Просвітницьке заняття для педагогічних працівників
«Робота з дітьми «групи ризику»
З кожним роком збільшується кількість дітей, які знаходяться у «групі ризику, тобто таких умовах, що є небезпечними для дитини. Такі діти потребують особливої психолого-педагогічної підтримки, позитивного впливу на формування і розвиток особистості.
Просвітницьке заняття «Робота з дітьми «групи ризику» є однією з форм тісної співпраці практичного психолога та вчителів загальноосвітніх навчальних закладів у роботі з дітьми, що мають проблеми за медичними, соціальними, навчальними та поведінковими критеріями. Даний просвітницький захід практичного психолога допоможе педагогам познайомитись з типовими психологічними труднощами дітей «групи ризику», проаналізувати власну поведінку з даною категорією дітей у різних ситуаціях, отримати рекомендації щодо роботи з учнівським колективом. Крім того вчителям пропонуються арт-терапевтичні вправи для зняття напруження та позитивного перетворення негативних емоцій.
Тема. Робота з дітьми «групи ризику»
Мета. Познайомити з типовими психологічними труднощами дітей «групи ризику», формувати позитивне ставлення до дітей з проблемною поведінкою, проаналізувати поведінку вчителів з дітьми «зони ризику», «групи ризику» у різних ситуаціях, надати рекомендації щодо роботи з даною категорією дітей, розвивати уміння працювати у групах, знімати емоційне напруження
Обладнання та матеріали: мультимедійний проектор, екран, плакат «Квітуча галявина», ілюстрації для об’єднання у групи, картки із ситуаціями, пластилін, папір формату А-4, фарби, пензлі.
Час проведення: 1,5 години
Хід заняття
І. Вступна частина
Добрий день, шановні педагоги!
Уявіть собі дві річки: одну спокійну, а іншу – швидку і стрімку. Течія першої ледве помітна, вона плавно несе свої води, у неї немає сплесків, завихрень, водоспадів. Течія – другої – протилежність. Річка швидко несе свої води, вода в ній клекоче, розбивається об каміння, перетворюючись на піну.
Такі ж різні й наші діти. Одні спокійні й повільні, другі енергійні. І кожен з них – особистість, до кожного треба підібрати окремий підхід.
Сьогодні ми поговоримо про дітей, з якими нам працювати найважче – про учнів «групи ризику».
Вправа «Чудові квіти»
Мета. Визначити значення учнів у житті вчителів.
Час проведення. 10 хвилин
Учасникам дається дві хвилини, щоб продовжити речення «Учень для мене це…». Відповіді записуються на різнокольорових квітах та зачитуються. Квіти прикріплюються на «квітучу галявину», на якій написане слово «учень».
Висновок
Кожна дитина подібна квітці. Якщо квітку доглядати – вчасно поливати, піддавати сонячним промінням, то вона розквітне і буде милувати око, віддячить вам своєю красою і теплом.
ІІ. Основна частина
Є діти, які знаходяться у зоні ризику, тобто таких умовах, що є небезпечними для дитини. Як правило, у цю зону потрапляють діти, які мають проблеми із здоров’ям, навчанням, виявляють асоціальні форми поведінки. У випадку, коли у сім’ї та школі не створені спеціальні корекційно - реабілітаційні умови, ці діти переходять до групи ризику. Діти групи ризику – це та категорія дітей, яка потребує нашої допомоги. Вже саме поняття «ризик» означає необхідність допомоги та своєчасного її надання. Виділяють 5 основних проблемних груп дітей, які знаходяться у зоні ризику та під дією небажаних факторів можуть перейти до «групи ризику»:
До того часу, поки дитина піддається педагогічному впливу, вона знаходиться у зоні ризику. Некеровані діти переходять у «групу ризику».
Виділяють 4 підгрупи дітей групи ризику за різними критеріями:
медичні, соціальні, навчально - педагогічні, поведінкові.
Сьогодні ми поговоримо про дітей з поведінковими порушеннями.
Поведінкові критерії:
Діти:
Давайте сьогодні детальніше поговоримо саме про поведінкові розлади у дітей. Всі педагоги зустрічаються у своїй роботі з дітьми, які демонструють «важку» поведінку, або ще ми називаємо її девіантною: правопорушення, проступки, пов’язані з прагненням отримати матеріальну користь (крадіжки, обман), агресивні дії (образа, хуліганство, побої), соціально-пасивного типу (ухиляння від роботи, навчання, вживання психоактивних речовин). Вчителю потрібно прикласти зусилля, щоб «достукатись» до такої дитини, налагодити з нею контакт. Проте, ризиковано вибудовувати свою роботу через демонстрацію жалості до такої дитини. Оскільки жалість не принесе сил ні вам, ні дитині. Дана стратегія може привести до нервового виснаження. Будьте готові до того, що така дитина не буде вашим союзником. Чи вистачить у вас сил працювати з такою дитиною? Як ви будете сприймати «важку дитину?» Мабуть, доречним сьогодні буде звернутись до праці А.С. Макаренка, який, як відомо, працював з дуже проблемними дітьми. Відомий педагог відзначав, що став справжнім майстром, коли навчився говорити фразу «Іди сюди» з 16-ма різними інтонаціями голосу:
запитально, оклично, іронічно, презирливо, закохано, гумористично, принизливо, намішливо, жорстоко тощо.
Вправа «Інтонаційні прийоми»
Мета. Розвивати уміння правильно застосовувати інтонаційні прийоми.
Час проведення: 10 хвилин
Зараз ми подивимось, наскільки майстерно уміємо говорити з дітьми та правильно інтонувати речення. Для цього пропоную об’єднатись у групи за наявністю малюнка на ваших стільцях. Група «Спокійні педагоги» і група «Щасливі педагоги», прошу зайняти місця за столами. Ваше завдання проговорити подану фразу з 5 інтонаціями: з відтінком іронії, докору, байдужості, доброзичливості, вимоги.
«Сергію, мені стало відомо, що ти сьогодні курив на території школи»».
«Миколо, коли ти, нарешті, почнеш виконувати домашні завдання з математики?».
( Презентація напрацювань.).
Девіантна поведінка - звичайні труднощі розвитку дитини. У всіх випадках відзначається наростання емоційної напруженості. Воно характеризується виходом за нормальні межі почуттів, емоцій, переживань дітей. Напруженість веде до втрати почуття реальності, зниження самоконтролю, нездатності правильно оцінювати свою поведінку. Під впливом емоцій дитина перестає контролювати свої вчинки, здатна на безрозсудні дії. Їй нічого не варто нагрубити, вдарити, щось зламати. Таким чином, девіантна поведінка - це зміна реакції дитини на неприйняту для неї ситуацію.
Девіантна поведінка - майже завжди результат неправильного виховання. Неправильне виховання - це і виховання недостатнє, і виховання надмірне. Його характеризують два основні стилі: тепличної опіки та холодного знехтування. При нормальному, зваженому, збалансованому вихованні, яке спирається на індивідуальність дитини, відхилень немає і формуються нормальні люди. За словами А.С. Макаренка «Виховує все: люди, речі, явища, але перш за все це люди». З них на першому місці – батьки і вчителі. Саме вчителям доводиться працювати з дітьми, з якими важко організовувати навчально-виховний процес.
Мета. Знайти найправильніші з педагогічної точки зору рішення проблемних ситуацій у школі, виробити правила поведінки вчителя з дітьми, що мають стійкі порушення поведінки.
Час проведення: 15 хвилин
Перед вами педагогічні ситуації, що можуть трапляються у повсякденній роботі в школі. Давайте спробуємо знайти оптимальні рішення: як діяти вчителю в поданих ситуаціях. Ознайомившись з їх змістом, спробуйте знайти оптимальні шляхи рішень такої проблеми.
Ситуація 1. Ви розпочали урок, усі учні заспокоїлись, настала тиша, але раптом у класі хтось голосно засміявся. Ви вражено дивитесь на учня і запитуєте про причину його сміху. Він, дивлячись у вічі вам заявляє: «Мені завжди смішно дивитися на вас і хочеться сміятись, коли ви починаєте вести урок». Які ваші дії?
Ситуація 2. Учитель дає учню завдання, а той не хоче його виконувати і при цьому заявляє: «Я не хочу і не буду цього робити!». Якою має бути реакція вчителя?
Ситуація 3. Учень має низьку успішність з усіх предметів. На уроках не працює. У стосунках з однокласниками агресивний, нестриманий. Як діяти класному керівнику у такій ситуації?
Ситуація 4. Зайшовши до свого кабінету, вчителька випадкова побачила учня 7 класу, де вона є класним керівником, який поспішно переглядав речі у портфелі свого однокласника. Їй відомо, що в учнів її класу раніше зникали деякі особисті речі. Як має відреагувати вчителька?
(Аналіз ситуацій вчителями).
«Важка поведінка» дітей – це, зазвичай, наслідок. Такі діти – це жертви неправильного виховання. Є 4 найпоширеніші типи неправильного виховання: неприйняття (сім ї, де немає душевного контакту, де народження дитини було небажаним), гіперсоціальне виховання (занадто «правильні» люди, які виконують всі рекомендації «ідеального виховання», при цьому пригнічують дитячі емоції, бажання. Звідси може виникнути агресія або замкнутість), тривожно-недовірливе виховання (надмірна і постійна тривога за дитину робить її несамостійною, тривожною), егоцентричний тип сприйняття (дитині нав’язують уявлення про себе як про надцінність: вона кумир. У результаті дитина не бере до уваги інтереси оточення). Я пропоную переглянути відеоролик і визначити, який тип неправильного виховання ми бачимо.
ІІІ. Заключна частина
Час проведення: 20 хвилин
Для дітей «групи ризику» дуже корисними є заняття з арт-терапії, яка дає можливість подолати бар’єри у спілкуванні, налагодити контакт, продемонструвати свої емоції і відчуття. Часом для педагогів теж дуже важливо і необхідно зняти емоційне напруження і зосередитись на власних позитивних відчуттях.
Вправа «Спонтанний малюнок». (Відображення негативних відчуттів на папері за допомогою фарби).
На стихійному малюнку в техніці «мазання» зобразити негативне переживання: «Важкий день», «Все набридло».
Додати білої фарби, не створюючи нового малюнку або сюжету.
Вправа «Пластиліновий світ»
(Кожен учасник групи бере шматочок пластиліну). Заплющіть очі і зосередтесь на своїх відчуттях. Із заплющеними очима передайте в пластиліні
ваш стан у цей момент. Розплющіть очі. Поставте виготовлену вами фігуру поруч з іншими пластиліновими поробками. Давайте придумаємо разом назву нашому пластиліновому світу, розкажемо про нього.
Заключне слово психолога
Розповідь притчі «Недаремні зусилля» (5 хвилин)
Одного разу берегом моря йшов чоловік. День був чудовим. Яскраво світило сонечко, тихо плескали хвилі, з гучними вигуками кружляли чайки. Милувався чоловік краєвидом, озираючись навкруги і раптом помітив незрозуміле видовище. Прямо перед ним невеличка людська постать виконувала дивний танок. Це була маленька дівчинка, яка почергово нахилялась і щось брала в руки, підводилась і кидала «щось» якомога далі у море. Вона бігала навколо себе, явно поспішаючи. Чоловік зацікавився, підійшов ближче і питає: «Що ти робиш?». «Рятую маленьких морських зірок від палючих променів сонця. Якщо їх не кинути у воду, вони не доживуть до припливу»,- відповіла дівчинка, ні на хвильку не перериваючи роботи.
«Ти робиш марну і невдячну справу, - відповів чоловік, - цих зірок тут тисячі, сонце пече немилосердно, час летить дуже швидко, ти все одно їх не врятуєш!»
«Ну то й що!»,- знизала плечима дівчинка, принаймні оцю я встигла врятувати!». – і з цими словами вона взяла до рук чергову морську зірку і кинула її далеко в море. Наші зусилля не даремні! Наші учні чуйні, талановиті і старанні!