Опис практичної частини експериментально-дослідницької роботи з хімії "Визначення концентрації вуглекислого газу" містить: актуальність дослідження, мету роботи, методику проведення дослідів та список використаних джерел.
1
Дослідницько-експериментальна робота
«Визначення концентрації вуглекислого газу у повітрі»
Актуальність. Вуглекислий газ не вважають токсичною речовиною. Однак, якщо об’ємна частка цього газу в повітрі досягає 0,25%, людина починає відчувати задуху. Висока концентрація карбон(IV) оксиду може спричинити смерть через зупинку дихання. Сьогодні людина багато часу перебуває в приміщенні: школярі і студенти у класах і аудиторіях, де наповнюваність більше 20 осіб, дорослі проводять на робочих місцях до восьми і більше робочих годин. В приміщенні, де багато людей, важке повітря. Виникає відчуття, що не вистачає кисню. Проте, насправді це зовсім не так. Концентрація кисню в повітрі відповідає нормі, а концентрація вуглекислого газу значно підвищена. Які зміни проходять в організмі людини? Наскільки це шкідливо?
Мета роботи: ознайомитись з механізмами впливу різних концентрацій вуглекислого газу на організм, навчитися визначати концентрацію вуглекислого газу в приміщенні.
Практичне значення
Результати досліджень можна використовувати для визначення чи прогнозування якості повітря у класних кімнатах, а також для визначення необхідного часу для провітрювання приміщень, щоб досягти концентрації вуглекислого газу 0,04%, що відповідає санітарній нормі.
Прилади і матеріали: шприц об’ємом 100 мл, хімічна склянка, 20 мл 0,005% водного розчину натрій карбонату з фенолфталеїном.
Порядок виконання експерименту
1. Приготування 0,005 %-й розчин натрій карбонату.
1 г хімічно чистого безводного натрій карбонату розчиняємо у 200 мл дистильованої води, а потім додаємо 0,5 мл 1 %-го розчину фенолфталеїну.
Оскільки розчин має лужну реакцію внаслідок гідролізу:
Na₂CO₃ + H₂O → H₂CO₃ + 2NaOH
2Na⁺ + CO₃2- + H⁺ + OH- → 2Na⁺ + 2OH- + H₂CO₃,
то фенолфталеїн (pH 8-10) забарвлює розчин у малиновий колір (Рис. 1)
Рис.1
2. Приготування робочого розчину.
1 мл 0,005 %-го розчину Na2СO3 поміщаємо в мірну колбу на 100 мл, доводимо об'єм дистильованою водою до позначки й ретельно перемішуємо.
3. В медичний шприц на 100 мл набираємо 20 мл робочого розчину Na2СO3, потім відтягуємо поршень до позначки 100 мл, засмоктуючи досліджуване повітря, після чого активно струшуємо протягом 1 хв.
Якщо розчин не знебарвлюється, набираємо нову порцію повітря, перед тим виштовхуючи попередню й залишаючи в шприці той же об'єм Na2СO3, струшуємо протягом 1 хв. Так повторюємо, доки забарвлення не зникне (лужне → нейтральне): Na₂CO₃ + H₂O + CO2 → 2NaHCO₃ + 2H⁺.
4. Об’єм повітря, яке пройшло через шприц, дає змогу визначити концентрацію СО₂ за таблицею.
Залежність вмісту СО2 в повітрі від об’єму повітря, що знебарвило 20 мл 0,005 % розчину соди
Об’єм повітря, мл |
Концентрація СО2 , % |
Об’єм повітря, мл |
Концентрація СО2, % |
Об’єм повітря, мл |
Концентрація СО2, % |
80 |
0,320 |
330 |
0,116 |
410 |
0,084 |
160 |
0,208 |
340 |
0,112 |
420 |
0.080 |
200 |
0,182 |
350 |
0,108 |
430 |
0,076 |
240 |
0,156 |
360 |
0,104 |
440 |
0,070 |
260 |
0,144 |
370 |
0,100 |
450 |
0,066 |
280 |
0,136 |
380 |
0,096 |
460 |
0,060 |
300 |
0,128 |
390 |
0,092 |
480 |
0,052 |
320 |
0,120 |
400 |
0,088 |
520 |
0,040 |
Залежність концентрації СО2 від різних чинників ( кількості осіб і санітарно-гігієнічного стану приміщення)
|
Об’єм повітря (мл) |
Вміст СО₂ (%) |
1 проба (шкільне подвір’я) |
|
|
2 проба ( перед початком 1 уроку) |
|
|
3 проба ( після 1 уроку, 15 учнів) |
|
|
4 проба ( після 1 уроку, 27 учнів) |
|
|
5 проба ( після 1 уроку, 27 учнів) |
|
|
Отримані числові значення відображаємо діаграмою.