4 березня о 18:00Вебінар: Онлайн-сервіси для організації дистанційного та проєктного навчання: Trello, Basecamp, Asana

Позакласний захід"Рідна мова-життя духовного основа".(Літературно-музичний сценарій до Дня рідної мови).

Про матеріал

21 лютого наша країна разом з усім світом відзначає День рідної мови. Вона-найбагатша серед сотен мов.Я,учитель української мови та літератури, підготувала сценарій до цього свята.Діти із задоволенням вчать вірші напам'ять.У нашій школі навчається дівчинка в 3-Б класі-Новікова Вікторія,яка складає вірші.На цьому заході вона буде розповідати казку"Квітуча українська мова".

Перегляд файлу

  РІДНА МОВА – ЖИТТЯ ДУХОВНОГО ОСНОВА

    (Сценарій літературно-музичного вечора  до Дня рідної мови)

 

Мета: Залучати дітей до джерел і витоків народної спадщини; підтримувати у школярів інтерес до вивчення рідної мови; виховувати любов до мови свого народу.                                                                                                                                                                        Дата і час проведення: 21 лютого 2018 р.                                                                      Місце проведення: виставкова зала краєзнавчого музею.                            Запрошені:учитель української мови та літератури Артюшенко А.В.учитель музичного мистецтва Новікова Ю.А.,учні школи№2,Луговський А.В.заслужений журналіст України,член Національної спілки письменників.

 

 

 

 

 Ведуча: Шановні присутні! Сьогодні, 21 лютого, наша країна разом з усім світом відзначає День рідної мови. Діти, ми з вами одержали у спадок багату, розвинену, мелодійну мову. Наша мова - одна з найдревніших і найбагатших серед сотен мов світу. За милозвучністю вона посідає третє місце у світі після французької та іранської. Нею можна висловити все: і найглибші думки, і найпотаємніші почуття.                                                                                    То ж послухаймо вірш «Здрастуй, мово!» Дмитра Білоуса, який прочитає    учениця 6-Акласу Чертушкіна Софія                                           

   Здрастуй, слово, українська мово,

   Здрастуй на межі тисячоліть!

   Квітни калиново й барвінково

   Запашна вічнозелена віть!

   Наче юна зоря світанкова,

   Ти лісами, степами ідеш,

   Українська чарівная мово,

   Ти у серці народу живеш!

   Мелодійна мова, промениста,

   Як земля твій багатий словник.

   Українськая мово пречиста,

   Ти у серці народу навік!

   І, як промені сонця чудова,

   Ти у світі ніколи не вмреш!

   Українська чарівная мово,

   Ти у серці народу живеш!

   Як із моря не висушить воду,

   Не злічити джерел і струмків,

   Рідна мова у серці народу

   Буде жити навіки-віків!

   О мово, ночі колискова!

   Прийми мій радісний привіт.

   Навік пройшла пора безславна...

   Цвіти і сяй, моя державна!

 Ведуча: Чому ж саме 21 лютого ми відзначаємо це свято? Саме цього дня в республіці Бангладеш (держава в Південній Азії) влада жорстоко придушила демонстрацію протесту, спричинену урядовою забороною на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у країні став Днем полеглих за рідну мову.                                                                                                                               У жовтні 1999 року на 30 сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО у пам'ять про цю подію було запроваджено Міжнародний день рідної мови, який тепер відзначають щорічно цього дня. Право на рідну мову - одне з головних прав людини, тому розмаїття мов на земній кулі потребує уваги і захисту.                                                                                                                                                          Ведуча: Історія української мови багата на факти заборон, утисків. Довгий час нею забороняли навчання дітей у школі, забороняли розмовляти нею та писати книги. Це гірка правда.                                                                                                   Рідна мово! Який тернистий шлях довелося пройти тобі у своєму розвитку, скільки заборон витерпіти, яку мученицьку, але велику долю вистраждати. Ось кiлька сторінок «Скорботного календаря української мови». (Відеопоказ «скорботного календаря):                                                                       - 1720 р. - росiйський цар Петро І заборонив друкувати книги українською мовою;                                                                                                                                                          - 1775 р. – імператрицею Катериною ІІ зруйновано Запорозьку Сiч і закрито українськi школи при полкових козацьких канцеляріях;                                                        - 1862 р.— закрито українськi недiльнi школи, якi безкоштовно органiзовували видатнi дiячі української культури, заборонено видавати книжки українською мовою;                                                                                                                                            -  1876 р.— указ росiйського імператора Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пісень;                                                                                                                - 1884 р. — закрито всi українськi театри;                                                                                    -  1908 р. - вся культурна й освiтня дiяльнiсть в Українi визнана царським урядом Росії шкідливою;                                                                                                                              -   1914 р. — росiйський імператор Микола IІ лiквідовує українську пресу - газети й журнали;                                                                                                                                            -   1938 р. — сталiнський уряд видає постанову про обов’язкове вивчення росiйської мови, чим пiдтинає корiння мовi українській;                                          -  1983 р. — видано постанову про так зване посилене вивчення росiйської мови в школах, що призвело до нехтування рідною мовою навiть багатъма українцями.

 І, нарешті, 28 жовтня 1989 року Верховна Рада Української РСР прийняла закон про мови в Україні. У цьому документі українська мова була визнана державною, а стаття 10 Конституції України узаконила українську мову як державну.

 Звучить пісня «Українська мова» у виконанні  учнів 7-Бкласу                                                     (слова Івана Житника, музика вчителя музики ЗОШ № 2 Юлії Новікової).                                                                                                                                                                         Ведуча: Але наша мова жива! Ніякі заборони не змогли її знищити. Вона звучить у школі, вдома, з екранів телевізорів, по радіо. У слові рідної мови прихована та енергія, що розкріпачує людину, робить її незалежною, дає захисток душі і духу.                                                                                                                                             Учениця 6-А класу Купчикова Марина  прочитає                               вірш «Мово моя»                           

   Мово моя, невичерпна скарбнице,                                               Вічне, нев'януче слово,                                                                                                                                            Дай із глибин мені вволю напитись                                                                                                                Чарів твоїх барвінкових.                                                                                                                              Мово моя, просторінь піднебесна,                                                                                                                Сонячна, ясна, красива!                                                                                                                              Вірю всім серцем: назавжди воскресла,                                                                                                  Хай розквіта твоя сила!                                                                                                                                            Мово моя, і проста, й незбагненна,                                                                                                                Втілення думки людської.                                                                                                                              Мово, ти - гордість і щастя для мене.                                                                                                  Як я пишаюсь тобою!

 Ведуча: Рідне слово! Скільки в ньому чарівних звуків, материнської лагідності і доброти, мудрості земної, закладеної ще нашими славними предками. Кожне слово рідної мови має своє обличчя. Як у квітки, у нього свій аромат, свій колір.                                                                                                                                                           Любов до рідного краю, мови починається з колиски, з маминої пісні. Під спів материної пісні виростали поети і композитори, хлібороби і захисники рідної землі, космонавти і вчені, філософи і прості люди. Отже, давайте заспіваємо про рідну хату, рідну матінку

  Звучить пісня  «Добрий день,матусю Україно» у виконанні учниці 3-Б класу  Новікової Вікторії

 

 Ведуча: Наші предки "стріляли" словами, наче з лука, і точно влучали в ціль. Протягом багатовікової історії вони склали безліч прислів'їв.                            Пригадаймо, діти,  прислів'я про мову, про слово.

 

     Прислів’я

 Слухай тисячу разів, а говори один раз;

 Хто багато говорить, той мало творить;

 Один скаже, другий прикаже;

 Рідна мова - не полова: її за вітром не розвієш;

 Хто своєї мови цурається, хай сам себе стидається;

 Слово до слова - зложиться мова;

 Добре слово краще за гроші;

 Не суди лиця – суди слово;

       Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує;

      Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові;

  Більше діла — менше слів;

  Будь господарем своєму слову;

  Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш;

  Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи;

  Від теплого слова і лід розмерзається;

  Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи;

  Гостре словечко коле сердечко;

  Де мало слів, там більше правди;

  Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться;

  Добре слово краще, ніж готові гроші;

  За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся;

  З пісні слова не викидають і свого не вставляють;

  Коня керують уздами, а чоловіка — словами;

  Красне слово — золотий ключ;

  Краще переконувати словами, як кулаками;

  Не кидай слова на вітер;

  Шабля ранить тіло, а слово — душу;

  Слово може врятувати людину, слово може і вбити;

  Удар забувається, а слово пам'ятається;

  Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить.

 

 Ведуча: Говорячи сьогодні про рідну українську мову, не можна не згадати про полум'яних синів українського народу, які зберегли її і донесли до нас. Серед цих людей відомі вам Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Григорій Сковорода, Іван Котляревський, Леонід Глібов, Г.Ф.  Квітка-Основ'яненко. Відеопоказ портретів.                                                                                                   Ведуча: Дорогі школярі,  серед вас є також чимало талановитих дітей, вірші, новели, оповідання, казки яких уже знайшли своє гідне місце на сторінках газет, літературних збірок.

 Ведуча:  А зараз я запрошую ученицю, Новікову Вікторію,         яка прочитає свої вірші. Зустрічаймо майбутню українську поетесу                                                                                  ученицю 3-Б    класу    Новікову Вікторію,                     яка прочитає казочку  “Квітуча українська мова” та віршик.                                                                                                                                                             Ведуча: Сьогодні до нас у гості завітав член Національних спілок письменників і журналістів, заслужений журналіст України відомий путивлянин А.В. Луговський. Надаємо йому слово. Читає вірші.                            Ведуча:  І як боляче усвідомлювати, що ми, живучи на своїй, Богом нам даній землі, в час, коли постала, як благословення Боже, вимріяна Шевченком незалежна Україна, в час, коли ми маємо здійснювати мрію Кобзаря — об’єднатися в одну велику сім’ю, ім’я якій — українська нація, все ще зрікаємося мови наших пращурів, а значить, і свого національного коріння. Нерідко ще зустрічаються такі люди, як у гуморесці Павла Глазового  «Кухлик», яка прозвучить у виконанні учня 5-Б класу Лотікова Артема

     Дід приїхав із села,
    Ходить по столиці.
    Має гроші – не мина
    Жодної крамниці.
    Попросив він: - Покажіть
    Кухлик той, що з краю.
    Продавщиця: - Што? Чєво?
    Я не панімаю.
    - Кухлик, люба, покажіть,
    Той, що збоку смужка.
    - Да какой же кухлік здєсь,
    Єслі ето кружка!
    Дід у руки кухлик взяв
    І насупив брови:
    - В Україні живете
    Й не знаєте мови…
    Продавщиця теж була
    Гостра та бідова.
    - У мєня єсть свій язик,
    Ні к чєму мне мова.
    І сказав їй мудрий дід:
    - Цим пишатися не слід,
    Бо така сама біда
    В моєї корови:
    Має, бідна, язика
    – І не знає мови!

 Ведуча: Соромитись рідної мови не можна. Кожна людина повинна пам'ятати звідки вона родом, знати  історію свого роду, свою мову.

   Читає учениця 6-А класу Скоробогата Ганна  

                                        Не цурайтесь мови,люди

           Рідного джерельця.

           Хай вона струмочком буде

           Хай дійде до серця.

           Хай вона в піснях лунає

            Кожен день і в свято,

            Соловейком хай співає

                   В українській хаті.

    Бо вона ж така багата,

    Українська мова,

    Неповторна, і крилата,

    І така чудова!

    І цвіте у ній кохання,

    Рушники з квітками,

    Мрії наші і бажання,

    Верби над ставками.

    Не цурайтесь, люди, мови,

    Не цурайтесь роду.

    Як зачахне рідне слово,

    Не буде й народу.

 Ведуча: У світі про українську мову кажуть, що вона співуча, солов'їна, багата. І від кожного з нас залежить, щоб жила наша мова - одна з найкрасивіших мов світу.

 Звучить пісня «Нене - Україно» у виконанні  учнів 7-Б,9-А,9-БЗОШ №2,які зайняли 1 місце на районному конкурсі”Співограй”

 Ведуча: І завершити наше свято хочеться словами  нашого сучасника, видатного українського поета, критика і літературознавця, перекладача та публіциста  Дмитра Васильовича Павличка.

Читає  учень 6-А класу Яковцов Микита  

                                        О рідне слово, хто без тебе я? 
    Німий жебрак, старцюючий бродяга,
    Мертвяк, оброслий плиттям саркофага, 
    Прах, купа жалюгідного рам'я. 

    Моя ти — пісня, сила і відвага, 
    Моє вселюдське й мамине ім'я. 
    Тобою палахтить душа моя, 
    Втішається тобою серця спрага. 

    Тебе у спадок віддали мені 
    Мої батьки і предки невідомі, 
    Що гинули за тебе на вогні. 

    Так не засни в запиленому томі, 
    В неткнутій коленкоровій труні — 
    Дзвени в моїм і правнуковім домі! 

 

 Презентація книжкової виставки  - «Рідна мова – життя духовного основа» із наукової бібліотеки заповідника.

 

 Підсумок свята.


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

doc
Додано
12 лютого 2018
Переглядів
1496
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку