Практичне заняття "Екологічний стан водного об’єкту у моїй місцевості – озера мікрорайону Фрегат."

Тема: Екологічний стан водного об’єкту у моїй місцевості – озера мікрорайону Фрегат.

Мета: Провести дослідження, вивчити берегову лінію озера, засміченість, забрудненість води.

План

1. Дослідження стану водойм, без охоронних територій біля озера в мікрорайоні Фрегат.

2. Опис місцевості.

2.1 Берегова лінія.

2.2 Будинки.

3. Забрудненість.

3.1 Населення приватних садиб.

3.2 Комунальне господарство.

4. Живлення озера.

4.1 Джерело.

4.2 Стічні води.

4.3 Поверхневі води.

5. Захист берегів від руйнування.

6. Результати наших заходів.

7. Стан водного об’єкту.

7.1 Засміченість предметами, які важко розкладаються.

7.2 Заростання русла.

8. Дослідження стану води в період з 6 – 12 квітня.

1. Дослідження

1.1   Забруднення води – серйозна екологічна проблема, яка відноситься не тільки до надземних рік, морів, але й до невеликих озер. Це прісне озеро, тобто має воду з кількістю розчинних мінеральних речовин менш 1 г/л. Більшість прісних озер стічні, в їх водному балансі переважає притока з водозборів і стік в річки. Ми провели дослідження стану водойм, без охоронних територій біля озера в мікрорайоні Фрегат. Було з’ясовано, що водойма озера знаходиться у поганому стані та потребує очищенню.

2. Опис місцевості.

2.1 Берегова лінія озера дуже різноманітна. Правий берег більш пологий, а лівий крутий.

2.2 По лівий бік простягаються ряди будинків.

3. Забрудненість.

3.1 Багато відходів з подвір’їв та городів під час дощу стікає до озера, а цим забруднюючи водойму. У більш пізній період забруднення озера явно зросло внаслідок змивання добрив, пестицидів і гербіцидів з сільськогосподарських угідь, а також кислотних дощів.

3.2 Восени місцеве комунальне господарство в рамках системи опалення спускає в озеро воду з хімічними розчинниками. Дуже небезпечними е синтетичні миючі засоби, котрі потрапляють у водоймища, і навіть незначна їх кількість викликає неприємний смак і запах води та утворює піну і плівку на поверхні, що утруднює доступ кисню та призводить до загибелі водних організмів. До особливих видів забруднення належить також заростання водойм водоростями, особливо синьо-зеленими, гниття яких викликає захворювання і загибель риби.

4. Живлення озера

4.1 Біля озера протікає джерело, яке живить ріку Корабельну, проте незначну частину своїх запасів спрямовує до озера. Головним джерелом живлення є води талого снігу, які завдяки незначному випаровуванню у холодний період року і перерваній інфільтрації в замерзлий ґрунт у переважній більшості стікають до озера. Підземне живлення наявне впродовж року, воно особливо важливе взимку, коли майже всі атмосферичні опади випадають у вигляді снігу.

5. Захист берегів від руйнування.

5.1 Руйнування берегів морів,  річок,  ставків, озер і водосховищ

спостерігається   в   усіх   регіонах,   що   зумовлює  погіршення

екологічних умов,  призводить до виникнення надзвичайних ситуацій,

особливо  в  населених  пунктах,  де  негативний  вплив  природних

чинників посилюється техногенними факторами. Отож було споруджено - потужні стінки із залізобетону товщиною в декілька метрів для пасивного захисту. Також береги від руйнування захищає низка дерев, таких як іва та верба. Міцні коріння яких не дають ґрунту зсуватися.

6. Результати наших заходів.

6.1 За результатами наших заходів було вияснено, що заходи щодо збереження і відтворенню берегоохороних смуг не проводяться.

7. Стан водного об’єкту.

7.1 Поблизу заростів очерету було виявлено предмети, які важко розкладаються. А саме такі, як пластикові пляшки, поліетиленові пакети…

7.2 Русла зарослі очеретом. Так як очерет рослина, що дає будівельний матеріал, целюлозу; плетивна, кормова, вітамінозна, харчова, лікарська і фіто-меліоративна рослина. Проводяться певні заходи збирання, переробка та зберігання його.

Збирають очерет у повній біологічній стиглості пізно восени і взимку за допомогою спеціальних машин або скошують косами. Щоб не завдавати травм кореневищам і молодим пагонам, під час ручної і особливо механізованої заготівлі сировини з обвалованих територій спускають воду у річки і в такий спосіб просушують ґрунт перед збиранням урожаю. На ділянках, де очерет щороку не викошують, з часом нагромаджується багато відмерлих однорічних пагонів, так звані старники, що заважають розвитку молодих поколінь. Внаслідок цього різко знижується продуктивність очеретяних заростей. Щорічне скошування очерету Сприяє підвищенню його врожайності на 10-15%, а випалювання — на 20-60%, при цьому знищуються шкідники й хвороби. Кореневища очерету дістають граблями, баграми або «кішками», іноді з глибини 1 метра. Збирати їх слід навесні до цвітіння очерету, на початку літа або пізно восени. Цвіте очерет в червні - липні.

Нині ключем до вирішення проблеми широкого й повного використання ресурсів очерету як промислової сировини є гідротехнічне впорядкування заплав озер, що передбачає обвалування території, штучне затоплення заростей очерету та осушення їх перед збиранням урожаю, а також конструювання високопродуктивних збиральних машин з питомим тиском на ґрунт 20-40 г/см2.

8. Дослідження стану води в період з 6-12 квітня.

1. Перше, що ми зробили це набрали у пляшку з озера стоячої води.

2. Потім ми залишили її у теплому місці відстоятися.

3. Ми помітили, що з часом почалося цвітіння води. Це доводило те, що у воді містяться домішки інших речовин.

4. Коли на дні пляшки з’явився певний осад, ми обережно зілляли воду.

5. Разом з вчителем біології ми спробували розглянути його під мікроскопом.

6. Виявилося, що вода в озері дуже забруднена, містить в собі багато шкідливих мікроорганізмів, тобто бактерій, а також домішки інших речовин, наприклад, автомобільне масло.  

Висновок:

Природне водоймище є біологічно збалансованою екологічною системою налаштованою на самоочищення і самовідновлення. Цей природний стан біологічного балансу може бути порушений в результаті забруднення водойми органічними речовинами як через природне надходження у водойму зливових вод, наносів, листя, накопичуванні екскрементів риб і водоплавних птахів, відмерлих водних рослин, так і внаслідок штучного забруднення водоймища відходами людської діяльності - промисловими, сільськогосподарськими, і муніципальними відходами, добривами, фекаліями. Органічні продукти накопичується на дні будь-якого озера, ставка, або водосховища, де формують постійно разлагающуся біомасу донного мулу. Розкладаючись, органічні речовини забирають з води розчинений кисень, натомість насичуючи воду продуктами розпаду - поживними ( біогенними ) елементами азоту, фосфору, нітратів, фосфатів. Джерелами прямого надходження поживних елементів у водоймах є також добрива та гній. У насиченій поживними елементами воді починається стрибкоподібне розмноження окремих видів водних рослин, фітопланктону, що пригнічують решту флору водойми - найпростіших водоростей ( бурих, синьо - зелених водоростей) , ряски.

Накопичення у водоймі органічних речовин і поживних елементів приводить спочатку до порушення біологічної рівноваги а потім до заміни екосистеми ставка чи озера на евтрофний тип - тобто до заболочування. Про забруднення водойми можна судити за високим рівнем донного осаду, високої каламутності води, плівці на поверхні водного дзеркала, неприємного запаху, активного газоутворення, інтенсивному розмноженню мікроводоростей (« цвітіння води «) , періодичним заморам, засиллю ряски, донної рослинності. Такі водойми необоротно деградують і заболочуються. Для порятунку водойми необхідно відновити біологічну рівновагу водойми шляхом очищення води і донних відкладень від органічних речовин і поживних елементів, мікробіологічного очищення та часткового видалення органічної маси донного мулу.

Кожне водоймище - складна жива система, де мешкають бактерії, водорості, вищі водні рослини. Загальна їх діяльність забезпечує самоочищення водойм. Фактори самоочищення різноманітні. Їх можна розділити на 3 групи : фізичні, хімічні та біологічні. Санітарний режим водойми характеризується, перш за все, кількістю розчиненого в ньому кисню. До біологічних факторів самоочищення водойм належать корисні мікроорганізми : сапрофітні бактерії, гриби, актиноміцети, водорості, для яких основним джерелом енергії і життєдіяльності є споживання неживого органічного матеріалу. Корисна мікрофлора водойми відповідає за своєчасне видалення неживої органіки, підтримання балансу поживних елементів, знищення шкідливих і патогенних мікроорганізмів. Надмірне забруднення підриває самозахисні здатності водойм, у забрудненому водоймищі корисна мікрофлора пригнічується, змінюються співвідношення між окремими групами мікроорганізмів і в цілому змінюється напрямок метаболізму. У постійно забруднюючихся водоймах число корисних мікроорганізмів у субстратах нараховує, не більше кількох тисяч одиниць на 100 грамів субстрату, одні групи мікроорганізмів зберігають присутність, у той час як кількість інших критично зменшується.

З усіх методів очищення, тільки біологічне очищення дозволяє відновити біохімічне самоочищення за рахунок штучного відновлення видового складу корисної мікрофлори багаторазовим збільшенням концентрації корисних мікроорганізмів у водоймі. Відновлення видового складу корисної мікрофлори багаторазово активізує процеси самоочищення, прискорюючи відновлення біологічної рівноваги. Для цього в забруднене водоймище вносяться високі концентрації спеціально підібраних мікроорганізмів, які присутні в грунті та екосистемах здорових незабруднених водойм у дуже малих кількостях, селекціонованих і розмножених у формі готового до застосування концентрованого біопрепарату.

Проектна робота

на тему «Екологія.

Вода у нашому житті»