Позашкільна освіта:Сучасний стан та стратегія розвитку.

Департамент освіти і науки України

КЗВО «Дніпровська академія неперервної освіти»

Кафедра виховання, культури здоров’я, професійної та позашкільної освіти

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

Позашкільна освіта: сучасний стан та стратегія розвитку.

 

Слухача курсів за заочною

формою навчання

Селюти Неоніли Василівни

директора КПНЗ «Центр спорту для дітей, юнацтва та молоді «Олімп»

м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

 

До захисту : 26.11.2021р.

 

Консультант

 

Шабаєва Людмила Миколаївна,

старший викладач кафедри

виховання, культури здоров’я,

професійної та позашкільної освіти

 

 

 

м. Дніпро -2021

ВСТУП

РОЗДІЛ І. СУЧАСНИЙ СТАН ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ.

1.1. Етапи становлення позашкільної освіти в Україні.

1.2. Дистанційна позашкільна освіта – як виклик сучасності.

Розділ ІІ. ШЛЯХИ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ТА ФУНКЦІЇ ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ, ВІЗІЯ 2030 р.

2.1. Основні стратегічні функції позашкільної освіти в рамках візії 2030.             

2.2. Професійний розвиток педагогів позашкілля, - важлива умова розвитку позашкільної освіти.

2.3. Інноватика – шлях реалізації «Стратегії розвитку позашкільної освіти».

2.4. Доступність позашкільної освіти, як ефективний вектор стратегії розвитку.

ВИСНОВКИ.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

 

ВСТУП

Актуальність. Сучасний етап розвитку суспільства, утвердження позашкільної освіти як складової структури освіти України зумовили переосмислення її місця і ролі в системі освіти, визначення основних засад підвищення якості, тому, що позашкільна освіта є цілеспрямованим процесом оволодіння систематизованими знаннями про культуру, природу, людину, суспільство, у результаті якого відбувається процес навчання, виховання, розвитку та соціалізації вільної, духовно повноцінної, творчої особистості у вільний час з урахуванням її власних потреб і природних даних. Позашкільна освіта забезпечує застосування знань на практиці, опанування вміннями та навичками творчої діяльності.

Теоретична значущість. Функціонування позашкільної освіти в Україні тісно пов’язано з розвитком її теорії, практики і методики. Теорія позашкільної освіти розкриває закономірності діяльності особистості у вільний час, визначає та характеризує сутність, принципи, зміст, форми та методи навчально-виховного процесу в позашкільних навчальних закладах.

Ми маємо теоретично проаналізувати попередній досвід і виявити сучасний стан позашкільної освіти в нашій країні. А також всебічно обґрунтувати дієвість стратегії розвитку позашкільної освіти в умовах інноваційного суспільства.

Новизна і практична значущість. Розвиток позашкільної освіти зможе надати можливість системної модернізації позашкільної освіти, її оновлення в контексті безперервної освіти, посилення державної підтримки та наукового супроводу.

Проблема. Аналіз становлення і розвиток позашкільної освіти в Україні свідчить про наявність прогресивних досягнень і позитивний вплив на творчий розвиток особистості. У праці свого історичного розвитку позашкільна освіта і виховання набули певного досвіду, престижу і сформувались як невід’ємна частина цілісної системи освіти України.

Поряд з цим десятиріччями існувала проблема науково-методичного забезпечення діяльності позашкільних навчальних закладів різних типів.

Мета нашої роботи – проаналізувати сучасний стан позашкільної освіти, визначити стратегію розвитку у площині системних перетворень відповідно до актуальних суспільних запитів і наукового розуміння унікальності впливу позашкільної освіти на становлення і розвиток особистості, її потреб та інтересів.

Мета роботи визначила постановку і послідовне вирішення низки завдань:

•                 вивчити педагогічний та методичний матеріал з обраної теми.
•                 розглянути проблеми позашкільної освіти
•                 з'ясувати чинники, що лежать в основі стратегії розвитку позашкільної освіти;
•                 проаналізувати сучасний стан позашкільної освіти.

Об'єктом нашого дослідження – є система впровадження стратегії розвитку в позашкільний навчальний заклад в умовах сучасності.

Предметом даного дослідження є процес розвитку позашкільної освіти та аналіз її сучасного стану.

Гіпотеза роботи. Ми припустили, що вивчення матеріалу з обраної теми надасть можливість зрозуміти, які чинники впливають на сучасний стан позашкільної освіти, віднайти шляхи розвитку, забезпечивши міцне підґрунтя для прогресивної трансформації цієї системи.

Для перевірки висунутої гіпотези та вирішення поставлених завдань застосовувалися такі методи дослідження: аналіз теоретичної наукової літератури, педагогічне спостереження і наукове узагальнення.

РОЗДІЛ І. СУЧАСНИЙ СТАН ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ.

1.           Етапи становлення позашкільної освіти в Україні.

Позашкільна освіта має унікальне значення для цілісної освітньої сфери України. У закладах позашкільної освіти створено потужне середовище неформальної освіти, в якому формується особистість дитини. Саме в позашкільній освіті дитина має змогу додатково і діяльнісно задовольнити власні пізнавальні інтереси, інші освітні потреби, розвинути здібності, компетентності.

За роки незалежності позашкільна освіта України пройшла складний шлях розвитку. Період 90-х років характеризувався негативними тенденціями істотного скорочення фінансування освіти, що насамперед позначилось на її позашкільній ланці. У зв’язку з цим відбулися закриття, перепрофілювання, реорганізація значної кількості закладів позашкільної освіти (ЗПО), втрата навчально-матеріальної бази, земельних ділянок, спортивних майданчиків, навчальних і технічних приміщень особливо закладів міської та районної ланок, значного відтоку педагогів з вищою освітою. Ці негативні явища були наслідками системної соціально-економічної, демографічної, внутрішньополітичної та управлінської кризи в державі. Водночас для цього етапу характерні й певні позитивні зрушення. Серед них — розроблення і затвердження у 1997 р. Концепції позашкільної освіти і виховання, у наступному році — нового Положення про позашкільний навчальний заклад; створення у 1996 р. у складі НАПН України науково-дослідної лабораторії діяльності позашкільних закладів, що дало змогу за короткий час започаткувати наукові дослідження і підготувати важливі нормативно-правові, науково-методичні документи. За ініціативи вчених НАПН України спільно з МОН України здійснено перший «Всеукраїнський огляд регіональних програм «Збереження та розвитку позашкільних закладів», що позитивно вплинуло на стан та якість позашкільної освіти в усіх регіонах країни.

У 2000-х роках з’явилися тенденції відновлення і розвитку системи позашкільної освіти. Цьому сприяло прийняття розроблених за участі вчених НАПН України і фахівців МОН України Закону України «Про позашкільну освіту» (2000 р.), постанов Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку типів позашкільних навчальних закладів і Положення про позашкільний навчальний заклад» (2001 р.), «Про вдосконалення організації роботи з виховання дітей та молоді у позашкільних навчальних закладах» (2003 р.), які стали важливим підґрунтям реалізації державної політики у сфері позашкільної освіти, її правових, організаційних і освітніх засад. У цей період різноманітна за змістом і якістю позашкільна освітня робота набувала наукового обґрунтування й практичного вдосконалення. Це давало можливість залучати вихованців як до індивідуально, так і соціально значущої навчально-пізнавальної, пошукової, дослідницької і творчої діяльності.

Сьогодні державна політика у сфері позашкільної освіти визначена законами України «Про освіту», «Про позашкільну освіту», «Про охорону дитинства», «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» та ін. Істотно вдосконалено позашкільну освіту змінами і доповненнями до спеціального Закону України «Про позашкільну освіту» у 2020 р., зокрема: — для розширення можливості навчання дітей у ЗПО за різними напрямами до статті 15 закону включено пластовий, скаутський напрям позашкільної освіти, який забезпечує громадянську освіту вихованців пластовою, скаутською освітньою (навчальною) програмою;

— уведено новий напрям позашкільної освіти — мистецький, який забезпечує набуття здобувачами спеціальних мистецьких виконавських компетентностей у процесі активної мистецької діяльності;

— розширено вікові межі вихованців, учнів і слухачів ЗПО (від 3 років);

— уточнено роль позашкільної освіти в частині створення додаткових умов для самовизначення, саморозвитку, самореалізації, професійної орієнтації особистості, формування її соціально-громадського досвіду, ціннісних орієнтацій, моральних якостей.

Тепер ЗПО в Україні функціонально поділяються на комплексні (багатопрофільні) — палаци, будинки, культурно-оздоровчі центри, центри дитячої та юнацької творчості, дитячі парки тощо та профільні включно із спеціалізованими — центри, станції і клуби юних техніків, натуралістів, туристів, екологів; музичні, художні, хореографічні, спортивні школи; клуби юних моряків; школи мистецтва, космонавтики та ін.

 

2.           Дистанційна позашкільна освіта – як виклик сучасності.

Пандемія COVID-19 суттєво вплинула на позашкільну освіту в Україні, зокрема в умовах переходу до дистанційного режиму роботи. Адже дистанційне навчання не забезпечено нормативно-правовими документами, зокрема визначеністю підстав для переведення на дистанційний режим або створення гуртків, груп з дистанційною формою навчання тощо. Тому, наразі відбувається лише реалізація освітнього процесу з використанням технологій дистанційного навчання. Для цього педагогічні колективи використовують онлайн платформи Zoom, Skype, Instagram, Google Hangouts тощо включно з рекомендованими МОН України для проведення занять, консультацій, нарад, а також заходів різного рівня (міжнародні, всеукраїнські та ін.).

Водночас: — розширюється формат роботи ЗПО;

— збагачується асортимент освітніх послуг позашкільної освіти;

— значна частина роботи комп’ютеризується;

— за рахунок напрацьованої за час карантину бази онлайн уроків і консультацій автоматично розширюється та зростає аудиторія споживачів послуг позашкільної освіти.

Тепер заклади можуть працювати онлайн з тими вихованцями, які раніше не мали фізичної можливості відвідувати заняття за станом здоров’я чи територіальною недоступністю;

— перехід до онлайн-навчання у позашкільній освіті каталізує створення більш ефективних освітніх технологій для набуття здобувачами загальних навичок — здатності працювати з інформацією, критичного її осмислення і творчої адаптивності до змін, до співпраці тощо, важливих для успіху в майбутньому;

— після завершення карантину можливе ефективне використання педагогами-позашкільниками сучасних інноваційних систем викладання — змішаного навчання (blended learning), коли поєднуються інтернет-можливості та традиційні підходи до навчання, та «перевернутого уроку» (flipped classroom), за якого засвоєння нового матеріалу відбувається переважно вдома, а під час занять у режимі реального часу здійснюється практичне виконання завдань, вправ, досліджень, педагогами надаються індивідуальні консультації тощо.

Методика передбачає створення викладачами свого авторського відео- чи аудіоматеріалу, коротких роликів, адресованих вихованцям при вивченні конкретної теми на занятті;

— в позашкільному освітньому процесі використовуються елементи гейміфікації, що підвищує зацікавленість виховаців та їх мотивацію, сприяє емоційній залученості та соціальній взаємодії між однолітками, активізує їх пізнавальну діяльність;

— ЗПО можуть частково перейти на самоокупність, а надання платних онлайн освітніх послуг може увійти у постійну практику роботи.

Незважаючи на те, що проведення заходів у форматі дистанційного навчання є перспективним і успішним, наявні певні ризики:

— не всі напрями позашкільної освіти можуть повноцінно перейти на дистанційний режим, оскільки багато гуртків, секцій та інших дитячих творчих об’єднань потребують проведення занять саме у закладі, який має необхідне навчально-методичне забезпечення та обладнання;

— постає питання соціального захисту педагогічних працівників, збереження кадрового потенціалу позашкільної освіти, належного фінансування, утримання матеріально-технічної бази;

— здобувачі втрачають мотивацію до позашкільної освіти в дистанційному режимі, адже в умовах карантину вони багато працюють за шкільною програмою на онлайн-уроках, а потім виконують домашні завдання теж за комп’ютером;

— відсутність рівного доступу до позашкільної освіти через так звану цифрову нерівність, оскільки не в усіх удома є доступ до техніки та мережі, неоднаковими є можливості батьків допомагати в навчанні, наявна загальна непідготовленість до дистанційного навчання всіх учасників освітнього процесу;

— в умовах соціального дистанціювання педагоги витрачають значно більше часу на підготовку до проведення навчальних занять.

Адже заняття в дистанційному режимі відрізняється від очних занять, і тому педагоги мають оволодівати інструментами, які допомагають організувати дітей, умотивувати їх, знайти відповідні способи організації зворотного зв’язку.

Виникає потреба удосконалення методики освітнього процесу із застосуванням дистанційних технологій задля підвищення якості онлайн навчання;

— діти різного віку потребують відмінних підходів до організації онлайн-навчання, зокрема організація освітнього процесу для молодших школярів потребує адаптації методики викладання та зменшення обсягу начальних матеріалів відповідно до вікових можливостей дітей;

— у дистанційному режимі ЗПО не можуть повною мірою забезпечити заняття дітей дошкільного віку;

— відсутність спеціальних заходів для дітей з особливими освітніми потребами унеможливлює їх повноцінну соціалізацію засобами позашкільної освіти, яка відіграє важливу роль у розвитку та професійній орієнтації таких дітей;

— під час карантину велика кількість освітніх хабів та культурних просторів безкоштовно виклали у відкритий доступ багато курсів, онлайн уроків, у зв’язку з чим конкурентоспроможність ЗПО знизилась.

Тепер закладам необхідно створювати нові привабливі освітні продукти та пропозиції, які зможуть конкурувати на освітньому ринку;

— кількісно може зменшитись педагогічний персонал (особливо старшого віку) через неспроможність пристосуватися до нового формату роботи.

Розділ ІІ. ШЛЯХИ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ТА ФУНКЦІЇ ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ, ВІЗІЯ 2030 р.

1.      Основні стратегічні функції позашкільної освіти в рамках візії 2030.

Стратегія розвитку позашкільної освіти є довгостроковим послідовним комплексним документом, який є підсумком ситуаційного аналізу. У документі подана загальна характеристика позашкільної освіти України, її концептуальні основи та стратегічні вектори розвитку, SWOT-аналіз і дорожня карта.

Задля успішної реалізації «Стратегії розвитку позашкільної освіти 2018», були визначені основні функції розвитку позашкільної освіти, а саме політичні, соціальні й економічні перетворення в Україні, які зумовили важливість більш ефективної організації позашкільного освітнього простору. Нинішня соціально-педагогічна модель позашкільної освіти передбачає освітню функцію, як основну.

Реалізація мети і завдань Стратегії мають сприяти перетворенню позашкільної освіти такою, що пропонує діяльність за трьома функціями: освітньою, спрямованою на розвиток людини як особистості, задоволенні її освітніх потреб та інтересів, забезпеченні обізнаності, освіченості, вихованості та новим поглядом на якість освіти; соціокультурною та громадянською, в основі яких діяльність в громаді, в разі необхідності і за її межами, з урахуванням навчання впродовж життя. Основними компонентами освітнього процесу є освіта, розвиток та соціалізація дитини, підлітка. Серед організаційних форм і методів в організації позашкільної освіти на основі компетентнісного підходу є використання масової, групової та індивідуальної роботи. Серед результатів освітньої діяльності здобувачів позашкільної освіти:

✓Знання, вміння, навички, цінності.

✓Компетентності (пізнавальні, практичні, творчі, соціальні)

✓Документ про позашкільну освіту.

Соціокультурна діяльність передбачає: залучення різних верств населення до культурних цінностей суспільства й активного включення в процес по їх створенню чи збереженню. Результат: запровадження у позашкільній освіті форм (видів) навчання впродовж життя з урахуванням основних сфер життєдіяльності людини - природа, суспільство, культура, техніка, спорт. Забезпечення організації і проведення змістовного дозвілля для різних верств населення, у тому числі масових заходів, міських, літніх таборів тощо.

Громадянська діяльність позашкільної освіти передбачає діяльність для різних верств населення, пов’язану з громадською активністю, волонтерством, соціальними ініціативами, проектами тощо; попередження і профілактика насильства, правопорушень дітьми, забезпечення засобами позашкільної освіти профілактичної роботи, робота з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Результат: осучаснення мети, завдань, принципів, змісту, форм, методів і засобів позашкільної освіти відповідно до потреб громадян і сучасних викликів. Створення умов для постійного оновлення змісту позашкільної освіти, перетворення позашкільної освіти на рушій впровадження інновацій та розвиток економічних знань.

Сучасна позашкільна освіта передбачає взаємодію з формальною освітою в рамках концепції «Нової української школи» через:

• оптимізацію комунікації між закладами загальної середньої та суб’єктами позашкільної освітньої діяльності;

• інтеграцію освітніх процесів та навчальних програм у закладах загальної середньої освіти та закладах позашкільної освіти незалежно від організаційно-правової форми та форми власності;

• наскрізний процес виховання, який формує ціннісні ставлення і судження, що слугують базою для щасливого особистого життя та успішної взаємодії у суспільстві.

2.           Професійний розвиток педагогів позашкілля, - важлива умова розвитку позашкільної освіти.

У суспільстві постійно відбуваються стрімкі зміни в усіх сферах життєдіяльності, що вимагає нового рівня підготовки фахівців, зокрема педагогічних працівників. «Сучасні педагоги позашкілля мають бути готовими до стрімких, кардинальних змін та відповідати вимогам часу і прогресивним тенденціям освітньої політики, що є можливим лише за умови їх постійного професійного розвитку».

У нашій країні найбільш поширеним способом професійного розвитку керівника гуртка є підвищення кваліфікації в закладах післядипломної освіти, метою яких є оновлення теоретичних і практичних знань. Під час курсів педагог позашкільного закладу оволодіває новими методами вирішення професійних завдань, підвищує свій професійний рівень, що є необхідною вимогою сучасного мінливого суспільства до особистості педагога.

На відміну від вчителя, педагог позашкільного закладу, повинен навчитися:

1. створювати умови для творчого, інтелектуального, духовного та фізичного розвитку дітей та учнівської молоді у вільний від навчання час;
2. організовувати підготовку підлітків до життя в умовах переходу до ринкової економіки шляхом впровадження якісно нових форм і методів організації позашкільної життєдіяльності підлітків;
3. задовільняти їх освітні потреби шляхом залучення до науково-експериментальної, дослідницької, техніко-конструкторської, спортивної, художньої, декоративно-прикладної, еколого-природничої, туристично-краєзнавчої та інших видів творчості.

Відомо, що позашкільна освіта відрізняється від середньої своєю методикою та своїми цільовими установками: у цілому вона спрямована на формування особистісних, соціальних компетенцій і навичок активної громадянськості. Домінантою у визначенні провідних рис педагога позашкільної освіти постає громадянська освіта, спрямована на допомогу молоді адаптуватися в умовах сучасного демократичного суспільства, формування толерантного ставлення до різних культур, мов, традицій.

Діяльність педагога позашкільного навчального закладу є специфічним видом педагогічної праці та має особливості:

•                 організація навчально-виховного процесу на засадах вільного вибору, необов’язковості;
•                 максимальне задоволення особистих інтересів і потреб вихованців;
•                 відсутність жорсткого контролю за рівнем засвоєння навчального матеріалу;
•                 специфічність виховної роботи в колективі;
•                 підвищена відповідальність педагога за створення у творчому об’єднанні атмосфери співробітництва тощо.

Отже, необхідно відзначити, що сфера освіти, починаючи з Я. Коменського, базувалась на таких основних категоріях, як знання, вміння і навички. Професійна сфера нині має працювати з іншими категоріями –компетенціями. У новому освітньому просторі професійна компетентність педагога позашкільного навчального закладу передбачає розвиток таких функцій, як інформативна (знати), діяльнісна (змогти), креативна (володіти) та розвивальна (бути).

Отже, професійний розвиток педагога позашкільного закладу можна визначити як:

•                 довготривалий складний процес якісних змін, що покликаний удосконалити професійну діяльність у позашкільному закладі та поглибити знання вихованців відповідного профілю;
•                 процес, що передбачає знання методик для підготовки вихованців до різних конкурсів, олімпіад, виставок творчих напрацювань, конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт тощо;
•                 процес, що безпосередньо пов’язаний із рівнем кваліфікації ;

•                 процес, що тісно пов’язаний із досвідом роботи,
•                 процес, зумовлений внутрішнім станом педагога (бажанням удосконалювати свою майстерність; застосовувати нові методики; брати участь у заходах та конкурсах з обміну досвідом; займатися самоосвітою);
•                 процес, що вимагає знання інформаційного складника освіти (володіння ІК-технологіями та вміле застосування їх під час гурткових занять у навчальному процесі позашкільного закладу).
  3.           Інноватика – шлях реалізації «Стратегії розвитку позашкільної освіти».

Для реалізації «Стратегії розвитку позашкільної освіти» важливим є визначення шляхів її виконання – напрямів роботи, від яких залежить ефективність моделі позашкільної освіти; систем організаційної, методичної та координаційно-методичної роботи; психологічного супроводу освітнього процесу, роботи з педагогічними кадрами.

Реалізація Стратегії неможлива без здійснення інноваційної діяльності та запровадження педагогічної інноватики. Інноваційною в позашкільній освіті можна вважати діяльність з модернізації чи осучаснення освітньої практики шляхом розширення та освоєння нових напрямів позашкільної освіти, створення програм з позашкільної освіти нового покоління, запровадження ефективних способів і засобів досягнення цілей позашкільної освіти.

В результаті продуктами інноваційної діяльності стануть новації, які спроможні будуть позитивно впливати на результати діяльності позашкільної освіти, визначатимуть ії подальший розвиток і характеризуватимуться новим чи вдосконаленим змістом позашкільної освіти, засобами освіти, освітніми моделями та відповідними системами управління, зафіксованими у формах, придатних для апробації, розповсюдження та освоєння.

Інноваційний потенціал позашкільної освіти можна віднести до модифікаційних нововведень, які пов’язані з удосконаленням, раціоналізацією, видозміною, модернізацією засобу (програми, методики, структури, алгоритму, розробки тощо), що має аналоги чи прототипи. Модернізація може спрямовуватись як на технологічну, так і на особистісну сторону програмного забезпечення, що поновлюється.

Основними джерелами інноваційних ідей розвитку позашкільної освіти виступають потреби держави й соціальне замовлення суспільства; досягнення та розробки з психології, педагогіки, соціології, інших наук про людину; досягнення педагогічної тематики; власний професійний досвід педагогів, практичне педагогічне мислення; аналіз результату організації освітнього процесу і процесу функціонування закладу; аналіз психолого-педагогічної літератури, періодичних видань.

Діяльність з модернізації змісту позашкільної освіти в рамках стратегії розвитку слід організувати відповідно до стандартної схеми інноваційного педагогічного процесу, який включає в себе сукупність таких послідовних дій, як:

• Усвідомлення необхідності змін.
• Оцінка ситуації, що склалася.
• Формування проблеми.
• Вибір варіанту вирішення проблеми.
• Прийняття рішення про нововведення.
• Експериментальна перевірка нововведень.
• Підготовка та перепідготовка кадрів.
• Формування позитивного ставлення до нововведень.
• Широке впровадження нововведень.
• Оцінка результатів.

Щоденна робота та інноваційна діяльність дозволять розкрити сутність модернізації змісту позашкільної освіти, в основі якої зміна пріоритетів в освітньому процесі – на перший план виступають: розвивально-пізнавальна функція; активне використання пошукових, дослідницьких методів в роботі педагогів, які стають реформаторами власного досвіду освітньої діяльності; створення освітнього середовища, де панує ситуація успіху та створюються можливості для набуття вихованцями життєво необхідних компетентностей. Подальші зміни в стратегії розвитку позашкільної освіти забезпечать можливості для навчання особистості протягом життя.

4.           Доступність позашкільної освіти, як ефективний вектор стратегії розвитку.

 

Стратегія розвитку позашкільної освіти, підготовлена у 2018 р. Міжнародною асоціацією позашкільної освіти спрямована на підвищення якості та доступності позашкільної освіти, ефективної діяльності закладів позашкільної освіти у сучасних умовах. Важливим є розгляд Стратегії розвитку позашкільної освіти на державному рівні.

У сучасних умовах доступність і якість освіти, у тому числі позашкільної є основними показниками ефективності освітньої системи будь-якої держави. Доступність або рівний доступ до освіти визначає, що незалежно від того де народилася дитина – у великому місті чи маленькому містечку або селі – вона має право на позашкільну освіту, навчання у закладах позашкільної освіти.

Ця законодавча норма відповідно до Конституції України та інших законодавчих актів України та міжнародних документів є надзвичайно важлива. Адже з одного боку забезпечується рівність прав і можливостей для дитини щодо повної реалізації її здібностей, талантів, всебічного розвитку, з іншого – відзначається рівень участі держави у формуванні людського капіталу.

Як результат, в Україні забезпечення рівного доступу освіти, у тому числі позашкільної є одним із пріоритетних напрямів державної освітньої політики.

Одним з основних індикаторів, що характеризують доступність позашкільної освіти є показник охоплення дітей позашкільною освітою у закладах позашкільної освіти від загальної кількості дітей дошкільного і шкільного віку.

На жаль, ситуація щодо доступності до позашкільної освіти в Україні є нерівномірною.

Згідно з даними Міністерства освіти і науки України станом на 21.09.2021 р. в Україні зареєстровано 1 тис. 351 заклад позашкільної освіти, де діють 7,5 тис. гуртків, в яких навчаються 1 млн 138 тис. дітей та працюють 33,4 тис. педагогічних працівників.

Щодо доступності позашкільної освіти, слід зазначити, що у закладах позашкільної освіти за даними МОН України навчається майже 40% дітей від загальної чисельності дітей шкільного віку.

При цьому дівчат у закладах позашкільної освіти – 61%, хлопців відповідно – 39%, тобто є гендерний дисбаланс.

За даними МОН України функціонує 7,5 тис. гуртків, груп та інших творчих об’єднань за різними напрямами позашкільної освіти, працюють 33,4 тис. педагогічних працівників. Серед гуртків основними є: художньо-естетичний, науково-технічний, еколого-натуралістичний, туристсько-краєзнавчий, фізкультурно-спортивний та ін.

За минулий навчальний рік позашкільні заклади підготували 150 майстрів спорту міжнародного класу, 725 майстрів спорту України, понад 3 тис. кандидатів у майстри спорту України та понад 10 тис. спортсменів-розрядників. Лише минулого навчального року вихованцями закладів позашкілля в понад 70 міжнародних заходах здобуто 328 призових місць, із них тільки майже 40% Гран-прі та перших місць.

Дані МОН України свідчать, щороку закладами позашкільної освіти системи освіти проводиться майже 93 тис. різноманітних організаційно-масових заходів, до участі в яких залучається понад 70 % дітей шкільного віку.

Важливу роль заклади позашкільної освіти відіграють у навчанні дітей з особливими освітніми потребами й соціально незахищеними категоріями. Так, за даними МОН України у 2020 р. позашкільною освітою було охоплено 9,4 тис. дітей з особливими освітніми потребами; 9,3 тис. дітей з-поміж дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування; 47,6 тис. дітей із малозабезпечених сімей.

Таким чином, рівний доступ до позашкільної освіти дітей та молоді з різних верств населення у різних регіонах є важливим питання державної освітньої політики. Водночас у забезпеченні доступності позашкільної освіти існує дисбаланс, який найбільше представлено в охопленні дітей позашкільною освітою у закладах позашкільної освіти у міській і сільській місцевості та в гендерному аспекті, тобто відсотках охоплення дівчаток і хлопчиків.

На наш погляд, це, перш за все, пов’язано з недостатнім фінансування позашкільної освіти, особливо у сільській місцевості. По друге, на місцях не завжди є широке інформування громадськості про функціонування закладів позашкільної освіти й співпраця закладів позашкільної освіти із закладами дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) освіти. По третє, не завжди є відповідальне ставлення місцевої влади щодо створення умов до здобуття позашкільної освіти дітьми у закладах позашкільної освіти.

ВИСНОВКИ.

Позашкільна освіта є важливою складовою системи безперервної освіти, що закріплено Конституцією України, законами України «Про освіту» та «Про позашкільну освіту». Вона спрямована на розвиток здібностей і обдарувань вихованців, учнів та слухачів, задоволення їхніх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

В Україні створена й функціонує ефективна нормативно-правова база, формується дієва державна політика у сфері позашкільної освіти. Це є результатом 30-річних трансформацій у позашкільній освіті, таких як: формування її багаторівневої системи; класифікація гуртків, груп та інших творчих об’єднань закладу позашкільної освіти за трьома рівнями (початковий, основний, вищий); розширення мережі закладів позашкільної освіти, створення закладів нового типу, їх профілізація; розгортання нових напрямів такої освіти; модернізація освітнього процесу в її закладах; ліцензування позашкільної освіти; диверсифікація джерел її фінансування за рахунок додаткових джерел, не заборонених законодавством.

За роки незалежності освітня політика держави зосередилася на якості й доступності позашкільної освіти, котра покликана задовольнити різноманітні освітні потреби юного покоління в рамках домінанти «Кожній дитині – якісна і доступна позашкільна освіта». На сьогодні в Україні діє 1 351 заклад позашкільної освіти, де своє право на розвиток талантів реалізує 1 138 171 вихованець. 21 440 педагогічних працівників закладів позашкільної освіти допомагають у розвитку здібностей та задоволенні особистісних і творчих запитів молодого покоління. Міністерство освіти і науки України як центральний орган виконавчої влади проводить системну роботу щодо формування, поступального розвитку й моніторингу позашкільної освіти, діяльності її закладів.

Для подальшого розвитку позашкільної освіти в найближчій перспективі державою, органами місцевого самоврядування, державного й освітнього управління робиться низка послідовних кроків, а саме:

- удосконалення нормативно-правової бази. Зокрема, затверджено Концепцію розвитку позашкільної освіти та розроблено Державну стратегію розвитку позашкільної освіти в Україні на 2019–2024 роки; затверджено Типову освітню програму закладу позашкільної освіти; формується нормативно-правова база для інклюзивного навчання в закладах позашкільної освіти;

- розроблення нової моделі управління позашкільною освітою в умовах децентралізації, коли управлінські функції делегуються місцевим громадам. Модель передбачає тристоронню співпрацю закладів позашкільної освіти, місцевої влади та громадськості. Місцева влада повинна задовольнити потреби й запити населення територіальної громади, охоплення дітей закладами позашкільної освіти має бути на рівні щонайнижче 50 %;

- забезпечення трансформації змісту позашкільної освіти.

Концептуально визначено п’ять ключових змістових завдань: розвиток здібностей особистості, профілактика правопорушень, допрофесійна підготовка, змістовне дозвілля, обдарованість. Під ці кроки здійснюється модернізація навчальних програм, що регламентують роботу гуртків, груп, творчих об’єднань;

- удосконалення фінансування позашкільної освіти.

Уперше в історії незалежної Україні в лютому 2021 р. підписано Меморандум про співпрацю та взаємодію між Міністерством освіти і науки України й Міжнародною асоціацією позашкільної освіти.

Також, для більш віддаленої перспективи МОН сформулювані основні напрями Дорожньої карти розвитку позашкільної освіти:

– розроблення нового законодавства про позашкільну освіту як структурного компонента системи безперервної освіти та її розвиток як відкритої державно-громадської системи на основі розподілу відповідальності між державою, громадою і батьками;

– створення нової моделі фінансування позашкільної освіти (принцип «гроші ходять за дитиною», гранти, проєкти, стипендії тощо);

– упровадження ринкової конкуренції в системі позашкільної освіти, в межах якої її заклади зможуть розширювати спектр своїх послуг, розробляти стратегії їх розвитку, вивчати потреби дітей, закуповувати послуги для них за віком та іншими критеріями, організовувати майданчики для реабілітації осіб із інвалідністю;

– розроблення нового контенту навчальних технологій позашкільної освіти з урахуванням найкращого міжнародного досвіду та національних традицій. Таким чином, у новітній історії України визначено напрями подальшої модернізації системи позашкільної освіти, підвищення якості й доступності здобуття такої освіти різними категоріями дітей, створення умов і механізмів стабільного розвитку на основі збереження національних традицій та мережі закладів.

Задля успішної реалізації «Стратегії розвитку позашкільної освіти 2018», були визначені основні стратегічні функції розвитку позашкільної освіти, а саме:

Освітня. Розвиток людини як особистості, задоволенні її освітніх потреб та інтересів, забезпеченні обізнаності, освіченості, вихованості.

Соціокультурна. Розвиток спільноти людей як громади, забезпеченні громадянського суспільства.

Економічна. Формування і використання продуктивних здібностей особистості як людського капіталу держави та суспільства.

Головною метою реформ в позашкільній освіті є високоякісна, доступна система позашкільної освіти, розширення функцій закладу позашкільної освіти в адміністративно-територіальній одиниці як центру освітньої, соціокультурної та громадянської діяльності.

Таким чином, застосування всіх вище перерахованих підходів, пропозицій та положень дасть можливість успішній реалізації Стратегії України 2030.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1.                   Бех І. Д. Виховання особистості: у 2 кн. Кн. 1: Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади: Наукове видання / І. Д.Бех. – К.: Либідь, 2003. – 280 с.
2.                   Биковська О. Позашкільна освіта: концептуальні засади в умовах реформування системи освіти України [Електронний ресурс] / О. Биковська, В. Громовий // Освітня політика. Портал громадських експертів. – Режим доступу: http://educationua.org/ua/articles/435-pozashkilna-osvita-kontseptualni-zasadi.
3.                   Вознюк Л. В. Формування життєвої компетентності учнів в умовах становлення Нової української школи. В зб.: Розвиток життєвої компетентності особистості в умовах освітніх трансформацій: виховний, психологічний, інклюзивний виміри: матеріали ІІ всеукраїнської науково-практичної конференції (19-21 червня 2019 року, м. Скадовськ) / за ред. І. Я. Жорової, С. О. Моїсеєва. Херсон: КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти», 2019. 327 с. С.31-33.
4.                   Дорожна карта освітньої реформи (2015–2025 рр.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mon.gov.ua/content/Діяльність/Зв’язки з громадськістю/ Громадське обговорення/08-road-map-sk-end.pdf.
5.                   Закон України «Про позашкільну освіту» // Збірник документів щодо організації позашкільної освіти. – К., 2002.
6.                   Концепція розвитку позашкільної освіти // Збірник документів щодо організації позашкільної освіти. – К., 2019.
7.                   Модернізація організації освітнього процесу в закладах позашкільної освіти: методичний посібник / [А. Е. Бойко, В. В. Вербицький, А. В. Корнієнко, О. В. Литовченко; за ред. В. В. Мачуського]. Кропивницький: Імекс-ЛТД, 2020. 223 с. URL: http://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/723075
8.                   Національна доповідь про стан і перспективи розвитку освіти в Україні / Нац. акад. пед. наук України ; [редкол.: В. Г. Кремень (голова), В. І. Луговий (заст. голови), А. М. Гуржій (заст. голови), О. Я. Савченко (заст. голови)] ; за заг. ред. В. Г. Кременя. — Київ : Педагогічна думка, 2016. — 448 с. — Бібліогр.: с. 21. — (До 25-річчя незалежності України). [Електронний ресурс] https://mon.gov.ua/storage/app/media/nrk/Analitychni-materialy/7-natsionalna-dopovid-pro-stan-i-rozvitok-osviti-v-ukraini.pdf
9.                   Освіта в Незалежній україні: розвиток та конкурентоспроможність інформаційно-аналітичний збірник. [Електронний ресурс] https://nus.org.ua/wp-content/uploads/2021/08/Informatsijno-analitychnyj-zbirnyk-Osvita-v-nezalezhnij-Ukrayini-rozvytok-ta-konkurentospromozhnist.pdf
10.               Сембрат А. Компетентнісний підхід у сучасному вітчизняному та зарубіжному освітньому просторі / А. Сембрат, Н. Самойленко // Збірник наукових праць «Педагогічні науки». Херсон, 2016. Випуск 69. С. 130-133.
11.               Стратегія розвитку позашкільної освіти / за ред. проф. О.В.Биковської. – К.: ІВЦ АЛКОН, 2018. – 96 с. ISBN 978-966-8449-64-2 [Електронний ресурс] http://enpuir.npu.edu.ua/bitstream/handle/123456789/23320/-Stratehiia%20Rozvytku%20Pozashkilnoi%20Osvity.pdf?sequence=1
12.               Теоретико-методичні основи виховання творчої особистості учнів в умовах позашкільних навчальних закладів. К., 2006.
13.               Щодо збереження мережі позашкільних навчальних закладів [Електронний ресурс] // Лист МОН від 29.01.2015 р. № 1/9–40. – Режим доступу: http://osvita. ua/legislation/pozashk_osv/45665/.