Тренінг "Профілактика булінгу"

Всім привіт! Мене звати Марія Володимирівна і сьогодні ми з вами поговоримо про булінг. І нашу роботу я пропоную розпочати із перегляду мультфільму, який називається «Їжачок».

Перегляд мультфільму «Їжачок» (2хв)

Обговорення мультфільму(6хв):

1. Як ви вважаєте, чому ніхто не спілкувався із їжачком?

2. Чому той хто відрізняється від оточуючих, частіше залишається на самоті та стає об’єктом насмішок?

3. Чи справедливим було ставлення оточуючих до їжачка?

4. Що відчував їжачок?

5. Чи правильно будувати відносини з оточуючими, ґрунтуючись на їх зовнішності?

6. Що можна було б зробити їжачку для вирішення його проблеми?

Мозковий штурм(10хв)

Давайте зараз спробуємо, спираючись на те, що ви побачили в мультфільмі, на те, що ми щойно обговорили, знайти відповідь на запитання, що ж таке булінг? 

На вашу думку, які  саме дії можна віднести до булінгу? Можливі варіанти дітей(записати на дошці):

• Словесні образи, глузування, обзивання, погрози.

• Образливі жести або дії, наприклад, плювки.

• Залякування за допомогою слів, загрозливих інтонацій, щоб змусити жертву щось зробити чи не зробити.

• Ігнорування, відмова від спілкування, виключення з гри, бойкот.

• Вимагання грошей, їжі, речей

 • умисне пошкодження особистого майна.

• удари, щипки, штовхання, підніжки, викручування рук, будь-які інші дії, які заподіюють біль і навіть тілесні ушкодження.

• Приниження за допомогою мобільних телефонів та Інтернету (СМСповідомлення, електронні листи, образливі репліки і коментарі в чатах та мессенджерах), розпускання чуток і пліток.

Щойно ми озвучили  різні варіанти вчинення булінгу. Але варто також зазначити, що булінг є фізичний та психологічний. Давайте зараз ми визначимо, що можна віднести, з перерахованого, до фізичного, а що до психологічного булінгу. Я буду вам зачитувати по порядку прояви, які ви називали, а ви будете говорити куди це потрібно віднести. Починаймо!

Форми шкільного булінгу:

• фізичний (умисні штовхання, удари, стусани, побої, нанесення інших тілесних ушкоджень та ін.);

• психологічний (насильство, пов'язане з дією на психіку, що завдає психологічну травму шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно заподіюється емоційна невпевненість)

Дякую за ваші відповіді, думаю ви всі запам’ятали, що відноситься до булінгу. Отже, зараз ми можемо дати повне визначення, що це таке: булінг (у перекладі з англійської - хуліганити, грубіянити) – це тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного і психічного) з боку дитини або групи дітей до іншої дитини або дітей.

Вправа «ТАК/НІ»(6 хв)

Всі ви знаєте, що у булінгу завжди задіяні декілька людей, як мінімум двох.

Учасників булінгу прийнято називати:

• переслідувач (кривдник, буллер);

• постраждалий (жертва);

• спостерігач (свідок).

Зараз ми можемо пригадати, що можливо кожен з нас мав якусь свою роль у булінгу. Наприклад був спостерігачем, але при цьому не задумувався, що є безпосереднім його учасником.

Зараз ми поділимося наш клас на дві рівні частини. Я буду зачитувати вам відповіді на питання «Що потрібно робити, якщо ви стали свідком булінгу?», а ваше завдання переходити на право, якщо погоджуєтеся з твердженням, і на ліво, якщо не погоджуєтеся.  Все зрозуміло? Слухаємо уважно!

• поскаржитися директору

• знімати на відео

• покликати охорону/поліцію/когось дорослого (якщо поза школою)

• вступитися за жертву

 • виступити на стороні булерів

• подзвонити батькам

• просто піти геть

 • просто дивитися

Обговорення вправи:

 1. Які, на вашу думку, можуть бути ще варіанти поведінки у такій ситуації

2. Чи ставали ви у реальному житті свідком булінгу? 

3. Який варіант поведінки ви обрали?

4. Яка поведінка, на вашу думку, є найбільш ефективна?

Вправа «5 кроків, які допоможуть розповісти про булінг»(10хв)

Якщо ви стали жертвою булінгу, про це потрібно розповісти. Це необов’язково має бути вчитель чи ще хтось зі школи, це перш за все має бути людина якій ви довіряєте: мама/тато, брат/сестра, друг/подруга тощо. Але варто зазначити, що говорити про це не так вже і просто. Тому сьогодні, я хочу розповісти вам про метод 5-ти кроків, які допоможуть вам наважитися розповісти про булінг.

Крок перший: «СПРАВИТИСЯ З ЕМОЦІЯМИ»

Подумайте про те, що вам заважає про це говорити, чому досі нікому не сказали? Можливо вам соромно чи страшно. Але відчувати сором чи страх у подібній ситуації це нормально і це не робить вас слабкими. Це нормальна реакція для ненормальної ситуації.

Крок другий: «ЗНАЙТИ ЛЮДИНУ, ЯКІЙ ДОВІРЯЄШ»

Подумайте з ким ви могли б про це поговорити, хто б вас вислухав і за необхідності допоміг. Це можуть бути друзі, батьки, брати/сестри, вчитель, соціальний педагог, психолог. Але ви маєте довіряти цій людині.

Крок третій: «ПРОРЕПЕТИРУЙТЕ»

Подумайте про те, що ви хочете сказати і як ця людина могла б вам допомогти. Найкраще було б це завчасно прописати на папері, що сказати, описати що ви відчуваєте і попросити нікому не розповідати.

Крок четвертий: «ОБЕРІТЬ ПРАВИЛЬНИЙ ЧАС»

Обирайте відповідний час, щоб комусь розповісти. Час, коли ця людина буде найменше відволікатися, коли вся її увага буде максимально спрямована на вас. Бажано також обирати місце, де вам буде комфортно і затишно говорити, де  ви відчуваєте себе в повній безпеці.

Крок п’ятий: «НЕ ЗДАВАЙСЯ!»

Якщо ви комусь розповіли про вашу проблему, але не отримали тієї підтримки чи допомоги на які розраховували – не здавайтеся! Можливо ви обрали не той час, можливо у цієї людини на той момент були власні проблеми і це нормально. Оберіть  інший час, спробуйте ще раз, розкажіть іншій людині, але пам’ятайте, що завжди є той, хто готовий вас вислухати і допомогти вам.

Прощання

 Мені приємно було з вами працювати і сподіваюсь, що це було взаємно! Дякую за вашу участь! До нових зустрічей!