Правове регулювання, порядок та особливості укладання та виконання договору ренти

Правове регулювання, порядок та особливості укладання та виконання договору ренти

Саме з прийняттям нового Цивільного кодексу у 2003 році договір ренти отримав детальну регламентацію. Для українського законодавства це відносно новий вид договорів. Договір ренти походить із середньовічної Західної Європи

Відповідно до ч. 1 ст. 731 ЦК за договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти взамін цього зобов'язується періодично виплачувати одержувачеві ренту у вигляді певної грошової суми або в іншій формі. Договір ренти належить до договорів, що передбачають перехід права власності на майно, але, поряд з цим, він і суттєво відрізняється від усіх інших договорів цього типу

Договір ренти є: реальний двосторонній оплатний або безоплатний

Сторони договору одна сторона (одержувач ренти) може бути будь-яка юридична особа на рівні з фізичними особами друга сторона (платник ренти) може бути будь-яка фізична особа, що досягла віку 14 років і не обмежена чи не позбавлена в судовому порядку дієздатності.

Предмет договору Питання про предмет договору ренти є спірним, але загальноприйнятим об'єктом даного договору можуть виступати речі (рухомі і нерухомі), гроші, цінні папери Договір ренти укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а договір про передачу нерухомого майна під виплату ренти підлягає державній реєстрації

Виконання договору ренти варто вважати юридичним вчинком, а не правочином. Поняття виконання договору ренти не підпадають дії одержувача ренти по передачі майна під виплату ренти. Дії одержувача ренти по передачі майна є його правом, а не обов'язком, через те, що обов'язку по передачі майна в договорі ренти не існує. Відповідно, одержувач ренти не вправі вимагати примусового виконання передачі майна під виплату ренти

Істотною умовою договору, що передбачає передання під виплату ренти грошової суми або іншого рухомого майна, є умова, яка встановлює обов'язок платника ренти надати забезпечення виконання його зобов'язань, або застрахувати на користь одержувача ренти ризик відповідальності за невиконання або неналежне виконання цих обов'язків.