувати уявити наступні роки. У групах або поодинці, попросіть учнів спрогнозувати низку сценаріїв, адже ніщо не підштовхує до діяльності краще, ніж образ позитивного майбутнього. 

Попросіть учнів подумати над наступними запитаннями (можна у форматі мозкового штурму):

  • Що буде після війни? Уявіть, що війна раптово закінчилася (наприклад, у росії стався державний переворот, бункер путіна згищено, ЗСУ знищили всю ворожу армію). Що далі? Нехай учні спробують спрогнозувати, що робитимуть люди, переселенці, армія, керівництво країни, західні держави?
  • Що було б, якби всі наші громадяни (звісно, крім військових) сіли і нічого не робили протягом усієї війни (від 3 місяців до півроку)? Нехай діти опишуть можливі наслідки.
  • Україні надали «План Маршалла» – програму глобальної економічної допомоги для відновлення після війни. Сотні мільярдів доларів, конфіскованих із рахунків рф, передані нам для відбудови міст. Які спеціальності знадобляться країні? А що під час відбудови міст ви зробили б інакше?
  • Україна перемогла. Що це змінить у державі? До чого ми станемо менш терпимими (корупція, російський контент, неповага до армії)? Які професії стануть престижними? З якими країнами ми матимемо більш тісні зв’язки? Нехай діти складуть список усього, що зміниться. Наприклад: бум українськомовних перекладів, більша увага до України у світі, зміна політики НАТО, зникнення комплексу меншовартості, відкриття офісів YouTibe та інших компаній в Україні тощо.

Війна – це особливий стан

Війна змінила ставлення українців одне до одного. Люди стали відкритішими, зріс рівень взаємодопомоги. Робітників не звільняють за прогули, чужі люди поселяють вас удома, а в ресторані можна отримати безкоштовний обід. 

Але варто розуміти, що особливий стан не може тривати вічно. Якщо підприємства не працюватиме та не продаватиме свою продукцію, то в них швидко закінчаться гроші, люди втратять роботу. Ресторанам, які годували безкоштовно, не буде за що купувати продукти, а сервіси, що роздавали послуги задарма, збанкрутують. Тож безкоштовне надання послуг може бути лише тимчасовим, воно має конкретну мету – підтримати людей, які втратили домівки, допомогти їм оговтатись.

Якщо ваша родина не належить до ВПО, то не варто брати зайве. Не використовуйте чужі ресурси, яких і так обмаль. Відповідальні люди мають якнайшвидше повернутися до продуктивного життя. Те саме стосується й дітей. Останнім не варто сприймати воєнний стан як довгі канікули або час, коли певні справи (наприклад, домашні завдання) можна закинути. 

Що б ти змінив?

Інколи діти не хочуть працювати, бо вважають стару життєву/навчальну програму не актуальною. І це певною мірою дійсно так. Війна змінила чимало речей, тож ракурс подачі деяких тем теж варто змінити. Аби зорієнтуватися та краще відчути настрої дітей, запропонуйте їм внести власні пропозиції.

Запитайте учнів: 

  • Що б ви змінили у шкільній програмі?
  • Які літературні твори хотіли прочитати (може їх цікавить Ремарк або українська воєнна проза)?
  • Про що хотіли б почути?
  • Які доповіді хочете зробити (наприклад, про героїв війни, про видатні події чи бої, наприклад, про: захисників острова Зміїний; полк Азов у Маріуполі; генералів Марченко і Залужного; Привида Києва; голову миколаївської ОДА Віталія Кіма; Тетяну Чорновол та протитанкові комплекси Стугна; Марусю Звіробій; «тракторні війська»; українських музикантів, які записалися до лав ЗСУ чи ТрО; містичну Чорнобаївку; використання байрактарів тощо).
  • Що бажали б вивчати на заняттях із цивільної оборони? 

Якщо діти відчувають апатію, бо не здатні вплинути на перебіг бойових дій, покажіть їм ситуацію з іншого ракурсу. Нагадайте, що ми впливаємо на власний настрій, добробут і перспективи. Наприклад, ніхто не відміняв вступної кампанії, а ЗНО так і взагалі оновили, тож не дайте війні та байдужості відмінити ваше майбутнє.

 
Підписуйтесь на нас у Telegram https://t.me/naurok
Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
Поширити у соціальних мережах
facebook viber telegram Twitter