Практикум "Ефективна взаємодія в сім’ї"

Практикум

Ефективна взаємодія в сім’ї

Щербакова Вікторія Вікторівна,

учитель початкових класів Кролевецької спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №3

 

Мета: обґрунтувати важливість створенню сприятливої позитивної атмосфери в сім’ї, відпрацювати уміння конструктивно спілкуватися для створення ефективної взаємодії між членами родини.

 

          Завдання:

- сприяти усвідомленню учасниками важливості відповідального ставлення до батьківства;

- виховувати педагогічну компетентність батьків;

 

 

ХІД ЗАНЯТТЯ

 

1. Знайомство. 3 хв.

Мета: познайомити учасників, визначитись з формою звернення до членів групи, сприяти первинному цілепокладанню.

Хід. Учасникам пропонується малюнок будиночка, потрібно назвати своє ім’я та коротенько розповісти про свою родину, записавши на фундаменті будиночка, хто входить у вашу сімю, та відповісти на питання яка ваша сім’я?

 

 

 

Обговорення.

Висновок.

2. Повідомлення теми і мети тренінгу 2 хв

Притча про сім`ю

У східного правителя запитали про те, як йому вдається зберігати в державі спокій і мир. На що він відповів: «Держава подібно моєї сім`ї. Коли я гніваюся, мої люди спокійні. Коли сердяться вони, спокій зберігаю я. Ми заспокоюємо і підтримуємо один одного в різні періоди життя ».

Висновок: Батьки – головні природні вихователі дитини. Основний чинник у формуванні особистості – це виховний клімат сім'ї. Саме через життя в сім'ї у дитини формується ставлення до людей, речей, самого себе, формуються як позитивні так і негативні риси характеру. Надзвичайно важливо дорослим знати особливості вікових періодів, обговорювати з дітьми їхні інтереси та уподобання, знаходити шляхи реалізації цих інтересів.

Сьогодні ми поговоримо з вами про важливість створення сприятливої позитивної атмосфери в сім’ї, конструктивногоспілкування між членами вашої родини.

Існує китайська приказка: «Розкажи мені – і я забуду.
Покажи мені – і я запам'ятаю.
Залучи мене – і я зрозумію і чогось навчуся»

Сподіваюся, що сьогоднішня зустріч допоможе комусь з вас зрозуміти щось і чогось навчитися.

3. Принципи роботи групи. 10 хв.

Мета. Сприяти розділенню членами групи відповідальності за процес взаємодії та за ефективність роботи на тренінгу.

Хід. Учасники  у режимі мозкового штурму з обговоренням називають необхідні правила або принципи роботи в групі. Тренер записує їх на плакаті.

1. Принцип активності.
2. Принцип творчої позиції.
3. Принцип щирості.
4. Принцип волі.
5. Принцип конфіденційності.
6. Принцип рівноправності.

4. Очікування.  20 хв.

Мета. Усвідомлення учасниками власних очікувань;

    Хід. Тренер роздає кожному учаснику зображення дівчинки або хлопчика, батьки повинні продовжити речення:

а) від тренінгу я очікую...;

б) від інших учасників я очікую...;

в) від себе я очікую...;

г) мета, яку я маю намір досягнути –… .

 

 

 

 

 

 

 

 

Пропонується стікери помістити на галявину біля будинку.

Вправа «Асоціації». 3 хв.

Мета. Актуалізувати проблему розуміння поняття сім’я.

Хід. Учасники об’єднуються у 4 підгрупи, кожна група повинна напрацювати асоціативний ряд, продовживши фрази, які записані на плакаті. Протягом 3-х хвилин кожна група напрацьовує асоціації, пов’язані з поняттям «сім’я».

 

 

 

 

 

 

Презентація.

Висновок. У кожного своє уявлення про сім’ю.

Тренер дає визначення поняття  сім’я.

Сім'я - одна з найбільших цінностей, створених людством за період існування. Сім'я, родичі - своєрідний центр формування особистості дитини, виховання його характеру, волі, суспільної свідомості. Любов і дружба, взаємна підтримка батька й матері для дитини - приклад для наслідування.

Вправа «Аналіз ситуації» (20 хв)

Мета: проаналізувати проблеми сучасної сім’ї, окреслити шляхи вирішення проблем.                Тренер об’єднує учасників у дві групи за принципом: сучасна сім’я.

На шаблонах «метаплану» потрібно проаналізувати проблеми взаємодії членів родини, окреслити шляхи вирішення проблем.

ХІД ВПРАВИ

Учасникам пропонується заповнити метаплан,  відповівши на такі запитання:

1. Якою ситуація є в дійсності? Назвати позитивні і негативні
моменти)

 

 

 

 

 

 

Якою повинна бути ідеальна ситуація? 

 

 

 

 

 

 

3. Чому в дійсності ситуація не є такою, якою повинна бути (причини) 

 

 

 

 

 

 

4. Що необхідно зробити, щоб подолати причини?

 

 

 

 

 

 5. Які ресурси в нас є, щоб реалізувати ці пропозиції

 

 

 

 

 

 

 

 Презентація метапланів.

Отже, спробуємо узагальнити ваші напрацювання.

 

 

 

 

 

 1. Якою ситуація є в дійсності?

 

 

 

 

 

 

2. Якою повинна бути                                                     3. Чому в дійсності ситуація не є такою,

 ідеальна ситуація?     якою повинна бути? (Причини)

 

 

 

 

 

 

 

  4. Що необхідно зробити, 5. Які ресурси в нас є, щоб реалізувати

             щоб подолати причини? ці пропозиції

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рефлексія

 

- Що дала нам робота над цією вправою?

Висновок. Отже ми змогли з вами проаналізували  ситуацію взаємодії членів родини в сучасних сім’ях, окреслили шляхи вирішення проблем.

Лев Толстой сказав: «Всі щасливі сім'ї щасливі однаково, кожна нещаслива нещаслива по-своєму». Найчастіше чомусь частіше намагаються докопатися до причин, що призводять до краху відносин. А мені хотілося б зараз зробити акцент на тому, що ж саме є основою міцної здорової сім'ї, які основоположні сімейні цінності є те сполучна ланка, що подібно розчину не дозволяє розпастися ні в мороз, ні в спеку цеглинці, її складовим. Повага дорослими один одного, допомога в реалізації творчого начала, визнання не на словах, а на ділі, цінності кожного, усмоктується з малих років і дітьми. У родині, де до думки кожного, незалежно від віку, ставляться з повагою, панує та сама атмосфера легкості і доброти, так притягає щастя.                                                                                                                                            Добра родина дарує людині «два священних прототипи, в живому відношенні до яких зростає його душа і міцніє його дух: прототип чистої матері, що несе любов, милість, захист; і прототип благого батька, що дає харчування, справедливість і розуміння»

Вправа «Долоньки» (звучить гарна, спокійна музика) 3 хв

Закрийте очі, покладіть руки перед собою долонями вгору. Згадайте найніжніші, найласкавіші і добрі слова. Подумки пошліть їх найріднішим на світі людям - своїм дітям. Посміхніться і надішліть цю посмішку своїй дитині.

Тренер підходить до будь-якого з батьків, кладе свої долоні на його долоні.

- А зараз поділіться своїми відчуттями ті, до кого я підходила. Як змінився ваш стан?

Висновок: Для дітей дуже важливо відчути дотики близьких людей, відчути увагу до себе з боку дорослих. Коли долоні однієї людини торкаються до долоньках іншого, відбувається контакт 2 людей, і третього немає. Ніхто не може втрутитися в контакт батьків з дитиною: ні другий батько, ні бабуся, ні інші діти.                                                                                                                                                                                                    Ми з вами повинні зрозуміти, що батьківська любов принесе
дитині набагато більше щастя, якщо він буде постійно бачити і відчувати її. Наше завдання — навчитися проявляти любов до дитини, зігрівати його своєю душевною добротою. Бути батьками ніхто не вчить. А виховувати дитину потрібно і кажуть, що з перших днів від її народження. Виховання – це робота , яку ми повинні виконувати кожен день І ми вважаємо цю роботу діючою , коли відчуваємо впевненість , що наші методи виховання є позитивними для наших дітей.

Як нам приємно, коли наша дитина нас слухає, чує і розуміє. Як ми нервуємо, коли повторюємо по декілька раз наші прохання. Дехто каже, що дитина ігнорує вказівки, дехто – що дитина не звертає уваги, а ще інші – що приходиться підвищувати голос для того, щоб сприймали їх слова.

Чому діти ігнорують наші вказівки?

Ми, батьки хочемо, щоб діти з першого разу нас чули. Ми хочемо співпраці.

Досвід показує, що якщо діти співпрацюють з батьками, то вони відносяться до себе з повагою, в них підвищується самооцінка.

   Щоб дитина відчула вашу любов, ви повинні знайти особливий шлях до її серця i навчитися проявляти свою любов, виходячи з цього. Діти по-різному відчувають любов, але кожна дитина потребує її.

Вправа « Ситуативні завдання» 5 хв

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мета: сприяти розумінню батьками поведінки дитини, в якій виражається емоційне неблагополуччя.

Стимульний матеріал: набір карток з ситуаціями та питаннями до них, малюнок хмарини, крапель, сонця.

Процедура проведення: батькам пропонується об’єднатися в групи по 2-4 особи. Кожній групі пропонується картка у вигляді краплі дощу з ситуацією, яку потрібно проаналізувати та відповісти на поставлені питання. Далі відбувається обговорення ситуацій. Ситуації взяті зі шкільної практики.

Ситуація 1. Мати одиначка, розлучилася, коли була вагітною. Хлопчик Павло навчається у 2 класі, на уроці порушує дисципліну, не сприймає учбовий матеріал, на перерві агресивно взаємодіє з дітьми. Мати займається своїм особистим життям, з Павлом залишаються старенькі бабуся та дідусь. На що вказує поведінка дитини? Як можна покращити емоційний стан дитини?

Обговорення: поведінка Павла вказує на те, що «емоційна чаша Любові» є порожньою, дитина відчуває себе самотньою, непотрібною, нелюбимою, наявне почуття образи на маму. Своєю поведінкою хлопчик намагається привернути до себе мамину увагу. Поведінка хлопчика змінилася, коли мама усвідомила причину негативних вчинків дитини, відчула і зрозуміла важливість прояву своєї любові до дитини. Психолог з мамою прописали способи щирого прояву любові до сина: кожного дня говорити «Я тебе люблю», цілувати, обнімати, на ніч читати книжечку, на вихідних разом поїхати до парку, піти на річку тощо. Через два тижні поведінка хлопчика змінилася, мама прийшла та дякувала, що психолог допоміг з іншого боку поглянути на поведінку дитини, бо мамі самій було важко вдома з Павлом. Таким чином, ми бачимо, що мама відчужувала дитину, а потрібно було, навпаки, наповнити синочка своєю материнською любов’ю.

Ситуація 2. Мати шестирічної дівчинки, виявивши у доньки симптоми неврозу, звернулася до психолога. У розмові з’ясувалося, що одного разу донька запитала: «Мамо, а яка найбільша неприємність була у вас з татом до мого народження?». «Чому ти так питаєш?», – здивувалася мати. «Тому, що потім найбільшою неприємністю у вас стала я», – відповіла дівчинка. Чому дівчинка зробила такий висновок щодо себе? Які почуття переживає дитина? Чи наповнена любов’ю її «емоційна чаша»?

Обговорення: дитина зробила подібний висновок щодо себе, оскільки постійно чула від батьків, що вона «не така», «погана», «всім набридає», «суцільне покарання», «подивись на сусідку, а ти…», «через тебе в мене немає кар’єри (особистого життя)» тощо. Дівчинка відчуває себе нелюбимою, непотрібною, поганою, наявне почуття провини. «Емоційна чаша Любові» у дівчинки порожня (з інформацією щодо розвитку неврозу у дитини можна ознайомитися у батьківській скриньці).

Важливо розуміти наслідки фраз, які ми говоримо дитині: які слова розвивають впевненість, що її люблять, а які – занижують самооцінку, викликають відчуття одинокості та непотрібності батькам, є причиною неврозів. Ознайомимося з висловлюваннями.

Висловлювання батьків до дітей

Добрі фрази	Психотравматичні фрази
Мені добре, коли ми разом	Відчепись! Ти бачиш, що я зайнята
Я тебе люблю	Подивись на сусіда, а ти…
Як ти добре це зробив – навчи мене	Ти – каліка! Звідки в тебе руки виросли?
Як добре, що ти в нас народився	Краще б ти не народився. Ти – суцільна Божа кара, одні проблеми з тобою
Я люблю, коли ти вдома	Через тебе ми з татом сваримося
Я радію, коли бачу тебе	Щоб очі мої тебе не бачили, йди від мене

Компліменти, слова підбадьорення («Молодець», «В тебе все вийде», «Я вірю в тебе», «Я вірю в твої можливості», «Я з тобою» тощо) підсилюють у дитини впевненість у собі, надихають на розвиток інтересів, допомагають розкрити внутрішній потенціал в певних сферах життя (навчанні, творчій діяльності, спорті тощо). Приниження («Ти – дурень», «Ти – каліка! Звідки в тебе руки виросли?» «Ти – суцільна Божа кара, одні проблеми з тобою» тощо) розвивають у дитини неприйняття себе, комплекс неповноцінності, невпевненість у собі, викликають невротичний стан. Будучи дорослою, людина продовжує жити з батьківськими фразами, які були сказані двадцять років тому: «Ти занадто товста, ніхто і ніколи не запросить тебе на побачення», «Повірити не можу, що ти така тупиця»,  «Ти – безвідповідальний і ніколи ні на що не згодишся». Наслідком є те, що доросла людина живе з власною низькою самооцінкою, неприйняттям, нелюбов’ю до себе і, відповідно, відчуває себе нелюбимою та одинокою все життя.

Психотравмує порівняння дитини з кимось іншим («Подивись на сусідку, а ти…»), ефективним є порівняння результатів дитини з її власними успіхами тиждень тому і зараз. Тому що всі діти різні, вони унікальні та неповторні і зростають вони в різних сімейних умовах, мають різні гени, тому порівнювати їх між собою є некоректно.

Почуття провини розвивається у дитини через фрази «Якби не ти…», «Через тебе…») або коли дитина чує сварки батьків, причиною яких є вона. Почуття провини є психотравматичним і можуть призвести до відкритої агресії або замкненості дитини, до психосоматичних захворювань або навіть до суїцидальних думок.

Приклад, в одній сім’ї батьки завжди сварилися через сина (4 клас), через його матеріальне забезпечення, навчання, виховання. Хлопчик, слухаючи сварки, дійшов до висновку: «Я – причина сварок батьків. Якби не я, то мама була щасливою, тато не сварився». В результаті дитина вчинила самогубство, в основі якого було почуття провини. Важливо спілкуватися з дитиною, звертати увагу на її  емоційний стан, думки, пояснювати життєві ситуації.

Важливо вміти просити вибачення перед дитиною за грубе слово, за імпульсивну поведінку. По-перше, вибачення дає можливість дитині зрозуміти, що ви поважаєте її як особистість, її почуття, а відтак вона буде поважати Ваші. По-друге, Ви показуєте приклад, що вибачення – це нормальне явище, відтак дитина буде просити вибачення у Вас. Пробачайте дитині її поведінку, яка могла Вас образити. Прощення – це прояв любові, рішення проявити милосердя, пробачити всі образи. Не дозволяйте минулому досвіду стати між вами та дитиною, між вами та коханою людиною.

Любов просить, а не вимагає. Використовуйте частіше слова прохання, а не висувайте вимоги. Коли ви висловлюєте своїй дитині прохання, ви підтверджуєте її цінність як особистості і її можливості. Прохання несе в собі елемент вибору. Ваша дитина може або прийняти прохання, або відмовити в його виконанні, так як любов – це завжди вибір. Ми не можемо отримати емоційну любов через вимоги. Вимоги викликають у дитини почуття страху, почуття провини, ніяк не любов.

Ситуація 3. Валентина навчається у 4 класі, у щоденнику постійні зауваження та двійки. Зростає у сім’ї разом з братиком 4 років. Мама більше часу проводить з братиком, дівчинку не цілує, не обнімає, не хвалить лише критикує та сварить за оцінки, говорячи: «Ти – тупиця», «Ти – безмозгла» тощо. На які почуття вказує поведінка дитини? Як мамі спілкуватися з дівчинкою для відновлення її емоційного благополуччя?

Обговорення: поведінка Валентини вказує на наявність у неї почуття ревнощів до меншого братика, дівчинка відчуває себе нелюбимою, непотрібною, поганою, внаслідок відсутності з боку матері проявів любові до неї, наявне почуття образи на маму. Своєю поведінкою прагне привернути мамину увагу. Також дитина, яка постійно чує від батьків, що вона «баран», «тупиця», починає себе так відчувати і тому перестає намагатися вчитися краще, зневіряється у своїх силах. Мамі бажано відчути важливість прояву любові до доньки та розвивати вміння одномоментного прояву любові до дітей щодо зниження почуття ревнощів між ними (з інформацією щодо створення товариських, добрих стосунків між дітьми у сім’ї та зменшення почуття ревнощів можна ознайомитися у батьківській скриньці). Також мамі бажано припинити принижувати дитину, а висловлювати фрази підтримки, віри у дитину, хвалити за старання та результат у учбовій діяльності, порівнюючи власні успіхи дитини тиждень тому і зараз.

Ситуація 4. Наташа, якій 13 років, лікується від венеричної хвороби. Її батьки були у відчаї. Вони злилися на Наташу, на школу. Під час бесіди у психолога Наташа розповіла, що батьки її розлучилися, коли їй було 6 років: «Я думала, що тато пішов від нас тому, що не любив мене. Коли мені було 9 років мама знову одружилася. Я відчула, що у неї є той, хто її любить, а в мене нікого не було, хто б мене любив. Я дуже хотіла, щоб мене любили. Цього хлопця я зустріла у школі. Він був старше мене, але я йому подобалася. Я не могла в це повірити. Він до мене дуже добре ставився, обіймав, говорив що гарна, розумна, разом ми багато гуляли і я відчула, що він мене любить. Я не хотіла сексу, я хотіла, щоб мене любили». Як Ви вважаєте, чому дитина відчувала себе нелюбимою у сім’ї та за рахунок чого вона відчула себе любимою у стосунках з хлопцем?

Обговорення: мати та вітчим забезпечували фізичні потреби Наташі і не підозрювали про емоційну пустоту всередині дитини, про її переживання після розлучення батьків внаслідок дефіциту спілкування з нею. У сім’ї не було довірливого спілкування, мама не знала, що Наташа звинувачувала себе у тому, що тато пішов. Після розлучення батькам важливо поговорити з дитиною про її переживання та повідомити: «Ми з татом (мамою) розлучилися, тому що ми різні. Є квіти, які не можуть рости на одній клумбі і їх розсаджують, так і ми з татом. Твоєї провини немає в нашому розлученні» (з інформацією щодо гармонійного спілкування батьків один з одним після розлучення можна ознайомитися у батьківській скриньці).

Звичайно мати та вітчим любили Наташу, але не зуміли донести свою любов дитині, тому вона відчувала себе нелюбимою, а увагу хлопця, його добрі  слова, розмови, обійми сприйняла як любов до себе. 

Обійми, поцілунки, тримання за руку – все це передає дитині почуття любові. Відомий сімейний психотерапевт Вірджинія Сатир рекомендувала обіймати дитину кілька разів на день, кажучи, що чотири обійми – необхідні хорошого самопочуття, вісім – для задоволення потреби в любові, дванадцять – для підсилення імунітету. Крім того, обійми потрібні не тільки дитині, але і дорослому. Якщо дитина часто підходить до Вас, бере за руку, обіймає, хоче поборотися з вами – все це вказує на те, що «фізичний дотик» для неї має дуже велике значення.

Якісний час – це той час, коли ви приділяєте дитині свою увагу повністю. Це не той час, коли ви сидите разом на дивані і дивитеся телевізор, оскільки вашу увагу віддано серіалам або новинам, але ніяк не дитині. Якісний час – це сидіти разом на дивані при вимкненому телевізорі або робити щось разом, і розмовляти, віддаючи один одному свою увагу повністю. Також це означає – піти на прогулянку, в зоопарк, цирк, разом ліпити вареники, чистити зуби, разом з дитиною робити те, що їй подобатися. Емоційна важливість цього полягає в тому, що в цей час ми повністю фокусуємося один на одному, ми стаємо емоційно ближчими один одному, ми поповнюємо банк пам’яті спогадами любові. Коли батько сидить на підлозі з дворічною донечкою і катає їй м’ячик, то його увагу сконцентровано на дитині. У цей момент – вони разом. Якщо ж у той момент, коли батько котить м’ячик до доньки, він розмовляє по телефону, то його увага розсіяна. Важливість полягає не в самій діяльності – гратися  м’ячиком, а в емоціях, які виникають у батька і у доньки.

Деякі батьки думають, що проводять час разом з дитиною, однак в дійсності вони просто живуть по сусідству один з одним. Вони в одному і тому ж будинку, в один і той же час, але вони не разом. Коли ви сидите поруч зі своєю дитиною і приділяєте їй двадцять хвилин безроздільної уваги, то ви даруєте один одному двадцять хвилин життя. Ці двадцять хвилин не повторяться ніколи; ми даруємо один одному наші життя. Це могутній емоційний засіб передачі любові.

Довірлива бесіда – це бесіда, під час якої співрозмовники діляться своїм досвідом, думками, почуттями, бажаннями – діляться по-дружньому, не перебиваючи один одного. Довірлива  бесіда в себе включає: 1) слухати з метою розуміння думок, почуттів і бажань іншого; 2) щиро говорити про свої думки та почуття. Мало кого з нас вчили вислуховувати іншого, ми більше схильні до говоріння. Навчитися слухати – це складно, однак важливо так само, як вміння читати або писати.

 Вправа «Ми--батьки» 5 хв

      Мета: з’ясувати уявлення про учасників про себе у ролі батьків та визначити їхні очікування стосовно особистості своїх дітей.

      Ресурси: стікери зеленого, синього та червоного кольорів (по одному для кожного учасника); три аркуші паперу формату А-1, на яких написані початки речень «Як мати я хочу бачити свою дитину…», «Як мати для цього я…», «Як мати я ніколи…», три аркуші фліпчарту.

                                    Хід    проведення. 

      Учасники отримують по одному стікеру зеленого, синього та червоного кольорів. Психолог пропонує на кожному з них продовжити речення (стосовно своєї реальної дитини):

•        на зеленому стікері—«Як мати я хочу бачити свою дитину…»;

•        на синьому стікері—«Як мати для цього я роблю…»;

•        на червоному стікері—«Як мати я ніколи…».

      По закінченню учасники прикріплюють стікери на три аркуші формату А-1 з написами «Я хочу…», «Я роблю…», «Я ніколи …»

      Учасники об’єднуються  у три групи. Кожна з них отримує чистий аркуш паперу формату А-1, а також один аркуш з реченнями, зафіксованими на стікерах певного кольору. Учасникам кожної групи потрібно узагальнити речення «свого кольору» й підготувати коротку презентацію результатів.

       Після презентації проходить обговорення вправи.

       Запитання для обговорення.

1.      Які думки виникли у Вас під час виконання цієї вправи?

2.      Чи замислювалися Ви над шляхами досягання того, що Ви хочете?

3.      Чи легко було продовжити речення «Як мати для цього я роблю…» та сформулювати конкретні дії? Чому?

4.      Чи завжди вдається Вам у реальному житті виконувати те, що Ви задекларували у варіанті закінчення речення «Як мати я ніколи…»? Поясніть свою відповідь.

Вправа «Мозаїка стилів батьківського виховання» 5 хв

      Мета:  ознайомити учасників зі стилями батьківської поведінки.

      Ресурси: підготовлена інформація при стилі батьківського виховання для кожного учасника (Додаток 1 ), картки з намальованими іграшками.

                                   Хід  проведення.

      Учасники об’єднуються у групи за принципом Стилі батьківського виховання.

      Кожній групі пропонується інформація про стиль батьківської поведінки. Учасники знайомляться із запропонованим матеріалом й аналізують стиль батьківської поведінки з точки зору позитивних та негативних особливостей його впливу на процес виховання і розвитку дитини. На завершення групи характеризують певний стиль батьківської поведінки, визначаючи позитивні та негативні сторони.

                Запитання  для  обговорення.

1.      Чи є чітка межа між різними стилями батьківської поведінки? Обґрунтуйте свою точку зору.

2.      Чи є випадки, коли доцільне використання авторитарного стилю батьківської поведінки? Якщо «так», то в яких саме випадках?

                                                                                                                      Додаток 1

                    «Батьки—друзі, партнери, помічники»

      Батьки позитивно сприймають власну дитину, незважаючи на її сьогоднішні успіхи. Вони спокійно ставляться до її невдач, підтримують і радіють в моменти успіху. Добре знають своїх малюків, їх вади та чесноти, слабкі і сильні сторони. Ніколи не вдаються до тотальної критики дитини. Розмова про певні недоліки у поведінці будується з позицій оптимістичного оцінювання особистості дитини в цілому, заохочення її до самостійного аналізу і вироблення позиції. Демонструють повагу та довіру до дітей, вбачаючи у них рівноправних партнерів, які можуть мати свою думку на те чи інше явище.

      Постійно дбають про підтримання шанобливого ставлення дитини до себе завдяки сприянню в досягненні нею позитивних результатів у діяльності та спілкуванні, схвалюють будь-які намагання проявити самостійність, старанність, вимогливе ставлення до себе. У вихованні своїх дітей зорієнтовані на цінності, що є значущими не лише на короткий проміжок, а на все життя: самостійність, старанність, високі моральні якості.

      Батьки підтримують дітей, висловлюють оптимістичні судження. Наприклад: «Не страшно, наступного разу вийде!», «Я вірю в тебе!», «Ти—молодець, добре постарався!» Заохочують дітей до само оцінювання: «А тобі самому подобається?».   

                          «Дорослі--опікуни »

      Батьки із зазначеним типом ціннісного ставлення до своїх дітей ігнорують можливості віку щодо здатності до самовираження через самостійність, власноруч виготовлений продукт; прагнення до визнання пов’язують лише з потребою постійно схвалювати вчинки дитини. Сприймають дитину як маленьку, невмілу, що не здатна до продуктивної діяльності, вчинків, не вбачають можливості співробітництва з нею у різних спільних справах. Від дитини не очікують серйозних, осмислених рішень, відповідальних ( на рівні віку) вчинків. Тому частіше підмінюють активність дитини власною активністю: її одягають і роздягають, не вважають зайвим погодувати із ложки, виконують замість неї завдання та доручення вчителя.

      Оцінюючи зроблене дитиною, вдаються до перебільшень з префіксом «най»: «Ти у нас найрозумніша», «У тебе найкращий малюнок», «Ти була просто довершеною», чи взагалі ігнорують дитячі досягнення або задовольняються формальними оцінними судженнями. Поведінка таких дорослих непослідовна: то заціловують дитину, то швидко готові застосувати ремінь. Такі підходи дезорієнтують дитину, позбавляють її можливості скласти реалістичне уявлення про свої переваги та вади.

                «Батьки—керівники та контролери»

      Для батьків із таким типом ціннісного ставлення характерним є емоційне неприйняття дитини. Це буває з різних причин і часто існує на підсвідомому рівні. Можливо, діти не виправдали більшою чи меншою мірою їхніх очікувань стосовно характеру, розумового та фізичного розвитку, можливо народилися невчасно, можливо, очікувалася інша стать дитини. Є й інша категорія батьків, які цей стиль поведінки є єдино прийнятим у взаєминах з оточенням.

      За такого типу ставлення емоційні контакти з дітьми обмежені і частіше зводяться до проповідей, нотацій, моралізування. Широко використовуються накази, розпорядження, команди («Не роби…», «Швидко прибери…», «Я кому сказав!»). Поведінка дітей перебуває під постійним контролем, при цьому все, що виходить за межі розуміння дорослого, засуджується і н приймається. Думкам, ідеям, підходам дитини не надається належної уваги, тому спільна діяльність з дорослим можлива лише за умови домінування останніх. Дитина розцінюється як об’єкт, стосовно якого вибір способів виховання цілком залежить від дорослого.

      Використовують  такі покарання: фізичні покарання, обмеження рухливої активності, емоційна агресія, позбавлення перспективи радості. Батьки хваляться дітьми у присутності сторонніх, змушують їх хвалитися своїми успіхами.   

 

Вправа на завершення. Притча «Про щасливу сім'ю» 5 хв

Мета: усвідомлення значущості сім’ї, формування сімейних цінностей як моральної основи життєдіяльності кожної людини, розвиток почуття відповідальності перед рідними людьми та поваги один до одного

Прийшов чоловік до мудреця питати пораду.

-  Скажи, яка таємниця твоїх знань? Ти щасливий. До тебе ідуть люди, щоб дізнатися як поліпшити своє життя. Я багато вчуся, але незгоди сипляться на мене. Мудрець лише усміхнувся і покликав свою дружину, і через кілька хвилин увійшла вродлива жінка, її очі сяяли і тоді мудрець попросив:

-   Кохана, сьогодні ми маємо гостя, іди заміси тісто на пиріг.

Жінка пішла на кухню, незабаром вона повернулася до кімнати і сказала чоловікові:

-  Тісто готове, мій любий.

На що мудрець відповів:

-  А тепер додай у тісто горіхи, сушені фрукти і мед.

Жінка запитала:

-  Ті,  що я залишала для пирога на річницю нашого весілля?

-  Саме ті, – відповів мудрець. І жінка згодилася не промовивши ні слова.

Невдовзі вона принесла тацю з духмяним пирогом. Але мудрець не спішив пригощати гостя. Він сказав:

-   Люба, ти дуже старалася, але віднеси цей пиріг жебракам.

Жінка усміхнулася і вийшла з кімнати. Вражений гість вигукнув:

-  Шкода пирога.

На що мудрець відповів:

- Ти питав як стати мудрим. Попроси свою жінку спекти пиріг.

Додому летів чоловік як на крилах. Але там його спіткало розчарування. Молода жінка балакала з приятельками. Та чоловік вирішив виконати пораду мудреця.

-   Люба, – почав ласкаво він, – я хочу, щоб ти замісила тісто.

Жінка невдоволено гаркнула:

-  Не маю я часу в домі є що їсти.

Та чоловік не вгавав. Буркочучи, жінка провела подруг і пішла готувати. Невдовзі вона повернулася і сказала:

-  Тісто готове, але я вирішила приготувати печиво а не пиріг.

За годину, жінка принесла тацю з печивом. І тоді. набравши в груди якомога більше повітря чоловік випалив:

-  Люба, я ціную твою працю, та чи не могла б ти віддати це печиво жебракам.

- Отакої, – вигукнула жінка, – бач який співчутливий, тільки би харча переводити.

Щодня вона гризла його, згадуючи той випадок. Тоді він побіг у дім мудреця.

-  Ти обдурив мене. Я виконав твою пораду, але тепер стало тільки гірше.

Мудрець посадив гостя і сказав:

-  Ти питав мене як я досяг такої мудрості та успіху. Тепер ти бачиш, що моя улюблена жінка джерело радості. Ти більше часу марнуєш на сварки з любою дружиною, ніж на навчання.

-  То мені кинути жінку і знайти іншу?

Мудрець насупився:

-  Це легкий спосіб і хибний. Тобі і жінці треба навчитися любити і поважати одне одного. Іди і зроби свою жінку щасливою. а доти про книги і не думай.

-  Я і так все роблю для неї, – не вгавав чоловік.

-  А чи вона щаслива? – спитав мудрець. – Ви обрали одне одного, щоб навчитися любити. А ти замість того читаєш книги і зовсім занедбав свою дружину.

Засмучений і розчарований пішов чоловік до дому. По дорозі трапився йому продавець винограду. Чоловікові сяйнула думка, такий виноград він носив своїй жінці коли вони тільки - но познайомилися, а він вже і не пам’ятав коли востаннє пригощав її. Однак, втішити жінку він не зміг, вона спала, на її обличчі блищали сліди від сліз, він вирішив не будити її, а тільки поставив на столик чашу з виноградом.

Прокинувся він від ніжних поцілунків, жінка обіймала його. Тепер вони навчилися піклуватися одне про одного. Чоловік не брав у руки книг. він пам’ятав, що треба відновити мир в оселі. Жінка також змінилася, стала доглядати себе, була ласкава і ніжна. і не висиджувалася у приятельок. І от, одного разу, хтось постукав у двері, коли господар відчинив, перед ним стояв молодик: очі тужливі, плечі згорблені, під пахвою він тримав книги.

-  Допоможи мені, мудрий чоловіче, – попросив він, – приятель порадив мені піти до тебе, він сказав, що ти знаєш таємницю щастя. Я вивчаю праці великих мудреців, життя моє не міняється і жінка все сердитіша та сердитіша.

Вислухавши молодика, господар усміхнувся:

-  Заходь, бажаний гостю, жінка моя саме готуватиме вечерю…

Питання:

    -    Який секрет закладено в притчі?

• Хто створює комфорт у сімейних відношеннях?
• Від кого залежать стосунки в сім’ї?
• Яку роль відіграє мікроклімат в сім’ї?

    Не можна винайти велосипед, бо його винайшли давно. А вдосконалювати можна! Взаємовідносини сім’ї і школи, вчителів і батьків мають довготривалу історію. Будь - яка дорога починається з перших кроків, а будь - яка будівля –  з фундаменту. Так і становлення людської особистості починається з сім’ї. Згадаємо слова В.Сухомлинського: „У сім’ї шліфуються найтонші грані людини – громадянина, людини – трудівника, людини – культурної особистості. Із сім’ї починається суспільне виховання. У сім’ї закладається коріння, з якого потім виростають і гілки, і квіти, і плоди. Сім’я – це джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави. На моральному здоров’ї сім’ї будується педагогічна мудрість школи”. Із сім’ї протоптується стежка до школи. А вже тоді на життєву дорогу ведуть дітей два розуми, два досвіди, здобуті у сім’ї та школі. Адже це дає користь всім!    У народі кажуть, що гарна та сім′я, де виростають гарні діти. І це справедливо, бо врешті – решт долю дітей визначають не слова та мрії, а загальний мікроклімат у родині. Сім′я, де батьки живуть не заради дітей, або заради себе, а живуть усі разом цілеспрямованим, радісним життям маленького колективу, де всі люблять один одного, де панує атмосфера взаємодопомоги, тепла, турботи, там ростуть щасливі діти.

 

1. Рефлексія.

Мета. Усвідомлення отриманої інформації учасниками тренінгу.

Що залишилось не зрозумілим?

Яка інформація була корисною?                                                                                                 

      Чи справдились ваші очікування від тренінгу.