18 травня о 18:00Вебінар: Інтерактивний урок математики: алгоритми та приклади створення дидактичних матеріалів

Правовідносини. Правопорушення. Юридична відповідальність

Про матеріал
Матеріал теми сформовано у вигляді опорних схем, таблиць та тез, сприяє ефективному запам'ятовуванню учнями вивченого матеріалу
Перегляд файлу

Правовідносини. Правопорушення.

Юридична відповідальність

Закон – нормативно-правовий акт, який ухвалюється законодавчим органом держави, має вищу юридичну силу і регулює найважливіші суспільні відносини.

 

Право – система загальнообов’язкових соціальних норм, які встановлюються та охороняються державою. У суспільстві право забезпечується системою законів, обов’язкових для виконання всіма членами суспільства.

 

Свобода людини – це відсутність будь-яких обмежень, утисків у будь-чому (діяльності, поведінці), прямо непов’язаних зі суспільними правами й нормами.

Правила – це норми  суспільного життя, які визначають дії людей, організацій, колективів у певних життєвих ситуаціях.

4 види правил: 1) установлені державою (закони, правила дорожнього руху тощо);

                          2)  установлені релігійними організаціями,громадами;

                          3) правила, що формуються внаслідок багаторазового повторення в житті людей (звичаї, традиції, мораль);

                          4) установлені окремими організаціями (партіями, громадськими організаціями).

Соціальні норми (норма грецькою – правило)це правила життя людей у суспільстві.

Мораль – це система уявлень, які складаються в суспільстві щодо добра зла, хорошого і поганого, яку сприймає більшість членів суспільства.

 

Право об’єктивне – система загальнообов’язкових, формально визначених норм, правил поведінки, що встановлюються і підтримуються державою та регулюють важливі суспільні відносини.

Право суб’єктивне – можливість особи задовольняти свої потреби законним шляхом.

 

Правовідносини – суспільні відносини, що регулюються нормами права.

 

       Учасники

    правовідносин

 

 

 

 

  

     Фізичні особи

               (люди)

 

 

  Юридичні особи (підприємства, організації, установи тощо)

Правоздатність -  можливість особи мати юридичні права й обов’язки.

(від народження)

 

Дієздатність – можливість особи своїми діями набувати юридичних прав і обов’язків, самостійно нести юридичну відповідальність.(у 18 р. настає повна дієздатність)      

Дієздатність людини зростає поступово:

6 років – можна вступати до дитячої громадської організації;

14 років – за згодою батьків, може піти на роботу;

16 років – може бути притягнута до адміністративної відповідальності;

18 – має право брати участь у виборах, призиватися до армії.

 

Галузі правасамостійна сукупність юридичних норм, яка регулює якісно однорідну сферу (рід) суспільних відносин специфічним методом правового регулювання.

 

Галузі права

            Сфера застосування

Конституційне

Визначає суспільно-економічний лад, правовий статус громадян, форми правління і державного устрою, порядок формування та компетенцію органів державної влади

Адміністративне

Регулює суспільні відносини у сфері державного управління, застосування адміністративних санкцій

Цивільне

Регулює майнові та пов’язані з ним особисті немайнові відносини

Кримінальне

Регулює питання злочинності та карності діянь

Сімейне

Визначає особисті немайнові права людей та регулює їхні майнові відносини, які виникають у сфері шлюбу і сім’ї

Фінансове

Регулює питання державного бюджету, діяльності банків тощо

Трудове

Регулює трудові й пов’язані з ними інші суспільні відносини

Земельне

Регулює суспільні відносини, що пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням землею

Господарське

Регулює господарські відносини, у які вступають організації, підприємці в ході своєї господарської діяльності

Житлове

Регулює житлові відносини задля забезпечення права громадян на житло, належного використання і збереження житлового фонду

Кримінально-процесуальне

Регулює порядок провадження кримінальних справ

Цивільно-процесуальне

Регулює порядок провадження цивільних справ

Адміністративне

процесуальне

Регулює порядок здійснення і розгляду адміністративно-правових справ

 

Закон – документ, нормативний акт, який має вищу юридичну силу, приймається законодавчим органом держави в особливому порядку.

 

Підзаконні нормативно-правові акти – акти, що приймаються виконавчими державними органами влади, мають обов‘язково відповідати законам і забезпечувати їх виконання.

 

              Юридична сила нормативно-правових актів

 

                              Конституція України

 

 

    Закони

                                Закони України

 

Укази Президента України

Підзаконні

нормативно-

правові

акти

Постанови Кабінету Міністрів України

Накази міністерств, інших центральних органів виконавчої влади

Рішення обласних органів місцевої державної виконавчої влади та обласних рад, рішення органів влади Автономної Республіки Крим, міських і міських державних адміністрацій Києва та Севастополя

Рішення районних органів місцевої державної виконавчої влади та районних рад, міських (міст обласного підпорядкування) рад

Рішення сільських, селищних, міських (міст районного підпорядкування) рад

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Законодавчий процес – процедура розроблення і прийняття законів.

Порядок прийняття законів України визначає Конституція України (Ст. 91, 93, 94).

 

          Основні стадії законодавчого процесу

 

                           І. Законодавча ініціатива

Народний депутат України

Президент України

Кабінет Міністрів України

 

 

 

ІІ. Обговорення законопроекту у Верховній Раді України (2 читання)

 

 

 

 

 

 

ІІІ. Прийняття законопроекту Верховною Радою  України (приймається парламентською більшістю – 266 з 450)

 

ІV. Підписання закону Президентом України

(якщо глава держави  не згоден із законом, Верховна Рада України повторно розглядає його і може або погодитися з пропозиціями Президента, або ж спробувати подолати так зване «вето» Президента – для цього потрібно 300 голосів)

           V. Обнародування закону

(газета «Голос України», «Відомості Верховної Ради України», «Урядовий кур‘єр»)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Правомірна поведінка – суспільно корисна правомірна поведінка особи (дія або бездіяльність), яка відповідає розпорядженням юридичних норм та охороняється державою.

Ознаки правомірної поведінки:

  1. Є суспільно корисною соціальною поведінкою, забезпечує організованість і гармонійність громадського життя, стійкий правопорядок, є найважливішім чинником розв’язання завдань і виконання функцій держави і суспільства, задоволення інтересів суб‘єктів права;
  2. Втілена в юридичній формі – відповідає нормам і принципам права;
  3. Має свідомо вольовий характер, який виражається зовні у вигляді дії або бездіяльності, здійснюється у формах реалізації норм права – дотримання, виконання (громадянами), правозастосування (посадовими особами), спричиняє юридичні наслідки – юридичні акти, юридичні вчинки;
  4. Гарантується, охороняється державою.

 

Правопорушення – це винна дія або бездіяльність особи, яка порушує встановлені норми права, завдає шкоди й спричиняє юридичну відповідальність.

 

Ознаки правопорушення:

  1. Протиправність (порушення норм права);
  2. Вина (умисел чи не обережність);
  3. Шкода (фізична, матеріальна, моральна);
  4. Діяння (дія чи бездіяльність);
  5. Караність (юридична  відповідальність за скоєне).

Правопорушник – особа, яка вчинила правопорушення.

 

 

             Види

  правопорушень

 

 

 

 

 

 

Адміністративне

 

 

Дисциплінарне

 

Цивільно-правове

 

Кримінальне

(злочин)

 

 

 

 

    Причини правопорушень

 

 

 

 

           Об‘єктивні

(не залежать від людини, вони зумовлені зовнішніми, незалежними від самої особи, обставинами).

 

 

        Суб‘єктивні

 (пов‘язані із самою особою – громадянином)

 

Юридична відповідальність – обмеження, які накладаються на особу в разі скоєння нею правопорушення відповідно до норм законодавства.

 

Види   юридичної

   відповідальності

 

 

 

Дисциплі-нарна

 

Матеріальна

 

Цивільно-правова

 

Адмініст-ративна

 

 

Кримінальна

     Функції юридичної

      відповідальності

 

 

 

 

 

   Охоронна

 

 

     Виховна

 

 

 

   Запобіжна

Принципи юридичної відповідальності

  1. «закон не має зворотної сили» (Ст.58 Конституції України);
  2. За одне і те саме особа може бути притягнута до відповідальності одного виду лише раз (Ст. 61 Конституції України);
  3. Призумція невиновності  (вина особи може бути доказана лише в суді. Ст. 62 Конституції України).

Обставини, що виключають юридичну відповідальність:

  1. Самозахист (гарантує Конституція України і закріплено Кримінальним кодексом України);
  2. Під час затримання правопорушника;
  3. Дії в стані крайньої необхідності;
  4. Внаслідок фізичного або психологічного примусу;
  5. Дії в умовах виправданого ризику, уявна оборона, виконання,  законного наказу чи розпорядження;
  6.  Адмін. відповідальність  з 16 років, кримінальна відповідальність з 14 р. , а за всі інші – з 16 років.
  7. Особа, яка внаслідок психічного захворювання нездатна усвідомлювати свої дії або керувати ними, уважається неосудною і не підлягає юридичній відповідальності.

 

Конституція – це Основний Закон держави, який установлює основи життя суспільства й державного устрою, що має найвищу юридичну силу.

 

Особливості Конституції:

  1. Найвища юридична сила;
  2. Особливий порядок прийняття;
  3. Підвищена стабільність;
  4. Установчий характер.

Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р.

 

 

              Поділ державної влади України

 

 

 

 

 

 

Законодавча

 

(Верховна Рада України)

 

       Виконавча

(Кабінет Міністрів України

Міністерства, державні комітети та інші центральні органи виконавчої влади

Обласні, районні, Київська, Севастопольська міські державні адміністрації)

 

Судова

Конституційний суд України

Суди загальної юрисдикції (загальні та спеціалізовані суди)

 

 

 

Права людини – це можливість людини існувати і розвиватися як особистість, задовольняти свої потреби, здебільшого закріплені законодавством.

 

        Види прав людини

 

Особисті (громадянські)

- на життя;

- повагу гідності;

- на свободу і особисту недоторканість;

- недоторканість житла;

- на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції;

- на невтручання в особисте і сімейне життя;

- на судовий захист;

- на свободу думки, світогляду і віросповідання;

- на свободу пересування;

- на вільний вибір місця проживання;

- вільно залишати територію України, за винятком обмежень, визначених законом тощо

Політичні

- право брати участь в управлінні державними справами;

- на участь у всеукраїнських і місцевих референдумах;

- вільно обирати і бути обраним до органів державної влади і органів місцевого самоврядування;

- право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов‘язані розглянути звернення і дати у визначений законом термін обґрунтовану відповідь на нього;

- на свободу об‘єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров‘я населення або захисту прав і свобод інших людей;

- право збирати мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування;

- свобода слова;

- на вільне висловлювання своїх поглядів і переконань.

Економічні

- право на власність;

- на підприємницьку діяльність;

- на користування об‘єктами права публічної (суспільної) власності: загальнонародної, загальнодержавної і комунальної;

- на працю;

- на страйк.

 

Соціальні

- на відпочинок;

- на соціальний захист;

- на достатній життєвий рівень;

- на житло;

- на охорону здоров‘я, медичну допомогу і медичне страхування тощо.

Культурні

- на освіту;

- свободу літературної, художньої наукової і технічної творчості;

- право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності тощо

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1945 р. – створено ООН

10 грудня 1948 р. – Генеральна Асамблея ООН в Парижі прийняла Загальну

                                                                                       декларацію прав людини.

1952 – Конвенція про політичні права жінок.

1952 – Декларація прав дитини.

1965 – Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації.

1966 – Міжнародний пакт про громадянські та політичні права.

1966 – Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права.

1979 – Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок.

1984 – Конвенція проти катувань та інших нелюдських або принижуючих гідність видів поводження.

1989 – Конвенція про права дитини.

 

Права людини захищає суд (Ст. 55. Конституції України).

Парламентський контроль за додержанням прав і свобод людини  здійснює уповноважений Верховної Ради з прав людини – омбудсмен (Ст. 101 К.Укр.)

 

Конституційні обов‘язки громадян України:

  1. Захист Вітчизни, її незалежності і територіальної цілісності;
  2. Шанування державних символів України;
  3. Сприяння забезпечення обороноздатності України;
  4. Не заподіяння шкоди природі, культурній спадщині та відшкодування завданих збитків;
  5. Сплачування податків і зборів;
  6. Щорічне подання до податкових інспекцій за місцем проживання декларацій про свій майновий стан та доходи за минулий рік;
  7. Неухильне дотримання Конституції і законів України;
  8. Не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

 

 

 

 

 

 

docx
До підручника
Основи правознавства 9 клас (Андрусишин Б.І., Берендєєв С.О., Губань Р.В.)
Додано
13 листопада 2019
Переглядів
2061
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку