Позакласний захід до Дня української писемності та мови «Це мова твоя і моя…» Форма проведення - Творча вітальня

Любарський професійний ліцей

Позакласний  захід

до Дня української писемності та мови

«Це мова твоя і моя…»

форма проведення- творча вітальня

підготувала

викладач української мови і літератури

Шатрук Любов Григорівна

2023 рік

Звучить пісня «Рідна мова»

Викладач: Вітаю, шановні колеги та здобувачі освіти! Сьогодні усі ви - гості свята, приуроченого Дню української писемності та мови. В атмосфері щирості та гостинності, за філіжанкою духмяної кави чи запашного чаю поведемо розмову про найцінніше у нашому житті - про рідне слово, у якого нині – день народження. Сьогодні, як ніколи, ми маємо єднатися, берегти нашу державу та мову, бо слово - не лише засіб спілкування, але й зброя в боротьбі з агресором в умовах повномасштабної війни.

Учень: Нехай наша зустріч стане ще одним свідченням того, як трепетно ми любимо українську мову, її історію, наші неповторні традиції, а також допоможе дізнатись багато нового та цікавого. Адже ми – українці, живемо у вільній незалежній державі. Розмовляємо рідною мовою. А вона у нас красива і багата, мелодійна і щира, як і душа нашого народу.

          (відеоролик «Гімн українській мові» гурт «Крайня хата»)

Викладач: У нашій творчій вітальні присутні ті, кому небайдуже рідне слово та його доля, хто переймається подіями сьогодення і робить усе від нього залежне, щоб загальнолюдська культура повнилась новими відкриттями та скарбами. Я запрошую до слова мою колегу, активну учасницю усіх мовознавчих заходів Ющенко Галину Олександрівну.

                                 ( вірш «Наша мова», М. Литвинець )

Учень: Серед здобувачів освіти є обдаровані особистості, які пишуть власну поезію. І, знаєте, вона теж захоплює! Давайте поринемо у світ поетичного слова учениці 8 групи Олени Вітківської. Прошу!

Перегортаю сторінки в минуле…і пильно придивляюся до вас.

Які вітри на небосхилі дули? Яким стелився ваш нелегкий шлях?

Ви засівали ниву нашу щедру, боролися за волю, за життя.

Блакиттю наливалось наше небо- дороговказ вперед, у майбуття.

Та серед хвиль бурхливих революцій лунало слово рідне рятівне.

Для ворогів- нещадне і болюче, воно вело у світ тебе й мене.

Своєї мови дивні зорепади я понесу, як скарб, і попрошу:

Нехай впаде на ворогів і градом, і буревієм судного дощу!

Викладач: Дякуємо, Оленко!

Шановні друзі! Кожен народ іде своїм шляхом до створення мови. Наша рідна мова, її історичний шлях тісно пов’язані  з іменем Нестора Літописця, який стояв біля витоків української писемності. Ми пам’ятаємо, що Нестор – монах Києво-Печерської лаври, автор найдавнішого літопису України, укладеного на початку 12-го століття- «Повісті времяних літ». Цей твір є головним джерелом вивчення стародавньої історії України.

Гостя нашої вітальні – викладач історії Ріта Володимирівна Сікалюк – прийшла до нас з мовним гостинцем: підготувала презентацію про Нестора Літописця.

                                     ( презентація)

Учень: З самого народження мова присутня в нашому житті. Вона супроводжує нас, коли ми виростаємо і летимо у світи. Мова необхідна нам для спілкування в родині, в начальному закладі, в трудовому колективі. Без неї ми не обходимось в радісні та складні життєві моменти. Мова передає наші почуття і прагнення. Пам’ятаєте, як про це сказав Тарас Шевченко ?

«Ну, що б, здавалося, слова…слова та голос – більш нічого. А серце б’ється -ожива, як їх почує!» Ці стрічки передають велику любов Кобзаря до України, який значну частину свого життя провів на службі та у засланні і дуже сумував за рідним краєм.

Викладач: А які чудові слова про мову сказав Панас Мирний: «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота схованка його духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, розум, досвід, почування».

А які ще вислови про рідну мову вам відомі? Я просила захопити з собою один із них, який припав до душі.            

(гості творчої вітальні по черзі зачитують вислови)

Викладач: Дякую. Як підсумок того, що видатні люди різних поколінь зверталися до української мови як першоджерела нашої науки, освіти і культури, пропоную запросити до слова мою колегу, методиста ліцею та викладача української мови і літератури Лавренюк Тамару Костянтинівну.

                         (презентація «Мова: цікаві факти»)

Справді, ця презентація перетворилась в захоплюючу подорож цікавинками мови. Щиро вдячні за такий щедрий гостинець до свята.

Учень: А давайте назвемо імена тих, хто зробив для мови так багато! Це – Іван Котляревський, якому належать слова про те, що мова нашого народу багата, гарна й гідна того, щоб стати мовою літератури та науки. Це він пристосував правопис до вимови, тому ми вважаємо його зачинателем сучасної української мови.

Це Тарас Шевченко – основоположник сучасної української мови. Саме він підняв мову простого люду до світового рівня і назвав її «..співучою, дзвінкою. Уся плакуча і гримуча, хоч без лаврового вінка»

Учень: Це великий філософ Григорій Сковорода, поет Іван Франко, наша землячка, поетка Леся Українка. І цей список можна продовжувати без кінця. Бо немає людей, байдужих до долі рідної мови. Хочу навести слова, сказані Олесем Гончаром: «Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати повагу до себе». Влучніше не скажеш!

Викладач: Так, українська мова не залишає байдужим нікого. Нею розмовляють, пишуть, вона стає посередником у мистецтві, українською співають і- навіть творять.

Творчість – це одне із захоплень учня групи № 8 Богдана Поліщука, який виявляє свій талант у різноманітних роботах на заняттях гуртка «Фантазія». Прошу, Богдане, до слова

( учень презентує дві роботи: «Через віки і заборони – до життя»,

 «І душа, і слово – криця»)

Викладач: У День української писемності та мови, який, за новим календарем, відзначається 27 жовтня, стартує 24 Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика. Саме він став засновником цього конкурсу серед учнівської молоді. Тож до вашої уваги – гостинець від Пасічник Ірини, учениці 6 групи ліцею.

( повідомлення про Петра Яцика: хто він, звідки родом, яку благодійну справу розпочав, хто її продовжує)

У нашому навчальному закладі учні щороку беруть участь в даному конкурсі. Ось і нині стартує І етап, в якому візьмуть участь знавці української мови І-ІІІ курсів. Побажаймо їм натхнення, творчої наснаги, прекрасних результатів у володінні рідним словом.

Учень: А для того, щоб в складний час війни з агресором підтримати рідне слово, пропоную весь наступний тиждень взяти участь у флешмобі – вітатися, розмовляти і писати виключно українською!

Викладач: Ще одна гостя, моя колега, голова метод комісії викладачів загальноосвітніх дисциплін, Валентина Володимирівна Дукмас, пропонує вашій увазі своє вітальне слово.

( вітання на тему « Рідне слово, живи і квітуй!»)

Викладач: Любі друзі! Наша творча вітальня була сьогодні зігріта вашою присутністю, вашою безмежною любов`ю до рідного слова і небайдужістю до його долі. Я щиро вітаю вас зі святом, яке зібрало нас до вітальні, зичу усім творчих здобутків, віри в перемогу над ворогом, мирного завтра.

Як підсумок зустрічі, наша юна поетка пропонує вам ще одну поезію.

(Олена Вітківська читає власний вірш)

Слово має право на життя. Слово має право на підтримку.

Бо за словом, друзі, майбуття. І воно-у сонячних відтінках.

Вірю й знаю: день такий прийде, і життя у мирі забуяє.

І зросте пагіння молоде. В цім ні в кого сумнівів немає.

З словом я сильніша кожну мить. З ним іду у радості і тернах.

З ним мені радіти і боліть. Та його не заберуть від мене!

Слово має право на життя. В цім я, друзі, вже не сумніваюсь.

Бо воно є сенс мого буття. Бо без слова і мене немає!

Ось на такій оптимістичній ноті ми завершуємо нашу зустріч. Гадаю, з кожним ковтком кави чи запашного чаю ви увібрали в себе цілющу силу рідного слова. Воно було, є і буде, як буде вільна і незалежна Україна.

Слава Україні! Героям слава!