Позитивна та негативна мотивація учнів як складова психологічного здоров'я дітей

ПОЗИТИВНА ТА НЕГАТИВНА МОТИВАЦІЯ УЧНІВ ЯК СКЛАДОВА ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗДОРОВ’Я ДІТЕЙ

Існує 2 види мотивації дітей до навчання: позитивна та негативна. І перша, і друга є ефективними, якщо вони використовуються раціонально: доречно та в міру, адже завжди важливо вміти знайти «золоту середину», проте позитивна мотивація має домінувати в освітньому середовищі. У даних рекомендаціях акцентуємо увагу на психологічному здоров’ї дітей.

Приклад позитивної мотивації: «Якщо ти напишеш контрольну на високому рівні, я куплю тобі смартфон». Тут дитина очікує винагороду, якщо вона добре вчитиметься увесь рік. Якщо такої мотивації буде забагато, дитина почне навчатись не тому, що це треба для знань, умінь та навичок, а тому, що їй треба отримати винагороду. До того ж, позитивна мотивація, якщо вона використана неправильно (наприклад, подарунки та схвалення дитини лише за відмінне навчання), формує у дітей «комплекс відмінника», що не йде на користь ані дитині, ані батькам.

Прикладом негативної мотивації може бути висловлювання батьків до дитини щодо їхнього навчання: «Якщо ти не напишеш контрольну роботу на достатньому рівні – ніяких ігор на комп’ютері цілий тиждень». Дитина намагатиметься написати контрольну роботу на відмінно, але, припустимо, щось забула, і отримала за це достатній, а не високий рівень, як результат, батьки не дозволили пограти на комп’ютері. Це не є корисним для дитини, адже вона старалась (навіть якщо вона просто не розуміє предмет). Дитина може мати відмінні оцінки з мов, а з математики мати середній рівень, та чи є це приводом для покарання? Скоріше, у данному випадку треба замотивувати дитину до навчання, пошукати причину, чому дитина не знає математику на достатньому рівні, а також спробувати пояснити теми з математики детально та у спокійній обстановці.

Якщо ж негативна мотивація використовується нераціонально (наприклад, під впливом негативних емоцій батьки або вчителі сварять дитину, лякають або вдаються до фізичних покарань за невисокі оцінки або якщо негативна мотивація використовується постійно), то дитина має психологічні труднощі: від високого рівня тривожності, панічних атак і до аутоагресивних форм поведінки.

Висновок: і позитивна мотивація, і негативна мотивація мають поєднуватись разом і у коректній формі, адже для навчання мають бути сформовані комфортні умови, а не страх, який керуватиме дітьми. Наприклад, показник того, що негативної мотивації забагато в українських школах – це те, що діти ще досі бояться самостійних та контрольних робіт, деяких навчальних предметів або бояться не скласти ЗНО. Усі ці страхи формують як вчителі, так і батьки. Варто розуміти, що тривожність перед тестування це нормально, якщо це ситуативна тривожність, а не постійна. Якщо негативна мотивація буде домінувати у навчальному процесі, то дітьми керуватиме страх, а не бажання навчатись. Якщо дитину постійно карати за погані оцінки, дорікати за незнання чогось (наприклад, математики або іноземних мов) – все це формуватиме у людини тривожні розлади у майбутньому. Підвищений тон голосу вчителів та батьків, крики, залякування, цькування – все це не сприяє ефективності навчання дітей та виховання психологічно здорової особистості. Все це треба змінювати на безпечне та комфортне навчання. 

Щоб вирівняти ситуацію педагогам рекомендується більше мотивувати позитивно дітей, розвіювати страхи щодо навчання, пояснювати матеріал так, щоб це не було страшно дітям, хвалити клас, адже ви команда.

Батькам же варто частіше хвалити дітей: і тоді, коли дитина має високі оцінки, і тоді, коли має середні, адже оцінки це не завжди показник успішності дитини, а ось що дійсно головне – так це дитина, її психологічне здоров’я, яке формують батьки та педагоги. Батькам варто пояснити дітям те, що добре навчання це важливо перш за все не для батьків, а для самих дітей, для того, аби знати та вміти, аналізувати, бути розумним.

Будьте психологічно здорові!