Практичні вправи з теми "Художня мова". Підготовка до ЗНО

                               Художня мова                    

 

                  Тропи

 

1. Епітет – художнє означення

( прикметник в переносному значенні)

„ трепет щастя”, вечорова синь”.

 

2. Метафора – приховане порівняння :

„ облетіли надії весь світ”.

3. Метонімія – заміна назви одного предмета назвою іншого

на основі тісного зв язку між ними:” радіє Київ мій”

( замість кияни)

4. Алеголрія – зображ. людських характерів в образах

тварин, рослин...( в байках)

5. Символ – заміна абстрактного поняття конкретним образом: голуб – символ миру.

6. Персоніфікація ( уособлення)  - неживі предмети стають живими: „гуляє вітер по полю”.

7. Оксюморон – сполучення суперечливих понять,  внаслідок чого виникає нове смислове значення: „ живий труп”.

8. Порівняння – зіставлення предмета з іншим на основі подібності за допомогою сполічників( як, ніби...) : „ хмари білі, як сніг”.                                                                                                                                                                                    

8. Синекдоха – заміна однини множиною або множини

одниною: „ сто разів вам казав”.

9. Гіпербола – перебільшення „ не ріки -море розлилось”.

10. Літота – надмірне применшення „ курці по коліно”.

 

                 Визначити тропи

1. З їв три тарілки борщу-
2. На нашій – не своїй землі –
3. Читаємо Шевченка –
4. Дівчинонька гарна, як зіронька –
5. Світе вольний, несповитий –
6. Сплять – вкриваються вітрами –
7. Гарячий сніг –
8. Вас я боюся, ви, зрадники – друзі –
9. Це такий чоловік , що в ложці води втопить –
10. Високий рівний степ –
11. Хтось заплутав зажурені віти в павутиння нитки золоті –
12. Вода підскочила вгору білою піною –
13. дзвінка тиша –
14. веселенька, як весіння зіронька –
15. Арфами – золотими, голосними обізвалися гаї –
16. Йде весна запашна, квітами, перлами закосичена –
17. Коли б його пустити з косою, він обкосив би всю земну кулю –
18. Любов моя плаче гірко –
19. Народе мій, замучений, розбитий –
20. Стомився день, облишив косовицю , дмухнув на сонце, заморочив ліс –
21. Десь там, у найвищих глибинах, десь там, у найглибших висотах –
22. Ти пахнеш, як листя весняне, як дитинство моє полотняне –
23. Зажурилась Україна, бо нічим прожити –
24. Я ж не люблю її з надмірної любові –

 

 

 

 

 

  Фігури  поетичного

                      синтаксису

 

   1. Інверсія – незвичайний полрядок слів в реченні:

     „я знавець тонкий”.

   2. Антитеза – протиставлення протилежних понять :

 „Люди мучились , як в пеклі, пан втішався , як у раю”.

  3. Анафора – повторення слів на початку реченя або

рядка:   Може, то тільки легенда,

              Може, то казка знадлива.

    4. Епіфора – повторення в кінці рядка: „брама зачинилась, навік зачинилась”.

    5. Тавтологія – повторення однозвучних слів :

„масло масляне”.  

    6. Паралелізм – паралельне зображення подібних

предметів( у фольклорі частіше) : „весна прийшла – кохання прилетіло”.

     7. Багатосполучниковість – навмисне збільшення

сполучників    у реченні.

     8. Риторичне запитання – запитання, що не вимагає

відповіді ( для підсилення уваги читача) : За що кара? За

що мені муки?

 

                        Поетична фонетика

   1. Алітерація – повторення приголосних звуків : „ плили

хмарини, немов перлини”.

   2. Асонанс – повторення голосчних звуків: „ усе

міняється, оновлюється, рветься.”

 

                  Визначити фігури

1. До тебе, моя річечка, ще вернеться весна, А молодість не вернеться, не вернеться вона.
2. Людей муштрованих чимало –
3. В піснях і труд, і даль походу, і жаль, ісміх, і любов…
4. Прощаннячко, прощай –
5. Болю мій, друже вірний, чом же ти не втихаєш? –
6. Арфами, арфами, золотими, голосними обізвалися гаї –
7. Се розпука моя

Се любов моя   -

8. Чоловік гордий та жорстокий –
9. А в головах ворон кряче,

А в ніженьках коник плаче, -

    10. Засідаєм пари дорозі ждать подорожнього –

     11. Чорна хмара наступає

            Чумак ярма нариває –

     12. Зимував я зиму,

             Зимував я другу –

     13. Чи всі ж тії  та сади цвітуть,

            Що зарані розвиваються

             Чи всі ж тії та вінчаються, 

             Що любляться та кохаються –

        14.