Практичне заняття. " Голодомор мовою документів,свідчень,чисел"

Практичне заняття: Голодомор 1932-33рр. мовою документів, свідчень та чисел.

Мета уроку:

Розкрити  причини  та  наслідки Голодомору 1932-33рр; формувати уміння учнів логічно осмислити та робити аналіз історичних фактів; формувати уміння і навички роботи з історичним та ілюстративним матеріалом; формування комунікативної, інформаційної та громадянської компетенції; розвивати уміння здійснювати аналіз здобутої інформації та формулювання відповідей;

Очікувані результати:

Після цього уроку учні зможуть: визначати причини і наслідки Голодомору 1932-33рр; орієнтується у хронології подій Голодомору 1932-33рр.;

Пояснювати терміни: голод, голодомор, Голодомор, геноцид, колективізація, хлібозаготівлі, розкуркулення, «чорні дощечки»; розуміти суть поданих історичних документів; застосувати отримані знання і навички з теми у повсякденному житті.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку.

1. Організаційний момент

Перевірка  готовності класу до уроку.

2. Актуалізація опорних знань учнів

   Яким був розвиток  українських  земель у 20- поч.30-хрр. XXст. у складі СРСР?.

1) Що таке неп? З якою метою його впроваджено?

2) Що таке індустріалізація? Які заходи передбачались для її здійснення?

3) Як ви розумієте поняття  колективізація? Які заходи передбачались для здійснення колективізації?

4) Що таке колгоспи? Як  вони  створювались? З якою метою їх створювали?

5) Чи вступали селяни до колгоспів добровільно? Чому колгоспна система викликала опір селян?

6) Для чого були потрібні хлібозаготівлі? Чи дали хлібозаготівлі очікуваний результат?

3. Мотивація навчальної діяльності

Уривок із дослідження Роберта Конквеста «Жнива скорботи»

«Чверть сільського населення, чоловіки і жінки й діти, лежать мертві або конають» на «великій території, де живе десь сорок мільйонів чоловік», немов один великий «Бельзен». « Решта населення, більшою чи меншою мірою недужа», «навіть не має сили поховати свої родини і сусідів». « Як і в Бельзені, загони вгодованих поліцаїв і партійні урядовці наглядають за жертвами».

Письменник Василь Гросман так зобразив дітей: «Ви бачили коли-небудь газетні фото дітей у німецьких таборах?Вони були точнісінько такі: голови – немов важкі кулі на тоненьких, як у лелеки, шийках увесь скелет обтягнений не шкірою, а немов жовтою марлею. А навесні вони вже взагалі не мали облич. Замість них – якісь пташині голови із дзьобами або жаб’ячі голови з тонесенькими білими вустами, а дехто скидався на з роззявленим ротом. То були радянські діти, а доводили їх до смерті радянські люди».

Сьогодні на уроці ми вкотре згадаємо та спробуємо відтворити одну з найважчих сторінок нашої історії. Голодні роки в історії України вже були, проте голод 1932-33рр. заслуговує набагато детального вивчення та розмови. На сьогодні серед дослідників переважає два терміни: голод і голодомор а також можна зустріти і визначення геноцид і навіть Голокост. Тож у чому особливість цього явища?. Якими є ваші переживання чи відчуття, коли чуєте слова голод чи Голодомор?.

4.Оголошення теми та змісту уроку.

            Тема практичного заняття « Голодомор 1932-33рр. мовою документів, свідчень та чисел».

Проблемне завдання на урок.

Фріц Бауер: « Ніщо не належить історії, все існує в теперішньому часі і може знову стати майбутнім». « Невинні тільки жертви». Відповідно випливає і завдання. Чи не є можливим повторення у майбутньому подібної катастрофи, якщо не дати юридичну оцінку цьому злочину?

5. Вивчення нового матеріалу

Виконання практичної роботи згідно підготовлених матеріалів. Учнів розділено на три групи.

1. Причини, передумови та наслідки Голодомору 1932-33рр.

2. Голодомор 1932-33рр. : хронологія подій.

3. Спогади  очевидців Голодомору 1932-33рр.

Перегляд фільму « Голодомор. Світ знав, але мовчав».

Запитання до переглянутого відео:

1. Про яку сторінку історії нашої країни фільм?

2. Чи достатньо ми знаємо про Голодомор?

3.Чи є зрозумілою позиція  щодо Голодомору  в самій Україні? Як взагалі українцям оцінювати ці події?

4.Чи можливо дати повну оцінку тим подіям, що стались в Україні на початку 30-хрр. XXcт.?

4.Закріплення вивченого матеріалу.

1. У чому полягала політика комуністичної  партії у селянському питанні?

2. Чи сприйняли селяни плани щодо суцільної колективізації партійного керівництва?

3. Чим закінчилась спроба радянської влади колективізувати українське село на початку 30-х.рр. XXcт.?.

4. У чому трагічність політики радянського керівництва? Чи можна  було уникнути Голодомору і чи потрібно було вдаватись до таких кроків, що закінчились Голодомором?

Тож на основі отриманих фактів і матеріалів, доведіть, що Голодомор був спланованим актом геноциду українського народу.

5. Домашнє завдання.

1. За допомогою підручника дати відповідь. Чому радянська влада , усіляко замовчувала  факти Голодомору 1932-33рр.?

2. Скласти коротеньку розповідь. Чи варто пам’ятати Голодомор 1932-33рр. та які уроки маємо з цього винести?.

Додаток 1

 Причини Голодомору  1932-33рр.

А) Події 1932-33рр. можна характеризувати як терор голодом  чи Голодомором, проти колективізованих селян України та частини Кубані заселеної українцями. Усе це вписувалось до політики Сталіна, з якої випливало, що національна проблема є за суттю селянською проблемою. Згідно такої політики партійні чиновники мали два завдання: боротьба проти селянства взагалі, а з іншого – проти національної свідомості місцевого населення.

Б) Ідейним підґрунтям боротьби із селянством є політичні засади ідеологів комуністичного руху та їхні роздуми про селянство як соціальну структуру суспільства. Карл Маркс одним з перших говорив про « ідіотизм сільського життя». Карл Маркс у « Маніфесті Комуністичної партії» і власне визначив долю села, і не розглядав селянина – власника як основу соціалістичного суспільства.

«Експропріація земельної власності, поліпшення земель за загальним планом, утворення промислових армій, особливо для землеробства, сприяння поступовому усуненню відмінностей між містом і селом». Прихильники Маркса орієнтувалися на місто, дрібне виробництво у будь-якому разі не мало змоги довго протриматися, не кажучи про якесь процвітання.

В.Ленін спочатку наполягав на стадії « революційно – демократичної диктатури пролетаріату і селянства». В.Ленін говорив, що коли його коаліція візьме владу,

«тоді смішно буде говорити про єдність волі пролетаріату і селянства, про демократичну   диктатуру, і тоді ми подумаємо безпосередньо про соціалістичну диктатуру пролетаріату».

В) На початку З0-хрр. з,явилась загроза самому існуванню радянської влади в УСРР. Через політику коренізації відчуття « українства», відчуття українського духу, сформувалась патріотична інтелігенція, що очевидно не могло не турбувати комуністичне керівництво. Також тривогу у партійного керівництва викликало українське селянство, що ніяк не піддавалось колективізації і напевне ніколи би добровільно не вступило до колгоспів, тому годилося знищити і як найшвидше основи українства.

Передумови Голодомору 1932-33рр.

А) До 1925р. про колективізацію села ніхто не згадував, у квітні відбулась XIV Всесоюзна партійна конференція, на якій проголошено, що « кооперативне будівництво набуває тепер важливого значення». Саме з цього часу усі зміни в с/г спрямовувались на колективізацію. У жовтні 1925р. на пленумі ЦК РКП(б) затверджено курс на колективізацію села.

Також існувала інша причина масової колективізації, а саме у грудні 1925р. проголошено курс на індустріалізацію, відповідно до затвердженого плану мала відбутись також модернізація сільського господарства.

Б) Не  менш важливою причиною, що спричинила Голодомор є примусові плани з хлібозаготівлі, які радянське керівництво здійснювало зі стабільною періодичністю. Зокрема у листопаді 1928р. РНК СРСР видала постанову « Про річний план централізованих заготівель і постачання хліба на 1928/29рр. сільськогосподарський рік». Постанова передбачала річний план хлібозаготівлі в обсязі 672млн.пудів, зокрема 600млн.пудів зернових хлібів і 72млн.пудів соняшнику. Проте селяни посіяли менше і очевидно не було зібрано потрібної кількості зернових, тому довелось скоротити план хлібозаготівель для УСРР на 1927/28рр у 150млн.пудів: на 1928/29рр. встановлено план 120млн.пудів. Такі плани хлібозаготівель були нереальними, з причини того, що менше посіяли, відповідно менше зібрали.

В) Необхідність колективізації обґрунтовувалась тим, що не можна « базуватись» на усуспільненій промисловості і протиставлені їй « одноосібному» сільському господарстві. 1 березня 1928р. секретар ЦК ВКП(б) В.Молотов чітко заявив, що оцінка роботи місцевих партійних організацій буде залежати « від успіхів у розширенні посівів і колективізації селянських господарств».

Листопад 1929р. пленум ЦК ВКП(б) на якому проголошено курс на суцільну колективізацію с/г.

За результатами пленуму ухвалено постанову 5 січня 1930р. « Про темпи колективізації і заходи допомоги держави колгоспному будівництву». Згідно цієї постанови УСРР віднесено до тих регіонів СРСР, де колективізацію планували завершити до весни 1931р. чи весни 1932р.

30 січня 1930р. ухвалено постанову ЦК ВКП(б) « Про заходи в справі ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації» Згідно цієї постанови радянська репресивна система отримала можливість заможних українських селян записати в « куркулі» і записати їх у вороги радянської держави.

Г) Нереальний план з хлібозаготівлі в УСРР на 1931р. визначений у розмірі 510млн.пудів зернових. Станом на грудень 1931р. план виконано лише на 79%.

У грудні 1931р. у колгоспах зафіксовано смертельні випадки.

Д) Сприяли Голодомору і репресивні заходи влади. 7 серпня 1932р. ухвалено спільну постанову ВУЦВК і РНК СРСР « Про охорону майна державних підприємств, колгоспів, кооперативів та про зміцнення соціалістичної власності». Ця постанова дозволила карати за розкрадання соціалістичної власності розстрілами, за « пом’якшуючих обставин» - позбавленням волі не менше 10 років.

30 жовтня 1932р. в УСРР прибув В.Молотов, що очолив надзвичайну комісію з хлібозаготівлі в Україні з надзвичайними повноваженнями. Молотов виступив на політбюро ЦК КП(б)У на якому було встановлено завдання зібрати в Україні 282млн.пудів зерна, зокрема індивідуальний селянський сектор мав здати 261млн.пудів зерна.

15 грудня 1932р. зявився документ зі списками районів, куди припинялась доставка промислових товарів і харчів, аж доки вони не доб’ються корінного поліпшення у виконанні колективних норм зернових заготівель. Так зявилося поняття « чорних дощечок».

18 грудня 1932р. Сталін спрямував в Україну Л.Кагановича і П.Постишева з наданням їм особливих повноважень для вжиття « усіх необхідних заходів організаційного та адміністративного порядку для виконання плану хлібозаготівель».

Наслідки Голодомору 1932-33рр.

А) До величезних людських жертв. Можна припустити, що не менше 14млн. селян розпрощалося з життям. Їх можна розділити таким чином:

1. Померлі селяни в період з 1930-37рр в час масового розкуркулення та репресій 11млн. чол..

2. Тих, кого арештовано і вони померли пізніше в таборах 3,5млн.чол.

Разом 14,5млн. чол..

Із цього числа  через розкуркулення померло десь 6,5млн.чол. Власне через голод 1932-33рр. в Україні померло близько 5млн. на Північному Кавказі 1млн.в інших місцях ще десь 1млн. Від власне самого голоду померло 7млн.

Б)Руйнування сільського способу життя.

В) Переривання зв’язку між поколіннями.

Г) Зміна соціальної структури української нації.

Д) Ураження свідомості суспільства страхом( пост -геноцидний синдром).

Е) Втрата традиційних цінностей, яким було українське селянство.

Додаток 2.

Голодомор 1932-33рр.: хронологія подій.

Радянська влада дуже наполегливо впроваджувала заходи з хлібозаготівлі та репресії проти тих, кого вважала відповідальними за саботаж колективізації і планам з хлібозаготівлі. Дістали своє і ті, кого віднесли до категорії « куркуль», хоча їх вина була у тому, що вони хотіли працювати для себе, своє родини, розуміти, що вони потрібні власній державі, не як злидарі, а,  як заможні господарі на власній землі.

Листопад 1929р. пленум ЦК ВКП(б) на якому офіційного проголошено курс на колективізацію села. Усі наступні заходи влади, лише наближали цей процес.

30січня 1930р. ухвалена постанова ЦК ВКП(б) « Про заходи в справі ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації». Цієї постановою заможних селян визнавали саботажниками справи колективізації, що дозволяло застосовувати засоби примусу до таких селян. Їх визнавали класовими ворогами і вони знищувались. Не залишило радянське керівництво і плани хлібозаготівлі.

Так згідно плану на 1931р. УСРР мала заготовити 510млн.пудів. Станом на травень 1932р. зібрано з урожаю 1931р. десь 90% від планових показників. Вже в грудні 1931р. у колгоспах не вистачало їжі, ГПУ у 1932р. подало довідку, де вказано про « труднощі з продовольством» у 127 районах.

Згідно плану на 1932р. загальний урожай мав становити 29,5 млн. тонн зерна, але зібрано 18,5 млн. тонн зерна. Варто навести приклад агітації партактиву секретаря ЦК КП(б)У М.Хатаєвича у справі колективізації села, до яких саме методів слід вдатися. « Місцева сільська влада потребує ін’єкції більшовицького заліза. Ви повинні приступити до виконання обов’язків з почуттям суворої партійної відповідальності, без будь-якого гнилого лібералізму. Це війна – або ми їх, або вони нас. Ваше завдання – здобути зерно за будь – яку ціну. Не бійтеся уживати крайніх заходів. Товариш Сталін сподівається цього від вас».

Сталін про національну проблему висловився таким чином: « Національна проблема, в самій своїй суті, це селянська проблема».

22січня 1930р. газета « Пролетарська правда» написала наступне: « Знищення соціальної бази українського націоналізму – індивідуальних селянських господарств – було одним з основних завдань колективізації на Україні».

7 серпня 1932р. ухвалено спільну постанову ВУЦВК і РНК СРСР « Про охорону майна державних підприємств, колгоспів, кооперативів та зміцнення соціалістичної власності». Згідно постанови розкрадання соціалістичного майна каралось розстрілом, за помякшуваних обставин» - позбавленням волі на 10р.

30 жовтня 1932р. в Україну прибув В.Молотов і виступив на політбюро ЦК КП(б)У де інформував про зобов’язання України з плану хлібозаготівлі в 282млн.пудів зерна. На індивідуальний селянський сектор визначено 261млн.пудів. Комісія Молотова працювала до кінця лютого 1933р. і вилучила на 1 лютого 1933р. 104,6млн. пудів зерна. Загальна сума вилученого зерна з урожаю 1932р. склала 260млн.пудів. Відповідно і Молотов з поставленим завданням не впорався.

20 листопада 1932р. РНК УСРР ухвалила заборону видавати колгоспникам зерно в рахунок оплати вироблених ними трудоднів. Чи не головним методом знищення селянства стали так звані « чорні дощечки» які офіційно було запроваджені проти селянства за « саботаж хлібозаготівель» на селі.

6 грудня 1932р. спільна постанова ЦК КП(б)У та РНК УСРР за якою шість сіл по два з Дніпропетровської, Харківської та Одеської областей заблоковано і проти них розпочато військову операцію з вилучення хліба.

29 грудня 1932р. ЦК КП(б)У ухвалила постанову « Про вилучення всіх хлібних колгоспних фондів, включаючи насіннєві».

1 січня 1933р. телеграма Й.Сталіна керівництву України у якій говорилось:

« ЦК КП(б)У і РНК УСРР мають повідомити через сільради, колгоспи, колгоспників і трудящих одноосібників»:

Ті, з них, що добровільно здадуть державі раніше прихований від обліку хліб, не будуть підлягати покаранню.

До тих колгоспників і одноосібників, які будуть приховувати хліб від обліку, буде застосовано постанову від 7 серпня 1932р.

22 січня 1933р. директива ЦК ВКП(б) та РНК СРСР щодо попередження масових виїздів голодуючих селян України і Кубані за продуктами. Щоб вижити селяни масово виїжджали, зокрема через 50 днів після появи директиви затримано 219,5 тис. селян з них в УСРР – 38 тис. Як свідчать ті, хто вижив голод був жахливим. Згідно довідки ДПУ УСРР, за весь період з 1 грудня 1932р по 25 січня 1933р. виявлено 14965 ям, 621 « чорна комора» і 1359 інших сховищ, з яких вилучено 1 млн.718тис. пудів зерна.

Смертність від голоду була катастрофічна. Тільки за 1933р. зареєстровано в сільській місцевості 1млн.678тис. смертей, з них 1млн.552 тис. були українцями.

Відомі випадки і непоодинокі людоїдства, що офіційно ніде не озвучувались. Хоча на такі випадки звертали увагу каральні органи, зокрема ДПУ видала таємно директиву від 22 травня 1933р. у якій роз’яснено, що людоїдство не підпадає під статтю Карного кодексу, усі справи з цим треба передавати до місцевих відділів ДПУ. Зокрема у людоїдстві офіційно було звинувачено 325 осіб, з них 75 чоловіки і 250 жінок. Їх покарано довічним ув’язненням в таборах на примусові роботи.

Додаток 3

Спогади очевидців Голодомору 1932-33р.

Не менш жахливим є опис тих страждань від голоду. «Під очима в нього були дві мішкоподібні пухлини, і шкіра на них мала  незвичний блискучий відтінок. Його руки також напухли. На пальцях  пухлини тріснули, і з ран виходила прозора рідина з гидким запахом». Цинга і фурункули також спотворили людські тіла. На ногах виростали величезні пухирі, до  яких  нещасні призвичаїлися і раз по раз їх проколювали. Двом американцям, що були родом з України, вдалось відвідати рідне село у 1934р. Батьків своїх вони вже в живих не застали, а обличчя їхньої сестри було таке спотворене, що її не можна було впізнати. Інший свідок тих подій згадує, про одну українську родину, деякі лежали, ледве дихаючи, а інші зовсім не дихали, «дочка господаря, якого я знаю, лежала на підлозі  у  якомусь приступі божевілля, гризучи ніжку стільця. Коли почула, як ми входимо, вона  не повернулася, а загарчала, як собака, якщо підійти близько, коли він гризе свою кістку». Люди через голод втрачали людську подобу. Були такі, що різали і варили трупи, що вбивали власних дітей та їли їх. Одна жінка мала людське обличчя, але очі були вовчі. «Це – людоїди – казали про таких, - їх треба стріляти». Хоча закону щодо людоїдства не було. Тільки була видана таємна директива до співробітників ДПУ датована 22 травня 1933р. Цією директивою було роз’яснення, що оскільки людоїдство не підпадає під статтю Карного кодексу, усі  справи з цим треба передавати до місцевих відділів ДПУ. Навіть до розстрілів за людоїдство не завжди вдавались. Так з 325 звинувачених у такому злочині ( 75 чоловіків і 250 жінок) були покарані довічним ув’язненням в таборах Біломорсько – Балтійського каналу.

Після таких спогадів, розумієш, що справедливість покарання має бути невідворотною. Колись видатний анго-ірландський політик Едмунд Берк сказав  фразу, що одразу розійшлась як цитата «Єдине, що потрібно для тріумфу зла, щоб хороші люди нічого не робили». Цей вислів часто застосовують щодо Гітлера, тобто мова йде, що його ніхто не зупинив і стались такі катастрофічні події у Європі вже під час Другої світової війни. Як могло так статися, що серед партійного керівництва не знайшлося людини, яка би просто сказала Сталіну про ті безумства, що відбуваються через голод.

Така байдужість пояснюється тим, що існувала тотальна партійна дисципліна і виконання рішення було найважливішим і головне догодити вождеві. Та знову повернемося до роздумів Едмунда Берка, які він залишив про Французьку революцію 1789р. у власні роботі «Роздуми про революцію у Франції», зокрема Е. Берк каже: «Революція знищує тканину доброго суспільства і традиційних інститутів держави і суспільства». Таким чином, більшовики вирвали душу українця, а смерть дітей, означало залишитись без генофонду хлібороба і патріота, які багато років формувались в українському селі.  

Голодомор винищив ціле покоління дітей, як в СРСР, так і Україні зокрема. Фото дітей з кінцівками, що виглядали як палиці, і весло подібними головами доводять до нестями. Як пише очевидець тих подій, що бачив вцілілу дитину: «Бідний хлопчик бачив багато смертей, і багато страждань, що вважав усе це частиною життя». Саме дитячі смерті стали засобом перевірки якостей справжнього комуніста. Для кращої ілюстрації наведемо конкретний факт. У 1929р. газета «Просвіта Сибіру» писала: «Що деякі товариші, які приїжджають для хлібозаготівлі, рекомендують робити все, щоб заохотити випадки переслідування куркульських дітей, які трапляються у школі. І їхні поради, очевидно, втілюються на практиці, адже можна констатувати, посилення класового антагонізму серед школярів – починаючи від цькування молодших і бійками старших». Також партійні секретарі заохочували цькування куркульських дітей під час інструктування: «Ми не можемо думати про куркульських голодних дітей, - у класовій боротьбі філантропія – це зло». «Куркульство як клас», який режим мав ліквідувати складався не тільки з дорослих, а й дітей. Дітей  «куркулів» часто залишали напризволяще, коли обох батьків арештовували. Навіть вдова Леніна Надія Крупська, писала: «Заарештували батьків малої дитини. Вона з плачем іде вулицею. Усім жаль малюка, але ніхто не може відважитись взяти його до себе в дім «Як би там не було, це ж куркульська дитина. Можуть бути неприємні наслідки». Та часто люди брали на себе сміливість. Прикладом є історія одного селянина, що відмовився вступити до колгоспу. За це його заарештували, побили і заслали, а дружина повісилася в коморі. Дитину забрала бездітна родина до себе. Дитина, що усе це бачила, сиділа у покинутому домі, повертаючись лише до них ввечері, і ніколи не розмовляла. Не було часто змоги надати допомогу потерпілим. Так один хлопчик утік з потягу, яким везли його родину на заслання, і через кілька місяців пробув до свого рідного хутора. Малі діти складали значну частину тих 15-20% селян, що вимирали не етапі перевезення до місць заслання, ще більше їх помирало вже на заслані. Були повідомлення відповідних органів, що протягом березня, квітня й травня 1930р. загинуло 25 тис. дітей у церквах Вологди, які використовувались як пересильні пункти. Становище дітей стало просто нестерпним у 1932р. Голод часто діяв згубно на дітей з психологічної точки зору. Зокрема, в одній такій родині чоловік не дозволив своїй жінці годувати дітей, а коли побачив, як сусід дав їм трохи молока, він доніс на нього за приховування продуктів, хоч і безрезультатно. Таке божевілля часто призводило до людоїдства, у тому числі і власних дітей. Навесні 1934р. одна жінка сказала, що милувалася своїми дітьми, і мала їх шестеро, але вирішила врятувати «трьох найздоровіших і найрозумніших» коштом смерті інших, поховавши їх за хатою. Один агроном згадує, що він разом з місцевими чиновниками йшов від одного села до іншого і знайшов мертву молоду жінку, на грудях якої лежало живе немовля. Чоловіки передали немовля до найближчого харчового пункту. Про своє перебування в СРСР згадують європейські політики, що перебували саме тут під час голоду,  і бачили усе на власні очі. До тих, що бачили на власні очі належить політик і письменник, журналіст, родом з Угорщини Артур Кьостлер, який сам був членом компартії Німеччини. Коли він подорожував, то з вікна потягу бачив голодуючих дітей, які «були подібні до заспиртованих ембріонів». А. Кьостлер будучи на станції писав: «Станції були заповнені селянами, що жебрачили, з опухлими руками та ногами, жінками, що підносили до вікна страхітливих дітей з величезними головами, що хиталися, з подібними до палиць кінцівками та набухлими животиками». Та у більшості випадків смерть дітей була вдома разом з усією родиною. Один іноземний журналіст, що бачив усе власними очима так описує хатину села, не далеко від Харкова, в якій вижила лише дівчина чотирнадцяти років та її дворічний братик: «Ця молода дитина повзала на підлозі, як жабеня, і її нещасне маленьке тільце було настільки спотворене, що не виглядало людським. Чорний хліб і картопля, скоріше крихти з них, були єдиним харчуванням цього немовляти, яке багато разів було на грані смерті, минулої зими». Та ще більше вражають розповіді самих дітей, що бачили усе на власні очі. Семирічний хлопчик розповів, що «після того, як його батько помер, а мати спухла так, що не могла  встати, вона звеліла йому піти та шукати собі харчів». Часто матері йшли з дому з останньою вцілілою дитиною. Деякі лишали власних дітей коло чиїхось дверей.

«Жінка – селянка, одягнута у щось подібне до латаних мішків, з’явилася з бічної доріжки», - пише американський журналіст. Вона тягнула за собою дитину 3-4 років за комірець дірявого пальта, як тягнуть важкий мішок. Вона втягнула дитину на головну вулицю. Опустила її в грязюку. Маленьке личко дитини було напухле та синє. Руки та маленьке тільце спухли. То був клунок із частин людського тіла, кожна з яких була смертельно хвора, і все ж їх тримав подих життя. Також у Харкові згадує журналіст: «Я побачив хлопчика, виснаженого, як скелет, що лежав на середині вулиці. Коли голод почав посилюватися, селяни відвозили своїх дітей у міста і залишали там у надії, що хтось їх пожаліє». Зазвичай діти помирали на перший чи другий день. Такого одного згадує американець, він бачив у Харкові, як він помирав у каналі, і його «шкіра була вкрита нездоровим білуватим пушком, як цвіль». Жахливий голод породив проблему безпритульності дітей, батьки яких померли. Крім того, безпритульність наклала іншу проблему, а саме зростання дитячого криміналітету, що зрозуміло, діти ставали злочинцями, аби просто вижити у тих умовах. Радянські каральні органи часто фізично усували проблему з безпритульними.

7 квітня 1935р. видано наказ, який узаконив страту 12-річних і старших дітей, тобто таких дітей просто позбувалися. Як результат голоду і відповідно не народження дітей, поява безпритульних і їх знищення, не могло не відбитися на демографічних показниках.