Позаурочний захід "Барви рідного слова в лабіринтах кулінарії"

Автори:   Корчукова Маргарита Юріївна, викладач украънської мови й літератури,   Балим Катерина Миколаївна, майстер виробничого навчання

НАЗВА РОБОТИ:

«МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ  ПОЗАКЛАСНОГО ЗАХОДУ

 У ФОРМІ НАВЧАЛЬНО-РОЗВАЖАЛЬНОЇ ГРИ

«БАРВИ РІДНОГО СЛОВА В ЛАБІРИНТАХ КУЛІНАРІЇ»

Методична тема: розвиток  професійної компетентності майбутніх кухарів при проведенні позурочних заходів   

Коротка анотація: дана методична розробка вміщує досвід викладача української мови та  майстра виробничого навчання групи «кухар, кондитер» по проведенню позаурочного заходу  у формі навчально-розважальної гри, головною метою якого є розвиток професійної компетентності, виховання гордості за обрану професію та усвідомлення необхідності вивчати українську мову для оволодіння тонкощами професії «кухар, кондитер»

 

План методичної розробки

1. Вступ .
2. Розгорнутий план заходу
3.  Методика проведення позакласного заходу.
4. Додатки та доповнення до розгорнутого плану заходу.
5. Рекомендації щодо подальшого використання даної методичної розробки.
6. Перелік використаної літератури.

 

1. ВСТУП.

Важливу роль у становленні підлітка як особистості, як творця і проектувальника життя  відіграє позакласна робота в ліцеї. Позакласна робота – складова частина навчально-виховної роботи, організовані й цілеспрямовані заняття з групою чи всіма учнями, які проводяться в позаурочний час для розширення знань, умінь і навичок, розвитку самостійності індивідуальних здібностей і схильностей учнів, а також задоволення їхніх інтересів і забезпечення розумового відпочинку

Олександр Антонович Захаренко говорив: «Головне в житті дитини відбувається все-таки поза уроками. І особливо — у вихованні». Традиційний навчально-виховний процес не завжди може в повній мірі задовольнити потреби учня  й забезпечити достатній рівень його розвитку, тому що, по-перше, навчальні програми обмежують коло знань, що має отримати дитина; по-друге, класно-урочна система не спроможна врахувати особливості кожної дитини в її прагненні до самореалізації як особистості. Ось чому у педагогічній діяльності потрібно приділяти велику увагу саме позакласній роботі, оскільки вона може «нарівні з навчальним процесом запропонувати учням такі види діяльності, серед яких кожний знайде стежку, якою піде першим».

Організовуючи позакласний захід «Барви рідного слова в лабіринтах кулінарії», викладач української мови (класний керівник) і майстер виробничого навчання групи, яка опановує професію «кухар, кондитер», ставили за мету поглибити знання учнів, розширити їх кругозір у царині кулінарії, довести необхідність володіння рідною мовою для професійного росту, тобто сприяти розвитку в ліцеїстів професійної компетентності. Позакласний захід педагогічні працівники побудували таким чином, щоб учні були активними учасниками даного процесу, з цією метою вирішили профести його у формі навчально-розважальної гри.

Викладач української мови та майстер виробничого навчання для позакласного заходу підібрали різноманітні завдання змагальницького характеру, як-от: розгадати кросворд, створити словесний портрет кухаря, продовжити прислів’я про кухарів, вгадати страву з перелічених продуктів, дібрати епітети тощо. Крім цього, учням було запропоновано виконати випереджальні завдання:

• Підготувати сценки про кмітливих кулінарів;
• Розповісти про цікавинки в кулінарії;
• Знайти в художній літературі описи страв, продекламувати їх;
• Підготувати повідомлення про ділові їжі.

Мета позакласного заходу «Барви рідного слова у лабіринтах кулінарії» полягає у задоволенні інтересів і запитів учнів, розвитку їх творчого потенціалу, нахилів і здібностей у різних сферах діяльності та спілкування.

  2.  ПЛАН  ПОЗАКЛАСНОГО ЗАХОДУ

Фах : кухар, кондитер

Група : СК -2, ІІ курс

Тема : Барви рідного слова в лабіринтах кулінарії

Тип заходу:  компетнтнісно орієнтований позакласний захід у   формі навчально-розважальної гри

Методи і прийоми : мозковий штурм, ігрові завдання, інсценівки, випереджальні завдання.

Мета позакласного заходу:

Навчальна :  розширити знання учнів із української мови й літератури та кулінарії;

розвиваюча: розвивати вміння учнів працювати із додатковою літературою;

                         формувати навички роботи в групах; розвивати вміння

                         презентувати власні здобутки;

виховна:        виховувати в учнів в учнів любов до своєї майбутньої професії,

                         до звичаїв та традицій українського народу,  до української

                         літератури.

Матеріальне забезпечення : презентація «Барви рідного слова в лабіринтах кулінарії», роздатковий матеріал із завданнями, комп’ютер, проектор.

Міжпредметні зв’язки : технологія приготування страв, українська мова й література

 

ХІД ПОЗАКЛАСНОГО ЗАХОДУ 

І.  Організаційний момент.

ІІ. Основна частина заходу «У колах лабіринту»

• Перше коло лабіринту «Словесний портрет»
• Друге коло лабіринту «Власні назви в кулінарії»
• Третє  коло лабіринту «Тут їли різнії потрави»
• Четверте  коло лабіринту «Приправити епітетом»
• П’яте  коло лабіринту «Культура мови у кулінарії»
• Шосте коло лабіринту «Спробуй рідною мовою»
• Сьоме коло лабіринту «Народ скаже як зав’яже»
• Восьме коло лабіринту «Заговори, щоб я тебе побачив»
• Дев’яте коло лабіринту «Цікавинки у кулінарії»
• Десяте коло лабіринту «Кулінарна розминка»
• Одинадцяте коло лабіринту «Улюблені страви минулого»
• Дванадцяте коло лабіринту «Вибираємо: сніданок, ланч, чай, обід»

ІІІ. Заключна частина.

 Лунає пісня гурту «Тартак» «Кулінарія»

 

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ПОЗАКЛАСНОГО ЗАХОДУ

І.  ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ.

Вступне слово викладача української мови (класного керівника).

Сьогодні ми проведемо наш захід у формі  навчально-розважальної гри, яка називається «Барви рідного слова в лабіринтах кулінарії». Коли ви приходите на I курс, обравши професію до душі, ви, як сліпі кошенята, вступаєте в лабіринт знань і поступово купуєте вміння і навички, вже більш впевнено знаходите вихід з різних складних і недуже ситуацій. 
Сьогодні ми пройдемо таким лабіринтом. Всі ми хочемо дізнатися наскільки добре ви засвоїли навчальний матеріал, а також подивитися чи вмієте ви домагатися поставлених цілей, долати труднощі, викручуватися з безглуздих часом ситуацій.

І так, в дорогу... Перед вами карта лабіринту. Ви готові? 

ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА ЗАХОДУ «У КОЛАХ ЛАБІРИНТУ»

ПЕРШЕ КОЛО ЛАБІРИНТУ «СЛОВЕСНИЙ ПОРТРЕТ»

Завдання: створити словесний портрет професії кухаря, кондитера (учні описують необхідні якості професії).

Портрет професії :

• Любов до приготування різних страв та виробів;
• Добре розвинений дотик та нюх, відчуття кольору;
• Гарна координація рухів рук;
• Високі показники концентрації, переключення, стійкості та об’єму уваги;
• Добре розвинена мовно-логічна, зорова, образна, оперативна пам'ять;
• Ввічливість;
• Охайність;
• Комунікабельність;
• Тонкий художній та естетичний смак;
• Хороший загальний інтелект

Вступне слово майстра виробничого навчання

Своїм корінням кулінарія поринає у далеке минуле – туди, де горів вогонь жертовного вогнища. Найбільше у розвиток кулінарії внесли античні народи – древні греки та римляни.

Добрими кулінарами греки стали не зразу. Ще у часи Гомера (VІІІ-ІV ст.. до н.е.) кулінарів не було. Професія кухаря узаконюється набагато пізніше.

Кухарську майстерність греки ставили в один ряд із музикою та поезією. Кулінари Греції зобов'язувались майже чи не професійно вивчати мистецтво та філософію. Такий порядок виник внаслідок визнання кулінарії як одного з видів мистецтва. У Давній Греції налічувалось близько 50 письменників, які присвячували кулінарному мистецтву сторінки своїх книг. За їх рецептами готувалися страви для учасників Олімпійських ігор, для літніх людей, які страждали порушеною функцією шлунку, тощо. Древні римляни мистецтво кулінарії та хлібопечення запозичили у греків. Горох, бобові, ячмінь використовувались ними для приготування каш і коржиків.

 Уже у ІІІ столітті до н.е. у Римі існували кулінарні школи. Як свідчили давньоримські історики, кухарем та лікарем у цей період була чи не кожна освічена людина. Займатися приготуванням страв вважалось модною та почесною справою. Кулінарні пристрасті інколи у Давньому Римі розгорялись так, що питання кулінарного мистецтва обговорювались навіть у сенаті. Меню давньоримських цезарів складалися інколи з 60 страв.

За 2500 років людство повільно удосконалювало як свої смаки, так і тонкощі технології приготування їжі. Прикладом може бути європейська кухня, стрімкий розквіт якої припадає на епоху середніх віків та більш пізній період. Величезний вплив на розвиток європейської кухні зробила "гастрономічна'' революція, завдяки якій у Європі вперше з'явилось багато до цього часу невідомих продуктів. Після відкриття Америки у ХVІІ столітті англійці та іспанці вперше скуштували кукурудзу, квасолю та соняшник. Але найважливішим продуктом, що змінив та збагатив кухню європейців, була

картопля

Традиційні застілля рідко коли обходили без медку, який готували на воді з додаванням меду та квіток хмелю. У великій кількості наші предки вживали одержувані способом бродіння напої – квас, пиво, виноградне вино. Серед солодких страв на той час були відомі: кутя з медом і горіхами, рис з медом і корицею, кутя з ізюмом і горіхами, заправлена відваром з сушених яблук, слив та вишень (узваром), що тривалий час мали також обрядове значення, з малини іжуравлини теж варили узвар.

Історично доля нашої кухні склалась так, що вона особливо яскраво розквітала у монастирях. Так, вже в XІ ст. в Києво-Печерському монастирі серед ченців було кілька кухарів.

Професія кухаря у царській Росії завжди була однією з найбільш принижених, особливо при кріпосному праві. З часу його скасування розпочалося відродження старовинної кухні. Колишні вельможі, опинившись в еміграції після жовтня 1917 року, змінили свої смаки: відкривали ресторани, відроджували старі забуті страви, старезні графи та князі замовляли на обід горщик щів, окрошки, чорної або білої каші, тобто гречаної або молочної пшоняної.

Багато десятиліть знатні особи вважали особливим шиком мати у себе кухарів-французів, що відіграло у долі національної кухні сумну роль - вона була забута. Багато страв зазнали змін в рецептурі і способах приготування, внаслідок чого погіршились і їх смакові якості. Адже більшість страв української кухні, на відміну від страв інших кухонь, відзначається складною рецептурою і комбінованими способами їх готування. Наприклад, при варінні українського борщу використовується до 20 різних продуктів, що створює приємний смаковий букет і високу поживність цієї страви. Дуже багато продуктів для других страв проходять складну обробку - спочатку їх обсмажують або варять, а потім тушкують або запікають. Це зберігає їх аромат і надає їм соковитості. Становище ускладнювалось тим, що рецепти старих майстрів не записувались і поступово забувались.

Внаслідок перетворень праці людини у сфері громадського харчування на засадах сучасної техніки піднімається престиж професії. При цьому усуваються відмінності між розумовою та фізичною працею. Робітник насамперед спостерігає за роботою технічних засобів, проводить їх регулювання, налагодження. Зникли такі професії важкої, виснажливої праці, як опалювач печей, зольник. Зараз на підприємствах громадського харчування практично немає теплового обладнання на твердому паливі. Підвищуються технічна оснащеність підприємств та рівень механізації праці.

Тонни картоплі за день може почистити картоплечистка. Для переробки м'яса застосовують м'ясорубки різних систем, машини для формування котлет. Для приготування кулінарних виробів використовують електричні машини (наприклад, жарові обертальні, електричні печі). У технологічному процесі приготування страв застосовують апарати інфрачервоного нагріву. Вони призначені для приготування м'ясних та рибних кулінарних виробів (шашликів, відбивних, шніцелів), виробів з птиці. Для теплової обробки харчових продуктів усе ширше використовуються надвисокочастотні печі. В них теплова обробка здійснюється електромагнітним генератором. Вони використовуються для швидкого розігрівання, розморожування та приготування кулінарних виробів у буфетах, кафе та ресторанах.

Розробляються і впроваджуються поточні лінії для миття та очищення овочів, смажених виробів у фритюрі, виробництва млинців, вареників, пиріжків. Для приготування холодних страв використовують яйцерізки, овочерізки, дозатори для вершкового масла тощо.

За 2500 років людство удосконалювало як свої смаки, так і тонкощі технології приготування їжі. Сучасний технологічний процес приготування їжі складається з кількох стадій та операцій, насамперед, прийом сировини, її переробка, зберігання продуктів; приготування холодних закусок, гарячих страв, кондитерських борошняних та булочних виробів; оформлення страв та виробів для їх роздачі. У цій професії важливі естетичний смак, художні здібності, натхнення та творчий пошук. Професія кухаря, кондитера не терпить дилетантів. Як і в будь – яких великих та малих стравах, тут потрібна єдність багатьох чинників, головні з них, напевно, професійні знання всіх тонкощів кулінарного мистецтва, любов та вірність своєму покликанню.

Вступне слово викладача української мови (класного керівника).

Мова нації — універсальна система, в якій живе національна душа кожного народу, його світ, його духовність. «По ставленню кожної людини до своєї мови можна абсолютно точно судити не тільки про її культурний рівень, але й про її громадську цінність» (К. Паустовський). На повістці дня сьогодні — розширення сфер функціонування української мови. Це засіб не лише спілкування, а й формування нових виробничих відносин.

Мова як інструмент здобуття знань, як засіб життєдіяльності людини має велике значення для всіх. Оскільки мова не тільки обслуговує сферу духовної культури, а й пов'язана з виробництвом, з його галузями і процесами, із соціальними відносинами, вона — елемент соціальної сфери.

У сучасному житті по-новому розглядаються питання функціонування мови. Старий поділ на професії «інтелігентні» та «неінтелігентні» зникає. Основний критерій — знання свого фаху, рівень володіння професійною термінологією.

Науково-технічний прогрес, перебудова соціально-економічної й політичної системи в країні насичують нашу мову новими поняттями, термінами. Разом з піднесенням рівня фахових знань представників різних професій підвищуються і вимоги до мови.

У зв'язку з упровадженням української мови на підприємствах та в установах помітно збагачується словник професійної термінології новою науково-технічною, суспільно-політичною лексикою.

Що означає знати мову професії? Це — вільно володіти лексикою свого фаху, нею послуговуватися.

Мовні знання — один з основних компонентів професійної підготовки. Оскільки мова виражає думку, є засобом пізнання й діяльності, то правильному професійному спілкуванню людина вчиться все своє життя.

Знання мови професії підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися в ситуації на виробництві та в безпосередніх ділових контактах.

ДРУГЕ КОЛО ЛАБІРИНТУ «ВЛАСНІ НАЗВИ В КУЛІНАРІЇ»

Слово викладача української мови. Ці слова ми вживаємо майже щодня: апельсин, гамбургер, диня, кава, індик, майонез, наполеон, олів’є тощо. Крім того, що всі ці слова мають відношення до кулінарної сфери, всі вони походять від власних назв: особових імен людей, назв країн, річок, населених пунктів, народів. У назвах страв, рослин і тварин часто відбиваються історія їхнього походження (волоський горіх, гречана крупа, персик, індик), особливості приготування, традиції, притаманні кухні певної країни чи народу (котлети по-київськи, борщ український, качка по-пекінськи, кава по-віденськи, неаполітанська піцца). Назви деяких страв зберігають пам'ять про осіб, які їх винайшли або яким приписують цей винахід (бефстроганов, олів’є, пожарські котлети, гур’євська каша, сандвіч, картопля а ля Пушкін). Є страви, названі на честь відомих історичних осіб, літературних або пісенних персонажів, героїв міфів і легенд: індичка а ля Тетразіні (Луїза Тетразіні – відома італійська співачка), біфштекс «Солсбері» (Джеймс Генрі Солсбері – американський лікар), наполеон.

Кулінарний термін, утворений від власної назви, часто потрапляє в нашу мову з інших мов, причому в більшості випадків – як непохідний термін, тобто встановити його походження від власної назви української мови неможливо. Він лише історично є похідним від власної назви. Наприклад, слова індик, персик в українській мові є непохідними, а їх зв'язок з ономантами Індія, Персія встановлюється лише через з’ясування їхнього походження в інших мовах.

 Слово майстра виробничого навчання. Серед відомих кулінарних термінів, запозичених українською мовою, є багато інтернаціоналізмів (майонез, сир «Рокфор», коньяк, мадера). Найбільше таких слів українська мова запозичила з французької. І це не дивно, адже французька є науковою мовою кулінарії, так само, латина – науковою мовою медицини та бології. У Франції віддавна називали страви  власними іменами. Мода ця зберігається й нині: у ресторанах і кулінарних книгах нові стави часто співзвучні з іменами людей, назвами країн, населених пунктів (це надає їжі краси, особливої привабливості, загадковості або просто відрізняє одну страву від іншої). Майже кожний заклад громадського харчування має у своєму меню такі страви, але поза його межами ніхто  може й не знати цих назв. Поки що немає єдиної загальноприйнятої класифікації назв страв і напоїв, а варіантів приготування часто існує дуже багато, і неможливо кожному варіанту дати назву. Наприклад, відомий угорський кухар Карой Гундель кожну придуману ним страву називає на честь видатних співвітчизників: суп а ля Петеш (Імре Петеш – драматичний актор), яєчня а ля Сантеллі (Ітоло Сантеллі – італійський фехтувальник, який довгий час жив в Угорщині), яловичина а ля Чакі (Шандор Чакі – шеф-кухар), філе а ля Естерхазі (князь Пал Антал Естерхазі, дипломат і політик). Кажуть, за угорською куховарською книгою можна вичати історію країни.

 Завдання для учнів: заповнити таблицю (дві групи), кожен учень по черзі виходить до дошки, читає завдання та вписує назву страви в таблицю.

	1    К	А	В	А
	2    М	А	Й	О	Н	Е	З
	3     І	Н	Д	И	К
	4    Т	Е	К	І	Л	А
5  О	Л	І	В	Є
6  Д	И	Н	Я
	7    В	О	Л	О	С	Ь	К	И	Й
	8     І	В	А	Н		Ч	А	Й

1. Тропічне дерево; напій, який виготовляють із насіння цього дерева. До нас це слово прийшло з арабської мови. Причому спочатку слово мало значення «сорт легкого вина», бо в ісламських країнах цей напій вважали хмільним напоєм і на нею було накладено релігійну заборону. Арабське ж слово утворене від назви провінції Каффа в Ефіопії – звідки походили торговці цим напоєм.
2. Соус із олії, жовтків, оцту та інших приправ. Винайдений наприкінці 18 ст. на острові Менорка, що в Середземному морі, з головним містом Маон. Якось, коли порт оточили англійці, у французів, що захищали острів, з харчів лишилися тільки яйця й олія. Командувач, герцог Рішельє, якому набридли омлети, наказав придумати щось інше. Винахідливий кухар змішав яйця з олією. Герцог був у захваті від нової страви. На жаль, ім’я кухаря історія не зберегла, але винайдений ним соус знає увесь світ. Українською мовою слово запозичене із французької.
3. Великий свійський птах родини фазанових, індійський півень. Слово запозичене через посередництво польської мови з новолатинської. Проте до сучасної Індії назва не має ніякого відношення. Вона зумовлена американським походженням птаха: у 16 ст його завезли з Америки, яка на той час називалася Вест-Індією.
4. Мексиканський міцний напій із соку певного виду агави. Назва напою – місто в Центральній Мексиці. Назву напою запозичено з іспанської через посередництво англійської.
5. Салат, що його винайшов француз. За легендою, рецепт приготування салату він так нікому й не передав. Однак існує думка, що він, власник ресторану, не сам придумав, а хтось із його кухарів. Спочатку страва називалася «руським салатом о…». Поступово почала вживатися лише назва о…
6. Загальна назва численних сортів і різновидів баштанових рослин. Назва, відома в українській мові ще з давніх часів, запозичена з грецької мови, де означає «яблуко з Кідонії», міста на Криті – позначало … айву. А цю рослину почали так називати через подібність цих плодів у розрізаному вигляді.
7. Південне дерево, плід такого дерева. У середні віки волохи населяли Придунайські князівства і Трансильванію (румунська й молдавська нації). Назва відбиває походження горіхів: до України вони потрапляли від волохів. 
8. Травяниста рослина, листя якої використовують як сурогат чаю. Саме це й зумовило другу частину назви (чай). Чому рослину назвали саме так, сказати важко. Можливо, перша частина назви рослини - ім’я, яке є найпоширенішим з особових імен. Дослідники припускають також зв'язок назви з назвою російського міста Івангород.

 

 

 

 

 

 

				1    К	О	Н	Ь	Я	К
2  Г	А	М	Б	У	Р	Г	Е	Р
			3  П	Л	О	М	Б	І	Р
				4     І	Н	Д	И	К
				5   Н	А	П	О	Л	Е	О	Н
				6    А	П	Е	Л	Ь	С	И	Н
		7 П	Е	Р	С	И	К
			8 Д	И	Н	Я

1. Міцний алкогольний напій, виготовлений із виноградних вин. Це назва міста та виноробного регіону навколо цього міста на півдні Франції. Перенесення назви міста на виріб – один з найпоширеніших способів творення загальних назв від власних. Українською мовою запозичене з французької.
2. Котлета з подрібненої яловичини: сандвіч з булочкою з такою котлетою всередині. В англійській мові назва первісно мала словосполучення «гамбурзький біфштекс». Офіційна дата і місце народження – 1904 р., всесвітній ярмарок  у Сент-Луїсі. Винахід цієї страви належить американцям, які жили в місцевості, де було багато переселенців з німецького міста Гамбурга.
3. Вершкове морозиво. За однією версією походить від міста П…, за іншою – від прізвища кондитера П…, який придумав рецепт такого морозива. 
4. Великий свійський птах родини фазанових, індійський півень. Слово запозичене через посередництво польської мови з новолатинської. Проте до сучасної Індії назва не має ніякого відношення. Вона зумовлена американським походженням птаха: у 16 ст його завезли з Америки, яка на той час називалася Вест-Індією.
5. Міжнародна назва торта чи тістечка прямокутної форми, зробленого з кількох тонких листків тіста, які чергуються з шарами крему з молока та яєць. Стару названо на честь імператора Франції.
6. Плід вічнозеленого цитрусового дерева. Плід завезли португальці з Китаю. Історія появи цих фруктів у Європі зберігає й назва – а… «китайське яблуко».
7. Плодове дерево, плід такого дерева. Запозичення із середньоверхньонімецького, яке, у свою чергу, є запозиченням з латинського словосполучення «персидське яблуко», що свідчить про походження фрукта.
8. Загальна назва численних сортів і різновидів баштанових рослин. Назва, відома в українській мові ще з давніх часів, запозичена з грецької мови, де означає «яблуко з Кідонії», міста на Криті – позначало … айву. А цю рослину почали так називати через подібність цих плодів у розрізаному вигляді.

ТРЕТЄ  КОЛО ЛАБІРИНТУ «ТУТ ЇЛИ РІЗНІЇ ПОТРАВИ»

Слово викладача української мови.  «Тут їли розниї потрави, I все з полив'яних мисок, I самi гарниї приправи З нових кленових тарiлок: Свинячу голову до хрiну I локшину на перемiну, Потiм з пiдлевою iндик; На закуску кулiш i кашу, Лемiшку, зубцi, путрю, квашу I з маком медовий шулик». Це слова засновника української літературної мови Івана Котляревського. У творах письменник описував українську кухню свого часу. Деякі страви нам здаються невідомими, тільки-но сказати синонім до того застарілого кулінарного терміна і розуміємо, про що йде мова. Тож і назвали коло лабіринта «Тут їли різнії потрави» (страви).

Завдання для учнів: дібрати синоніми до застарілого слова – страви, пояснити його значення. Після відповіді теоретики коментують.

І КОМАНДА

Чи знаєте ви, що це за страва - драники, драчаники,терчаники?

Теоретик. Деруни  користувалися великою популярністю у народній кухні, особливо у  північних районах України. Сиру картоплю терли на тертушці, зливали зайву рідину, додавали ложку-дві білого борошна чи картопляного крохмалю, яйце, терту сиру цибулину, ретельно розмішували і смажили оладки на олії чи смальці. У деруни іноді клали начинку — у м'ясоїд сир із сирим яйцем або січене м'ясо (варене, а то й сире), у піст — підсмажені на олії з цибулею гриби або просто смажену цибулю.

Віддавали перевагу дерунам із сметаною або ряжанкою. Іноді додавали білий сметанний соус із підсмаженою цибулею та грибами, заправлений підсмаженим борошном. Нерідко готові деруни (переважно без начинки) складали у макітру чи горщик, заливали сметаною і ставили у гарячу піч.

Споживали цю смачну й корисну страву на сніданок або вечерю, найчастіше — у неділю. Деруни і нині є улюбленою повсякденною стравою.

ІІ КОМАНДА

Чи знаєте ви, що це за страва – драглі, драглі, гишки, студенець?

Теоретик. Холодець - народна українська страва, яка готується з часником, цибулею, лавровим листям, чорним перцем за старовинним рецептом. Холодець готують з м'яса яловичини, свинини чи ніжок, а також з м'яса птиці та подається з хріном чи цвіклями та з столовою гірчицею, оцтом. Особливо поціновується холодець, зварений з м'яса півня. Холодець необхідно варити не менш 4-х годин на малому вогні, доки м'ясо не відокремиться від кісток. Тоді м'ясо виймають, відокремлюють від кісток та розкладують в тарілки. До юшки вичавлюють часник, солять до смаку, доводять до кипіння та знімають з вогню. Дають трохи вистудитися, знімають зайвий жир з поверхні рідини, проціджують крізь марлю а потім розливають в підготовлені тарілки, які накривають та виносять в прохолодне місце для застигання. На перший день Масляної, в «м'ясопусну» неділю, за стародавнім звичаєм, готувався холодець з свинячих ніжок; тому цей день ще називався «ніжкові заговини».

І КОМАНДА

Чи знаєте ви, що це за страва – сирівець?

Теоретик. Сирівець — хлібний квас, традиційно поширений напій, відомий ще з часів Київської Русі. Вже тоді розрізняли кваси черстві (свіжі) та викислі. У XVIII—XX ст. сирівець виготовляли у такий спосіб. Підсмажений житній хліб заливали окропом, охолоджували до кімнатної температури, додавали шматок хлібної розчини або дріжджі, накривали й лишали на кілька днів у теплому місці, стежачи, щоб квас не перекисав. Перед вживанням сирівець відціджували. Готовий напій розливали у пляшки, закорковували й зберігали у льосі. Деякі господині заміняли розчину запареним і охолодженим хмелем.

Більш давній спосіб приготування сирівця був такий. Житнє, ячмінне, вівсяне підсмажене зерно або солод додавали у діжку з запареними сухарями. Квас мав червонуватий колір і кисло-солодкий смак. Цей спосіб приготування ще й досі зустрічається подекуди на Полтавщині, Чернігівщині, Київщині. На Катеринославщині, Херсонщині до квасу клалималаїна розчині з пшоняного чи кукурудзяного борошна. Сирівець готували без цукру, але пасічники додавали для смаку шматок медового стільника.

Споживали сирівець протягом усього року, але найбільше — навесні та влітку, коли з нього робили холодник, і заправляли ним зелений борщ. Сирівець і нині є популярним народним напоєм

ІІ КОМАНДА

Чи знаєте ви, що це за страва -  колотуха, колочена сметана, завдаванка, мачання, сирокваша, парушка?

Теоретик. Ряжанка  - і сьогодні  один із найулюбленіших напоїв. Молоко довго парили у печі - до золотавого кольору, охолоджували до кімнатної температури, заправляли ложкою-другою сметани або вершків, накривали і ставили у тепле місце зсідатися. Годин через 12 ряжанка була готова, тоді її знову охолоджували й уживали до вареників і млинців, оладок і коржів, їли з хлібом і пирогами на полуденок у неділю, а також у святкові дні. Ряжанка і сьогодні - один із найулюбленіших напоїв.

ЧЕТВЕРТЕ  КОЛО ЛАБІРИНТУ «ПРИПРАВИТИ ЕПІТЕТОМ»

Слово викладача української мови. Давайте пригадаємо, що називається епітетом.

Завдання для учнів: дібрати епітети до поданих слів, пов’язаних із куланарією.  Виграє та команда, яка останньою назве епітет.

Апетит. Великий, вовчий, добрий, добрячий, звірячий, здоровий, непомірний, нормальний, однаковий, підвищений, прегарний, сильний, страшний, хороший, чудовий, згаслий, поганий, слабкий.

Аромат. Витончений, гіркий, гострий, густий, духмяний, знадливий, легкий,  міцний, м’який, натуральний,невловимий, приємний, п’янкий, різкий, свіжий, своєрідний, сильний, солодкий, солодкуватий, терпкий, тонкий, цвілий, ніжний, хмільний, чудовий.

Хліб. Білий, випечений, високий, гарячий, глевкий, добрий, домашній, дорогий, живлющий, житній, запашний, магазинний, м’який, пахучий, підсмажений,причерствілий, пухкий, пшеничний, розмочений, свіжий, свіжоспечений, святий. Смачний, сухий, цвілий, черствий, чистий, ясний.

Мед.  Ароматний, бурштиновий, водянистий, гіркий, густий, духмяний, жовтий, загусклий, запашний, золотий, золотистий, золотисто-жовтий, іскристий, крупчастий, лепкий, недобрий, отруйний, пахучий, полиновий, прозорий, рідкий, свіжий, світлий, скляний, солодкий, сонячний, сонячно-хмільний, сяйливий, темний, терпкуватий, цілющий, чародійний, чудодійний, щільниковий, янтарний, ярий, ясний.

П’ЯТЕ  КОЛО ЛАБІРИНТУ «КУЛЬТУРА МОВИ У КУЛІНАРІЇ»

Завдання для учнів: пояснити правильне вживання слів, а потім теоретики їх коментують.

1. Блюдо й страва.

Теоретик. Перші (другі, треті) страви, блюда.

Слово блюдо в нас означає –«широка посудина». А продукти, приготовані для вживання, звуться стравами. Тому треба казати перші (другі, треті) страви, а не перші (другі, треті) блюда.

2. Вживати (уживати) – споживати.

Уживати (споживати) м’ясо; яблука; страви з риби.

Теоретик. Ці дієслова багатозначні. Але в значенні «їсти, пити щось» вони виступають синонімами; отож, можна сказати уживати (споживати) м’ясо; уживати (споживати) яблука; уживати (споживати) страви з риби. Проте і в названому спільному значенні дієслова мають свої особливості. Словотвірна будова уживати ніби диктує сполучуваність його з формою знахідного відмінка та прийменником у: уживають у страву багато кропу, петрушки. А в дієслова споживати наявне виразне значення «використовувати, витрачати для задоволення будь-яких потреб». Звідси й похідні утворення споживач, споживацький.

3. Грецький горіх чи волоський горіх.

Теоретик. Кругом хати росли старі велетенські грецькі горіхи               (волоські горіхи).

З етнонімами (назвами народів) пов’язані деякі ботанічні назви, приміром найменування рослини гречка походить від грек. До цього самого етноніма зводиться російська ботанічна назва грецький орех, яку сліпо копіюють, пишучи грецький горіх. Слово грецький, поза всяким сумнівом, дуже поширене в українській мові, але воно є відповідником російського греческий: греческий народ, греческая культура – грецький народ, грецька культура. Що ж до ботанічного терміна, то російському грецький орех у нашій мові відповідає волоський горіх. Український термін пов'язаний зі словом волохи, вживаним як загальна назва середньовічного поселення Придунаю, Трансильванії.

4. Кава – кофе.

Теоретик. Випити філіжанку кави (кофе)

Українською мовою кажуть і чашка кави, і чашка кофе. Але дедалі більше у сучасній мовній практиці утверджується слово кава, насамперед, як назва духмяного тонізувального напою, що став ознакою сучасного життя багатьох із нас.

Кава – слово, що прийшло в українську із польської мови, раніше вживалося переважно в західних областях України. Звідки поширилося й на схід. Кофе – запозичене через російську (ХVІІІ ст..)

А взагалі слова кава і кофе – фонетичні варіанти, походження яких більшість дослідників зводить до слова Каффа – назви гірської місцевості на південному заході Ефіопії. Назва місцевості дала ім’я деревам, що мають плоди з пахучими зернами

Словник української мови фіксує обидва слова; сучасні російсько-українські словники на перше місце у перекладній частині ставлять ставлять слово кава, тим самим виявляючи тенденцію до переважання саме такої лексичної норми в сучасній літературній мові.

5. Масло і олія.

Теоретик. Масло (олія) – харчовий продукт тваринного та мінерального походження. Масло (олія) – жирова речовина з рослин

Лексичні норми української літературної мови вимагають розмежування слів – масло – харчовий продукт тваринного та мінерального походження: вершкове масло і олія – жирова речовина з рослин: соняшникова (кукурудзяна) олія. Прикметник від цього слова олійний увіходить до словосполучень олійна фарба, олійний живопис, олійне малярство (картини виконані олійними фарбами).

6. Яловий – яловичина.

Яловий шніцель, яловий биток.

Теоретик. Прикметник яловий має в українській мові такі значення:

1. «Який не дає приплоду» (про самиць сільськогосподарських тварин): ялова корова;
2. Розмовне «неродючий» (про землю): ялова земля;
3. Переносне; розмовне «пустий, безпредметний, нікому не потрібний»: ялові поради, «те саме, що марний» : ялові зусилля; «виготовлений зі шкіри великої рогатої  худоби»: ялові чоботи.

Отож ні шніцель, ні биток не може бути яловий. У цьому випадку правильно уживати прикметник яловичий (від «яловичина»). А ще природніше, краще звучатиме: шніцель із яловичини, биток із яловичини.

ШОСТЕ КОЛО ЛАБІРИНТУ «СПРОБУЙ РІДНОЮ МОВОЮ»

Завдання для учнів: перекласти українською мовою тексти.

 1група. Мигдаль- вид орехов, наиболее часто применяемых в кондитерських изделиях. Миндаль может соединяться с любым видом теста. Другие виды орехов – грецкие, фундук – используются лиш в отдельных его видах: первые содержат слишком большое количество масла (применяют только для начинок), вторте – бістро высыхают и подгорают.

2 група. Салями (от итальянского - колбаса). Колбаса с одинаково измельченными кусочками мяса и жира, приготовливается из ослиного мяса. В других странах так называют внешне похожие виды колбасы из говядины и свинины.

Сахар. Продукт, получаемый главным образом из сахарной свеклы и сахарного тростинка.

СЬОМЕ КОЛО ЛАБІРИНТУ «НАРОД СКАЖЕ ЯК ЗАВ’ЯЖЕ»

Завдання для учнів: продовжити прислів’я про кухарів.

Немає поганих продуктів – є погані кухарі.

Кухар від запаху ситий.

Свій борщ хоч не солоний, та ліпший, як чужа юшка.

Чого не люблю, того і в борщ не кришу.

Недосіл на столі, пересіл на голові.

Хто куштує, той смаку не знає.

То мукиці, то водиці, аж доки з горшка не вилізло.

Наварила, напекла, сама з хати утекла.

Уміла готувати, та не вміла подавати.

ВОСЬМЕ КОЛО ЛАБІРИНТУ «ЗАГОВОРИ, ЩОБ Я ТЕБЕ ПОБАЧИВ»

Слово викладача української мови. У підготованих сценках ви продемонструєте не тільки, як важливо кухарю бути дотепним та кмітливим, але зверніть увагу на правильні форми звертань, які необхідно ставити у формі кличного відмінка.

Завдання для учнів: учні по черзі демонструють підготовані сценки, в яких розкривається дотепність кухарів.

Дія відбувається в нашій їдальні

Викладачка світової літератури та заступник директора з НВР завітали в їдальну пообідати.

* 1 *

Жанна Володимирівна роздивляється тарілку, в якій подали пюре з картоплею:

• А чому це у вас такі маленькі порції?
• Щоб Ви не запізнювалися на урок, Жанно Володимирівно!

* 2 *

• Кухарю, а чому це у цього рака одна клешня?
• Тому що він побився в каструлі з іншим раком!
• Тоді подайте мені переможця!

* 3 *

Клієнт незадоволено відсунув тарілку зі стравою.

• У вас щодня такі несмачні обіди?
• Та ні, в понеділок ми не працюємо.

* 4 *

Клієнт запитує:

• Чому цей біфштекс такий маленький?
• Це не має ніякого значення… Ви самі здивуєтеся, наскільки довго Ви його будете їсти.

* 5 *

• Що це за вибрики до сьогодні ви в суп клали два куски м’яса, а сьогодні тільки один!
• Вибачте, Вікторіє Григорівно, кухар забув його розрізати.

* 6 *

Кухар приносить відбивну, притримуючи її пальцями. Жанна Володимирівна гнівно запитує:

• Що це за витівки! Негайно приберіть палець із моєї відбивної!
• Невже Ви хочете, щоб я втретє впусив додолу Вашу відбивну?

* 7 *

Вікторія Григорівна посмакувала каву і підізвала кухаря.

• Що це Ви мені подали? Каву чи помиї?
• А Ви що не може зрозуміти?
• Ні!
• Тоді яка Вам різниця,Вікторіє Григорівно!

* 8 *

• Що зараз робить наш кухар?
• Він дуже заклопотаний. Вигадує назву для вчорашніх котлет!!!

* 9 *

• Порадьте, будб ласка, що мені взяти на обід!?
• Що Вам сказати,Жанно Володимирівно, менше всього дорікають на чай..

* 10 *

Вікторія Григорівна затребувала в їдальні книгу скарг.

• Що вона там написала?
• Нічого, просто поклала туди шніцель…

* 11 *

• А чому це ви поклали такий брудний ніж?
• Ви помиляєтеся, Жанно Володимірівно! Я тільки-но бачив на власні очі, як кухар різав ним мило!

* 12 *

• Чому це у Вас кава зовсім не солодка?
• А ви, Вікторіє Григорівно, спробуйте розмішати цукор в інший бік.

* 13 *

• Жанна Володимирівна замовила качку. У нас є качка?
• У нас є гусак. Візьми ніж і відріж їй від гусака шматочок качки.

* 14 *

• Ви мені щойно сказали, що у Вас немає риби, а зараз вона знову є в меню. Що це значить?
• Та Ви не дивуйтеся, Жанно Володимирівно, чоловік за сусіднім столиком повернув свою порцію, йому здалося, що вона солона.

 ДЕВ’ЯТЕ КОЛО ЛАБІРИНТУ «ЦІКАВИНКИ У КУЛІНАРІЇ»

Факт № 1. Учені америки провели дослідження, під час яких було встановлено, що, якщо в ресторані грає класична музика, при чому тихо й спокійно, гості роблять замовлення приблизна на 50 доларів. У той час, коли в ресторані включають пісні Брітні Спірс, замовлення різко падають і стають значно дешевшими. А коли музику й зовсім вимикали, сума замовлень падала до 30 доларів.

Факт № 2. Такий вид ковбаси, як лікарська, був розроблений у 1936 році. Ковбасу так назвали тому, що вона призначалася «для покращення здоров’я особам, що постраждали від свавілля царського режиму».

Факт № 3. У Китаї досить популярним є суп під назвою «ласточкине гніздо». Суп так називають, тому що його готують насправді із гнізд стрижів.

Факт № 4. Такий смаколик як халва був відомий ще 5 ст. до н.е. – із часів греко-персидських воєн. В Ірані людей, які майстерно володіють мистецтвом приготування халви, називають кандалатчми. Між іншим , халва має близько ста видів.

Факт № 5. Найперша в історії кулінарна книга була написана в Греції. В основному рецепти в ній були із морепродуктів.

Факт № 6. Французький кухар Люсьєн Олів’є, який жив у Москві, вигадав рецепт знаменитого салату  «олів’є» в 19 ст. Але рецепт був втрачений. Тільки в 1904 р. рецепт намагалися відновити: телячий язик, 2 рябчики, півфунта свіжого салату, чверть фунта ікри, 5 яєць, зварених вкруту, 25 штук відварених раків, 2 свіжих огірка, півбанки сої кабуль, чверть фунта каперсів.

Факт № 7. В 1902 р. у журналі «Господиня» був опублікований рецепт яєчні, яка була приготована із 500 яєць. Замітка в журналі містила наступну інформацію: «декілька років тому назасіяних полях Туніса з’явилася велика кількість горобців. Для того, щоб ця мила пташка не знищила посівів, селяни вислали в поле батальйон солдатів збирати гнізда. Їм вдалося назбирати 5000 яєць, із яких хтось запропонував зробити яєчню. Сказано- зроблено. Для цього використали декілька кілограмів сала, а отримали яєчню 2 метри в завдовжки. Солдати потім ще довго згадували про цей смачний снідонок»

Факт № 8. Цікаво знати, що варені овочі містять таку ж кількість вітаміну А, що й сирі.

Факт № 9. Якось російський цар вирішив поснідати в трактирі Пожарського. Він замовив котлети із телятини, але кухар не зміг дістати м’яса. Дружина кухаря порадила зробити котлети із курятини. Так він і зробив, при цьому нааадав котлетам форму телячих і запанірував шматочками хліба. Цар був у захваті від котлет і наказав назвати їх пожарськими та включити їх до царського меню. 

Факт № 10. Під час споживання людиною сельдерею калорій витрачається більше, ніж отримується з овочем.

ДЕСЯТЕ КОЛО ЛАБІРИНТУ «КУЛІНАРНА РОЗМИНКА»

Завдання для учнів: із перерахованих продуктів «приготувати» страву.

Відповіді: вареники з картоплею, деруни, голубці, гуляш, ковбаса домашня, галушки.

ОДИНАДЦЯТЕ КОЛО ЛАБІРИНТУ «УЛЮБЛЕНІ СТРАВИ МИНУЛОГО»

І. Закуски, салати. Ніщо так не прикрашає так стіл, як достаток усіляких салатів і закусок. Неодмінною умовою для прийому гостей здавна була наявність різносолів: солоні гриби, мочені яблука і різна солона їжа, що збуджує апетит. Зараз вибір закусок поповнився різними м'ясними і рибними асорті, а також ковбасними закусками. На зміну закускам завжди приходили

салати. Салат – це та неповторна страва, у якій з особливою повнотою виявляється все митецьке уміння господарки і її фантазія. Кожному овочу – свій час, тому салатне меню змінюється відповідно до пори року. Улітку це

салати зі свіжих овочей і зелені, а в зимову холоднечу на столі з'являються салати із солінь, заготовлених про запас ще влітку.

«На столі стояли солоні огірки, огірочки, укусом политі, а також із часником… » («Пан Халявський» Григорій Квітка-Основ’яненко )

…Все військо добре убирало,

Аж поза вухами лящало,

 один перед другим хватав.

Вбирали січену капусту,

Шатковану, і огірки

(Хоть се було в час м’ясопусту).

Хрін з квасом, редьку, буряки..

Що не було все позїдали,

Горілку всю повипивали,

Як на вечері косарі. (Іван Котляревський «Енеїда»)

«У череві сома можна несподівано для себе виявити «неабияку закуску: копчену ковбасу, вареного рака, шпроти» (Остап Вишня «Сом»)

ІІ. Бутерброди. Бутерброди – це смачна і різноманітна закуска на хлібі, яку можна подавати перед основними стравами. Готуються бутерброди швидко. В основі будь-якого бутерброда, будь то простий або гарячий, лежить чорний або білий хліб – свіжий або підсмажений. У той же час можна приготувати овочеві бутерброди з різною начинкою і заправленням, бутерброди на різного роду печивах, а також маленькі канапе для прикраси святкових страв.

 «…Янкелиха поклала на стіл кілька шабасових гуглів (булок), миску сиру і горня сметани. Принесла зеленої цибулі,накришила до сиру, вим’яла разом, посолила й налляла сметани. Цієї мішанини понакладала на тарілки і порозставляла на столі» (Андрій Чайковський «Олюнька»)

 … Ацест Енею, як би брату,

 велику ласку показав

І, зарз попросивши в хату,

Горілкою почастував;

На закуску наклали сала,

лежала ковбаса чимала

і хліба повне решето. (Іван Котляревський «Енеїда»)

І. Страви з яєць. Найбільш розповсюдженою стравою з яєць завжди вважалася яєчня. Нею годували молодих на весіллі, а на Троїцю пригощали дівчат. Пастухи обов'язково готували яєчню на вечерю в перший день вигону худоби на пасовище. Узагалі, яйця не вважали справжньою, серйозною стравою. Яйце швидше сприймали як забаву, дозволену хіба що для малих дітей та зніжених у ледарстві панів. Довгий час не прийнято було змішувати яйця з іншими продуктами. Проте згодом асортимент страв з використанням яєць розширився. Насамперед їх стали додавати в тісто для пирогів, млинців, локшини й інших борошняних виробів. Широке поширення отримали

омлети, запіканки з яйцями тощо. Та й стара традиційна яєчня змінилася. Її стали робити з м'ясними й овочевими домішками і соусами.

… крутії яйця з сирівцем

І дуже вкусную яєчню,

якусь німецьку, не тутешню,

і запивали все ппивцем (Іван Котляревський «Енеїда»)

ІІ. Перші страви. Історія супу пов'язана з виникненням гончарного мистецтва. Перші примітивні супи наші предки готували у великих каменях з виїмками, зробленими самою природою, а також у черепашачих панцирах. Суп – це обід сам по собі. Після правильно зварених щей, солянки або розсольнику підвестись важко, не те що переходити до іншої страви.

«По закінченні одного борщу подавали іншого сорту. А скількох сортів бували борщі – просто здивуєшся! Борщ із говядиною – або, по тодішньому із яловичиною; борщ з гусем, жирним, відгодованим; борщ із свининою; борщ Собієвського (колишнього Польського короля); борщ Скоропадського…

Навзамін складали супи, токож різних сортів та смаків; суп із лапшою, суп із рижем та родзинками (сарацинське пшоно) та багато іншого, серед яких був суп історичний…»(«Пан Халявський» Григорій Квітка-Основ’яненко )

«Полковник дужа полюбляв здоровий борщ із рибою. Для нас, звиклих до легкої страви французької кухні, здоровий борщ видається міфом…; багато хто не повірить в існування здорового борща; але й досі є старі, які пам’ятають цю страву… » (Євген Гребінка «Чайковський»)

І. Страви з м'яса.У старі часи, поряд із хліборобством і рибальством, люди також займалися полюванням і скотарством. У їжу йшло не тільки м'ясо диких тварин – ведмедів, кабанів, лосів, але і домашніх – корів, свиней і навіть коней. У стародавніх літописах згадуються і верчені зайці, тобто страви, приготовлені на вертелі. У наш час вибір м'ясних страв дуже великий. Він містить у собі, як стародавні страви, так і ті, що виникли пізніше, під

впливом іноземних кухонь. Мистецьки приготовлена м'ясна страва займає завжди чільне місце на будь-якому столі.

 «На обід у запорожців моло подавали м’ясива, а все тільки рибу. Добрі молодці, як ченці, мяса не любили…» (Пантелеймон Куліш «Чорна рада»)

 «козак Мамай порядкував, немов в себе дома,- хоч дому в нього ніколи й не було:

• Двай-но кітлик! – покрикував він на владику.

І превелебний, ледве знайшовши, притяг із хижі найбільшого казана й заходився його шкребти та мити.

• М’ясива сюди, Іваненку!

І пан алхімік притяг до печі щойно обпатраного барана, вже розрубаного й перемитого, чималого барана, того самого, що ніні вранці його витягли з мішка, котрий висів у панни Яринии» (Олександ Ільченко «Козацькому роду нема переводу»)

«Там чадили на величезних рожнах підсмажуваніна вогні барани, сайгаки, дикі кабани, воли й цілі величезні тури. Біля казанів та рожні поралися військові кухарі та їхні помічники – дроворуби, водоноси, пшономиї, крупосіви, салотовки – ті, що вміли гарно товкти солоне свиняче сало…» (Данило Мордовець «Сагайдачний»)

ІІ. Страви з птаха Страви з домашнього птаха вважалися одними з головних. Неможливо уявити собі село без півнів і курей, без курятників і сідал. Розводили курей у першу чергу заради їх смачного, нежирного м'яса і яєць. Дикі птахи, такі як рябчики, куріпки, добувалися шляхом полювання і потрапляли на багаті столи. Рідкий обід у купецькій родині обходився без якого-небудь оригінально приготовленого рябчика або тетерева. Але, як в давнину, так і зараз, крім курятини, використовують для готування різних страв і м'ясо іншої домашньої птиці – гусаків, качок і індичок.

«Коли батько вигадував справити банкет, то заздалегідь повідомляв мамоньку, яка відразу починала зітхати, а іноді й плакати. Звичайно, на це була своя причина. Уявіть: для одного банкету необхідно було курей 50, качок 20, гусей стільки ж, поросят 10…».  («Пан Халявський» Григорій Квітка-Основ’яненко )

І. Випічка. Класичне чаювання з пряниками, печивом, рогаликами, бубликами і пряниками давно стало національним звичаєм. Бажаним подарунком, а також знаком особливої уваги і гостинності завжди був гарний і ароматний пряник. Різні ж торти і тістечка раніше подавалися в основному до столу аристократів, і дозволити собі подібну випічку могли лише заможні люди. У сьогоденні без печива, тортів і тістечок не обходиться жодне свято. Розкішно прикрашений торт завжди додає святковому столу особливу урочисту ноту.

«Весь стіл заставлений різнии солодощами, переважно медовими: пряниками, пиріжками із родзинками, маковиками, шишками із тіста, жареного в гусячому смальці і в патоці, марципанами, грушами, вареними в меді, вяленими яблуками, пастилами, фігами, родзинками, горіхами і різних сортів повидлами та варенями…» (Михайло Старицький «Перші коршуни»)

І ласощі все тілько їли,

Сластьони, коржики, стовпці,

Варенички пшеничні, білі,

Пухкі з кав’яром буханці… (Іван Котляревський «Енеїда»)

ІІ. Страви з фруктів Солодкі страви з фруктів люблять усі – і діти, і дорослі. Споконвіку в багатих і в бідних родинах пригощалися соковитими яблуками і ягодами. Вони звичайно подаються наприкінці обіду на десерт, тому їх ще називають десертними. Для готування солодких страв використовують фрукти і ягоди в будь-якому вигляді. Ці кулінарні родзинки будуть завжди доречні і до буденного обіду, і до святкового столу.

«На третій стіл подавали страви солодкі. Це були качка з родзинками і черносливом на червоному соусі; ніжки свинні із таким же соусом з додаванням мигдалю; різні солодкі корені, ріпа, морква і т.д., все вишукано приготоване. За цим столом пан полковник знімав із себе ремінь зовсім…» («Пан Халявський» Григорій Квітка-Основ’яненко )

«… Ввечері гетьман гостював у Виговського… На тарілках височіли білі пишні індики, поросята, присипані зеленню, красувалися срібні вази, наповнені вишнями. Лежали на вазах помаранчі і мигдаль…» (Натан Рибак «Переяславська рада»)

І. Напої. Різноманітні напої, холодні і гарячі, завжди вважалися чудовим завершенням будь-якого обіду і вечері. У холодний час усілякі чаї і збитні відмінно зігрівали і мали заспокійливий ефект. У жарку пору тамували спрагу різноманітні компоти, киселі, морси і кваси.

«Стеха.Усе! здається, що все. Стривай, лишень, чи не забула чого. Риба, м'ясо, баранина, свинина, ковбаса, вишнівка, слив’янка, мед, венгерське – усе, усе. Тут і їстівне, і випити. Коли б лишень гості. Так що вони довго баряться?.. » («Назар Стодоля» Тарас Шевченко)

«За третім столам ставили на стіл наливки: вишнівка, терновка, слив’янка, яблунівка тощо. Всім дозволялося пити досхочу та по комплекції» («Пан Халявський» Григорій Квітка-Основ’яненко )

«- Насмілюся запитати, що то за напій споживаєте, пане полковнику? – не витримав він… Мужиловський усміхнувся:

• Той напій називається – кава. Здобувається з зерна, схожого на наш жолудь, і дуже поважається оний напій у заморських краях, особливо полюбляють його в Туреччині...

Гармаш хильнув одразу. Гаряча. Спік язика, горлянку, проковтнув похапцем. Сльози виступили на очах. Гіркота в роті. Хотів сплюнути, але натомість дякував і захоплювався:

Добра, дужу добра.» (Натан Рибак «Переяславська рада»)

ДВАНАДЦЯТЕ КОЛО ЛАБІРИНТУ «ВИБИРАЄМО: СНІДАНОК, ЛАНЧ, ЧАЙ, ОБІД»

Слово викладача української мови. Щойно ми познайомилися із традиційними стравами українців, які свого часу описали у творах різні письменники. Але сьогодення вимагає від кулінарів і знання сучасних тенденцій кухарської сфери. Наразі досить популярними є ділові їжі. Що ж це таке, ми спробуємо розібратися в дванадцятому колі лабіринту.

Cлово майстра виробничого навчання. Ділові їжі сьогодні можуть бути практично будь-якого обсягу та формату. Спільним для них є те, що вони по суті є більш значною подією, ніж простий сніданок, обід і т. ін.: їжа сама по собі не головне, метою є зустріч ділових людей і продовження ними в інших умовах ділового спілкування з привнесенням у цей процес більше, ніж під час зустрічей в офісі, світського елементу.

Ділові їжі можуть мати різну мету: краще познайомитися з клієнтом; заохотити потенційного партнера до співробітництва; підтримати та розвинути стосунки з партнером, з яким ваша фірма має спільний бізнес. Ділові сніданки, ланчі також можна використати як форму проведення співбесіди з перспективним кандидатом на вакантну посаду; як спосіб заохочення співробітника, що досяг особливих успіхів; або як можливість обговорити важливі питання за межами офісу.

Очевидно, що невід’ємним елементом будь-якої ділової їжі завжди є етикет.

Ніколи не робіть помилки, думаючи, що тоді, коли ви перебуваєте за межами офісу і присутні на діловій їжі, ваша поведінка, те, як ви поводите себе, не має великого значення. Ділові їжі допомагають побачити усі сильні та слабкі місця присутніх, адже саме під час них ваше вміння вести невимушену розмову, брати участь у діловому обговоренні, ваша витримка і самоконтроль, а також ваші манери за столом проявляються одночасно.

Слово викладача української мови. Якщо ви будете всі свої зусилля та увагу звертати на те, щоб правильно використати столовий прибор, фужери, серветку і т. ін. та правильно з'їсти подану старву, ви, очевидно, не зможете скористатися позитивними аспектами ділової їжі, якими є; її особливе значення; можливість відвести вашій їжі більше часу, ніж звичайно; задоволення від добре приготованого та особливо поданої стави; можливість краще познайомитися з людиною, з якою ви раніше спілкувалися тільки у стінах офісу. Безумовно, за таких умов ви не зможете приділити належної уваги питанням бізнесу, а отже, ваша головна мета не буде досягнута.

Вибір типу ділової їжі — сніданок, ланч, чай, обід (вечеря)— насамперед залежить від того, скільки часу учасники можуть відвести на неї. При цьому також обов'язково береться до уваги, що саме є метою цього заходу, чого учасники зустрічі хочуть досягти. Сніданок, наприклад, може бути підходящим вибором у тому випадку, коли вашою метою є коротка зустріч для обговорення невеликого конкретного питання. Вечір — безумовно найкращий час для більш спокійної, поєднаної з відпочинком ділової їжі.

А зараз ми послухаємо підготовані повідомлення команд про ту чи іншу ділову їжу. Для вас як майбутніх фахівців кулінарної сфери важливо звернути увагу на стави, які можна подавати під час ділового сніданку, ланчу, обіду, вечері.

І КОМАНДА «ДІЛОВИЙ СНІДАНОК»

Діловий сніданок має свої безперечні переваги: для багатьох людей ранок саме час для роботи, тому що вони знаходяться у своїй найкращій формі. До того ж, обмеженість часу, відведеного для зустрічі (адже попереду цілий робочий день), допомагає учасникам бути зосередженими на ділових питаннях і не затягувати бесіду. (Така сама обмеженість часу характерна і для ділового ланчу: всім необхідно повертатися в офіс, де чекають інші справи.) Схожий на ланч за обмеженістю часу, сніданок водночас відрізняється від нього тим, що майже (або зовсім) не перериває план робочого дня. До того ж, вартість сніданку значно менша, ніж ланчу або обіду.

Діловий сніданок можна проводити практично у будь-якому відповідному місці, яке влаштовує і гостя, і господаря. Це може бути кав'ярня, ресторан у готелі або ж приватний клуб. Можна навіть запросити гостя на діловий сніданок в офіс господаря, якщо такий варіант влаштовує всіх учасників. Підготувати відповідний набір булочок, кексів або бутербродів, а також каву та чи чай можна досить легко і без затрати великої кількості часу. Якісні, хоч і досить прості, продукти нададуть такому сніданку відчуття, що він проходить за межами офісу.

Плануючи діловий сніданок у вашому офісі або кав'ярні компанії, важливо брати до уваги, що для бізнесменів деяких країн (наприклад, Франції та Швейцарії) подібний вибір місця не прийнятний і може бути розцінений як персональна образа.

Діловий сніданок, як правило, триває від 30—45 хвилин до однієї години.

Надзвичайно важливо пам'ятати, що при всій популярності ділового сніданку, не у всіх країнах як Європи, так і інших регіонів світу він є прийнятною формою для обговорення питань бізнесу. До країн, де ділові сніданки не практикуються, належаться, наприклад, Японія, Німеччина, Велика Британія, країни Латинської Америки.

Діловий сніданок (6 год – 9 год.) традиційно дуже ситний, однак останнім часом ділові сніданки значно скромніші, оскільки люди звертають увагу на здорове харчування, тому під час такого сніданку частіше споживають булочки, сир, джем, чай або каву, молоко або сік.

ІІ КОМАНДА «ДІЛОВИЙ ЛАНЧ»

Діловий ланч, безумовно, е найбільш поширеною формою обговорення питань бізнесу за межами офісу. Виходячи з того, що всі учасники мають повернутися після його закінчення на роботу,  ланч триває відносно короткий час і бесіда фокусується в основному на справі. Існують також і інші очевидні переваги ланчу: на відміну від обіду, він є менш офіційним заходом; він не порушує особистих планів учасників на вільний від роботи вечірній час; він не передбачає присутності дружин/чоловіків учасників.

Як правило, діловий ланч триває від однієї до двох годин, але за необхідності (надзвичайно щільний робочий графік) його тривалість можна скоротити. У такому випадку необхідно попередити про неможливість бути на ланчі протягом прийнятого, звичного часу або домовляючись про зустріч, або при першій можливості, відразу ж після привітання інших учасників. Ви, наприклад, можете сказати: «Перед тим, як ми почнемо, я повинен попередити, що маю бути в офісі о пів на другу, щоб встигнути на засідання. Я розумію, що е малоприємна новина, але рішення пройого проведення було прийнято в останню хвилину». Таким чином вине тільки зорієнтуєте присутніх на необхідність конкретного обговорення питань, що цікавлять, а й уникнете здивованих поглядів, коли раптово повідомите про ваш відхід.

Напої перед ланчем.

Перед ланчем іноді подають коктейлі, але це не є обов’язковим. Типовим для нього є бокал вина чи коктейля «Кривава мері». Як і в інших випадках, необхідно запропонувати гостям газовану воду.

Стіл для ланча.

Для ланча використовують обідений стіл, накритий кольоровою скатертиною. В особливих випадках перед кожним гостем кладуть серветку (лляну, вишиту чи кружевну). Стіл можна прикрасити квітами у вазонах, фруктами. Не потрібно стіл накривати білою скатеркою, яка використовується для святкого обіду. 

Меню ланча.

Подають не більше 2 -3 страв. Наприклад, пропонують на вибір фрукти чи суп в чашках, яйця чи морські молюски, дичину, м'ясо чи рибу. У кінці подається салат і десерт.

І КОМАНДА «ДІЛОВИЙ ЧАЙ»

Останнім часом діловий чай, що перейняв багато рис, характерних для світського чаю, став надзвичайно популярним. Як правило, він проводиться у вишуканих готелях або у закритих клубах і є оптимальним варіантом для багатьох бізнесменів, які подорожують. Діловий чай має багато привабливого: він відрізняється від більш традиційних сніданку, ланчу чи обіду; він, як правило, триває близько години, рідко — довше; є дуже спокійним заходом, який передбачає і певний відпочинок. Оскільки діловий чай проводиться у кінці робочого дня (він може починатися з 15.00—15.30 до 17.00), гості мають можливість після його завершення, не повертаючись до офісу, зразу іти додому. Інша перевага ділового чаю: на ньому не передбачаються алкогольні напої.

Нині досить популярним також є діловий чай в офісі: він часто вбачається найбільш прийнятним способом, щоб організувати перерву під час засідання — чай у такому випадку не лише форма відпочинку, а й можливість певною мірою підняти настрій втомлених учасників. (Організовуючи чай у вашому офісі, не забувайте, що не у всіх країнах світу така практика є прийнятною.)

Для організації чаю в офісі підійде будь-який зал засідань або кабінет з великою кількістю стільців. При цьому треба не забувати, що чай та все, що його супроводжує, — цукор, лимон, молоко, хліб та булочки спеціальної випічки, м'які сири, джеми, невеликі бутерброди і т. ін., мають бути найвищої якості, інакше діловий чай, що планувався як подія особливого значення зі спеціальним смислом, може бути схожим на будь-які чаї, що подаються на засіданнях у звичайних чашках, з яких звисають "хвостики" чайних пакетиків.

Справжній діловий чай передбачає чайний сервіз високої якості, відповідного ґатунку серветки на столі і обов'язково чайник свіжо-завареного розсипного чаю. На відміну від ділового чаю, зустріч на каву є швидкою і неформальною.

ІІ КОМАНДА «ДІЛОВИЙ ОБІД»

Обід є найособливішим видом ділової їжі, який, незважаючи на кількість учасників — від двох до великої групи, завжди характеризується своєрідною атмосферою. Діловий обід, як правило, проходить тоді, коли вже ніхто із присутніх не поспішає на роботу, і при цьому у найбільш вишуканих місцях, які надають учасникам можливість не тільки отримати насолоду від високоякісної їжі, але і відпочити. Безумовно, час, проведений в атмосфері вишуканого ділового обіду, допомагає досягненню цілей при веденні серйозного бізнесу з серйозними партнерами.

Обід — найкращий вибір для відзначення особливої події: вихід на пенсію високої посадової особи, яка пропрацювала у цій компанії довгі роки; прихід до компанії нового важливого клієнта або партнера. Обід буде найбільш логічним вибором для того, щоб провести вечір з діловим партнером, який приїхав (яка приїхала) до вашого міста з дружиною (чоловіком). У подібних ситуаціях ділові питання, безумовно, будуть мати місце у розмові учасників, але метою, як правило, стане встановлення та/ або розвиток взаємостосунків, взаємовідносин з даною конкретною особою (з даними конкретними особами) з тим, щоб у майбутньому отримати від цього взаємну вигоду.

Слід пам'ятати, чим більш формальна ділова їжа, чим вищий її офіційний рівень, тим більша увага на ній приділяється світським аспектам взаємовідносин учасників. Неформальні зустрічі, неформальні їжі служать для обговорення деталей вашого бізнесу, метою формальних обідів є встановлення, розвиток та підтримка особистих контактів.

Ділові обіди (порівняно з бізнес - ланчами) характеризуються більш високим рівнем вибраного місця проведення; більш вишуканим посудом та столовими приборами; більшою кількістю блюд та напоїв, що подаються; а також їх більшою витонченістю. Вина та інші алкогольні напої, як правило, широко представлені на ділових обідах. Але у будь-якому випадку, обмежуйте кількість вжитого вами алкоголю: ви не захочете прийняти ділове рішення під впливом випитого, як і не захочете потрапити у незручну та неприємну для вас ситуацію внаслідок того, що будете нетверезим.

Не останню роль при проведенні обіду грає меню. Наприклад, необхідно упевнитися в тому, що і м’ясних, та овочевих страв у меню ресторану є достатньо: цілком імовірно, що серед запрошених на діловий обід виявляться вегетаріанці. Ще слід переконатися, що запланованих на проведення обіду фінансів вистачить на оплату обраних страв з меню — оплачувати рахунок за діловий обід зазвичай повинна сторона, організуюча цей обід.

ІІІ. ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА.

Журі підводить підсумки. Нагороджує переможців.

Лунає пісня гурту «Тартак» «Кулінарія».

ТАРТАК – КУЛІНАРІЯ

Пішла зима, прийшла весна -
І розцвіла твоя краса!
Мене до себе кличеш ти -
І я не можу не піти...
Я прався, прасувався, мився,
Чистив зуби і голився...
І ось, нарешті, я прийшов!
Ти зрозуміла - це любов!
Та навіть знати не могла ти,
Що я любив твої салати!
Ти - моя казка! Ти моя мрія!
Наша любов - кулінарія!
Короткий дотик наших тіл -
І ти мене ведеш за стіл.
А на широкому столі
Стоять тарілки чималі.
І я донесхочу наївся
Та на канапі розвалився...
Прийшов цей час - і ось тепер
Мене цікавить твій десерт!
Я може міг би навіть вмерти
За всі твої смачні десерти!
Ти - моя казка! Ти моя мрія!
Наша любов - кулінарія!

 

5. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПОДАЛЬШОГО ВИКОРИСТАННЯ ДАНОЇ МЕТОДИЧНОЇ РОЗРОБКИ.

Дана методична розробка позакласного заходу «Барви рідного слова в лабіринтах кулінарії», проведена у формі навчально-розважальної гри, може бути використана викладачами технології приготування їжі, майстрами  виробничого навчання як додатковий матеріал для розширення кругозору учнів, які освоюють професію «кухаря, кондитера».

 Методична мета «Розвиток професійної компетентності учнів при проведенні позакласного заходу» передбачала  задоволення інтересів і запитів учнів, розвиток їх творчого потенціалу, нахилів і здібностей у різних сферах діяльності та спілкування.

Таким чином дану методичну розробку може використати педагогічний працівник, який дбає про становлення національно-мовної особистості фахівця у сфері кулінарії.

 

6. ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Коваленко С.М. Українська мова. Навчально-методичний посібник.- Тернопіль-Харків: Ранок, 2009.- 224 с.
2. Антисуржик. Вчимося ввічливо поводитися й правильно говорити/ за загальною редакцією О. Сербенської: Посібник. – Львів: Світ, 1994.
3. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. – К.: Либідь, 1991.
4. Артюх Л.Ф. Українська народна кулінарія. – К., 1977.
5. Бибик С.П., Єрмоленко С.Я., Пустовіт Л.О. Словник епітетів української мови/ За ред. Л.О. Пустовіт. – К.:Довіра, 1998.
6. Бутко Л. Роль української мови професійного спілкування в професійній орієнтації студентів і підготовці спеціалістів високої кваліфікації// Імідж сучасного педагога. – 2003. - № 5-6.
7. Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис: У 2 ч. – К., 1991

1. stravy.gif.pagespeed.ce.
2. revolution.allbest.ru