Практикум "Ресурси та психологічна підтримка дітей у період військових дій"

За останній час освіта в Україні переживає складні випробування. Спочатку карантинні обмеження зупинили звичний навчальний процес більш ніж на два роки. Тоді освітяни почали обговорювати нову парадигму освіти, розуміючи, що світ вийде з пандемії з новим розумінням про організацію освітнього процесу. Вони детально досліджували потреби освітян України щодо організації дистанційної взаємодії з учнями і пропонували конкретні рішення для розв’язання низки проблем (від технічних і організаційних до психологічних) через інструменти дистанційного навчання. Проте життя висунуло нові проблеми і сьогодні ми змушені звернутися до теми дистанційного навчання в умовах військового стану і визначити ряд особливостей, які кардинально відрізняються від освітньої  взаємодії у мирний час, або під час пандемії.

Найголовніше, до чого слід привернути увагу, це психологічна підтримка дітей у період військових дій. Під час війни головною метою стає не набуття компетентностей, а утримання, на скільки це можливо, врівноваженого стану психіки як учня, так і вчителя. Передусім ідеться про екстрену психологічну допомогу вчителям, дітям, їхнім батькам та психологам системи освіти, що має на меті збереження здоров’я через опанування простих і конкретних правил взаємодії в надзвичайній ситуації, прийомів регулювання стресу, зняття тривоги і напруження, емоційної стабілізації.

Перемикання уваги хоча б на деякий час щоб осмислити те, що розумом мирної людини осягнути неможливо, дає можливість психіці перепочити і поступово виходити із шокового стану, наближаючись до стадії прийняття обставин дійсності. У таких умовах значення кожного слова і кожної дії важко назвати націленим на навчання чи викладання. Це в першу чергу психологічна підтримка, а ще точніше — терапія для кожного з учасників цієї взаємодії.

Досвід переживання травмуючих подій під час воєнних дій впливає на кожну людину, проте спектр можливих реакцій і емоцій вельми широкий. Через війну люди можуть переживати трансформацію або руйнацію особистих цінностей, втрачають бачення майбутнього, життєві цілі. Переживання включають, але не обмежуються страхом та тривогою, дехто – впадає в заціпеніння або апатію, втрачає здатність піклуватися про себе та рідних. Через війну люди переживають втрату рідних, зазнають знущань та насильства щодо себе та рідних і це несе невідворотні зміни у їх психоемоційному стані. Діти також зазнають емоційних стресових реакцій, відчувають фрустрацію, перебувають у стані травматичної кризи, гостро переживають втрату близьких, можуть відчувати дезорієнтацію та панічні атаки, що призводить до зростання ймовірності появи посттравматичного стресового розладу.

 

ВСТАВКА:Дитяча психіка під час війни: перша допомога, усунення небажаних наслідків

Презентація

Наперекір жорстокій війні в Україні, освітяни, науковці та здобувачі освіти активно захищають свій фронт. Спільно із психологами педагоги з перших днів вторгнення росії на територію України роблять усе можливе для психічного здоров’я українців. Ми зіштовхнулися з новими страхами, емоціями, тривогами, втратами, розчаруваннями. У березні 2022 року Міністерством освіти і науки опубліковано лист «Про забезпечення психологічного супроводу учасників освітнього процесу в умовах воєнного стану в Україні», яким регламентується План заходів щодо створення умов для медичної, психологічної, педагогічної реабілітації та соціальної реінтеграції дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів [2]. Одним з таких заходів є розроблення Міністерством освіти і науки України спільно з ДНУ «Інститутом модернізації змісту освіти» та Асоціацією інноваційної та цифрової освіти курсу підвищення кваліфікації освітян «Перша психологічна допомога учасникам освітнього процесу під час та після завершення воєнних дій». Цей курсбуло розроблено, щоб освітяни могли допомогти своїм учням подолати наслідки пережитих травматичних подій. Його основним завданням є надання практичних навичок якісної першої психологічної допомоги, ознайомлення з дієвими техніками для ефективної емоційної підтримки, а також, за потреби, діагностика психологічного стану вихованців, здобувачів та колег.

Цей курс розроблено за моделлю змішаного навчання, який включає: 

• 10 мультимедійних уроків у міжнародному форматі SCORM

• додаткові матеріали, 

• практичний тренінг, під час якого українські  освітяни дізнаються про психологічні стани, навчаться надавати першу психологічну допомогу за методичними посібниками Save the Children,а також ознайомляться з рекомендаціями щодо перенаправлення Міжвідомчого постійного комітету.

Спецкурс передбачає розв’язання таких завдань:

-Визначення особливостей навчального процесу під час воєнних дій;

-Встановлення особливостей нормативно-правового забезпечення навчального процесу в умовах воєнного стану;

-Розуміння етіології стресу та його впливу на навчальний процес;

-Вміти визначати прояви стресу у дитини;

-Опанувати інструменти психологічної підтримки внутрішньо переміщених учнів;

-Розвинути навички неформальної взаємодії з учнями;

-Навчитися використовувати платформи дистанційного навчання;

-Налагодити співробітництво школи і родини у період воєнного часу

Курс уміщує окремі модулі й уроки. До прикладу, тематикою уроків базового модуля є: «Перша психологічна допомога: методичне забезпечення», «Етіологія стресу та методи його подолання», «Емоційна підтримка учнів» та ін.

Мультимедійні уроки та додаткові матеріали можна пройти коли завгодно (24/7) на порталіSCORM.

Практичний треніг щодо  техніки визначення психологічного стану дітей за всесвітньо відомою методикою “Save the children”,яка підтверджена як в Україні, так і у світі, можна відвідати онлайн, записавшись на нього за  посиланням  https://bit.ly/3wmSMN1.  

Якщо діти чи підлітки будуть потребувати більш глибокої психологічної допомогипропонується безкоштовно звернутися до «WordsHelp та CETAGlobal» (США), аби отримати лікування психосоціального та психічного здоров’я.

Таким чином запроваджується системний підхід щодо забезпечення психічного та емоційного здоров’я здобувачів освіти: освітяни опановують високоефективні навички та техніки першої психологічної допомоги, емоційної підтримки та діагностики і застосовують їх під час навчального процесу, а у разі необхідності пропонують батькам отримати консультацію для їхніх дітей у профільних фахівців

 Розроблено також спільний проект Міністерства освіти і науки України, Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), Українського інституту когнітивно-поведінкової терапії та об’єднання «Волонтер», який називається «ПОРУЧ». Проєкт «ПОРУЧ» — це онлайн та очні групи психологічної підтримки для підлітків та батьків, чиє звичне життя зламала війна. Психологи працюють для того, щоб досвід кожного не залишився непереборною травмою на все життя. До роботи проєкту «ПОРУЧ» долучаються професійні психологи з навичками допомоги людям, травмованим війною, а також ті, хто готовий пройти підготовку і стати до надважливої у цей час роботи. Психологи ПОРУЧ допомагають не лише дітям, а й батькам, адже саме батьки мають не лише дати ради собі, але й підтримувати своїх дітей. У рамках проекту працюють також групи підтримки для вчителів, які зараз продовжують працювати з дітьми і потребують допомоги. Це непросто, тож зайвої підтримки тут не буває.

Пропоную вашій увазі вправи для дітей та підлітків, які перебувають у стресовій ситуації, для зняття психоемоційного напруження

«Квітка та свічка»https://youtu.be/hVTqEEVUZaw

«Ледачий кіт» https://youtu.be/NHBEUdOaHg8

«Лимон» https://youtu.be/hguSKqCOJOM

«Черепашка»https://youtu.be/Ox_vERq7Gu4

«Пір’їна/статуя» https://youtu.be/nvT2vyWfa6I

https://youtu.be/61P3zRncyGE

https://youtu.be/a7HkrcSq518

https://youtu.be/2-m44m1joYk

https://youtu.be/v4kpiJz6nL4

Нейропсихологічна гра «Майстерні руки»

https://www.youtube.com/watch?v=H3jbfL0zUYo

Медитація «Гірська вершина»

 https://www.youtube.com/watch?v=hyh9PluiWZc&authuser=0

Ресурснавправа «Щоб не сталося»

https://www.sablinatz.com/post/ресурсна-вправа-що-б-не-сталося

 

ЩО ПОТРІБНО НАШИМ ДІТЯМ, ЩОБ ВІДЧУВАТИ СТАБІЛЬНІСТЬ

• Рутина. Звичні дії, розклад дня, ритуали, створення нових правил і рутин.
• Легітимізація почуттів та емоцій. «Усе, що ти зараз  відчуваєш, -нормально». Нормально відчувати лють, пригнічення, лаятися.
• Контакти. Збереження та підтримання контактів, нові знайомства. Як тільки вдається, давайтедітям можливість спілкуватися.
• Що заспокоює: тіло (вправи на релаксацію, йога), правдива інформація, дозування інформації.
• «Я можу». Треба розуміти, що безпомічність - травматична. Тому варто подумати і зробити те, на що я можу вплинути, що я вмію, прості завдання, з якими легко впоратися. Наприклад, я можу стрибати, можу розтягуватися, пити воду. Усе це виводить зі стану безпорадності.
• Надія. «Коли все закінчиться, я... ». Запитайте себе й розмовляйте про це з дітьми. Дітям важливі:

. режим дня;

. реліквії сім'ї;

. «захищений простір»;

. обійми, тілесний контакт;

. грати в «будиночки», хованки;

. грати в псевдоагресивні ігри;

. гримаси.

 

І ЩЕ ДЕКІЛЬКА ПОРАД ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ

 

Проживанню стресової ситуації властиве переважання негативних думок, «застрягання» на думках про одну й ту саму проблему або нав’язливе й безплідне кружляння думок.

Наприклад, дитина часто перепитує про одне й те ж саме; скаржиться на «важкість у голові». Її переслідують думки про «життя без сенсу», негативні думки про себе та майбутнє. Людина обмірковує та постійно обговорює одну тему в розмовах (війна, обстріли, втрати на фронті, труднощі в сім’ї).

Що робити

• Знизьте рівень власних професійних очікувань стосовно когнітивних досягнень дітей. Ставтеся з розумінням до їхньої неуважності та розсіяності.
• Реагуйте на запити дітей та їхні потреби. Зробіть навчання максимально легким і цікавим. Наприклад, добирайте оригінальні, проте нескладні завдання.
• Прийміть за факт, що діти можуть навчатися у зручному для них темпі, бути настільки активними, наскільки вони можуть. Наприклад, слідкуйте за тим, яке навчальне навантаження витримують діти на конкретному уроці.
• ОБОВ’ЯЗКОВО більше часу виділяйте на повторення навчального матеріалу, щоб діти мали змогу частіше відчувати себе успішними. Це сприятиме їхній позитивній мотивації до навчання та відновленню здатності мозку сприймати й витримувати навантаження.
• Більше хваліть за найменші досягнення у навчанні та підтримуйте навіть незначні прояви ініціативи.
• Допомагайте дітям зняти психічне та емоційне напруження через практичні, проблемні, пошукові, творчі види діяльності. Наприклад, читання вголос уривків текстів, перегляд фільмів, малювання, ліплення, інші творчі заняття.
• Під час уроку в онлайн-форматі активніше використовуйте інтерактивні онлайн-дошки (Jamboard, Padlet, Linoit тощо) та інтерактивні елементи (наприклад, робота в сесійних залах, групові дискусії, обговорення проблемних ситуацій тощо). Це допоможе не лише якісніше спілкуватися дітям одне з одним, а й максимально скоротити між ними дистанцію, адже висловлювання власних ідей, пропозицій сприяє отриманню нового навчального досвіду.
• Використовуйте під час навчання запропоновані нижче психолого-педагогічні прийоми — вони поліпшать когнітивні можливості дітей:
• За потреби змінюйте порядок тем відповідно до результатів дітей, не поспішайте викладати нові теми без ретельного відпрацювання попередніх. Ставте конкретні завдання:

• Відгадай загадку
• Розвяжи задачу №2  тощо

• Для активізації роботи мозку підбирайте інтерактивні завдання: «знайди слово», «знайди відмінності», головоломки, лабіринти, ребуси, загадки тощо. Оскільки травматичні події посилюють почуття безпорадності, доречно давати дітям можливість обирати — це повертає відчуття контролю.
• Використовуйте ритуали початку уроку, наприклад, починайте заняття з вправи-руханки. Це допоможе дітям краще концентруватися. Також робіть періодичні «рухливі перерви» кожні 10–15 хвилин. Доцільність виконання та обсяг домашніх завдань визначайте індивідуально, з огляду на психоемоційний стан учнів. Пам’ятайте, що у стресовій ситуації діалог кращий за «сухі» інструкції чи розповіді, а творче завдання — за рутинні вправи.

 

Турбуємось і про себе і намагаємось не починати роботу без ресурсу. Якщо нам не вистачить сил витримати погляд дитини, наповнений болем, її запитання, реакцію - це посилить її стан занепокоєння та безпорадності.

Наше завдання - створити безпечний простір, у якому б дитина відчула близькість - «я з тобою». Ідеться про простір із чітко структурованими правилами та межами контакту.

Якщо ви не маєте досвіду роботи з емоційним реагуванням на почуття та емоції, починати роботу можна буде лише у співпраці з психологом. Цю роботу можна буде проводити лише після фази стабілізації - зміцнення та відчуття безпеки.

Не можна використовувати в іграх чи під час занять метафори, образи літаків тощо. Це може травмувати дітей, які були під обстрілами. У роботі спираємося на метафори та образи дому, землі, веселки, води.

Навіть образ неба зараз не даватиме дітям стійкості - для багатьох це джерело небезпеки. Будь ласка, зважайте на це, плануючи свої зустрічі з учнями.

Якщо в роботі плануєте створювати щось із частин, наприклад кубиків, пам'ятайте: якщо деталі руйнуватимуться, це може нагадувати  дітям зруйнований будинок. Діти самі можуть обрати таку гру – тоді для них це буде помічне. До того ж будьте уважні до звуків, що використовуються в супроводі.

Не пропонуйте дітям жодних образів воєнної техніки. Приймається лише той варіант, коли вони самі хочуть намалювати, виліпити чи обговорити це. Натомість працюйте над образами сили та стійкості й частіше просіть дитину намалювати, зобразити те, що є її силою.

Пам'ятайте, що ми проводимо зустрічі для того, щоби дати дітям стабільність у теперішній реальності, відволікати їх і розважати цікавими фактами, захопливими розповідями. Війну, танки, вибухи вони бачать у новинах. Вони чують про це від батьків, рідних і близьких.

Уявіть, що ви працюєте з дитиною з Харкова, яка сидить у бомбосховищі. Усі розмови про війну для неї зараз – додаткове травмування. Будь ласка, зважайте на це.

Для дитини, яка пережила втрату, втратила близьких або будинок, абсолютно неприпустимі слова на кшталт «час лікує», «у всьому є й хороший бік», «подивися, який тут є хороший варіант для тебе». Ці слова некоректні та неетичні.

Дітям важливо почути: «Те, що ти пережив -- жахлива трагедія, це жахливо й так шкода, що тобі довелося через це пройти. Я захоплююсь твоїми мужністю та силою. Попри таке горе, ти справляєшся, як справжній герой. Я дуже хочу тебе обійняти та захистити».

Якщо дитина починає говорити, що б вона не говорила, ми Її слухаємо й не перебиваємо! Киваємо, підтримуємо й наприкінці робимо акцент на тому, що навіть слухати - це дуже важко. Далі можна сказати: «Але я бачу, який ти сильний і як ти справляєшся». Проте не давайте порад, поки вас не попросили про це.

Як підтримувати дитину в укритті?

1. Розкажіть про план дій:

- Складіть маршрут до укриття, проговоріть дитині інструкцію

- Намалюйте карту укриття, зобразіть локації в укритті: що і де знаходиться, як воно функціонує, де вхід 1 вихід, де ваше місце, де будуть знаходитись рідні (намалюйте, зобразіть, напишіть -- діти краще сприймають, якщо це буде візуалізовано).

2. Як ти почуваєшся?

- Спостерігайте за станом дитини та реагуйте на її потреби. Ставте дитині відкриті запитання, слідкуйте за емоційною реакцію дитини та рівнем її активності. Важливо, щоб дитина проговорювала, ставила запитання, проявляла свої емоції.

- Якщо дитина впала в стан ступору, то важливо повернути її до вербальної комунікації та активної діяльності. Для цього поставте 3 запитання і чекайте відповіді. Наприклад:

. Тебе звати Наталя, так?

. Ти зараз стоїш, так?

. Ти одягнена в червону кофтину, так?

- Можна також масажувати кінчики пальців, мочки вух, запропонувати гру або ж дати завдання, орієнтоване на дію (принеси, подай, зроби). Також дати випити води, чаю, поїсти та обійняти.

- Реагуйте на потреби та задовольняйте їх за можливості. Це поверне дитину до відчуття безпеки.

3. Розкажи, що ти відчуваєш

- Проговорюйте і проявляйте емоції. Якщо ваша дитина переживає чи відчуває злість через те, що відбувається навколо, фрази «не переживай» чи «тобі не варто злитись» не заспокоять дитину. Натомість скажіть: «Я бачу/мені здається, що ти налякана/злишся». Так дитина буде розуміти, що вона не залишилась наодинці зі своїми переживаннями.

У якості підтримки не варто давати обіцянок, які не залежать від вас: «все буде добре», «нічого не станеться», натомість скажіть: «що б не сталось, головне - ми разом».

- Якщо діти грають чи малюють «війну» - не забороняйте їм. Програйте, прокричіть, озвучте чи візуалізуйте емоцію (наприклад, гарчи,як собака). Саме так ви можете допомогти впоратися з емоціями та знизитирівень тривоги й напруги.

4. Дозволь обійняти тебе

Обіймайте дитину. Тілесний контакт допоможе знизити рівеньнапруги та допомогти дитині заспокоїтись. Можна спробувати одну звправ:

«Обійми метелика» - дитина обіймає свої плечі двома руками йможе себе поплескати по плечах.

«Водоспад» - дорослий підходить до дитини й руками погладжує зплечей і до поясу, наче знімаючи щось з плечей.

«Кокон»  -  права рука дитини обіймає ліве плече, а ліва рука живіт.

Допомогти вийти зі стану ступору та знизити рівень стресу можестабільне дихання.

Для цього спробуйте таку вправу:

. вдих носом і повільний видих ротом, можна зі звуками «А»,«О»;

. ефективним також є дихання животом.

Відновлення стабільного дихання та фізичної активності допоможезнизити рівень впливу події та стресу на організм.

5. Який у нас режим дня

У час невизначеності важливо відтворювати послідовність дня. Ценадасть відчуття контролю над власним життям. Від самого ранку і довечорапроговорюйте та відтворюйте послідовністьдня.

6. Я піклуюсь про тебе і про себе

- Дбайте про себе. Ви краще допоможете дитині, якщопіклуватиметеся про себе. Дитина бачить, як ви реагуєте на новини, такопіює вас. Тому для дитини важливо розуміти, що ви зберігаєте спокій імаєте план дій.

- Якщо ви занепокоєні або засмучені, знайдіть час для себе, заможливості, поспілкуйтесь з друзями та рідними. Важливо почути голосінших. Це надасть відчуття єдності та зв'язку зі світом.

7. Ми з усім справимося!

- Обережно закінчуйте розмови. Дитині важливо знати, що вона незалишиться на самоті. Коли ви завершуєте розмову, оцініть емоційний стан та рівень фізичної реакції: спостерігайте за мовою тіла, оцінюйте рівеньзанепокоєння, завершуйте на позитивному. Створюйте спільні традиціїзавершення дня (обійматися, молитися, пити чай або ж співати).

- Обмежте кількість розмов та прослуховування новин про війну вприсутності дитини.

- Надавайте дитині лише перевірену інформацію, робіть це дозовано івідповідно до віку.

. У взаємодії з підлітками зберігайте рівновагу між, з одногобоку, ставленням до них, як до дорослих (казати правду, ділитись своїмидумками і покладати на них відповідальність), наданням їмможливості звернутись до вас за допомогою та підтримкою.

. У стресі є великий ризик «зірватись», намагайтесь уникати конфліктів і з розумінням ставтесь до всіх членів колективу.

Діти повертаються до шкіл, хай навіть у дистанційному форматі. Це нагадує про мирне життя.Дія стресу - когнітивні й розумові процеси у всіх людейуповільнюються. Механізм стресу такий, що раціональне сприйняттяінформації вимикається. У таких умовах інформація буде сприйматись повільніше.

Коли ви проводите уроки, починайте з найпростішого, зтого, що ви проходили давно, того, що легко впровадити.Це потрібно, аби в дитини було відчуття «я можу, я перемагаю», щоб у неї підвищувалася концентрація уваги й покращувався загальний стан. Також важливо розпочинати роботу з обговорення правил. Будь-яка робота, особливо зараз, - це про створення простору взаємин. А простір взаємин - це правила.

 

ВСТАВКА:Як безпечно пережити воєнний час?

Презентація.

Пропоновані інструкції та рекомендації спрямовані, з одного боку, на усвідомлення дорослими, котрі опікуються дітьми, закономірностей зміни поведінки дитини, проявів у неї в стресовій ситуації таких не дуже характерних у звичних умовах емоційних станів та поведінкових реакцій, як роздратованість, агресія, примхливість, більша, ніж зазвичай, вимогливість, навіть певний регрес, підвищена чутливість до сигналів тіла дорослого, що перебуває поруч, його міміки та емоцій, з іншого — на оволодіння конкретними техніками опанування тривоги, зняття напруженості в ситуації стресу, самопідтримки, необхідної для того, щоб стати опорою дитині, створювати в неї, наскільки це можливо, відчуття захищеності, контролю над зовнішніми обставинами.

Після 24 лютого повсякдення кожного українця змінилося до невпізнаваності: в наше життя увірвалася війна, а з нею – її психологічні супутники: відчай, страх, апатія, зневіра. Однак де б ми не були – чи в укриттях, чи на військовому або волонтерському фронті, чи вже за кордоном, у тимчасовому притулку – ми не лишаємося сам-на-сам із цими проблемами. Чимало психологів та психотерапевтів готові допомагати українцям у кризові часи, при чому – цілком безкоштовно.

Щоб допомогти українцям пережити ці страшні дні та віднайти втрачені опори, психологи та психотерапевти безкоштовно надають консультаційну допомогу. Ось ці пропозиції.

 

ВСТАВКА:Інтернет-ресурси психологічної допомоги українцям під час війни.  Презентація

 

Проте психіка дітей та молодих людей має багато внутрішнього ресурсу для того, щоб справлятися зі стресом. Наразі для того, щоб упевнитися, що дитина із досвідом переживання воєнних подій відновилася, потрібна коректна психіатрична та психологічна діагностика, та подальший соціально-психологічний супровід із залученням батьків, що має здійснюватися системно протягом такого періоду після травматичної події, що відповідає індивідуальній потребі кожної дитини. Такий підхід допоможе дитині відреагувати на стрес, нормалізувати емоційний стан, відтак – попередити розвиток посттравматичного стресового розладу.