Позакласне читання 3 клас. Леся Вороніна "Прибулець із Країни Нямликів" (ІІІ частина)

Леся Вороніна «Прибулець з Країни Нямликів» Позакласне читання Урок 3

Запрошую у чарівну країну,І разом у казковий світ полинемо,Де співіснують мрії та дива,Де повен світ любові і тепла.

13.10.2023 Сьогодні Мовленнєва розминка. Робота над скоромовками. Кіт котив коток по току, коток попав на лапу коту.

Леся Воронина (21.03.1955,Київлянка)– письменниця,журналістка, перекладачка. Народилася в Києві. Навчаючись у школі, зацікавилася українським фольклором, співала у хорі «Гомін», а також захопилася східними двобоями та йогою. 1972р. вступила на заочне відділення філологічного факультету Київського держуніверситету ім. Т. Г. Шевченка, який закінчила 1979 р.

жаліслива розпещенапохнюпилась принишклапоторсала витрішкуватіпо-змовницьки кумедний

Розділ шостий в якому Олянка розуміє, що надмірна любов і турбота можуть бути шкідливими, а нямлик змушує її червоніти  П’ять років тому Ганна Петрівна підібрала Сардельку на подвір’ї. Тоді це було маленьке замурзане кошенятко, худюще й голодне. Жаліслива вихователька забрала бідолаху додому, й у Сардельки почалося щасливе життя. Поступово вона перетворилася на гладку й розпещену кицьку. Ганна Петрівна називала її “моя красуня”, купувала котячі консерви й пошила для своєї улюблениці чудовий будиночок зі старої ватяної ковдри. Та Сардельці цього було замало. їй хотілося, щоб добра господиня взагалі нікуди не виходила з дому. Хіба що – по продукти.– От безсовісна тварина! – обурилася Олянка. – А як же ми обійдемося без виховательки? Всі діти у садочку так люблять Ганну Петрівну. От тільки вона що не день стає сумніша й сумніша. Певно, все через свою хитрющу Сардельку.

Буцик пильно глянув на Олянку й досить єхидно усміхнувся.– Ти чого? – образилася дівчинка.– Гм, а ти пригадуєш, як прикладала термометра до гарячої батареї, щоб мама залишилася з тобою вдома? Вона повірила, що в тебе висока температура, бо ртутний стовпчик у термометрі підскочив аж до сорока градусів! Мама перелякалася, бо думала, що в тебе якийсь страшний грип. А ти просто хотіла подивитися нову серію “Покемонів”!Олянка відчула, що від сорому в неї палають вуха. Виявляється, нямлик знав про все, що відбувається в їхньому домі. Звичайно, адже він і його родичі мешкають у стінах, просто люди про це не здогадуються.– Гаразд, не бійся, я нікому не скажу, – сказав Буцик і по‑дружньому поплескав Олянку по плечі. – Тільки пам’ятай – не можна користуватися тим, що тебе люблять. Це нечесно.

Дівчинка похнюпилася, а коли підняла голову, то Буцика поруч із нею не було. Вона розгублено глянула на Сардельку, яка принишкла у куточку, а тоді почула звідкись з‑під столу знайомий пронизливий голосок:– Гей, здорованько, нахилися! Я тут!І справді, Буцик сидів під столом, от тільки він знову був завбільшки з коника‑стрибунця. Та, здається, це зовсім не засмучувало малого чоловічка– Ну чого витріщилася? Ніби нямликів ніколи не бачила! – пропищав Буцик і захихотів.– Зажди, – захвилювалася Олянка, – а як же я потраплю до садочка? І хто розчаклує Ганну Петрівну?– Все буде гаразд, – заспокоїв дівчинку Буцик, – просто Чарівна Страва перестала діяти, і я знову зменшився. Ніхто й ніколи не знає, на скільки вистачить тих чарів. А тепер слухай уважно. Своє завдання ми виконали – Сарделька вже ніколи не знущатиметься зі своєї господині. Головне зараз – повернути тебе до садочка Там ще й досі ніхто не знає, що ти зникла.

– Але як ми полетимо? Ти ж мене не втримаєш!– Спокійно! Кожен порядний нямлик знає щонайменше сто способів, як переносити здорованів у повітрі. Але перед тим, як ми з тобою попрощаємося, запам’ятай – щовівторка я чекатиму на тебе о сьомій ранку біля входу до своєї оселі. Ти тільки постукай тричі у стіну в тому місці, де на шпалерах намальовано найбільший блакитний дзвіночок.– Постривай, а як же… – Олянка хотіла розпитати у Буцика про його загадкових родичів і про світ нямликів, що жили у стінах, і ще багато‑багато про що. Але тієї миті малий чоловічок у кумедному квітчастому вбранні голосно клацнув великим і середнім пальцями, й Олянку підхопив і поніс у безвість шалений вихор.

- Як Сарделька з’явилась у Ганни Петрівни?- Про яку Олянчину «історію» знав Буцик?- Яке завдання виконали діти?

Розділ сьомий де вихователька прокидається, а Сашко ґудзик дістає добрячого щигля  Коли Олянка розплющила очі, то побачила, що стоїть посеред їдальні. Здавалося, за той час, поки вона мандрувала з Буциком, тут нічого не змінилося. Ганна Петрівна так само стояла із заплющеними очима, і видно було, що їй сниться щось дуже приємне. Може, сердешна вихователька бачила уві сні, як її улюблена киця одужала?Дівчинка підійшла до Ганни Петрівни і легенько поторсала її за рукав.– Ой, що це зі мною? – зойкнула вихователька, протерла очі й здивовано глянула на Олянку. – А де той рудий хлопчик? Чи то мені привиділося?– Мабуть, привиділося, – тихенько проказала дівчинка.– Ну, то ходімо надвір. Добре, що ти нарешті все зїла! Аж тарілка блищить, – задоволено сказала Ганна Петрівна і, взявши Олянку за руку, попрямувала на ігровий майданчик.

Надворі, біля іграшкового будиночка, саме відбувалася репетиція святкової вистави. Діти були переодягнені у зайців, білочок та жабеняток, а Сашко Ґудзик гордо походжав у вбранні гнома. Олянка аж засміялася, коли побачила, як хлопчик схожий на Буцика.– Ти чого регочеш, комахо?! – крикнув Сашко і, скориставшись із того, що вихователька відвернулася, підскочив до Олянки й боляче смикнув її за кіску.Іншим разом Олянка напевно розплакалася б. Але тепер, після знайомства з хоробрим Буциком, дівчинку ніби підмінили. Вона сміливо глянула Сашкові просто у витрішкуваті очі, а тоді дала йому по носі добрячого щигля.

Вражений Ґудзик вхопився за носа і раптом почав скиглити:– Ганно Петрівно! А Олянка б’ється!Почувши, як найбільший забіяка в садочку скаржиться, що його побила тихенька полохлива дівчинка, вихователька тільки рукою махнула. їй було не до Сашкових вигадок. Усі думки Ганни Петрівни були вдома, біля хворої киці. Як вона там? І, відпросившись у директора, Ганна Петрівна щодуху побігла додому. За годину вона повернулася. Але тепер обличчя виховательки аж сяяло від щастя. На руках вона тримала Сардельку. Біла киця ніжно терлася об щоку хазяйки, а коли та спустила її на землю, почала показувати справжні циркові номери. Спритна тварина ходила на задніх лапках, перекидалася в повітрі й стрибала крізь металевий обруч.

– Це диво! Диво! – вигукувала щаслива Ганна Петрівна, а всі діти плескали в долоні й сміялися. Врешті Сарделька закінчила виступ, підбігла до Ганни Петрівни й, підскочивши, лизнула господиню в ніс. Усі кинулися до виховательки й почали вітати її з одужанням улюблениці. А Сарделька крадькома підбігла до Олянки і так, щоб ніхто не бачив, по‑змовницьки підморгнула дівчинці. Олянка усміхнулася й собі підморгнула у відповідь. Тепер їх об’єднувала спільна таємниця. В усьому світі тільки вони дві знали про існування казкових чоловічків, що живуть у стінах.І головне – завдяки кумедному нямлику дівчинка і кицька зрозуміли: ніколи не можна завдавати прикрощів тим, хто тебе любить.

- Перекажіть уривок як Олянка повертається в садок і будить Ганну Петрівну. - Хто повпливав на поведінку Олянки в садочку? Як саме? - Поясніть , як ви розумієте речення : І головне – завдяки кумедному нямлику дівчинка і кицька зрозуміли: ніколи не можна завдавати прикрощів тим, хто тебе любить.

Чи хотіли б ви дізнатись, що буде далі?

Мій настрій після уроку