26 січня о 18:00Вебінар: Співпраця вчителя з батьками дитини з особливими освітніми потребами

УрокГолодомор 1932-1933 рр. в Україні – геноцид українського народу. Світлана Талан – художній літописець історії України. Роман «Розколоте небо».

Про матеріал

Під час інтегрованого уроку діти поглиблюють здобуті ранііше знання про Голодомор 1932-33рр, знайомляться з творчістю сєвєродонецької письменниці С.Талан, її романом "Розколоте небо" , в кому йдеться про жахливі події на Луганщині у 30-рі рр ХХст., вчаться порівнювати та зіставляти факти, формувати власну думку

Перегляд файлу

10 клас

 

Інтегрований урок історії України та літератури рідного краю

 

Тема. Голодомор 1932-1933 рр. в Україні – геноцид українського народу. Світлана Талан – художній літописець історії України. Роман «Розколоте небо».

Мета:

  • поглибити здобуті раніше знання про голодомор 1932-1933 р.р.; вчити

        наводити основні аргументи щодо визнання голодомору геноцидом

         українського народу;

  • оглядово ознайомитися з книгою Королька Л. «Голодомор на Сватівщині»;
  • ознайомитися з життям і творчістю сєверодонецької письменниці С.Талан та її романом «Розколоте небо»;
  • окреслити поле проблем, які порушує письменниця у своєму  творі;
  • розвивати читацький інтерес, вміння порівнювати і зіставляти

         факти, формувати власну думку;

  • виховувати в учнів почуття історичної справедливості, свідомий

          патріотизм, гордість за нескорений дух українського народу, національну

         гордість та толерантне ставлення до представників всіх народів, що

         проживають на території України.

 

Обладнання: портрет письменниці, її роман, підручник історії України; книга Королька Л. «Голодомор на Сватівщині»; фотоматеріали, відеоматеріали.

Тип уроку: бінарний

Хід уроку

 

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань та вмінь учнів

«Мозковий штурм»

1. Які події 30-40 років ХХ століття ввійшли в історію України?

(індустріалізація, голодомор, репресії, друга світова війна)

2.  У яких літературних творах відображено цю епоху?

 

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності:

Учитель літератури.

  Щоб по-справжньому любити рідний край, його слід добре знати, необхідно вивчати його історію, мову, культуру. Майбутнє. У цьому слові є своя неприхована таємничість. Кожен із нас проживає своє життя так, як вважає за потрібне, але все ж таки усвідомлює – без минулого немає майбутнього. А що ж для нас є минулим? Славне буття наших пращурів, закрита і понівечена наша історія за часів радянської влади чи, може, не така вже далека історія нашої незалежної держави? Що ж з цього ми маємо пам’ятати і чи мусимо?

Наша пам’ять – дивовижний інструмент. Дещо ми забуваємо майже одразу, а дещо впивається в нашу душу настільки глибоко, що забути це здається неможливим. Наше минуле – це досвід. Досвід, який ти переймаєш у своїх батьків, дідів, у свого народу. І якби ми не мали цього досвіду, то чи змогли б жити без помилок? Хіба таке можливо? Ні. Не були б зроблені тисячі відкриттів, бо вчені-сучасники не мали б інформації від своїх попередників, ми б не мали звичаїв, традицій, менталітету, форм поведінки… Ми б не мали історії!

О. Довженко писав: «Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців». Для народу його історія – це не просто минуле, це його душа. Хто з нас, не знаючи історії, зможе пояснити, чому українці так шанують землю, а працю на ній називають священною; чому вінок і писанка мають таке глибоке символічне значення для нашої культури; чому наша мова послуговується літерою «Ї», якої немає в жодній іншій мові світу? Той, хто не знає національної історії, ніколи не зможе зрозуміти свого народу й діяти на його благо. То ж знати митців рідного краю, які творили історію народу, дуже важливо.

 

Сьогодні на уроці ми:

- поглибимо здобуті раніше знання про голодомори 1921-1923 років та 1932- 1933 років;

- познайомимося з книгою Л.Королька «Голодомор на Сватівщині»;

- ознайомимося з життям і творчістю сєверодонецької письменниці Світлани Талан;

- окреслимо поле проблем, які порушує письменниця у своєму романі «Розколоте небо»;

- вчитимемося порівнювати та зіставляти факти, формувати власну думку;

- опрацюємо терміни «незалежність», «голодомор», «репресії», «геноцид».

 

ІV. Вивчення нового матеріалу.

 

Учитель історії.

  У кожного народу є свої сторінки історії – війни, революції та інші події, ставлення до яких часом буває неоднозначним і може змінюватися залежно від епохи та ідеології. Саме до таких явищ належить Голодомор 1932-1933 років в Україні. За радянських часів згадувати про нього було заборонено, після проголошення Україною незалежності ставлення змінилося майже радикально. Про Голодомор не тільки заговорили як про факт, що таки був, – йому дали оцінку. Відповідною постановою Верховної Ради цю трагедію українського народу було визнано геноцидом. Сьогодні на уроці ми спробуємо дати оцінку цього явища, назвати причини голоду, подивитись на цю подію з різних точок зору. Розпочнемо із словникової роботи. З’ясуймо значення термінів «голодомор», «репресії», «геноцид».

Голодомор – неодноразова масова загибель людей від голоду на території УРСР, спричинена зумисними діями сталінської влади і спрямована на геноцид корінного населення

Репресії – це захід державного примусу, покарання.

Геноцид – це винищення окремих груп населення за расовими, національними, релігійними мотивами.

Давайте переглянемо відеофрагмент «Голодомор. Реквієм», а потім з’ясуємо, які були передумови, причини та наслідки голодоморів.

 

https://www.youtube.com/watch?v=CFlw-sq2RMU  відео «Голодомор. Реквієм»

 

Учитель історії.

- Що спільного в передумовах і причинах початку голоду в 1921-1923 рр. та 1932-1933 рр.?

- Які наслідки для українців мали ці два голодомори?

- Що свідчить про штучність голоду 1932-1933 років?

- Чому Голодомор 1932-1933 років називають геноцидом українського народу?

Готуючись до сьогоднішнього уроку, діти розподілилися на три  творчі групи – «Історики», «Краєзнавці», «Літератори». Перша група опрацьовувала матеріал про голод в Україні, з’ясовувала передумови, причини та наслідки голодоморів  1921- 1923 рр. та 1932-1933 рр. Друга група досліджувала питання «Голодомор на Сватівщині». Третя група готувала повідомлення про Світлану Талан та її роман «Розколоте небо».

Слово надається групі «Історики»

Передумови та причини голоду. 

Голод 1921-1923 pp. пов’язаний з такими факторами:

  • деградацією продуктивних сил унаслідок постійних, триваючих протягом семи років бойових дій на території України;
  • згубною для народного господарства політикою правлячої партії;
  • підлеглим становищем українського керівництва московському центру;
  • прагненням радянської влади позбавити повстанський рух в Україні підтримки селянства.

Причинами, що викликали голод 1921-1923 pp., вважають:

  • посуху і неврожай 1921 p., що охопили найважливіші регіони Росії й південні та степові райони України;
  • політику «воєнного комунізму»;
  • перша світова та громадянська війна;
  • заборона селянам реалізовувати хлібні лишки за ринковими цінами;
  • скорочення посівних площ, занепад сільськогосподарського виробництва внаслідок  більшовицьких соціально-економічних експериментів;
  • надмірні реквізиції продовольства.

Наслідки голоду 1921-1923 pp.

 - людські втрати: тільки в 1921 р. в Україні вмерли від голоду сотні тисяч селян.

 

Голод 1932-1933 pp. пов’язаний із такими факторами:

- спроба здійснити соціалістичне будівництво воєнно-комуністичними методами;

- опір українського селянства державній політиці у сільськогосподарській сфері;

- брак коштів на індустріалізацію;

- Україна – центр саботажу та опору колгоспному ладу.

 

Причинами, що викликали голод 1932-1933 pp., вважають:

- завищені, економічно не обґрунтовані плани хлібозаготівель (політика продрозкладки);

- масові репресії на селі;

- «закон про п’ять колосків»;

- вилучення посівних фондів;

- припинення постачання товарів;

- різке падіння продуктивності сільського господарства;

- конфіскація у селян всього продовольства;

- запровадження паспортного режиму;

- загибель частини посівів від безгосподарності.

Наслідки голоду 1932-1933 pp.:

- зламано опір селян у колгоспній системі;

- придушення повстанського руху на півдні України. В умовах голоду повстанський рух позбавився підтримки селянства і пішов на спад; для більшовицького режиму голод став фактором,  який втихомирював селян ефективніше, ніж каральні експедиції більшовицьких військ;

- за рахунок українського селянства більшовики вирішили проблему постачань продовольства в промислові центри і змогли втримати владу в умовах кризи;

- під час голодомору померло від 500 тис. до 1 млн.осіб.

 

Таким чином, в Україні вперше був використаний терор голодом як форма здійснення державної політики. Голодомор 1932-1933 років носив штучний характер.

 

Учитель історії. Надаємо слово групі «Краєзнавці».

 

Презентація книги Л.Королька «Голодомор на Сватівщині». Автор – відома на Сватівщині людина, краєзнавець, писар районного козацького товариства УК, осавул УК. Тривалий час Леонід Миколайович працював директором Сватівського районного краєзнавчого музею.

Коротко про книгу:

  • 26 населених пунктів Сватівського району визначені такими, що постраждали від Голодомору 1932-1933 рр. на Україні.
  • Книга написана на основі архівних документів, аналізу одинадцяти архівних книг реєстрації смертей більшості сільських рад за 1932-1933рр., які сьогодні входять до складу Сватівського району, та спогадів багатьох очевидців, зібраних на всій території району учнями та вчителями Сватівщини.
  • Мета книги – це намагання не тільки згадати сумну і трагічну дату, а й вшанувати пам’ять усіх земляків-сватівчан, усіх співвітчизників, які були закатовані голодом у 33-му. Пам'ять про загиблих повинна дбайливо зберігатися та бути пересторогою і вічним нагадуванням про пережите страхіття.

 

Учитель літератури.

Ще декілька десятиліть тому друк такого твору, як роман С.Талан «Розколоте небо», був би взагалі неможливий. Від нас старанно приховували результати «господарювання» комуністів, цинічно та безсоромно вихваляючи досягнення «п’ятирічок» і зростання добробуту населення в Україні. Чи хтось поніс відповідальність за мільйони замордованих голодом людей, чи хтось відповість за злочини перед народом?! Колективізацію провели успішно, але якими жертвами? Невже мета виправдовує всі засоби?!  Автор підіймає важливу тему, про яку не слід забувати – це голодомор 33-го року.

Сюжет вражаючий, певно, що нікого не залишить байдужим, він класичний для  української літератури: тема села, тема стосунків між сусідами, тема однієї родини і любові, але все це на тлі великого голоду. Власне  книга і була написана до 80-ї річниці Голодомору, а сама авторка зверталася не тільки до спогадів очевидців, а й до розсекречених нині архівів. Хоч у книзі немає конкретних фактів і цифр, проте в розповіді героїв роману вміло введено зібрані історії, начебто почуті від сусідів. Мова твору – зрозуміла, чиста,  сучасна, дозволяє повністю зосередитися на сюжеті. Поетика теж посідає значне місце у творі С.Талан, хатки в селі Підкопаївці майже самобутні персонажі:  «Лише кілька хат виблискували у холодному світлі місяця залізними покрівлями, ніби хизуючись полиском перед скромними своїми сусідками-хатками, які нап’яли на голови солом’яні капелюшки…».

Образ розколотого неба – це піднесена метафора,  суспільство, яке ще донедавна було єдиним, а тепер розкололося на комуністів і куркулів. Щодо автора, то важко уявити , що переживала С.Талан, поки писала книгу. Це ж треба були жити щодня, щогодини тими подіями, тим голодом.  Книга, до речі, писалася  майже рік, і на Міжнародному літературному конкурсі  романів, кіносценаріїв, п’єс, пісенної лірики  та творів  для дітей «Коронація слова - 2014» отримала  відзнаку «Вибір видавців».

Запрошую до слова групу «Літератори», щоб вони поділилися враженням від прочитаного роману і познайомили нас ближче з автором.

 

Перегляд буктрейлера до роману С.Талан «Розколоте небо» https://www.youtube.com/watch?v=I9pY5aoWAKA

- Які почуття викликав у вас роман С.Талан?

- Що вразило найбільше?

- Якими рисами характеру наділені головні герої твору?

- До яких роздумів спонукає роман «Розколоте небо»?

- Що сказали б ви автору твору при зустрічі?

Із доповідей групи:

  •             Світлана Олегівна Талан – лауреат  Міжнародного конкурсу «Коронація слова - 2011, 2012, 2014»; отримала нагороду від фонду Олени Пінчук АнтиСНІД  «За найкращий роман на гостросоціальну тематику»; у 2013-му посіла третю сходинку в рейтингу найуспішніших українських письменників за версією журналу «Фокус» і стала Золотим письменником України. У списку «ЛітАкцент року-2016» є  збірка С.Талан «Купеля», а наприкінці грудня 2016 року Світлана Олегівна отримала нагороду «Народний герой України»  «За індивідуальний внесок у розвиток Українського суспільства».
  •             За силою передачі надскладних емоцій і життєвих катастроф Світлана Талан наближається до нобелівської лауреатки Герти Мюллер. За глибиною і чіткістю зображення деталей голоду 1932-1933 років роман «Розколоте небо»до «Марії» Уласа Самчука. За рівнем розуміння і відображення каральної системи СРСР роман близький до «Саду Гетсиманського» Івана Багряного, визнаного класика української літератури ХХ століття. Можна проводити ще багато паралелей із різними авторами, але хай там як, а творчість Світлани Талан залишається абсолютно самобутнім явищем.
  •             Перша частина книги поетична, сповнена любові, описів природи, праці людей на землі. Родинні відносини у сім`ї Чорножукових перед нами у всіх своїх проявах. Я захоплююсь працелюбністю цих селян, їх добротою, милосердям, готовністю завжди прийти на допомогу тим, хто її потребує. Кохання, дружба, зрада, заздрість, горе та щастя кожна сторінка книги виблискує всіма кольорами веселки людських почуттів. Але друга частина то суцільний біль, розпач, трагедія, страждання та жах... Ця книга нікого не залишить байдужим. Так, вона дуже важка, але завдяки таким книгам ми маємо змогу краще пізнати своє минуле, щоб ніколи більше не дозволити повторення такої катастрофи, щоб щиро вшановувати пам`ять про тих, хто загинув найстрашнішою смертю від голоду, щоб цінувати те, що в нас є сьогодні і не втрачати надію ніколи, бо після ночі завжди буває день і сонце посміхнеться всім, а небо одне на всіх... 
  •             В українському селі Підкопаївка, що на Луганщині, було справжнє пекло,  ми знаємо, що воно було на той час на  більшій частині України. Сама земля тут просякнута жахом, кров'ю і безліччю проклять. Сім’я Чорножукових  усе своє майно здобула завдяки каторжній праці з сірого ранку до чорної ночі  на своїй землі…  Їх за це власний син зрікся та прозвав куркулями. Головна героїня роману –  Варя Чорножукова – татова Ластівка, яка, за порадою батьків, вийшла заміж за нелюба, залишивши мрії про спільне життя з коханим Андрієм. Але усе це стає абсолютно не важливим. Головне – врятувати діточок від голодної смерті. На сторінках роману є все, що притаманне життю: дівочі переживання, зрада подруги, яку Варя називала сестрою, батьківські переживання за своїх дітей, а ще смерть близьких, рідних та коханих.  Смерть на кожному кроці, людожерство, крадіжки, вбивства. Голод повністю знищив у людині все людське. Люди стали просто кволими звірами з блискучими очима та пухлими животами.
  •             Без болю в серці неможливо читати про те, як в чавуні з окропом варилися дитячі пальчики. Про собаче гарчання виснаженої голодної жінки. Про опухлі і потріскані руки і ноги, з яких стікає сукровиця. Про підводи з трупами, які щоденно відвозили за село і дитину, яка намагалася напитися власної крові та й закоченіла, про батьковбивство... Про те, як  людей вивозили в Сибір, найжорстокішими  способами викреслювали їх із життя. У сусідні російські села, де люди, хоча і бідно жили, але не голодували,  нікого не випускали. Як же це все страшно! Просто бракує слів, щоб описати всі жахіття. А найстрашніше те, що це все правда.
  •             Долі героїв роману – неймовірні:

- Марічка – збожеволіла від голоду і горя, її донечка Соня померла (опухла) з ручкою в роті, так і захолонула, ссала свою кров.

- Ольга, сестра Варі, попрохала кобзаря Данила взяти сина Василька в поводирі, сподіваючись так врятувати дитину від голоду.

- Улянида, знахарка (яка напророчила, що небо розколеться навпіл) зварила свого сина Іванка.

- Ольга віддала дитину чужому чоловіку, щоб той провіз її  в товарному вагоні в Росію, а там, дасть Бог, врятують добрі люди. А сама разом із чоловіком Іваном вбила зятя і батька за срібні ложки і трохи золотих прикрас

- Один із братів Чорножукових спалив себе разом із родиною, коли розкулачували і забирали  останнє зерно.

- Другого брата Федора і його дружину Оксану наздогнали кулі під час втечі.

- Директор колгоспу Щербак роздав селянам по мішечку харчів, за що потрапив на Соловки і загинув там.

- Син Одарки (якого вона віддала у потяг, щоб не помер з голоду) став льотчиком, шукав матір, але не знайшов.

- Оксанка (яку матір віддала до дитбудинку, бо там хоч трішки годували дітей) стала лікарем і приїхала працювати в Підкопаївку, але її там ніхто не впізнав;

- Кобзаря Данила і багатьох кобзарів зібрали нібито на з’їзд народних співців Радянської України, повантажили сліпців у вагони і розстріляли всіх у лісосмузі.

 

Учитель літератури. Учасникам творчої групи №3 було визначено ще одне завдання: виписати з роману цитати, які їм найбільше сподобалися. Слово учасникам групи.

Учні зачитують цитати з роману, які їм найбільше сподобалися.

 

«Варя побачила журавлиний ключ в небі. Вона відчула це серцем і душею. І з кожним помахом крил затягуються небесні ранки. Вони ще кривавилися, бо навіть небо не могло винести скільки болю, який випав на долю людей. Згорьована земля ще стогнала і приймала тіла невинно загублених людей, діточок-янголят, але на ній уже колосилися пшеницею поля, засіяні тими, хто залишився».

V. Узагальнення та систематизація

Учитель літератури.

Дякую усім творчим групам, які працювали сьогодні. Ви отримали на цьому уроці дуже багато інформації, попрацювали з історичними фактами, термінами, обговорили роман  С.Талан та презентували книгу Л.Королька. Ольга Хвостова у передмові до роману «Розколоте небо» писала: «Це саме та історія, яку неможливо читати без брому. І саме та, яку неможливо не читати, яку мусить читати кожен українець. Хай кажуть: невчасно, досить жалів і трагедій, давайте про світле й оптимістичне… Але це те, що не можна забувати. Те, що не можна конденсувати до одного рядка в підручнику історії. Те, що докорінно змінило всіх нас, навіть тих, кого тоді ще не було й у планах кількох наступних п’ятирічок.  Відгомони голоду є в кожному з нас, у кожному нащадкові тих, хто вижив». Виникає питання: чи захоче сучасна молодь читати роман про смерть, голод, жахіття, які є сторінками нашої історії? Які аргументи можна навести «за» прочитання?

  •            Роман залишає велике поле для роздумів і зайвий раз нагадує, щоб ми цінували життя та не забували запалити свічку в День пам'яті жертв Голодоморів, що в Україні припадає на четверту суботу листопада.

 

Учитель історії.

Справжній українець, патріот, син свого народу – він завжди буде ворогом для будь-якої чужої імперської окупаційної влади, тоталітарної системи. Всяка злочинна влада стає такою вже від самого початку загарбання чужих, нерідних їй землі та народу. Така влада одразу починає відчувати небезпеку для себе з боку представників корінного народу, що не приховують своєї щирої любові до рідної культури і традицій. Усі загарбники, всі імперії завжди боялись рідної культури корінного народу, а тому завжди терміново знищували найкращих представників інтелігенції, лідерів і провідників нації.

Немає, мабуть, жодної родини у нас на Луганщині, якої б не торкнувся голод 1932-1933 років. Коли ти дивишся на Україну через призму цих незбагненних жахіть, що їх пережила не просто твоя нація, а твоя родина, це змушує інакше дивитися на речі, вчинки,слова. Якщо ми сьогодні незадоволені якимось діями інших людей, проблемами в побуті, на роботі, під час відпочинку або навчання, це виростає з нашого непорозуміння, що колись було настільки гірше, що опинись ми в той час там, у тих ситуаціях, ми б збожеволіли за один день. Тож знання й усвідомлення нашої історії робить нас сильнішими, відповідальнішими, зрозумілішими для самих себе, тобто успішнішими та щасливішими.

 

VІ. Оцінювання навчальної діяльності

 

VІІ. Домашнє завдання.  Написати листа автору роману.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1.Історія України: Маловідомі імена, події, факти. / П.Т. Тронько. – К., 2007

2.Королько Л. Голодомор на Сватівщині 1932-1933рр. – Сватове, 2008

3.Рубан Т.В. Виховний захід. Голодомор 1932-1933 рр. – геноцид українського народу. – Історія та правознавство. –2007 р. – № 29.

4.Талан Світлана. Розколоте небо: роман – Х.: .Клуб Сімейного Дозвілля, 2014. – 352с

5.Щокін Георгій. Жахіття Голодомору ніколи не повториться. – Персонал. – 2006. – №12

ІНТЕРНЕТ –РЕСУРСИ

http://www.bookclub.ua

  http://bukvoid.com.ua

http://ukrainka.org.ua

https://www.youtube.com

1

 

docx
Додано
19 серпня 2018
Переглядів
510
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку