«Повість Ольги Кобилянської «Земля». Трагічна історія родини Федорчуків . Психологізм та символізм твору»(урок)

План - конспект відкритого уроку з української літератури на тему:

«Повість Ольги Кобилянської  «Земля». Трагічна історія родини Федорчуків . Психологізм та символізм твору»

 

Викладач української мови та літератури                                  Т. В. Котляр

Мета: Розкрити складний і суперечливий образ українського села з одвічними проблемами, морально - етичними принципами, визначити головний конфлікт твору,розкрити глибокий символізм та психологізм твору. Виховувати повагу до людини – трудівника , до землі, людську гідність та народну мораль.

Обладнання:виставка  творів Ольги Кобилянської,мультимедійний проектор,портрет Ольги Кобилянської.

Тип уроку:урок – літературне дослідження.

Епіграф уроку: : «Кругом нас знаходиться якась безодня, що її вирила доля, але тут, у наших серцях вона найглибша»?

                                                                              (Йонас Лі)

Хід уроку

Організаційний момент

Повторення домашнього завдання:

• У чому популярність повісті «Земля»?
• Історія, яку ми обговорюємо, взята з реального життя. Що Ольга Кобилянська знала?
• Чому повість називається «Земля»

Актуалізація опорних знань учнів:

• Що в народі кажуть про землю?
• В якому селі проживала Ольга Кобилянська?
• Як жили селяни в тогочасному селі?

 

Вчитель:Чи замислювались ми над тим, що значить земля, наша матінка. Що дарує вона нам усім,хто живе на ній?Це вона , земля, ростить мудрих, до наївності добрих , працьовитих,щедрих людей. З неї починається життя усього живого. Немало людської крові пролито за неї. Земля є мовчазним свідком багатьох подій. Час іде, життя змінюється, а земля залишається вічною, як і вічною є любов селянина до землі. Найчастіше земля віддячує Любов’ю людям, які працюють на ній,але при цьому вимагає щоденної , важкої праці. Люди ходили біля неї ,як рідної, доглядали її. Але не кожен мав змогу бути господарем на ній. Ось за це велась боротьба довгі століття. Бути справжнім господарем, зростися з нею всією душею, всією долею, бо вона і нагодує, і напоїть і утішить.

Вчитель:Що в народі кажуть про землю?

• Учні: земля дає все. і забирає все;
• земля — наша мати-годувальниця;
• не випускай землі з рук, бо діти проклянуть;
• на чужій землі не доробиш хліба;
• доки земелька, доти й розум в Омелька.

Вчитель:

Так людина хлібороб відобразила своє ставлення до землі,показала, яке значення вона має в житті людини. Тема землі порушена в літературі не в одному творі і не одним автором. Які ви знаєте твори?

Але досконало вивчити про проблему власності землі вдалось лише О. Кобилянській. У 1901 році Олга Кобилянська завершує роботу над великим твором , який назвала просто і змістовно «Земля».

Михайло Коцюбинський писав авторці: «Я просто зачарований Вашою пові­стю,— все: і природа, і люди, і психологія їх — все це робить таке сильне враження, все це виявляє таку свіжість і силу таланту, що, од серця дяку­ючи Вам за пережиті емоції, я радів за нашу літературу».

А Гнат Хоткевич про «Землю» писав:  «...Се річ високої літературної і артистичної вартості, річ така , що зробила би честь і не нашій літературі.

Вчитель : На минулому уроці ми з вами знайомились зі змістом повісті Земля Як ви гадаєте , у чому таємниця популярності повісті « Земля»?

Учень:Інтерес до твору не зникає, мабуть, тому, що в ньому порушені вічні проблеми    добра і зла, любові й страждання, переплелися мотиви суспільні й особисті.

О. Кобилянська торкнулася найсокровеннішого для українця — землі. Вона відобразила життя найчисленнішої верстви населення — селянства. А українці, як відомо, хліборобська нація, село для України — прамати. Саме там формувалася наша мораль, культура, звичаї, традиції. Кожен із нас несе в собі щось від села, від землі.

Вчитель:    Історія, яку ми обговорюємо, взята з реального життя. Що Ольга Кобилянська знала?

Учень: Соціально-психологічна повість «Земля» написана на основі реальної трагедії братовбивства: 1894 р. в с. Димка поблизу Чернівців стався нечуваний злочин — брат убив брата. Ольга Кобилянська мала в Димці родичів, особисто знала старого Костянтина Жижіяна та його синів Михайла й Саву. Вони молдавани за національністю. Знайома була і з коханкою Сави Маріукою Магас (у творі це Рахіра Чункач), а образ Анни списала з наймички, яка довгий час працювала в Кобилянських.

Вчитель: Ольга Кобилянська писала :Факти, що спонукали мене написати Землю , правдиві. Особи майже всі до одної також із життя взяті. Я просто фізично терпіла під з'явиськом тих фактів, і коли писала — ох, як хвилями ридала!..» Рукою письменниці водив глибокий внутрішній біль, викликаний роздумами над братовбивством, біль за людське в людині, за моральність співвітчизників, духовну долю українського села. Ольга Кобилянська взялася за перо в гуманістичному пориві застерегти світ: «Люди, схаменіться! Так не повинно бути, так не можна!»

Вчитель:  Ольга Кобилянська взяла за епіграф слова норвезького романіста Йонаса Лі: «Кругом нас знаходиться якась безодня, що її вирила доля, але тут, у наших серцях вона найглибша»?

Учень:(Витоки наших учинків — у душах. Центр уваги письменниці не безодня навколо нас, а душа й серце людини. Саме ця безодня породжує злочин.

Вчитель:Чому повість називається «Земля»

Учень: найголовнішою для всіх селян є земля. Вона живе    в їхніх думках, мріях, у добрих, і злих намірах. Земля — творець й руйнач, щастя й недоля. Образ землі постає у творі більше двохсот разів

Вчитель:Чи можна засуджувати чи звинувачувати селян у такому фантастичному ставленні до землі?

Учень: Звичайно, ні. Бо тільки .земля робить селянина хліборобом, господарем, дає смисл його життю. Але земля — це не лише власність. Це і радість селянина від результатів своєї праці, радість від того, що він «ходить коло неї», тобто працює на землі, це й краса краєвидів, і впевненість у завтраш­ньому дні. А ще — край де ти народився і зріс.

Вчитель:Як жили селяни в тогочасному селі?

Учень: Село в Україні споконвіку було мінідержавою, а родина була маленькою державою у цій державі.    Тут сусідили друзі й вороги, багаті й бідні, пани й наймити. Кожен має свій біль і свою радість, кожному по-своєму важко. Окремі лиш живуть безтурботно, як Сава й Рахіра.

Вчитель:Ставлення нас українців до землі і визначає нашу сутність. . До якого майбутнього прагнули герої «Землі» і яким воно виявилось насправді? Якими надіями жили Івоніка і Марія? Михайло й Анна? Сава і Рахіра?

Учні відповідають

Вчитель:Зараз ми спробуємо дослідити ,чим відрізняється духовна мораль  двох братів.

Найпершою проблемою нашого літературного дослідження  є проблема злочину і кари.

Вчитель: Злочин стався страшний. Це новітня інтерпретація легенди про Каїна і Авеля. Давайте її згадаємо.

Учень розказує новелу.

 Вчитель: письменниця зображує сімейну трагедію не як типове явище того часу, а як страшну аномалію. Інакше чому ж усе село жахнулося від Савиного звірства і ніхто не сказав, що він так мусив зробити, бо іншого виходу не мав? І чому ніколи не спадало на думку позбутися брата Михайлові, який теж виріс у середовищі тієї ж сім'ї? І якщо далі йти за пропонованою логікою, то всі злочини можна виправдати тиском обставин.

Ні, не приватна власність на землю породила злочин, причина братовбивства — відступництво від людського. У людському світі аморальність одних завжди обертається трагедією для інших, і жертвами стають найчистіші, найсвітліші душі.

Двоє братів виросли в одній сім `ї,обох любили однаково. Що про це свідчить?

Учні відповідають.

Вчитель:  Тоді чому, на вашу думку Сава вчинив такий підлий злочин?

Учень відповідає (про Саву)

Вчитель: У обох синів були кохані Чим відрізняється таке кохання?

Учень відповідає.

Вчитель:Ця любов призвела до того, що сталося. Давайте з’ясуємо, хто і як вбив Михайла?

Що говорили на те люди?

Учні відповідають.

Вчитель: Почуття батьків, що ховають власних дітей, описати важко . Їх уявити майже неможливо. Обоє батьків реагували по своєму.

Марійка вірила, що вбивця сина незабаром знайдеться, хоч не уявляла хто міг таке вчинити. Страшними прокльонами проклинала вбивцю, такими, що люди казали, що якщо хоч одне збудеться, то не треба божого суду….

Івоніка мучився душею,бо з перших хвилин страшного злочину  здогадався, хто взяв на себе такий страшний гріх….

В літературі майже у кожному творі є своя трагедія,але цей твір настільки проник психологізмом і ліризмом, що Ольга  Кобилянська в листі до Осипа Маковея зазначала: Я вклала у землю всю повагу душі своєї, се праця з народного буковинського життя, вірно змальована. Тому є всі підстави назвати повість «земля» ліризованою психологічною прозою.

Уся повість ніби зіткана їз символічних деталей, багатозначних застережливих фатальних епізодів. Хто знайшов такі епізоди і  до яких  думок вони спонукають?

Учні відповідають.

А тепер давайте поговоримо про проблему кари за вчинені гріхи. Усіх нас з дитинства привчають до думки , що зло карається, якщо не законом, то небом. У творі є така промовиста деталь: Один чоловік сказав біля мертвого тіла Михайла про вбивцю:ліс його сам викаже…

Сава вбив свого брата, позбавив позбавив долі і щастя Анну.

Чи заслужила Анна такої долі?

Як був покараний Сава за свій злочин батьками.?

Чи варта була ота земля ,яку боготворив Івоніка, таких жертв?

Учні відповідають.

Вчитель:письменниця порушена давню, як світ, проблему переступу моралі та його наслідки, що впливають на подальше життя.

Ми приходимо у світ, як чистий аркуш паперу. Книгу свого життя пишемо самі. Наше серце вчиться любити і бути відповідальним за вчинки. Кожна людина не ідеальна. Хоч якою доброю і глибоко духовною вона була,все одно інколи чинить не так, як велить обов’язок людини. Та гріх може бути прощений  за умови щирого каяття і спокути, за умови очищення душі, а зло завжди повертається до того,хто його зробив і не покаявся. Життя Сави без каяття і покути страшне. Суд і справедливий вирок убивці були б кращим вибором, ніж нестерпні муки совісті, людський осуд.

Узагальнення і систематизація вивченого

 Чи актуальна проблема злочину і кари і духовного очищення сьогодні у 21 столітті.?

Заключне слово вчителя Успіхів у житті, здійснення мрій, досягнення мети треба добиватися тільки чесною, наполегливою працею. Якою б важкою не була людська доля, які б обставини не склалися, треба завжди керуватися законами совісті , високими нормами народної моралі, не збиватися з дороги.

Домашнє завдання: Написати твір-роздум на тему:Чи можна простити Савин гріх?