Правила поводження з вибухонебезпечними речовини та матеріалами.

Тема.  Правила поводження з вибухонебезпечними  речовини та матеріалами.

Мета: ознайомити учнів з  вибухонебезпечними речовинами та матеріалами, закріпити знання про правила поводження з  вибухонебезпечними предметами, формувати вміння правильної поведінки в надзвичайних ситуаціях, виховувати розсудливість, обережність, відповідальність та обачливе ставлення до власного здоров’я.

Обладнання: плакати, ілюстрації, таблиці, костюми до інсценізації вистави

                                                                 Хід заняття

Вступна частина

Учитель.                  Як багато вас тут друзів:

 Білобрисих, карооких,

  Синьооких і чорнявих.

                                  Добрий день!

                                   І високих, і низеньких,

                                   І товстеньких, і тоненьких -

                                   Всіх вас рада привітати,

                                   Доброго здоров’я побажати.

Пам 'ятай! Життя є дар, великий дар,

І той, хто його не цінує,

Цього дарунка не заслуговує.

Леонардо да Вінчі

• Діти, сьогодні ми поговоримо про те, до чого може привести необачне ставлення з  вибухонебезпечними предметами, про правила поводження в надзвичайних ситуаціях, про власне здоров’я і життя.

Основна частина

1.Бесіда

      Красива і багата земля України. Рясніє вона корисними копалинами, лісами, озерами та річками, садами та хлібами. Але земля нашої країни ще таїть неждану небезпеку. Сімдесят років минуло з тих пір, як закінчилася Велика Вітчизняна війна, а земля все не перестає воювати.

На жаль в Україні ніколи не публікували повні статистичні дані про загибель людей (особливо дітей), які підірвалися на іржавому металі Великої Вітчизняної війни. Але факт залишається фактом - декілька загиблих у рік - трагічна реальність. Гинуть дорослі, намагаючись здати небезпечну знахідку в пункт прийому металобрухту або при спробі розібрати пристрій з метою отримати вибухову речовину; гинуть діти, які з цікавості підкладають боєприпаси у багаття.

До речі, знайти сьогодні «небезпечну іграшку» можна практично скрізь: в лісі, в старому окопі, на свіжозораному полі, на власному городі і навіть на вулицях міст. І якщо вибухові пристрої серійного зразка легко розпізнати за зовнішнім виглядом і діяти відповідно до ситуації, то саморобні вибухівки, що можуть з’явитися на вулицях міст і селищ визначити набагато складніше. Небезпека терористичних актів, свідками яких ми є з вами, що відбуваються на Сході України, від яких не застрахована жодна країна світу, робить питання поводження із невідомими, залишеними без догляду речами досить актуальним.

Під вибухонебезпечними предметами слід розуміти будь-які пристрої, засоби, підозрілі предмети, які здатні за певних умов (або при дії на них) вибухати.

До вибухонебезпечних предметів відносяться:               /презентація/

• вибухові речовини — хімічні з'єднання або суміші, здатні під впливом певних зовнішніх дій (нагрівання, удар, тертя, вибух іншого вибухового пристрою) до швидкого хімічного перетворення, що саморозповсюджується, з виділенням великої кількості енергії і утворенням газів.

• боєприпаси - вироби військової техніки одноразового вживання, призначені для поразки живої сили супротивника. До боєприпасів відносяться:

- бойові частки ракет;

- авіаційні бомби;

- артилерійські боєприпаси (снаряди, міни);

- інженерні боєприпаси (протитанкові і протипіхотні міни);

- ручні гранати;

- стрілецькі боєприпаси (патрони до пістолетів, карабінів, автоматів тощо).

• піротехнічні засоби:

- патрони (сигнальні, освітлювальні, імітаційні, спеціальні);

- вибухові пакети;

- петарди.

• ракети (освітлювальні, сигнальні);

- гранати;

- димові шашки

• саморобні вибухові пристрої - це пристрої, в яких застосований хоча б один елемент конструкції саморобного виготовлення:

- саморобні міни-пастки;

- міни сюрпризи, що імітують предмети домашнього побуту, дитячі іграшки або речі, що привертають увагу.              

Як правило, при знаходженні серійних мін, снарядів, гранат дорослі люди негайно викликають фахівців, які убезпечують район і знешкоджують небезпечні знахідки в установленому порядку. Інша справа – діти. Природна цікавість спонукає їх на страшні експерименти. Діти підкладають боєприпаси у багаття, випробують їх на міцність ударами, намагаються розібрати, приносять додому, у двір, в школу. Тому так важливо пояснити наслідки подібних дій, навчити правилам поведінки у таких ситуаціях.

У разі знаходження вибухонебезпечного пристрою ЗАБОРОНЕНО:

- Наближатися до предмету;

- Пересувати його або брати в руки;

- Розряджати, кидати, ударяти по ньому;

- Розпалювати поряд багаття або кидати в нього предмет;

- Приносити предмет до дому, у табір, школу.

Необхідно негайно повідомити міліцію або дорослих про знахідку!

• Вчителі нашої школи творчі особистості, які впроваджують у навчально-виховний процес різноманітні інноваційні технології. Однією з таких новинок у цьому навчальному році є квест. Квест – це пригодницька гра, змагання, основою якого є послідовне виконання заздалегідь підготовлених завдань командам або окремим гравцям.
• Наш виховний захід «Правила поводження з вибухонебезпечними предметами»  ми вирішили провести саме у цій  формі. В сьогоднішній грі – одна  команда, яка складається з учнів 5-9 класів.

 Під час квесту наші учасники відвідають такі зупинки:

1. Народна мудрість.
2. Знайди знак.
3. Пізнавальна.
4. Небезпека.
5. Медична допомога.
6. Ситуація.
7. Домашнє завдання.

А зараз капітана команди просимо отримати маршрутний лист гри.

Тож надаємо слово нашій команді.

 Наша команда  « Рятівники».          

Наш  девіз: 

Відважним  будь, часу не гай, 

Тому, хто в біді -допомагай.

Вітання.

Шановні гості, любі друзі

У світі безліч речовин:

І спирт, і газ, і керосин.

Вони загальну рису мають:

Від іскри навіть вибухають.

Про це ви завжди пам’ятайте

Й подалі від вогню ховайте!

Але перед тим як розпочати гру просимо команду ознайомитись з правилами роботи в групі.

ПАМ`ЯТКА  роботи  групи :

1 Повага  до  кожного.      

2  Дружба  у  співпраці.

3  Комунікативність, ввічливість.    

4  Правило  активного  слухання - не  перебивайте  один  одного.  

5  Уважно  слухайте  ведучого.

За кожне правильно виконане завдання ви будете отримувати ключ, якими в кінці заходу відкриєте чарівну скриньку.

Бажаємо вам успіху, а всім присутнім отримати для себе корисну інформацію.

Розпочинаємо нашу гру?

І зупинка

/команда/:  «Народна мудрість».

Ваше завдання: Із слів скласти прислів’я і пояснити його значення.

Молодці! Ви маєте перший ключ.

ІІ зупинка гра-руханка

/команда/:   «Знайди знак».

Умови гри    Кожен учень  підходить до столу бере предмет, називає його і відносить до відповідного знаку пояснюючи чому.

/Вчитель вивішує три знаки, діти повинні відшукати до якого з цих знаків належить їх предмет.  Кожен підбігає до свого знаку.

Діти коментують вибір застережного знаку./

За вашу кмітливість ви отримуєте другий ключ.

ІІІ зупинка

/команда/:   «Пізнавальна».

На цій зупинці ваше завдання уважно прослухати інформацію, запам’ятати якомога більше для того, щоб успішно виконати завдання на наступних зупинках.

ІV зупинка

/команда/:   « Небезпека».

Ваше завдання: Уявіть собі – ви йдете до школи через шкільний стадіон. Раптом ви помітили  невідомий, підозрілий предмет. Ваші дії….

                            Ви повинні виконати і прокоментувати свої дії.

На заході присутні працівники Ємільчинського районного сектору Управління Державної Служби з Надзвичайних Ситуацій в Житомирській області майор Антоненко Сергій Михайлович, лейтенант Макарчук Михайло Володимирович, які проаналізують ваші дії.

Бачу ви старанні діти за це отримуєте свій третій ключ.

V зупинка

/команда/:   “Медична допомога».

У мене в руках інструктивні картки. Прошу візьміть їх та ознайомтесь з ними.

Вам потрібно надати першу домедичну допомогу потерпілому. Це завдання оцінить наша медична сестра Людмила Адамівна.

І із цим завданням ви впорались. Ваша нагорода – ключ.

А зараз запрошуємо на прогулянку.

                                      (інсценізація)

 Дійові особи: Хлопчики : Миколка, Василько,  Андрійко

                          Бабуся Марина

                        Дівчинка Настя

                          Два лікарі

                        Міліціонер

(Скверик. Дерева і квіти. Вбігають три хлопчики.)

Андрійко:       Ура! Мені бабуся дві гривні дала, і я купив петарди. От                        

                         настріляюсь!                           

Василько:       Знайшов чим  здивувати! А я сам зробив, ось погляньте.

Миколка:       Ух ти! Дай потримаю.

Василько:       Малий ще. Та і хто тобі заважає зробити?

Миколка:        Та я ж не вмію.

Василько:       (поблажливо кладе руку на плече Миколці) Не журись, прийдеш

                        до мене додому – навчу. А поки що користуйся  купленою. Хоч

                         вона проти моєї  - слабачка.

Миколка:        Але  ж Наталія Борисівна розповідала на уроці, що з само-

                         робними   вогненебезпечними іграшками може трапитися…

Василько:        Нещастя? Із кимсь, безголовим, може, і трапитися, а мої  

                          петарди абсолютно безпечні.(Кладе їх на долоню і

                          роздивляється)

Василько:        (захоплено) Ти бачив? Хіба можуть такі милі створіння бути  

                          Небезпечними? Ніколи в світі!

Миколка:          Але ж Наталія Борисівна…

Андрійко:         Досить повчати! Ти за пригодами сюди прийшов чи про урок

                         безпеки життєдіяльності балакати? У школі він вже набрид!                                             

Василько:        (примирливо) Гаразд-гаразд… Он Настя кудись поспішає!

                         Зараз налякаємо.(Ховаються за дерева. З’являється дівчинка

                         з мольбертом)    

Настя:             Берізка така гарна! Так і проситься на полотно. (Хоче скинути

                          Мольберт, проте поруч щось тріснуло)

Настя:             (злякано) Ой ! Знову хулігани підривають петарди! (Швидко

                          біжить,  з’являються хлопці )

Василько:         Ви чули? Хуліганами нас назвала! Що вона розуміє в                   

                           петардах?! Має щастя, що куповану кинули, а не мою,

                           саморобну.

Миколка:          Хлопці! Ховайтеся! Баба Марина шкутильгає.

Андрійко:          Її варто налякати, бо дуже вона в’їдлива. Відколи м’ячем

                           вцілили в її шибку, проходу не дає!

   (Петарда розривається неподалік бабусі. Та з ляку аж підстрибує)

Бабуся:              Збитошники ! Спасу від вас  немає! Виходьте зі схованки,

                            миттю з моїм ціпком познайомитесь! (Бабуся озирається

                             довкола,та хлопчаків не видно)

Бабуся:              Боягузи ви, ось хто. Немає на вас міліції.

                               (Виходить, хлопці вибігають)

Василько:         А боягуза  - я їй ще пригадаю… 

Миколка:          А, може, й справді піде у міліцію?  

Андрійко:          Авжеж! Та поки вона туди дошкандибає, то і вечір настане.

                            Тепер  твоя черга, Васильку!

Василько:          Еге ж, моя! Про всяк випадок відійдіть убік. Правил безпеки

                           треба дотримувати.

(Хлопці відходять убік. Василько кидає петарду, лунає вибух. Миколка та Андрійко закривають руками обличчя)

Василько:          (злякано кидається до них) Хлопці, що з вами?! Допоможіть,

                           рятуйте!

                                ( Вбігає дільничний міліціонер)

Міліціонер:        Я так і знав! Добавилися!

(Викликає швидку допомогу. Звучить сирена, вбігають лікарі)

Перший лікар:   Це потерпілі?!

Другий лікар:     (біжить до Миколки, відтуляє руки від очей) Що болить,

                            кажи!

Миколка:            (розплющує очі) Та … У голові бухає…

Перший лікар:   (до Андрійка) А ти як?

Андрійко:           Теж … бухає …

(Лікарі ведуть Миколку та Андрійка до швидкої допомоги. )

Міліціонер:       Ну, показуй мені твою хлопавку.

Василько:          (подає петарду) Ось, одна залишилась.

Міліціонер:       (розглядає) Бачу, сам робив…

Василько:          Еге ж, сам.

Міліціонер:       Молодець, нічого не скажеш. Може, й батько допомагав?

Василько:          Ні, він нічого не знає.

Міліціонер:        Тепер дізнається, можеш бути певен. Ще й штраф заплатить

                            за твій винахід.

Василько:           (потуплює очі) Я, я не хотів.

Міліціонер:         Молися, щоб з друзями все обійшлося, щоб не стали              

                             каліками. Ось до чого пустощі з небезпечними іграшками

                             призводять.

                 (Входить бабуся Марина)

Бабуся:                Ось де бешкетники. Ви їх упіймали?

Міліціонер:          Один залишився. Двоє вже у лікарні.

Бабуся:                 Он як?! Шкода, що я трішки спізнилася(Хитає головою)

                              Даються взнаки роки.

Міліціонер:           Не хвилюйтесь. Спасибі вам, що попередили.

                               (до Василька): А ти, молодий чоловіче, веди мене до

                               батька, побалакати треба. Та і друзів у лікарні не завадило

                               б провідати.

                 (Виходять. Бабуся Марина залишається)

Бабуся:                  Збитошники, а не діти. До чого ж пустощі призводять? А                    

                               батькам – горе!

А ми продовжуємо нашу гру.

VІ зупинка

/команда/:   «Ситуації»

Ваше завдання: уважно заслухавши ситуації, ви повинні підняти картку з номером телефона,  за яким  ви будете телефонувати, після цього ви повинні здійснити виклик.

Молодці! Тримайте -  ваш ключ.

VІІ зупинка

/команда/:   «Домашнє завдання».

Команда повинна була створити колаж на тему «Небезпечні знахідки і правила поводження з ними».

Презентуйте свою роботу, будь ласка.

Ви виявилися надзвичайно розумними та винахідливими, за це ви отримуєте свій останній ключ.

Просимо вас підійти до чарівної скриньки і відкрити її, в ній ви знайдете дарунки за вашу наполегливість,кмітливість і старанність.

 Учні дарують ангели із словами:

Пам 'ятай! Життя є дар, великий дар,

І той, хто його не цінує,

Цього дарунка не заслуговує.

Спасибі всім, хто працював:

Актором був,

Вірші читав,

Хто нам у всьому допомагав,

Та тим, хто в гості завітав!

На цьому прощавайте

 і ще не раз у гості приїздіть!